Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-50/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2011.
Дата набрання законної сили: 30.03.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		22.09.2011 Справа № 1-50/11 
		 Справа № 1-50\2011
		 
			 В И Р О К
			іменем України
			 
				 19 вересня 2011 року Оболонський районний суд м. Києва 
				 
					 в складі: головуючого судді Девятка В.В.,
					суддів Майбоженко А.М., Ліщука Т.О.,
					при секретарях Ураковій В.В., Слободян Ю.О., Мандро О.В., з участю прокурорів Лобача В.П., Сімонова Я.Г., Гапон О.Є., 
					захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, 
					 
						 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
						ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Пятниця Старосамбірського району Львівської області, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, що має почесне звання «Заслужений юрист України», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, 
						 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України, 
						 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, уродженця м. Луцька, з вищою освітою, розлученого, раніше не судимого, працюючого на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
						 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року),
						 встановив:
						 
						 
							 ОСОБА_3, будучи суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, обраним безстроково, та обіймаючи посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи представником влади - службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, у 2007-2008 роках повторно одержував хабарі у великих та в особливо великих розмірах за виконання та невиконання дій з використанням службового становища голови суду та наданої йому влади судді в інтересах того, хто дає хабара та інтересах третіх осіб, а саме від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
							Також, голова Львівського апеляційного адміністративного суду  суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище голови суду втручався в діяльність судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків.
							Крім того, 11 березня 2009 року ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, умисно власноручно написав на імя начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України та подав безпосередньо старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочинів, поєднане з обвинуваченням осіб у тяжких і особливо тяжких злочинах. 
							 Зазначені злочини ОСОБА_3 вчинив за наступних обставин.
							 
							9 лютого 2006 року ОСОБА_3 відповідно до Постанови Верховної Ради України №3432-ІV обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково.
							Частиною 2 статті 1 Закону України «Про статус суддів»(закон втратив чинність на підставі Закону № 2453-VI вiд 07.07.2010) передбачено, що судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обовязки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законом. Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що судді зобовязані при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та обєктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, додержувати вимог службової дисципліни та розпорядку роботи суду, не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності.
							Відповідно до статті 27 Закону України «Про судоустрій України» суддя апеляційного суду здійснює: 1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи; 3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участі судових рішень; 4) інші передбачені законом повноваження.
							Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України»(втратила чинність, як така, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-рп/2007 від 16.05.2007), голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на пять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів).
							20 листопада 2006 року Указом Президента України №988/2006 ОСОБА_3 призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду.
							Відповідно до статті 28 Закону України «Про судоустрій України» голова апеляційного суду має такі службові повноваження: 1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду; 2) розподіляє обовязки між заступниками голови суду; 3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад; 4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії; 5)організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили; 6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; 7) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду; 8) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності; 9) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями; 10) вносить пропозиції Головою Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників; 11) здійснює інші передбачені законом повноваження.
							Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
							Крім цього, як голова Львівського апеляційного адміністративного суду та суддя даного суду ОСОБА_3 в період перебування на вказаних посадах був наділений рядом інших службових повноважень, передбачених законодавством.
							Так, відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 25 Закону України «Про судоустрій України»судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової палати розпорядженням голови апеляційного суду.
							В апеляційних судах для вирішення організаційних питань діє президія апеляційного суду відповідно до вимог цього Закону.
							Згідно ч. 4 ст. 29 Закону України «Про судоустрій України»у разі необхідності голова апеляційного суду за погодженням з президією суду може з числа суддів цього суду призначити у складі судової палати заступника голови судової палати.
							Статтею 30 вказаного Закону передбачено, що до президії апеляційного суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. За поданням голови апеляційного суду президія суду затверджує персональний склад судових палат, визначає кількість заступників голів судових палат.
							Статтею 15 Закону України «Про статус суддів»(Закон втратив чинність на підставі Закону № 2453-VI вiд 07.07.2010), передбачений порядок та підстави звільнення судді з посади.
							У ч. 2 вказаної статті зазначено, що про наявність підстав для припинення повноважень судді голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді. 
							Статтею 31 Закону України «Про статус суддів», передбачено, що суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення законодавства при розгляді судових справ; вимог, передбачених статтею 5 цього Закону; обовязків, вказаних у статті 6 цього Закону.
							Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.
							У статті 33 зазначеного Закону вказано, що за наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.
							Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про статус суддів», передбачено, що підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути також подання голови відповідного суду.
							Частиною 3 ст. 36 зазначеного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, за поданням голови вищестоящого суду.
							Статтею 87 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді (кандидата на посаду судді) та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для зайняття посади судді, в тому числі у суді вищого рівня.
							У ст. 90 зазначеного Закону вказано, що на суддю, що підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду складає характеристику, в якій відображаються ділові та моральні якості судді, дається оцінка його професійної діяльності. До характеристики може бути додано рішення зборів суддів суду, в якому працює суддя.
							У розгляді питання про атестацію судді можуть брати участь голова суду, який склав характеристику судді, а також представники відповідного органу суддівського самоврядування за дорученням.
							 Відповідно до розподілу обовязків між головою, першим заступником та заступником голови Львівського апеляційного адміністративного суду, затвердженого наказом голови вказаного суду від 3.11.2008 №68, голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3: 1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду; 2) розподіляє обовязки між заступниками голови суду; 3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад; 4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії; 5) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили; 6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; 7)організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду; 8) вносить подання для призначення суддів на адміністративні посади в окружних та апеляційних адміністративних судах; 9)має право першого підпису, право укладати письмові угоди, підписувати платіжні доручення та інші фінансові документи; 10) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності; 11) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями; 12) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників; 13) здійснює інші передбачені законом повноваження.
							 12 грудня 2008 року Головою суддів України прийняла рішення №12 про дострокове звільнення ОСОБА_3 з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду за невідповідність займаній посаді. 
							 18 грудня 2008 року ОСОБА_3 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року №698-VI «Про звільнення судді»звільнений з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі п.5 ч. 5 ст.126 Конституції України у звязку з порушенням ним присяги судді.
							 Таким чином, ОСОБА_3 на час вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст.368, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 376 КК України, обіймав посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду та голови даного суду, тобто був представником влади і обіймав посаду, повязану з виконанням організаційно розпорядчих обовязків, в силу чого був службовою особою, яка, як слідує з положень п. 2 Примітки до ст. 368 КК України, займає відповідальне становище.
							Будучи наділеним від імені держави владою як суддя та маючи зазначені вище службові повноваження як голова Львівського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_3 вирішив використати вказані владу та службові повноваження з метою особистого незаконного збагачення шляхом одержання хабарів від різних осіб за виконання дій з використанням вказаних влади та службових повноважень, в тому числі забезпечення завдяки своєму службовому становищу судді та голови суду постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом, адміністративними судами першої інстанції, які знаходилися у юрисдикції вказаного суду, а також Львівським апеляційним господарським судом, судових рішень в інтересах тих, хто дає хабара, інтересах третіх осіб, та за невиконання дій з використанням наданих йому вказаних владних і службових повноважень в інтересах зазначених осіб. 
							 Зокрема, у жовтні 2007 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду  суддя ОСОБА_3 одержав хабар в особливо великому розмірі від ОСОБА_5 за наступних обставин. 
							 Постановами Президії Української академії наук від 22 червня 2006 року на підставі звернень громадян, а також звернень Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, звернення Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, за згодою землекористувача, надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства «Оброшине»інституту землеробства і тваринництва західного регіону Українська Академія аграрних наук земельної ділянки площею 35,0 га і земельної ділянки площею 275,4 га та їх передачу Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для надання жителям для ведення особистого селянського господарства. 
							При цьому, ОСОБА_5, який є комерційним директором приватного підприємства «Оліяр», знаючи про вказаний факт та маючи намір орендувати більшу частину зазначених земель, наприкінці 2006 року ініціював питання звернення ряду осіб, які працюють у ПП «Оліяр», ПП «Торговий дім «Майола», ТОВ «Транссервіс-1», ТОВ «Вінал-Агро», фермерському господарстві «Куликова ферма», а також їх родичів та інших осіб із відповідними заявами до Годовицько-Басівської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про надання дозволу на розробку проекту відведення та надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. 
							На вказану пропозицію ОСОБА_5 погодилися і подали зазначені заяви до Годовицько-Басівської сільської ради 158 осіб, у тому числі: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_63, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140
							3 листопада 2006 року Годовицько-Басівська сільська рада, розглянувши заяви вказаних осіб, прийняла рішення №117 «Про надання згоди на розробку проекту відведення землі під особисте селянське господарство», яким дала їм згоду на розробку проекту відведення земель для ведення особистого селянського господарства.
							Однак, в подальшому Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області дозвіл на розробку проекту відведення таких земель зазначеним особам наданий не був. 
							У звязку з цим, на початку 2007 року ОСОБА_5 та вказані особи, будучи зацікавленими у одержанні земельних ділянок у приватну власність, ініціювали питання звернення у Пустомитівський районний суд Львівської області в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій. 
							При цьому, інтереси 127 позивачів за дорученнями представляв ОСОБА_141 
							Зокрема, 19 березня 2007 року ОСОБА_141 подав у Пустомитівський районний суд позовну заяву від імені 127 осіб: ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_36, ОСОБА_40, ОСОБА_38, ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_42, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_49, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_67, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_15, ОСОБА_69, ОСОБА_13, ОСОБА_66, ОСОБА_68, ОСОБА_70, ОСОБА_65, ОСОБА_64, ОСОБА_71, ОСОБА_63, ОСОБА_75, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_80, ОСОБА_88, ОСОБА_90, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_81, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_103, ОСОБА_106, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_100, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_122, ОСОБА_124, ОСОБА_123, ОСОБА_121, ОСОБА_126, ОСОБА_125, ОСОБА_128, ОСОБА_127, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_136, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до їх заяв, в розмірах погоджених рішенням Годовицько-Басівської сільської ради №117 від 3.11.2006та зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради не чинити перешкод у набутті права власності на земельні ділянки. 
							28 квітня 2007 року Пустомитівський районний суд Львівської області за результатами розгляду адміністративної справи №2-а-84/2007, за вказаним позовом, виніс постанову, якою задовольнив позовні вимоги 125 із зазначених 127 фізичних осіб (за виключенням позовних вимог ОСОБА_125 та ОСОБА_89) і надав їм дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств відповідно до їх заяв в розмірах, погоджених рішенням Годовицько-Басівської сільської ради №117 від 3 листопада 2006 року. Одночасно даним рішенням суду зобовязано Пустомитівську районну державну адміністрацію та Годовицько-Басівську сільську раду не чинити перешкод позивачам у набутті права власності на земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств на території Годовицько-Басівської сільської ради, за межами населеного пункту. 
							14 червня 2007 року на вказане рішення прокуратурою Львівської області подано апеляційне подання, що датоване 30 травня 2007 року. У останньому ставилося питання про поновлення строку на внесення апеляційного подання, скасування зазначеної постанови суду та постановлення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. 
							ОСОБА_5, усвідомлюючи, що невдовзі вказана справа буде направлена до Львівського апеляційного адміністративного суду для розгляду вказаного апеляційного подання, передбачаючи можливі негативні наслідки для його планів щодо оренди зазначеної землі, вирішив зустрітися із головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 та дати тому хабара щоб вказане рішення суду після його перегляду залишилось в силі, а апеляційне подання прокуратури відхилено. 
							При цьому, ОСОБА_5 був переконаний, що ОСОБА_3 має великий вплив на суддів вказаного суду і що останній схильний вирішувати подібні питання за хабарі. 
							Не будучи особисто знайомим із ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернувся до раніше знайомого йому голови Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 з проханням влаштувати йому зустрічі із ОСОБА_3 На що ОСОБА_6 погодився.
							За таких обставин, ОСОБА_5 підготував належні йому 100 тисяч доларів США для давання їх як хабара голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3.
							У подальшому ОСОБА_6, виконуючи вказану домовленість, в один із днів жовтня 2007 року запросив до свого службового кабінету голову Львівського апеляційного адміністративного суду суддю ОСОБА_3 Також ОСОБА_6 запросив ОСОБА_5 для знайомства та зустрічі зі ОСОБА_3 
							У свою чергу ОСОБА_5, маючи намір дати ОСОБА_3 хабара в розмірі 100 тисяч доларів США з вищевказаною метою, переслідуючи свій інтерес та діючи в інтересах вказаних осіб позивачів, взяв 100 тисяч доларів США та того ж дня у визначений час прибув до службового кабінету голови Львівської облдержадміністрації ОСОБА_6, де зустрівся та познайомився із ОСОБА_3
							Під час розмови, яка відбулася того ж дня у службовому кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, останній погодився за хабар у визначеному ОСОБА_5 розмірі використати своє службове становище голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владні повноваження судді вказаного суду в інтересах позивачів у справі Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007 та одночасно інтересах ОСОБА_5 при надходженні зазначеної справи для апеляційного перегляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.
							Отримавши згоду ОСОБА_3 на одержання хабара та запевнення, що завдяки йому Львівським апеляційним адміністративним судом буде прийнято рішення про залишення в силі постанови суду першої інстанції у вказаній справі, ОСОБА_5 одразу ж, у кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації, що знаходиться у будинку № 18, по вул. Винниченка у м. Львові, діючи у вказаних інтересах, дав, а ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від того хабар у вигляді грошових коштів в розмірі 100 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 505000 гривень та є особливо великим розміром. 
							За вказаних обставин ОСОБА_3 одержав хабар за виконання дій з використанням свого службового становища голови суду, а також владних повноважень судді, в інтересах 125 позивачів у адміністративній справі Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007 та в інтересах ОСОБА_5, за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу голови Львівського апеляційного адміністративного суду до залишення Львівським апеляційним адміністративним судом в силі рішення Пустомитівського районного суду у справі №2-а-84/2007 і відхилення апеляційного подання прокуратури Львівської області на це рішення, шляхом звернення з цього питання до суддів членів колегії Львівського апеляційного адміністративного суду, якій буде визначена до розгляду вказана справа, орієнтації їх на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», повноважень голови суду. 
							Одержавши вказані кошти, як хабар ОСОБА_3 залишив їх у себе та розпорядився ними на власний розсуд.
							У подальшому ОСОБА_3 відмовився від свого наміру виконувати вищевказані дії за одержаний від ОСОБА_5 хабар. Тому, після надходження до Львівського апеляційного адміністративного суду справи Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007, будь-яких дій щодо постановлення у ній рішення в інтересах зазначених 125 осіб та ОСОБА_5 не вживав.
							За таких обставин, 4 листопада 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду винесла постанову, якою вказане апеляційне подання прокуратури Львівської області задовольнила, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2007 і додаткову постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.10.2007 скасувала та прийняла нову постанову, якою в позові відмовила. 
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин одержав від ОСОБА_5 хабар в розмірі 100 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 505000 гривень і більше ніж у пятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром. 
							 Після одержання за вищевказаних обставин хабара від ОСОБА_5, а також після одержання за нижченаведених обставин хабарів від ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 повторно одержав хабара в особливо великому розмірі від ОСОБА_6.
							 Так, 28 серпня 2008 року представник закритого акціонерного товариства «Українська панчішна компанія»ОСОБА_142 подав від імені вказаного товариства у Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до вчинення дій і прийняття рішення. Справі за вказаним позовом було присвоєно №2а-2285/08.
							У вказаному позові ЗАТ «Українська панчішна компанія»ставило питання про визнання бездіяльності відповідача незаконною, зобовязання надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7 га за адресою: АДРЕСА_5 (за межами населеного пункту) для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів; зобовязання управління земельних ресурсів Пустомитівського району розробити та погодити завдання на розробку проекту землевідведення вказаної земельної ділянки для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів; зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації в особі відповідних структурних підрозділів виконати усі дії щодо погодження та виготовлення усіх необхідних документів для можливості підписання договору оренди на вказану земельну ділянку для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно-шкарпеткових виробів терміном на 25 років; зобовязання голови Пустомитівської районної державної адміністрації в 30 денний термін з дня набуття рішенням суду законної сили підписати договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 25 років.
							28 серпня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом за адміністративним позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів відкрито провадження та призначено попереднє засідання на 26 вересня 2008 року.
							26 вересня 2008 року Львівський окружний адміністративний суд закінчив підготовче провадження у справі №2а-2285/08 і призначив її до розгляду на 11 листопада 2008 року. Однак, 11 листопада 2008 року розгляд справи було відкладено на 12 грудня 2008 року.
							Після цього, ОСОБА_142 склав документ під назвою «Службова записка», у якому виклав відомості щодо суті спору у справі №2а-2285/08, позовних вимог ЗАТ «Українська панчішна компанія», руху даної справи та щодо того хто є головуючим у цій справі та хто є в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду.
							У період з 11 по 24 листопада 2008 року ОСОБА_142 передав вказаний документ з метою звітування про свою діяльність голові правління ЗАТ «Українська панчішна компанія»ОСОБА_143
							У той же період часу ОСОБА_143, звітуючи про діяльність товариства перед акціонером ОСОБА_144, який контролював витрачання коштів ЗАТ «Українська панчішна компанія», повідомив тому про наявність у Львівському окружному адміністративному суді справи №2а-2285/08 за позовом товариства щодо відведення земельної ділянки площею 6,7 га для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів, наголосив на низьких темпах розгляду судом вказаної справи та висловив сумнів у її вирішенні на користь товариства. 
							За таких обставин ОСОБА_144, вболіваючи за долю ЗАТ «Українська панчішна компанія», висловив ОСОБА_143 свій намір звернутися за порадою щодо можливих шляхів вирішення вказаної проблеми до раніше добре знайомого йому ОСОБА_6, колишнього голови Львівської обласної державної адміністрації.
							При цьому, ОСОБА_143, підтримавши вказану ініціативу ОСОБА_144, надав тому з метою кращого введення ОСОБА_6 в курс суті судового спору ЗАТ «Українська панчішна компанія» та руху справи у Львівському окружному адміністративному суді вказаний документ під назвою «Службова записка», що він одержав від ОСОБА_142
							Після цього, в той же період листопада 2008 року, ОСОБА_144 зателефонував ОСОБА_6 та домовився з ним про зустріч у м. Львові. 
							Під час зустрічі, напередодні 24 листопада 2008 року, ОСОБА_144 розповів ОСОБА_6 про необхідність одержання ЗАТ «Українська панчішна компанія»земельної ділянки площею 6,7 га для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району та про проблемні моменти судового розгляду Львівським окружним адміністративним судом позову товариства до Пустомитівської районної державної адміністрації щодо зобовязання відведення вказаної земельної ділянки. 
							При цьому, ОСОБА_144 попросив ОСОБА_6 надати пораду як ЗАТ «Українська панчішна компанія»краще поступити у ситуації, що склалася, та в подальшому висловити свою думку з порушеного питання представнику інтересів підприємства у суді ОСОБА_142, на що ОСОБА_6 пообіцяв подумати над вирішенням зазначеного питання. 
							Після цього, ОСОБА_6, відчуваючи себе зобовязаним перед ОСОБА_144 та бажаючи посприяти у вирішенні зазначеної справи в суді, вирішив звернутися за допомогою у забезпеченні вирішення вказаної справи на користь позивача до знайомого йому голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3
							Зокрема, 24 листопада 2008 року ОСОБА_6 взяв з собою одержаний від ОСОБА_144 документ під назвою «Службова записка»та близько 17 год. 35 хв. прибув до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, що у будинку №13, по вул. Стецька у м. Львові. 
							В ході розмови ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3, що прибув з проханням щодо справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія», для ясності ситуації у вказаній справі - надав йому вказану «Службову записку»та попросив ОСОБА_3 посприяти, з огляду на займану тим посаду, у вирішенні питання щодо задоволення Львівським окружним адміністративним судом позову ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації, а також щодо залишення такого рішення в силі при можливому його апеляційному перегляді у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
							Вислухавши ОСОБА_6, ОСОБА_3, як голова Львівського апеляційного адміністративного суду, що є вищою судовою інстанцією відносно Львівського окружного адміністративного суду, погодився використати надані йому службові повноваження голови суду, владні повноваженні судді, а також особисті стосунки, встановлені завдяки своєму службовому становищу, з суддями Львівського окружного адміністративного суду, з метою сприяння ЗАТ «Українська панчішна компанія» у постановленні за наслідками розгляду вказаного адміністративного позову судових рішень на користь позивача.
							При цьому, ОСОБА_3 відразу пообіцяв ОСОБА_6 до кінця листопада 2008 року зясувати ситуацію у вказаній справі, зазначивши, що для цього до кінця поточного тижня поставить конкретні завдання і переговорить з відповідними суддями Львівського окружного адміністративного суду. 
							У свою чергу, ОСОБА_6, зважаючи на дану ОСОБА_3 обіцянку і усвідомлюючи, що той має можливість завдяки своєму службовому становищу вжити заходів до задоволення Львівським окружним адміністративним судом зазначеного позову ЗАТ «Українська панчішна компанія»та в подальшому до залишення Львівським апеляційним адміністративним судом в силі рішення суду першої інстанції, з метою стимулювання ОСОБА_3 до використання своїх службових та владних повноважень у інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія», вирішив дати ОСОБА_3 хабар у розмірі 20 тисяч доларів США.
							2 грудня 2008 року ОСОБА_6 взяв два упакування належних йому грошових коштів в сумі 20 100 доларів США, вважаючи, що у цих упакуваннях знаходиться 20 тисяч доларів США, та реалізуючи свій намір, направлений на давання хабара, близько 12 год. 19 хв., прибув до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 за адресою: м. Львів, вул. Стецька,13.
							Зайшовши до вказаного кабінету, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3, що прибув до нього з приводу його прохання по справі за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»та вийняв з кишені піджака вищевказані грошові кошти, що були загорнуті до розвороту газети. 
							Розуміючи, що ОСОБА_6 має намір дати хабар, бажаючи одержати цей хабар та намагаючись приховати факт вчинення таких дій, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_6 пройти у більш безпечне для цього, на його думку, місце - до кімнати відпочинку службового кабінету. 
							Зайшовши до вказаної кімнати відпочинку, ОСОБА_6 дав, поклавши у визначене ОСОБА_3 місце - на робочу поверхню кухонного гарнітуру, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у кімнаті відпочинку службового кабінету у будинку № 13, по вул. Стецька у м. Львові, що у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду, повторно одержав від ОСОБА_6 хабара в розмірі 20 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 143 554, 2 гривень та є особливо великим розміром, за виконання дій з використанням наданої йому влади судді та службового становища голови суду в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							За вказаних обставин ОСОБА_3 одержав хабар за сприяння та вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу у вирішенні питання щодо задоволення Львівським окружним адміністративним судом позову ЗАТ «Українська панчішна компанія»у справі №2а-2285/08, а також за вжиття заходів щодо залишення такого рішення суду в силі Львівським апеляційним адміністративним судом при можливому його апеляційному перегляді, шляхом звернення до службових осіб - суддів, їх орієнтації на прийняття відповідного рішення з використанням при цьому передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», повноважень голови суду.
							Після одержання ОСОБА_3 вказаного хабара, ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_3 якими мотивами він керувався при даванні хабара, наголосив за виконання яких саме дій щодо справи Львівського окружного адміністративного суду за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»ним надані кошти хабар та повідомив, на якій стадії судового розгляду знаходиться вказана справа у суді першої інстанції.
							При цьому, ОСОБА_3 схвалив дії ОСОБА_6 - давання хабара та, з метою створення видимості виконання прохання ОСОБА_6 - вчинення обумовлених дій в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»повідомив ОСОБА_6, що, завдяки своєму службовому становищу він уже мав відповідну розмову з виконуючим обовязки голови Львівського окружного адміністративного суду, а також з головуючим у вказаній справі суддею цього суду і зорієнтував тих на прийняття рішення у вказаній справі на користь позивача.
							Одночасно ОСОБА_3 пообіцяв ОСОБА_6, що, завдяки своєму службовому становищу, вживе необхідних заходів для того, щоб Львівським окружним адміністративним судом було постановлене рішення про задоволення позову вказаного товариства, а також, щоб після надходження такої справи до Львівського апеляційного адміністративного суду - рішення Львівського окружного адміністративного суду при його апеляційному перегляді було залишено в силі. 
							Після одержання зазначеного хабара та вказаної розмови з ОСОБА_6, 2 3 грудня 2008 року, ОСОБА_3, з метою виконання у подальшому домовленості із тим, зробив помітку на аркуші перекидного календаря за 11 грудня 2008 року щодо необхідності проведення цього дня відповідних перемовин відносно зазначеної справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»з виконуючим обовязки голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_145
							Разом з тим, у подальшому, ОСОБА_3 не зміг виконати вищевказані обіцяні ним дії у звязку з послідуючим притягненням його до кримінальної відповідальності та звільненням з посад голови і судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
							У липні 2009 року ЗАТ «Українська панчішна компанія»відкликало із Львівського окружного адміністративного суду зазначений позов. 
							Одержані ОСОБА_3 від ОСОБА_6 як хабар грошові кошти в сумі 20 100 доларів США виявлені за місцем постійного проживання ОСОБА_3
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин повторно одержав від ОСОБА_6 хабар в розмірі 20 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 143 554, 2 гривень і більше ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, за виконання дій з використанням свого службового становища голови суду, а також владних повноважень судді, в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							 Одержавши за наведених вище обставин у жовтні 2007 року хабар від ОСОБА_5, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, продовжив використовувати надані йому службові повноваження голови та судді Львівського апеляційного адміністративного суду з метою особистого незаконного збагачення шляхом одержання хабарів, зокрема, повторно одержав хабарі від ОСОБА_7.
							 Так, приблизно в середині червня 2008 року ОСОБА_3 у розмові з раніше знайомим йому адвокатом ОСОБА_7, який неодноразово представляв інтереси учасників судових процесів у Львівському апеляційному адміністративному суді та інших судових інстанціях, які розглядали справи в порядку адміністративного судочинства, маючи намір одержати від того хабар, запропонував ОСОБА_7 надати для нього 100 тисяч гривень. При цьому, не знаючи яким чином ОСОБА_7 відреагує на пряму пропозицію дати такі кошти саме як хабар, побоюючись можливого його викриття у готуванні до одержання хабара, ОСОБА_3 зазначив, що після одержання таких коштів він використає їх для ремонту приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду, зокрема на придбання паркету.
							Як слідує з Указу Президента України №328/2008 від 11.04.2008, забороняється надання благодійної допомоги на потреби судів та правоохоронних органів, а також забороняється отримання судами та правоохоронними органами матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. 
							В свою чергу, ОСОБА_7, маючи достатній рівень правових знань, усвідомлюючи, що надання ним безпосередньо голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. вказаних коштів даним державним органом будь-яким чином обліковано та використано на потреби суду не буде, а зважаючи на положення зазначеного Указу Президента України, даний суд чи його голова, взагалі, не можуть одержувати та використовувати на потреби суду будь-які кошти благодійної допомоги, усвідомив вказану пропозицію ОСОБА_3 як спонукання до давання хабара з метою налагодження дружніх відносин із ним та за виконання в подальшому ОСОБА_3 в його інтересах чи інтересах визначених ним осіб дій з використанням службового становища голови суду та владних повноважень судді - забезпечення вирішення визначених ОСОБА_7 адміністративних справ на його чи третіх осіб користь. 
							За таких обставин, адвокат ОСОБА_7 вирішив дати ОСОБА_3 хабар у визначеному тим розмірі 100 тисяч гривень. 
							Реалізуючи свій намір, ОСОБА_7 приблизно в середині червня 2008 року зібрав належні йому грошові кошти в сумі 100 тисяч гривень.
							У подальшому, діючи з метою давання хабара, ОСОБА_7, приблизно у середині червня 2008 року, прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул. Стецька у м.Львові, де у приміщенні, яке відведене під приймальню голови цього суду, дав як хабар, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів повторно одержав від того хабар у розмірі 100 тисяч гривень, що є великим розміром, за виконання в подальшому дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та влади судді даного суду, передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», і виконання дій завдяки своєму службовому становищу голови суду в інтересах ОСОБА_7 та визначених ним третіх осіб забезпечення вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом визначених ОСОБА_7 адміністративних справ на його чи третіх осіб користь.
							Одержавши вказаного хабара, голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3 у прихованій формі пообіцяв адвокату ОСОБА_7, що пізніше діятиме у його інтересах. 
							Одержаним від ОСОБА_7 хабаром ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин повторно одержав від ОСОБА_7 хабара у розмірі 100000 гривень, що більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром. 
							 У подальшому, 7 жовтня 2008 року ОСОБА_3, будучи суддею Львівського апеляційного адміністративного суду та обіймаючи посаду голови даного суду, будучи представником влади - службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, після одержання хабара від ОСОБА_5, та одержання за вищевказаних обставин хабара від ОСОБА_7, повторно одержав від останнього хабара за виконання дій завдяки своєму службовому становищу в інтересах ОСОБА_7 та інтересах третіх осіб.
							Так, Галицький районний суд м. Львова за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради, постановою від 07 березня 2008 року зобовязав останню надати ОСОБА_146 земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3.
							Не погоджуючись з таким рішенням суду, Львівський міський голова 1 квітня 2008 року подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказану постанову.
							23 квітня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого  доповідача судді ОСОБА_252, суддів: ОСОБА_4 та ОСОБА_253, призначила справу до апеляційного розгляду на 11 листопада 2008 року.
							При цьому, у вказаній справі за №22-а-7433/08 інтереси позивача ОСОБА_146 за дорученням представляв його син адвокат ОСОБА_147, який працює у ТОВ «Юкон», директором якого є адвокат ОСОБА_7 
							Знаючи, що ОСОБА_7 зацікавлений у придбанні земельних ділянок на території м. Львова, ОСОБА_147 наприкінці літа 2008 року запропонував тому, за умови залишення Львівським апеляційним адміністративним судом зазначеної постанови у силі, оформлення необхідної технічної документації та одержання державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, придбати у нього, як представника за дорученням ОСОБА_146, цю земельну ділянку. 
							На вказану пропозицію ОСОБА_7, узгодивши загальну суму майбутньої угоди купівлі продажу в розмірі 400000 гривень, погодився.
