Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 05/5026/237/2011 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.06.2011 № 05/5026/237/2011
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Тищенко О.В.
		суддів: Алданової С.О. 
		Смірнової Л.Г. 
		при секретарі: Кривошеї О.В. 
		за участю представників
		від позивача: ОСОБА_1 дов. від 21.02.2011 року
		від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 06.06.2011 року
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” 
		на рішення Господарського суду Черкаської області 
		від 19.04.2011 року 
		у справі № 05/5026/237/2011 (суддя Холодній Л.В.) 
		за позовом Приватного підприємства “Украгронафта”
		до Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” 
		про стягнення 152 475,21 грн. 
		 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
		 На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Приватного підприємства “Украгронафта” до Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” про стягнення 158974,91 грн., з яких: 133669,13 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 1121,91 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2516,43грн., 16289,65 грн. пені.
		Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 152475,21грн., з яких: 133669,13 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 3 % річних у сумі 2516,43 грн. та 16289,65 грн. пені, тобто, позивач відмовився від позову в частині стягнення інфляційних нарахувань.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №36 від 20.03.2010 року. 
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.04.2011 р. у справі № 05/5026/237/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" на користь приватного підприємства "Украгронафта" 133669,13 грн. боргу, 3 % річних у сумі 2516,43 грн., 12257,64 грн. пені, 1484,43 державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань припинено.
		Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2011 р. у справі №05/5026/237/2011.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції було порушено приписи ст. 77 ГПК України, та справу розглянуто за відсутності представника відповідача.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2011 року. 
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2011 р. у справі №05/5026/237/2011 скасувати. 
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2011 року у справі №05/5026/237/2011.
		Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
		 ВСТАНОВИВ:
		20.03.2010 між Приватним підприємством “Украгронафта” (продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Птахофабрика “Перше Травня” укладено Договір купівлі-продажу №36.
		Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору дизельне паливо та прокладки бугорчаті № 20 (надалі - Товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами даного договору.
		Поставка Товару здійснюється протягом березня - серпня 2010 року. Передача Товару від Продавця до Покупця здійснюється за видатково-прибутковою накладною. У видатково-прибутковій накладній сторони зазначають найменування Товару, що продається, кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість з ПДВ Товару, що продається. Дата, вказана Покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття Товару, є датою поставки товару Продавцем. В момент приймання Товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості товару згідно правил, визначених нормами чинного законодавства України (п.5.1, п.5.2, п.5.3 Договору). 
		Згідно п.7.1 Договору оплата за договором здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, що становить 100% від вартості поставленого товару, протягом 7 банківських днів з дати поставки.
		В разі прострочення здійснення оплати вартості Товару відповідно до п. 7.1. даного Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання Покупцем, від вартості Товару, що був поставлений, за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п. 8.1 Договору). 
		На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 133669,13 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РП - 0000025 від 25.03.2010 на суму 47232,00 грн., № РП 0000051 від 06.05.2010 на суму 24826,67 грн., № РП 0000069 від 15.06.2010 на суму 25177,75 грн., №РП 0000085 від 09.07.2010 на суму 11800,00 грн., № РП 0000099 від 17.08.2010 на суму 24632,71 грн.
		Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями: № АВС 000583 від 25.03.2010 на ім'я ОСОБА_4 для отримання прокладок бугорчатих № 20 у кількості 115200 шт.; № АВС 000638 від 06.05.2010 на ім'я ОСОБА_3 на отримання дизельного пального 4655 літрів; № АВС 000703 від 15.06.2010 на імя ОСОБА_3 для отримання 4953 літри; № АВС 000801 від 09.07.2010 на ім'я ОСОБА_3 для отримання дизельного пального в кількості 2360 літрів; № ПТФ 000808 від 17.08.2006 на ім'я ОСОБА_5 для отримання дизельного пального у кількості 4655 літрів.
		Позивач зазначає, що відповідачем порушено зобовязання за договором купівлі-продажу №36 від 20.03.2010 року щодо оплати за отриманий товар. 
		15.12.2010 позивач направив відповідачу претензію №5, в якій останній просив сплатити заборгованість. 
		Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення. 
		 Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу №36 від 20.03.2010 року, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 133669,13 грн. заборгованості, 2516,43 грн. - 3 % річних та 16289,65 грн. пені.
		 Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав. 
		 Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст. 663 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (термін).
		Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). 
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №36 від 20.03.2010 року виконав належним чином - поставив відповідачу товар на загальну суму 133669,13 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. 
		Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за договором купівлі-продажу №36 від 20.03.2010 року матеріали справи не містять. 
		Отже, відповідач свої зобовязання по оплаті за товар (дизельне паливо та прокладки бугорчаті) в повному обсязі не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 133669,13 грн. , доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано. 
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 133669,13 грн., є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.
		 Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. 
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
		Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
		Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Відповідно до п. 8.1 Договору в разі прострочення здійснення оплати вартості Товару відповідно до п. 7.1. даного Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання Покупцем, від вартості Товару, що був поставлений, за кожен день прострочення виконання зобов'язання 
		Судом першої інстанції вірно здійснено розрахунок пені (враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі 12 257,64 грн. 
		 Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 2 516,43 грн. 
		 Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
		Як вже зазначалось, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 152475,21грн., з яких: 133669,13 грн. заборгованість за договором купівлі-продажу, 3 % річних у сумі 2516,43 грн. та 16289,65 грн. пені, а в частині стягнення інфляційних нарахувань  відмовився.
		Оскільки, відмова від позову в цій частині не суперечить вимогам закону та не порушує чиїх-небудь прав, свободи та інтереси, тому судом першої інстанції правомірно було припинено провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань.
		 Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження апелянта (відповідача) про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме порушення судом приписів ст. 77 ГПК України, та розгляд справи за відсутності представника відповідача.
		В позовній заяві позивачем зазначено поштову адресу відповідача: 19603 вул. Центральна, с.Хутори, 2, Черкаський район, Черкаська обл. 
		Ухвала Господарського суду Черкаської області від 04.02.2011 року про порушення провадження у справі була надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
		Відповідно до поштового повідомленням про вручення №1800503456095 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.02.2011 року про порушення провадження у справі отримано відповідачем 10.02.2011 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.
		Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.02.2011 року розгляд справи було відкладено у звязку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
		Відповідно до поштового повідомленням про вручення №1800503604507 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.02.2011 року про відкладення розгляду справи отримано відповідачем 25.02.2011 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.
		Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 року розгляд справи було знов відкладено у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача. 
		22.03.2010 року та 24.03.2011 року представник відповідача  Ремші Д.С. був присутній в судових засіданнях господарського суду Черкаської області.
		Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2011 року розгляд справи було відкладено у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача. 
		Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався в звязку з зловживанням відповідачем прав передбачених ст. 22 ГПК України. 
		Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.
		Розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
		Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не маже бути вирішено в даному судовому засіданні.
		Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. 
		Отже, розгляд справи в суді першої інстанції обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
		Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви, проте не скористався своїми правами передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, господарський суд Черкаської області дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.04.2011 року за відсутності представника відповідача. 
		Враховуючи вищевикладене, посилання Відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.
		 Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області у справі № 05/5026/237/2011 від 19.04.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
		 Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта). 
		Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2011 року по справі №05/5026/237/2011 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 05/5026/237/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		Головуючий суддяТищенко О.В. 
		 СуддіАлданова С.О.
		 Смірнова Л.Г.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...