Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/3706/26 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 04.05.2026. Зареєстровано: 05.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2026.

Номер судового провадження: П/140/3723/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3706/26 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Дмитрука В.В.,
		розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (далі  ТзОВ «Док-Агро», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі  відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2025 №UA205140/2025/000309/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2025 №UA205140/2025/003077.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. 
		На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. 
		Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
		Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі  КАС України).
		У відзиві на позовну заяву від 09.04.2026 представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2025 №UA205140/2025/003077. Відповідач зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі  МК України), виявлені окремі розбіжності, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
		Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано найменшу вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці із врахуванням обсягів товарів, згідно рівнів митної вартості ЄАІС Держмитслужби: товар 1  на рівні 1,78 дол. США/кг (1,5180 євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД від 17.06.2025 № UA205140/2025/038115.
		Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД № 25UA205140079393U5 від 18.12.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.
		Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому статтею 55 МКУ, Волинською митницею із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у митного органу, прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.12.2025 №UA205140/2025/003077.
		Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
		10.04.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.
		У відповіді на відзив від 10.04.2026 представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
		Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
		Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
		Так, судом встановлено, що видами економічної діяльності ТзОВ «Док-Агро» згідно (КВЕД) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 75.00 Ветеринарна діяльність, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2023 ТзОВ «Док-Агро» (покупець) та AB KAUNO GRUDAI (продавець, Литва) укладено зовнішньоекономічний контракт №15/12/2023 (а.с.49-50). 
		Відповідно до пункту 2.1. Контракту, товар буде поставлений транспортом на умовах, зазначених в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.
		Валюта контракту і платежу  Євро (пункт 4.1.).
		Відповідно до пункту 3.2 Контракту, ціна товару включає вартість пакувального матеріалу, зовнішнього пакування, при цьому тара поверненню не підлягає.
		Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що до товаросупровідних документів може належати, зокрема, експортна декларація країни відправлення.
		Пунктом 11.1 контракту передбачено, що контракт діє до 31.12.2024 і автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення контракту.
		З метою здійснення господарської операції між покупцем та продавцем було укладено специфікацію на товар Додаток №3 до контракту від 15.12.2023 щодо продажу товару - твердий пальмовий стеарин HARD PALM STEARIN (OPTIMAX BP-100) Palmitic acid 70% в кількості 22 тонни вартістю 29 260,00 Євро, в якій було визначено наступні умови оплати: 100% - передоплата. Поставка на умовах FCA, Каунас, Алітус, Литва (Інкотермс 2020) (а.с.57).
		Продавцем було надіслано покупцю проформу-інвойс №960291 від 05.12.2025 щодо здійснення оплати за товар в сумі 29 260,00 Євро (а.с.55).
		На виконання умов контракту №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікації на товар до контракту від 15.12.2023 та на підставі проформи-інвойсу №960291 від 05.12.2025, ТзОВ «Док  Агро» було сформовано банківський платіжний документ у формі swift від 08.12.2025 №251208/003004604 на суму 29 260,00 Євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікацією - додаток №3 від 27.11.2025, інвойс №960291 від 05.12.2025).
		17.12.2025 в порядку електронного декларування декларант позивача подав митну декларацію (далі - МД) №25UA205140079032U7 на товар: «Промислові монокарбонові жирні кислоти: твердий пальмовий стеарин HARD PALM STEARIN (OPTIMAX BP-100) Palmitic acid 70% Використовується для балансування в раціоні тварин, в залежності від виду травної системи. Біла тверда речовина з властивим запахом. У вигляді порошку. Тверда фракція складається переважно з пальмітинової і стеаринової кислот з домішкою незначної кількості ненасичених жирних кислот. Фізико-хімічні показники: Загальний вміст жиру - 99,5% Вміст вільних жирних кислот 0,09 %. Йодне число 13,89 г12/100 г. Точка плавлення - 58,6 гр. Цельсія. Волога та домішки - 0,05% Перекисне число -3,34 мекв/кг. Склад жирних кислот: С14 - Миристинова кислота 1,12 % С16 - Пальмітинова кислота - 79,34 % С18- Стеаринова кислота 5,0% Упаковка картонні мішки. по 25 кг. Не містить наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів. Дата виробництва серпень 2025 р. Торговельна марка: ОРТ?МАХ ВР-100 Виробник: PT SARI DUMAI OLEO, ID. Країна виробництва - ID.»
