Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/10590/26 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 26.05.2026. Зареєстровано: 27.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2026.
Дата набрання законної сили: 25.05.2026
Номер судового провадження: 2-з/523/10/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 523/10590/26
		Провадження №2-з/523/10/26
		У Х В А Л А 
		"25" травня 2026 р. м. Одеса
		Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни про забезпечення позову до подачі позову до суду, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду звернулась адвокат Лук`янець Людмила Олександрівна.
		В обґрунтування заяви адвокат зазначила, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Пересипського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 (син заявниці) та ОСОБА_2 , зареєстрованого 19.09.2025 Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1475.
		Звернення заявниці до суду з позовом зумовлено тим, що 19.09.2025 її син  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем уклав шлюб з ОСОБА_2 з метою створення підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, однак не встиг реалізувати свій намір, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання військового обов`язку. 
		Син заявниці, ОСОБА_3 до укладення спірного шлюбу ніколи не перебував у зареєстрованому шлюбі та дітей не мав. 30.07.2022 ОСОБА_3 було призвано на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України та в подальшому він був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними записами у військовому квитку ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2023 №4469. 
		Внаслідок тривалого перебування в районах ведення бойових дій, ОСОБА_3 перебував у складному психологічному та емоційному стані, неодноразово повідомляв близьких родичів про втому від військової служби та наміри знайти законні підстави для звільнення зі служби під час дії воєнного стану. 
		Саме з цією метою у серпні 2025 року ОСОБА_3 в мережі Інтернет знайшов осіб, які пропонували допомогу в укладенні шлюбів з жінками, які мають інвалідність, для подальшого оформлення звільнення з військової служби за сімейними обставинами. 
		04.08.2025 через соціальну мережу «Facebook» ОСОБА_3 написала особа на ім`я ОСОБА_4 , яка повідомила, що може допомогти у пошуку жінки з інвалідністю для укладення шлюбу, та надала контакти ОСОБА_2 , зокрема її номер телефону, зазначивши, що остання є особою з інвалідністю та погоджується укласти шлюб за грошову винагороду у розмірі 4000 доларів США. Того ж дня ОСОБА_3 зв`язався з ОСОБА_2 через месенджер «Viber» і вже на початку листування остання уточнила, чи звертається він «з приводу фіктивного шлюбу», чим фактично підтвердила, що усвідомлювала характер та мету майбутнього шлюбу.
		У свою чергу ОСОБА_2 надсилала ОСОБА_3 фото документів, які підтверджують встановлення їй III групи інвалідності. 
		У період з 05.08.2025 по 19.09.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувалось активне листування у месенджерах «Viber» та «WhatsApp», зміст якого свідчить про відсутність між ними наміру створити сім`ю та наявність виключно прагматичної мети  оформлення підстав для звільнення з військової служби, так: 
		05.08.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обговорювали достатність наявних у останньої документів для звільнення ОСОБА_5 з військової служби у разі укладення шлюбу. ОСОБА_2 також повідомила ОСОБА_6 , що проконсультується з цих питань зі своїм адвокатом. ОСОБА_7 в голосовому повідомленні запитував ОСОБА_2 щодо її фінансової зацікавленості в цьому питанні;
		06.08.2025 ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3 , що в ході консультації адвокат підтвердив можливість його звільнення з військової служби, у разі укладення шлюбу з нею, та запропонував правову допомогу. У той же день ОСОБА_3 повідомив про пережитий ворожий обстріл, загибель побратимів та намір після звільнення виїхати до м. Познань (Республіка Польща);
		07.08.202508.08.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагались подати заяву про реєстрацію шлюбу через застосунок «Дія», однак заяви були відхилені. У зв`язку з цим вони обговорювали можливість звернення до адвоката та особистого подання заяви до органу ДРАЦС. Також вони домовились не змінювати дошлюбні прізвища, оскільки планували у подальшому розірвати шлюб. Крім того, ними обговорювалась можливість реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою проживання ОСОБА_3 для оформлення ним догляду за нею. 
		У голосових повідомленнях ОСОБА_3 прямо зазначав, що не розглядав би можливість укладення шлюбу з ОСОБА_2 , якби не прагнення звільнитися з військової служби. Також, він цікавився у ОСОБА_2 , чи має вона знайомих жінок з інвалідністю, з якими також можна було б укласти шлюб, оскільки наявна у неї III група інвалідності, на його думку, не повною мірою відповідала вимогам для звільнення зі служби за сімейними обставинами. 
		09.08.2025 ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_6 , що готова укласти шлюб строком на шість місяців, після чого планує розлучитися та укласти інший шлюб. ОСОБА_3 у голосовому повідомленні зазначив, що перебуває у стосунках з дівчиною ОСОБА_8 , яка проживає у м. Познань та обізнана про його намір укласти фіктивний шлюб. 
