Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/3262/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 21.05.2026. Зареєстровано: 22.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2026.
Дата набрання законної сили: 18.05.2026
Номер судового провадження: 11-сс/811/1011/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/3262/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/811/1011/26 Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		18 травня 2026 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
		головуючої судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України., 
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
		прокурора ОСОБА_9 ,
		підозрюваного ОСОБА_7 , 
		та його захисників  адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		ВСТАНОВИЛА:
		слідчий СВ відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до підозрюваного ОСОБА_7 . 
		В обґрунтування клопотання зазначав, що солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, у невстановлений досудовим розслідуванням час однак не пізніше 08:00 год. 14 червня 2025 року самовільно залишив без поважних причин понад три доби місце несення служби, а саме місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , відсутність якого була виявлена о 08:00 год. 14 червня 2025 року під час перевірки особового складу та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводить на власний розсуд по теперішній час.
		Відтак, у період з 14 червня 2025 року по 20 квітня 2026 року, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебував за межами місця служби приховував.
		Наголошував, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
		Повідомляв, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, що підтверджується, тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби вчиненого в умовах воєнного стану за який, безальтернативно передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_7 розуміє ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовця, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов`язане з порушенням встановленого порядку несення служби; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, і тому просив обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 .
		Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, відмовити в задоволенні клопотання слідчого, застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування із свідками, здати до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 
		В доводах апеляційної скарги адвокат ОСОБА_5 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною.
		Повідомляє, що підозрюваний не буде уникати кримінальної відповідальності, не буде продовжувати протиправну діяльність, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації, потребує медичного лікування.
		В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Наголошує, що слідчим суддею не перевірено аргументи сторони захисту, щодо необґрунтованості підозри.
		Зазначає, що ОСОБА_7 є глибоко віруючою людиною, членом організації «Свідки Єгови», у зв`язку з чим ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні.
		Повідомляє, що у підозрюваного відсутній стабільний дохід, відсутні майнові чи інші активи, у нього є необхідність дбати про літню матір, у зв`язку із чим застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить його належну процесуальну поведінку.
		Звертає увагу, що ОСОБА_7 , як свідок Єгови, не є особою, яка за своїми релігійними переконаннями може бути призваною на військову службу, не можу бути суб`єктом даного кримінального правопорушення, раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, є віруючою особою, має міцні соціальні зв`язки. 
		Наголошує, що ОСОБА_7 з 26 жовтня 2002 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, що підтверджується довідкою від №5823 від 11 квітня 2025 року.
		Зазначає, що слідчим та прокурором не доведено неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу до підозрюваного.
		Заслухавши доповідача, доводи захисників та підозрюваного на підтримку доводів апеляційних скарг, виступ прокурора на заперечення аргументів апеляційних скарг, вивчивши матеріали судової справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
		Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
		Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
		Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, слідчим СВВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62026140110000239 від 14 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, у невстановлений досудовим розслідуванням час однак не пізніше 08:00 год. 14 червня 2025 року самовільно залишив без поважних причин понад три доби місце несення служби, а саме місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , відсутність якого була виявлена о 08:00 год. 14 червня 2025 року під час перевірки особового складу та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводить на власний розсуд по теперішній час.
		Відтак, у період з 14 червня 2025 року по 20 квітня 2026 року, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебував за межами місця служби приховував.
		20 квітня 2026 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
		20 квітня 2026 року слідчий СВ відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до підозрюваного ОСОБА_7 
		20 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова.
		Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об`ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
		Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
		Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
		Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_7 , може переховуватися від суду, що підтверджується, тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби вчиненого в умовах воєнного стану за який, безальтернативно передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_7 розуміє ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовця, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов`язане з порушенням встановленого порядку несення служби; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, відтак застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
		При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
		На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
		На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Окрім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
		У зв`язку із вище зазначеним не заслуговують на увагу аргументи сторони захисту, що підозра є необґрунтованою належними та допустимими доказами.
		Наведене в апеляційних скаргах захисників, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.
		Аргументи захисника ОСОБА_6 , що ОСОБА_7 за релігійними переконаннями не може бути призваний на військову службу у зв`язку з тим, що належить до Релігійного об`єднання «Свідків Єгови» є необґрунтованими, оскільки з постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 28 жовтня 2025 року вбачається, що законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни.
		Об`єднана палата вважає, що неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава, оскільки українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація (див., наприклад, рішення у справі «Cristian-Vasile Terhes against Romania» від 13 квітня 2021 року, № 49933/20). У такій ситуації загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.
		Доводи адвоката ОСОБА_5 , що ОСОБА_7 не буде уникати кримінальної відповідальності, не буде продовжувати протиправну діяльність, не спростовують наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є доказами належної процесуальної поведінки у даному кримінальному провадженні.
		Наявність тих обставин, що в ОСОБА_7 є міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації, він потребує медичного лікування, відсутній стабільний дохід, відсутні майнові чи інші активи, у нього є необхідність дбати про літню матір, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		Однак, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
		Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв`язку із чим відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підставно не визначав розмір застави.
		З огляду на зазначене колегія суддів, погоджується з висновками слідчого судді, щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.
		Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування обґрунтувань для скасування ухвали слідчого судді, апеляційна скарга захисника не містить.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
		Відтак, ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційні скарги захисників слід відхилити.
		Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...