Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6990/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2011. Зареєстровано: 04.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2011.
Дата набрання законної сили: 22.03.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1  
				 
			
			 
			П О С Т А Н О В А 
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
			м. Київ 
			21 вересня 2011 року№ 2а-6990/11/2670 
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Власенкова О.О. судді Клименчук Н.М. та Григорович П.О. розглянув адміністративну справу в порядку письмового провадження 
			 
			за позовом  Міжнародної благодійної організації «Екологія -Право-Людина» 
			 
			 
			до відповідачів Кабінету Міністрів України,  
			Міністерства екології та природних ресурсів України  
			(далі - Мінприроди),  
			Державного агентства екологічних інвестицій України 
			(далі - Держекоінвестагентство)  
			 
			 
			про визнання бездіяльності протиправною 
			  
				 
			
			Обставини справи 
			Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить: 
			щодо Кабінету Міністрів України: 
			- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо забезпечення розроблення державної політики у сфері охорони атмосферного повітря в частині відсутності нормативного врегулювання порядку видачі дозволів на викиди парникових газів і встановлення лімітів на викиди парникових газів та інформування про роботу із врегулювання механізму-скорочення викидів парникових газів та інформування про роботу із врегулювання механізму-скорочення викидів парникових газів; 
			- зобовязати Кабінет Міністрів України протягом півроку розробити та затвердити порядок видачі дозволів та врегулювати питання лімітів на викиди парникових газів; 
			- зобовязати Кабінет Міністрів України підготувати та протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів, як того вимагають положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»від 1 серпня 2002 року № 683; 
			щодо Мінприроди: 
			- визнати протиправною бездіяльність Мінприроди щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони атмосферного повітря, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та виконання вимог Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату в частині відсутності нормативно-правового регулювання механізму із скорочення викидів парникових газів; 
			- зобовязати Мінприроди розробити та затвердити протягом півроку відповідні правила, нормативи, норми та методики з питань регулювання механізму із скорочення викидів парникових газів; 
			щодо Держекоінвестагентства: 
			- визнати протиправною бездіяльність Держекоінвестагентства із реалізації державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату, а також внесення пропозицій щодо її формування, в частині, що стосується налагодження механізму скорочення викидів парникових газів; 
			- зобовязати Держекоінвестагентство розробити у двомісячний строк пропозиції з питань видачі дозволів і встановлення лімітів на викиди парникових газів підприємствам, установам, організаціям та подати їх у встановленому порядку Мінприроди та Кабінету Міністрів України. 
			Позовні вимоги вмотивовані бездіяльністю відповідачів щодо невиконання покладених на них законодавством повноважень із регулювання та управління діяльністю, яка впливає на погоду і клімат, шляхом скорочення викидів парникових газів для забезпечення реалізації підприємствами, установами та організаціями частини 2 статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Наведене зумовило порушення законного інтересу позивача щодо охорони та збереження довкілля. 
			У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. 
			Представники відповідачів: Кабінету Міністрів України та Держекоінвестагенства щодо позову заперечили через його необґрунтованість, зазначили про виконання відповідачами своїх повноважень у сфері охорони атмосферного повітря. 
			Відповідач Мінприроди свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 
			У відповідності до положень частини 4 статті 128 КАС України суд не відкладав розгляд справи та розглядав справу за відсутності представника Мінприроди на підставі наявних у ній доказів.  
			У звязку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача Мінприроди, належним чином повідомленого про розгляд справи, та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини 6 статті 128 КАС України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження. 
			Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін Окружний адміністративний суд міста Києва 
			 ВСТАНОВИВ: 
			Згідно зі Статутом позивач є міжнародною благодійною організацією, метою створення і діяльності якої є надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним і юридичним особам, захист довкілля, сприяння розвитку природоохоронної справи та розвитку екологічної освіти, науки та культури.  
			Статтею 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначені повноваження громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, громадські природоохоронні об'єднання мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань; оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.  
			Зміст вимог позивача свідчить про те, що даний позов не належить до вказаного виду позовів, з якими може звертатися до суду громадська природоохоронна організація. 
			Разом з тим, відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена. 
			У відповідності до частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. 
