Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 35/409 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.07.2011 № 35/409
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Мальченко А.О.
		суддів: Гаврилюка О.М. 
		Майданевича А.Г. 
		при секретарі: Рижова В.В. 
		розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп»
		на рішення Господарського суду міста Києва
		від 19.11.2010 року 
		у справі № 35/409 (суддя  Літвінова М.Є.)
		за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІ БІ РІЧАРД ЕЛЛІС», м. Київ,
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп», м. Київ,
		про стягнення 230353,72 грн. 
		та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп», м. Київ,
		до товариства з обмеженою відповідальністю «СІ БІ РІЧАРД ЕЛЛІС», м. Київ,
		про розірвання договору та стягнення збитків в розмірі 135584,00грн., -
		 за участю представників:
		від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1  представник (дов.№310511 від 31.05.2011 року),
		від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2  представник (дов. б/н від 11.07.2011 року),
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ БІ РІЧАРД ЕЛЛІС» (надалі  ТОВ «Сі Бі Річард Елліс», позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп» (надалі  ТОВ «Захід-Інвест-Груп», відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 230353,72 грн., що виникла у зв'язку з порушенням умов договору про надання послуг №С110608/1 від 11.06.2008 року, з яких 214389,08грн.  основного боргу, 4387,63 грн.  три проценти річних, 11577,01грн.  інфляційних втрат. 
		ТОВ «Захід-Інвест-Груп» звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічними позовними вимогами до ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» про розірвання договору про надання послуг №С110608/1 від 11.06.2008 року та стягнення збитків в сумі 135584,00 грн. 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі №35/409 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Захід-Інвест-Груп» на користь ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» 214389,08 грн.  заборгованості за договором про надання послуг №С110608/1 від 11.06.2008 року, 4387,63 грн.  трьох процентів річних, 11577,01 грн. інфляційних втрат, 2300,40 грн.  державного мита та 236,00грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. 
		Задовольняючи первісний позов, суд, керуючись статтями 525, 526, 530, 853 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про порушення відповідачем за первісним позовом обовязку щодо здійснення оплати за договором, а тому останній має сплатити позивачеві за первісним позовом борг з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позовних вимог про розірвання договору та стягнення завданих збитків з посиланням на частини 1,2 статті 651, частину 5 статті 653 Цивільного кодексу України.
		Ухвалою від 31.12.2010 року господарський суд міста Києва здійснив виправлення описки, допущеної в рішенні від 19.11.2010 року у справі №35/409, яка є невідємною частиною даного рішення, виклавши його текст на сторінці 3 в абзаці 6 у наступній редакції: «Станом на час розгляду справи у відповідача виникла заборгованість в розмірі 214389,08 грн. за надані позивачем послуги, яка відповідачем не погашена». 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Захід-Інвест-Груп» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов повністю. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
		Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року та 02.03.2011 року апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі пунктів 3,4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
		Після усунення допущених порушень, ТОВ «Захід-Інвест-Груп» втретє звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року залишена без розгляду та повернута скаржнику на підставі частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Захід-Інвест-Груп» прийнято апеляційного провадження.
		06.06.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя  Ропій Л.М., судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І. заяву ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» про відвід колегії суддів залишено без задоволення, при цьому даною колегією суддів здійснено самовідвід від розгляду апеляційної скарги у справі №35/409, а справу передано на повторний перерозподіл автоматизованою системою документообігу суду. 
		Відповідно до пункту 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату суду №01-24/250 від 14.06.2011 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №35/409. 
		15.06.2011 року справу №35/409 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя  МальченкоА.О., судді: Гаврилюк О.М., МайданевичА.Г.
		17.06.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу у справі №35/409 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя  МальченкоА.О., судді: Гаврилюк О.М., МайданевичА.Г. Розгляд справи призначено на 04.07.2011 року.
		30.06.2011 року від позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, яке колегією суддів було залишено без задоволення у звязку з його безпідставністю.