							При цьому, інтереси позивача у вказаній справі при її апеляційному перегляді у Львівському апеляційному адміністративному суді мав представляти ОСОБА_147 
							Разом з тим, адвокат ОСОБА_7 вважаючи можливу угоду купівлі - продажу фінансово вигідною для себе, а зазначену земельну ділянку інвестиційно привабливою для будівництва на ній автозаправної станції, з метою забезпечення реалізації своїх комерційних планів, вирішив дати хабар голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3., який, на думку ОСОБА_7, мав можливість завдяки своєму службовому становищу голови суду вжити заходів до залишення колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в силі вказаної постанови Галицького районного суду міста Львова.
							Реалізуючи вказаний умисел, 7 жовтня 2008 року ОСОБА_7 близько 11 години прибув до службового кабінету і зайшов до кімнати відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13 по вул. Стецька у м.Львові, де запропоновував голові суду судді ОСОБА_3. хабар в розмірі 5 000 доларів США за виконання вищевказаних дій в його інтересах та інтересах ОСОБА_147 і ОСОБА_146, зазначивши суму та умови давання хабара рукописним чином на аркуші паперу. При цьому ОСОБА_3 погодився на вказану пропозицію.
							Після цього, ОСОБА_7 дістав зі свого портфеля грошові кошти в сумі 20 000 гривень та жестами руки вказав ОСОБА_3 загальну суму цих коштів як хабара, що він дає для того. ОСОБА_148, ОСОБА_7 з відома ОСОБА_3 близько 11 години 7 хвилин відніс та поклав зазначені кошти до шухляди кухонного гарнітуру, що знаходився у вказаній кімнаті. 
							Продовжуючи зі ОСОБА_3 розмову, ОСОБА_7 усвідомив, що дана ним ОСОБА_3 сума хабара у гривнях не є еквівалентною 5 000 доларів США хабара, щодо якого між ними було досягнуто домовленість.
							Завершуючи реалізацію свого умислу, направленого на давання ОСОБА_3 хабара в розмірі саме 5000 доларів США, ОСОБА_7 дістав з кишені свого піджака 1 000 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 4869,5 гривень), та вказавши голові суду ОСОБА_3 жестами руки, що такі кошти є складовою частиною обумовленої суми хабара, близько 11 години 15 хвилин відніс та поклав з відома ОСОБА_3 зазначені кошти до тієї ж шухляди кухонного гарнітуру.
							За таких обставин, 7 жовтня 2008 року, знаходячись у кімнаті відпочинку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул. Стецька у м.Львові, адвокат ОСОБА_7 дав, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, в період часу близько з 11 години 07 хвилин по 11 годину 15 хвилин, повторно одержав від того хабар у розмірі 24869,5 гривень, за виконання дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та влади судді в інтересах ОСОБА_7 та інтересах третіх осіб ОСОБА_147, ОСОБА_146 
							ОСОБА_3 одержав хабар за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу щодо залишення колегією Львівського апеляційного адміністративного суду в силі постанови Галицького районного суду м.Львова від 7 березня 2008 року у адміністративній справі №22-а-7433/08 за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради, шляхом звернення до службових осіб членів колегії суддів очолюваного ним суду, їх орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»повноважень голови суду.
							Після завершення розмови з ОСОБА_7, ОСОБА_3 особисто перерахував одержані від ОСОБА_7 як хабар 20 000 гривень та 1 000 доларів США, а в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.
							18 листопада 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду постановила у справі №22-а-7433/08 ухвалу, якою апеляційну скаргу Львівської міської ради залишила без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року без змін.
							Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин повторно одержав від ОСОБА_7 хабар у розмірі 20000 гривень та 1 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 4 869,5 гривень, а загалом 24 869,5 гривень, за виконання в інтересах того та інтересах третіх осіб  ОСОБА_147, ОСОБА_146, дій з використанням влади судді та свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду.
							 Одержавши за наведених вище обставин у жовтні 2007 року хабар від ОСОБА_5, у червні 2008 року та 7 жовтня 2008 року від ОСОБА_7, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 не припинив діяльності, направленої на особисте незаконне збагачення, та продовжив одержувати хабарі за виконання та невиконання дій з використанням свого службового становища. Зокрема, ОСОБА_3 за пособництва судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 вимагав та повторно одержав хабар від ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також від ОСОБА_10. 
							 Так, у 2008 році ОСОБА_3 зумів залучити суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 як пособника у вимаганні та одержанні ним хабарів за наступних обставин.
							 Згідно Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів»від 9 лютого 2006 року, ОСОБА_4 обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково.
							 У ч. 1 ст. 6 КАС України вказано, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
							Статтею 7 КАС України передбачено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обовязковість судових рішень.
							Як слідує з положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
							 30 липня 2007 року до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла справа господарського суду Львівської області №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень за апеляційною скаргою позивача на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року.
							До розгляду дана справа була визначена як доповідачу судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_255 
							14 серпня 2007 року суддя ОСОБА_255 виніс ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі.
							Разом з тим, у подальшому, впродовж 2007 року, дана справа до розгляду не призначалася.
							18 січня 2008 року, голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, використовуючи свої владу та службові повноваження голови суду, керуючись ч. 2 ст. 26 та ст. 189 КАС України, посилаючись на закінчення 11 листопада 2007 року у судді доповідача ОСОБА_255 повноважень судді, постановив ухвалу, якою передав матеріали адміністративної справи №22а-436/08 в провадження судді - доповідачу ОСОБА_256
							31 січня 2008 року колегія суддів у справі №22а-436/08 постановила ухвалу про призначення цієї справи до розгляду на 18 березня 2008 року.
							У подальшому 18 березня 2008 року та 8 квітня 2008 року вказана справа слухалася колегією суддів по суті і 8 квітня 2008 року у ній була оголошена перерва до 10 години 1 липня 2008 року.
							6 травня 2008 року, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, зазначаючи як привід факт перебування судді доповідача у вказаній справі ОСОБА_149 з 25 квітня 2008 року по 12 травня 2008 року у черговій відпустці, використовуючи своє службове становище голови суду, посилаючись на положення ч. 2 ст. 26 та ст. 189 КАС України, постановив ухвалу, якою передав матеріали адміністративної справи №22а-436/08 в провадження судді доповідачу ОСОБА_4.
							14 травня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді ОСОБА_4 закінчила підготовку і призначила справу №22а-436/08 до розгляду на 10 червня 2008 року.
							Довідавшись про факт передачі справи №22а-436/08 іншому судді - доповідачу, представник інтересів ВАТ «Львівобленерго»- начальник юридичного відділу виконавчої дирекції ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_150 повідомив про такий факт свого керівника - головного юрисконсульта даного товариства ОСОБА_9
							У свою чергу ОСОБА_9 поінформувала про факт розгляду справи №22а-436/08 спочатку, у звязку з передачею даної справи іншому судді доповідачу, першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8, який курує юридичні питання діяльності даного товариства. 
							За таких обставин, ОСОБА_8, вбачаючи у вказаних діях Львівського апеляційного адміністративного суду загрозу правам та законним інтересам ВАТ «Львівобленерго», зокрема перешкоджання завершенню розгляду справи, доручив ОСОБА_9 через її знайомих довідатися дійсний стан речей відносно розгляду зазначеної справи. 
							З цією метою ОСОБА_9 звернулася за допомогою до раніше знайомої їй помічника судді господарського суду Львівської області ОСОБА_152, яка в свою чергу звернулася з цього приводу до своєї знайомої радника першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_151
							На виконання вказаного прохання ОСОБА_151 звернулася з питання отримання інформації щодо зазначеної справи до судді доповідача у ній ОСОБА_4, який поінформував її про хід розгляду справи. 
							У подальшому розгляд адміністративної справи №22а-436/08 з різних причин відкладався: 10.06.2008 на 1.07.2008, 1.07.2008 на 22.07.2008 та 22.07.2008 на 7.10.2008.
							Після призначення зазначеної справи до розгляду на 7 жовтня 2008 року, приблизно у вересні 2008 року, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, під час доповідей йому суддею даного суду ОСОБА_4 щодо строків та перспектив розгляду справ, у яких він є доповідачем, зокрема: справи №22а-436/08 за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго» на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року у справі №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, довідавшись від ОСОБА_4 про його намір як судді доповідача орієнтувати колегію суддів у вказаній справі на постановлення рішення на користь позивача ВАТ «Львівобленерго», висловив останньому свій намір одержати від представників вказаного товариства хабар у розмірі 20 тисяч доларів США, що є великим розміром. 
							З метою реалізації такого умислу, шляхом створення умов, за яких представники вказаного товариства вимушені будуть дати хабара, ОСОБА_3, перешкоджаючи судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4. виконанню ним службових обовязків владних повноважень судді, направлених на завершення розгляду справи №22а-436/08 і постановлення у ній рішення відповідно до норм КАС України, до одержання ним (ОСОБА_3.) хабара від представників ВАТ «Львівобленерго», використовуючи своє службове становище голови суду, передбачене вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні будинку № 13, по вул. Стецька у м.Львові, умисно втрутився в діяльність судді - дав вказівку судді ОСОБА_4 здійснювати судовий розгляд у вказаній справі таким чином, щоб змусити представників зазначеного підприємства дати йому (ОСОБА_3) хабар за зняття ним таких перепон у розгляді, а також довести його вимогу дати хабар до відома представників вказаного товариства. 
							Суддя ОСОБА_4., побоюючись можливих негативних наслідків для своєї карєри, з огляду на неодноразове посилання ОСОБА_3 на нарадах суддів на наявний компрометуючий матеріал щодо нього, погодився сприяти ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні хабара.
							З метою усунення перешкод у вчинені ОСОБА_3 одержання хабара від представників ВАТ «Львівобленерго», ОСОБА_4 вирішив довести до відома представників ВАТ «Львівобленерго»вказану вимогу ОСОБА_3 дати хабара, узгодити час і спосіб його давання та забезпечити одержання такого хабара від представників вказаного товариства безпосередньо ОСОБА_3, створюючи при цьому необхідні умови для вчинення такого злочину.
							Зокрема, після вказаної розмови зі ОСОБА_3, приблизно у вересні 2008 року, суддя ОСОБА_4. пригадавши, що після передачі йому справи №22а-436/08 за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»ходом розгляду цієї справи у нього цікавилася радник першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_151 та діючи з метою сприяння ОСОБА_3 у одержанні хабара, повідомив ОСОБА_151 про поставлену ОСОБА_3 вимогу дати хабара в розмірі 20 тисяч доларів США та звернувся до останньої з пропозицією передати таку вимогу представникам ВАТ «Львівобленерго», на що остання погодилася.
							Після цього, ОСОБА_151, зважаючи на те, що вказаною справою в інтересах ВАТ «Львівобленерго»цікавилася ОСОБА_152, звернулася до тієї та повідомила про вищевказану вимогу дати хабар у зазначеному розмірі для інформування про це представників ВАТ «Львівобленерго». 
							В свою чергу, ОСОБА_152 про зазначену вимогу ОСОБА_3 дати хабар повідомила головного юрисконсульта ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_9 
							За таких обставин, ОСОБА_9, зважаючи на наявну у неї інформацію про те, що розгляд справи №22а-436/08 за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»перебуває на контролі голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 та про наявність впливу того на завершення і результат розгляду цієї справи, усвідомила усі вищевказані дії ОСОБА_3 як умисне створення ним умов для вимушення дати хабара, а вказану вимогу дати 20 тисяч доларів США, передану у вказаний спосіб, як таку, що поставлена перед ВАТ «Львівобленерго»(як позивачем, апелянтом у вказаній справі) особисто головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3
							Після цього, про таку протиправну вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_9 повідомила першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 
							Усвідомлюючи, що у зазначеній справі Львівський апеляційний адміністративний суд при її обєктивному розгляді має постановити рішення про задоволення апеляційної скарги ВАТ «Львівоблненерго»та визнати нечинними спірні податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Львові, зважаючи при цьому на існуючу на той час судову практику з аналогічних спорів, ОСОБА_8 на вказану вимогу ОСОБА_3 відповів відмовою дати хабара у вказаному розмірі, яка у зворотному порядку через ОСОБА_9, ОСОБА_152, ОСОБА_151 була передана судді ОСОБА_4.
							При цьому, ОСОБА_4 у вказаний спосіб зазначеними представниками ВАТ «Львівобленерго» було повідомлено, що вони погодилися б виконати вимогу ОСОБА_3 за умови її зменшення.
							У подальшому, суддя ОСОБА_4. зайшов до службового кабінету голови суду та повідомив ОСОБА_3, що має намір завершувати розгляд справи №22а-436/08 і що на його вимогу представники ВАТ «Львівобленерго»не готові дати 20 тисяч доларів США, та, з огляду на наявну інформацію про можливість давання представниками ВАТ «Львівобленерго»хабара у меншому розмірі, запитав про можливість зменшення його вимоги до 15 тисяч доларів США. 
							При цьому, ОСОБА_3, зважаючи на повідомлену суддею ОСОБА_4 інформацію, продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на одержання хабара, уточнив свою вимогу, адресовану представникам ВАТ «Львівобленерго», дати хабара в розмірі 15 тисяч доларів США.
							Одночасно ОСОБА_3, зважаючи на наявність відомостей про готовність представників ВАТ «Львівобленерго» дати на його вимогу хабара, вирішив не чинити за таких обставин в силу наявних у нього влади та службових повноважень голови Львівського апеляційного адміністративного суду перешкод у завершенні розгляду справи №22а-436/08 та зазначив ОСОБА_4, що він може приймати у ній рішення (в складі колегії суддів), яке вважає за необхідне. 
							Після цього, ОСОБА_4, продовжуючи сприяти ОСОБА_3 у вимаганні хабара, використовуючи при цьому можливість звязку з ВАТ «Львівобленерго»через ОСОБА_151, передав представникам вказаного товариства, що на вимогу ОСОБА_3 для забезпечення можливості завершення розгляду судом справи №22а-436/08 з постановленням у ній рішення на користь вказаного товариства, необхідно дати хабара в розмірі 15 тисяч доларів США та у такий же спосіб повідомив про намір за таких обставин завершувати розгляд справи. 
							Отримавши вказану інформацію, ОСОБА_9 поінформувала про вказане ОСОБА_8 
							На початку жовтня 2008 року перший заступник голови правління ВАТ «Львівобленерго» ОСОБА_8 та головний юрисконсульт даного товариства ОСОБА_9, одержавши інформацію про намір колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду за вказаних умов завершувати розгляд зазначеної справи, усвідомлюючи, що за створених умов, при невиконанні злочинної вимоги ОСОБА_3, останній вживе заходів завдяки своєму службовому становищу до того, щоб у задоволенні вказаної апеляційної скарги товариства було відмовлено або ж до чергового затягування розгляду справи, тобто перешкоджатиме завершенню розгляду справи згідно норм КАС України, з метою захисту та запобігання шкідливим наслідкам щодо прав позивача - ВАТ «Львівобленерго», спільно прийняли рішення про виконання вимоги ОСОБА_3 та давання хабара в обумовленому тим розмірі - 15 тисяч доларів США. 
							При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 домовилися про порядок давання вказаних коштів на зазначену вимогу ОСОБА_3
							Зокрема, вранці 7 жовтня 2008 року перший заступник голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8, діючи з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо прав ВАТ «Львівобленерго»і законних власних інтересів, відповідно до досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, дав останній належні йому грошові кошти в розмірі 15 тисяч доларів США. 
							В свою чергу ОСОБА_9, відповідно до домовленості із ОСОБА_8, діючи з метою давання хабара на вимогу ОСОБА_3 для запобігання шкідливим наслідкам щодо прав ВАТ «Львівобленерго»та законних власних інтересів, за неперешкоджання ОСОБА_3 завершенню розгляду справи №22а-436/08 у відповідності до норм КАС України, передала тоді ж вказані кошти помічнику судді господарського суду Львівської області ОСОБА_152 для послідуючої їх передачі до Львівського апеляційного адміністративного суду та давання ОСОБА_3
							ОСОБА_152, того ж дня на прохання ОСОБА_9 передала зазначені кошти раднику першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_151
							При цьому, ОСОБА_151 повідомила суддю ОСОБА_4 про виконання представниками ВАТ «Львівобленерго»вимоги ОСОБА_3 щодо давання хабара. 
							Після цього, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4., зважаючи на одержану інформацію про виконання представниками ВАТ «Львівобленерго»вимоги ОСОБА_3 щодо давання останньому хабара, не маючи вже на той час будь-якого роду перепон зі сторони голови суду ОСОБА_3, усвідомлюючи, що за таких обставин останній не матиме до нього будь-яких претензій, 7 жовтня 2008 року у складі колегії Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №22а-436/08 виніс постанову, якою апеляційну скаргу ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року у справі №5/963-13/150А було задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та постановлено нову постанову, якою визнані недійсними податкові повідомлення рішення.
							Вранці наступного дня, тобто 8 жовтня 2008 року, ОСОБА_151 передала одержані через ОСОБА_152 від ОСОБА_8 і ОСОБА_9 грошові кошти судді ОСОБА_4 
							В свою чергу, суддя ОСОБА_4. продовжуючи сприяти ОСОБА_3 у одержанні хабара, що поєднане з вимаганням, 8 жовтня 2008 року прибув до службового кабінету і зайшов до кімнати відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул. Стецька у м.Львові, діючи як пособник у одержанні хабара дав, передані за вказаних обставин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 15 тисяч доларів США, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів близько 10 години 21 хвилини повторно одержав шляхом вимагання від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як хабар грошові кошти у розмірі 15 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 73 365 гривень та є великим розміром. 
							За вказаних обставин ОСОБА_3 одержав хабара за невиконання дій з використанням наданої йому влади та службового становища голови суду, передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», в інтересах вказаних осіб, інтересах ВАТ «Львівобленерго», за неперешкоджання, завдяки своєму службовому становищу та владі голови суду завершенню розгляду справи №22а-436/08 за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007 у справі №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень  рішень у відповідності до норм КАС України. 
							Одержаним за вказаних обставин хабаром суддя ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин вимагав та повторно за пособництва судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 одержав від першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 та головного юрисконсульта даного товариства ОСОБА_9 хабар у розмірі 15 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 73 365 гривень і більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.
							 Крім того, приблизно на початку вересня 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 під час доповідей йому суддею даного суду ОСОБА_4 щодо строків та перспектив розгляду справ, у яких він є доповідачем, зокрема: справи №22а-6626/08 за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 9 листопада 2007 року у справі №15а/153-3115 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, довідавшись від ОСОБА_4 про його намір як судді  доповідача орієнтувати колегію суддів у вказаній справі на постановлення рішень на користь ВАТ «Тернопільобленерго», висловив останньому свій намір одержати від представників вказаного товариства хабар у розмірі 5 тисяч доларів США. 
							З метою реалізації злочинного умислу направленого на одержання хабара, шляхом створення умов, за яких представники вказаного товариства вимушені будуть дати хабара для запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, ОСОБА_3, перешкоджаючи судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4. виконанню ним службових обовязків владних повноважень судді, направлених на належний розгляд справи №22а-6626/08 і постановлення у ній рішення відповідно до норм КАС України, до одержання ним (ОСОБА_3.) хабара від представників ВАТ «Тернопільобленерго», виходячи з того, що у справі планується постановлення рішення на користь позивача, використовуючи своє службове становище голови суду, передбачене вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні будинку №13, по вул. Стецька у м.Львові, умисно втрутився в діяльність судді - дав судді ОСОБА_4 усну вказівку не розглядати справу №22а-6626/08 по суті і не виносити у ній остаточне рішення до тих пір, поки представники ВАТ «Тернопільобленерго»не прийдуть до суду з пропозицією дати йому (ОСОБА_3) хабара в розмірі 5 тисяч доларів США у такій справі за зняття ним таких перепон у розгляді, а також дав вказівку довести зазначені вимоги дати хабара до відома відповідних представників вказаних товариств у випадку їх звернення до нього. 
							При цьому, суддя ОСОБА_4., побоюючись можливих негативних наслідків для своєї карєри, з огляду на неодноразове посилання ОСОБА_3 на нарадах суддів на наявний компрометуючий матеріал щодо нього, погодився сприяти ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні хабара у справі №22а-6626/08.
							Зокрема, ОСОБА_4 вирішив у випадку звернення до нього представників ВАТ «Тернопільобленерго»передати їм вимогу ОСОБА_3 
							З метою усунення перешкод у вчиненні ОСОБА_3 одержання хабара від представників ВАТ «Тернопільобленерго», ОСОБА_4 вирішив довести до відома представників ВАТ «Тернопільобленерго»вказану вимогу ОСОБА_3 дати хабара, узгодити час і спосіб його давання та забезпечити одержання такого хабара від представників вказаного товариства безпосередньо ОСОБА_3, створюючи при цьому необхідні умови для вчинення такого злочину.
							Так, вказана справа надійшла до Львівського апеляційного адміністративного суду 20 березня 2008 року, а 28 березня 2008 року була призначена до апеляційного розгляду на 30 вересня 2008 року.
							Разом з тим, сторони у даній справі будь-яким чином про дату призначення її до слухання Львівським апеляційним адміністративним судом впродовж березня серпня 2008 року повідомлені не були.
							Приблизно на початку вересня 2008 року, заступник голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10, на якого покладено забезпечення представництва інтересів товариства у судах, перебуваючи у м. Львові прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду щоб довідатись про дату призначення вказаної справи до судового розгляду. 
							Не знаючи до кого саме потрібно звертатися з зазначеного приводу, ОСОБА_10 зателефонував раніше знайомому судді ОСОБА_4 та попросив останнього надати інформацію щодо вказаної справи. 
							У свою чергу суддя ОСОБА_4., користуючись слушною нагодою, маючи намір сприяти ОСОБА_3 у одержанні хабара шляхом вимагання, повідомив ОСОБА_10, що призначенню вказаної справи до розгляду та слуханню справи по суті перешкоджає особисто голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, та довів до відома ОСОБА_10 вимогу ОСОБА_3 дати тому хабара в розмірі 5 тисяч доларів США, повідомивши, що вказана справа, внаслідок зазначених дій ОСОБА_3, не буде розглянута по суті з постановленням у ній рішення до давання вказаних коштів.
							У пункті 11 статті 3 КАС України вказано, що розумний строкнайкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
							 Зважаючи на вказану вимогу ОСОБА_3 та створені таким чином ним умови, ОСОБА_10 усвідомив, що за вказаних обставин нерозгляд чи розгляд вказаної справи впродовж невизначеного часу, внаслідок перешкоджання ОСОБА_3 законному розгляду такої справи згідно норм КАС України, істотно зашкодить правам та законним інтересам ВАТ «Тернопільобленерго», а також його особистим законним інтересам, з метою запобігання таким наслідкам, погодився на вимогу ОСОБА_3 дати хабара у визначеному тим розмірі, про що повідомив суддю ОСОБА_4
							При цьому, ОСОБА_10 зазначив, що вказану суму коштів хабара дасть напередодні розгляду зазначеної справи по суті. 
							Вранці 7 жовтня 2008 року заступник голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10 взяв належні йому 5 000 доларів США та, діючи з метою захисту прав ВАТ «Тернопільобленерго»як сторони у вказаній справі і запобігання шкідливим наслідкам щодо власних законних інтересів як заступника голови правління вказаного товариства, відповідального за представництво та відстоювання законних прав та інтересів підприємства у судах, прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду для давання вказаних коштів як хабара на вимогу ОСОБА_3 за неперешкоджання тим розгляду по суті справи №22а-6626/08.
							Того ж дня, ОСОБА_10 зустрівся з суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 та у приміщенні вказаного суду, що у будинку №13, по вул. Саксаганського у м. Львові, передав останньому грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США для їх передачі ОСОБА_3, на вимогу останнього як хабар. 
							В свою чергу, суддя ОСОБА_4., продовжуючи сприяти ОСОБА_3 у одержанні хабара, що поєднане з вимаганням, наступного дня, 8 жовтня 2008 року, прибув до службового кабінету і зайшов до кімнати відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул. Стецька у м.Львові, де діючи як пособник у одержанні хабара, дав, передані за вказаних обставин ОСОБА_10 5 000 доларів США, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, відразу після одержання хабара за вищевказаних обставин у справі за апеляційною скаргою ВАТ «Тернопільобленерго», близько 10 години 22 хвилини, повторно одержав шляхом вимагання від ОСОБА_10 як хабар грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 24 455 гривень.
							За вказаних обставин ОСОБА_3 отримав хабар за невиконання дій з використанням наданої йому влади та службового становища голови суду, за не перешкоджання, завдяки своєму службовому становищу та владі голови суду, передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», розгляду справи №22а-6626/08 за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 9 листопада 2007 року у справі №15а/153-3115 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, в тому числі шляхом передачі цієї справи від одного судді-доповідача іншому, в інтересах того, хто дав хабар ОСОБА_10, інтересах ВАТ «Тернопільобленерго». 
							Одержавши вказаного хабара, ОСОБА_3, зважаючи на виконання його вимоги у повному обсязі, в подальшому не перешкоджав розгляду справи №15а/153-3115 шляхом використання своїх службових повноважень та влади голови суду.
							За таких обставин, 14 жовтня 2008 року колегія суддів Львівськогоапеляційного адміністративного суду під головуванням судді ОСОБА_4 постановила ухвалу, якою апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 9.11.2007 у справі №15а/153-3115 залишила без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін. 
							Одержаним за вказаних обставин хабаром ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин вимагав та повторно за сприянням судді Львівського апеляційного адміністративного суду України ОСОБА_4 одержав від заступника голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10 хабар у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 24 455 гривень.
							 Вчинивши вказані злочини, ОСОБА_3 не припинив діяльності, направленої на особисте незаконне збагачення, та продовжив одержувати хабарі за виконання та невиконання дій з використанням свого службового становища. Зокрема, одержавши за наведених вище обставин у жовтні 2007 року хабар від ОСОБА_5, у червні 2008 року та 7 жовтня 2008 року від ОСОБА_7, 8 жовтня 2008 року від ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також від ОСОБА_10, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 вимагав та повторно одержав хабар від ОСОБА_11.
							 Так, 27 червня 2008 року господарський суд Львівської області у справі №7/123а виніс постанову, якою задовольнив адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» смт. Шкло (надалі ВАТ «ВНК «Розточчя СТ») та визнав протиправними дії Яворівської районної державної адміністрації Львівської області в особі Державного реєстратора щодо реєстрації 11 липня 2007 року нової редакції Статуту Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі»(далі Консорціум). 
							23 липня 2008 року до господарського суду Львівської області на вказану постанову суду надійшла апеляційна скарга третьої особи у справі ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком». 31 липня 2008 року до господарського суду Львівської області на вказану постанову суду надійшла також апеляційна скарга відповідача - Консорціуму.
							У подальшому, зазначені апеляційні скарги направлені для розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду і 13 серпня 2008 року суддею даного суду ОСОБА_154 за ними відкрито апеляційне провадження. 
							19 серпня 2008 року колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду справу №22а-11796/08, за вказаними апеляційними скаргами, призначено до апеляційного розгляду на 25 вересня 2008 року. 
							Однак, 25 вересня 2008 року колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, доповідачем у якій був суддя ОСОБА_255, розгляд справи №22а-11796/08 було відкладено на 9 жовтня 2008 року.
							Про такий факт представник позивача ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_153 доповів заступнику голови правління вказаного товариства ОСОБА_11, висловивши при цьому своє міркування про формальність дій суду щодо відкладення розгляду справи, та повідомив предмет розмови з цього приводу із суддею доповідачем у вказаній справі ОСОБА_154 При цьому, ОСОБА_11 з розмови із ОСОБА_153 зрозумів, що рішення у зазначеній справі прийматиметься за вказівкою голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3
							Після цього, ОСОБА_11, вбачаючи у вказаних діях суддів Львівського апеляційного адміністративного суду загрозу законним правам та інтересам ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», та власним інтересам як одного з керівників даного товариства, вирішив звернутися за порадою щодо його дій у такій ситуації до раніше знайомого йому начальника Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_155 
							Наприкінці вересня 2008 року, під час зустрічі із ОСОБА_155, ОСОБА_11 надав тому для вивчення рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2008 року у справі №7/123а та попросив прокоментувати причини затягування розгляду апеляційних скарг на вказане рішення суду. 
							Вивчивши рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року у справі №7/123а, ОСОБА_155 запевнив ОСОБА_11, що рішення суду абсолютно законне, а апеляційні скарги на нього, подані відповідачем та третьою особою, не мають будь-яких підстав для задоволення. 
							Одночасно, ОСОБА_155 пообіцяв зясувати у раніше знайомого йому голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 дійсні причини відкладення розгляду вказаної справи та перспективу її вирішення. 
							Після цього, наприкінці вересня 2008 року, ОСОБА_155 прибув до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, що в будинку №13 по вул. Стецька у м. Львові. 
							У ході розмови ОСОБА_155 повідомив ОСОБА_3, що прибув на прохання ОСОБА_11 для зясування ситуації щодо розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом справи за апеляційними скаргами на рішення господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ».
							На вказане ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_155, що він повністю володіє ситуацією щодо справи, яка того цікавить.
							При цьому, у ОСОБА_3 одразу ж виник умисел, направлений на вимагання та одержання від ОСОБА_11 хабара.
							Відразу ж, ОСОБА_3 використовуючи той факт, що зазначеною справою в інтересах ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»цікавився голова Львівського апеляційного господарського суду суддя ОСОБА_156, повідомив ОСОБА_155 про це, та, діючи з метою створення умов, за яких представники ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»будуть вимушені дати хабара, в якості погрози наголосив, що ОСОБА_156 запропонував передати йому від зацікавлених осіб ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»25000 доларів США за задоволення апеляційної скарги товариства та скасування рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року.
							На вказане ОСОБА_155 зауважив ОСОБА_3, що у випадку задоволення судом зазначених апеляційних скарг таке рішення Львівського апеляційного адміністративного суду буде явно незаконним, тобто заподіє шкоду законним правам та інтересам ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
							Продовжуючи діяти з вищевказаною метою, ОСОБА_3 на противагу нібито одержаній ним від ОСОБА_156 пропозиції хабара, з метою подальшого змушення представника ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»дати йому хабара для захисту законних прав та інтересів даного товариства, через ОСОБА_155 висунув представникам зазначеного товариства вимогу дати йому хабар в розмірі 25000 доларів США, ставлячи тим самим прийняття рішення у вказаній справі на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»у пряму залежність від виконання цієї вимоги. 
