Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-15861/10/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2011. Зареєстровано: 22.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2011.
Дата набрання законної сили: 29.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 
		01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1  
			 
		
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		м. Київ 
		23 вересня 2011 року                     № 2а-15861/10/2670 
		 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		 
		за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів 
		 
		 
		до Київської міської ради, третя особа: Житловий обслуговуючий кооператив "Інженерне містечко" 
		 
		 
		про визнання протиправним та скасування рішення від 27.05.2010р. №894/4332 
		  
			 
		
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до суду з вимогами про протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 27.05.2010 №894/4332 «Про передачу ТОВ «Інженерне містечко»земельної ділянки для житлового будівництва на вулиці Кіквідзе, 23 у Печерському районі міста Києва. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 39, 123 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про планування та забудову територій», ст. 17,19 Закону України «Про основи містобудування»та зазначає, що оскаржуване рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а саме в матеріалах проекту землеустрою відсутнє обґрунтування необхідності виділення земельної ділянки у вказаних межах, також відсутня згода попереднього землекористувача або рішення про припинення права користування земельною ділянкою, крім того, не проводилась державна експертиза землевпорядної документації. 
		В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав. 
		Представник Відповідача –Київської міської ради, проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Третя особа –ЖОК «Інженерне містечко»будь-яких пояснень чи заперечень щодо суті позовних вимог до суду не направив, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 
		19.07.2011 до суду надійшло клопотання позивач про розгляд справи без його участі. 
		В судове засідання представник позивача, та представник третьої особи не прибули, хоча й були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання. 
		25.08.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою позивача та третьої особи. Представники відповідача та прокуратури м. Києва проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. 
		Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ: 
		27.05.2010 Рішенням Київської міської ради №894/4332 «Про передачу затверджено ЖОК «Інженерне містечко»земельної ділянки для житлового будівництва», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлового будівництва на вул. Кіквідзе, 23 у Печерському районі міста Києва власнику виключних майнових прав .   
		Згідно частини 1 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. 
		Стаття 3 Земельного кодексу України зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. 
		Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України. 
		Відповідно до статті 17 Закону України “Про основи містобудування” містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. 
		Містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій, вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. 
		Відповідно до п. 3, 4  ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову території»,  чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до  генеральних планів населених пунктів сільські, селищні,  міські ради та їх виконавчі органи в межах  повноважень, визначених  законом,  а  також  Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі  делегування  їм  таких  повноважень відповідними радами:   вирішують питання щодо розташування  та  проектування  нового будівництва,  здійснення реконструкції,  реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;  вирішують питання  вибору,  вилучення  (викупу),  надання   у власність  чи  в  користування  земельних  ділянок. 
		Відповідно до статті 13 Закону України “Про планування і забудову території” детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: 
		розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. 
		Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 
		Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок; визначення поверховості та інших параметрів забудови території; розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу). 
		Отже виходячи з вище викладеного, вибір земель для містобудівних потреб та висновки щодо надання у власність або  користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації, яка включає в себе розроблення детального плану території, та планів земельно-господарського устрою. 
		Встановлено, що Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2010 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, територія, на якій розташована зазначена земельна ділянка, за функціональним призначенням належить до зони зелених насаджень загального користування. 
		Пунктом 7 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 «Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», встановлено,  що використання територій  зелених  насаджень загального  користування,  проекти  землеустрою яких розроблені та погоджені відповідно  до  пункту  2  цього  рішення,  здійснюється виключно  для  рекреаційних  та  суспільних  потреб  відповідно до законодавства. 
		Відповідно до п.п. «б»п. 10.4 ДБН 360-92, які є обов’язковими для  органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень, розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.  
		Оскільки зазначена земельна ділянка, за функціональним призначенням належить до зони зелених насаджень загального користування на ній не допускається розміщення будинків, а відтак оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству України. 
		Частиною 2 ст. 6 Конституції України - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. 
		Згідно зі ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом покладається на органи прокуратури. 
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. 
		Відповідно до ст.14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. 
		Відповідно до пункту “ґ” частини першої статті 15 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного земельного контролю за використанням та охороною земель. 
		Статтею 187 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. 
		Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах. 
		Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабміну від 19.03.2008 р. № 224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. 
		Згідно з пунктом 3 Положення, серед основних завдань Держкомзему є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. 
		Відповідно до підпункту 41 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет земельних ресурсів порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності. 
		З аналізу вищезазначеного, Державний комітет України із земельних ресурсів, як самостійно так і за сприянням органів прокуратури має право на звернення до суду із відповідними позовними заявами, зокрема, і про скасування рішень органів місцевого самоврядування. 
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідач не  виконав покладеного на нього законом обов’язку. 
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		П О С Т А Н О В И В: 
		1.Задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. 
		2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради  №894/4332 від 27.05.2010 «Про передачу ТОВ «Інженерне містечко»земельної ділянки для житлового будівництва на вулиці Кіквідзе, 23 у Печерському районі міста Києва». 
		Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Постанова може бути оскаржена в порядку ст.  186 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...