Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1118/11/1225 : не визначено.
Надіслано судом: 13.09.2011. Зареєстровано: 04.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2011.
Дата набрання законної сили: 17.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Гашинський М.А.
		Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
		 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 23 серпня 2011 року справа №2а-1118/11/1225 
		приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
		Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді Чебанова О.О. 
		суддів Ястребової Л.В. , Чумака С.Ю. 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-1118/11/1225 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити певні дії, -
		 ВСТАНОВИЛА:
		 Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнана неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2009 року по час дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум. 
		Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з Бюджету Пенсійного Фонду України. 
		Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
		Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині позовних вимог з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
		Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. 
		Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
		Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). 
		Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
		Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по теперішній час спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
		В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, безпідставно поновивши цей строк.
		Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
		Посилання суду першої інстанції на положення статті 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує. У правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювалось, підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-ІV відсутні.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог позивача в частині зобовязання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, з 01.01.2009 року по 07.10.2010 року, допущені порушення вимог процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті. Наведені позивачем причини не є поважними, нормативно-правові акти та судова практика є загальнодоступною інформацією, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 08.04.2011 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 08.10.2010 року.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог за період з 08.10.2010 року, але припустив порушення норм процесуального права в частині позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 07.10.2010 року, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з залишенням адміністративного позову без розгляду.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
		 УХВАЛИЛА:
		 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-1118/11/1225 задовольнити частково.
		Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-1118/11/1225  скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 07.10.2010 року, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
		Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-1118/11/1225 в частині задоволених позовних вимог з 08.10.2010 року  залишити без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
		 
			 ГоловуючийО.О. Чебанов 
			СуддіЛ.В. Ястребова
			С.Ю. Чумак

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...