							В свою чергу ОСОБА_155, не будучи готовим до такої ситуації, повідомив ОСОБА_3, що запитає у заступника голови правління вказаного товариства ОСОБА_11 чи мають можливість представники ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»виконати вимогу щодо давання хабара. 
							В подальшому, наприкінці вересня 2008 року, ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_155 та довідався про поставлену вимогу голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 дати йому хабар в розмірі 25000 доларів США. 
							ОСОБА_11 усвідомив, що у випадку недавання хабара, ОСОБА_3 вживе заходів завдяки своєму службовому становищу голови суду до задоволення вказаних апеляційних скарг на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008р. та скасування цього рішення, тобто перешкоджатиме розгляду вказаної справи у відповідності до норм КАС України та постановленню у ній законного рішення. 
							ОСОБА_11 сприйняв вимогу ОСОБА_3, як погрозу вчинення тим дій з використанням влади та службового становища голови суду, які можуть заподіяти шкоду його правам, а також правам ВАТ «ВНК «Розточчя СТ».
							Зокрема, від рішення Львівського апеляційного адміністративного суду у вказаній справі залежала можливість подальшої роботи ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», укладення важливого контракту, розмір статутного капіталу та розподіл доходів між учасниками товариства. 
							За вказаних обставин, ОСОБА_11, будучи переконаним у законності постанови господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року, усвідомлюючи, що за створених умов, при невиконанні злочинної вимоги ОСОБА_3, останній вживе заходів завдяки своєму службовому становищу та владі голови суду до того, щоб апеляційні скарги ТОВ «ФПГ «Альтком», Консорціуму були задоволені, а зазначене рішення суду першої інстанції скасоване, з метою захисту та запобігання шкідливим наслідкам щодо прав позивача ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», зокрема на судовий захист незалежним і неупередженим судом, на дотримання відповідних принципів при здійсненні правосуддя у справі, на законне і обґрунтоване рішення у ній, а також з метою захисту своїх законних інтересів як заступника голови правління цього товариства, вимушено прийняв рішення про виконання вимоги ОСОБА_3 та давання тому хабара, але у розмірі 12 000 доларів США.
							При цьому, ОСОБА_11 попросив ОСОБА_155 надати йому допомогу у даванні вказаних коштів на зазначену вимогу ОСОБА_3 та перед цим зясувати у ОСОБА_3 можливість зменшення його вимоги до 12 000 доларів США.
							ОСОБА_155 погодився виконати прохання того. 
							Зокрема, після вказаної розмови ОСОБА_155 у кінці вересня на початку жовтня 2008 року зустрівся із ОСОБА_3 у службовому кабінеті останнього. Довідавшись в ході розмови від ОСОБА_155 про готовність заступника голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11 виконати вимогу дати хабара, але лише в розмірі 12 тисяч доларів США, ОСОБА_3 не відступаючи від свого злочинного наміру уточнив свою вимогу та зменшив суму хабара до 12 000 доларів США. Одночасно ОСОБА_3 наголосив, що такі кошти хабара необхідно передати йому до розгляду зазначеної справи. 
							Про таку вимогу ОСОБА_3, ОСОБА_155 повідомив ОСОБА_11
							Після цього, заступник голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11 в період з кінця вересня 2008 року до 9 жовтня 2008 року, будучи вимушеним дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідками щодо прав ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», власним законним інтересам як заступника голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», які полягали у забезпеченні нормальної роботи підприємства, дав ОСОБА_155 грошові кошти в розмірі 10 тисяч доларів США для передачі їх як хабара ОСОБА_3 
							В свою чергу ОСОБА_155, виконуючи прохання ОСОБА_11, діючи з метою забезпечення давання ОСОБА_11 хабара на вимогу ОСОБА_3 для запобігання шкідливим наслідкам щодо прав ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», у цей же період часу прибув з вказаними грошовими коштами до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13 по вул.Стецька у м.Львові. 
							При цьому, ОСОБА_155 повідомив ОСОБА_3, що на його вимогу приніс передані ОСОБА_11 10 000 доларів США, а решту (2 000 доларів США) той дасть пізніше.
							Після цього, ОСОБА_155, продовжуючи діяти на прохання ОСОБА_11, передав від того, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду  суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, в один із днів у період з кінця вересня 2008 року до 9 жовтня 2008 року, перебуваючи у приміщенні службового кабінету, що у будинку №13 по вул. Стецька у м. Львові, повторно одержав передані ОСОБА_11 як хабар грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на період одержання хабара становило 48 732, 8 гривень, як першу частину від загальної суми хабара, який вимагав у того 12 000 доларів США, взявши від ОСОБА_155 особисто у руки вказані кошти, що були поміщені ОСОБА_11 до конверту.
							За вказаних обставин ОСОБА_3 отримав хабар за невиконання та виконання дій з використанням наданих йому влади та службового становища голови суду, передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», повноважень голови суду, у інтересах ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та ОСОБА_11, за не перешкоджання, завдяки своєму службовому становищу та владі голови суду законному розгляду у відповідності до норм КАС України колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду справи №22а-11796/08 за апеляційними скаргами ТОВ «ФПГ «Альтком», Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року у справі №7/123а, а також одночасно за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу голови суду щодо залишення зазначеною колегією суддів в силі цієї постанови при її апеляційному перегляді, шляхом звернення до службових осіб членів колегії суддів очолюваного ним суду, які мають для того відповідні повноваження.
							Одержавши вказаного хабара, ОСОБА_3 поклав його на робочу поверхню кухонного гарнітуру, встановленого у кімнаті відпочинку вказаного службового кабінету та запевнив ОСОБА_155 у тому, що зазначена справа буде розглянута з додержанням вимог закону і постанова господарського суду Львівської області у ній буде залишена без змін.
							Разом з тим, 9 жовтня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду о 10 год. 04 хв. в чергове відклала розгляд справи №22а-11796/08 на 30 жовтня 2008 року. Про даний факт представник ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_153 тоді ж сповістив ОСОБА_11 та повідомив тому предмет розмови з цього приводу із суддею доповідачем у вказаній справі ОСОБА_154 При цьому, ОСОБА_11 з розмови із ОСОБА_153 довідався, що головуючий суддя ОСОБА_255 ініціював питання відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю вказівки голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 щодо того, яке кінцеве рішення у вказаній справі необхідно приймати. 
							Відразу ж після цього, ОСОБА_11, вбачаючи у вказаних діях суддів Львівського апеляційного адміністративного суду подальшу загрозу законним правам та інтересам ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», та власним інтересам як одного з керівників даного товариства, того ж дня, 9 жовтня 2008 року зустрівся з вказаного приводу із ОСОБА_155 та пояснив ситуацію, що склалася. 
							Для зясування причин невиконання ОСОБА_3 даних обіцянок після одержання вищевказаної частини хабара, ОСОБА_155, у присутності ОСОБА_11, 9 жовтня 2008 року, близько 11 год. 49 хв. зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про факт відкладення розгляду зазначеної справи на 30 жовтня 2009 року, зауважуючи тим самим на невиконання тим дій, за вчинення яких вимагав та одержав більшу частину хабара. 
							На вказане ОСОБА_3, продовжуючи діяти з метою подальшого створення умов для вимушення дати йому решту суми обумовленого ним хабара 2 000 доларів США, повідомив ОСОБА_155, що він повністю володіє ситуацією щодо вказаної справи і що все буде вирішено по закону, тобто на корить позивача у згаданій справі - ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
							Вважаючи, що за таких обставин ОСОБА_11 у подальшому дасть йому решту суми хабара (2 000 доларів США) ОСОБА_3 не перешкоджав послідуючому розгляду справи №22а-11796/08 шляхом використання службових повноважень голови суду.
							За таких обставин, 30 жовтня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду постановила у справі №22а-11796/08 ухвалу, якою апеляційні скарги ТОВ «ФПГ «Альтком», Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року у справі №7/123а задовольнила частково, залишивши без змін рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року у справі №7/123а в частині визнання протиправними дій Яворівської районної державної адміністрації Львівської області в особі Державного реєстратора щодо реєстрації 11 липня 2007 року нової редакції Статуту Консорціуму в частині переходу права власності і реєстрації у Статуті частки ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»12,5 %, яка не набута у встановленому законодавством та Статутом Консорціуму порядку, від ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та ЗАТ «СК «Велес», зобовязання державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо часток ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та ЗАТ «СК «Велес»оплачених чи набутих у встановленому Статутом порядку.
							Після одержання в середині листопада 2008 року копії вказаної ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, заступник голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11, продовжуючи виконувати протиправну вимогу ОСОБА_3 щодо давання решти суми хабара  2 000 доларів США у вищевказаних цілях та інтересах, дав ОСОБА_155 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США для передачі їх ОСОБА_3 як решти хабара на вимогу того. 
							В свою чергу ОСОБА_155, продовжуючи виконувати прохання ОСОБА_11, діючи з метою передачі від ОСОБА_11 хабара на вимогу ОСОБА_3 у тих же цілях та інтересах, 18 листопада 2008 року прибув з вказаними грошовими коштами до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул.Стецька у м.Львові. 
							Після цього, ОСОБА_155 пройшов до кімнати відпочинку службового кабінету ОСОБА_3, де на раніше поставлену ОСОБА_3 ОСОБА_11 вимогу передав від того, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, близько 11 години 54 хвилин, перебуваючи у вказаній кімнаті відпочинку, що у будинку №13 по вул. Стецька у м. Львові, завершуючи реалізацію свого злочинного умислу одержав передані ОСОБА_11 як хабар грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 11587,8 гривень, як решту хабара в розмірі 12000 доларів США, якого вимагав, взявши особисто у руки вказані кошти від ОСОБА_155
							За вказаних обставин ОСОБА_3 одержав хабар за невиконання дій з використанням наданих йому влади судді та службового становища голови суду, передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», у інтересах ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», та ОСОБА_11, за не перешкоджання, завдяки своєму службовому становищу голови суду та з використанням влади судді законному розгляду у відповідності до норм КАС України колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду справи №22а-11796/08 за апеляційними скаргами ТОВ «ФПГ «Альтком», Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008року у справі №7/123а.
							Всього, за наведених вище обставин ОСОБА_3 вимагав та повторно одержав від ОСОБА_11 хабар на загальну суму 12000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 60320,6 гривень та є великим розміром. Вказаними коштами ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд. 
							Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду України суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин вимагав та повторно одержав від заступника голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11 хабар у розмірі 12000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 60320,6 гривень і більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром. 
							Після одержання за вищевказаних обставин хабарів: у жовтні 2007 року хабара від ОСОБА_5, у червні 2008 року та 7 жовтня 2008 року від ОСОБА_7, 8 жовтня 2008 року від ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також від ОСОБА_10, наприкінці вересня 2008 року до 9 жовтня 2008 року та 18 листопада 2008 року від ОСОБА_11, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно одержав хабар від ОСОБА_12.
							 
							Так, статтею 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється також на: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
							 Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
							Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
							Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
							Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
							Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.
							Перегляд судових рішень, зазначених в абзаці першому цього пункту, за винятковими обставинами здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
							 Таким чином, Львівський апеляційний адміністративний суд у окремих випадках мав процесуальні повноваження переглядати рішення господарського суду Львівської області, внаслідок чого даний суд перебував у процесуальній залежності від Львівського апеляційного адміністративного суду. 
							 Разом з тим, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 вирішив використати своє службове становище голови цього суду як судової інстанції, у якій, у вказаних вище випадках, можуть переглядатися рішення також господарських судів, а також до якої можуть подаватися відповідні заяви, відповідачем у яких можуть бути місцеві та апеляційні господарські суди чи посадові особи таких судів, авторитет займаної ним посади та авторитет Львівського апеляційного адміністративного суду з метою вжиття заходів до вчинення головою Львівського апеляційного господарського суду суддею ОСОБА_156 необхідних для нього дій, для особистого незаконного збагачення шляхом одержання хабара від ОСОБА_12, яка діяла в інтересах представників відповідачів ОСОБА_157 та ОСОБА_158 і їх довірителів.
							Так, 27 серпня 2008 року господарський суд Львівської області постановив у справі №19/219 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»м. Львів до ПП ОСОБА_159, треті особи: Дрогобицьке державне комунальне міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки м.Дрогобич, ОСОБА_160, рішення про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним і скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна. 
							Не погоджуючись з вказаним рішенням, представники відповідача у зазначеній справі ОСОБА_157 та ОСОБА_158 5 вересня 2008 року подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
							При цьому, адвокат ОСОБА_157 побоюючись, що подана ним апеляційна скарга може бути не задоволена і йому, можливо, доведеться повертати одержану раніше від довірителів винагороду, 10 листопада 2008 року звернувся за консультацією та одержанням допомоги у питанні щодо скасування вказаного рішення суду до раніше знайомої йому судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_12. 
							При цьому, під час зустрічі ОСОБА_157 надав ОСОБА_12 для використання копію рішення господарського суду Львівської області від 27 серпня 2008 року та копію апеляційної скарги на нього.
							У свою чергу, ОСОБА_12, бажаючи допомогти ОСОБА_157, вирішила звернутися за консультацією з приводу законності рішення господарського суду Львівської області та вжиття заходів до його скасування, до раніше знайомого їй голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3
							Зокрема, ОСОБА_12 мала телефонні розмові зі ОСОБА_3 10, 11 листопада 2008 року та узгодила можливість подальшої зустрічі із ним з вказаного приводу.
							Після цього, у другій половині листопада 2008 року, ОСОБА_12, попередньо домовившись про зустріч, прибула до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, де передала йому для вивчення на предмет законності копію рішення господарського суду Львівської області від 27 серпня 2008 року. ОСОБА_3 погодився на пропозицію ОСОБА_12 вивчити передані йому документи та визначитись з можливістю скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
							При цьому, ОСОБА_3 вирішив використати своє службове становище голови суду Львівського апеляційного адміністративного суду, в тому числі авторитет даного суду та авторитет займаної ним посади, в інтересах ОСОБА_12 та інтересах третіх осіб - представників відповідача у вказаній справі з метою незаконного особистого збагачення шляхом одержання від ОСОБА_12 хабара.
							Для досягнення свого наміру ОСОБА_3 вирішив сприяти вказаним особам у скасуванні рішення господарського суду Львівської області за апеляційною скаргою ОСОБА_157 та ОСОБА_158, вживши заходів, завдяки своєму службовому становищу голови Львівського апеляційного адміністративного суду до задоволення апеляційної скарги шляхом звернення до голови Львівського апеляційного господарського суду - судді ОСОБА_156 
							Реалізуючи вказаний умисел, 24 листопада 2008 року о 15 год. 22 хв. ОСОБА_3 зателефонував з номеру свого мобільного телефону на номер мобільного телефону ОСОБА_156 та, повідомивши номер справи - №19/219, і позивача у ній, попросив того до кінця дня зясувати ситуацію щодо даної справи, на що останній, зважаючи на службове становище ОСОБА_3, погодився.
							О 15 год. 54 хв. 24 листопада 2008 року ОСОБА_3 у телефонній розмові з ОСОБА_156 уточнив тому прізвище судді - доповідача у вказаній справі.
							О 15 год. 56 хв. того ж дня ОСОБА_156 зателефонував ОСОБА_3 та бажаючи зберегти з тим добрі стосунки, з огляду на службове становище ОСОБА_3, запитав як Львівському апеляційному господарському суду необхідно діяти щодо зазначеного рішення суду. На це ОСОБА_3, продовжуючи діяти у вищевказаних інтересах та метою, вказав голові суду ОСОБА_156 на необхідність скасування цього рішення. При цьому, ОСОБА_156 пообіцяв ОСОБА_3 подумати над вирішенням його прохання.
							Того ж дня, ОСОБА_12 неодноразово телефонувала ОСОБА_3, уточнювала йому відомості щодо сторін у зазначеній справі та довідалася про його дії у вказаній справі.
							О 17 годині 44 хвилини 24.11.2008, ОСОБА_3, продовжуючи використовувати своє службове становище голови суду, зателефонував судді ОСОБА_156., який повідомив, що розмовляв з головуючою суддею у справі №19/219, яка вказала на можливість скасування вказаного рішення. При цьому, ОСОБА_3, діючи з метою доведення свого умислу до кінця, домовився з ОСОБА_156 зустрітися з цього ж питання наступного дня.
							Відразу ж після вказаної розмови, ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_12 та третіх осіб, о 17 год. 45 хв. зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про можливість позитивного вирішення справи на її прохання, заплановану ним зустріч з цього приводу, а також домовився про зустріч з нею наступного дня о девятій годині, передбачаючи можливість одержання хабара за вже вчинені ним дії з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду.
							У свою чергу, ОСОБА_12 домовилася з адвокатом ОСОБА_157 про зустріч о 9 годині 25 листопада 2008 року поблизу приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду.
							Наступного дня ОСОБА_12 зустрілася в обумовлений час та місці з ОСОБА_157 і в розмові повідомила тому, що може допомогти йому у вирішенні питання щодо скасування Львівським апеляційним господарським судом оскаржуваного ним рішення. 
							За таких обставин, ОСОБА_157, з метою фінансового забезпечення ОСОБА_12 у вирішенні його прохання, надав тій грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, поклавши їх до сумочки ОСОБА_12 При цьому, він не обумовлював у який спосіб ОСОБА_12 має використати зазначені кошти, надавши тій можливість розпорядитися ними на власний розсуд.
							ОСОБА_12, одержавши від ОСОБА_157 вказані кошти, відразу вирішила використати їх для давання хабара голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. в інтересах третіх осіб  ОСОБА_157, ОСОБА_158 та їх довірителів, за сприяння у скасуванні рішення господарського суду Львівської області за апеляційною скаргою вказаних осіб.
							Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12, попередньо зясувавши у телефонній розмові можливість зустрічі, близько 9 год. 33 хв. 25 листопада 2008 року, зайшла до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду - ОСОБА_3 звідки разом з ним прослідувала до службової кімнати відпочинку.
							В розмові зі ОСОБА_3 ОСОБА_12 спершу спробувала довідатися у того бажану йому суму хабара за вже виконані дії та виконання ним в подальшому дій з використанням свого службового становища та авторитету голови Львівського апеляційного адміністративного суду у скасуванні Львівським апеляційним господарським судом вказаного рішення суду, на що ОСОБА_3 вказав, що вона особисто має визначитися з сумою хабара. Зважаючи на це, ОСОБА_12 висловила ОСОБА_3 жестами руки свій намір дати йому за вказані дії 5000 доларів США, на що останній відразу ж погодився.
							Після цього, ОСОБА_12 розкрила свою сумочку та піднесла її ОСОБА_3, а ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, направлених на особисте незаконне збагачення, у кімнаті відпочинку свого робочого кабінету, що у будинку №13 по вулиці Стецька у м.Львові, близько 9 год. 34 хв., 25 листопада 2008 року, повторно одержав від неї, взявши власноручно з вказаної сумочки, хабар у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 31475,5 грн.
							За вказаних обставин ОСОБА_3 одержав хабар за вже виконані дії та продовження виконання ним в подальшому в інтересах третіх осіб представників відповідача та відповідача у справі господарського суду Львівської області №19/219, з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду, передбаченого вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», в тому числі авторитету Львівського апеляційного адміністративного суду та займаної ним посади, за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу голови Львівського апеляційного адміністративного суду до задоволення вказаної апеляційної скарги ОСОБА_157 та ОСОБА_158, поданої тими як представниками відповідача - субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_159, та, відповідно, скасування рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219 шляхом звернення до осіб, які мали для того відповідні повноваження.
							Одержавши зазначеного хабара, суддя ОСОБА_3 заховав кошти до кишені своїх штанів.
							Продовжуючи розмову, ОСОБА_3, у відповідь на запитання ОСОБА_12 щодо його подальших дій, запевнив її, що вчинить усі необхідні дії завдяки своєму службовому становищу з метою скасування Львівським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219. 
							Одержаними від ОСОБА_12 в якості хабара 5000 доларами США ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
							В подальшому ОСОБА_3, вважаючи вжиті ним заходи щодо задоволення Львівським апеляційним господарським судом зазначеної апеляційної скарги достатніми, інших активних дій на виконання домовленості з ОСОБА_12 не вживав. 
							9 грудня 2008 року Львівський апеляційний господарський суд виніс у справі №19/219 постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив повністю, рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 у справі №19/219 скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»до ПП ОСОБА_159 відмовив.
							 Таким чином, голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 як службова особа, яка займає відповідальне становище, за вищевказаних обставин повторно одержав від ОСОБА_12 хабар у розмірі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 31475,5 грн. 
							 Загалом ОСОБА_3, при вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч.2 ст. 368 КК України, одержав за наведених обставин хабарів на загальну суму 120 тисяч гривень, 158 100 доларів США, а всього у гривневому еквіваленті 963 029,8 гривень. 
							 Крім того, 11 березня 2009 року ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, умисно власноручно написав на імя начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України та подав безпосередньо старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочинів, поєднане з обвинуваченням осіб у тяжких і особливо тяжких злочинах. 
							Так, 2 грудня 2008 року Генеральною прокуратурою України відносно ОСОБА_3 як голови та судді Львівського апеляційного адміністративного суду порушено кримінальну справу за фактом одержання у жовтні 2007 року від ОСОБА_5 хабара у розмірі 100 тисяч доларів США за виконання дій з використанням службового становища та наданої йому влади судді в інтересах третіх осіб, тобто за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
							3 грудня 2008 року ОСОБА_3 о 22 год. 40 хв. був доставлений бригадою швидкої допомоги «Богдан»у медичний центр «Богдан»с. Бірки. 
							7 грудня 2008 року ОСОБА_3 у даній справі предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
							8 грудня 2008 року у справі винесено постанову про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_3 від посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду та постанову про відсторонення ОСОБА_3 від посади судді вказаного суду, які направлені для виконання Голові Верховного Суду України, голові Ради суддів України та для відома Президенту України і до Верховної Ради України.
							9 грудня 2008 року, о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 прибув для стаціонарного лікування в інфарктне відділення державного закладу «Клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця»м. Львів, у якій перебував до 11 грудня 2008 року. 
							Після 23 години 11 грудня 2008 року ОСОБА_3, діючи з метою ухилитися та переховуватися від слідства, залишив приміщення ДЗ «ДТГО «Львівська залізниця»у м. Львові.
							У звязку з встановленням факту відсутності ОСОБА_3 за місцем лікування і проживання, за відсутності відомостей про місце його перебування, 12 грудня 2008 року ОСОБА_3 був оголошений у розшук.
							18 грудня 2008 року Верховна Рада України, відповідно до ст. 126 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про статус суддів», надала згоду на затримання та взяття під варту судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, а також того ж дня прийняла рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади судді вказаного суду відповідно до п. 5 ч. 5 ст.126 Конституції України у звязку з порушенням ним присяги судді.
							В подальшому з 12 грудня 2008 року по 8 березня 2009 року ОСОБА_3 переховувався від слідства у невстановленому місці.
							9 березня 2009 року ОСОБА_3 зустрівся за місцем свого проживання: у квартирі АДРЕСА_1, з раніше знайомим йому суддею апеляційного суду Львівської області ОСОБА_161, який обіймає посаду заступника голови судової палати у кримінальних справах вказаного суду, щоб обговорити з ним версію його відсутності з 12 грудня 2008 року і отримати консультацію як фахівця.
							У ході бесіди, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_161, що не має наміру в подальшому переховуватися від слідства, а з метою його так званої «легалізації» він придумав версію щодо його викрадення з лікарні невідомими особами, незаконне позбавлення волі, побиття, вимагання у нього грошових коштів. 
							При цьому, на його думку, така версія свідчила б про те, що він не переховувався від слідства, не порушував дану ним підписку про невиїзд, і це мало б забезпечити йому можливість не бути затриманим та утримуватися під вартою, а перебувати на підписці про невиїзд.
							ОСОБА_64 того, ОСОБА_3, вважаючи, що висунута ним версія щодо викрадення та незаконного позбавлення волі може відіграти важливу роль при вирішенні судом питання про зміну йому запобіжного заходу, готуючись до подання завідомо неправдивої заяви про вчинення відносно нього злочинів до правоохоронних органів, усвідомлюючи, що при її перевірці мають бути допитані члени сімї, розповів видуману ним версію щодо його викрадення та вчинення по відношенню до нього інших злочинів своїй дружині ОСОБА_162 та сину ОСОБА_163 
							9 березня 2009 року співробітники УСБ України у Львівській області виявили факт присутності ОСОБА_3 у квартирі за місцем його реєстрації та в ході проведення спецоперації з фізичного захоплення затримали його на горищі будинку АДРЕСА_1, вихід на яке був облаштований з квартири ОСОБА_3
							При цьому ОСОБА_3, розуміючи, що за вказаних обставин він уже позбавлений можливості добровільно зявитися до правоохоронних органів, однак маючи намір зробити завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочинів щодо нього в подальшому, готуючи для цього підґрунтя, власноручно написав у протоколі його затримання наперед придуману ним версію, що 12 грудня 2008 року шляхом обману його позбавили волі, вивезли з м. Львова, утримували незнайомі особи в трьох місцях, вимагали гроші: 3 млн. доларів США, пізніше переоформлення квартири, а 8 березня 2009 року привезли у м. Львів і випустили, після чого він вночі прийшов додому. Під час затримання його катували і били, сліди побоїв наявні на ньому. 
							10 березня 2009 року Генеральна прокуратура України звернулася до Печерського районного суду м. Києва з поданням про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу на взяття під варту. 
							Вважаючи придуману версію дієвою, ОСОБА_3 почав обстоювати її та доводити до відома суду в ході судового розгляду подання у Печерському районному суді м. Києва. Незважаючи на це, 10 березня 2009 року Печерський районний суд м. Києва виніс постанову про зміну обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу на взяття під варту.
							Надалі, ОСОБА_3, намагаючись відстояти придуману ним версію щодо викрадення та маючи намір в подальшому довести її до відома Апеляційного суду м. Києва при апеляційному перегляді вказаної постанови Печерського районного суду м. Києва, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, 11 березня 2009 року, перебуваючи у кабінеті слідчого №405, що у будинку №18 по вул. Борисоглібській у м. Києві, діючи умисно, власноручно написав на імя начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України та офіційно подав для розгляду і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України безпосередньо старшому слідчому Генеральної прокуратури України завідомо неправдиве повідомлення (заяву) про вчинення злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких. 
							Зокрема, у вказаній заяві повідомленні ОСОБА_3 вказав, що в ніч з 11 на 12 грудня 2008 року його шляхом обману та застосування фізичної сили було викрадено в якості заручника невідомими йому особами, його утримували у трьох різних приміщеннях, неодноразово погрожували смертю, катували, били, вимагаючи передачі грошей та речей, а звільнено його було 8 березня 2009 року. 
							Також, у даній заяві ОСОБА_3, діючи умисно, з метою уточнення, конкретизації фактичних обставин нібито вчинених відносно нього злочинів, зазначив, що 11 грудня 2008 року він перебував у лікарні Львівської залізничної дороги. У другій половині дня до нього до палати зайшов чоловік, який представився ОСОБА_164 та повідомив, що його життю загрожує смертельна небезпека, а тому йому потрібно на деякий час перейти у безпечне приміщення та зазначив, що буде його чекати ввечері на вулиці Огієнка у м. Львові, неподалік приміщення лікарні.
							Прийшовши до переконання, що його життю загрожує небезпека, він написав емоційного листа відносно того, що він думає про вказані події, в якому звернувся до сімї, якщо з ним щось станеться, і пішов на зустріч з ОСОБА_164. 
							Коли він проходив по вул. Огієнка у м. Львові, біля приміщення лікарні, на нього напали невідомі особи, заштовхали його в салон вантажного мікроавтобуса та повідомили, що будуть працювати з ним. 
							Після цього, його вивезли у невідомому напрямку, а коли привезли, то помістили у цокольне приміщення, де закрили. При цьому його попереджали, що його безпека коштуватиме йому 400 тисяч доларів, а з кожним тижнем така сума зростала. 
							Його не били, а лише вимагали повідомити, де вони можуть взяти вказані кошти, інакше ніхто його не звільнить. 
							У кінці січня 2009 року його перевезли в інше приміщення, де також утримували та вимагали гроші. 
							Вказані особи, у підтвердження того, що вони йому не вороги, а за все потрібно платити, дали можливість підписати йому позовну заяву до суду. 
							У другій половині лютого 2009 року у приміщення, де його утримували увірвалися озброєні в маскувальній формі люди 6 8 чоловік, які кричали, що вони працівники СБ України, положили його на підлогу, звязали ноги, натягнули на обличчя та голову шапку, закріпивши її скетчем, заламали руки, на які наділи кайданки, били його у різні частини тіла, погрожували, що заріжуть та закопають в лісі. 
							Після цього, його кинули в машину і вивезли. Привезли його в приміщення, де прикували кайданами до залізної решітки, привязали ноги, били по голові, душили подушкою, вимагали передачі їм 3 мільйонів доларів США та щоб він вказав, де він сховав ці гроші, а вони їх заберуть і тільки тоді його звільнять. 
							Коли він пояснив, що у нього немає грошей, то його продовжували катувати, погрожували вбивством, вимагали передачі речей, а саме машини, що належить його сину, квартири, будинку. 
							Потім стали вимагати, щоб він написав записку дружині, щоб вона віддала для нього гроші, так як він у важкому стані. Він був вимушений написати таку записку. 
							8 березня 2009 року його звязаного кинули в машину, вивезли з приміщення, довгий час тягнули звязаного по снігу, розвязали ноги і сказали, що він вільний, неподалік траси до м. Львова.
							Коли він розвязав руки, то побачив, що він у лісі, вийшов біля бензозаправки, звідки маршруткою дібрався до своєї квартири вночі з 8 на 9 березня 2009 року.
							Після цього, він ліг спати і спав до обіду 9 березня 2009 року. Він мав на меті зявитися в прокуратуру Львівської області, щоб описати події, що з ним відбулися, але 9 березня 2009 року вихідний день, а тому випивши ліки він знову приліг.
							Через деякий час він почув крики, з огляду на що вийшов на горище, де був затриманий працівниками СБ України. 