		Позивач за первісним позовом скористався правом, наданим ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення. 
		За наслідками судових засідань 04.07.2011 року та 11.07.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, оголошувались перерви до 11.07.2011 року та 13.07.2011 року відповідно.
		В судовому засіданні 13.07.2011 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просив таку задовольнити, а рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову. Представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, а рішення - залишити без змін.
		13.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін, виходячи з наступного. 
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.06.2008 року між ТОВ «Захід-Інвест-Груп» (в тексті договору - замовник) та ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» (в тексті договору - консультант) укладено договір про надання послуг №С110608/1, за умовами якого замовник наймає консультанта для надання послуг на умовах, зазначених у договорі, а консультант приймає таке замовлення, що засвідчується підписом та печаткою кожної сторони (т.1 а.с.14-20).
		Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що документ, який підтверджує виконання консультантом умов договору є звіт, зазначений у додатку №1 до договору (т.1 а.с.21-24).
		У відповідності до додатків №1 та №2 до договору позивач за первісним позовом зобовязався надати консультаційні послуги у вигляді звіту з аналізу найкращого та найбільш ефективного використання обєкту ТОВ «Захід-Інвест-Груп» - земельної ділянки, загальною площею 5,3 га, який розташований за адресою: м. Київ, вул.Червоноармійська, 143/2, а відповідач за первісним позовом - оплатити надані послуги (т.1 а.с.25).
		Загальна вартість наданих послуг позивачем за первісним позовом за вказаним договором складає 349973,08 грн. (додаток №4 до договору) (т.1 а.с.27). 
		Пунктами 4.4.4. та 5.2.3. договору встановлено, що замовник повинен оплатити винагороду за вирахуванням авансового платежу протягом 5 робочих днів після дати підписання акту про прийняття наданих послуг, але не пізніше, ніж через 9 робочих днів після дати отримання ним звіту.
		Умовами договору, зокрема, розділом 5, сторони погодили порядок прийняття робіт. 
		Так, протягом 5 (пяти) робочих днів з дати отримання замовником звіту та акту від консультанта, замовник повинен або підписати акт, або надати консультанту письмову обґрунтовану відмову від підписання акту.
		Якщо замовник не підписує акт та не надає консультанту письмову обґрунтовану відповідь протягом 5 (пяти) робочих днів з дати отримання звіту, послуги вважаються належним чином наданими консультантом та прийнятими замовником і підлягають оплаті відповідно до рахунку та цього договору (пункти 5.1.1, 5.1.2 договору).
		На виконання умов пункту 5.2.2. договору та пункту 1 додатку №4 до цього договору, 07.07.2008 року відповідач за первісним позовом перерахував суму авансу за послуги у сумі 135584,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку від 07.07.2008 року та надав інформацію, необхідну для надання послуг позивачем за первісним позовом (т.1 а.с.90).
		Місцевим господарським судом встановлено, що 24.09.2009 року ТОВ «Сі Бі Річардс Елліс» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення надіслало на адресу відповідача звіт, факт відправки якого підтверджується фіскальним чеком №1772 від 24.09.2009 року та описом вкладення до цінного листа від 24.09.2009 року (т.1 а.с.30).
		30.10.2009 року, в такому ж порядку позивач за первісним позовом направив відповідачеві за первісним позовом акт надання послуг та супровідний лист з проханням підписати акт та повернути його відправнику, що підтверджується фіскальним чеком №5257 від 30.10.2009 року, описом вкладення до цінного листа від 30.10.2009 року та повідомленням про вручення №2779111 від 09.11.2009 року з відміткою про отримання (т.1 а.с.31-33).
		Відповідач за первісним позовом розрахунків з позивачем за виконання робіт за договором не провів, акту не підписав.
		Таким чином, у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 214389,08 грн., на яку позивачем за первісним позовом були нараховані три проценти річних в сумі 4387,63 грн. та індекс інфляції - 11577,01грн. 