		На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, які визначені в графі 44 МД, а саме: митна декларація №25UA205140079032U7 від 17.12.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №15/12/2023 від 15.12.2023; специфікація на товар Додаток №3 видана 27.11.2025 до контракту №15/12/2023 від 15.12.2023; проформа інвойс №960291 від 05.12.2025; комерційний інвойс №GP0984443 від 15.12.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 08.12.2025 №251208/003004604 на суму 29 260,00 Євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікацією - додаток №3 від 27.112025, інвойс №960291 від 05.12.2025); договір - заявка перевезення вантажів №11/12-Д від 11.12.2025; довідка про транспортні витрати №617 від 17.12.2025; рахунок  фактура №ЗВ-0000617 від 17.12.2025 (із технічною опискою); рахунок  фактура №ЗВ-0000617 від 17.12.2025 (виправлений, без технічної описки); лист ФОП ОСОБА_1 про допущення технічної описки в рахунку фактурі №ЗВ-0000617від 17.12.2025; міжнародна транспортна накладна (CMR) від 15.12.25; транзитна декларація (Т1) від 15.12.2025 №25LTKR500001A3E8КЗ.
		Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43).
		Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.
		Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості у митній декаларації.
		У відповідь декларантом на письмову вимогу митного органу надіслано лист-заперечення від 18.12.2025, в якому заявлено прохання прийняти рішення на підставі вже поданого пакету документів, так як суб`єкт господарської діяльності надав усі наявні у нього на момент митного оформлення документи.
		18.12.2025 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000309/2 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003070.
		Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
		- відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 15.12.2025 №6/н штамп та підпис перевізника зазначений ФОП ОСОБА_2 , що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку-фактурі від 17.12.2025 №3B-0000617 - ФОП ОСОБА_1 ; 
		- згідно рахунка-фактури від 17.12.2025 № 3B0000617 витрати на транспортування по маршруту Алітус п/п Ягодин становить 78400 грн, а міжнародні перевезення від митного переходу Ягодин Локачі становлять 16900. Тобто, в перерахунку загальна вартість транспортних витрат становить 95300 грн (78400+16900), що суперечить загальній вартості транспортних послуг, яка зазначена в сумі 98000 грн;
		- згідно рахунка-фактури від 17.12.2025 №3B-0000617 постачальник послуг зазначає про наявність експедиторської послуги (винагороди), проте дані витрати вказані лише на маршруті після перетину кордону України; інформації щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Алітус-Ягодин не надано, що свідчить про не включення даних витрат до митної вартості товару;
		- відповідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2025 №15/12/2023, ціна за товар включає вартість пакувального матеріалу, зовнішнього пакування, а тара поверненню не підлягає. З огляду на умови поставки, зазначені в рахунку-фактурі від 05.12.2025 № 960291- FCA ALYTUS, а також п.3.2 Контракту зобов`язання з організації витрат навантажувально розвантажувальних послуг є обов`язком покупця товару, однак дані витрати відсутні в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару;
		- відповідно п. 7.1 Контракту серед переліку товаросупровідних документів є експортна декларація, проте даного документа не подано до митного оформлення;
		- в супровідному документі Т1 від 15.12.2025 № 25LTKR500001A3E8КЗ відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі.
		Митну вартість визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення здійснено за митною декларацією від 17.06.2025 №205140/2025/038115 - 1,5180 Євро/кг.
		Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 18.12.2025 25UA205140079393U5, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. 
		Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ТзОВ «Док-Агро» звернулося із даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
		Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
		Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
		Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
		У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
		Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.
		Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
		Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
		Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
		У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
		Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: митна декларація №25UA205140079032U7 від 17.12.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №15/12/2023 від 15.12.2023; специфікація на товар Додаток №3 видана 27.11.2025 до контракту №15/12/2023 від 15.12.2023; проформа інвойс №960291 від 05.12.2025; комерційний інвойс №GP0984443 від 15.12.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 08.12.2025 №251208/003004604 на суму 29 260,00 Євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікацією - додаток №3 від 27.112025, інвойс №960291 від 05.12.2025); договір - заявка перевезення вантажів №11/12-Д від 11.12.2025; довідка про транспортні витрати №617 від 17.12.2025; рахунок  фактура №ЗВ-0000617 від 17.12.2025 (із технічною опискою); рахунок  фактура №ЗВ-0000617 від 17.12.2025 (виправлений, без технічної описки); лист ФОП ОСОБА_1 про допущення технічної описки в рахунку фактурі №ЗВ-0000617від 17.12.2025; міжнародна транспортна накладна (CMR) від 15.12.25; транзитна декларація (Т1) від 15.12.2025 №25LTKR500001A3E8КЗ.
		На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.
		Відповідачем в оскаржуваному рішення зазначено твердження про те, що відповідно графи 23 автотранспортної накладної від 15.12.2025 №6/н штамп та підпис перевізника зазначений ФОП ОСОБА_2 , що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку-фактурі від 17.12.2025 №3B-0000617 - ФОП ОСОБА_1 . Для забезпечення відповідності наданої інформації до митного оформлення не подано жодних документів, які могли б визначити фактичного перевізника та відповідальну сторону за перевезення (договір, субпідряд, пояснювальний лист тощо.
		Так, відповідно до п. 1 Договору-заявки перевезення вантажів №11/12-Д від 11.12.2025, укладеного між ТОВ «ДОК-Агро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор), останній зобов`язався організувати перевезення вантажу на погоджених сторонами умовах. На виконання зазначеного договору Експедитор  ФОП ОСОБА_1 правомірно залучив до безпосереднього здійснення перевезення третю особу, а саме ФОП ОСОБА_2 , який виступав фактичним перевізником вантажу. 
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань інших осіб (перевізників), діючи при цьому як від свого імені, так і від імені клієнта. При цьому правовідносини між експедитором і залученим перевізником не впливають на належність виконання зобов`язань перед замовником та не створюють жодних суперечностей у первинних документах, що супроводжують перевезення. 
		Крім того, міжнародна автомобільна накладна (CMR) за своєю правовою природою є документом, що підтверджує факт прийняття вантажу до перевезення та його транспортування, і містить відомості саме про фактичного перевізника. Водночас, затверджена форма CMR, відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, не передбачає обов`язкового зазначення експедитора як особи, що організовує перевезення, але не здійснює його безпосередньо. 
		Таким чином, зазначення у CMR ФОП ОСОБА_2 як перевізника повністю відповідає фактичним обставинам перевезення, тоді як зазначення у рахунку-фактурі ФОП ОСОБА_1 відображає саме особу, яка надавала експедиторські послуги.
		Відтак, доводи митного органу щодо відсутності документального підтвердження перевізника та відповідальної сторони за перевезення є необґрунтованими, формальними та не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
		У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що згідно рахунка-фактури від 17.12.2025 № 3B0000617 витрати на транспортування по маршруту Алітус п/п Ягодин становить 78 400 грн, а міжнародні перевезення від митного переходу Ягодин-Локачі становлять 16 900 грн. Тобто, в перерахунку загальна вартість транспортних витрат становить 95 300 грн (78400+16900), що суперечить загальній вартості транспортних послуг, яка зазначена в сумі 98 000 грн. Дане свідчить про подання до митного оформлення неправдивих відомостей, що стосуються складових митної вартості товару.
		Щодо наведеного суд зазначає, що у рахунку-фактурі № ЗВ-0000617 від 17.12.2025 загальна вартість транспортних послуг визначена у сумі 98 000,00 грн, що повністю відповідає відомостям, заявленим декларантом під час митного оформлення. Зазначена сума є узгодженою сторонами, фактично сплаченою та документально підтвердженою, а відтак відображає реальний розмір витрат на транспортування.
