Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/10111/24 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 09.04.2026. Зареєстровано: 10.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2026.

Номер судового провадження: 6/243/37/2026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Номер провадження 6/243/37/2026
		Номер справи 204/10111/24
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі: 
		Головуючого - судді Агеєвої О.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Кобець О.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання судового рішення. 
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		Державна судова адміністрація України звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про заміну способу виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13.02.2025 року у справі № 204/10111/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Державного бюджету України судового збору у сумі 968,96 гривень. Представник заявника просить суд «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн на користь Державного бюджету України».
		В обґрунтування заяви представник заявника зазначає , що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13.02.2025 року у справі № 204/10111/24, зокрема стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави в розмірі 968,96 гривень.
		На виконання зазначеного рішення 19.02.2025 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист.
		Абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачам за рішенням про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) визначено ДСА України.
		ДСА України, керуючись нормами ст 5, 15 Закону України «Про виконавче провадження», абзацами четвертим, п`ятим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 Року № 25-р «Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково- касові операції з коштами Пенсійного фонду України», пред`явлений виконавчий лист Слов`янського міськрайонного суду Донецької області виданий 19.03.2025 року у справі № 204/10111/25 до органу державної виконавчої служби.
		Однак орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування.
		Керуючись нормами ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» ДСА України пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України.
		Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства без виконання, у зв`язку із тим, що відповідно до п.2 ст. 2 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачам за яким державний орган, державне підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.
		Таким чином, ДСА України, як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 204/10111/24 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 968,96 гривень, однак з причин, які не залежать від стягувача, а саме у зв`язку з тим, що ані органи казначейства, ані органи державної виконавчої служби, на яких законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати зазначене рішенням суду, а тому його виконання, на сьогодні є ускладненим і неможливим.
		Одночасно боржником  Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не вживається жодних заходів щодо виконавчого листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області виданого 19.03.2025 року у справі № 204/10111/24. 
		Враховуючи викладене, у зв`язку із неможливістю виконати рішення суду, заявник просить замінити спосіб і порядок виконання зазначеного рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн. на користь Державного бюджету України.
		Представник заявника просить розглянути заяву участі представника ДСА України.
		23.02.2026 року через підсистему Електронний суд від представника Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області Алєксєєва Д.Е. надійшли заперечення на заяву про зміну способу виконання рішення суду. Головне управління вважає заяву представника Державної судової адміністрації України не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 3 статті 435 ЦПК України підставою для зміни способу і порядку виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду є винятковим процесуальним заходом та допускається лише у разі доведеної неможливості виконання рішення у порядку і способом, раніше встановленими судом.
		Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Судове рішення, що набрало законної сили, є остаточним та обов`язковим до виконання. Відтак судове рішення не може бути змінене судом, що його ухвалив, у частині визначеного способу захисту права, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом. Суд може внести лише ті зміни, які не стосуються суті прийнятого рішення.
		Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6- 2427цс15 зазначив, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні та означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. 
		Водночас заява Державної судової адміністрації України не містить доказів відкриття виконавчого провадження або перебування виконавчого документа на виконанні в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; доказів відмови у виконанні; повернення виконавчого документа без виконання; або будь-якого іншого документального підтвердження неможливості виконання рішення у визначений судом спосіб.
		Натомість заявник обмежився проханням змінити формулювання резолютивної частини рішення без наведення та доведення фактичних обставин, що свідчили б про істотні перешкоди його виконанню.
		Отже, відсутній встановлений частиною 3 статті 435 ЦПК України критерій «істотного ускладнення» або «неможливості виконання» рішення суду, що виключає можливість застосування зазначеної норми у даному випадку.
		Заявлена зміна фактично змінює характер рішення. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України). Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
		Судом ухвалено рішення про стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань. Стягнення  це спосіб захисту права, передбачений статтею 16 ЦК України, який зокрема передбачає примусове виконання. Формулювання «зобов`язати сплатити» змінює: характер зобов`язання (з примусового стягнення на зобов`язальний спосіб), механізм виконання та суб`єктний порядок реалізації рішення.
		Така зміна не є технічною або процесуальною. Вона трансформує спосіб захисту права, визначений судом у рішенні, що набрало законної сили. Відповідно до принципу незмінності судового рішення після набрання ним законної сили (стаття 129-1 Конституції України), суд не вправі шляхом застосування ст. 435 ЦПК України змінювати зміст обраного способу захисту.
		Рішення про стягнення коштів з державного органу має спеціальний порядок виконання.
		Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі  Закон № 1404) рішення про стягнення коштів з органів державної влади виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець (у випадках, передбачених законом) мають право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі  Закон № 4901) встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності відповідних призначень  за рахунок бюджетної програми, передбаченої для забезпечення виконання судових рішень.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (далі  Порядок № 845).
		За приписами Порядку № 845 боржниками є визначені в рішенні розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
		Підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 845 передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів у встановлені строки. Відповідно до пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства під час виконання виконавчих документів мають право безоплатно отримувати необхідні судові рішення, пояснення, довідки та іншу інформацію, а також вимагати від боржників ужиття заходів до виконання виконавчих документів.
		Таким чином, реалізація гарантії виконання судових рішень щодо стягнення коштів з державних органів покладається саме на органи Казначейства, які наділені спеціальними повноваженнями щодо безспірного списання коштів.
		Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як територіальний орган виконавчої влади підпадає під визначення «державний орган» у розумінні Закону № 1404 та Закону № 4901, а примусове стягнення коштів з нього здійснюється виключно через органи Державної казначейської служби України. Органам державної виконавчої служби такі виконавчі документи не підвідомчі. Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.
