Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/17813/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 13.05.2026. Зареєстровано: 13.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2026.

Номер судового провадження: 2-а/766/248/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/17813/25
		н/п 2-а/766/248/26
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.05.2026 м. Херсон
		05 травня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого судді   Булах Є.М.,
		справа №766/17813/25; провадження№2-а/766/248/26
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє представник за ордером адвокат Мишак Дмитро Едуардович (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: м. Одеса, вул.. Мала Аонаутська, буд. 85, офіс 2) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
		ВСТАНОВИВ:
		Вимоги позивача
		В грудні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив 
		скасувати постанову №28/0111/НОА від 06.11.2025 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 КУпАП; 
		провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення; 
		поновити строк на звернення до суду з позовом.
		 
		Позиція позивача
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №28/0111/НОА у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. 
		Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучі належним чином оповіщений повісткою №2988399 про необхідність явки 03.04.2025 на 9.00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
		Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
		Так, позивач зазначає, що повістку не отримував, оскільки проживає за межами України.
		01.01.2025 оновив свої персональні дані, а саме адресу місця фактичного проживання, яка знаходиться за межами України, а тому відповідач протиправно надіслано повістку на адресу, за якою зареєстроване місце проживання позивача, а саме: АДРЕСА_3 .
		Крім того, зазначає, що строк встановлений для притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув, що є самостійною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.
		Посилається на недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, що тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.
		Також просив поновити строк звернення до суду із позовом про скасування оскаржуваної постанови.
		 
		Позиція відповідача
		12.01.2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_3 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.
		Зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 24.03.2025 року на адресу ОСОБА_1 була направлена повістка №2988399 про необхідність явки 03.04.2025 року для уточнення особистих даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу, військовозобов`язаний на вказаний вище виклик не зявився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг».
		Повістка про виклик ОСОБА_1 , яка надіслана через АТ «Украпошта» за адресою місця реєстрації, яка наявна в обліковій картці ОСОБА_1 , вважається врученою.
		Фактичне місце проживання Іспанія  на час відправки повістки наявна в Єдиному державному реєстрі призовників та військовозобов`язаних «Оберіг» не була. А відтак, ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено повістку за тією адресою, яка була наявна в Реєстрі.
		06.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто матеріали справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі чого, було винесено постанову №28/0111/НОА.
		Враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явився самостійно у визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надав належних підтверджуючих доказів про причини неявки, відтак поважні причини неприбуття на вказаний вище виклик  відсутні.
		Крім того, звертав увагу суду, що під час розгляду справи враховано, що адміністративне правопорушення не є триваючим, а відтак, керуючись ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210,210-1 цього Кодексу може бути застосоване не пізніше 1 року з дня вчинення, а відтак, рішення про притягнення до адміністративної відповідальності було прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та адміністративної процедури.
		Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Виклад позиції позивача у відповіді на відзив на позовну заяву
		13.01.2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив за змістом якої, позивач підтримує позицію викладену у позовній заяві, вважає відзив таким, що не спростовує обставин та фактів викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити.
		Додатково у заяві від 15.01.2026 року пояснив, що ОСОБА_1 не був сповіщений у передбачений законом спосіб про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а справа була розглянута у його відсутності, що виключало можливість розгляду справу. Порушення процедурних питань з розгляду справи про адміністративне правопорушення є окремою підставою для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
		 
		Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.12.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу/представнику надано 5-ти денний строк на усунення недоліків позову з дня отримання ухвали суду.
		12.12.2025 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позову.
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі.
		12.01.2026 року від представника відповідача  на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
		13.01.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
		15.01.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
		09.02.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
		У час призначений для розгляду справи учасники справи не з`явилися, стороною позивача подано заяви про проведення розгляду справи без участі позивача та його представника, просили врахувати раніше подані заяви по суті справи.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило.
		Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
		Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).
		З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.
		У окремо поданій заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом з підстав того, що постанову у визначений законом спосіб позивач не отримував, а отримана вона на адвокатський запит представника позивача 19.11.2025, тобто після закінчення встановленого строку на оскарження. Зазначене свідчить про те, що документ отримано позивачем після набрання постановою законної сили.
		Отже, вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин та просить поновити строк звернення до суду.
		Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку позивачу на звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.
		Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.
		Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). 
		З урахуванням положень ст.ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
		Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
		Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.
		Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 
		Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому суд визнає їх поважними, з огляду на що поновлює пропущений позивачем строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		 
		Обставини встановлені судом.
		Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучі належним чином оповіщений повісткою №2988399 про необхідність явки 03.04.2025 на 9.00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постановлено визнати винним та притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
		В матеріалах справи відсутня копія повістки №2988399, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , викликається ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відсутні докази направлення зазначеної повістки.
		Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 оновив свої персональні дані 01.01.2025 року.
		 
		Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
		За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
		Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
		Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за частиною 3 статті 210-1КУпАП .
		Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
		З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
		Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, оскільки саме неявка позивача за повісткою як адміністративне правопорушення інкримінується позивачеві.
		Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
		Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язки громадян під час мобілізації, зокрема:
		-військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
		У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз.8 ч.3 ст.22).
		Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560 в редакції на день вручення повістки) виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
		Пунктом 29 Порядку №560 встановлено, що у повістці зазначаються:
		прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
		найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
		мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
		місце, день і час явки за викликом;
		найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
		прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
		реєстраційний номер повістки;
		роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
		Відповідно до абзацу 1 пункту 30 Порядку №560 повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
		Абзацом 4 пункту 30 Порядку №560 встановлено, що реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно із пунктом 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
		QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.
		Пунктом 30-2 Порядку №560 передбачено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:
		централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
		Згідно із приписами пункту 30-3 Порядку №560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
		В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
		Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
		1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
		2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
		день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
		Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		В порушення зазначених вище норм процесуального закону та Порядку №560 відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів надсилання позивачеві повістки та її вручення, а також не надано відомостей визначених в підпункті 2 пункту 41 Порядку №560. 
		Також, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами її направлення та вручення позивачеві.
		Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
		Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.
		Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
		Крім того, відповідачем винесено оскаржувану постанову із порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
		Як вбачається з військово-облікового документу з додатку «Резерв+» 13.04.2025 відповідач звернувся до Національної поліції для доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу з причини не прибуття за повісткою.
		Із зазначеного вбачається, що відповідачем виявлено вчинення позивачем адміністративного правопорушення 13.04.2025, відповідно крайній термін накладання адміністративного стягнення сплив 13.07.2025. В свою чергу оскаржувана постанова винесена відповідачем 06.11.2025, що свідчить про пропуск відповідачем встановленого статтею 38 КУпАП строку накладання адміністративного стягнення, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
		 
		Розподіл судових витрат між сторонами
		Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно платіжної інструкції №МРС3-8ВАР-5ХОА-РТ22 від 12.12.2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17 за подання позовної заяви у справах щодо накладання адміністративного стягнення судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 гривень, тобто за подання позовної заяви позивач мав сплатити 605,60 грн.
		З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог, на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
		Іншу частину сплаченого судового збору позивач може повернути у встановленому порядку для повернення коштів надмірно чи помилково сплачених до бюджету.
		Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) строк звернення до суду з адміністративним позовом.
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення  задовольнити.
		Постанову по справі про адміністративне правопорушення №28/0111/НОА від 06.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн.  скасувати. 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн.  закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.
		Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.
		Дата складання повного тексту рішення 05.05.2026 року.
		 
		СуддяЄ. М. Булах

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...