Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5088/11/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 01.07.2011. Зареєстровано: 04.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2011.
Дата набрання законної сили: 17.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			21 червня 2011 року           15:42           № 2а-5088/11/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Стець Я. В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали
			 
			за позовомДержавна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва 
			до Приватне підприємство «Консалтинг груп» 
			простягнення 1346061,61 грн.
			за участю представників сторін:
			 
			від позивачаОСОБА_1 (довіреність №5/10-021 від 10.01.2011 року) 
			від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 14.04.2011 року)
			ВСТАНОВИВ:
			08 квітня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просить стягнути з Приватного підприємства «Консалтинг груп»податкову заборгованість у сумі 1 346 061,61 грн.
			Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та витребувано у позивача та відповідача необхідні документи.
			13.05.2011 р. до судді Саніна Б.В. від відповідача через Відділ документального обігу та контролю суду надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 03-13/976 від 12.05.2011), в яких позивач не погоджується з заявленою до стягнення сумою боргу та вказує про відсутність податкового боргу, адже всі самостійно нараховані та зазначені в деклараціях суми ПДВ сплачені, в підтвердження чого надав копії платіжних доручень.
			24.05.2011 р. через Відділ документального обігу та контролю суду від представника податкової інспекції до судді Саніна Б.В. на виконання вимог ухвали, зокрема, надійшов розрахунок суми позову, згідно якого податковий борг відповідача, який підлягає стягненню становить 1 346 061,61 грн.
			Ухвалою від 24.05.2011 року Окружний адміністративний суд м. Києва було відкрито провадження по справі та призначений судовий розгляд справи із залученням сторін, в зв’язку із неможливістю розгляду справи в порядку скороченого провадження.
			В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 22.06.2011 року.
			В судове засідання з’явився представник позивача, котрий позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити та зазначає що відповідачем не було оплачено податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) в період з травня по вересень 2010 року, який виник на підстав самостійно поданих декларацій, а також не оплатив штраф нарахований на підставі відповідного податкового повідомлення рішення.
			В судове засідання з’явився представник відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в позові відмовити та зазначає, що борг який виник на підставі самостійно поданих декларацій відповідачем було оплачено, про що свідчать платіжні доручення, а податкове повідомлення рішення було винесене позивачем безпідставно.
			Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
			 Як було встановлено в судовому засіданні, що підтверджується представником відповідача, відповідач подав до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, зокрема:
			1.          Декларація з ПДВ №207451 від 21.09.2010 року за червень 2010 року на суму 184199,00 грн.;
			2.          Декларація з ПДВ №207448 від 21.09.2010 року за липень 2010 року на суму 159065,00 грн.;
			3.          Уточнюючий розрахунок з ПДВ №207466 від вересня 2010 року за квітень 2010 року на суму 205044,00 грн.;
			4.          Уточнюючий розрахунок з ПДВ №207472 від вересня 2010 року за березень 2010 року на суму 392034,00 грн.;
			5.          Уточнюючий розрахунок з ПДВ №207469 від вересня 2010 року за травень 2010 року на суму 353495,00 грн.
			Крім того, представник позивача зазначає, що за Актом про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку №2379/15-220 від 08.09.2010 року до відповідача було застосовано штрафні санкції в розмірі 1998,01 грн..
			Крім того, позивач в судовому засіданні уточнив, що підтверджує наданим розрахунком, що до відповідача за несвоєчасну оплату було застосовано штрафні санкції в розмірі 51624,80 грн., зокрема:
			ь          за березень –19602,00 грн.
			ь          за квітень –10252,00 грн.
			ь          за травень - 21770,80 грн.
			Як наслідок, позивач зазначає, що відповідач з врахуванням переплат в минулі періоди має консолідовану заборгованість перед бюджетом за податок на додану вартість в розмірі 1 346 061,61 грн.
			 Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент подання декларацій) (надалі –Закон №2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. 
			При цьому, в п. а) п.4.1.4 Закону України №2181 зафіксовано, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
			Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідності до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вищевказаного Закону України, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. 
			Позивач, керуючись положеннями Закону №2181, направив на адресу відповідача два податкові повідомлення вимоги, зокрема:
			ь          №1/1214 від 07.10.2010 року, в якій вказано, що станом на 05.10.2010 року заборгованість по узгодженим податковим зобов’язанням становить 1345461,81 грн. (із них 1341366,00 по основним платежам, та 4095,81 грн. штрафні (фінансові) санкції;
			ь          №2/1578 від 02.12.2010 року, в якій зазначено, що станом на 01.12.2010 року заборгованість становить 1345661,61 грн. (із них 1341366,00 грн. за основними платежами, та 4295,61 грн. штрафні (фінансові) санкції). В якості доказів вручення позивач надав.
