ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 р.
|
№
2-3/07(2-972/04)
|
Колегія суддів Вищого
господарського суду України у складі:
головуючого:
|
Першикова
Є.В.,
|
касаційну
скаргу
|
фізичної
особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1) та громадянки ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2)
|
на
постанову
|
Львівського
апеляційного господарського суду
|
Тернопільського
|
міськрайонного
суду
|
за
позовом
|
ОСОБА_1, громадянина ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3), громадянина ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4), ОСОБА_2,
громадянки ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5)
|
до
|
товариства
з обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ"
(далі Товариство), товариства з
обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр" (далі
Автоцентр),
|
третя
особа:
|
Тернопільська
районна державна адміністрація (далі
Адміністрація),
|
про
|
визнання
незаконними рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації змін та
доповнень до Статуту
|
В
засіданні взяли участь представники:
-
позивачів:
|
ОСОБА_1: ОСОБА_1 (особисто; паспорт) - у
судовому засіданні 18.01.08, 31.01.08, 14.02.08;
|
|
ОСОБА_2: ОСОБА_1 (за дов. № 519 від
25.05.05) - у судовому засіданні 18.01.08, 31.01.08;
|
-
відповідачів:
|
Товариства: Тарарук Л.Р. (за дов. № 3 від
03.01.08) - у судовому засіданні 31.01.08;
|
|
Автоцентру: Тарарук Л.Р. (за дов. № 8 від
03.01.08) - у судовому засіданні 31.01.08;
|
-
третьої особи:
|
не
з'явились.
|
Ухвалою
від 03.12.07 Вищого господарського суду України касаційна скарга ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 б/н від 04.10.07 була прийнята до провадження, справа призначена до
розгляду у судовому засіданні на 18.01.08.
З
метою надання сторонам можливості захищати свої права та інтереси безпосередньо
у судовому засіданні, ухвалою від 18.01.08 Вищого господарського суду України
розгляд справи було відкладено на 31.01.08, а ухвалою від 31.01.08 Вищого
господарського суду України розгляд справи було відкладено на 14.02.08, при
цьому Товариство та Автоцентр було зобов'язано надати письмові відзиви на
касаційну скаргу у даній справі.
Про
вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судових
засідань 31.01.08, 14.02.08. Відводів складу колегії суддів Вищого
господарського суду України не заявлено.
За
згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського
процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.02.08 було оголошено
лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням
від 15.12.03 Тернопільського міського суду Тернопільської області (суддя Юрдига
О.С.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5
до Товариства та Автоцентру про визнання
незаконними рішень загальних зборів Товариства про продаж частки в статутному
фонді та проведення змін в розподілі часток фізичних осіб, про виключення із
числа учасників Товариства, та скасування
державної реєстрації змін та доповнень до статуту Товариства,
відмовлено.
Ухвалою
від 16.03.04 апеляційного суду Тернопільської області (колегія суддів у складі:
головуючого -Міщія О.Я., суддів -Ткач О.І., Гірського Б.О.) апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 задоволено частково.
Апеляційну
скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 -відхилено.
Рішення
від 15.12.03 Тернопільського міського суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1,
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про незаконність їх виключення з числа засновників
Товариства на загальних зборах Товариства 20.06.02 скасовано, а справу
направлено на новий розгляд в Тернопільський міський суд.
При
цьому, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в порушення положень
ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України не дослідив вимоги позивачів
щодо відсутності з їх сторони будь-яких дій, які б перешкоджали діяльності
Товариства.
В
решті рішення від 15.12.03 Тернопільського міського суду Тернопільської області
залишено без змін.
Ухвалою
від 16.11.06 Верховного Суду України справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на
рішення від 15.12.03 Тернопільського міського суду та ухвалу від 16.03.06
апеляційного суду Тернопільської області в частині скасування рішення суду
першої інстанції та направлення справи на новий розгляд призначено до судового
розгляду. В іншій частині рішення від 15.12.03 Тернопільського міського суду та
ухвалу від 16.03.04 апеляційного суду Тернопільської області -залишено без
змін.
Ухвалою
від 27.12.06 Верховного Суду України касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено частково.
Ухвалу
від 16.03.04 апеляційного суду Тернопільської області в частині скасування
рішення від 15.12.03 Тернопільського міського суду з передачею справи на новий
розгляд скасовано, а справу передано в цій частині на новий апеляційний
розгляд.
При
цьому, Верховний Суд України, зокрема, зазначив, що в порушення вимог ст.ст.
305, 307 Цивільного процесуального кодексу України (1963 року) апеляційний суд
безпідставно направив справу на новий розгляд у суд першої інстанції,
ухилившись тим самим від виконання процесуальних обов'язків, які покладені на
нього законом при перегляді судових рішень.
