Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3981/11/2670 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2011.

Результат оскарження 30.01.2014 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			09 червня 2011 року 15:52 № 2а-3981/11/2670
			 
				 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
				 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
				 
					 
					За позовом ДП «Національний центр Олександра Довженка» 
						до
					
					 
						 за участюДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва 
					
					 Прокуратури Голосіївського району міста Києва  
						провизнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій   
							 
						
						У судовому засіданні 9 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
					
					О Б С Т А В И Н И С П Р А В И
					 ДП «Національний центр Олександра Довженка»(надалі також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі також «Відповідач», «ДПІ у Голосіївському районі м. Києва»), за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання недійсними та скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 на 1459 243,15 грн. (земельний податок з юридичних осіб); Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0 на 112809,00 грн. (податок на додану вартість); Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000692320/0 на 782807,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування); Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0 на 77649,40 грн. (земельний податок з юридичних осіб). 
					 Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 на 1459 243,15 грн. (земельний податок з юридичних осіб), Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0 на 112809,00 грн. (податок на додану вартість), Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000692320/0 на 782807,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування), Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0 на 77649,40 грн. (земельний податок з юридичних осіб), на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі невірних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.
					 Як зазначила представник Позивача, висновок Відповідача про заниження суми сплаченого земельного податку на 972828,77 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 486414,28 грн. є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
					 Так, розрахунок земельного податку ДП «Національний центр Олександра Довженка»в Акті перевірки проведено для земельних ділянок населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, тоді як такий розрахунок, на думку представника Позивача, необхідно було проводити для земельних ділянок населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено. 
					 Крім того, представник Позивача також зазначила про те, що в разі виявлення помилки в нарахуванні та сплаті земельного податку, враховуючи вимоги чинного земельного законодавства, стягнення з платника податку здійснюється за останні два роки, тобто, в спірних правовідносинах за період з серпня 2008 року по серпень 2010 року, а не за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, як це розраховано в Акті перевірки. 
					 В обґрунтування неправомірності висновку Відповідача про заниження суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 75206 грн., представник Позивача посилалася на те, що ДП «Національний центр Олександра Довженка»податковий кредит з податку на додану вартість було сформовано відповідно до вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, як того вимагають норми даного закону, а також іншими документами, а саме: договором про здійснення будівельних робіт. 
					 Представник Відповідача ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
					 В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а висновки перевірки повністю відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються належними доказами та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
					 Як вказала представник Відповідача, в ході проведеної перевірки було встановлено порушення Позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», а саме  завищення податкового кредиту на загальну суму 975544, 26 грн. Так, суму податку на додану вартість, яку ДП «Національний центр Олександра Довженка»було враховано у складі податкового кредиту з ПДВ за період з 17 липня 2009 року по 31 березня 2010 року, не задекларована контрагентом Позивача ТОВ «ЦЕЗ»у складі податкових зобовязань.
					 Крім того, на думку представника Відповідача, в порушення вимог статті 7 Закону України «Про плату за землю», Позивачем було подано розрахунки по земельному податку до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з невірно застосованими ставками земельного податку. 
					 Представник Прокуратури Голосіївського району міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених представником Відповідача. 
					 Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача та представника прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
					 В С Т А Н О В И В
					 Станом на час винесення оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»), Законом України «Про плату за землю»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність).
					 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», код ЄДРПОУ 22928085 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої було складено Акт від 25 серпня 2010 року № 754/1-23-20-22928085, яким встановлено порушення Позивачем, зокрема,:
					- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 206 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2009 року в сумі 34417 грн., листопад 2009 року в сумі 12261 грн., січень 2010 року в сумі 28528 грн.;
					- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок відємного значення (ряд. 26 Декларації) з ПДВ за січень 2010 в сумі 782 807 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, ряд. 25.2 Декларації з ПДВ за березень 2010 в сумі 782807 грн. 
					- статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку на загальну суму 972 828,77 грн. 
					 На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено наступні рішення:
					- податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 112009 (за основним платежем  75206, за штрафними (фінансовими) санкціями 37603 грн.);
					- податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000692320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9753175,71 грн. на суму 782 807,00 грн.;
					- податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Земельний податок»на суму 1459 243,15 грн. (за основним платежем 972828,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 486414,38 грн.);
					 Позивачем, в порядку, передбаченому Законом № 2181, було оскаржено вищезазначені податкові повідомлення  рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в місті Києві.
					 Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 592/10/25-114 від 24 січня 2011 року скаргу ДП «Національний центр Олександра Довженка»залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0, № 0000692320/0, № 0001042390/0 без змін; збільшено суму основного платежу на 517666 грн. та суму штрафних санкцій на 25883,14 грн., визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0001042390/0 від 6 вересня 2010 року.
					 1 лютого 2011 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032390/0, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Земельний податок»на 77 649,40 грн. (за основним платежем 51766,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25883,14 грн.).
