Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7684/26 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 11.05.2026. Зареєстровано: 13.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2026.
Дата набрання законної сили: 11.05.2026
Номер судового провадження: П/380/7765/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		про повернення позовної заяви
		 
		11 травня 2026 рокусправа №380/7684/26
		Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (далі  відповідач) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. 
		Ухвалою від 24.04.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), залишена без руху з підстав несплати судового збору. 
		Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви та роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали. 
		Позивач 08.05.2026 (вх. №38857) подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначила, що суд не надав жодної оцінки долученим до клопотання доказам і не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач для того, щоб скористатися правом на звільнення від сплати судового збору. Окрім того, суд не розглянув клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з ухваленням відповідного процесуального рішення, і зробив передчасний висновок про залишення позовної заяви без руху, встановивши строк для усунення її недоліків. До заяви позивач також долучила докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками.
		При розгляді клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд виходить із такого.
		Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
		Так, згідно зі статтею 2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028, 00 грн.
		Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Верховний Суд у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16 та від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 зазначив, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
		Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема зобов`язати відповідача надати відповідь на запит від 01.08.2025 та запитувану у ньому інформацію.
		З матеріалів справи видно, що позивач, звертаючись до суду, подала позовну заяву з додатками у електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС Електронний суд.
		Відповідно до чстини 3 статті 4 Закону № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		Таким чином, розмір ставки судового збору за подання такої заяви до суду з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 968,96 грн.
		Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
		а) військовослужбовці;
		б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
		в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
		г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
		ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
		3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону № 3674-VI, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
		Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
		Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону№ 3674-VI, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
		Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону № 3674-VI перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Отже, положення частини 1 статті 133 КАС України, як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону № 3674-VI, що свідчить про необхідність при застосуванні вказаних положень КАС України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону № 3674-VI, застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
		З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
		При цьому, відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 3674-VI при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
		Положення Закону № 3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
		Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
		Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
		Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а та в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.
		На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подала до суду, зокрема, копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих з них податків від 14.04.2026 за період з січня 2025 року по лютий 2026 року, копію листа Державного центру зайнятості від 09.02.2026 №33/1011/1274-26 про те, що позивач не перебуває на обліку як особа, яка шукає роботу, та не була зареєстрована як безробітна, не отримувала виплати допомоги по безробіттю, копію листа Пенсійного фонду України про те, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії, копію листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про те, що позивач не отримує соціальну допомогу. 
		Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є безумовним підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо. 
		Така правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі №9901/377/21.
		Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 та від 20 лютого 2025 року у справі №990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
		З урахуванням викладеного, суддя дійшла висновку, що надані до суду документи не містять інформації про наявність у позивача рухомого майна, не містять усієї інформації про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, сукупного доходу родини тощо.
		Тому ухвалою від 24.04.2026 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві надати інші докази відсутності змоги сплатити судовий збір.
		Проте заява позивача від 08.05.2026 не містить жодних нових доказів, які б могли слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а доводи позивача зводяться виключено до незгоди з висновками суду, викладеними в ухвалі від 24.04.2026. 
		Суддя звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Однак таких доказів суду не подано.
		При цьому частина 3 статті 8 Закону № 3674-VI покладає саме на заявника обов`язок щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу з`ясування всіх обставин у справі.
		Проаналізувавши подані позивачем докази в контексті заявлених позивачем вимог, доходжу висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
		Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
		Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
		Виходячи з викладеного, позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
		Оскільки позовна заява залишалась без руху виключно з підстав несплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.
		Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
		у х в а л и в:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами. 
		Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. 
		Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
		 
		 
		Суддя Хома О.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...