							Діючи умисно з тих же мотивів та метою, маючи намір переконати слідство у наявності загрози життю та здоровю, ОСОБА_3 доповнив вказану заяву посиланням на те, що особи, які його утримували, погрожували йому також тим, щоб він у разі звільнення нікому не говорив про події з ним, оскільки ті володіють інформацією по його справі, можуть виконати обіцянку про його вбивство, де б він не був.
							 Таким чином, ОСОБА_3 офіційно повідомив слідчому про вчинення відносно нього злочинів, ознаки яких передбачені: ч. 2 ст. 126 КК України - побої і мордування, вчинені групою осіб, з метою залякування потерпілого; ч. 2 ст.127 КК України - катування, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що є тяжким злочином; ч. 2 ст. 129 КК України - погроза вбивством, вчинена членом організованої групи; ч. 3 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, вчинені організованою групою, що є тяжким злочином; ч. 2 ст. 147 КК України захоплення та тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого до вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручника, що вчинені організованою групою, що є особливо тяжким злочином; ч. 4 ст. 189 КК України вимагання передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод, законних інтересів, вчинене організованою групою, що є особливо тяжким злочином. 
							 Відомості заяви ОСОБА_3 від 11 березня 2009 року про вчинення щодо нього зазначених злочинів не відповідають дійсності, зокрема неправдивими є відомості, що його шляхом обману та застосування фізичної сили було викрадено в якості заручника невідомими йому особами, що його утримували у трьох різних приміщеннях та неодноразово погрожували смертю, катували, били, вимагаючи передачі грошей та речей, а звільнено його було 8 березня 2009 року. 
							Виходячи з викладеного, зроблене ОСОБА_3 повідомлення про вчинення злочинів є завідомо для нього неправдивим, оскільки стосується злочинів, яких насправді не було вчинено. 
							27 березня 2009 року Генеральною прокуратурою України за результатами перевірки вказаної заяви відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України, за відсутністю події злочинів. 
							 Допитаний підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів не визнав та показав, що дійсно знав голову Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6, однак, у жовтні 2007 року в службовому кабінеті останнього ні разу не був. У жовтні 2007 року зустрічався з ОСОБА_6 лише на похоронах його батька в смт. Соснівка Львівської області. На похоронах ОСОБА_6 говорив ОСОБА_3 про справу в якій зацікавлені його друзі. При цьому ОСОБА_6 показував на групу чоловіків, яка стояла осторонь. ОСОБА_6 повідомив, що справа розглядається в Пустомитівському районному суді Львівської області та просив переговорити про неї з потрібними людьми. На це ОСОБА_3 ОСОБА_6 відповів відмовою, оскільки справа стосувалася судів загальної, а не адміністративної юрисдикції. Жодних хабарів від ОСОБА_5 він не брав, в кабінеті ОСОБА_6 з ним не зустрічався. Останній його оговорює. Як стало відомо ОСОБА_3 у вересні 2008 року зі слів нині покійного ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_5 просив вирішити питання колишній Президент України ОСОБА_165 Ніби то ОСОБА_5 профінансував передвиборну компанію ОСОБА_165 на суму 3-х мільйонів доларів США і тепер необхідно допомогти бізнесмену отримати землю під Львовом. Також, зі слів ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_5 просить голова Верховного Суду України ОСОБА_166 та начальник УСБ України в Львівській області ОСОБА_167 Останній дійсно в жовтні 2008 року приходив до ОСОБА_3 і давав вказівки у вказаній справі від імені ОСОБА_165 Прізвище ОСОБА_5 ОСОБА_3 вперше почув 04.11.2008, коли до нього зателефонував ОСОБА_6 та попросив того прийняти. До цього ОСОБА_6 називав його «ОСОБА_5». На зустрічі в службовому кабінеті ОСОБА_3 ОСОБА_5 говорив, що передавав для нього кошти через ОСОБА_6 В подальшому ОСОБА_3 розмовляв з цього приводу з ОСОБА_6 і той повідомив, що гроші ОСОБА_5 пішли на вибори ОСОБА_165 У вказаній справі з жодним суддею ОСОБА_3 не говорив, будь-якого впливу не чинив. Розмови з вказаними особами відбувались в його службовому кабінеті голови суду по вул. Стецька 13 в м. Львові.
							 Також ОСОБА_3 показав, що до нього в кінці листопада 2008 року приходив ОСОБА_167, якого ОСОБА_6 представив, як свого партнера по бізнесу. ОСОБА_167 приходив з приводу розгляду судами справи ЗАТ «Українська панчішна компанія»та залишив аркуш, на якому була інформація по справі. ОСОБА_168 написав мобільний телефон юриста, який займається цією справою, а ОСОБА_3 написав на аркуші, що справою цікавиться ОСОБА_6 Через декілька днів прийшов ОСОБА_6, можливо 20.11.2008, і повідомив, що у цій справі просить Президент України ОСОБА_165 ОСОБА_150 ОСОБА_3, попередньо обговоривши правову позицію по аналогічній категорії справ на нараді суддів, повідомив ОСОБА_6, що справа не підпадає під адміністративну юрисдикцію і не може бути розглянута адміністративним судом, на що ОСОБА_6 погодився. 02.12.2008 ОСОБА_6 в підсобному приміщенні службового кабінету голови суду по вул. Стецька 13 в м. Києві передав ОСОБА_3 не 20 100 доларів США, а плоску пляшку коньяку «Мартель», пояснивши, що вдячний за проявлену турботу, що і було зафіксовано на «піратських»відеозйомках СБ України. Вказану пляшку вони розпили за призначення ОСОБА_6 на посаду заступника голови секретаріату Президента України. У вказаному і попередньому епізодах обвинувачення ОСОБА_6 оговорив ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_165, оскільки він не виконував вказівок останнього. Вилучені у нього під час обшуку 20100 доларів США, кошти які він брав у борг і планував повернути своєму товаришу ОСОБА_169, що проживає у АДРЕСА_4. Сума позики була 20000, а 100 доларів США ОСОБА_3 доклав, що б купити пляшку коньяку в подяку. 
							 Також, ОСОБА_3 пояснив, що хабарів від ОСОБА_7 не брав і той його оговорює. ОСОБА_7 оговорює ОСОБА_3 оскільки був неправомірно заарештований та лише після дачі потрібних прокуратурі показань на ОСОБА_3 звільнений з-під варти. Зокрема, 100000 гривень на придбання паркету в службовий кабінет голови суду, що по вул. Стецька 13 в м. Львові ОСОБА_7 йому не давав. Взагалі у вказаному кабінеті паркет завжди був і заміни не потребував.
							По епізоду давання хабара в інтересах ОСОБА_147, ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_7 з ним про вказану в обвинуваченні справу ніколи не говорив. У свою чергу ОСОБА_3 не говорив про справу із суддями, які її слухали. Що саме клав ОСОБА_7 в шухляду в підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3, останній не знає і пояснити, що зафіксовано на «піратських»відеозйомках СБ України, не може.
							 Також ОСОБА_3 показав, що хабарів від ОСОБА_155 не отримував. Останній жодного разу по справі ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до нього не звертався. В листопаді 2008 року ОСОБА_155 дійсно двічі приходив до нього і 18 листопада 2008 року передав йому 1000 грн. у якості свого внеску на подарунок до дня народження голови господарського суду Львівської області ОСОБА_170 ОСОБА_33 планували вдвох його вітати та купити подарунок на 2000 грн. ОСОБА_154 ця передача коштів і зафіксована на «піратських»відеозйомках СБ України. Чому ОСОБА_155 його оговорює пояснити не може. По справі ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»він дійсно одного разу спілкувався з головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156, обговорюючи лише підсудність останньої.
							 Також ОСОБА_3 показав, що з ОСОБА_12 він давно знайомий, оскільки, працюючи в Апеляційному суді Львівської області, був куратором Залізничного районного суду Львівської області, де працює остання. ОСОБА_12 звернулася до нього за консультацією у справі, що вказана в обвинуваченні. ОСОБА_33 приходила до нього в кабінет та просила переговорити з ОСОБА_156, оскільки у сторони в справі був конфлікт з суддею господарського суду, яка слухала її по першій інстанції, а її рішення в справі є явно незаконним. Потім, в листопаді 2008 року, ОСОБА_12 телефонувала і цікавилася чи говорив він з ОСОБА_156 ОСОБА_71, після 14 листопада до 24 листопада 2008 року, приходила особисто та говорила про незаконність рішення суду першої інстанції. ОСОБА_3 дійсно телефонував ОСОБА_156 і цікавився цією справою, що і зафіксовано в роздруківках телефонних дзвінків, що зроблена СБ України. 25 листопада 2008 року до нього в черговий раз прийшла ОСОБА_12 передала документи, що стосуються цієї справи. Вказані документи він поклав в чорну папку та цього ж дня відвіз у Львівський апеляційний господарський суд ОСОБА_156 При цьому, ОСОБА_3 не зміг пояснити, що зафіксовано на переглянутій судом відеокасеті, та що саме він дістає з жіночої сумочки ОСОБА_12 і одразу кладе до своєї кишені. 
							 Також ОСОБА_3 показав, що не брав хабарів від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго»і не схиляв до цього суддю ОСОБА_4 Перебуваючи у підсобному приміщенні свого кабінету, що по вул. Стецька 13 в м. Львові, 8 жовтня 2008 року він отримав від ОСОБА_4 поштові марки на канцелярські потреби суду та, можливо, 5000 грн. на ремонт приміщення суду. У цій частині ОСОБА_3 підтримав показання дані ОСОБА_4 в судовому засіданні. 
							 Що стосується обвинувачення за ч. 2 ст. 383 КПК України, ОСОБА_3 підтримав показання дані ним під час досудового слідства. При цьому, підсудний уточнив, що ОСОБА_164, про якого він повідомляв слідству, це насправді ОСОБА_168. Однак, на прохання заступника Генерального прокурора України ОСОБА_171 він назвав його в своїх заявах та показаннях ОСОБА_164, що б не згадувати про причетність до справи ОСОБА_6 та його довірених осіб. Також ОСОБА_3 припускає, що викрадачі вимагали у нього саме ті 3 мільйони доларів США, що були витрачені на виборчу компанію ОСОБА_165
							 
							Допитаний підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що відмовляється від раніше даних показань, оскільки вони були дані під впливом керівника слідчої групи, начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_172 та старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_173 Зокрема, ОСОБА_172 погрожуючи увязненням змусив його оговорити ОСОБА_3 у вимаганні хабарів від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго». Насправді ОСОБА_3 хабарів не вимагав і ОСОБА_4 їх йому не передавав. Перебуваючи у підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3, що по вул. Стецька 13 в м. Львові, 8 жовтня 2008 року він передав йому поштові марки на канцелярські потреби суду та власні 5000 грн. на ремонт приміщення суду. Свідки ОСОБА_174 та ОСОБА_10 оговорили ОСОБА_4 на його ж прохання. Перед допитами він особисто переконав вказаних свідків розповісти слідчому неправду, що ніби то вони передавали йому (ОСОБА_4) хабарі для ОСОБА_3
							 Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_3 вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України, а ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, їх вина підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.
							 Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в одержанні у жовтні 2007 року від ОСОБА_5 хабара в особливо великому розмірі доводиться наступними доказами.
							 Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2 січня 2005 року працює комерційним директором приватного підприємства «Оліяр».
							За його ініціативою приблизно у серпні 2006 року працівники вказаного підприємства, їх близькі та рідні, звернулися до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з клопотанням про надання їм землі для ведення особистого селянського господарства. 
							У звязку з тим, що вирішення питання про виділення земельних ділянок затягувалося, вказані особи звернулися з колективним позовом у Пустомитівський районний суд Львівської області, у якому ставилося питання про спонукання Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради до вчинення дій, а саме надання позивачам дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок, а також про зобовязання вказаних установ не чинити позивачам перешкод у набутті права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. 
							Зазначений позов розглядався у Пустомитівському районному суді Львівської області. 
							Згідно рішення вказаного суду від 28 квітня 2007 року зазначений позов було задоволено. Водночас 30 травня 2007 року прокуратурою Львівської області подано апеляційне подання на рішення суду першої інстанції до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
							Дізнавшись про подану прокуратурою апеляцію, він вирішив заручитися підтримкою голови Львівського апеляційного адміністративного суду для можливого вирішення свого питання. З цією метою він попросив голову Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6, з яким був знайомий довгий час, познайомити його з головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3
							До ОСОБА_6 він звернувся у звязку з тим, що усвідомлював той факт, що останній обіймав посаду голови Львівської обласної державної адміністрації, а тому мав необхідні звязки, в тому числі і у судових органах. 
							При цьому, ОСОБА_6 він пояснив, що хоче заручитися підтримкою ОСОБА_3 як голови Львівського апеляційного адміністративного суду у залишенні в силі рішення першої інстанції Пустомитівського районного суду, яким було задоволено позов 125 осіб до Годовицької Басівської сільської ради. Про свій намір дати при такій зустрічі ОСОБА_3 хабара він ОСОБА_6 не говорив. 
							ОСОБА_6 погодився організувати таку зустріч. У подальшому ОСОБА_5 підготував грошові кошти в сумі 100000 доларів США, які мав намір дати ОСОБА_3 за позитивне вирішення свого питання, тобто щоб Львівський апеляційний адміністративний суд відхилив апеляцію прокуратури Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
							Він вважав, що голова суду може вплинути на суддів та посприяти у прийнятті рішення на його користь. Крім того, з розмов із знайомими йому було відомо, що через ОСОБА_3 можливо вирішити всі питання у Львівському апеляційному адміністративному суді, оскільки всі судді попередньо погоджують з ним рішення, які планують приймати. 
							В один із днів жовтня 2007 року ОСОБА_6 зателефонував йому та сказав, щоб він прийшов до його службового кабінету, який знаходиться на другому поверсі приміщення Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 18.
							Зайшовши в кабінет, він побачив там ОСОБА_6 та ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_5 у руках тримав пакет, в якому були, належні йому 100 000 доларів США і який бачив ОСОБА_6 ОСОБА_33 привітались, після чого ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_3 для чого він прийшов.
							Після цього, у розмові, яка відбувалась у кабінеті за маленьким столиком, що розташований з правої сторони від вхідних дверей, він обговорював із ОСОБА_3 можливість прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом рішення про відмову в розгляді апеляції та залишення рішення Пустомитівського районного суду без змін. В ході розмови вони досягли домовленості, після чого він передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100 000 доларів США. Кошти передавалися купюрами по 100 США, які були складені у пачки по 10 000 доларів США кожна. Всього він передав 10 пачок, які знаходилися у пакеті чорного кольору. Вказаний пакет він поклав на журнальний столик, за яким вони сиділи, та підсунув їх до ОСОБА_3, сказавши, що це гроші.
							При передачі був присутній ОСОБА_6 
							Під час зустрічі вони майже весь час говорили про кошти та необхідність прийняття правильного рішення по справі, тобто відхилення апеляції прокуратури області. Тому він вважає, що ОСОБА_3 під час передачі вказаного пакету усвідомлював, що у ньому знаходяться саме кошти. 
							ОСОБА_3 тоді взяв пакет та поставив його біля себе. При цьому, ОСОБА_3 запевнив його, що апеляція прокуратури буде відхилена, а рішення Пустомитівського районного суду - залишене в силі. 
							Він безумовно розумів, що використовуючи повноваження голови суду, ОСОБА_3 впливав на суддів, тим більше він не просив прийняти у справі незаконне рішення, а звернувся з проханням залишити в силі законне рішення Пустомитівського районного суду. 
							ОСОБА_5 зауважив, що він був зацікавлений у виділенні працівникам його підприємства земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, так як згідно чинного законодавства кожна особа має право отримати 2 га землі для ведення такого господарства. Після отримання зазначеної землі, він мав намір через очолюване ним підприємство орендувати вказані землі для вирощування сільськогосподарської продукції. 
							Тому, передаючи в один із днів жовтня 2007 року голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабара в сумі 100 тисяч доларів США у кабінеті голови Львівської ОДА ОСОБА_6 він діяв в інтересах позивачів та своїх власних інтересах.
							Як йому у подальшому стало відомо, зазначену справу розглядала колегія суддів у складі ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177 Інтереси позивачів в суді представляв юрист ОСОБА_141.
							Однак, незважаючи на факт давання ним ОСОБА_3 хабара, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року було задоволено апеляцію прокуратури Львівської області, а рішення суду першої інстанції скасовано.
							За таких обставин, приблизно 10 - 12 листопада 2008 року він прийшов до службового кабінету ОСОБА_3 з метою зясування обставин прийняття судом такого рішення. В ході бесіди він запитав того, чому рішення було прийняте всупереч домовленості, на що той відповів йому, що між ними не було ніяких домовленостей і нічого той у нього не брав. 
							Його це обурило і з цього приводу він розмовляв з ОСОБА_6 ОСОБА_167 він уже нікому не довіряв, а тому цю розмову записав на власний записуючий пристрій. ОСОБА_64 того, за допомогою власного диктофону «Олімпус»та касети до нього, він також записав дві телефонні розмови, які відбулися між ним та ОСОБА_6 (т.7, а.с. 1-5, 6-10, т. 65, а.с. 162-176). 
							 До протоколу допиту ОСОБА_5 додав наступні документи: 
							 1) 71 світлокопію державних актів на право власності на земельну ділянку, які видані на підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 1 листопада 2007 року, які були видатні тим особам, в інтересах яких ОСОБА_5 дав хабара ОСОБА_3; 
							За відомостями вказаних документів ОСОБА_5 уточнив свої показання, що дав ОСОБА_3 хабара в розмірі 100 тисяч доларів США саме в один із днів жовтня 2007 року, до рішення Пустомитівської РДА про видачу зазначених державних актів (т. 7, а.с. 11- 81).
							2) світлокопії 24 державних актів на право власності на земельні ділянки на території Годовицько-Басівської сільської ради, видані на імя ОСОБА_47, ОСОБА_45, ОСОБА_101, які є тещею, тестем та матірю відповідно ОСОБА_5, і які придбали земельні ділянки у осіб, в інтересах яких ОСОБА_5 давав ОСОБА_3 хабара, чим підтверджується послідовність дій ОСОБА_5 та наявність у нього власного інтересу у даванні зазначеного хабара (т. 7 , а.с. 126-149);
							3) довідку приватного підприємства «Оліяр»від 30.10.2009, згідно якої ОСОБА_5 дійсно обіймає посаду комерційного директора ПП «Оліяр», а його заробітна плата з 1 липня 2007 року по 30 квітня 2008 року склала 671 000 гривень, чим підтверджується наявність у ОСОБА_5 значних сум доходу на вказаній посаді, які він, у тому числі, використав для давання хабара голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. (т.7, а.с. 125).
							 Згідно заяви ОСОБА_5 до Управління СБ України у Львівській області від 28 листопада 2008 року, останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вказує на факт давання ним та одержання головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 в приміщенні кабінету голови Львівської обласної державної адміністрації хабара в розмірі 100 000 доларів США за вирішення на його користь справи за апеляційною скаргою прокуратури Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду щодо виділення земель для ведення особистого селянського господарства на території сіл Годовиця та Басівка (т. 1, а.с. 27-28, т. 47, а.с. 276).
							 Як вбачається з пояснення ОСОБА_5 від 28 листопада 2008 року, що дане співробітнику УСБ України у Львівській області, ОСОБА_5 викладає обставини давання ним в один із днів жовтня 2007 року хабара голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 в розмірі 100 000 доларів США за вжиття тим заходів як головою суду до відхилення апеляційного подання прокуратури Львівської області від 30.05.2007 на рішення Пустомитівського районного суду від 28 квітня 2007 року при його апеляційному перегляді (т. 1, а.с. 33- 36, 89-90).
							 До вказаного пояснення ОСОБА_5 додав документи: світлокопію позовної заяви 125 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій; копію постанови Пустомитівського районного суду Львівської області у вказаній справі від 28.04.2007; копію апеляційного подання прокуратури Львівської області від 30.05.2007 на зазначене рішення суду; копію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №22-а-6790/08, якою зазначене подання прокуратури Львівської області задоволено (т. 1, а.с. 37-71).
							 Як вбачається з протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 від 30.03.2009, в ході даної очної ставки свідок ОСОБА_5 повністю підтвердив дані ним показання щодо давання голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. хабара в розмірі 100 000 доларів США, зазначивши обставини давання тому вказаних коштів, мету таких дій та суть його розмови зі ОСОБА_3 при даванні вказаного хабара (т. 7, а.с. 150-163).
							 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_6 (свідок помер) останній показав, що починаючи з 4 лютого 2005 року по 20 лютого 2008 року він обіймав посаду голови Львівської обласної державної адміністрації. 
							Зі ОСОБА_3 він познайомився навесні 2006 року. ОСОБА_3 тоді був суддею Львівського апеляційного адміністративного суду та виступав претендентом на посаду голови даного суду. Ініціатором зустрічі був ОСОБА_3 У розмові ОСОБА_3 тоді повідомляв йому відомості щодо себе, йому потрібна була якась підтримка.
							Але він мав щодо ОСОБА_3 усні застереження від суддівського корпусу Львівської області. Зокрема, йому надходила інформація, що ОСОБА_3 як суддя буває, мяко кажучи, субєктивним у вирішенні судових справ, а також його негативно характеризували як особистість. 
							Тому він направив відповідні листи із застереженнями щодо кандидатури ОСОБА_3 на посаду голови суду, вказуючи, що той погано характеризується, як представник судової влади, посилаючись при цьому на думку громадськості. Такі листи він направив до Вищого адміністративного суду України, можливо, до Вищої ради юстиції України і у інші інстанції. 
							Після цього, ОСОБА_3 неодноразово телефонував йому з приводу того щоб він відкликав свої вищевказані листи - застереження.
							У листопаді 2006 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 все ж таки призначено на посаду голови вказаного суду. 
							Після цього з листопада 2006 року і в подальшому, приблизно до липня серпня 2007 року, мали місце офіційні звернення до нього ОСОБА_3 вже як голови Львівського апеляційного адміністративного суду, щодо забезпечення Львівського апеляційного адміністративного суду належним приміщенням. При пошуках нового приміщення Львівська обласна державна адміністрація зупинилася на приміщенні по вул. Саксаганського у м. Львові.
							В подальшому, за запрошенням суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, він, як голова Львівської обласної державної адміністрації, відвідував вказане приміщення, вживав заходи, щодо його ремонту. 
							Свідок показав, що ОСОБА_5 він знає, оскільки той декілька раз звертався до нього на особистому прийомі по питаннях відшкодування податку на додану вартість. При цьому, прохання ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку ним вирішувалися і будь-яких особистих відносин він з тим не мав, будь-яких винагород від того не одержував.
							Також, свідок ОСОБА_6 на запитання, що йому відомо про обставини розгляду Пустомитівським районним судом Львівської області адміністративної справи за позовом 125 фізичних осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій, свідок показав, що ситуація розпочалася з того, що чомусь Академія аграрних наук у 2007 році передала землі, що перебували у її постійному користуванні, органам місцевого самоврядування.
							При цьому, науково-дослідний інститут вказаної академії, який знаходиться на території Львівської області, не погоджувався з необхідністю передачі вказаної землі місцевим радам. У подальшому вказаний НДІ дивним чином погодився на передачу вказаної землі органам місцевого самоврядування. У кінцевому рахунку вказані землі були передані органам місцевого самоврядування. 
							Відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України, землями, які знаходяться за межами населеного пункту, розпоряджаються органи виконавчої влади. З цього приводу він та відповідні голови районних державних адміністрації мали чітку позицію, що землі, які перебували до цього у постійному користуванні Академії аграрних наук і знаходяться за межами населених пунктів, не можуть бути передані у власність громадян, оскільки потрібно було шукати якусь ринкову процедуру. Паювання вказаних земель було недоцільне, так як було зрозумілим, що такі землі в послідуючому перейдуть одному власнику. 
							Після цього чинився шалений тиск на голову Пустомитівської районної державної адміністрації ОСОБА_178 з вимогами дозволити розпаювання вказаної землі. 
							При цьому, він повністю підтримував ОСОБА_178 і виступав противником розпаювання зазначених земель, що знаходилися на території Годовицько-Басівської сільської ради.
							Не дивлячись на вказаний тиск на нього та на ОСОБА_178 їхня позиція залишилася непорушною, тому зацікавлені особи звернулися з адміністративним позовом до Пустомитівського районного суду. 
							При цьому, він заборонив головам районних державних адміністрацій видавати розпорядження щодо земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів на значні площі. 
							У вказаній судовій справі суд у квітні 2007 року задовольнив позов жителів Годовицько-Басівської сільської ради та надав для 125 осіб дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок, а також про зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації не чинити позивачам перешкод у набутті права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
							Інтереси Пустомитівської РДА представляли відповідні юристи і їм було поставлене завдання заперечувати проти позову та не погоджуватися з вимогами позивачів.
							Особисто він був у курсі всіх обставин розгляду вказаної справи.
							Після зазначеного судового рішення, у травні 2007 року прокуратурою Львівської області до Львівського апеляційного адміністративного суду було внесене апеляційного подання про скасування рішення суду у вказаній справі. Наскільки він пригадує, то Пустомитівська районна державна адміністрація також ініціювала таке оскарження. 
							Приблизно через півроку після внесення апеляційного подання по цій справі, десь у вересні листопаді 2007 року, до нього звернувся ОСОБА_5 з проханням познайомити його з головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 До цього часу ОСОБА_5 із ОСОБА_3 знайомий не був. Наскільки він зрозумів зі слів ОСОБА_5, той хотів познайомитися із ОСОБА_3 для того, щоб вирішити з ним питання про судовий розгляд справи за позовом жителів Годовицько-Басівської сільської ради. 
							Як губернатор він, звичайно, мав інформацію, що саме ОСОБА_5 стояв за вказаними позивачами і саме він був зацікавлений у прийнятті Львівським апеляційним адміністративним судом рішення про відхилення апеляції прокуратури у цій справі. Як саме ОСОБА_5 мав вирішити це питання зі ОСОБА_3, той йому не говорив. 
							Він погодився познайомити ОСОБА_5 зі ОСОБА_3 Впродовж днів десяти він зателефонував ОСОБА_3 та запропонував тому зустрітися у його службовому кабінеті. ОСОБА_33 домовилися про день та час зустрічі. ОСОБА_47 він не пригадує, а час - на 16 17 годину. При цьому, він сказав ОСОБА_3, що хоче познайомити його з одним чоловіком, а з ким конкретно, не уточнював.
							Про домовленість зустрічі із ОСОБА_3 він повідомив ОСОБА_5 і запропонував тому також прибути до його службового кабінету у той же час. 
							У визначений день та час ОСОБА_3 прийшов до нього в кабінет, що у приміщенні облдержадміністрації. Трохи пізніше підійшов і ОСОБА_5, в якого був з собою якийсь пакет. Він представив ОСОБА_5 ОСОБА_3 і попросив того вислухати.
							Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 присіли у крісла у кутку кабінету та почали розмовляти. Він у цей час постійно з тими не знаходився, так як ходив по кабінету, відповідав на телефонні дзвінки, переглядав службові папери. Інколи, він сідав до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Розмова між тими йшла, як він зрозумів з її уривків, про питання апеляційного перегляду рішення Пустомитівського районного суду. Під час розмови пакет, який приніс з собою ОСОБА_5, знаходився біля того. Тривала ця розмова приблизно 10 - 15 хвилин. Наприкінці розмови він зайшов до кімнати відпочинку.
							Вийшовши з кімнати відпочинку, він побачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 закінчують розмову. При цьому пакет, який приніс ОСОБА_5, знаходився вже біля ОСОБА_3 
							Після цього, ОСОБА_3 попрощався з ним та ОСОБА_5 і пішов з кабінету, забравши вказаний пакет з собою.
							На стадії розгляду зазначеної справи Львівським апеляційним адміністративним судом, приблизно за тиждень до постановки у справі за апеляційним поданням прокурора судового рішення, це було вже у 2008 році, до нього звернувся ОСОБА_5 та попросив його переговорити із ОСОБА_3 щоб посприяти у тому аби рішення першої інстанції, тобто Пустомитівського районного суду, у зазначеній справі залишилося в силі. На той час він вже не обіймав посади голови Львівської обласної державної адміністрації. Наскільки він пригадує, то він зустрівся із ОСОБА_5 в якомусь кафе у м. Львові.
							На виконання зазначеного прохання ОСОБА_5 він, наскільки пригадує, одразу зателефонував голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 і нагадав тому, що знайомив його з ОСОБА_5 і той хотів, щоб рішення Пустомитівського районного суду залишилося в силі. Наскільки він пригадує, ОСОБА_3 відповів, що суд прийме необхідне ОСОБА_5 рішення. Він одразу повідомив ОСОБА_5 про вказану відповідь ОСОБА_3 
							Приблизно через місяць після того, до нього знову звернувся ОСОБА_5 та повідомив, що Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Пустомитівського районного суду. При цьому, ОСОБА_5 був цим дуже обурений. 
							ОСОБА_5 сказав, що у 2007 році в його службовому кабінеті домовився зі ОСОБА_3, що апеляційний суд залишить рішення Пустомитівського районного суду в силі і за це тоді ж передав ОСОБА_3 100 000 доларів США. Наскільки він розуміє, ці гроші знаходилися у тому пакеті, який ОСОБА_5 передав ОСОБА_3
							Після цього, ОСОБА_5 просив його домовитися про зустріч із ОСОБА_3, оскільки хотів особисто переговорити з тим та зясувати, чому той не виконав свої зобовязання. Він вислухав ОСОБА_5 та сказав, що спробує домовитися про таку зустріч зі ОСОБА_3 
							Того ж дня чи на наступний день він зателефонував ОСОБА_3 і попросив прийняти ОСОБА_5 та переговорити з тим, на що ОСОБА_3 погодився.
							Ще через кілька днів ОСОБА_5 знову телефонував йому та вони зустрілися у м. Львові. Тоді ОСОБА_5 сказав йому, що зустрічався із ОСОБА_3 на роботі у того, але ОСОБА_3 категорично заявив, що ніяких грошей не отримував і нічого не винен. ОСОБА_5 був дуже обурений поведінкою ОСОБА_3 та просив особисто переговорити з тим.