					 Позивач вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0, № 0000692320/0, № 0001042390/0 та № 0000032390/0 від 1 лютого 2011 року такими, що суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового та земельного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
					 Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0, № 0000692320/0, № 0001042390/0 та від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0, як рішень субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
					 Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
					 Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
					 Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
					 «На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
					 «У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. 
					 «У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
					 Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
					 Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
					 Як підтверджується актом перевірки, складеним за результатами документальної перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:
					- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 206 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2009 року в сумі 34417 грн., листопад 2009 року в сумі 12261 грн., січень 2010 року в сумі 28528 грн.;
					- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок відємного значення (ряд. 26 Декларації) з ПДВ за січень 2010 в сумі 782 807 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, ряд. 25.2 Декларації з ПДВ за березень 2010 в сумі 782807 грн. 
					- статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку на загальну суму 972 828,77 грн. 
					 Таким чином, щодо Податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0 та податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000692320/0), Суд звертає увагу на наступне.
					 Як встановлено Відповідачем в ході проведення перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року встановлено, що:
					- підприємством завищено залишок відємного значення ПДВ по ряд. 26 на 782807 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, ряд. 25.2 Декларації з ПДВ в сумі 782807 грн., в тому числі за березень 2010 в сумі 782807 грн. 
					- занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 206 грн., в тому числі по періодам: серпень 2009 року в сумі 34417грн., листопад 2009 року в сумі 12261 грн., січень 2010 року в сумі 28528 грн.
					 Вищевказані висновки Відповідача ґрунтуються на наступних встановлених в акті перевірки обставинах.
					 За період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року ДП «Національний центр Олександра Довженка»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3 577865 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 975544, 26 грн. 
					 Так, при аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагенті на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року) Відповідачем встановлено розбіжності у задекларованих сумах ПДВ, а саме: за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року встановлено, що підприємство має розбіжності з контрагентом ТОВ «ЦЕЗ»(код 31628399), (стан платника 0) у сумі 975544.26 грн. в т.ч.: серпень 2009 року 34 416,67 грн., листопад 2009 року 766 394,49 грн., грудень 2009 року 28 705,00 грн., січень 2009 року  28 528,10 грн., березень 2010 року 117 500,0 грн. За період з 17 липня 2007 року від ТОВ «ЦЕЗ»звітність по ПДВ приймалась з відміткою «До відома». 
					 Так, як встановлено Судом на підставі матеріалів справи, 2 листопада 2009 року між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ»(Підрядник) було укладено Договір про складання проекту та ремонту виробничих приміщень № 116, згідно з пунктом 1.1 якого, за результатами тендеру, проведеного відповідно до вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008, Замовник доручає, а Підрядник (Учасник-переможець) забезпечує складання проектної документації та ремонт виробничих приміщень та внутрішніх інженерних мереж: систем водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, протипожежних систем, систем електропостачання. 
					 Обсяг та загальна вартість виконаних робіт, що підлягала оплаті підтверджувалася підписаним між ДП «Національний центр Олександра Довженка»та ТОВ «ЦЕЗ» Актом та податковою накладною, виданою Підрядником.
					 В судовому засіданні представник Позивача покликалася на те, що при виконанні вищевказаного договору та після виконання відповідного обєму робіт, визначених в договорі, ТОВ «ЦЕЗ» належним чином оформлювалися податкові накладні. Замовник (Позивач), виконуючи свої договірні зобовязання на підставі виставлених Підрядником (ТОВ «ЦЕЗ» ) рахунків-фактур та податкових накладних перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ЦЕЗ» кошти на загальну суму 5646765,60 грн. 
					 Відтак, наявність належним чином оформлених податкових накладних та рахунків-фактур, на думку представника Позивача, є достатньою підставою для виникнення права Позивача на формування податкового кредиту.
					 Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на наступне.
					 Порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
					 Так, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 
					придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
					придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. 
					Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. 
					Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
					 Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
					 Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
					 Згідно з пунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
					Відповідно до вищевказаних норм права податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з: 
					- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
					- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
					 Відтак, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.
					 Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
					 У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
					 З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
					 Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
					 Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права  придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
					 Таким чином, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарської операції за Договором про складання проекту та ремонту виробничих приміщень № 116 від 2 листопада 2009 року, укладеного між ДП «Національний центр Олександра Довженка»та ТОВ «ЦЕЗ», із зясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виробника вказаних послуг, умов їх виробництва, передачі тощо. Сам по собі факт сплати коштів за складання проекту та ремонт виробничих приміщень не є безумовним свідченням того, що надання таких послуг (виконання робіт) мало місце.
					 Крім того, Суд звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
					 Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
					- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
					-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
					- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
					- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
					 Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартіть господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).
