Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-2574/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2011.
Дата набрання законної сили: 19.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 22ц-2574/11 
		Копія
		 
			 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
			_________________________________________________
			 РІШЕННЯ
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
			 19 вересня 2011 року м. Хмельницький
			Колегія суддів судової палати у цивільних справах
			апеляційного суду Хмельницької області в складі:
			головуючої судді : Пєнти І.В., 
			суддів Талалай О.І., Корніюк А.П.,
			при секретарі: Джафаровій Т.Б.,
			за участю: позивача ОСОБА_1, представника ДП «Украпаркет»
			комерційної компанії «АРДІНУ-БОЛ.С.Л.» Сташук М.О.,
			розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу №22ц-2574 за апеляційною скаргою представника ДП «Украпаркет»КК «АРДІНУ-БОЛ.С.Л.»Сахнюка Олександра Володимировича на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Украпаркет»комерційної компанії «АРДІНУ-БОЛ.С.Л.»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
			Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
			 в с т а н о в и л а :
			У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Украпаркет»про поновлення на роботі. В обґрунтування позову зазначає, що з 01 жовтня 2003 року працював слюсарем на підприємстві відповідача. З 04.11.2003 року його було переведено на посаду начальника цеху деревообробки, а 01.12.2010 року звільнено з роботи за втрату довіри згідно п.2 ст.41 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, у звязку з чим було порушено його законні права та інтереси. Крім того, такими діями йому завдано моральної шкоди. У звязку з цим просив суд поновити його на роботі на посаді начальника цеху деревообробки ДП «Украпаркет», та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
			У квітні 2011 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просив суд також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
			Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2011 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника цеху деревообробки ДП «Украпаркет», стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 8619,35 грн., стягнуто з ДП «Украпаркет»на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2945,76 грн., стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 103,19 грн. та витрати на 
			інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
			Не погодившись з рішенням суду, ДП «Украпаркет»оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши позивачу у задово- 
			 
				 ___________________________________________________________________________________________ 
				Головуючий у першій інстанції: Чевилюк З.А. Справа №22ц-2574
				Доповідач: Пєнта І.В. Категорія №51, 52
				ленні позову. Посилається на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Апелянт вважає наказ про звільнення ОСОБА_1 законним, обгрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству. Вважає, що задоволення судом моральної шкоди є безпідставним та необґрунтованим, оскільки звільнення позивача відбулось через неправомірні дії останнього. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача суми моральної шкоди, суд не мотивував, чому саме такий розмір моральних збитків підлягає стягненню, не зясував характер правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. 
				В судовому засіданні представник апеляційну скаргу підтримав.
				Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
				Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення моральної шкоди зміні з наступних підстав. 
				Судом вірно встановлено, що на підставі наказу №5 від 01.10.2003 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу слюсарем ДП «Украпаркет»комерційної компанії «Ардіну-Бол.С.Л.»з укладенням контракту, строк дії якого встановлено до 31.12.2003 року. На підставі наказу №7 від 04.11.2003 року був переведений на посаду начальника цеху переробки деревини.
				Наказом №7К від 01.12.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника цеху переробки деревини за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Факт відмови від ознайомлення з наказом підтверджено відповідним актом.
				Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
				За розясненнями ч. 2 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я (п.3 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
				За ст. 4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, повязаних зі здібностями або поведінкою. 
				За змістом ст. 7 Міжнародної Конвенції №158, трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не дадуть можливість захищатися в звязку з висунутими проти нього обвинуваченнями. Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника. 
				Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не є матеріально-відповідальною особою, безпосередньо грошові та матеріальні цінності не обслуговував, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КУпП України є незаконним, відповідно позивача правомірно поновлено на роботі.
				Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та його розміру, що відповідає вимогам ст. 235 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
				Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника цеху безпосередньо обслуговував матеріальні цінності, був зайнятий їх прийманням, зберіганням та транспортуванням та вчинив при цьому умисно дії, які дали підстави для втрати довіри, є безпідставними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
				Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. 
				У той же час, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення розміру відшкодування. 
				 Правильно встановивши, що протиправними діями відповідача було завдано моральної шкоди , суд першої інстанції в рішенні не зазначив обставин, врахованих ним при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню в сумі 5000 грн. 
				 За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні. 
				 Враховуючи те, що були порушені законні права ОСОБА_1 внаслідок звільнення його з роботи, та приймаючи до уваги, що внаслідок порушення його трудових прав він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, та зважаючи на тривалість моральних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку, що для відшкодування моральної шкоди із відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 гривень. 
				На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку що рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому воно підлягає зміні шляхом зменшення розміру відшкодування з 5000 грн. до 2000 грн. 
				В решті рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. 
				Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів 
				 в и р і ш и л а :
				Апеляційну скаргу представника дочірнього підприємства «Украпаркет»комерційної компанії «АРДІНУ-БОЛ.С.Л.»Сахнюка Олександра Володимировича задовольнити частково.
				Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2011 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з дочірнього підприємства «Украпаркет»комерційної компанії «АРДІНУ-БОЛ.С.Л.»на користь ОСОБА_1, до 2000 грн.
				В решті рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2011 року залишити без змін.
				Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. 
				 Головуюча: 
				 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...