							12 листопада 2008 року він летів літаком з м. Києва. Разом з ним цим же літаком летів і ОСОБА_3 Він тоді скористався нагодою і переговорив із ОСОБА_3 з питання ОСОБА_5 При цьому, ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно зустрічався з ОСОБА_5 і той питав за 100 000 доларів США. ОСОБА_3 сказав, що впевнений, що ОСОБА_5 записував цю розмову за допомогою мобільного телефону. Після цього, ОСОБА_3 сказав, що не хоче більше мати справ із ОСОБА_5 Про вказану розмову він повідомив ОСОБА_5 
							Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №131, який розпочинається з 1 хвилини 16 секунди та триває до 26 хвилини 52 секунд, що записана 03.11.2008 Управління СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у службовому кабінеті останнього, свідок ОСОБА_6 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася у службовому кабінеті того, що у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у м. Львові.
							ОСОБА_6 підтвердив, що записана на вказаному відрізку відеозапису розмова відбулася саме 3 листопада 2008 року.
							Відносно передумов вказаної розмови свідок показав, що напередодні цього ОСОБА_5 неодноразово звертався до нього та просив переговорити із ОСОБА_3 відносно справи за позовом більше ста осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про зобовязання надати дозвіл на відведення земельних ділянок, що знаходиться на стадії апеляційного перегляду за поданням прокуратури області у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
							При цьому він сказав йому, що позов у зазначеній справі подали його адвокати і, відповідно, у цій справі він має свій інтерес.
							Вказаним відеозаписом зафіксовано його розмову зі ОСОБА_3, в якій він цікавиться у ОСОБА_3 відносно того, яким буде результат розгляду зазначеної справи, озвучує тому, що вказаною справою цікавиться саме ОСОБА_5 
							Тоді ОСОБА_3 відповів йому, що вказана справа слухатиметься судом, що про вказану справу знають багато осіб, тому вказана справа буде вирішуватися по закону. 
							При цьому ОСОБА_3, не пояснював йому, що в його розумінні є «вирішити по закону», тобто на чию користь буде вирішена зазначена справа. Про результат вказаної розмови він повідомив ОСОБА_5
							Свідок підтвердив достовірність відеозапису на вказаному відрізку часу запису.
							Вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3183, що записана 04.11.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, - свідок ОСОБА_6 показав, що вказаним аудіозаписом зафіксовано телефонну розмову, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 
							Вказана розмова, наскільки він пригадує, відбулася наступного дня після тієї розмови, що відбулася між ним та ОСОБА_3 3.11.2008 р. 
							Напередодні цього він зустрічався з ОСОБА_5 і той його ще раз попросив переговорити зі ОСОБА_3 стосовно його справи.
							Тому він зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, з якого питання телефонує, вказавши, що з питання чоловіка, з яким вони зустрічалися, коли він був ще головою Львівської ОДА, тобто ОСОБА_5 
							У цій розмові він домовився зі ОСОБА_3 про ще одну зустріч з вказаного питання ОСОБА_5, тобто щодо справи відносно землі на території Годовицько-Басівської сільської ради. 
							Свідок підтвердив достовірність вказаного аудіозапису.
							Вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3199, що записана 11.11.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, - свідок ОСОБА_6показав, що вказаним аудіозаписом зафіксовано телефонну розмову, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 
							Відносно передумов вказаної розмови свідок показав, що напередодні цього ОСОБА_5 повідомив йому, що у справі щодо виділення землі більше ста особам на території Годовицько - Басівської сільської ради рішення суду першої інстанції, за яким таким особам надавалася земля, Львівським апеляційним адміністративним судом скасоване. 
							ОСОБА_5 був сильно обурений і дуже просив його в чергове переговорити із ОСОБА_3 та довідатися, що можливо у вказаній ситуації зробити, щоб вирішити питання на користь позивачів. 
							У зазначеній розмові він повідомляє ОСОБА_3, по якому питанню телефонує до того, тобто по питанню, за яке просить ОСОБА_5, запитує якими мають бути подальші дії.
							ОСОБА_3 повідомив йому, що він готовий в любий час з ким - небудь говорити, що з його сторони ніяких проблем немає.
							При завершенні розмови він повідомив ОСОБА_3, що краще щоб ОСОБА_5 сам телефонував тому у приймальню. 
							Свідок підтвердив достовірність вказаного аудіозапису (т. 7, а.с. 166- 177, 178-186).
							 Під час очної ставки між свідком ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_6 від 21 грудня 2009 року, свідки підтвердили свої показання. 
							Зокрема, в ході даної очної ставки свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_5 виявив бажання зустрітися із ОСОБА_3 Він знав ОСОБА_5, коли у того були проблеми по поверненню ПДВ і окремі люди за нього просили. Він спочатку запросив ОСОБА_3 на 5 хвилин раніше, а потім прийшов ОСОБА_5 і він їх представив один одному і озвучив, що є величезна проблема з ремонту суду і він хотів на цю тему поговорити. 
							Він розумів, що можуть задаватися і інші питання, тому сказав, що вони можуть окремо поговорити, а він почав телефонувати, виходити з крісла, а ті між собою говорили.
							Він бачив, що був чорний пакет. Вмісту пакету він не знає, але єдине, що бачив, що спочатку той був біля ОСОБА_5, а потім, коли він вийшов із-за крісла, пакет вже стояв біля ОСОБА_3 Потім ОСОБА_3 вийшов з пакетом, попрощавшись. 
							Також ОСОБА_6 в ході очної ставки показав, що через рік ОСОБА_5 звернувся до нього і повідомив, що є проблема і в час ікс буде вирішуватися питання, яке його цікавить, а саме звернення 125 осіб до Годивицько-Басівської сільської ради про отримання землі. Він попросив зателефонувати ОСОБА_3 
							Він зателефонував ОСОБА_3 та попросив обєктивно розглянути питання. ОСОБА_5 сказав, що в цьому ж суді була позитивно розглянута аналогічна справа. Є судова практика, як розглянути по аналогії. Якщо звернулося 5 селян і це питання вирішилось, то інші 10 звертаються і аналогічне рішення виноситься. 
							При цьому він говорив ОСОБА_3, що про це просить людина, яка йому допомагала. Врешті питання не вирішилося, тобто вирішилося не на користь ОСОБА_5 Пізніше він летів із ОСОБА_3 одним літаком і той йому сказав, що переконаний, що коли до нього приходив ОСОБА_5, то записував на диктофон, тому з тим спілкуватися не буде і ніякі питання вирішувати не буде. 
							Коли він сказав ОСОБА_3, що питання не в диктофоні, а в тому, що коли одне рішення виноситься позитивно, то інше, по аналогічних питаннях, треба було так само вирішувати - ОСОБА_3 почав щось кричати і він зупинився в своїх розмовах.
							Потім він зробив глибокий аналіз, чому так сталося, і прийшов до висновку, що це була помста ОСОБА_3 йому, оскільки, коли він був при посаді, то «воював»з тим 9 місяців. 
							Свідок ОСОБА_5 під час очної ставки підтвердив такі показання ОСОБА_6 (т. 7, а.с. 187-191).
							 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_179 останній показав, що у нього є знайомий на прізвище ОСОБА_5 Оскільки він добре того знає, то при зустрічі ОСОБА_5 йому розповідав, що у Львівському апеляційному адміністративному суді розглядається справа щодо земельних питань, заведена за позовом 127 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради. При цьому ОСОБА_5 скаржився, що справа вже довго знаходиться у суді і досить тривалий час неможливо вирішити питання чи то позитивно, чи то негативно, тобто отримати рішення неможливо. 
							Він в свою чергу, як народний депутат України, пообіцяв ОСОБА_5 зясувати це питання. З цього приводу він дійсно декілька разів телефонував ОСОБА_3, але практично йому не вдалося будь-що зясувати чи допомогти, оскільки поважний суддя або зайнятий був, або просто не брав слухавку, тому всі намагання були даремні. 
							ОСОБА_47 через певний період часу він розмовляв з ОСОБА_5 і той йому сказав, що рішення прийнято негативне, тобто не на їх користь. 
							Із засобів масової інформації, коли відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу, він довідався про одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_5 хабара в розмірі 100 тисяч доларів США. 
							Після того як затримали ОСОБА_3 він запитав у ОСОБА_5 чи правда те, що, він для вирішення питання по справі, яка знаходилася на розгляді у суді, який очолював ОСОБА_3, надав останньому 100 000 доларів США як хабар.
							ОСОБА_5 підтвердив йому, що це дійсно так, цей факт мав місце. На його запитання, де це відбувалося, ОСОБА_5 відповів, що це було у кабінеті губернатора, коли ОСОБА_6 обіймав цю посаду, у присутності останнього. Зі слів ОСОБА_5 він передав ОСОБА_3 хабара у 100 000 доларів США. ОСОБА_5 був дуже обурений непорядністю ОСОБА_3, який беручи гроші обіцяв зробити все на користь ОСОБА_5, але зробив все навпаки (т. 7, а.с. 192-197).
							 Як вбачається з показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, та оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_31, останні давно знають ОСОБА_5, оскільки разом впродовж значного часу працюють. ОСОБА_5 є комерційним директором ПП «Оліяр». 
							Працівники підприємства ОСОБА_5 вирішили отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у с. Басівка Львівської області. По домовленості із ОСОБА_5, після того, як вони отримають землі у особисте користування, він мав намір отримати їх у оренду. ОСОБА_33 написали заяви до Годовицько-Басівської сільської ради про надання землі для ведення особистого селянського господарства.
							У подальшому вони звернулися з цього приводу з позовною заявою до Пустомитівського районного суду. Їх інтереси по дорученню представляв юрист ОСОБА_141. Судове рішення було прийняте на їх користь і вони отримали у власність земельні ділянки.
							Але згодом, зі слів ОСОБА_5, їм стало відомо, що поставлено під сумнів питання законності оформлення їх земельних ділянок в одному із Львівських судів. 
							Також зі слів ОСОБА_5 їм відомо, що він, розуміючи, що їх права можуть бути порушені, вирішив підстрахуватися і дав винагороду голові такого суду ОСОБА_3 в сумі 100 000 доларів США, щоб справа була вирішена на їх користь. 
							Походження 100 000 доларів США, які були передані ОСОБА_5 ОСОБА_3 їм не відоме. Особисто вони для таких цілей кошти не давали. 
							ОСОБА_5 був зацікавлений у вирішенні вказаного питання на їх користь, оскільки планував взяти у них земельні ділянки в оренду (т. 7, а.с. 198-201, 202-205, т. 65, а.с. 242).
							 Як вбачається з показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_64, а також оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_18, останні дали аналогічні показання щодо їх взаємовідносин із ОСОБА_5, ОСОБА_141, наявності інтересу ОСОБА_5 у вирішенні питань щодо відведення та надання їм земельних ділянок у власність на території Годовицько-Басівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства та про відомий їм, зі слів ОСОБА_5, факт давання тим за позитивне вирішення такого питання у суді хабара в розмірі 100 000 доларів США (т. 7, а.с. 206-209, 210-213, 214-217, т. 65, а.с. 219-223).
							Свідок ОСОБА_58, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2005 року працює на посаді менеджера ПП «Оліяр», засновником і керівником якого є ОСОБА_5 Збутом продукції ПП «Оліяр»займається також «Торговий дім Майола».
							Він звертався у Пустомитівський районний суд з позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради. ОСОБА_64 нього, з таким же позовом до зазначеного суду зверталися і інші працівники ПП «Оліяр». Позовні вимоги полягали у тому, щоб отримати земельні ділянки у приватну власність. Без звернення до суду ці питання вирішити було неможливо. Пустомитівським районним судом Львівської області його позов та інших працівників ПП «Оліяр»було задоволено. 
							З яких причин прокуратурою Львівської області на таке рішення було внесено апеляційне подання, йому не відомо.
							Свідок зазначив, що ОСОБА_5 відстоював інтереси працівників ПП «Оліяр», їздив до Львівського апеляційного адміністративного суду (т. 7, а.с. 218-220, т. 65, а.с. 243-245).
							 Свідок ОСОБА_68, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2003 року працює у ПП «Оліяр»спершу на посаді юрисконсульта, а в подальшому на посаді начальника юридичного відділу. На даному підприємстві працює приблизно 150-200 осіб. Йому, як начальнику юридичного відділу, доводиться займатися юридичними справами цього підприємства та його працівників. 
							Приблизно на початку 2007 року він та інші працівники ПП «Оліяр», ПП «Торговий дім Майола», ТОВ «Транссервіс»звернулися із заявами до Годовицько-Басівської сільської ради з проханням виділити земельні ділянки площею близько 2 га. Спочатку зазначені працівники планували отримати земельні ділянки у власність, а надалі передати їх підприємствам, в тому числі тим, що створені ОСОБА_5 
							Наскільки йому відомо, Годовицько-Басівська сільська рада прийняла рішення про виготовлення технічної документації з приводу оформлення права власності на земельні ділянки. Разом з тим, Пустомитівська районна державна адміністрація відмовила чи проігнорувала у видачі розпорядження на приватизацію чи оформлення права власності на зазначені земельні ділянки.
							У звязку з цим були подані позови у Пустомитівський районний суд з проханням зобовязати Пустомитівську районну державну адміністрацію до вчинення дій, повязаних з оформленням права власності на земельні ділянки.
							У звязку з проблемними питаннями щодо отримання земельних ділянок, у 2007 році він звернувся до ОСОБА_141, як до особи, яка займається спірними земельними питаннями, з проханням представляти його інтереси у суді, про що була оформлена довіреність. Інші особи, які намагалися захистити свої права щодо отримання земельних ділянок, в тому числі за його порадою, звернулися також до ОСОБА_141
							Пустомитівським районним судом було прийнято рішення на користь позивачів. ОСОБА_21 оформлено право власності на земельні ділянки для 125 позивачів.
							Надалі, прокуратурою Львівської області внесено апеляційне подання до Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування рішення Пустомитівського районного суду.
							Про голову Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 та вчинок того йому відомо із засобів масової інформації. Також, свідок показав, що ОСОБА_65 та ОСОБА_180 теж писали заяви до Годовицько-Басівської сільської ради про виділення їм земельної ділянки для ведення селянського господарства, а також давали довіреність ОСОБА_141 на представництво їхніх інтересів у різних організаціях, установах та суді. Оригінали та копії всіх доручень він бачив. ОСОБА_65 помер, а ОСОБА_180 паралізований і в силу своїх фізичних можливостей не може рухатись та розмовляти (т. 7, а.с. 221-222, 223-226, т. 8, а.с. 331-336, т. 65, а.с. 183-186).
							 Свідок ОСОБА_89, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2003 року працював у ТОВ «Транс-Сервіс-1»менеджером, а з серпня 2008 року по даний час працює на посаді директора ПП «Оліяр». ОСОБА_5 є засновником ПП «Оліяр»та співзасновником ТОВ «Транс-Сервіс-1».
							Приблизно у 2006 році постало питання про отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. З цією метою, він та інші громадяни писали заяви у сільську раду з проханням виділити таку земельну ділянку. Точно не знає, як вирішувалось дане питання, але йому відомо, що з приводу отримання земельних ділянок, виникали проблеми і необхідно було звертатися до суду. У звязку з чим він давав доручення на представництво його інтересів у судах юристу ОСОБА_141, якого знав особисто. Як в подальшому розгорталися події, з приводу отримання земельних ділянок, в подробицях не знає, але особисто йому була виділена земельна ділянка для ведення особистого сільського господарства. 
							Зі слів ОСОБА_5 відомо, що отриману громадянами землю він планував взяти в оренду, використовувати її за призначенням та розвивати підприємства, в яких був засновником та співзасновником. 
							ОСОБА_47 в кінці 2007 року із розмови з ОСОБА_5 він довідався, що в кабінеті голови Львівської облдержадміністрації ОСОБА_6, ОСОБА_5 передав голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 100000 доларів США за те, щоб рішення суду, в якому вирішувалося питання про виділення йому та іншим громадянам земельних ділянок, залишилося в силі. При цьому ОСОБА_5 обурювався, що ОСОБА_3 кошти взяв, а прохання ОСОБА_5, щодо залишення рішення суду в силі, не виконав, 100000 доларів США не повернув (т. 8, а.с. 348-352, т. 66, а.с. 169-174).
							 Свідок ОСОБА_141, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що у 2007 році до нього звернувся його знайомий ОСОБА_68 з проханням представляти інтереси того та інтереси інших громадян в суді. 
							Вникнувши у суть справи, йому стало відомо, що працівники науково-дослідного господарства «Оброшино», землі якого знаходяться на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району, звернулися з клопотанням про надання їм дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок для створення особистого селянського господарства. Оскільки на момент вищезгаданих звернень зазначені землі перебували в постійному користуванні державного підприємства дослідного наукового господарства «Оброшино», а також Інституту землеробства і тваринництва західного регіону, то Української Академії аграрних наук, в складі якої знаходилося дане господарство, дала згоду на вилучення з користування вищезгаданих земель з метою подальшої передачі громадянам для ведення сільського господарства. 
							Рішенням Годовицько-Басівської сільської ради було надано згоду на розробку проектів відведення земель для особистого селянського господарства та затверджено перелік осіб, яким передавались земельні ділянки. Оскільки земельні ділянки були розташовані за межами населеного пункту, Годовицько-Басівська сільська рада звернулася до Пустомитівської райдержадміністрації з клопотанням про припинення права користування зазначеними земельними ділянками ДПДГ «Оброшино»та надання громадянам, зазначеним у рішенні сільської ради, дозволу на розробку проектів землеустрою. Розпорядженням голови Пустомитівської РДА право землекористування було припинено, однак дозволу на розробку проекту землеустрою громадянам надано не було. В подальшому дію даного розпорядження було призупинено наступним розпорядженням голови Пустомитівської РДА до зясування обставин вилучення цих земель. Після зясування, за допомогою Львівського обласного головного управління земельних відносин категорії даних земель та повноважень щодо розпорядження ними, дію зупиненого розпорядження голови Пустомитівської РДА про припинення права користування земельними ділянками ДПДГ «Оброшино»було поновлено. Разом з тим, враховуючи відсутність мотивованого рішення Пустомитівської РДА по суті звернення громадян у встановлений законодавством термін, громадяни вирішили звернутися за захистом свої прав у суд, для чого їм необхідний був фахівець в галузі земельних відносин. З цього приводу до нього і звернувся громадянин ОСОБА_68, а певно за його порадою й інші зацікавлені особи, які надали йому доручення на представництво їх інтересів в суді та інших органах державної виконавчої влади. 
							Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги громадян були задоволені у повному обсязі, а постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, який поновив строк на апеляційне оскарження прокуратурі, попереднє рішення було скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
							Свідок показав, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції йому стало відомо, що ОСОБА_5 у подальшому мав намір укласти із вказаними громадянами - позивачами у зазначеній справі договори оренди земель для використанням їх за цільовим призначенням.
							Також від ОСОБА_5 йому стало відомо про факт давання тим хабара ОСОБА_3
							Зокрема, ОСОБА_5 обурювався тим, що передав голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабар у сумі 100000 доларів США за позитивне рішення у вказаній справі. 
							ОСОБА_65 того, свідок ОСОБА_141 відмітив, що справа за аналогічним позовом 33 осіб також була розглянута Пустомитівським районним судом. Їх позови, як і позови 125 згаданих громадян, також були задоволені. 
							Оскільки апеляційна скарга на дане рішення була подана з пропущенням встановлених термінів на апеляційне оскарження, то в клопотанні про поновлення термінів на апеляційне оскарження Львівським апеляційним адміністративним судом у такій справі було відмовлено (т. 7, а.с. 227-232, т. 65, а.с. 188-192).
							 Як вбачається з показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_79, ОСОБА_72, ОСОБА_57, ОСОБА_23, ОСОБА_138, ОСОБА_82, ОСОБА_66, ОСОБА_87, ОСОБА_92, ОСОБА_123, ОСОБА_78, ОСОБА_60, ОСОБА_40, ОСОБА_63, ОСОБА_24, ОСОБА_113, ОСОБА_108, ОСОБА_181, ОСОБА_70, ОСОБА_45, ОСОБА_42, ОСОБА_85, ОСОБА_122, ОСОБА_32, ОСОБА_126, ОСОБА_134, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_132, ОСОБА_53, ОСОБА_116, ОСОБА_52, ОСОБА_51, ОСОБА_182, ОСОБА_49, ОСОБА_55, ОСОБА_27, ОСОБА_74, ОСОБА_183, ОСОБА_131, ОСОБА_184, ОСОБА_99, ОСОБА_29, ОСОБА_35, ОСОБА_140, ОСОБА_119, ОСОБА_25, ОСОБА_67, ОСОБА_91, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_102, ОСОБА_46, ОСОБА_26, ОСОБА_20, ОСОБА_117, ОСОБА_36, ОСОБА_127, ОСОБА_59, ОСОБА_33, ОСОБА_80, ОСОБА_187, ОСОБА_95, ОСОБА_188, ОСОБА_118, ОСОБА_136, ОСОБА_129, ОСОБА_189, ОСОБА_135, ОСОБА_62, ОСОБА_90, ОСОБА_98, ОСОБА_34, ОСОБА_63, ОСОБА_15, ОСОБА_75, ОСОБА_107, ОСОБА_115, ОСОБА_190, ОСОБА_48, ОСОБА_124, ОСОБА_41, ОСОБА_191, ОСОБА_111, ОСОБА_19, ОСОБА_69, ОСОБА_83, ОСОБА_130, ОСОБА_50, ОСОБА_47, ОСОБА_103, ОСОБА_101, ОСОБА_100, ОСОБА_105, ОСОБА_104, ОСОБА_192, ОСОБА_184., ОСОБА_94, ОСОБА_22, ОСОБА_56, ОСОБА_193, ОСОБА_121, ОСОБА_128, ОСОБА_84, ОСОБА_61, ОСОБА_139, ОСОБА_133, останні на пропозицію ОСОБА_5 та інших осіб у 2006 році зверталися до Годовицько-Басівської сільської ради з проханням виділити земельні ділянки площею близько 2 га для ведення особистого селянського господарства. В подальшому планувалося передати такі земельні ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення сільського господарства. Також вони давали доручення юристу ОСОБА_141, який представляв їх інтереси та займався усіма питаннями, повязаними із виділенням для них вказаних земельних ділянок (т. 7, а.с. 233-300, т. 8, а.с. 1-187, 196-203, 212-241, 246-250, 252-271, 273-299, 303-330, 338-342, 343-347).
							 Як вбачається з копій заяв вказаних осіб, останні зверталися до Годовицько-Басівської сільської ради з питання виділення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства біля села Басівка (т. 10, а.с. 15-140, 141).
							 Свідок ОСОБА_175, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що розглядав справу №22-а-6790/08 за апеляційним поданням прокурора Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду від 28.04.2007 у справі №2-а-84/2007 р.
							Дана справа надійшла у Львівський апеляційний адміністративний суд в кінці березня 2008 року.
							Оскільки прокуратурою Львівської області був пропущений строк оскарження рішення суду першої інстанції, прокуратура Львівської області звернулася з клопотанням про поновлення строку, так як строк було пропущено з поважних причин. 
							Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2008 року, де він був доповідачем, поновлено строк прокуратурі Львівської області на апеляційне оскарження постанови Пустомитівського районного суду від 28 квітня 2007 року. 
							4 червня 2008 року у цій справі відкрите апеляційне провадження. 
							11 червня 2008 року закінчено підготовку і справа призначена до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 4 листопада 2008 року. В цей день справа була розглянута і колегією суддів ОСОБА_176 та ОСОБА_177 під його головуванням прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора Львівської області, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2007 та додаткову постанову Пустомитівського районного суду від 30.10.2007 скасовано і прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. Тобто рішення прийнято на користь держави, оскільки земля залишилася в її власності відповідно до діючого законодавства. 
							З часу як дана справа поступила до Львівського апеляційного адміністративного суду до часу її розгляду, тобто з березня по листопад 2008 року, пройшов значний проміжок часу. Це повязано з його завантаженістю як судді та, крім того, вирішувалося питання про поновлення строку апеляційного оскарження. 
							З приводу розгляду даної справи він із ОСОБА_3, як головою Львівського апеляційного суду, не спілкувався. Щодо розгляду цієї справи ОСОБА_3 у нього не цікавився. 
							Також свідок показав, що також розглядалася аналогічна справа, по якій було відмовлено в поновленні строку апеляційного оскарження суддею ОСОБА_257 і повторно поступила апеляційна скарга, де і ним було відмовлено в поновлені строку, так як була попередня ухвала про відмову в поновленні строку. З яких саме підстав суддею ОСОБА_257 було відмовлено в поновленні строку апеляційного оскарження він не пригадує, але припускає, що певно був пропущений строк без поважної причини (т. 8, а.с. 353-357, т. 65, а.с. 224-231).
							 
							Згідно оголошених в порядку ст. 306 КПК України, показань свідків ОСОБА_176 та ОСОБА_177, суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, останні підтвердили факт розгляду ними у складі колегії Львівського апеляційного адміністративного суду адміністративної справи №22-а-6790/08 та дали аналогічні показання відносно обставин і результату її розгляду.
							Також свідки зазначили, що з приводу розгляду даної справи вони із ОСОБА_3, як головою Львівського апеляційного адміністративного суду, не спілкувалися. Щодо розгляду цієї справи той у них не цікавився (т.8, а.с. 358-362, 363- 367).
							 Як вбачається з оголошених в порядку ст. 306 КПК України, показань свідка ОСОБА_194, остання показала, що з 2006 року і до виходу на пенсію у липні 2009 року працювала на посаді секретаря референта Львівської обласної державної адміністрації.
							Свідок показала, що голова Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 прийом знайомих, посадових осіб, представників влади здійснював у своєму робочому кабінеті. 
							Запис на прийом йшов через помічників голови, а саме через ОСОБА_195 та ОСОБА_196 Також були випадки коли ОСОБА_6 приймав знайомих, посадових осіб чи представників влади без внесення такої особи у план роботи. Таких осіб вона пропускала з дозволу голови адміністрації або направляла до помічників (т.10, а.с. 163-168).
							 Згідно показань свідка ОСОБА_195, що були оголошені на підставі ст. 306 КПК України, остання показала, що з початку 2007 року до травня 2008 року вона працювала на посаді помічника голови Львівської обласної державної адміністрації. В її обовязки як помічника голови входили організаційні питання, а саме організація нарад з керівниками різних відомств, участь голови у різного роду заходах, що проводились в області, організація різного роду зустрічей. 
							Свідок показала, що прийом знайомих, посадових осіб, представників влади ОСОБА_6 здійснював у своєму службовому кабінеті. Коли знайомий, посадова особа чи представник влади хотів попасти на прийом до ОСОБА_6, то звертався особисто до останнього, а ОСОБА_6 говорив їй, іншомупомічнику ОСОБА_196 чи секретарю про внесення певної особи у план роботи на день. ОСОБА_33 дивились план роботи, вносили таку особу в план та повідомляли її про те, коли її зможе прийняти голова облдержадміністрації. Також бували випадки, коли ОСОБА_6 приймав знайомих, посадових осіб чи представників влади без внесення такої особи у план роботи.
							ОСОБА_195 показала, що ОСОБА_3 приходив до ОСОБА_6, оскільки брав участь у нарадах, які проводились головою адміністрації. Чи приходив він крім як на наради, вона не пригадує, оскільки була завантажена поточною роботою і не завжди готувала плани роботи голови адміністрації, а також її службовий кабінет знаходився на відстані приблизно 15 метрів від приймальні тому вона не бачила хто заходить до голови адміністрації, однак вона не виключає можливості, що ОСОБА_3 приходив до ОСОБА_197, оскільки обіймав посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду. Реєстрація приходу ОСОБА_3 не здійснювалась, оскільки ніхто не реєструє осіб, які приходять до голови.
							Керівники правоохоронних органів, в тому числі і ОСОБА_3, могли заходити і без попереднього запису на зустріч та відповідно без включення у план роботи. 
							Свідок не виключає, що ОСОБА_3 міг приходити у жовтні 2007 року до голови Львівської ОДА ОСОБА_6
							Також свідок відмітила, що ОСОБА_5 кілька разів приходив до голови Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 у 2007 році. Реєстрація приходу ОСОБА_5 до ОСОБА_3 не здійснювалась. У плані могло бути вказано про зустріч ОСОБА_6 із ОСОБА_5, також останній міг прийти до ОСОБА_6 і навіть без включення такої зустрічі в план роботи, оскільки як вона пригадує був випадок, що ОСОБА_5 просився до голови без попереднього погодження зустрічі та відповідно без включення такої зустрічі в план роботи. 
							Свідок не памятає чи ОСОБА_5 та ОСОБА_3 одночасно перебували у кабінеті ОСОБА_6, однак не виключає такого, оскільки у ОСОБА_6 було багато зустрічей з різними людьми (т. 10, а.с. 169-175).
							 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_196, останній показав, що з 23 травня 2005 року по 1 листопада 2007 року працював на посаді радника голови Львівської обласної державної адміністрації. Також, з початку жовтня 2005 року по 21 лютого 2008 року, крім своїх службових обовязків він виконував обовязки помічника голови Львівської ОДА ОСОБА_6 В його обовязки входили організаційні питання: організація нарад з керівниками різних відомств, участь голови у різного роду заходах, що проводились в області, організація різного роду зустрічей та організація роботи самого голови. 
							Свідок дав аналогічні показання щодо організації та здійснення головою Львівської ОДА ОСОБА_6 прийому знайомих, посадових осіб, представників влади.
							Також свідок ОСОБА_196 показав, що ОСОБА_3 приходив до ОСОБА_6, оскільки брав участь у нарадах, які проводились головою адміністрації, також він приходив до ОСОБА_6 на особистий прийом. 
							Скоріш за все ОСОБА_3 приходив по фінансових питаннях, оскільки ОСОБА_3 необхідні були кошти на ремонт приміщення суду. Також той приходив по різного роду робочих питаннях на наради (т.10, а.с. 182-187).
							 Під час досудового слідства визнано речовим доказом адміністративну справу Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007 за позовом 127 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій: надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до їх заяв, в розмірах, погоджених рішенням Годовицько-Басівської сільської ради №117 від 3.11.2006р., зобовязання відповідачів не чинити перешкод у набутті права власності на вказані земельні ділянки. 
							У судовому засіданні були оглянуті та досліджені наступні документи даної адміністративної справи:
							1) позовна заява у Пустомитівський районний суд Львівської області 127 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Годовицько-Басівської сільської ради, що подана представником позивачів ОСОБА_141 згідно довіреностей.