			Як вбачається зі змісту позовної заяви, своє звернення до суду позивач обґрунтовує порушенням відповідачами його законних інтересів щодо охорони та збереження довкілля, що зумовлене невиконанням ними визначених законодавством повноважень щодо регулювання та управління діяльністю, що впливає на погоду і клімат, шляхом скорочення викидів парникових газів для забезпечення реалізації підприємствами, установами, організаціями частини 2 статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». 
			Вказаною правовою нормою встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни субєкти підприємницької діяльності зобовязані відповідно до міжнародних договорів проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату позивач зазначає, що оскаржувана бездіяльність відповідачів порушує його законні інтереси щодо охорони та збереження довкілля. 
			Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес № 1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 
			Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності у нього охоронюваного законом інтересу щодо збереження довкілля, за захистом якого він звернувся з позовом до адміністративного суду. 
			Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра,  атмосферне повітря , водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
			Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначені правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. 
			Як вбачається з преамбули цього Закону, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.  
			Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води,  атмосферне повітря , ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.  
			Вказаний Закон визначає повноваження рад та органів державного управління в галузі управління охорони навколишнього природного середовища, а також права та обовязки громадян і громадських обєднань у цій галузі.  
			Органами державного управління відповідно до цього Закону є, зокрема, Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. 
			Правові та організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря як одного із основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища визначені Законом України «Про охорону атмосферного повітря». 
			Відповідно до положень цього Закону державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.  
			Названий Закон також визначає повноваження органів державного управління в галузі охорони атмосферного повітря. 
			Правовідносини у сфері охорони атмосферного повітря також врегульовані міжнародними законодавчими актами, які є частиною національного законодавства. 
			Так, ратифікувавши Рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату (Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату»від 29 жовтня 1996 року № 435/96-ВР) та Кіотський протокол до неї, Україна визнала зміну клімату глобальною проблемою людства, а також те, що для вирішення цієї проблеми необхідно зменшувати викиди парникових газів для досягнення безпечного для теперішнього і майбутнього поколінь рівня. 
			Рамкова конвенція ООН про зміну клімату та Кіотський протокол визначають, що збільшення викидів парникових газів у атмосферне повітря внаслідок діяльності людини є найбільшою причиною зафіксованих кліматичних змін у світі. Одним із основних шляхів вирішення проблеми зміни клімату в Україні і світі є зменшення викидів парникових газів, найбільша кількість яких виділяється внаслідок діяльності підприємств-забруднювачів як суттєвих джерел викидів в Україні особливо в секторах енергетики, вугільної промисловості, централізованого теплопостачання. 
			Вирішуючи цю справу, суд виходить із такого. 
			Стосовно Кабінету Міністрів України. 
			За змістом частини 1 статті 113, статті 116 Конституції України, статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, забезпечує проведення, зокрема, політики у сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання земля, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів, координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, повязану з охороною навколишнього природного середовища, виконання державних, регіональних і міждержавних екологічних програм. 
			Згідно з частиною 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання. 
			Стаття 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»на Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища покладанє обовязок, зокрема, встановлення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів. 
			Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря. 
			Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. 
			Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
			Статтею 16 Закону України «Про атмосферне повітря» визначено, що діяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може провадитися підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів або його територіальними органами, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
			Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року «Про стан і проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату», введеного в дію Указом Президента України від 20 липня 2007 № 658, Кабінет Міністрів України зобовязано у двомісячний строк забезпечити вдосконалення національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар відповідно до документів, прийнятих Конференціями Сторін Конвенції.  
			Проаналізувавши зміст положень вищевикладених та інших законодавчих актів у сфері охорони атмосферного повітря, суд прийшов до висновку про відсутність у них конкретно визначеного обовязку Кабінету Міністрів України розробити порядок видачі дозволів на викиди парникових газів та встановити ліміти на їх викиди.  
