Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-16/2011 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів довічного утримання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 Справа № 2-16/
			2011 рік
			 Р І Ш Е Н Н Я 
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
			 12 січня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим 
			у складі: головуючого- судді Петрової Ю.В.
			при секретарі- Тріфоновій С.О.
			за участю прокурора- Рогинського М.В.
			позивача- ОСОБА_2
			відповідача - ОСОБА_3
			 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району АР Крим на захист інтересів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,
			 В С Т А Н О В И В: 
			 Прокурор Совєтського району АР Крим в порядку ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з позовом на захист інтересів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, який укладено між сторонами і посвідчено 30 січня 2009 року приватним нотаріусом Совєтського районного округу АР Крим.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 січня 2009 року між сторонами у справі було укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу АР Крим, за яким ОСОБА_2 (відчужувач) передала, а ОСОБА_3 (набувач) отримала у власність на умовах визначених договором, квартиру АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим, при цьому, відповідач зобовязана була виконувати вимоги, що полягають у здійсненні всіх необхідних дій по матеріальному забезпеченню відчужувача, розмір якого за договором визначений між сторонами у 200 гривень. Проте, ОСОБА_3 з жовтня 2010 року догляд за ОСОБА_2 здійснювала неналежним чином, а саме: не завжди забезпечувала її належним триразовим харчуванням; купуючи продукти харчування за кошти ОСОБА_2, відповідач не показувала позивачу чеки з магазину, у звязку з чим було неможливо встановити потрачену суму грошей. Фактично догляд за ОСОБА_2 здійснювала не сама ОСОБА_3, а її мати ОСОБА_3, що не передбачено умовами договору. З наведених підстав прокурор просив розірвати спірний договір довічного утримання (догляду), який укладено між сторонами у справі.
			Прокурор Совєтського району АР Крим Рогинський М.В. у судовому засіданні підтримав заявлені на захист інтересів ОСОБА_2 позовні вимоги, вказуючи на достатність підстав, необхідних для розірвання договору довічного утримання (догляду) від 30 січня 2009 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
			Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені прокурором на її захист позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вказувала, що ОСОБА_3 взяті на себе зобовязання за договором не виконує, за нею не доглядає, фактично їй у побуті допомагала мати відповідачки ОСОБА_3, вказала, що у неї більш не має довіри до ОСОБА_3.
			Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання визнала, при цьому усно заявила зустрічні позовні вимоги, за якими просила стягнути з позивачки на її користь суму матеріального забезпечення, яке нею надавалося у період дії договору, вказувала, що ініціатором укладання договору довічного утримання була сама позивачка, не заперечувала, що дійсно за ОСОБА_2 більший період часу доглядала її мати ОСОБА_3, вказала, що дійсно з жовтня 2010 року догляд за позивачкою не здійснює, оскільки вона особисто не пускає її до квартири.
			Заслухавши пояснення сторін та прокурора, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			З матеріалів справи випливає, що 30 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу АР Крим, за яким ОСОБА_2 (відчужувач) передала, а ОСОБА_3 (набувач) отримала у власність на умовах визначених договором, квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9 10).
			За умовами договору ОСОБА_3 зобовязалася довічно утримувати позивачку: забезпечувати її щоденним триразовим харчуванням, належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, надаючи її безоплатне довічне проживання кімнату жилою площею 19,9 кв.м. у відчужуваній квартирі, тощо.
			Вартість матеріального забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно мало надаватися оцінено сторонами у сумі 200 гривень. 
			Крім того встановлено, що цим же договором була накладена заборона відчуждення зазначеної в договорі квартири і згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 30 січня 2009 року вказана квартира зареєстрована в реєстрі (а.с. 11). 
			Прокурор заявляючи позовні вимоги на захист ОСОБА_2 обґрунтовує свої доводи відносно необхідності розірвання договору довічного утримання, вказував на те, що ОСОБА_3 дії по догляду позивача та її забезпечення виконувала неналежним чином, зокрема, через представника свою матір ОСОБА_3.
			Згідно зі статтею 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. 
			Положеннями статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. 
			На підставі пункту 1 частини 1 статті 755 цього Кодексу договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. 
			Договір довічного утримання служить однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоровя фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння) передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує в наслідок недієздатності. 
			Відчужувач має право вимагати, а набувач зобовязаний виконувати вимоги, що полягають у здійсненні всіх необхідних дій по матеріальному забезпеченню відчужувача. 
			Виконання полягає в наданні всіх видів матеріального забезпечення у повній відповідності зі змістом договору. 
			Договір довічного утримання може бути розірваний на вимогу відчужувача, якщо набувач не виконує прийняті на себе зобовязання. 
			Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. 
			Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.
			Отже, зобовязання щодо виконання договору довічного утримання (догляду) є особистими, тобто, повязані з особою як відчужувача так і набувача і мають бути виконані ними особисто.
			В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 наполягала на розірванні договору довічного утримання, а відповідачка була згодна на його розірванні. 
			Крім того, у судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося відповідачем у справі, що зобовязання за договором щодо надання довічного догляду здійснювалося неналежною стороною у справі, а саме, матірю відповідача ОСОБА_3, позов прокурора Совєтського району АР Крим на захист інтересів ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду) слід задовольнити. 
			Крім того, положеннями ч. 4 ст. 174 ЦПК України передбачається право суду ухвалити рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав, у разі визнання відповідачем позову. 
			Суд не приймає до уваги усні зустрічні вимоги відповідача щодо повернення грошових коштів, які були нею витрачені на матеріальне забезпечення ОСОБА_2 згідно до умов договору за період його дії, виходячи з наступного.
			Так, особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.
			При цьому, згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
			Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
			Положення ст. 124 ЦПК України передбачають відповідність зустрічної позовної заяви вимогам ст.ст. 119 і 120 ЦПК України.
			Отже, оскільки відповідачем порушено встановлений порядок заявлення зустрічних позовних вимог, вони не можуть бути предметом розгляду в рамках даного судового провадження.
			Відповідно до вимог частини 1 статті 756 наведеного кодексу у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у звязку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обовязків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. 
			Отже, при розірванні договору довічного утримання у звязку з невиконанням набувачем договірних зобовязань за відчужувачем має бути визнано право власності на квартиру. 
			Також, суд вважає, що слід зняти заборону відчуждення з квартири під АДРЕСА_1 АР Крим, яка накладена приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу в реєстрі за № 120 на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат».
			В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень. 
			На підставі викладеного, ст.ст. 16, 526, 744, 749, 755, 756 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 14, 60, 158, 169, 212-218, 223, 228 ЦПК України, суд
			 В И Р І Ш И В:
			 Позов прокурора Совєтського районку АР Крим на захист інтересів ОСОБА_2 задовольнити.
			Договір довічного утримання (догляду) від 30 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу в реєстрі за № 119, розірвати.
			Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1
			Зняти заборону відчуження квартири під АДРЕСА_1 АР Крим, яка накладена приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу в реєстрі за № 120.
			Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 51 (пятдесят одна) гривня у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31417537700291, одержувач місцевий бюджет Совєтська селищна рада, код платежу 22090100, Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.
			Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень на р/р 31213259700290 одержувач Місцевий бюджет код платежу 22050000 зазначення платежу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у Совєтському районному суді АР Крим, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740431. 
			Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги. 
			Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
			 Суддя /підпис/
			З оригіналом згідно:
			Суддя Совєтського районного суду АР Крим Ю.В. Петрова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...