					 Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності надання послуг та виконання робіт за Договором про складання проекту та ремонту виробничих приміщень № 116 від 2 листопада 2009 року, має не лише зазначення в податкових накладних переліку та виду послуг та робіт, а й інші докази на підтвердження реальності господарських операцій між Позивачем та його контрагентом (подальше використання отриманих послуг та оплачених робіт у господарській діяльності Позивача, спрямованій на отримання прибутку тощо). 
					 В той же час, Суд звертає увагу на те, що, окрім податкових накладних та рахунків-фактур, представником Позивача не надано жодних доказів на підтвердження факту використання отриманих послуг та робіт за Договором № 116 від 2 листопада 2009 року в подальшій господарській діяльності ДП «Національний центр Олександра Довженка».
					 Таким чином, представником Позивача не доведено факту реальності господарської операції за договором ДП «Національний центр Олександра Довженка». Суд повторно акцентує увагу на тому, що наявність податкових накладних та рахунків про сплату є необхідними, але не достатніми доказами реального здійснення відповідної господарської операції.
					 Суд приймає до уваги твердження представника Позивача про те, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2010 року по справі № 2а-3340/10/2670 скасовано рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва від 20 липня 2009 року № 17 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязано відновити чинність свідоцтва, однак вказаний факт не є належним доказом реальності господарської операції між Позивачем та ТОВ «ЦЕЗ»та не спростовує викладених в акті перевірки висновків. 
					 За таких обставин, проаналізувавши надані документи на їх відповідність вимогам чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд приходить до висновку про те, що висновок Відповідача про завищення Позивачем суми, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ в сумі 782807 грн.,та заниження податку на додану вартість на загальну суму 75 206 грн., є правомірним, оскільки підтверджується фактичним обставинами спірних правовідносин. Належних доказів, які б спростовували висновки Відповідача в цій частині, представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
					 Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000682320/0 та податкове повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0000692320/0 є законними та такими, що ґрунтуються на правових підставах.
					 Щодо нарахування земельного податку (податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 та від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0)
					 В ході перевірки Відповідачем було встановлено порушення Позивачем статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку на загальну суму 972 828,77 грн. 
					 Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України «Про плату за землю».
					 Податок це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками (стаття 1 Закону України «Про плату за землю»).
					 Згідно з статтею 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
					 Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про плату за землю»встановлено два методи розрахунку земельного податку:
					- для земельних ділянок, грошову оцінку яких встановлено;
					- для земельних ділянок, грошову оцінку яких не встановлено.
					 Відповідно до статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
					 Абзацом 2 статті 7 Закону України «Про плату за землю»визначено ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено.
					 Як вбачається з акту перевірки, розрахунок земельного податку ДП «Національний центр Олександра Довженка» Відповідачем було проведено як «для земельних ділянок населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено».
					 В той же час, відповідно до наявного в матеріалах справи Листа Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492, згідно з рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення»земельна ділянка на вул. Васильківській, 1 з кадастровим номером 8000000000:79:293:0001 відноситься до економіко-планувальної зони № 157, де базова вартість 1 кв. м. землі 825,61 грн. узагальнюючий локальний коефіцієнт 1,66. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 1,028; 1,152; 1,059. Землі по цільовому використанню підприємства віднесено до земель промисловості (Кф=1,2), землі які передані В оренду відносяться до земель комерційного використання (Кф=2,50), житловий будинок (Кф=0,70). 
					 Порядок справляння плати за землі, що перебувають у межах населених пунктів, визначено статтею 7 Закону України «Про плату за землю». 
					 Якщо грошова оцінка земель проведена, то у такому разі, податок нараховується у розмірі одного відсотка грошової оцінки земельної ділянки за формулою: 
					 ЗП = Пзд х Озд х 0,01 
					де Пзд площа земельної ділянки, кв. м. 
					Озд грошова оцінка, за кв.м. 
					 Частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»визначено, що ставка земельного податку за 1 га землі становить 1 відсоток. 
					 Право постійного користування землями державної та комунальної власності, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, набувають лише підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності, і річна плата суми земельного податку не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 
					 Таким чином, Судом встановлено, що розрахунок орендної плати за земельну ділянку Позивача обраховувався ДП «Національний центр Олександра Довженка» за вищезазначеною формулою, виходячи з вартості за 1 кв. м. землі 825,61 грн.
					 В той же час, зі змісту акту перевірки вбачається, що Відповідачем було проведено розрахунок земельного податку Позивача із застосуванням інших коефіцієнтів: землі комерційного використання (Кф = 2,50), землі громадського призначення (Кф = 0,70), землі промисловості (Кф = 1,20).
					 Однак, як підтверджується змістом Листа Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492, про який йшлося вище, земельна ділянка на вул. Васильківській, 1 з кадастровим номером 8000000000:79:293:0001 відноситься до економіко-планувальної зони № 157, де базова вартість 1 кв. м. землі 825,61 грн. узагальнюючий локальний коефіцієнт 1,66.
					Жодних підстав (з посиланням на конкретні норми права) застосування різних локальних коефіцієнтів при розрахунку земельного податку в акті перевірки не зазначено. Не надано таких обґрунтовуючих пояснень і представником Відповідача в судовому засіданні.
					 В той же час, Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки Відповідач самостійно посилається на Лист Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492, однак підстав невикористання наведених в даному листі інформаційних даних (зокрема, єдиного локального коефіцієнту) в даному акті не зазначено.
					 Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги Закону України «Про плату за землю», Суд звертає увагу на те, що наведений в позовній заяві розрахунок земельного податку (розрахунок, за яким сплачувався земельний податок), є вірним та таким, що відповідає вимогам статті 7 даного закону. 
					 Належних доказів на підтвердження факту необхідності застосування при розрахунку земельного податку Позивача різних коефіцієнтів (землі комерційного використання (Кф = 2,50), землі громадського призначення (Кф = 0,70), землі промисловості (Кф = 1,20) ні представником Відповідача, ані представником прокуратури не надано, а Судом не встановлено.
					 Крім того, Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі статтею 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. 
					 