			За таких обставин вимоги позивача до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною його бездіяльності та зобовязання розробити порядок видачі дозволів на викиди парникових газів та врегулювати питання лімітів на викиди парникових газів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. 
			Водночас суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу про зобовязання Кабінету Міністрів України підготувати та протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Обєднаних Націй про зміну клімату, що поснюється наступним . 
			На виконання положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2005 року № 346 затверджено Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Обєднаних Націй про зміну клімату (далі  Національний план заходів). 
			Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 272 внесені зміни до Національного плану заходів шляхом викладення його у новій реакції. 
			Національним планом заходів Кабінет Міністрів України встановив низку заходів, спрямованих на виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Обєднаних націй про зміну клімату, строки їх виконання та відповідальних виконавців, якими, як правило, є центральні органи виконавчої влади. 
			Відтак, Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а його акти: постанови та розпорядження, є обовязковими до виконання, має контролювати виконання Національного плану заходів уповноваженими органами. 
			Очевидною є важливість для суспільства питань проблеми змін клімату, а отже й виконання Національного плану заходів. 
			Пунктом 4 статті 2 Указу Президента від 01 серпня 2002 року № 683 «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»Кабінет Міністрів України зобовязаний забезпечити починаючи з січня 2003 року щоквартальну підготовку за заздалегідь оприлюдненою усталеною структурою та опублікування для широкого обговорення громадськістю доповідей про роботу Кабінету Міністрів України з розв'язання актуальних соціальних, економічних та інших проблем, здійснення реформ, виконання загальнодержавних програм, заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України. 
			До того ж, одним із принципів діяльності Кабінету Міністрів України, визначених статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»є регулярне інформування Кабінетом Міністрів України громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучення громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення.  
			Однак, доказів оприлюднення Кабінетом Міністрів України інформації про його діяльність, повязану із забезпеченням виконання уповноваженими органами Національного плану заходів, суду не надано. 
			Пунктом 2 частини 4 статті 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимогу про зобовязання відповідача  субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. 
			Беручи до уваги викладене та ураховуючи право суду вийти за межі позовних вимог у відповідності до частини 2 статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне зобовязати Кабінет Міністрів України упродовж трьох місяців, тоді як позивач просив протягом одного місяця, оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів. 
			Стосовно Мінприроди. 
			Згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально-уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить: 
			- здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; 
			- державний контроль за використанням та охороною атмосферного повітря; 
			- затвердження нормативів, правил щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; 
			Здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобовязань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища. 
			Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452, Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (в тому числі охорони атмосферного повітря), регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. 
			За змістом названого Положення Мінприроди у сфері охорони атмосферного повітря, зокрема, забезпечує нормативно-правове регулювання щодо правил, нормативів, норм, методик у сфері охорони атмосферного повітря; проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; визначення вимог до оформлення документів для отримання дозволів та встановлення форм дозволів у цій сфері; визначення вимог до розроблення нормативів у сфері охорони атмосферного повітря. 
			Окрім того, Мінприроди забезпечує нормативно-правове регулювання національних стандартів та процедур щодо моніторингу, звітності та перевірки даних про викиди та абсорбцію (поглинання) парникових газів; методик розрахунку антропогенних викидів джерелами та абсорбції (поглинання) поглиначами парникових газів; забезпечує в межах своїх повноважень виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, в тому числі впровадження механізмів за Кіотським протоколом. 
			Указом Президента України від 12 вересня 2005 року № 1239 «Про координатора заходів щодо виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату»Мінприроди визначено координатором заходів щодо виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.  
			Національним планом заходів на Мінприроди також покладено низку обовязків у сфері охорони атмосферного повітря. 
			Однак, позивачем не вказано які у цій сфері конкретні правила, нормативи та методики з питань врегулювання механізму із скорочення викидів парникових газів має розробити і не розробило Мінприроди, та якими законодавчими актами на нього покладено такий обовязок. 
			За таких обставин неможливим є задоволення судом вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Мінприроди щодо невиконання вимог законодавства щодо нормативно-правового врегулювання механізму із скорочення викидів парникових газів та зобовязання Мінприроди розробити відповідні правила, нормативи, норми та методики з питань регулювання механізму із скорочення викидів парникових газів. 