З урахуванням
змін, внесених до чинного процесуального законодавства щодо розподілу
підвідомчості спорів Законом України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань
приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.06 № 483-V, листом від
13.02.07 Тернопільського міськрайонного суду справа була скерована до
Львівського апеляційного господарського суду для розгляду.
Постановою
від 07.08.07 (колегія суддів у складі: головуючий -
Кузь
В.Л., судді -Городечна М.І., Юркевич М.В.) рішення від 15.12.03 Тернопільського
міського суду Тернопільської області залишено без змін, а апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_4 -без задоволення.
Вказана
постанова мотивована тим, що позивачі не довели, що отримана ними інформація
про діяльність Товариства, коло його споживачів, обсяги та ціни реалізації
запчастин та послуг не використовуються ними як у власній підприємницькій
(ОСОБА_1), так і в трудовій діяльності на конкуруючому підприємстві (ОСОБА_4).
Не
погодившись з зазначеною постановою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просять постанову від
07.08.07 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 15.12.03
Тернопільського міського суду Тернопільської області в частині відмови у
задоволенні позовних вимог щодо незаконності виключення позивачів з числа
засновників Товариства скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким
позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Свої
вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскаржених судових актів
було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43
Закону України "Про господарські товариства" та ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України.
Зокрема,
скаржники звертають увагу на те, що свідоцтво про реєстрацію ОСОБА_1 в якості
суб'єкта підприємницької діяльності, здійсненням якої він, за твердженням
відповідачів, наносив шкоду інтересам Товариства, станом на 20.06.02 (дату
ухвалення оскарженого рішення загальних зборів), не існувало, оскільки було
видано ОСОБА_1 лише у грудні 2006 року, тобто через три з половиною роки.
У
своєму відзиві на касаційну скаргу
Товариство щодо доводів скаржників заперечує, вважаючи їх безпідставними, у
зв'язку з чим просить касаційну скаргу у даній справі залишити без задоволення,
а оскаржені судові рішення -без змін.
Адміністрація
у письмовому відзиві на касаційну скаргу зазначає про відсутність зі сторони
органу, який здійснив реєстрацію, порушення вимог діючого законодавства.
Розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як
встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи,
20.06.02 загальними зборами Товариства були розглянуті обставини та підстави
виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з учасників Товариства, а саме: у зв'язку з тим,
що вони займаються діяльністю, яка наносить шкоду Товариству. При цьому,
встановлено, що ця діяльність пов'язана з тим, що вказані особи після
припинення трудових відносин з Товариством займались діяльністю, яка є
конкурентною і не направлена на розвиток Товариства.
Переглядаючи
справу апеляційний суд встановив, що Статутом Товариства як в редакції 1993
року, так і в редакції 2002 року окрім іншого визначено право на отримання
інформації про діяльність Товариства його учасниками та встановлено обов'язок
нерозголошення конфіденційної інформації про діяльність Товариства, а також
сприяння Товариству у здійсненні ним своєї діяльності.
Приймаючи
постанову, апеляційний суд врахував неподання позивачами доказів сприяння
господарській діяльності Товариства своєю безпосередньою участю в управлінні
нею, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що
приймаючи оскаржене рішення по питанню виключення з учасників Товариства,
загальні збори діяли в межах компетенції, визначеної статутом Товариства.
Колегія
суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 128 Цивільного
кодексу України, ст.ст. 64, 72 Закону України "Про господарські
товариства" передбачено можливість виключення учасника повного товариства,
учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують
чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей
товариства.
З
урахуванням наведеного вбачається, що прийняття рішення про виключення учасника
з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих
товариств, а не господарського суду. Разом з тим, суд в межах своїх повноважень
перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення
учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.
При
цьому, слід враховувати, що як свідчить правовий аналіз чинного законодавства,
рішення про виключення учасника з господарського товариства повинно бути
обґрунтовано причинами такого виключення і зазначено, які саме факти
невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з
товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства
його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає
досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про
виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення
недійсним за позовом даного учасника.
Колегія
суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної
інстанції при винесенні постанови по суті спору наведеним правовим положенням
юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час,
як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
На
підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що спір розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм
чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до
прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія
суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в
касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія
суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія
суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського
процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку
судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених
фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми
інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно
до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови
від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З
урахуванням ухвали від 27.12.06 Верховного Суду України, оскільки передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, постанова, ухвалена у справі, підлягає скасуванню,
а справа -направленню на новий розгляд до Львівського апеляційного
господарського суду.
Під
час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги викладене в
цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись
ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110
Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну
скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та громадянки ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Постанову
від 07.08.07 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 2-972/04
Тернопільського міського суду Тернопільської області скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.