Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/2457/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом’якшує його.
Надіслано судом: 15.05.2026. Зареєстровано: 16.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2026.

Номер судового провадження: 1-в/705/90/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №705/2457/26
		1-в/705/90/26
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 травня 2026 року м.Умань
		 
		Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 про застосування Закону України № 3886-ІХ від 09.08.2024 та приведення вироку відповідно до вимог чинного законодавства,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив застосувати до нього Закон України про декриміналізацію за ч. 1 ст. 185 КК України за попереднім вироком.
		Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не був доставлений, від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів. 
		Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заяви засудженого. Просив звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31.01.2022, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений. Виключити з вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2023 посилання на призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України та визначити до відбування покарання 3 роки позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
		У судове засідання представник адміністрації установи не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів.
		Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого, дійшов таких висновків.
		Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
		Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складення, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Строк відбування покарання рахується з моменту звернення вироку до виконання.
		Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
		Остаточне покарання за цим вироком призначене на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складення покарання за новим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, за яким ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому 18 січня 2022 року на суму 375 грн.
		Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
		Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
		Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
		Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
		За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
		Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
		Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
		Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
		Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2022 ця сума становила 2481 грн.
		Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 України, суд доходить висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений. 
		На цій підставі необхідно виключити з вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року посилання на призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України. 
		Водночас встановлено, що кримінальна караність діяння за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року не усунута, тому в решті вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року підлягає залишенню без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Заяву засудженого ОСОБА_4 задовольнити.
		Привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 вироки, за якими засуджений ОСОБА_4 .
		На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного йому вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений. 
		ОСОБА_4 вважати засудженим вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі. 
		Виключити з вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року посилання на призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України.
		У решті вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим  протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...