		Також вони обговорювали вартість послуг адвоката щодо оформлення догляду за ОСОБА_2 та супроводу процедури звільнення з військової служби; 
		11.08.2025 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про намір у вересні 2025 року прибути до м. Одеси з метою укладення шлюбу та оформлення документів, необхідних для подальшого звільнення з військової служби. Разом із тим у голосових повідомленнях він зазначав, що має намір додатково проконсультуватися з адвокатом, оскільки сумнівався, чи є наявні у ОСОБА_2 документи достатніми для звільнення зі служби за сімейними обставинами; 
		23.08.202527.08.2025 ОСОБА_3 висловлював сумніви щодо доцільності укладення шлюбу, оскільки адвокат повідомив йому про відсутність гарантій отримання акту здійснення догляду за ОСОБА_2 , як особою з інвалідністю III групи; 
		30.08.2025 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про намір відмовитися від укладення шлюбу та спробувати звільнитися зі служби у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за матір`ю. У відповідь ОСОБА_2 поцікавилась можливістю поступового повернення раніше отриманих коштів; 
		06.09.2025 ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3 , що їй запропонував укласти шлюб інший чоловік з метою набуття громадянства України, однак вона відмовилась через недостатній розмір запропонованої грошової винагороди. Також вона запропонувала ОСОБА_3 укласти шлюб за символічну плату; 
		12.09.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обговорювали результати пошуку ОСОБА_9 інших жінок з інвалідністю для укладення фіктивного шлюбу, а також вартість послуг щодо отримання висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу особи у здійсненні догляду. 
		16.09.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 планували приїзд ОСОБА_10 до м. Одеси з метою укладення шлюбу, при цьому ОСОБА_2 надсилала адресу свого місця проживання та допомагала йому з пошуком житла в Одесі на кілька днів; 
		17.09.202519.09.2025 ОСОБА_3 перебував у м. Одесі з метою укладення шлюбу з ОСОБА_2 . У цей час вони узгоджували зустрічі та зробили єдині спільні фотографії, які, ймовірно, планували використовувати під час подання документів до органу ДРАЦС як підтвердження наявності між ними стосунків. 
		Тож, 19.09.2025 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який було зареєстровано Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що було складено відповідний актовий запис №1475, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
		Таким чином, вищенаведені обставини та листування ОСОБА_3 свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були знайомі до 04.08.2025, а їх взаємовідносини виникли виключно з приводу майбутнього укладення шлюбу та мали прагматичний, організаційний характер, без ознак особистих сімейних відносин, при цьому під час перебування ОСОБА_3 у місті Одесі вони проживали окремо та зустрічалися лише з метою подання заяви про державну реєстрацію шлюбу та його укладення. 
		Після укладення шлюбу, ОСОБА_3 повернувся до місця проходження військової служби та продовжив спілкування через месенджери з ОСОБА_2 та адвокатом Скибою Є.А. щодо оформлення документів для звільнення з військової служби. 
		Однак, 13.10.2025 солдат ОСОБА_3 , водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 мужньо виконувавши військовий обов`язок загинув поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, що підтверджується сповіщенням сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) №4/2928, виданим 20.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я заявниці  матері загиблого та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 28.10.2025 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 
		Таким чином, у зв`язку із загибеллю, ОСОБА_3 не встиг реалізувати свій намір щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, для досягнення якого і було укладено спірний шлюб.
		Крім того, зі змісту наявного у телефоні ОСОБА_3 листування вбачається, що у період з 05.08.2025 по 10.10.2025 він підтримував спілкування і з іншими жінками, з якими також обговорював можливість укладення фіктивного шлюбу. 
		Також, за життя ОСОБА_3 повідомляв про наміри укласти фіктивний шлюб свою рідну сестру  ОСОБА_11 та справжню наречену ОСОБА_8 (які будуть викликані до суду у справі про визнання шлюбу недійсним в якості свідків), з якою перебував у близьких стосунках та планував створити сім`ю, що підтверджується голосовими повідомленнями ОСОБА_10 та їх листуванням у месенджерах.
		Отже, на підставі даного формального шлюбу ОСОБА_2 має право на отримання половини одноразової грошової допомоги, що становить 7 500 000 грн, у зв`язку з чим розмір відповідної допомоги, належної заявниці як матері військовослужбовця, зменшується вдвічі, що безпосередньо впливає на обсяг її майнових інтересів. 
		Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право протягом трьох років з дня його виникнення, тобто з дати загибелі (смерті) військовослужбовця. ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників, що подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі  ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
		З урахуванням викладеного представник заявника просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним, та набрання ним законної сили. 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
		Ознайомившись з наданими матеріалами, суддя дійшов висновку про доцільність задоволення даного клопотання з наступних підстав. 
		Частинами 3,4 статті 116 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
		Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
		Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшов наступного висновку.
		Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
		У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
		Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
		Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
		Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.
		Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. 
		Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. 
		Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. 
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. 
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. 
		Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. 
		Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
		Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.
		При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
		З матеріалів справи встановлено, що предметом майбутнього позову буде позов про визнання шлюбу недійсним укладеного між відповідачем та загиблим сином заявниці. 
		Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник заявниці просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України призначати та здійснювати будь-які виплати у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним, та набрання ним законної сили.
		З огляду на подану заяву, суд дійшов висновку, що представником заявника зазначені та доведені підстави та необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб, заява є обґрунтованою та доведеною, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до можливих несанкціонованих виплат у разі доведення та задоволення позовних вимог. 
		Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
		Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260 ЦПК України, суддя
		 
		УХВАЛИВ:
		Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни про забезпечення позову до подачі позову до суду - задовольнити. 
		Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним, та набрання ним законної сили.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
		Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...