							За відомостями відбитку вхідного штампу Пустомитівського районного суду, наявного на позовній заяві, даний позов надійшов до суду 19 березня 2007 року.
							2) копія рішення Годовицько-Басівської сільської ради №117 від 3.11.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення землі під особисте селянське господарство»з додатком, згідно яких було надано згоду на розробку проекту відведення земель для особистого селянського господарства для 158 осіб та вирішено звернутися до райдержадміністрації з клопотанням надати дозвіл для розробки проектів відведення земель для особистого селянського господарства;
							3) довіреності 127 осіб, що видані ними ОСОБА_141, на представництво їх інтересів з усіма необхідними повноваженнями в усіх органах, вести справи у суді з усіма правами, які надано законом позивачу, тощо;
							4) постанова Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №2-а-84/2007 від 28.04.2007, якою задоволено позов 125 осіб; 
							5) апеляційне подання прокуратури Львівської області вих. №05-597 від 30.05.2007 на зазначену постанову Пустомитівського районного суду Львівської області;
							За відомостями відбитку вхідного штампу районного суду вказане подання надійшло до цього суду 14.06.2007.
							6) супровідний лист Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.03.2008 вих. №49, за яким до Львівського апеляційного адміністративного суду направляється справа №2-а-84 з апеляційним поданням прокурора Львівської області на рішення суду від 28.04.2007. За відомостями відбитку вхідного штампу Львівського апеляційного адміністративного суду вказана справа та апеляційне подання надійшли до цього суду 24.03.2008 р.;
							7) постанова Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №22-а-6790/08 від 4 листопада 2008 року, що винесена колегією суддів у складі головуючого - судді ОСОБА_175 та суддів ОСОБА_176, ОСОБА_177, якою зазначене подання прокуратури Львівської області задоволено (т. 9, а.с. 3-9, 10-306).
							Як вбачається з копії розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №732 від 1 листопада 2007 року, вказаної дати прийнято розпорядження «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту», що надана до Генеральної прокуратури України Пустомитівською районною державною адміністрацією (лист вих. №04/15-1824 від 11.09.2009 р.) (т.7, а.с. 83-84, 96-97).
							 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 20.01.2009, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_198, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним № 131. 
							У даному протоколі та додатках до нього зафіксовано, що відповідно до відеозапису (наявного на відеокасеті №131) 3 листопада 2008 року в підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3 знаходиться ОСОБА_6, який розмовляє із ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 147, 148-151).
							 Згідно висновку експерта №3945 від 29.12.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета VHS №131, у досліджуваній фонограмі, зафіксованій на часовому відрізку з 01 хв.16 сек. до 26 хв. 52 сек. відеокасети №131, приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_6.
							Представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому відрізку з 01 хв. 16 сек. до 26 хв. 52 сек. відеокасети №131, є оригіналом та монтажу не піддавалася. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваній відеофонограмі проводився одночасно та безперервно (т. 24, а.с. 148-152).
							У додатку до даного висновку експерта - текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на відеокасеті №131 на часовому відрізку з 01 хв. 16 сек. до 26 хв. 52 сек., міститься текст розмови, що відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т. 24, а.с. 148-152).
							 У судовому засіданні переглянуто відеозапис на відеокасеті VHS №131, що розпочинається з 1 хвилини 16 секунд і триває до 26 хвилини 52 секунди, яким, у ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 3 листопада 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_6 веде зі ОСОБА_3 мову відносно перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Пустомитівського районного суду від 28.04.2007 р. у справі за позовом 127 осіб. При цьому, ОСОБА_6 вказує ОСОБА_3, що зазначеною справою та вирішенням її певним чином цікавиться ОСОБА_5 (т. 10, а.с.1-2, 3-4).
							 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.02.2009, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_198, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 110. 
							У даному протоколі та додатках до нього зафіксовано, що відповідно до відеозапису (наявного на відеокасеті №110) 11 листопада 2008 року о 16 год. 29 хв. в службовому кабінеті ОСОБА_3 знаходиться ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які розмовляють. О 16 год. 35 хв. ОСОБА_5 виходить з кабінету (т. 3, а.с. 153, 154-156).
							 Згідно висновку експерта №3943 від 28.12.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета VHS №110, у досліджуваній фонограмі, зафіксованій на часовому інтервалі з 27 хв.05 сек. до 33 хв. 18 сек. відеокасети №110, приймав участь громадянин ОСОБА_3.
							Представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому інтервалі з 27 хв.05 сек. до 33 хв. 18 сек. відеокасети №110, є оригіналом та монтажу не піддавалася. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваній відеофонограмі проводився одночасно та безперервно.
							У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті № 110: на часовому інтервалі з 27 хв.05 сек. до 33 хв. 18 сек., міститься текст розмови, у якій брав участь ОСОБА_3 (т.24, а.с.186-194, 195).
							 У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №110, що розпочинається з 27 хвилини 05 секунд і триває до 33 хвилини 18 секунд, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_5 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 11 листопада 2008 року у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_5 веде із ОСОБА_3 мову відносно того, що Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Пустомитівського районного суду від 28.04.2007 за позовом 127 осіб. У вказаній розмові ОСОБА_5 висловлює ОСОБА_3 претензії з цього приводу та вказує на невиконання ОСОБА_3 домовленості, даної при одержанні у жовтні 2007 року від нього хабара в розмірі 100 000 доларів США (т. 10, а.с. 9-10, 11-12).
							 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювався оперативно-розшуковий захід, зокрема зняття інформації з каналів звязку мобільного телефону за номером оператора «Київстар Дж. Ес. Ем.»НОМЕР_2, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на аудіокасетах. 
							У даному протоколі зазначено, що в ході виконання даного оперативно - розшукового заходу записано телефонні розмови ОСОБА_3:
							1)що відбулася за вхідним телефонним дзвінком на номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 4 листопада 2008 року об 11 год. 06 хв. (тривалістю 54 сек.) з номеру телефону НОМЕР_3, який належить ОСОБА_6, яка зафіксована на аудіокасеті №3183;
							2)що відбулася за вхідним телефонним дзвінком на номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 11 листопада 2008 року о 15 год. 01 хв. (тривалістю 2 хв. 42 сек.) з номеру телефону НОМЕР_3, який належить ОСОБА_6, яка зафіксована на аудіокасеті №3199 (т.3, а.с. 23-129).
							 Згідно роздруківки телефонних зєднань ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” м. Київ за телефонним номером НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_3, за період з 08 лютого 2008 року по 3 грудня 2008 року, підтверджуються факти телефонних зєднань 4.11.2008 р. об 11 год. 06 хв. 43 сек., 11.11.2008 р. о 15год.01 хв. 50 сек. з абонентом телефонного номера НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_6, чим підтверджується факт наявності між ними у ці дні вищевказаних розмов, зафіксованих на аудіокасетах №3183; №3199 (т.19, а.с. 245, 255-279, 280-281).
							 Згідно висновку експерта №3946 від 29.12.2009, предметом дослідження якого стали аудіокасети: 90»№3183, 90»№3199, що містять аудіозаписи за 4 та 11 листопада 2008 року відповідно, у досліджуваних фонограмах, зафіксованих на компакт-касетах №3183 та №3199, приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_6. 
							У дослідницькій частині даного висновку експерта - текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на аудіокасеті №3183 (за 4.11.2008р.) на часовому відрізку з 00 хв. 40 сек. до 01 хв. 27 сек., міститься текст розмови, що відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 
							У дослідницькій частині вказаного висновку експерта - текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на аудіокасеті №3199 (за 11.11.2008р.) на часовому відрізку з 00 хв. 35 сек. до 3 хв. 08 сек., міститься текст розмови, що відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т. 24, а.с. 210-213).
							У судовому засіданні прослухано аудіокасету »90 №3183, на якій, у ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, зафіксовано телефонну розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 4 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_6 веде зі ОСОБА_3 мову відносно розмови що відбулася між ними 03.11.2007, тобто відносно апеляційного перегляду справи №2-а-84/2007. При цьому, у даній розмові ОСОБА_6 чітко вказує ОСОБА_3, що телефонує з питання чоловіка, з якими вони зустрічалися, коли він був ще головою Львівської ОДА, маючи на увазі ОСОБА_5 (т. 10, а.с. 5-6, 7-8).
							 Також, у судовому засіданні прослухано аудіокасету »90 №3199, на якій, як встановлено у справі, в ході проведення УСБУ у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 11 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_6 веде із ОСОБА_3 мову відносно скасування Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Пустомитівського районного суду у вказаній справі. При цьому, у даній розмові ОСОБА_6 чітко повідомляє ОСОБА_3, що вказаною справою цікавиться ОСОБА_5 В ході цієї розмови ОСОБА_6 домовився зі ОСОБА_3, що ОСОБА_5 підійде на прийом до ОСОБА_3 з приводу зазначеної справи, а ОСОБА_3 висловив свою готовність вести перемовини з тим з цього приводу (т. 10, а.с. 5-6, 7-8).
							 Згідно протоколу огляду записуючого пристрою від 29 листопада 2008 року, що складений старшим оперуповноваженим СП БКОЗ УСБ України у Львівській області, і доданої до нього стенограми розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка відбулася 18 листопада 2008 року, ОСОБА_5 веде із ОСОБА_6 мову відносно того, що ОСОБА_3 не виконав перед ОСОБА_5 досягнутої домовленості за одержаний хабар та просить посприяти вирішити його питання. При цьому, ОСОБА_5 наголошує, що ОСОБА_3 голова суду і він може те вирішувати. 
							На вказане ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5 суть його попередньої розмови із ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 та пообіцяв тому у пятницю зустрітися із ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 76-81).
							 Свідок ОСОБА_6, перечитавши вказану стенограму підтвердив, що 18 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_5 відбулася розмова того змісту, який викладений у цій стенограмі. 
							На початку вказаної розмови він повідомив ОСОБА_5, що мав розмову щодо питання того по землі зі ОСОБА_3 під час польоту у літаку і що тоді ОСОБА_3 зазначив йому, що він відмовляється з ним спілкуватися, оскільки переконаний, що він (тобто ОСОБА_5) його (тобто ОСОБА_3) під час зустрічі записував з використанням мобільного телефону (т.7, а.с. 178-185).
							 Диктофон »серійний номер 388403 BVP та аудіокасета YMPUS»МС-60 ХВ 60 №60623, що вилучені у ОСОБА_5, визнані речовими доказами (т. 7, а.с. 106-108, 109-110, 111-112, 113).
							 Згідно відомостей стенограми телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка відбулася 17 листопада 2008 року, у вказаній розмові ОСОБА_5 домовляється з ОСОБА_6 про зустріч з ним для перемовин з свого питання наступного дня (т. 1, а.с. 82, 83, 89-90).
							 Згідно стенограми телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка відбулася 27 листопада 2008 року, у вказаній розмові ОСОБА_6 веде мову щодо питання ОСОБА_5, наголошує тому, що йому потрібен посередник у відносинах з зацікавленою особою (ОСОБА_3), оскільки він підозрює та боїться його (ОСОБА_5) (т. 1, а.с. 82, 84-85, 89-90).
							Свідок ОСОБА_6, вислухавши аудіозапис за 17.11.2008 показав, що на предявленій йому для прослуховування аудіокасеті »МС-60 ХВ 60 №N60623 наявний запис телефонної розмови, що відбулася особисто між ним та ОСОБА_5 У вказаній розмові він зателефонував ОСОБА_5 по питанню справи щодо відведення землі на території Годовицько-Басівської сільської ради більше ста особам.
							Також у вказаній розмові він домовився з ОСОБА_5 про зустріч наступного дня. 
							Вислухавши аудіозапис за 27.11.2008, свідок ОСОБА_6 показав, що на предявленій йому для прослуховування аудіокасеті MPUS»МС-60 ХВ 60 №N60623 наявний запис телефонної розмови, що відбулася особисто між ним та ОСОБА_5 
							У вказаній розмові він веде мову з ОСОБА_5 з того ж самого його питання щодо землі на території Годовицько-Басівської сільської ради і у вказаній розмові він повідомляє ОСОБА_5 відомості, які повністю чи частково не відповідають дійсності з метою того щоб той думав, що він пробує йому допомогти, шукає варіанти вирішення питання того (т. 7, а.с. 178-185).
							 У судовому засіданні було прослухано аудіокасету »МС-60 ХВ 60 №60623. Зміст телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 17 і 27 листопада 2008 року, відповідає змісту наведеному у вищевказаних стенограмах.
							Згідно листа голови Львівської обласної державної адміністрації вих. №5/9-7427/02-09-4 від 20 листопада 2009 року та доданих до нього копій табелів обліку використання робочого часу працівників Львівської обласної державної адміністрації за жовтень, листопад 2007 року. Як слідує з вказаних документів у період з 1 по 5, з 15 по 19 та з 22 по 25 жовтня 2007 року голова Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 перебував на робочому місці, а впродовж усього листопада 2007 року до 13 грудня 2007 року ОСОБА_6 перебував на лікарняному (т.10, а.с. 145-146, 147- 156, 157-158).
							 Згідно листа відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, встановлений Національним банком України курс гривні до долара США станом на період з 1 по 31 жовтня 2007 року складав 505,00 грн. за 100 доларів США, чим підтверджується те, що 100 тисяч доларів США за офіційним курсом Національного банку України на час одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_5 хабара становило 505000 гривень, тобто є особливо великим розміром (т. 35, а.с. 80, 81-82).
							 Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в одержанні 2 грудня 2008 року від ОСОБА_6 хабара в особливо великому розмірі доводиться наступними доказами.
							 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_6 під час досудового слідства останній показав, що 2 грудня 2008 року, приблизно в обідній час він прийшов до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, де дав останньому 20 тисяч доларів США. Цьому передували наступні події.
							Протягом тривалого часу, приблизно всього 2008 року, до нього звертались керівники «Українська панчішної фабрики»з проханнями допомогти захиститись від рейдерських атак, які здійснюють на це підприємство невідомі особи. У нього з керівниками «Української панчішної фабрики»добрі, товариські стосунки, вони йому дуже багато у житті допомогли. Тому вони до нього і звертались за допомогою.
							У листопаді 2008 року йому передали службову записку щодо питання ЗАТ «Українська панчішна фабрика», відповідно до якої фабриці необхідно було надати дозвіл на розробку плану землевідведення земельної ділянки на території Пустомитівського району Львівської області. Ця ділянка була необхідна фабриці для будівництва другої черги виробництва. Але фабрика за тривалий час так і не змогла отримати відповідні дозволи. У звязку з цим вони звернулись до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації надати дозвіл на розробку проекту землевідведення. Керівники фабрики попросили його посприяти у тому, щоб суд прийняв рішення на їх користь.
							Оскільки ці люди дійсно дуже допомогли йому в житті, він сказав, що спробує віддячити і теж допомогти. Він вирішив звернутись з цього питання до ОСОБА_3, у підпорядкуванні якого знаходився Львівський окружний адміністративний суд.
							В один з днів листопада 2008 року, у другий половині місяця, він зайшов до ОСОБА_3 та попросив допомогти в позитивному вирішенні питання ЗАТ «Українська панчішна фабрика». Для цього він передав ОСОБА_3 вказану службову записку. ОСОБА_3 пообіцяв вирішити це питання. Яким чином чи забезпечить щоб суд першої інстанції прийняв необхідне рішення, чи зробить це вже в апеляційному суді, він йому не сказав. На цьому вони попрощались. Про гроші за вирішення цього питання вони тоді не говорили.
							Для того щоб ОСОБА_3 позитивно вирішив питання ЗАТ «Українська панчішна компанія»він вирішив дати тому хабар, оскільки за розмовами знав, що ОСОБА_3 вирішує такі питання, в основному, за гроші. Для цього, він вирішив дати ОСОБА_3 20 тисяч доларів США.
							2 грудня 2008 року він взяв свої особисті 20 тисяч доларів США. Він вирішив, що цієї суми буде достатньо для того щоб ОСОБА_3 забезпечив прийняття судового рішення, яке необхідне ЗАТ «Українська панчішна компанія». Зі ОСОБА_3 він питання щодо коштів попередньо не обговорював і той від нього цих коштів не вимагав.
							Вказані грошові кошти представляли два упакування, у кожному з яких мало заходитися по сто купюр номіналом сто доларів США кожна, тобто загалом 20 тисяч доларів США. Кошти перераховувалися ним вручну.
							Зазначені грошові кошти були упаковані ним особисто в газету, а де саме він їх упаковував і де саме брав вказану газету, не пригадує.
							Вказана газета представляла собою один розворот, тобто чотири газетних сторінки, які видрукувані на звичайному сіруватому газетному папері. Вказана газета є загальнодержавним виданням, яке також містило відомості щодо західного регіону України, як то про погоду, в тому числі у м. Львові. 
							Того дня він знову прийшов до ОСОБА_3 у службовий кабінет для того, щоб дати тому ці 20 тисяч доларів США, як хабар за сприяння тим у позитивному вирішенні Львівським окружним адміністративним судом справи, яка перебувала у провадженні вказаного суду, зокрема сприяння у задоволенні вказаним судом позову ЗАТ «Українська панчішна фабрика»м. Львів до Пустомитівської РДА щодо зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації надати дозвіл вказаному підприємству на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва чергової лінії виробництва. 
							Зайшовши до кабінету ОСОБА_3 вони переговорили на якісь загальні питання. Під час розмови він поклав на робочій стіл ОСОБА_3 20 тисяч доларів США, загорнуті у газету. ОСОБА_3 побачив це і запросив його зайти до кімнати відпочинку. Він взяв гроші і тримаючи їх в руках пройшов за ОСОБА_3 у кімнату відпочинку.
							Там, у кімнаті відпочинку, він поклав на стіл 20 тисяч доларів США, сказавши ОСОБА_3, що це за хлопців з «Українська панчішної фабрики». ОСОБА_3 пообіцяв, що справа буде вирішена на користь ЗАТ «Української панчішна компанія».
							Після цього, він вийшов з кабінету ОСОБА_3 Що далі ОСОБА_3 зробив з цими 20 тисячами доларів США йому не відомо.
							ОСОБА_6 у своїх показаннях зауважив, що коли він прийшов до ОСОБА_3 і в розмові тому сказав, що призначений на посаду заступника Глави Секретаріату Президента України, то подумав, що ОСОБА_3 відмовиться брати від нього гроші (тим більше, що він вважає вимоги позову ЗАТ «Українська панчішна компанія» абсолютно законними). На його подив, ОСОБА_3 сприйняв цю ситуацію абсолютно спокійно і не відмовився взяти від нього ці кошти за судове рішення і одразу став запрошувати його відсвяткувати його призначення. Йому дуже не сподобалась така поведінка ОСОБА_3
							Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №130, який розпочинається з 8 хвилини 50 секунди і триває до 17 хвилини 40 секунд, що записана 24.11.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, свідок ОСОБА_6 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у м. Львові.
							Він підтверджує, що вказана розмова відбулася саме 24 листопада 2008 року, оскільки мав розмову зі ОСОБА_3 саме у двадцятих числах листопада 2008 року.
							На вказаному записі зафіксовано як він заходить до службового кабінету судді ОСОБА_3, вітається з тим та присідає за приставний столик робочого столу. При цьому, він вийняв з кишені свого піджака документ під назвою «службова записка», в якому були викладені обєктивні відомості щодо позовної заяви «Української панчішної компанії»до Пустомитівської районної державної адміністрації стосовно зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації надати дозвіл вказаному підприємству на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7га для будівництва ними чергової лінії виробництва, відомості щодо руху вказаної справи у Львівському окружному адміністративному суді та відомості щодо того, хто є головуючим суддею у справі за вказаним позовом та хто очолює зазначений суд.
							Далі, після нетривалої розмови на іншу тематику, він чітко оголошує ОСОБА_3, що прибув до того для вирішення питання щодо ЗАТ «Українська панчішна компанія». При цьому, ОСОБА_3 навіть повторює назву цього підприємства. 
							В подальшій розмові він викладає суть свого прохання до ОСОБА_3, яке зводиться до того, що він просить того посприяти, з огляду на займану посаду та повноваження, у вирішенні питання щодо задоволення Львівським окружним адміністративним судом зазначеної позовної заяви ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації, тобто постановлення рішення на користь компанії, а також просить щоб у подальшому таке рішення залишилося в силі при можливому апеляційному його перегляді Львівським апеляційним адміністративним судом.
							Для ясності того, що він конкретно просить у ОСОБА_3, він надав тому зазначений документ під назвою «службова записка». Свідок зауважив, що даний документ складав не він, а хтось із представників ЗАТ «Українська панчішна компанія»та хтось із керівництва компанії передав йому. 
							Одержавши від нього вказаний документ, ОСОБА_3 ще раз перепитав, що йому і на якій стадії розгляду зазначеної справи потрібно зробити, на що він тому повідомляє, що там (вказуючи на документ), тобто у «службовій записці», все написано. При цьому, суддя ОСОБА_3 ознайомлюється зі змістом вказаного документу. 
							Далі записом зафіксовано, як ОСОБА_3 погодився допомогти йому та почав повідомляти, яким чином буде йому допомагати і яким чином діятиме. Зокрема, він зазначив, що до кінця місяця зясує ситуацію у справі, щодо якої стосувалося його прохання, тобто за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія», що до кінця тижня він поставить відповідні задачі, тобто переговорить щодо вказаної справи з відповідними суддями Львівського окружного адміністративного суду. 
							По завершенню розмови він потиснув руку ОСОБА_3 та виходить з службового кабінету того.
							При цьому, вищевказаний документ під назвою «службова записка»залишається на столі у ОСОБА_3
							Оглянувши та ознайомившись з документом, що був вилучений 03.12.2008в ході обшуку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 та кімнати відпочинку до нього, який має назву «Службова записка», свідок ОСОБА_6 показав, що це однозначно саме той документ під назвою «Службова записка», який він дав ОСОБА_3, сидячи за приставним столиком у службовому кабінеті того 24 листопада 2008 року.
							При ньому ОСОБА_3 на зазначеному документі робив якесь позначення олівцем, обводив колом один запис. 
							Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №122, що записана 02.12.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у службовому кабінеті останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_6 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 2 грудня 2008 року у службовому кабінеті того, у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у м.Львові. 
							Даним відеозаписом зафіксовано, як він знаходиться у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 певний час розмовляє по телефону, а він сидить за приставним столиком робочого столу того.
							Потім ОСОБА_3 підходить до нього і між ними відбувається розмова. Спершу він повідомляє ОСОБА_3, що його призначено на посаду заступника Глави Секретаріату Президента України, з чим його ОСОБА_3 вітає. 
							Потім він повідомляє ОСОБА_3 про те, що має переїздити до м.Києва та після цього говорить, що він просив того про одну справу (мається на увазі про справу Львівського окружного адміністративного суду за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»), та при цьому виймає з кишені піджака кошти в сумі 20000 доларів США, що загорнуті до розвороту газети, з метою давання їх як хабара для ОСОБА_3 по вказаній справі. ОСОБА_3, очевидно усвідомивши, що у зазначеному пакунку знаходяться кошти, які він має намір дати йому, відразу піднявся із - за столу та запросив його пройти до кімнати відпочинку свого службового кабінету. 
							Далі записом зафіксовано, як на запрошення судді ОСОБА_3 він заходить до вказаної кімнати відпочинку. 
							У зазначеній кімнаті відпочинку він того дня відразу дав, а суддя ОСОБА_3, відповідно, одержав від нього вказані кошти. 
							Далі, після перерви у записі, відеозаписом зафіксовано як він із ОСОБА_3 виходить з вказаної кімнати відпочинку і вони продовжують розмову щодо справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації стосовно зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації надати дозвіл вказаному підприємству на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7га для будівництва ними чергової лінії виробництва. Зокрема, ОСОБА_3 інформує його про рух вказаної справи. 
							Далі записом зафіксовано розмову на іншу тему, після чого він виходить з кабінету судді ОСОБА_3 
							Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №121, що записана 2.12.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_6 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у м. Львові.
							Зафіксована вказаним відеозаписом розмова відбулася між ним та ОСОБА_3 2 грудня 2008 року.
							На вказаному записі зафіксовано, як він заходить до кімнати відпочинку службового кабінету судді ОСОБА_3 
							Зайшовши до вказаної кімнати, він відразу дав ОСОБА_3, поклавши на кухонну стінку, загорнуті до розвороту газети грошові кошти в розмірі 20 тисяч доларів США. 
							Свідок ОСОБА_6 зауважив, що вказані кошти він давав для судді ОСОБА_3, щоб той вжив заходів завдяки службовому становищу голови Львівського апеляційного адміністративного суду, у вирішенні питання про яке він раніше просив того та щодо якого надавав документ під назвою «службова записка», - щодо задоволення відповідним суддею Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації, а також за вжиття ОСОБА_3 заходів щодо залишення такого рішення суду в силі відповідними суддями Львівського апеляційного адміністративного суду при можливому його апеляційному перегляді.
							При цьому, ОСОБА_3 стояв поряд та спостерігав, як він кладе вказані кошти, розуміючи що він дає тому кошти і за що саме. 
							ОСОБА_148, після того як він дав вказані кошти, записом зафіксовано як він сідає на диван, що знаходиться у вказаній кімнаті, та продовжує розмову зі ОСОБА_3 щодо зазначених коштів та суті справи, по якій вони дані.
							Тоді він пояснив ОСОБА_3, що зазначені кошти йому передали його друзі. При цьому, у вказаній розмові він не хотів повідомляти ОСОБА_3 дійсне джерело походження тих коштів, тобто не вказав тому, що зазначені 20 тисяч доларів США насправді є його особистими.
							ОСОБА_148 він пояснив ОСОБА_3, у чому полягає його зацікавленість у цьому питанні, за яке він прийшов просити, зазначивши, що з керівництвом компанії його повязують тривалі дружні стосунки, та ці особи для нього є ніби членами сімї.
							ОСОБА_148, після нетривалої розмови щодо його роботи, він повідомляє ОСОБА_3, вказуючи тому при цьому рукою на ті грошові кошти 20 тисяч доларів США, що вони дані у справі щодо Панчішної фабрики. Після цього він пояснює ОСОБА_3, що собою представляє вказана фабрика, яке у неї виробництво. 
							Потім він веде зі ОСОБА_3 мову по суті питання, з якого прибув, - тобто щодо руху та перспектив розгляду у Львівському окружному адміністративному суді зазначеної справи, зокрема щодо судових засідань у вказаній справі, він повідомив ОСОБА_3, що засідання відкладали та зауважує, що уточнить, на яку саме дату воно відкладене. 
							При цьому, ОСОБА_3 також просить його уточнити вказану дату та повідомляє, що він уже за день до цього, тобто 1 грудня 2008 року, мав розмову з виконуючим обовязки голови суду, тобто Львівського окружного адміністративного суду, та дав тому контрольні питання щодо справи, за яку він просить. Також ОСОБА_3 тоді повідомив йому, що уже говорив з суддею, тобто головуючим суддею у справі за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія», та зорієнтував того на прийняття позитивного рішення і сказав, що після надходження такої справи до очолюваного ним суду таке рішення буде підтримане. 
							Також ОСОБА_3 пообіцяв, що ще раз проконсультує відповідного головуючого суддю з цього питання. 
							Далі відеозаписом зафіксовано розмову між ним та ОСОБА_3, яка не стосується тих грошових коштів, що були дані ним та суті справи, по якій вони домовлялися.
							По завершенню розмови зі ОСОБА_3 він виходить з вказаної кімнати відпочинку до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду (т. 11, а.с. 3-7, 8-12, 13-22).
							 До протоколу допиту свідка додано фототаблицю №1, якою зафіксовані основні моменти розмови ОСОБА_6 із ОСОБА_3 24 листопада 2008 року та моменти давання ОСОБА_6 і одержання цього дня від нього головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у його службовому кабінеті документа під назвою «службова записка», відомості якого стосуються адміністративної справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія», у вигляді стоп-кадрів, що зроблені з відеозапису, що наявний на відеокасеті VHS №130 (т. 11, а.с. 23-33).
							На фототаблицях №2 та №3, зафіксовані основні моменти розмови ОСОБА_6 із ОСОБА_3 2 грудня 2008 року та моменти давання ОСОБА_6 і одержання цього дня від нього головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у його кімнаті відпочинку хабара в розмірі, як встановлено у справі, 20 100 доларів США за виконання дій в інтересах третіх осіб - ЗАТ «Українська панчішна компанія», у вигляді стоп-кадрів, зроблених з відеозаписів, що наявний на відеокасеті №121 та на відеокасеті №122 (т. 11, а.с. 34-52).
							 Під час досудового слідства та у судовому засіданні свідок ОСОБА_144 показав, що у 2004 році під час «Помаранчевої революції»познайомився з ОСОБА_6. Після завершення Помаранчевої революції ОСОБА_6 приїздив у м.Київ, а він, інколи, приїздив у м. Львів, де вони зустрічалися і фактично перебували у добрих товариських стосунках. 
							Оскільки він займався безпекою ТОВ «Київ-Донбас», яке також певною мірою забезпечує безпеку ЗАТ «Українська панчішна компанія» м. Львів, то йому даним товариством було запропоновано придбати по номіналу акції цієї компанії.
							Приблизно у 2007 році він погодився на таку пропозицію і придбав 8 відсотків акцій ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							Час від часу ОСОБА_6 звертався до нього за допомогою, яку він тому надавав, зокрема забезпечував зустріч у м. Києві його друзів, їх супроводження.
							Після придбання акцій ЗАТ «Українська панчішна компанія»він почав перейматися проблемами цього товариства.
							На одному з засідань засновників даного товариства, що відбулося чи у кінці 2007 року, чи на початку 2008 року, було озвучено, що ЗАТ «Українська панчішна компанія»з 2004 року не може одержати в оренду земельну ділянку, розташовану на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області для розміщення на ній виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів. 
							При цьому, озвучувалося, що товариство на той час вже мало усі необхідні погодження відповідних органів щодо землі і справа залишалася лише за Пустомитівською районною державною адміністрацією, яка не видавала розпорядження про відвід та передачу землі в оренду ЗАТ «Українська панчішна компанія».
							Під час однієї з розмов, яка відбулася між ним та директором ЗАТ «Українська панчішна компанія»ОСОБА_143, приблизно у вересні - жовтні 2008 року, останній завів з ним мову щодо надання товариству зазначеної земельної ділянки в оренду. 