		Разом з тим, при оформленні вказаного рахунку-фактури експедитором була допущена технічна (арифметична) помилка, яка полягала у неправильному зазначенні вартості перевезення за маршрутом «митний перехід Ягодин-Локачі»: замість фактичної суми 19 600,00 грн помилково зазначено 16 900,00 грн. Вказана помилка має виключно технічний характер, не впливає на загальну суму транспортних витрат та не змінює економічної суті господарської операції. 
		При цьому слід зазначити, що перевезення за маршрутом «Ягодин-Локачі» здійснюється виключно по митній території України та відповідно до вимог митного законодавства не включається до митної вартості товару. Отже, навіть неточність у визначенні вартості внутрішнього перевезення жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару та розмір митних платежів.
		У довідці експедитора №617 від 17.12.2025 чітко розмежовано: вартість перевезення до митного кордону України; вартість перевезення по території України; загальну вартість транспортних послуг у сумі 98 000,00 грн. Зазначена довідка є належним та допустимим доказом, який підтверджує як структуру транспортних витрат, так і правильність їх загальної суми, що повністю узгоджується з даними, поданими декларантом до митного оформлення, та спростовує висновки митного органу щодо наявності розбіжностей.
		Крім того, з метою усунення будь-яких сумнівів та формальних зауважень з боку митного органу, ТОВ «Док - Агро» надало виправлений рахунок-фактуру № ЗВ-0000617 від 17.12.2025, а також лист експедитора, яким офіційно підтверджено факт допущення технічної помилки та наведено правильні значення відповідних складових транспортних витрат. 
		Таким чином, подані декларантом документи у своїй сукупності містять достовірні відомості щодо загальної вартості транспортування, узгоджуються між собою, підтверджують реальні витрати, понесені у зв`язку з перевезенням товару та не містять розбіжностей, які могли б вплинути на визначення митної вартості.
		Відтак, висновок митного органу про подання декларантом недостовірних відомостей є необґрунтованим, зробленим без урахування змісту та взаємозв`язку наданих документів, а також без оцінки їх правової природи, що свідчить про формальний підхід до здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.
		Щодо твердження відповідача про те, що «згідно рахунка-фактури від 17.12.2025 №3B-0000617 постачальник послуг зазначає про наявність експедиторської послуги (винагороди), проте дані витрати вказані лише на маршруті після перетину кордону України; інформації щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Алітус-Ягодин не надано, що свідчить про не включення даних витрат до митної вартості товару», суд зазначає наступне. 
		Відповідно до рахунку-фактури №ЗВ-0000617 від 17.12.2025 та довідки експедитора № 617 від 17.12.2025, загальна вартість транспортно експедиторських послуг визначена у сумі 98 000,00 грн та включає всі витрати, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажу. Зазначені документи містять деталізацію витрат за маршрутами, однак не змінюють того факту, що послуга надається як комплексна (єдина) послуга експедитора. 
		При цьому, відображення у рахунку-фактурі окремих складових вартості після перетину митного кордону України не свідчить про відсутність експедиторської винагороди у вартості перевезення на ділянці «Алітус-Ягодин», а є виключно способом бухгалтерської та документальної деталізації послуг. 
		Згідно положень статті 58 МК України, до митної вартості товарів включаються лише ті витрати, які фактично понесені або підлягають сплаті покупцем до моменту перетину митного кордону України, зокрема витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України. Водночас витрати, понесені після перетину митного кордону України (у тому числі витрати на перевезення по території України та пов`язані з ними експедиторські послуги), не підлягають включенню до митної вартості товару. 
		Таким чином, навіть за умови наявності експедиторської винагороди у структурі вартості послуг, визначальним є не формальне її зазначення у документах, а віднесення відповідних витрат до ділянки перевезення до або після перетину митного кордону України. 
		Посилання Волинської митниці на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, є безпідставним, оскільки зазначений нормативний акт регулює питання бухгалтерського обліку та формування собівартості послуг перевізниками та експедиторами, а не порядок визначення митної вартості товарів.