		Матеріали справи свідчать, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договору підряду на проведення проектних робіт  в частині виготовлення звіту (проведення аналізу), оскільки умови договору передбачають матеріалізовану форму результату робіт (звіт) та договору про надання послуг  в частині наступного розяснення, оскільки така послуга споживається в процесі вчинення певної дії.
		Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за умовами договору підряду на проведення проектних робіт одна сторона підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх.
		Нормами статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обовязковим для виконання сторонами.
		З метою досудового врегулювання спору, позивач за первісним позовом 14.12.2009 року направив відповідачеві за первісним позовом претензію №14/12/09-2 з вимогою сплатити вартість наданих послуг, до якої було додано копію договору та акт надання послуг від 28.10.2009 року на суму 214389,08 грн. Факт направлення даної претензії підтверджується фіскальним чеком №9982 від 14.12.2009 року, описом вкладення у цінний лист від 14.12.2009 року та повідомленням про отримання претензії представником замовника 13.01.2010 року (№3085156 від 14.12.2009 року) (т.1 а.с.35-36, т.2 а.с.11-12).
		Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії, вимоги з боку відповідача щодо порушення позивачем за первісним позовом своїх зобовязань за договором або ж заперечення замовника щодо кількості екземплярів, доцільності, якості, строків передання звіту, докази про сповіщення позивача за первісним позовом про свої зауваження чи відмову від прийняття та підписання акту у відповідності до пункту 5.1.1. договору, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про належність та доведеність позовних вимог за первісним позовом. 
		Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
		Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Положеннями частин 1 статті 530 та статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		У відповідності до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобовязаний прийняти роботу виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянувши її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. 
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		Правова позиція місцевого господарського суду про обґрунтованість первісних позовних вимог по стягненню заборгованості в сумі 214389, 08грн., що виникла у зв'язку з порушенням умов договору про надання послуг №С110608/1 від 11.06.2008 року, на переконання судової колегії є вірною та такою, що ґрунтується на вимогах матеріального закону. 
		Враховуючи вимоги статей 530,611,614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання та правомірність нарахування 11577,01грн. інфляційних втрат та 4387,63 грн.  три проценти річних на суму боргу за період прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобовязання за договором, оскільки обовязковість сплати таких втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України. 
		Твердження скаржника про невірне визначення судом правової природи спірного договору колегія суддів вважає безпідставним з огляду на положення статті 628 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони вправі укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини направлення стороною договору звіту та акту прийому-передачі наданих послуг, стверджуючи, що такі до теперішнього часу ним не отримані. При цьому звернув увагу суду, що між сторонами у справі існують інші договірні відносини, на підставі яких позивач за первісним позовом за наявними в матеріалах справи фіскальними чеками від 24.09.2009 року та 30.10.2009 року направляв йому рекламні проспекти та буклети, у звязку з чим надані копії поштових квитанцій та опису вкладення, які мають загальні назви «звіт», «супровідний лист» без дати їх складання та посилання на конкретний договір, не можуть вважатись належними та допустимими доказами в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
		З метою перевірки даних тверджень та належного відправлення позивачем за первісним позовом звіту та акту надання послуг за описом вкладення, апеляційним судом було досліджено позовну заяву ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» до ТОВ «Захід-Інвест-Груп» про стягнення боргу за договором № V110608/1 від 11.06.2008 року у справі №35/406 та надані позивачем фіскальні чеки. В ході дослідження наданих документів, колегія дійшла висновку, що квитанції, описи вкладення та поштові повідомлення, якими фіксувався факт відправлення поштової кореспонденції (звіту, акту) за договором № V110608/1 від 11.06.2008 року, не є тотожними з тими, які відправлялися позивачем замовнику за договором № С110608/1 від 11.06.2008 року, що підтверджується фіскальними чеками та поштовими квитанціями за різними порядковими номерами. 
		Таким чином, наведені доводи скаржника є безпідставними з огляду на те, що останнім на підтвердження існування інших договірних взаємовідносин, належних доказів суду надано не було. 