							При цьому ОСОБА_143 озвучив йому, що товариство вже навіть звернулося до суду з позовною заявою про зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації прийняти рішення надати товариству дозвіл на розробку відповідного проекту та в подальшому надати в оренду земельну ділянку на території Пасіки-Зубрицької сільської ради. Однак, суд такий позов не спішить розглядати, розгляд справи гальмується і виникають сумніви у вирішенні справи на користь товариства.
							В ході цієї розмови він повідомив ОСОБА_143, що знайомий з ОСОБА_6, який є впливовим чоловіком на Львівщині, оскільки був певний час головою Львівської обласної державної адміністрації, і він може з тим порадитися, як краще поступити у вказаній ситуації, можливо, той підкаже шлях вирішення існуючої проблеми. 
							ОСОБА_143 погодився на його пропозицію. При цьому для того, щоб він міг пояснити ОСОБА_6 суть питання, ОСОБА_143 надав йому аркуш, на якому було написано, про яку саме земельну ділянку йде мова, які погодження товариством було одержано і коли та з яким позовом, до якого суду ЗАТ «Українська панчішна компанія»звернулося, які вимоги поставило і на якій стадії розгляду знаходиться така справа.
							Також він попросив ОСОБА_143 щоб той на зворотній стороні даного аркуша зазначив прізвище, імя та номер мобільного телефону юриста, який займався веденням цієї справи у суді.
							Після вказаної розмови, приблизно восени 2008 року, він зателефонував в один із днів ОСОБА_6 і запитав чи знаходиться той у м. Львові. ОСОБА_6 відповів, що він у Львові і вони домовилися про місце зустрічі. 
							В обумовлений час (тоді ж восени 2008 року) вони зустрілися в одній з кавярень на центральній вулиці м. Львова, по проспекту Шевченка.
							У розмові з ОСОБА_6 він повідомив тому суть питання, зокрема, що ЗАТ «Українська панчішна компанія»має намір побудувати виробничий комплекс по виготовленню панчішно-шкарпеткових виробів, для чого необхідна земельна ділянка на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району, на яку одержано товариством всі необхідні погодження, але Пустомитівська районна державна адміністрація відмовляється відвести та надати таку земельну ділянку товариству в оренду. 
							Також він розповів ОСОБА_6, що ЗАТ «Українська панчішна компанія»звернулося з вказаного приводу до суду, але суд не розглядає зазначену справу належним чином. 
							В ході розмови він надав ОСОБА_6 вищевказаний аркуш з записами щодо цієї справи, який йому надав ОСОБА_143
							При цьому він попросив ОСОБА_6 порадити, як товариству правильно поступити у вказаній ситуації і попросив того, що якщо будуть якісь думки та ідеї щодо вказаної ситуації, щоб він зателефонував на номер телефону юриста, який був написаний на зворотній стороні вказаного аркуша. 
							ОСОБА_6 взяв вказаний аркуш і сказав, що подумає над порушеним ним питанням, але при цьому той йому нічого не обіцяв, можливих шляхів вирішення проблемного питання ЗАТ «Українська панчішна компанія»не озвучував. 
							На цьому їх розмова того дня була завершена.
							В подальшому, він з ОСОБА_6 розмов щодо вказаного питання не мав, як той розглядав порушене ним питання не знав. 
							Приблизно через місяць після тієї зустрічі з ОСОБА_6 він запитував ОСОБА_143 щодо руху вказаної справи, але той сказав, що ніяких змін не відбулося. 
							В подальшому він продав частину наявних у нього акції, залишивши у себе лише 0,2 %, і справи вказаного товариства його почали мало цікавити. 
							Оглянувши та ознайомившись з документом, що був вилучений 03.12.2008 в ході обшуку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 та кімнати відпочинку до нього, який має назву «Службова записка», свідок ОСОБА_144 показав, що це, скоріш за все, саме той аркуш з записами щодо справи ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської РДА про відведення земельної ділянки та надання її в оренду, який він восени 2008 року передав під час розмови ОСОБА_6 у м. Львові, який йому перед цим надав директор ЗАТ «Українська панчішна компанія»ОСОБА_143
							У рукописному написі на звороті даного аркуша зазначено прізвище, імя та номер мобільного телефону юриста, який займався судовою справою товариства за позовом до Пустомитівської РДА. 
							Свідок зазначив, що він не просив ОСОБА_6 давати ОСОБА_3 хабара в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія». Про давання будь-кому хабарів він з ОСОБА_6 мови не вів (т. 11, а.с. 53-60, т. 66, а.с. 1-3).
							 Свідок ОСОБА_143, голова правління ЗАТ «Українська панчішна компанія»у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що ЗАТ «Українська панчішна компанія»з початку роботи компанії займалася питанням одержання в оренду земельної ділянки площею 6,7 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району для будівництва лінії з виробництва панчішно-шкарпеткових виробів.
							У березні 2006 року компанія закінчила підготовку документів відносно погодження місця розміщення виробничого комплексу та подала ці документи для погодження і послідуючого надання згоди на розробку проекту відведення безпосередньо проекту відведення вказаної землі до Пустомитівської РДА.
							Разом з тим, в послідуючому такий дозвіл Пустомитівська РДА ЗАТ «Українська панчішна компанія»не надала. Тривалий час процес відведення зазначеної земельної ділянки був паралізований. 
							Тоді він звернувся до акціонерів компанії, пояснив їм проблемність відводу землі і у звязку з тим, що на вказаний проект було витрачено багато коштів, у тому числі на соціальні проекти села, було прийнято рішення звернутися до суду з позовом про зобовязання Пустомитівської РДА надати компанії дозвіл на розробку проекту відведення землі та укласти договір її оренди.
							Для звернення до суду компанії потрібен був компетентний адвокат. Для представництва інтересів товариства у суді він запросив ОСОБА_142, якого він знав як фахівця у галузі земельних спорів. При цьому він видав тому відповідну довіреність. 
							У серпні 2008 року ОСОБА_142 підготував в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»позов, який був поданий для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. У даному позові ставилося питання про зобовязання надати ЗАТ «Українська панчішна компанія»дозвіл на розробку проекту відведення землі площею 6,7 га і укладення в подальшому договору оренди цієї землі. Під час розгляду справи позовні вимоги компанії уточнювалися.
							В суді вказаний позов був прийнятий до провадження, але тривалий час не розглядався, так як засідання переносилися. 
							Про факт спрямування до суду вказаного позову він поінформував акціонерів компанії.
							В основному, він спілкувався по питаннях судових справ компанії з ОСОБА_144, який здійснював контроль за використанням коштів компанії. При цьому, він виклав ОСОБА_144 суть справи з відведенням землі, що ситуація зайшла в глухий кут, а тому підприємство звернулося до суду. 
							Під час судового розгляду вказаної справи за позовом товариства ОСОБА_142 час від часу надавав йому довідки (службові записки) відносно того, що ним виконано по справі, яка існує проблематика і на якій стадії знаходиться розгляд справи у суді.
							Восени 2008 року він дав один із вказаних звітів ОСОБА_144, щоб той краще орієнтувався в суті судового спору компанії і руху справи. 
							При цьому, свідок ОСОБА_143 показав, що ОСОБА_144 у кінці 2008 року згадував, що добре знайомий з ОСОБА_6 і що він може порадитися з ним відносно того, як підприємству краще поступити при вирішенні питання щодо виділення землі ЗАТ «Українська панчішна компанія».
							Особисто він ніколи не звертався до ОСОБА_6 з проханням дати ОСОБА_3 хабара в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»і подібного питання не ініціював. 
							Оглянувши та ознайомившись з документом, що був вилучений 03.12.2008в ході обшуку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 та кімнати відпочинку до нього, який має назву «Службова записка», свідок ОСОБА_143 показав, що цей документ стосується справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія» до Пустомитівської РДА, в якому ставилося питання про зобовязання відповідача надати товариству дозвіл на виготовлення проекту відводу землі площею 6,7 га і укласти в подальшому договір оренди цієї землі.
							Такі службові записки йому час від часу надавав ОСОБА_142
							Скоріш за все, оглянута службова записка була надана йому саме ОСОБА_142, а він її надав восени 2008 року ОСОБА_144, щоб той краще орієнтувався в суті судового спору підприємства та руху справи у суді.
							На зворотній стороні даної записки вказаний номер телефону ОСОБА_142 (т. 11, а.с. 61-69, т. 66, а.с. 3-6).
							 Свідок ОСОБА_142, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що приблизно у 2006 році, він як директор юридичної компанії «Янат консультант»познайомився з головою правління ЗАТ «Українська панчішна компанія»ОСОБА_143 ОСОБА_129 він допомагав даному товариству у оформленні документів щодо внесення змін до статуту. В подальшому він надавав вказаній компанії інші юридичні послуги, тому був добре знайомим з ОСОБА_143
							Вже на той час, він чув інформацію, що ЗАТ «Українська панчішна компанія»має земельні відносини з Пустомитівською районною державною адміністрацією щодо відведення земельної ділянки на території Пасіки-Зубрицької сільської ради (за межами населеного пункту) для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів.
							У червні 2008 року він у розмові з ОСОБА_143 довідався, що зазначене земельне питання все ще не вирішене, тому що Пустомитівська районна державна адміністрація не надала ЗАТ «Українська панчішна компанія»дозвіл на розробку проекту відведення землі і постійно посилається на різні обставини, з яких вказана адміністрація не може надати зазначений дозвіл.
							При цьому, він попросив ОСОБА_143 надати йому для вивчення відповідні документи з зазначеного питання для юридичної оцінки ситуації.
							Вивчивши документи він встановив, що у відносинах ЗАТ «Українська панчішна компанія» з Пустомитівською районною державною адміністрацією щодо відведення земельної ділянки площею 6,7 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради (за межами населеного пункту) для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів дії вказаної адміністрації є неправомірними, а її відмова у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є немотивованою та безпідставною.
							Так, за наявними у ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів документами він встановив, що у період з жовтня 2004 року по 2006 рік ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів зібрала усі необхідні дозволи та погодження місця розташування земельної ділянки площею 6,7 га для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів.
							У березні 2006 року вказане товариство подало до Пустомитівської районної державної адміністрації належним чином підготовлені матеріали, які необхідні для надання дозволу на розробку проекту відведення зазначеної земельної ділянки. 
							У квітні 2006 року Пустомитівська РДА погодила місце розташування зазначеної земельної ділянки, проте всупереч вимогам земельного законодавства не надала дозволу на виготовлення проекту відведення такої земельної ділянки для ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							За наявності у ЗАТ «Українська панчішна компанія»усіх належним чином оформлених документів, попереднього погодження місця розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів Пустомитівська РДА не мала будь-яких підстав для відмови ЗАТ «Українська панчішна компанія» у наданні зазначеного дозволу на розробку проекту відведення.
							Разом з тим, Пустомитівська РДА тривалий час посилалася то на те, що такий дозвіл щодо зазначеної земельної ділянки має надавати Львівська облдержадміністрація, то на наявність мораторію на продаж земельних ділянок, тощо. 
							У звязку з цим, він рекомендував ОСОБА_143 звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства та ставити питання про визнання дій Пустомитівської РДА щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту відведення незаконними та зобовязання вказаної адміністрації надати такий дозвіл.
							При цьому, він одночасно вказав ОСОБА_143, що готовий підготувати в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»відповідну позовну заяву та представляти інтереси даного товариства у суді. 
							На таку пропозицію ОСОБА_143 після певних вагань погодився та в подальшому як голова правління ЗАТ «Українська панчішна компанія»видав йому довіреність на представництво інтересів товариства у судах, органах виконавчої служби та інших державних установах. До вказаної довіреності було внесено також прізвище його друга ОСОБА_202, який зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності з надання юридичних послуг. ОСОБА_202 не був знайомий з керівництвом ЗАТ «Українська панчішна компанія»і зазначений у вказаній довіреності на випадок, коли він не зможе зявитися до суду. 
							На підставі зазначеної довіреності він підготував в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»позов в порядку адміністративного судочинства, який подав у серпні 2008 року до Львівського окружного адміністративного суду.
							У даному позові ним було поставлено вимогу визнати бездіяльність Пустомитівської РДА у ненаданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7 га за адресою: АДРЕСА_5 (за межами населеного пункту) незаконною та зобовязати Пустомитівську РДА виконати усі дії щодо погодження та виготовлення усіх документів для можливості підписання договору оренди на зазначену земельну ділянку і зобовязання укласти відповідний договір оренди.
							Зазначений позов Львівським окружним адміністративним судом був призначений до судового розгляду.
							В ході розгляду він неодноразово уточнював позовні вимоги ЗАТ «Українська панчішна компанія».
							У судових засіданнях він доводив обґрунтованість позову, мотиви якого викладені у підготовлених ним позовних заявах у цій справі.
							У своїх запереченнях на позов відповідач та третя особа на стороні відповідача посилалися на те, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для позивача може надати лише Львівська обласна державна адміністрація. Також вони посилалися, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»право власності чи оренди на земельні ділянки набуваються виключно на аукціонах.
							Оглянувши та ознайомившись з документом, що був вилучений 03.12.2008в ході обшуку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 та кімнати відпочинку до нього, який має назву «Службова записка», свідок ОСОБА_203 показав, що це «Службова записка», яку готував особисто він і подавав її для голови правління ЗАТ «Українська панчішна компанія»ОСОБА_143, як звіт.
							У зазначеній адміністративній справі він періодично готував для ОСОБА_143 такі службові записки, в яких викладав обєктивні відомості щодо обставин вищевказаної справи ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації, стану її розгляду у Львівському окружному адміністративному суді, перспектив судового процесу та значення судового рішення у даній справі. Такі службові записки він писав для ОСОБА_143, як особі, яка не має юридичних знань, для того, щоб той орієнтувався у обставинах справи, руху справи та міг при необхідності доводити такі відомості до відома інших керівників товариства. 
							Тому зазначена «службова записка»є однією з тих службових «записок», які готував особисто він та надавав ОСОБА_143
							Зазначений на звороті цього документа номер телефону належить йому (т. 11, а.с. 70-78, т. 66, а.с. 9-13).
							 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_145, в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду, останній підтвердив факти надходження до Львівського окружного адміністративного суду та розгляду суддею даного суду ОСОБА_204 позовної заяви ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації, справа №2а-2285/08.
							У листопаді 2008 року він, приблизно 2-3 рази, був у кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 з питань організації роботи суду, як в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду.
							Свідок зазначив, що ОСОБА_3 не мав з ним розмов щодо справи №2а-2285/08 за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів до Пустомитівської районної державної адміністрації (т. 11, а.с. 79-84).
							 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_204, судді Львівського окружного адміністративного суду, останній підтвердив факт розгляду ним справи №2а-2285/08 за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації про зобовязання надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6.7 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно-шкарпеткових виробів (т. 11, а.с. 85- 89).
							 Під час досудового слідства визнано речовим доказом адміністративну справу Львівського окружного адміністративного суду №2а-2285/08 за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів до Пустомитівської районної державної адміністрації та управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі про визнання бездіяльності Пустомитівської районної державної адміністрації незаконною, зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7 га за адресою: АДРЕСА_5 (за межами населеного пункту) для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів, зобовязання управління земельних ресурсів Пустомитівського району розробити та погодити завдання на розробку проекту землевідведення земельної ділянки площею 6,7 га за вказаною адресою, зобовязання Пустомитівської районної державної адміністрації в особі відповідних структурних підрозділів виконати усі дії щодо погодження та виготовлення усіх необхідних документів для можливості підписання договору оренди на земельну ділянку за вказаною адресою для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно-шкарпеткових виробів терміном на 25 років, зобовязання голови Пустомитівської РДА в 30 денний термін з дня набуття рішенням суду законної сили підписати договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою для розміщення виробничого комплексу по виготовленню панчішно шкарпеткових виробів терміном на 25 років. 
							У судовому засіданні, зокрема, досліджені наступні документи даної адміністративної справи:
							- адміністративний позов ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.08.2008.
							Згідно відомостей відбитку вхідного штампу, наявного на вказаному позові, він надійшов до Львівського окружного адміністративного суду 28 серпня 2008 року;
							- ухвала судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_204 про відкриття провадження у справі № 2а-2285/08 від 28.08.2008 та призначення попереднього судового засідання на 26.09.2008;
							- журнал судового засідання Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-2285/08 від 11.11.2008, згідно якого цього дня у справі оголошено перерву;
							- розписка, видана для представника ЗАТ «Українська панчішна компанія»та інших сторін у справі про явку у судове засідання 12 грудня 2008 року; 
							- довіреність, видана ЗАТ «Українська панчішна компанія»в особі голови правління ОСОБА_143 для ОСОБА_142 на представництво ЗАТ «Українська панчішна компанія»(т. 11, а.с. 171-179, 180-238, 239-240).
							 
							Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 20.01.2009, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно - і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним № 130. 
							У даному протоколі та додатках до нього, відповідно до відеозапису, наявного на відеокасеті № 130, зафіксовано, що 24 листопада 2008 року о 17 год. 35 хв. в службовий кабінет ОСОБА_3 заходить ОСОБА_6 В ході розмови ОСОБА_6 дістав з внутрішньої кишені піджака документ, який надав ОСОБА_3 для ознайомлення. При цьому, ОСОБА_3 переглянув вказаний документ та залишив його у себе. О 17 год. 43 хв. ОСОБА_6 вийшов з кабінету (т. 3, а.с. 144, 145).
							 Як вбачається з протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2009, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 122. 
							Даним протоколом та додатками до нього, згідно відеозапису наявного на відеокасеті №122, 2 грудня 2008 року зафіксовано факт перебування ОСОБА_6 у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3 та факт ведення розмов між ними (т. 3, а.с. 141, 142).
							 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2009, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 р. та №229 цт від 16.09.2008, здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 121. 
							Даним протоколом та додатками до нього, відповідно до відеозапису наявного на відеокасеті №121, зафіксовано, що 2 грудня 2008 року о 12 год. 19 хв. в підсобне приміщення службового кабінету ОСОБА_3 заходить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_6 підходить до кухонного гарнітуру та кладе на нього пакет з невідомим вмістом. Після того, вказані особи сидять за журнальним столиком, відповідно ОСОБА_6 на дивані, ОСОБА_3 на кріслі, та розмовляють. О 12 год. 44 хв. зазначені особи виходять з підсобного приміщення. 
							У додатку до вказаного протоколу розшифровці розмови, що наявна на відеокасеті №121 міститься текст розмови, яка відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т. 3, а.с. 135, 136-140).
							 Згідно висновку експерта №3944 від 28.12.2009, предметом дослідження якої стала відеокасета №130, що надана 20 січня 2009 року до Генеральної прокуратури України Управлінням СБ України у Львівській області, представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому інтервалі з 09 хв.01 сек. до 17 хв. 36 сек. відеокасети №130, є оригіналом та монтажу не піддавалася. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваній відеофонограмі проводився одночасно та безперервно (т. 24, а.с. 167-171).
							Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві показав, що вказаним відеозаписом зафіксовано його розмову із головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, в ході якої він надав тому документ під назвою «службова записка»та попросив посприяти, з огляду на займану тим посаду та повноваження, у вирішенні питання щодо постановлення Львівським окружним адміністративним судом рішення у справі за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»до Пустомитівської районної державної адміністрації на користь позивача та підтриманні в подальшому такого рішення при можливому апеляційному його перегляді Львівським апеляційним адміністративним судом (т. 11, а.с. 13-22, 23-52).
							 Згідно висновку експерта №551-552 від 30.09.2009, предметом дослідження якого стали відеокасети №№121, 122, що надані 18.12.2008 до Генеральної прокуратури України Управлінням СБ України у Львівській області, в досліджуваних розмовах, що зафіксовані на часовому інтервалі з 6 хв. 16 сек. до 31 хв. 08 сек. відеокасети №121 та на часових інтервалах з 42 хв. 09 сек. до 48 хв. 20 сек. і з 48 хв. 24 сек. до 49 хв. 29 сек. відеокасети №122, приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_6.
							Представлені на дослідження відеофонограми, що зафіксовані на часовому інтервалі з 6 хв. 16 сек. до 31 хв. 08 сек. відеокасети №121 та на часових інтервалах з 42 хв. 09 сек. до 48 хв. 20 сек. і з 48 хв. 24 сек. до 49 хв. 29 сек. відеокасети №122, є оригіналами та монтажу не піддавалися. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваних відеозаписах проводився одночасно та безперервно, за виключенням, переривання корисного сигналу в аудіоканалі на часовому інтервалі з 43 хв. 18 сек. до 43 хв. 45 сек. касети №122 (т.24, а.с. 71-79).
							У додатку до вказаного висновку експерта №551-552, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті №122: на часовому інтервалі з 42 хв. 09 сек. до 48 хв. 20 сек., міститься текст розмови, у якій брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до давання ним тому хабара 2.12.2008 р. (перед заходом у кімнату відпочинку) (т. 24, а.с. 78).
							 У додатку до даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті №121: на часовому інтервалі з 6 хв. 16 сек. до 31 хв. 08 сек., міститься текст розмови, у якій брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в ході якої останній дав ОСОБА_3 хабара в розмірі 20 тисяч доларів США (т. 24, а.с. 76-79).
							 У додатку до даного висновку експерта №551-552, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті № 122: на часовому інтервалі з 48 хв. 24 сек. до 49 хв. 29 сек., міститься текст розмови, у якій брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 2.12.2008 щодо справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія», після давання ним ОСОБА_3 хабара та по виходу з кімнати відпочинку (т. 24, а.с. 79).
							 У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №130, що розпочинається з 9 хвилини 02 секунди і триває до 17 хвилини 36 секунди, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБУ у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 24 листопада 2008 року у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_6 дав голові Львівського апеляційного адміністративного суду документ під назвою «Службова записка», що містить відомості відносно справи Львівського окружного адміністративного суду №2а-2285/08 за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»та попросив того вжити заходів завдяки службовому становищу голови Львівського апеляційного адміністративного суду до задоволення вказаного позову Львівським окружним адміністративним судом і підтримання такого рішення Львівським апеляційним адміністративним судом при його апеляційному перегляді. При цьому у вказаній розмові ОСОБА_6 чітко вказує, що він діє в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							В ході цієї розмови ОСОБА_3 пообіцяв ОСОБА_6 виконати вказане прохання, що у підсумку спонукало ОСОБА_6 дати 2.12.2008 р. хабара ОСОБА_3 для стимулювання у подальшому активності дій того в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія». 
							 Також, у судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №121, що розпочинається з 6 хвилини 16 секунд до 31 хвилини 08 секунд, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 2 грудня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_6 дав голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. хабара в розмірі 20100 доларів США за виконання тим дій з використанням наданих повноважень голови суду та владних повноважень судді. 
							При цьому, у вказаній розмові ОСОБА_6 чітко вказує, що зазначеного хабара він дає в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія»за вирішення на її користь справи щодо відведення землі. 
							 У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №122, що розпочинається з 42 хвилини 09 секунд і триває до 48 хвилини 20 секунд, та що розпочинається з 48 хвилини 24 секунд і триває до 49 хвилини 29 секунд, якими, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 2 грудня 2008 року у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_6 розпочав розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 з раніше порушеного ним питання щодо сприяння у вирішенні справи ЗАТ «Українська панчішна компанія»та дістав з кишені піджака загорнуті у розворот газети 20 100 доларів США для давання їх ОСОБА_3 як хабара за виконання тим дій з використання повноважень голови суду та владних повноважень судді в інтересах вказаного товариства. При цьому, ОСОБА_3 зорієнтувавшись у ситуації та усвідомивши наміри ОСОБА_6 дати хабара - запросив того для вказаних цілей до кімнати відпочинку. Після виходу із зазначеної кімнати відпочинку ОСОБА_3 продовжив з ОСОБА_6 розмову щодо справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія».
							 Як вбачається з протоколу обшуку, 3-4 грудня 2008 року під час обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_3, у робочому кабінеті, що на другому поверсі квартири АДРЕСА_1, виявлено та вилучено 201 грошову купюру номіналом 100 доларів США кожна на загальну суму 20 100 доларів США, що загорнуті у розворот газети (сторінки №3, 4, 45, 46) «Комсомольская правда в Украине»за 10-16 жовтня 2008 року (т. 6, а.с. 166-175; т. 11, а.с. 155-157, 158-160, 161-162, 163).
							Як вбачається з протоколу предявлення предметів для впізнання від 24.12.2008, свідок ОСОБА_6 в ході впізнання вказав, що, імовірно, саме у розвороті газети «Комсомольская правда в Украине»за 10-16 жовтня 2008 року (сторінки №№3, 4, 45, 46) були загорнуті 20 тисяч доларів США, що він дав ОСОБА_3 як хабар 02.12.2008 в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія».
							Вказаний розворот газети визнаний речовим доказом (т. 6, а.с. 166-175, 184, т. 11, а.с. 155-157, т. 47, а.с. 213-214, 215-216).
							 Згідно висновку експерта №60 від 06.05.2009, грошові купюри номіналом 100 доларів США кожна, що вилучені 3-4 грудня 2008 року під час обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_3, зокрема у робочому кабінеті, що на другому поверсі квартири АДРЕСА_1, відповідають встановленим зразкам і виготовлені на підприємстві, яке виготовляє грошові знаки для Федерального резервного банку США (т. 24, а.с. 239-246).
							 Вказані купюри визнані речовим доказом (т. 11, а.с. 155-157, 158-160, 161-162, 163).
							 Як вбачається з протоколу обшуку у службових приміщеннях голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13, по вул. Стецька у м. Львові, 3 грудня 2008 року у кімнаті відпочинку на столі в портфелі виявлено документ службова записка, яка починається записом: «28 жовтня 2004 р. постійно діючою комісією» і закінчується датою: «12.12.08 р.». На зворотному боці наявний рукописний напис: «Адвокат ОСОБА_142 = НОМЕР_5». 
							 Згідно висновку експерта №8107 від 20.10.2009 р., рукописні написи: «ОСОБА_6 + задоволити», на документі під назвою «Службова записка», що був виявлений та вилучений в ході обшуку 3.12.2008 р. у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3, виконані особисто ОСОБА_3 (т. 23, а.с. 155-156).
							Вказаний документ визнаний речовим доказом (т. 4, а.с. 4-38, т. 4, а.с. 227, 50-71, т. 47 а.с. 217-218, 219-220).
							 Також, 03.12.2008,під час обшуку у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, що у будинку № 13, по вул. Стецька, 13 у м.Львові виявлено та вилучено аркуш перекидного календаря за 11 грудня 2008 року з наявними на ньому рукописними написами наступного змісту: «11. Перегов. з ОСОБА_202. від ОСОБА_96. фабр. ОСОБА_6 ОСОБА_170»(т. 4, а.с. 175, 50-71, т. 11, а.с. 167-168).
							 Згідно висновку експерта №741 від 17.03.2009, рукописні написи: «11. Перегов. з ОСОБА_202. від ОСОБА_96. фабр. ОСОБА_6 ОСОБА_170», наявні на стороні за 11 грудня 2008 року аркуша перекидного календаря за 10-11 грудня 2008 року, що був вилучений 3.12.2008 під час обшуку у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, виконані особисто ОСОБА_3 (т. 23, а.с. 112-113).
							 Як вбачається з власноручно зробленого тексту на вказаній «службовій записці»та з даних аркуша перекидного календаря за 10-11 грудня 2008 року, ОСОБА_3 планував 11 грудня 2008 року, тобто за день до розгляду зазначеної справи (12.12.2008 р.), провести переговорити з в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_145 щодо вказаної справи.
							 Вказаний аркуш перекидного календаря визнаний речовим доказом (т. 4, а.с. 175, т. 47, а.с. 223-224).
							 Згідно копії декларації про доходи, зобовязання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного щодо себе та членів сімї ОСОБА_6 від 4.03.2008, ОСОБА_6 у 2007 році мав значні суми доходів, чим підтверджуються його показання про використання для давання як хабара ОСОБА_3 власних коштів (т. 11, а.с. 357-359).
							 Як вбачається з листа Глави Секретаріату Президента України вих. №02-02/3579 від 01.12.2009 та копії табеля використання робочого часу керівництва Глави Секретаріату Президента України та Уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки за грудень 2008 року, копії Указу Президента України «Про призначення ОСОБА_6 заступником ОСОБА_201 Президента України Представником Президента України у Верховній Раді України», ОСОБА_6 призначений заступником Секретаріату Президента України Представником Президента України у Верховній Раді України (т. 11, а.с. 356, 360).
							 Згідно листа відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року вих. №153-1/2-1139, встановлений Національним банком України курс гривні до долара США станом на 2 грудня 2008 року складав 714,20 грн. за 100 доларів США, чим підтверджується те, що 20100 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_6 хабара становило 143554,2 гривень, що більше ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (т. 35, а.с. 80, 81-82).
							 Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в одержанні у червні 2008 року від ОСОБА_7 хабара у великому розмірі та одержання від ОСОБА_7 хабара 7 жовтня 2008 року доводиться наступними доказами.
							 Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним під час досудового слідства показав, що влітку 2008 року ОСОБА_3 запропонував дати йому 100 тисяч гривень. Таке прохання ОСОБА_3 мотивував тим, що нібито необхідно проводити ремонт приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду, а коштів з державного бюджету на ці цілі не виділено. ОСОБА_3 звернувся до нього з таким проханням, оскільки вони були у давніх дружніх стосунках, а також той знав, що у нього є такі кошти. 
							Він не знає, чи дійсно ОСОБА_3 мав намір використати вказані гроші на ремонт приміщення суду. І звичайно він не мав жодних зобовязань моральних або юридичних щодо фінансування ремонту приміщення суду. Але він мав особистий інтерес у тому щоб дати ОСОБА_3 грошові кошти. Зрозуміло, що оскільки він є адвокатом, то постійно здійснює представництво інтересів своїх довірителів у судах, у тому числі Львівському апеляційному адміністративному суді, і кінцевий результат його роботи є прийняття позитивного рішення судом на користь його клієнта. Тому встановлення із ОСОБА_3 більш тісних стосунків давало йому можливість у майбутньому вирішувати з тим питання по судових справах. 
							Принаймні, він вважав, що після надання ОСОБА_3 вказаних грошей, зможе більш сміливіше заходити до того та питати про можливість вирішити ту чи іншу справу у суді. 