						Таким чином, Закон обмежує період часу, за який можливе стягнення земельного податку у випадку несвоєчасного залучення платника до його сплати, неправильного нарахування тощо, строком у 2 роки.
						 Відтак, навіть у випадку встановлення факту неправильного нарахування земельного податку Позивачем, Відповідач повинен був нарахувати недосплачену суму такого земельного податку не більше, ніж за 2 попередні роки.
						 В той же час, як встановлено Судом, Відповідачем було розраховано суму земельного податку Позивачу не за період з серпня 2008 року по серпень 2010 року (тобто, як це передбачено статтею 18 Закону України «Про плату за землю»), а за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, що прямо суперечить статті 18 вказаного закону.
						 Стосовно посилання представників Відповідача та прокуратури на факт порушення кримінальної справи № 51-3306 відносно колишнього генерального директора ДП «Національний центр Олександра Довженка»ОСОБА_4 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_5 (Постанова про порушення кримінальної справи від 28 лютого 2011 року), а також на висновок № 0028 судово-економічної експертизи за кримінальною справою № 51-3306 від 29 квітня 2011 року, Суд звертає увагу на те, що, як вже було зазначено, дані процесуальні документи не є належними доказами на підтвердження вини осіб у вчиненні злочину (недоплати земельного податку), оскільки відповідно до кримінально-процесуального законодавства України такими доказами є лише вирок суду, який набрав законної сили, або постанова про закриття кримінальної справи.
						 Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що Позивачем вірно, тобто у відповідності до статті 7 Закону України «Про плату за землю»обраховувався земельний податок, а, відтак, висновок Відповідача в цій частині є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 та від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0 є протиправними та підлягають скасуванню.
						 Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
						 Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
						 Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
						 На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, 
						П О С Т А Н О В И В
						 1. Адміністративний позов задовольнити частково.
						2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0.
						3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
						 Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
						 Суддя Н. Є. Блажівська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...