		Водночас необхідно відзначити, що у договорі про надання послуг № С110608/1 від 11.06.2008 року сторони погодили, що всі повідомлення (листи, документи) за договором здійснюються письмово і вважаються доставленими, якщо вони відправлені рекомендованою поштою або з повідомленням про вручення з попередньо оплаченими послугами замовнику і/або консультанту (стаття 13 договору).
		Відповідно до постанови КМ України № 270 від 05.03.09 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
		Положеннями п.п.59,61 вищевказаної постанови регламентовано, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках, а працівник поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках та проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, а другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. 
		Відтак, належним доказом надсилання іншій стороні у справі документів може вважатися документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо).
		Апеляційний суд відхиляє, як надумані доводи апелянта щодо несвоєчасного надання йому звіту, оскільки матеріали справи свідчать про відправлення 27.09.2008 року позивачем за первісним позовом звіту в електронній формі, як того вимагає пункт 1 додатку №1 до договору (т.3 а.с.100).
		У відповідності до пункту 1 додатку №1 до договору, звіт надається російською мовою у двох оригінальних екземплярах у паперовій формі, які надсилаються замовнику рекомендованою поштою з повідомленням про доставку, а один екземпляр в електронній формі. 
		Доводи скаржника про те, що електронні листи не можуть бути належним доказом у справі з посиланням на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» спростовується наступним. 
		У відповідності до абзацу2 частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України під час здійснення правочину воля сторін може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.
		Спірний договір не містить положень щодо електронного документу, а лише визначає форму надсилання звіту. 
		Позивачем за первісним позовом були дотримані вимоги додатку №1 до договору, звіт відповідачеві за первісним позовом був направлений як в електронній так і в паперовій формі.
		Поряд з цим, апеляційний суд вказує, що доводи скаржника про направлення звіту в паперовому вигляді в одному екземплярі замість двох не заслуговують на увагу суду, так як в цілому позивачем за первісним позовом було дотримано умови договору щодо направлення звіту, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. 
		Щодо зустрічної позовної заяви про розірвання договору про надання послуг №С110608/1 від 11.06.2008 року та стягнення збитків в сумі 135584,00 грн., колегія суду апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Захід-Інвест-Груп» вказало в якості підстав для розірвання договору на порушення умов договору щодо вчасного надання звіту, у звязку з чим він втратив інтерес до договору, посилаючись на зміну конюнктури ринку. Останній вважає, що позивач за первісним позовом завдав йому шкоди, оскільки він був позбавлений того, на що міг розраховувати при укладенні договору. 
		Відповідно до частини 1 статті 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
		Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З огляду на положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		У відповідності до пункту 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, про що було повідомлено відповідача за зустрічним позовом листом від 20.09.2010 року (т.3 а.с.3).
		Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували істотне порушення умов договору позивачем за первісним позовом у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України та даючи оцінку направленому відповідачем за первісним позовом листа про відмову у прийнятті звіту з вимогою відшкодування збитків лише 20.09.2010 року, тобто, після звернення ТОВ «Сі Бі Річард Елліс» з позовом про стягнення заборгованості, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову. 
		Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права з огляду на прийняття позовної заяви до провадження за неповної сплати суми державного мита, колегією суддів відхиляються, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №189 від 22.04.2010 року на суму 2291,79 грн. та №362 від 14.07.2010 року на суму 11,75 грн. вбачається, що позивачем за первісним позовом при подачі позову сплачено державне мито в повному обсязі  2303,54 грн. (1% від суми позову, прийнятого до розгляду  230353,72 грн.) (т.1 а.с.6-7).
		Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
		За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ«Захід-Інвест-Груп» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року має бути залишеним без змін.
		Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 43, 25, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі №35/409 залишити без задоволення.
		2.Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі №35/409 залишити без змін.
		3.Матеріали справи №35/409 повернути до господарського суду міста Києва. 
		 Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. 
		Головуючий суддяМальченко А.О. 
		 СуддіГаврилюк О.М.
		 Майданевич А.Г.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...