Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-263/09 : не визначено.
Надіслано судом: 23.09.2011. Зареєстровано: 14.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2011.
Дата набрання законної сили: 12.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		  
			 
		
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			12 вересня 2011 р. Справа № 74184/09   
				 
			
			Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
			 головуючого судді Онишкевича Т.В., 
			суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
			 розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про зобовязання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, 
			 ВСТАНОВИЛА :
			 У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобовязати управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області (далі  УПФ України в Дубровицькому районі) здійснити перерахунок та виплатити передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії, як дитині війни за 2006-2008 роки та зобовязати у подальшому враховувати їй дану соціальну допомогу при нарахуванні пенсії.
			 
			Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФ України в Дубровицькому районі щодо ненарахування та невиплати позивачці передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня до 31 грудня 2006 року, з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року і вирішено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплату за цей період у розмірі 2398,15 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
			 У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Дубровицькому районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту зясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Свої дії вважає правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявленого адміністративного позову. 
			 Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
			 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів. 
			 Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яку слід обчислювати виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію вказаної статті, раніше зупинену Законом № 3235-IV від 20.12.2005 року, починаючи з 02 квітня 2006 року було відновлено, а тому позивачка має право на підвищення розміру виплачуваної їй пенсії за період з 02 квітня до 31 грудня 2006 року. Крім того, оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірної доплати, непроведення УПФ України в Дубровицькому районі нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року є незаконним. Загальна сума недоплаченого позивачці підвищення до пенсії становить 2398,15 грн. та підлягає стягненню на її користь з УПФ України в Дубровицькому районі у повному обсязі.
			 Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи. 
			 Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2006-2008 рр., мала право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. 
			 Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. 
			 За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
			 Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
			 Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
			 Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
			 Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
			 З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду лише у лютому 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до суду. 
			 Достатніх поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено.
			 За таких обставин та виходячи із встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач, колегія суддів приходить до переконання про підставність адміністративного позову ОСОБА_1 лише за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
			 Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування при вирішення справи положень ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено виплату за минулий час без обмежень будь-якими строками нарахованої, але не затребуваної своєчасно пенсії, до якої спірна доплата не належить.
			 При цьому, на думку колегії суддів, помилковим є визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачки. 
			 З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобовязання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був лише визнати такі дії протиправними і зобовязати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
			Окрім того, задовольняючи вимоги позивачки в частині виплати спірного підвищення до пенсії за 2006 рік, судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що, незважаючи на відновлення Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», раніше зупиненої п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», її дія згідно із цим Законом мала запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у I півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету 
			 Таким чином, оскільки Кабінетом Міністрів України за результатами виконання бюджету у I півріччі 2006 року будь-яких документів по зазначеній виплаті не приймалось, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь підвищення до пенсії за 2006 рік, на думку колегії суддів, немає.
			 Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Дубровицькому районі, обовязок щодо нарахування та виплати їй спірного підвищення до пенсії, як дитині війни, слід покласти саме на відповідача у справі.
			 Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року колегія суддів не вбачає.
			 Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобовязань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»). 
			 Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
			 Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову. 
			 Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, 
			 ПОСТАНОВИЛА :
			 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області задовольнити частково.
			Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року у справі № 2а-263/09 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
			 Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
			 Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
			 У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
			 У іншій частині постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року залишити без змін.
			 Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
			 
				 Головуючий суддяТ.В.Онишкевич 
				 
					 Судді В.П.Сапіга 
					 
					 Я.С.Попко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...