Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/621/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 13.04.2026. Зареєстровано: 14.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2026.
Дата набрання законної сили: 13.04.2026
Номер судового провадження: 24165/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		13 квітня 2026 р. Справа № 520/621/25
		Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Чалого І.С.,
		Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Господарського суду Донецької області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) від 10.11.2025 по справі № 520/621/25
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		до  Господарського суду Донецької області 
		про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Донецької області, в якому просять суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Господарського суду Донецької області "Про надбавку за вислугу років у 2025 році" від 01.01.2025 № 3-к щодо встановлення керівнику апарату суду Оксані Ніценко-Івашурі та заступнику керівника апарату суду ОСОБА_3 надбавки за вислугу років на державній службі із застосуванням пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
		- зобов`язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату керівнику апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;
		- зобов`язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату заступнику керівника апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Господарського суду Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії  задоволено.
		Визнано протиправним та скасувати наказ Господарського суду Донецької області "Про надбавку за вислугу років у 2025 році" від 01.01.2025 № 3-к щодо встановлення керівнику апарату суду Оксані Ніценко-Івашурі та заступнику керівника апарату суду ОСОБА_3 надбавки за вислугу років на державній службі із застосуванням пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
		Зобов`язано Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату керівнику апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
		Зобов`язано Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату заступнику керівника апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
		Не погодившись з вказаним рішенням, Господарським судом Донецької області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби. Зазначає, що норми абзацу четвертого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Конституційним Судом України неконституційними не визнавались. Національне агентство України з питань державної служби, реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення формування у сфері державної служби та функціонального управління державною службою в державних органах відповідно до приписів Закону України «Про державну службу», надало роз`яснення щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10 січня 2024 року № 176. Так, було повідомлено, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме як зазначило НАДС України «службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»». На виконання вимог абзацу другого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та НАДС України, Господарський суд Донецької області видав наказ від 01.01.2025 р. № 3-к, яким встановлено надбавку за вислугу років.
		Позивачі подали до суду відзив на апеляційну скаргу в якому проти її задоволення заперечували та просили відмовити. Зазначили, що Законом, що визначає правовий статус державного службовця та регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням є Закон № 889-VIII (lex specialis). Таким чином, у спірних правовідносинах Закон № 889-VIII, хоча і був прийнятий раніше за Закон № 4059-ІХ, є спеціальним законом.
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , працівники апарату Господарського суду Донецької області.
		Наказом Господарського суду Донецької області від 30.10.2013 № 330-к, ОСОБА_1 призначено з 30.10.2013 на посаду керівника апарату Господарського суду Донецької області.
		Наказом Господарського суду Донецької області від 30.07.2015 № 176-к, ОСОБА_2 призначено з 30.07.2015 на посаду заступника керівника апарату Наказом Господарського суду Донецької області на час фактичної відсутності ОСОБА_4 , а з 11.07.2016 на посаду заступника керівника апарату суду - постійно (наказ від 11.07.2016 № 166-к).
		Відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 02.07.2019 № 230-к керівнику апарату ОСОБА_1 з 01.07.2019 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, стаж державної служби якої станом на 01.07.2019 становить понад 17 років.
		Наказом Господарського суду Донецької області від 14.11.2023 № 284-к заступнику керівника ОСОБА_5 з 01.11.2023 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 48% посадового окладу, стаж державної служби якого станом на 01.11.2023 становить понад 16 років.
		01 січня 2025 року набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-ІХ, абзацом третім пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
		На виконання пункту 13 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році" від 29 грудня 2024 року № 1409, Господарським судом Донецької області прийнято наказом від 01 січня 2025 року № 3-к "Про надбавку за вислугу років у 2025 році", яким позивачам встановлено з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
		Позивачі, не погодившись із зменшенням розміру надбавки за вислугу років державного службовця, вважаючи наказ від 01.01.2025 №3-к протиправним та безпідставним, звернулися до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що за умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України № 889-VІІІ, а не Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). 
		Не погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
		Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі  Закон України № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
		Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює Державна судова адміністрація України (ДСА України) - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.
		Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
		Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.
		Згідно із частиною першою статті 150 Закону України № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі  Закон України № 889-VІІІ).
		У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону України № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
		Згідно з частиною першою статті 46 Закону України № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
		Частинами першою, другою статті 50 Закону України № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з:
		 посадового окладу;
		 надбавки за вислугу років;
		 надбавки за ранг державного службовця;
		 премії (у разі встановлення).
		Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
		01.01.2025 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі  Закон України № 4059-IX), у пункті 13 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
		Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
		Норми Закону України № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Набрання чинності Законом України № 4059-IX (зокрема, пунктом 13 його розділу «Прикінцеві положення») сприяло формуванню в позивачки враження, що з 01.01.2025 питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.
		Таку «колізію» позивачі пропонували вирішити за принципом lex specialis derogat generali, тобто на користь спеціальної норми, якою, на її переконання, в цій ситуації є приписи Закону України № 889-VIII. З таким підходом у цій справі погодився й суд першої інстанції, зробивши висновок про неможливість застосування норм Закону України № 4059-IX до спірних правовідносин.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
		Верховна Рада України 19.11.2024 ухвалила Закон України № 4059-IX, згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України № 889-VIII.
		Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.
		Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:
		 позивач  державний службовець місцевого загального суду, якому з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
		 відповідачі  місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;
		 предмет спору  розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;
		 спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX;
		 предмет позову  позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:
		«Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX  на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
		Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби».
		Отже, Законом України № 4059-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону України № 889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX ) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом України № 4059-IX на 2025 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.
		Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України № 4059-IX містить застереження, що Закон України № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону України № 889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон України № 4059-IX.
		Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 зазначено : «Саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.
		Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.
		Тож відповідно до обставин, встановлених судами у цій зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи, про що детальніше буде зазначено в наступному розділі цієї постанови».
		З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, то й підстави для задоволення позову відсутні.
		Також колегія суддів звертає увагу, що відповідні приписи абзацу другого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною четвертою статті 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.
		Тому в суду першої інстанції не було підстав не застосовувати приписи пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
		З огляду на що колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
		Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
		Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України. 
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Господарського суду Донецької області - задоволено.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі № 520/621/25 - скасувати.
		Прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис)  (підпис) В.В. Катунов   І.М. Ральченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...