Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/86/2011/5003 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2011.
Дата набрання законної сили: 04.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
		_________________________________________________________________________________________________
		І м е н е м У к р а ї н и
		РІШЕННЯ
		 18 жовтня 2011 р. Справа 16/86/2011/5003
		 за позовом: публічного акціонерного товариства "ТерА", м.Тернопіль 
		до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця 
		про стягнення 8 432,63 грн. заборгованості згідно договору поставки 
		 Головуючий суддя Нешик О.С., 
		Секретар судового засідання Снігур О.О.
		Представники сторін не з'явилися
		 ВСТАНОВИВ :
		 Публічне акціонерне товариства "ТерА" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1заборгованості в сумі 8432,63 грн., що утворилась внаслідок невиконання останнім зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар згідно договору поставки №2 від 26.01.2011 року, з яких: 7522,98 грн. - основний борг, 309,88 грн. - пеня та штраф в розмірі 599,77 грн. 
		Ухвалою від "04" серпня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на "22" серпня 2011 року.
		В зв'язку з неявкою в судове засідання (22.08.2011 року) представника відповідача, необхідністю витребування від сторін додаткових документів ухвалою суду від 22.08.2011 року розгляд справи відкладено на 18.10.2011 року. 
		На визначену судом дату (18.10.2011 року) представники сторін не з'явились. 
		Про дату, місце та час слухання справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 13.09.2011 року за №№8400р-8401р.
		20.09.2011 року до суду надійшло рекомендоване повідомлення пошти про вручення позивачу поштового відправлення, що підтверджується підписом представника позивача від 16.09.2011 року на зазначеному повідомленні. 
		Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. 
		Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. 
		Відсутність представників сторін в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. 
		З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		26.01.2011 року між публічним акціонерним товариством "ТерА" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки кондитерських виробів №2. 
		Відповідно до п.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кондитерські вироби на умовах цього договору за відпускними цінами, що діють на момент передачі Товару.
		Ціна, кількість, асортимент товару, який поставляється за цим договором, погоджується в кожному окремому випадку у замовленні та зазначається у видаткових накладних на поставку кожної партії товару (ч.1 п.2 договору). 
		Ціна товару визначається на основі прайс-листів продавця (ч.3 п. 2 договору).
		Розрахунки за отриманий товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару (ч. 1 п. 4 договору).
		Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (ч. 3 п. 4 договору).
		Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у видаткових накладних на поставку товару (ч. 5 п. 4 договору). 
		Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу продавця, вказана в товарно-транспортній накладній (ч. 3 п. 5 договору).
		Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент одержання товару покупцем з обов'язковим підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній та відтиском печатки (п. 7 договору). 
		На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 71944,48 грн., що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними №РГ-00182 від 27.01.2011 року на суму 20384,56 грн., №РГ-00334 від 11.02.2011 року на суму 24048,85 грн., №РГ-00475 від 25.02.2011 року на суму 19603,39 грн., №РГ-00593 від 11.03.2011 року на 7907,68 грн., розрахунком ціни позову тощо.
		Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати, в порушення умов договору, виконав частково, сплативши за товар 64421,50 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №2639 від 14.02.2011 року, №2675 від 21.02.2011 року, №2793 від 11.03.2011 року, №2822 від 16.03.2011 року, № 2544 від 27.01.2011 року.
		Слід зазначити, що у видаткових накладних є посилання на договір №2 від 26.01.2011 року, що свідчить про поставку товару саме за умовами вказаного договору.
		Таким чином станом на час розгляду спору в суді основний борг відповідача за отриманий товар складає 7522,98 грн.
		05.05.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №55 від 04.05.2011 року, яка відповідачем залишена без задоволення. 
		Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий товар спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
		З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
		Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.
		З моменту укладення сторонами договору №2 від 26.01.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка". 
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
		Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).
		З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 7522,98 грн. основного боргу підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
		Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 309,88 грн. - пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
		Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. 
		Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. 
		Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 
		У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
		Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 
		Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
		Таким чином, вимога позивача про стягнення 309,88 грн. - пені, згідно розрахунку позивача за період з 26.03.2011 року по 30.06.2011 року, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовами п. 8 договору, укладеного між сторонами, де вказано, що за порушення строку оплати партії товару, передбаченого п.4.1. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
		Одночасно, посилаючись на положення ч.2 ст.625 ЦК України та п.8 договору №2 від 26.01.2011 року, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 599,77 грн. за користування чужими грошовими коштами за період з 26.03.2011 року по 30.06.2011 року. 
		Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Розглядаючи позов в частині стягнення 30% річних від простроченої суми суд дійшов висновку, що частиною 2 статті 625 ЦК України учасникам цивільно-правових відносин надано право встановлювати у договорі інший розмір процентів, ніж той, що визначений даною нормою (3%). З огляду на те, що пунктом 8 договору №2 від 26.01.2011 року сторони погодили інший відсоток - 30% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 30% річних від простроченої суми відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України, є правомірною.
		 Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 599,77 грн. - 30% річних за період з 26.03.2011 року по 30.06.2011 року відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
		Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. 
		Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.
		За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
		Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 30 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
		Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, позов підлягає задоволенню.
		Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. 
		Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, - 
		ВИРІШИВ :
		 1. Позов задовольнити. 
		2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "ТерА" (46008 м.Тернопіль, вул.Пирогова, 11, код ЄДРПОУ 00375697) 7522,98 грн. - основної суми боргу, 309,88 грн. - пені, 599,77 грн. - 30% річних, 102,00 - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
		4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
			 Суддя Нешик О.С. 
			 
				 Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 жовтня 2011 р.
				 віддрук. прим.:
				1 - до справи;
				2 - позивачу - ПАТ "ТерА" (46008 м.Тернопіль, вул.Пирогова, 11);
				3 - відповідачу - ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...