		Таким чином, суд у резолютивній частині рішення вже визначив спосіб виконання, який повністю відповідає спеціальному законодавчо встановленому механізму виконання рішень щодо державних органів.
		Зміна формулювання з «стягнути» на «зобов`язати сплатити» не усуває жодної об`єктивної перешкоди виконанню рішення, оскільки у будь-якому випадку списання коштів здійснюється виключно через органи Казначейства, а порядок виконання визначений законом, а не формулюванням резолютивної частини судового рішення.
		Отже, заявлена зміна не впливає на механізм виконання рішення та не усуває жодної доведеної заявником перешкоди, а тому не може бути підставою для застосування статті 435 ЦПК України.
		Головне управління звертає увагу, що в заяві представника Державної судової адміністрації України від 30.01.2026 № 10-2205/26 у справі № 204/10111/24 не доведено наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 435 ЦПК України, запропонована зміна фактично змінює характер способу захисту, визначеного судом, чинний порядок виконання відповідає спеціальному законодавству, окрім цього відсутні докази неможливості виконання рішення у визначений судом спосіб.
		У зв`язку з викладеним, правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення відсутні.
		Враховуючи наведене представник Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить суд відмовити у задоволенні заяви представника Державної судової адміністрації України від 30.01.2026 № 10-2205/26 у справі № 204/10111/24 в повному обсязі. 
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13.02.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).
		19.03.2025 року Слов`янським міськрайонним судом було видано виконавчий лист.
		Абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) визначено ДСА України. 
		В своїй заяві представник заявника ДСА України зазначає про те, що ДСА України, керуючись нормами ст. ст. 5, 15 Закону України «Про виконавче провадження», абзацами четвертим, п`ятим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 Року № 25-р «Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково- касові операції з коштами Пенсійного фонду України», пред`явило виконавчий лист Слов`янського міськрайонного суду Донецької області виданий 19.03.2025 року у справі № 204/10111/25 до органу державної виконавчої служби.
		Однак, орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі ч. 2 ст. 6 Закону, у зв`язку з тим, що Виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері казначейського обслуговування.
		Проте, суд зазначає, що представником заявника на підтвердження даної обставини повернення виконавчого документи з зазначених підстав до заяви не надано жодного доказу, якій би свідчив про зазначений факт.
		Натомість, як вбачається з відмітки на виконавчому листі виданому Слов`янським міськрайонним судом Донецької області по справі № 204/10111/24, 08.07.2025 року орган державної виконавчої служби повернув виконавчий з відміткою п.9 ч.4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
		Згідно з п.9 ч.4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
		Керуючись нормами ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» ДСА України пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України.
		Як зазначає в своїй заяві представник заявника, зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства без виконання, у зв`язку із тим, що відповідно до п.2 ст. 2 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачам за яким державний орган, державне підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.
		На підтвердження зазначеної в заяві підстави повернення виконавчого документу представником заявника доказів не надано.
		Натомість, як вбачається з листа Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло виконавчий лист, виданий Слов`янським міськрайонним судом Донецької області 19 березня 2025 року по справі № 204/10111/24, на підставі того, що відповідно до п.п.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства, або в органі Казначейства відкрито божнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржника за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». 
		Таким чином, судом встановлено, що Головним управлінням державної казначейської служби України в Донецькій області повернуто стягувачу виконавчий документ з підстав того, що боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства, або в органі Казначейства відкрито божнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, на підставі п.п.3 п. 9 Порядку рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
		Як вбачається з п.п3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845  Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.
		Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, надалі - Порядок № 845.
		Відповідно до пункту 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи. На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку. Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
		Відповідно до пункту 32 Порядку 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
		Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
		У постанові від 03 липня 2018 року у справі № 910/13057/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не може стати підставою для невиконання судового рішення. 
		Водночас Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України
		Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України та ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.
		При вирішенні питання про зміну (встановлення) способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
		З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.
		Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
		У відповідності до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Водночас, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
		У постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі №2-749/11/2229 зазначено, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
		У постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанові Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15 зазначено, що при цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.
		Отже, за приписами положень ст.435 ЦПК України зміна способу й порядку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які слід визначати, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
		Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.
		Відповідні правові висновки у застосуванні цих норм права викладені у постанові Верховного суду від 19.06.2019 року у справі № 2-55/10.
		В якості підстав для зміни порядку викання рішення суду заявником зазначено по суті про те, що виданий судом виконавчий лист повертається органами, які за законодавством уповноваженні на примусове виконання рішення суду, без прийняття до виконання.
		Разом з цим, сама по собі вказана обставина не є підставою у розумінні приписів ст.435 ЦПК України для зміни порядку та способу виконання рішення суду.
		Крім того суд звертає свою увагу і на те, що у своїй заяві заявник просить змінити спосіб виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13.02.2025 року у справі № 204/10111/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 968,96 гривень на «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн. на користь Державного бюджету України», що є зміною суті рішення суду. При цьому підстав вважати, що такий спосіб виконання рішення суду у справі буде більш ефективним, з огляду на його зобов`язальний характер не має.
		На підставі викладеного суд приходить до переконання, що подана заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду є безпідставною та у її задоволенні слід відмовити.
		Керуючись ст. 435, 353 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволені заяви Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання судового рішення  відмовити.
		Ухвалу суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Повний текст ухвали суду складено 09 квітня 2026 року.
		 
		Суддя Слов`янського міськрайонного суду
		Донецької області        О.В. Агеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...