			Щодо Держекоінвестагентства. 
			Відповідно до Положення про Державне агентство екологічних інвестицій України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 455, Держекоінвестагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі Міністр),та входить до системи органів виконавчої влади і в межах компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.  
			Серед основних завдань Держекоінвестагентства, визначених Положенням про нього, є реалізація державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін, а також внесення пропозицій щодо її формування та виконання в межах компетенції вимог Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї. 
			Відповідно до Положення Держекоінвестагентство проводить інвентаризацію антропогенних викидів джерелами та абсорбції (поглинання) поглиначами парникових газів на національному рівні з метою підготовки національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів відповідно до зобовязань за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї; виконує в межах компетенції вимоги Рамкової конвенції ООН про зміну та Кіотського протоколу до неї та вносить Міністрові пропозиції щодо забезпечення їх виконання; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів з питань регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін та вносить ці пропозиції на розгляд Міністра. 
			Проте, суд не погоджується з доводами позивача про бездіяльність Держекоінвестагентства із реалізації державної політики у сфері регулювання ненегативного антропогенного впливу на зміну клімату, а також внесення пропозицій щодо її формування в частині, що стосується налагодження механізму скорочення викидів парникових газів. 
			Зазначені доводи позивача спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що на виконання своїх повноважень, в тому числі з метою нормативного врегулювання налагодження механізму скорочення викидів парникових газів, Держкомінвестагентство разом із Мінприроди неодноразово опрацьовували законопроекти «Про регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів», «Про екологічний ринок України» та «Про парникові гази»та висловлювали свої пропозиції щодо їх доопрацювання (лист Національного агентства екологічних інвестицій від 09 жовтня 2009 № 1201/14/2-2 та від 01 лютого 2010 року № 84/14/2-222, адресовані Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України та інш.). 
			Ураховуючи наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Держекоінвестагентства із реалізації державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату, а також внесення пропозицій щодо її формування, в частині, що стосується механізму скорочення викидів парникових газів. 
			Також суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про зобовязання Держекоінвестагентства розробити у двомісячний строк пропозиції з питань видачі дозволів і встановлення лімітів на викиди парникових газів підприємствам, установам, організаціям та подати їх в установленому порядку Міністру та Кабінету Міністрів України, у звязку з чим ця вимога не підлягає задоволенню. 
			Згідно з пунктом 1 Національного плану заходів Держекоінвестагентство зобовязано проводити щорічну інвентаризацію антропогенних викидів та абсорбції парникових газів відповідно до виданих дозволів на викиди парникових газів. 
			Представник Держекоінвестагентства у письмових поясненнях та в судовому засіданні зазначив, що на виконання Порядку функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2006 року № 554, Держекоінвестагентство забезпечує функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. У звязку з відсутністю законодавчого акта, який би передбачав видачу дозволів на викиди парникових газів, Держекоінвестагентство забезпечує функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів за умови відсутності цих дозволів. 
			Однак, наявність у Держекоінвестагентства повноважень, визначених законодавством про розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів з питань регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і внесення цих пропозицій на розгляд Міністра, а також обовязку  проводити щорічну інвентаризацію антропогенних викидів та абсорбції парникових газів відповідно до виданих дозволів на викиди парникових газів,  не дає підстав суду дійти висновку про обовязок Держекоінвестагентства розробити пропозиції саме з питань видачі дозволів і встановлення лімітів на викиди парникових газів підприємствам, установам, організаціям та подати їх Міністру та Кабінету Міністрів України. 
			Керуючись статтями 158-165 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва 
			 ПОСТАНОВИВ: 
			Позовні вимоги задовольнити частково. 
			Зобовязати Кабінет Міністрів України підготувати та протягом трьох місяців після набрання рішенням суду в адміністративній справі № 2а-6990/11/2670 оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Обєднаних націй про зміну клімату у відповідності до вимог Указу Президента України від 01 серпня 2002 року №2002 року № 683 «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади». 
			У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
			Стягнути з Державного бюджету України на користь Міжнародної благодійної організації «Екологія -Право-Людина»судовий збір у розмірі 01 грн. 70 коп. 
			 Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки,встановлені статтями 185-187 КАС України. 
			 
				 Головуюча суддя О.О. Власенкова  
				судді Н.М.Клименчук 
				П.О.Григорович

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...