		Відсутність окремого виділення експедиторської винагороди саме на ділянці «Алітус-Ягодин» не свідчить про її невключення до вартості перевезення, а також не є підставою для висновку про заниження митної вартості товару, оскільки такі витрати враховані у загальній вартості транспортно-експедиторських послуг. 
		Отже, висновки митного органу про порушення вимог статті 58 МК України не можуть бути самостійною підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості. 
		Стосовно розбіжності : «Відповідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2025 №15/12/2023 (далі - Контракт) ціна за товар включає вартість пакувального матеріалу, зовнішнього пакування, а тара поверненню не підлягає. З огляду на умови поставки, зазначені в рахунку-фактурі від 05.12.2025 № 960291- FCA ALYTUS, а також п.3.2 Контракту зобов`язання з організації витрат навантажувально розвантажувальних послуг є обов`язком покупця товару, однак дані витрати відсутні в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару. Також, не надано ні суми, ні суб`єктів надання послуг з навантаження та розвантаження товару», суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2025 №15/12/2023 вбачається , що витрати на пакування та підготовку товару до транспортування вже враховані у фактурній вартості товару та не є окремими складовими митної вартості, які підлягають додатковому включенню. 
		Також, для здійснення митного оформлення товару за контрактом від 15.12.2025 № 15/12/2023 ТОВ «ДокАгро» до Волинської митниці подано митну декларацію №25UA205140079032U7 від 17.12.2025, у якій зазначено, зокрема:- у графі 37 «Процедура»: 4081 ZZ00. При цьому, за інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації «ZZ00» значить, що тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.
		Суд зазначає, що відповідно до вимог пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України у спірних правовідносинах вартість упаковки не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у наданих до митного оформлення документах (у інвойсі, пакувальному листі, тощо) цілком правомірно не зазначено окремо вартості упаковки і маркування, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.
		Також, у Контракті від 15.12.2023р №15/12/2023, а саме, в пункті 2.1. сторони чітко визначили, що товар буде поставлений транспортом на умовах, зазначених інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Як наслідок, в рахунку-фактурі від 05.12.2025 № 960291 сторонами визначено умови поставки: FCA, ALYTUS. 
		Відповідно до статті А2 Інкотермс - 2020 , продавець зобов`язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб.
		Продавець має поставити товар в узгоджену дату або в час, в межах узгодженого періоду, про який повідомив покупець згідно зі статтею В10 (b) або якщо такий час не повідомляється то в кінці узгодженого періоду. 
		Поставка вважається здійсненою також : а) коли товар завантажений на транспортний засіб наданий покупцем, якщо названим місцем є приміщення або б) у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження. 
		Отже, за правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах FCA або Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець передасть товар, що пройшов митне очищення для експорту, вказаному покупцем перевізнику в зазначеному місці. Відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому витрати на навантаження товару на транспортний засіб у пункті відправлення несе продавець, а не покупець. Витрати ж на основне перевезення до місця ввезення на митну територію України дійсно покладаються на покупця. 
		Отже, підсумовуючи наведене слід відмітити, що витрати на навантаження товару у пункті відправлення (м. Алітус) покладаються саме на продавця - AB KAUNO GRUDAI (Литва), та вже включені у вартість товару, тоді як покупець  ТОВ «Док Агро» не несе таких витрат до моменту передачі товару перевізнику.
		У даному випадку декларантом включено до митної вартості всі фактично понесені та документально підтверджені витрати, пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону України, що підтверджується наданими до митного оформлення документами (рахунок-фактура, транспортні документи, довідка експедитора тощо).
		Саме по собі незазначення окремих витрат у графі 21 декларації митної вартості не свідчить про їх невключення, а тим більше  про подання недостовірних відомостей, оскільки така графа заповнюється виключно на підставі фактично наявних та підтверджених витрат.
		Відтак, висновки митного органу в цій частині спростовуються.
		Щодо розбіжності зазначеної у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що відповідно п. 7.1 Контракту серед переліку товаросупровідних документів є експортна декларація, проте даного документа не подано до митного оформлення, суд зазначає таке.
		Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що до товаросупровідних документів може належати, зокрема, експортна декларація країни відправлення. Водночас зазначена умова регулює взаємовідносини сторін контракту (продавця та покупця) і не встановлює безумовного обов`язку декларанта подавати такий документ до митного оформлення в Україні. 
		Продавцем експортна декларація покупцю не була надана, що об`єктивно унеможливило її подання декларантом до митного органу. При цьому, декларант не наділений повноваженнями щодо отримання такого документа поза межами договірних відносин із контрагентом та не може нести негативні наслідки за дії (або бездіяльність) третьої сторони. 
		Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 МК України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Більше того, експортна декларація не є первинним документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, оскільки не містить інформації про фактичну ціну, що сплачена або підлягає сплаті покупцем, не підтверджує витрати, які підлягають включенню до митної вартості відповідно до статті 58 МКУ та оформлюється в іншій юрисдикції за правилами іноземного законодавства. 
		Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. 
		Відтак, відсутність експортної декларації країни відправлення не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості. 
		Декларантом до митного оформлення було подано повний пакет документів, передбачений статтею 53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний контракт; рахунок-фактуру (інвойс); транспортні документи; інші документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначені документи є взаємоузгодженими, містять повну та достовірну інформацію щодо ціни товару та витрат, пов`язаних з його поставкою, і є достатніми для визначення митної вартості за основним методом.
		Відтак, митний орган не обґрунтував, яким саме чином відсутність експортної декларації впливає або може вплинути на визначення митної вартості товару.
		Стосовно твердження відповідача, що в супровідному документі Т1 від 15.12.2025 № 25LTKR500001A3E8КЗ відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті 53 МК України, підтвердження митної вартості товарів здійснюється на підставі комерційних, платіжних та транспортних документів, зокрема рахунку-фактури (інвойсу), контракту, транспортних документів тощо. 
		Саме рахунок-фактура (інвойс) є основним документом, який містить відомості про ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, і на підставі якого визначається митна вартість за основним методом. У даному випадку рахунок-фактура містить повну та достовірну інформацію про ціну товару, зазначені в ньому відомості узгоджуються з іншими поданими документами, митним органом не встановлено жодних розбіжностей між інвойсом та іншими документами.
		Документ Т1 (транзитна декларація) за своєю суттю є митним документом, який використовується виключно для забезпечення процедури транзиту товарів територією відповідних держав та підтверджує переміщення товарів під митним контролем. 
		Такий документ не є комерційним або розрахунковим документом, не визначає та не підтверджує ціну товару та не призначений для відображення числових значень митної або контрактної вартості товарів у розумінні митного законодавства України. 
		Відсутність у транзитній декларації відомостей про вартість товару: не впливає на можливість перевірки митної вартості; не створює жодних перешкод для застосування основного методу визначення митної вартості; не може свідчити про подання декларантом недостовірних відомостей. 
		Декларантом було подано повний пакет документів, які в сукупності підтверджують митну вартість товару, а саме: контракт, специфікацію, інвойси, банківський платіжний документ, транспортні документи та інші супровідні документи, які є взаємопов`язаними та узгодженими між собою. 
		Відповідач не навів жодного обґрунтування того, яким чином відсутність вартості у документі Т1 спростовує або ставить під сумнів відомості, зазначені в інвойсі, або впливає на правильність визначення митної вартості.
		Отже, відповідні доводи митного органу є необґрунтованими, формальними та не можуть бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.
		З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
		Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. 
		За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
		На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
		При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
		Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
		Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
		Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
		Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.
		Таким чином, суд зазначає, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
		Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA205140079032U7 від 17.12.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205140/2025/003077 від 18.12.2025 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.
		Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
		Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
		Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 5 324,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5027 від 17.03.2026.
		Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5 324,80 грн.
		Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.12.2025 №UA205140/2025/000309/2.
		Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2025 №UA205140/2025/003077. 
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 5 324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (45516, Волинська область, Володимирський район, село Кремеш, вулиця Локацька, 2-а, код ЄДРПОУ 40955973).
		Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
		 
		 
		Суддя В.В. Дмитрук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...