			Крім того, позивач зазначає, що на адресу відповідача було направлено податкове повідомлення-рішення №0035891502/0 від 08.09.2010 року, відповідно до якого позивач мав сплатити штрафні санкції в розмірі 1998,01 грн.
			Відповідно до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону №2181, податкова вимога та податкові повідомлення вважаються надісланими (врученими) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. 
			Так, в якості доказів направлення на адресу відповідача податкових-повідомлень позивачем було надано дві копії Повідомлень про вручення поштового відправлення. Як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується позивачем, вказані Повідомленнями про вручення поштового відправлення надсилались разом із податковими-повідомленнями №1/1214 від 07.10.2010 року та №2/1578 від 02.12.2010 року. Водночас, жодних доказів про вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення №0035891502/0 від 08.09.2010 року до суду позивачем надано не було.
			Більше того, посилання позивача що відповідно до Акту про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку №2379/15-220 від 08.09.2010 року до відповідача нарахований штраф в розмірі 1998,01 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як вбачається із положень акту зафіксовано суму штрафних санкцій в розмірі 199,80 грн. Крім того, судом приймається до уваги, що в копії облікової картки відповідача (станом на 31.12.2010 року), наданої позивачем, суми боргу в розмірі 1998,01 грн. або в розмірі 199,80 грн. не відображено.
			Відповідно до положень ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
			Як наслідок, суд критично ставиться до посилання позивача на Акт про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку №2379/15-220 від 08.09.2010 року, як на підстав у нарахування штрафу в розмірі 1998,01 грн.
			 Крім того, відповідач вказав, що ним було проведено оплату боргу з податку на додану вартість через ПАТ «Фінексбанк», про що надано відповідні платіжні доручення, зокрема:
			ь          платіжне доручення №621 від 20.09.2010 року на суму 411635,00 грн. (призначення платежу –ПДВ за березень 2010 року);
			ь          платіжне доручення №622 від 20.09.2010 року на суму 215 296,00 грн. (призначення платежу –ПДВ за квітень 2010 року);
			ь          платіжне доручення №623 від 20.09.2010 року на суму 371170,00 грн. (призначення платежу –ПДВ за травень 2010 року);
			ь          платіжне доручення №624 від 20.09.2010 року на суму 184 199,00 грн. (призначення платежу –ПДВ за червень 2010 року);
			ь          платіжне доручення №625 від 20.09.2010 року на суму 159 065,00 грн. (призначення платежу –ПДВ за липень 2010 року).
			Відповідно до пп.а) п.17.2 ст.17 Закону №2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
			В судовому засіданні було встановлено, що не спростовується позивачем, що перераховуючи кошти через банк (вищевказані платіжні доручення) боржник окрім основних платежів за податковий борг, здійснив оплату і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 %, за період з березень-травень 2010 року, зокрема:
			ь          за березень –19602,00 грн.;
			ь          за квітень –10252,00 грн.;
			ь          за травень –17675,00 грн.
			Водночас, суд критично ставиться до пояснень позивача що в травні відповідач мав сплатити штрафні (фінансові) санкції на 4095 грн. більше, а саме 21770,80 грн. Так, в судовому засіданні позивач не надав обґрунтованих розрахунків, із яких ним було обраховано розмір штрафних (фінансових) санкцій до відповідача за травень 2010 року в розмірі 21770,80 грн. Більше того, в судовому засіданні було встановлено, що вказана позивачем сума не відповідає розміру штрафу (фінансових санкцій) що передбачені за вказаний вид порушення, зокрема встановлені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 (10% від суми недоплати) та пп.а) п.17.2 ст.17 Закону №2181 (5% від суми недоплати). 
			Як наслідок, вимога позивача про необхідність додаткової оплати відповідачем фінансових (штрафних) санкцій за несвоєчасну оплату податку на додану вартість в травні 2010 року в розмірі 4095 грн. є безпідставним та необґрунтованим.
			Таким чином, відповідно до вищевказаного, судом було встановлено, що відповідачем було вчасно оплачено податковий борг з податку на додану вартість та штраф за несвоєчасну оплату податку на додану вартість за декларацією з ПДВ №207451 від 21.09.2010 року за червень 2010 року; декларацією з ПДВ №207448 від 21.09.2010 року за липень 2010 року; уточнюючим розрахунком з ПДВ №207466 від вересня 2010 року за квітень 2010 року; уточнюючим розрахунком з ПДВ №207472 від вересня 2010 року за березень 2010 року; уточнюючим розрахунком з ПДВ №207469 від вересня 2010 року за травень 2010 року.
			 Положеннями пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України зафіксовано, що орган податкової служби має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
			Однак, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
			Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
			Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
			Відповідно до ст.94 КАС України, У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи що відповідачем не були надані документальні підтвердження понесення судових витрат, тому вони не підлягають стягненню із позивача. 
			Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд - 
			 ПОСТАНОВИВ:
			1.          В позовній заяві Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Приватного підприємства «Консалтинг груп»відмовити в повному обсязі.
			 Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
			 
				 Суддя                                                                                                              Б. В. Санін

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...