							Він розумів, що вказані гроші ОСОБА_3 йому не поверне, але все одно їх дав тому з вищевказаних причин. Йому було все одно, яким чином ОСОБА_3 використає вказані гроші, оскільки він переслідував свої особисті інтереси. Якщо б він відмовив тому і не дав вказаної суми грошей, то ставлення ОСОБА_3 до нього було б протилежним. І він не впевнений, що після цього, ОСОБА_3 приймав би його і вислуховував його прохання.
							100 тисяч гривень він передавав ОСОБА_3 у кімнаті, яка знаходиться поруч з його службовим кабінетом в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду. ОСОБА_160 він дав ОСОБА_3 десятьма пачками, купюрами номіналом 100 гривень, які були загорнуті у банківські упаковки, тобто в кожній пачці було по 10000 гривень.
							В подальшому ОСОБА_7 з власної ініціативи свої показання уточнив зазначивши, що 100 тисяч гривень у 2008 році він дав ОСОБА_3, оскільки вважав за необхідне підтримувати з тим нормальні стосунки і в подальшому вирішити певне питання. При цьому, він мав на увазі питання щодо сприяння ОСОБА_3, як головою Львівського апеляційного адміністративно суду у вирішенні Львівським апеляційним адміністративним судом адміністративної справи за апеляційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_146 щодо відведення тому та надання у власність земельної ділянки на території м. Львова. При цьому, він ОСОБА_3 конкретно про цю справу не говорив, але коли давав вказані кошти, то думав про можливість вирішення такого питання. 
							Він не виключає того, що дані ним ОСОБА_3 100 тисяч гривень той особисто зарахував в рахунок того, що в подальшому сприяв як голова Львівського апеляційного адміністративно суду у вирішенні Львівським апеляційним адміністративним судом адміністративної справи за апеляційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_146, щодо відведення тому та надання у власність земельної ділянки на території м. Львова.
							Прямо із ОСОБА_3 питання такого «заліку»він не обговорював, але не виключає, що при його зверненні до ОСОБА_3 по питанню щодо справи ОСОБА_147 той врахував вказані 100 тисяч гривень, як хабар у цій справі. 
							В подальшому ОСОБА_7, підтвердивши факт давання ним 100 тисяч гривень ОСОБА_3, уточнив свої показання зазначивши, що вказані кошти ОСОБА_3 просив його надати для оплати ремонтних робіт приміщення суду. ОСОБА_95 мала місце за 2 - 3 тижні до офіційного відкриття суду, можливо, в середині червня 2008 року. Вказані кошти він надав ОСОБА_3 особисто із рук в руки в приміщенні суду по вул. Стецька, в кімнаті, що в подальшому займав помічник голови суду (приймальні). Присутніх при цьому інших осіб не було. 
							Вказані кошти він передав на прохання ОСОБА_3, але йому було зрозуміло, що повернення коштів не передбачається. Також йому було зрозуміло, що не виконати це прохання він не може, оскільки в подальшому йому буде важко працювати в суді, який очолює ОСОБА_3 
							Також він розумів, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 просив ці кошти передати для проведення ремонтних робіт в приміщенні суду - вони не будуть офіційно обліковані для заявлених цілей і не можуть бути офіційно використані для проведення ремонтних робіт.
							Йому було зрозумілим, що вказані кошти отримано ОСОБА_3 для себе особисто, а пропозиція надати їх в якості внеску на ремонт приміщення, він оцінює як спосіб завуалювати хабар.
							При дачі попередніх показів з цього приводу він мав на увазі саме таке розуміння передачі коштів.
							Пропозиція ОСОБА_3 щодо передачі коштів була ним прийнята, оскільки в подальшому він передбачав необхідність звернення до того з різними проханнями, зокрема з проханням щодо допомоги у вирішенні справи ОСОБА_146
							Він розумів, що вказані кошти ОСОБА_3 отримує як хабара, а не спонсорську допомогу для проведення ремонтних робіт.
							Він особисто також сприймав ці кошти як хабар (т.12, а.с. 16-21, 22-27, 82-86, 92-102, т. 47, а.с. 24-33).
							 Під час очної ставки між свідком ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_7 підтвердив свої показання щодо давання ним ОСОБА_3 100 тисяч гривень влітку 2008 року (т. 12, а.с. 64-80).
							 У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вцілому підтвердив свої показання під час досудового слідства, однак уточнив, що на його думку передані 100000 грн. ОСОБА_3 дійсно були використані останнім на ремонт приміщення суду, зокрема на заміну паркету в приймальні службового кабінет голови Львівського апеляційного адміністративного суду (т. 66, а.с. 37-58).
							 Разом з цим, згідно акту документальної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівського апеляційного адміністративного суду за період з 20 листопада 2006 року по грудень 2008 року №08-22/5 від 10 березня 2009 року та акту документальної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за період з 20 листопада 2006 року по грудень 2008 року №08-22/8 від 13 березня 2009 року у 2008 році на рахунок Львівського апеляційного адміністративного суду та Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради будь-яких грошових коштів безпосередньо від ОСОБА_7 чи ОСОБА_3 не зафіксовано (т. 27, а.с. 44-343; т. 28, а.с. 1-254; т. 29, а.с. 29-328).
							 Згідно інформації Львівського апеляційного адміністративного суду України від 29.03.2011 № К-1919/11, в приймальні голови Львівського адміністративного суду ОСОБА_3 на третьому поверсі приміщення суду по вул. Стецька, 13 у м. Львові під час проведення ремонтних робіт у 2008 році заміна старого паркету на новий не проводилася (т. 62, а.с. 236). 
							 Також, свідок ОСОБА_7, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що у жовтні 2008 року він дав ОСОБА_3 гроші у сумі 20000 гривень і 1000 доларів США в якості хабара за залишення рішення Галицького райсуду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради в силі за наступних обставин.
							Наприкінці літа або у вересні 2008 року працівник його фірми (ТОВ «Юкон») ОСОБА_147 спитав у нього, чи не потрібна йому земельна ділянка розміром 0,1 га. При цьому, він запитав у того, звідки у нього земельна ділянка, за якою адресою розташована і за скільки він бажає її продати.
							ОСОБА_147 пояснив, що його батько ОСОБА_146 є інвалідом Великої Вітчизняної війни і по закону має право на отримання земельної ділянки розміром 0,1 га для здійснення індивідуального житлового будівництва. У звязку з цим, той написав заяву до Львівської міської ради з проханням надати земельну ділянку. З міської ради надійшла відповідь про те, що вільних земельних ділянок в межах м. Львова немає. 
							У звязку з цим, вони подали позов до Галицького районного суду м.Львова з проханням зобовязати Львівську міську раду надати земельну ділянку. При цьому, він знайшов вільну ділянку по вул. Липинського у м. Львові. Суд задовольнив їх позов і зобовязав міську раду надати ОСОБА_146 земельну ділянку по вул. Липинського. 
							З вказаним рішенням суду міська рада не погодилась і внесла апеляцію до Львівського апеляційного адміністративного суду, розгляд якої повинен відбутись чи в жовтні, чи в листопаді. При цьому ОСОБА_147 показав йому всі документи по цій справі, з якими він ознайомився і зрозумів, що рішення суду є законним.
							Він уточнив у ОСОБА_147 адресу земельної ділянки і спитав за скільки той хоче її продати. ОСОБА_147 відповів, що продасть її йому по 50000 гривень за сотку. 
							ОСОБА_7 сказав, що подумає, і пізніше самостійно їздив її оглянути. Це був пустир біля відстійника, поруч з яким знаходився приватний будинок. 
							Він вирішив, що земля йому цікава, на ній можливо побудувати автозаправну станцію або станцію технічного обслуговування. Він сказав ОСОБА_147, що придбає у нього землю, але по 40000 гривень за сотку, оскільки вона знаходиться біля відстійника, з якого тхне неприємним запахом, і сама по собі вона потребує великих капіталовкладень, на що той погодився.
							Таким чином, вони домовилися, що ОСОБА_147 приймає участь у судових засіданнях у справі і в апеляційному адміністративному суді, і, при необхідності, в касаційній інстанції, оскільки ОСОБА_7 не хотів особисто приймати участь у судових засіданнях. Після прийняття рішення судом ОСОБА_147 повинен був оформити документи на землю, приватизувати її, а потім продати йому за 400000 гривень.
							Оскільки ОСОБА_7 був зацікавлений у придбанні вказаної ділянки, то було необхідно, щоб апеляційний адміністративний суд залишив рішення Галицького районного суду м. Львова в силі.
							Вказане рішення суду він вважав законним, але для того, щоб підстрахуватись і отримати необхідне йому рішення суду, вирішив звернутись до ОСОБА_3 та передати тому особисті гроші, щоб той вплинув на прийняття потрібного йому рішення.
							При цьому, ні ОСОБА_147, ні ОСОБА_146 не знали про те, що він буде давати гроші ОСОБА_3 за прийняття необхідного рішення судом апеляційної інстанції. Він їх про це не ставив до відома.
							Таким чином, на початку жовтня 2008 року, він зустрівся із ОСОБА_3 у службовому кабінеті того, де просив надати йому допомогу у вирішенні вказаної справи, тобто підтримати рішення Галицького районного суду м.Львова у справі за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради про надання тому земельної ділянки. Наскільки він памятає, про цю справу він писав ОСОБА_3 на аркуші паперу.
							ОСОБА_3 погодився допомогти йому і після цього у кімнаті відпочинку ОСОБА_7 дістав з портфеля 20000 гривень, які поклав у шухляду кухонного гарнітуру. ОСОБА_65 цього, трохи пізніше з кишені піджака він дістав ще 1000 доларів США, які також поклав у шухляду. 
							У листопаді 2008 року Львівським апеляційним адміністративним судом було винесено ухвалу про залишення рішення Галицького районного суду м.Львова без зміни. Але документи на землю не оформлялись, оскільки ухвала апеляційного адміністративного суду до його затримання працівниками УСБ України у Львівській області у повній редакції виготовлена не була. 
							Переглянувши та прослухавши відеозаписи, що наявні на відеокасеті VHS №93, що записана 7.10.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_7 показав, що даними відеозаписами зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася у кімнаті відпочинку службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду, в будинку №13 по вул. Стецька у м. Львові.
							Зокрема, зафіксовано, як він заходить до кімнати відпочинку службового кабінету судді ОСОБА_3 Потім вони розмовляють на різні теми і в ході розмови ОСОБА_3 надав йому аркуш паперу та ручку.
							На аркуші паперу він написав ОСОБА_3 суму 5 тисяч доларів США та сказав, що це за вирішення питання про залишення в силі рішення суду за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради.
							Після цього, він взяв свій портфель, дістав звідти 2 пачки грошей, всього у сумі 20 тисяч гривень, показав ОСОБА_3 2 пальця руки, а потім вказівним пальцем в бік того, тобто давши зрозуміти, що дає ОСОБА_3 20000 гривень.
							ОСОБА_148, вказані гроші у сумі 20000 гривень він поклав у шухляду кухонного гарнітуру, який знаходився зліва від входу у кімнаті відпочинку ОСОБА_3 
							Потім він повернувся, сів у крісло і продовжив із ОСОБА_3 розмову.
							В ході подальшої розмови він дістав з внутрішньої кишені свого піджака 1 000 доларів США, показав ОСОБА_3 пять пальців і одним у бік шухляди, куди він клав гроші у сумі 20000 гривень, тобто він дав зрозуміти тому, що дає ще 1 000 доларів США по справі ОСОБА_146, щоб у сумі було 5000 доларів США, за які він з тим домовився.
							Вказані гроші в сумі 1 000 доларів США він поклав у ту саму шухляду кухонного гарнітуру, куди поклав 20000 гривень. 
							Також ОСОБА_7 у своїх показаннях наголосив, що 7 жовтня 2008 року він дав ОСОБА_3 20 тисяч гривень та 1 тисячу доларів США, саме як хабара за вжиття тим заходів, використовуючи службові повноваження голови Львівського апеляційного адміністративного суду до того, щоб колегією даного суду у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_146 було залишено у силі рішення суду першої інстанції, тобто відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Львівської міської ради. 
							Ці кошти він особисто сприймав саме як хабар даний для ОСОБА_3 Зазначені грошові кошти належали йому особисто (т. 12, а.с. 22-27, 28-32, 92-102, т. 47, а.с. 24-33, т. 66, а.с. 37-58).
							 
							До протоколу допиту свідка під час досудового слідства додано фототаблицю, якою зафіксовані основні моменти розмови ОСОБА_7 із ОСОБА_3 7 жовтня 2008 року та моменти давання ОСОБА_7 і одержання цього дня від нього головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 хабара в розмірі 20 тисяч гривень та 1 тисячі доларів США за виконання дій завдяки своєму службовому становищу голови суду та владі судді в інтересах ОСОБА_7 та інтересах третіх осіб ОСОБА_147, ОСОБА_146, у вигляді стоп-кадрів, що зроблені з відеозаписів, наявних на відеокасеті VHS №93 (т. 12, а.с. 33-53).
							 Під час очної ставки між свідком ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_7 повністю підтвердив свої показання щодо факту та обставин давання ним та одержання ОСОБА_3 7 жовтня 2008 року хабара в розмірі 20 000 гривень та 1000 доларів США за виконання дій в інтересах ОСОБА_147, ОСОБА_146 та його інтересах.
							Зокрема, ОСОБА_7 показав, що це відбувалося у службовому кабінеті ОСОБА_3, в приміщенні кімнати відпочинку. Він зустрівся зранку з ОСОБА_207. Він знав, що у провадженні суду є справа за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради про передачу у власність земельних ділянок. Раніше у нього була домовленість про те, що цю ділянку він у ОСОБА_146 викупить. Він вважав за потрібне сприяти розгляду у цій справі і, не повідомляючи про це ОСОБА_146 і ОСОБА_208, тобто його сина, вирішив передати 5 тисяч доларів США для позитивного вирішення вказаної справи. ОСОБА_160 передав в два рази, бо спочатку дав 20 тисяч гривень, але потім порахував про себе і у звязку з тим, що курс долара реально був тоді трошки інший - вирішив, що потрібно дану суму збільшити і буквально там через пять чи десять хвилин збільшив цю суму на тисячу доларів США. Тобто реально передав він в якості хабара 20 тисяч гривень і одну тисячу доларів США. 
							Він ці гроші поклав в шухляду барної чи кухонної стінки. Першу частину двадцять тисяч гривень, двома пачками по десять тисяч гривень, витягнув з свого власного портфеля - поклав в шухляду, а тисячу доларів витягнув з кишені піджака і теж поклав в те саме місце. Чи брав ці гроші ОСОБА_207 з цієї шухляди він не бачив, тому що попрощався з тим і вийшов з кімнати. 
							Він про вказану справу не озвучував нічого. Він перед цим на листочку написав, а після цього вони говорили про зовсім інші теми та зовсім інші справи, по яких ніякі хабарів він ОСОБА_3 не передавав. А лише на початку розмови він на листочку написав, що справа «ОСОБА_146»і після цього поклав зазначені гроші до шухляди стінки. 
							Наскільки він пригадує обставини, справа розглянута була на користь ОСОБА_146, тобто інваліда війни. Той отримав за рішенням у справі в суді першої інстанції земельну ділянку у власність. І це рішення було підтримано Львівським апеляційним адміністративним судом. ОСОБА_113 таку саму мету він ставив, щоб законність даного рішення була підтверджена у цій судовій інстанції. 
							Він не зясовував, чи вживав ОСОБА_3 якихось заходів, чи не вживав цих заходів, але справа була вирішена на користь позивача - ОСОБА_146. Єдине, що коли розгляд справи закінчився, то у розмові він подякував ОСОБА_207, за те що дана справа знайшла своє законне вирішення (т. 12, а.с. 64-80).
							 Свідок ОСОБА_147, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що його батько ОСОБА_146 є інвалідом 1 групи. Згідно діючого законодавства той має право на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. У звязку з цим в липні 2007 року він написав заяву до Львівської міської ради з проханням надати тому земельну ділянку розміром 0,1 га. Приблизно через місяць з міської ради надійшла відповідь, що вільної землі в межах міста немає.
							У звязку з цим він вирішив звернутися з позовом до суду на протиправні дії міської ради. Оскільки батько вже літній чоловік і не є юристом, той надав йому довіреність представляти його інтереси в суді.
							У вересні 2007 року він від імені батька подав позов до Галицького райсуду м. Львова про визнання дій міської ради протиправними та зобовязання надати земельну ділянку.
							В подальшому була знайдена вільна земельна ділянка по вул. Липинського у м. Львові, у звязку з чим він змінив позовні вимоги. 
							У березні 2008 року Галицьким районним судом м. Львова була винесена постанова про задоволення позовних вимог, визнання дій міської ради протиправними та зобовязання надати земельну ділянку по вул. Липинського.
							У квітні 2008 року на вказане рішення суду міською радою до Львівського апеляційного адміністративного суду було подано апеляцію.
							Приблизно наприкінці літа 2008 року у нього з ОСОБА_7 зайшла мова про вказану земельну ділянку. 
							Він розповів ОСОБА_7, що подавав позов до Галицького районного суду м. Львова, який виніс рішення на його користь, тобто зобовязав Львівську міську раду надати його батьку земельну ділянку по вул. Липинського.
							Він вважає це рішення законним, але міською радою було подано апеляцію, яку ще не розглянуто. ОСОБА_7 запитував у нього, що він буде робити з землею і чи не бажає продати її для нього. 
							Пізніше ОСОБА_7 знову повернувся до цієї розмови і висловив свій намір купити вказану земельну ділянку за 40000 гривень. за одну сотку, тобто загалом за всю земельну ділянку за 400000 гривень.
							Вони тоді домовилися, що коли рішення апеляційного суду буде на його користь і він оформить документи на земельну ділянку, приватизує її, то вони повернуться до конкретної розмови про продаж земельної ділянки.
							Він знав, що ОСОБА_7 взагалі цікава тема землі, оскільки той за будь-якої можливості скуповував земельні ділянки. 
							18 листопада 2008 року Львівським апеляційним адміністративним судом рішення Галицького районного суду м. Львова було залишене в силі.
							Від представника міської ради він дізнався, що на вказане рішення суду вони будуть подавати касаційну скаргу, у звязку з чим вирішив дочекатися рішення Вищого адміністративного суду, а вже потім, при позитивному рішенні, займатись оформленням документів на земельну ділянку. 
							Про давання грошових коштів голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 за вирішення питання щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції йому ОСОБА_7 нічого не говорив і він того про це не просив. 
							Також свідок зазначив, що про його домовленості з ОСОБА_7 щодо продажу земельної ділянки, його батько - ОСОБА_146 нічого не знав.
							ІНФОРМАЦІЯ_6 його батько помер. У звязку зі смертю батька, судовий процес щодо виділення земельної ділянки Львівською міською радою на стадії касаційного розгляду було закрито (т. 12, а.с. 119-123, 124-126, 127, т. 66, а.с. 34-37).
							 Свідок ОСОБА_209, головний спеціаліст відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів юридичного управління Львівської міської ради, будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що вона з 12 листопада 2007 року брала участь як представник відповідача - Львівської міської ради у справі Галицького районного суду м. Львова за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради про визнання рішення протиправним і його скасування, про зобовязання міської ради надати земельну ділянку у Галицькому районному суді м. Львова.
							Інтереси позивача у цій справі представляв ОСОБА_147 за дорученням.
							ОСОБА_33 вважала, що суд одразу закриє справу і відмовить у задоволенні позовних вимог, так як раніше були аналогічні звернення громадян до суду і такі позови суд залишав без розгляду.
							Пізніше позовні вимоги ОСОБА_146 змінювалися, зокрема ставилося питання щодо надання іншої земельної ділянки, уточнювалися позовні вимоги.
							7 березня 2008 року судом було винесено постанову про задоволення позову ОСОБА_146, визнання неправомірними дій міської ради та зобовязання міської ради надати земельну ділянку ОСОБА_146 у розмірі 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, для індивідуального житлового будівництва.
							Про вказане рішення суду вона доповіла своєму керівництву і їй сказали писати на нього апеляцію.
							1 квітня 2008 року нею була підготовлена апеляційна скарга на постанову Галицького районного суду м. Львова від 7.03.2008.
							18 квітня 2008 року з Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла копія ухвали від 14.04.2008 про відкриття провадження у справі.
							11 листопада 2008 року відбулось засідання суду, в якому вона підтримала апеляцію, висловила свою думку про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Також свої пояснення надав ОСОБА_147, який висловив думку про те, що рішення суду першої інстанції є законним, а апеляція міської ради необґрунтованою.
							Після цього, суд не прийняв рішення по суті, а чомусь оголосив перерву і переніс слухання на 18 листопада 2008 року.
							18 листопада 2008 року у неї і ОСОБА_147 запитали, чи є доповнення, а потім оголосили рішення, що апеляція залишається без задоволення.
							Про вказане рішення Львівського апеляційного адміністративного суду вона також доповіла керівництву і їй була дана вказівка писати касаційну скаргу.
							Копія ухвали суду надійшла до міської ради лише 11 грудня 2008 року. Нею було підготовлено касаційну скаргу, яку 17 грудня 2008 року направлено до Вищого адміністративного суду України (т. 12, а.с. 130-135, 136-142, т. 66, а.с. 22-24).
							 Свідок ОСОБА_210, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши адміністративну справу Галицького районного суду м. Львова №2-а-91/08 за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради, показав, що 14 квітня 2008 року ним у цій справі було відкрито апеляційне провадження. 23 квітня справа призначена колегією у складі суддів ОСОБА_4, ОСОБА_253 та ОСОБА_252 до апеляційного розгляду на 11 листопада 2008 року.
							11 листопада 2008 року справа № 22-а-7433/08 розглядалася колегією суддів у складі ОСОБА_4, його, як головуючого, та судді ОСОБА_223, який замінив суддю ОСОБА_253 В той день розгляд справи був відкладений на 18 листопада 2008 року.
							18 листопада 2008 року колегією суддів ОСОБА_211 та ОСОБА_4 під його головуванням прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2008 без змін. 
							Інтереси позивача у цій справі - ОСОБА_146 представляв ОСОБА_147, а відповідача: Львівської міської ради - ОСОБА_209 
							Щодо розгляду даної справи та прийняття у ній рішення він, як доповідач, доповідав голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 Так як і по іншим справам, у яких він був доповідачем - він висловлював ОСОБА_3 свою правову позицію щодо кінцевого рішення у справі. Вислухавши його, ОСОБА_3 з нею погодився (т. 13, а.с. 140-153, т. 66, а.с.27(зворот)-32).
							 Свідок ОСОБА_211, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства дав аналогічні показання відносно обставин розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року у справі №2-а-91/08 за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради (т. 12, а.с. 149-153, 154-157, т. 66, а.с. 24(зворот)-27).
							 Під час досудового слідства була визнана речовим доказом - адміністративна справа Галицького районного суду м. Львова № 2а-91/08 за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради про визнання неправомірних дій Львівської міської ради про відмову у наданні земельної ділянки та зобовязання надати земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
							У судовому засіданні, зокрема, були досліджені наступні документи даної адміністративної справи:
							- адміністративний позов ОСОБА_146 у Галицький районний суд м.Львова до Львівської міської ради про визнання рішення Львівської міської ради від 20.08.2007 про відмову у наданні йому, як інваліду війни 1- ої групи, земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва протиправним і скасування його, зобовязання відповідача надати йому земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва;
							- копія довіреності ОСОБА_146 від 27.09.2007, що видана ОСОБА_147;
							- зміни та доповнення до адміністративного позову ОСОБА_146, що подані у Галицький районний суд м. Львова його представником ОСОБА_146 3.11.2007, 10.12.2007, 6.02.2008;
							- довіреність Львівської міської ради, що видана ОСОБА_209;
							- постанова Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року у справі № 2а-91/08 за позовом ОСОБА_146 до Львівської міської ради, якою позов задоволено: визнано неправомірними дії Львівської міської ради про відмову у наданні земельної ділянки та зобовязано Львівську міську раду надати земельну ділянку ОСОБА_146, інваліду війни 1-ї групи для індивідуального житлового будівництва в розмірі 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;
							- апеляційна скарга Львівського міського голови ОСОБА_212 від 01.04.2008 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2008, в якій ставиться питання про скасування вказаного рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_146;
							- ухвала судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_252 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2008;
							- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду про закінчення підготовки справи і призначення її до апеляційного розгляду на 11 листопада 2008 року на 10 год. 00 хв.;
							- журнал судових засідань Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 та 18.11.2008, згідно відомостей яких участь у даній справі брав ОСОБА_147;
							- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-7433/08 від 18.11.2008, якою апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2008 без змін (т. 12, а.с. 173-178, 179-291, 292, 293-294, 295, 296).
							Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 93. 
							У даному протоколі та додатках до нього зафіксовано, що відповідно до відеозапису наявного на відеокасеті №93, 7 жовтня 2008 року об 11 год. в підсобне приміщення службового кабінету ОСОБА_3 зайшов адвокат, засновник юридичного агентства «Юкон»ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_3 розмістився на дивані, а ОСОБА_7 навпроти нього у кріслі.
							Сидячи за журнальним столиком вони розмовляли, робили записи на листку, який знаходився перед ними. В процесі розмови, об 11 год. 15 хв. співрозмовник ОСОБА_3 ОСОБА_7 дістав із портфеля темного кольору гроші та поклав в шухляду кухонного гарнітуру. Після подальшої розмови, об 11 год. 15 хв. ОСОБА_7 дістав з внутрішньої кишені піджака гроші, які також поклав в шухляду кухонного гарнітуру (т. 3, а.с. 2-3, 4-9).
							 
								 Згідно висновку експерта №549/550 від 05.06.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета №93, в досліджуваних розмовах, що зафіксовані на відеокасеті №93 на часових інтервалах з 0 хв. 01 сек. до 4 хв. 21,0 сек. та з 04 хв. 21,6 сек. до 25 хв. 15 сек., приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_7.
								Представлені на дослідження відеофонограми, що зафіксовані на часових інтервалах з 0 хв. 01 сек. до 4 хв. 21 сек. та з 04 хв. 21,6 сек. до 25 хв. 15 сек., відеокасети №93, є оригіналами та монтажу не піддавалися. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваних відеозаписах проводився одночасно та безперервно.
								У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті »з позначкою «93»: на часових інтервалах з 0 хв. 01 сек. до 4 хв. 21 сек. та з 04 хв. 21,6 сек. до 25 хв. 15 сек., міститься текст розмови, у якій, брав участь ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (т. 24, а.с. 91-98).
								 
								У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №93, що розпочинається з 0 хвилин 01 секунди і триває до 4 хвилини 20 секунд та з 04 хвилини 23 секунд до 25 хвилини 20 секунд, якими, як встановлено у справі, в ході проведення Управлінням СБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_7 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 7 жовтня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_7 дав голові Львівського апеляційного адміністративного суду хабара в розмірі 20 000 гривень та 1 000 доларів США за виконання тим дій з використанням наданих влади судді та повноважень голови суду в його інтересах та інтересах ОСОБА_147, ОСОБА_146
								 Згідно листа відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, встановлений Національним банком України курс гривні до долара станом на 7 жовтня 2008 року складав 486,95 гривень за 100 доларів США, чим підтверджується, що 1 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 хабара становило 4 869,5 гривень (т. 35, а.с. 80, 81-82).
								 Згідно довідки про вивчення стану здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом, Львівським та Івано-Франківським окружними адміністративними судами, яка складена на виконання спільних розпоряджень Голови Верховного Суду України і Голови Ради суддів України від 30.12.2008, робочою групою суддів Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України відмічено факт постановлення Галицьким районним судом м. Львова 7 березня 2008 року та залишення без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 18 листопада 2008 року постанови про задоволення позову ОСОБА_146 до Львівської міської ради, якою визнано неправомірними дії Львівської міської ради про відмову у наданні земельної ділянки та зобовязано вказану раду надати земельну ділянку ОСОБА_146 інваліду 1-ї групи для індивідуального житлового будівництва в розмірі 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
								При цьому у даній довідці зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши наявність земельної ділянки по АДРЕСА_6 яка не надана у власність або користування, задовольнили позов. Цим суди вийшли за межі власних повноважень та підмінили органи місцевого самоврядування (т. 48, а.с. 31, 32-136, 137-238). 
								 Вина ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні 8 жовтня 2008 року хабара у великому розмірі від ОСОБА_8 і ОСОБА_9, одержанні того ж дня хабара від ОСОБА_10, вина ОСОБА_4 у пособництві ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні вказаних хабарів; вина ОСОБА_3 у втручанні в діяльність судових органів, що вчинене з використанням свого службового становища, доводиться наступними доказами.
								 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань обвинуваченого ОСОБА_4, останній повністю підтвердив раніше дані ним показання у якості свідка.
								При цьому, ОСОБА_4 у своїх показаннях по суті предявленого йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.368КК України, також зазначив, про наявність протиправного впливу ОСОБА_3 на нього, що стосується випадків, наведених у предявленому йому обвинуваченні. 
								ОСОБА_113 в цих випадках була висловлена вимога про розгляд справ за участю «Львівобленерго»та «Тернопільобленерго»за винагороду, тобто отримання від цих підприємств коштів. 
								Зважаючи на можливий тиск щодо розгляду вказаних справ зі сторони ОСОБА_3 - вимогу того він передав помічнику судді ОСОБА_151, яка до цього цікавилася наслідками розгляду справи за участю «Львівобленерго».
								На висловлені ним вимоги ОСОБА_3 представниками «Львівобленерго»були передані кошти в сумі 15 тисяч доларів США при обставинах, наведених у предявленому йому обвинуваченні. 
								А саме кошти по справі «Львівобленерго»були передані йому помічником судді ОСОБА_151 після розгляду справи, це відбулося 7 жовтня 2008 року.
								Передані кошти він віддав ОСОБА_3 у кабінеті того 8 жовтня 2008 року.
								При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 зауважив, що дана ситуація виникла у звязку з тим, що при доповіді ОСОБА_3 про справи за участю вказаних ним сторін, він наголосив, що аналогічні справи розглядалися неодноразово і по них вже склалася практика розгляду судами.
								Одночасно ОСОБА_3 вказав, що не слід поспішати з їх розглядом, поки сторони у справі не дадуть коштів («Львівобленерго»- 20 тисяч доларів). ОСОБА_113 цю вимогу він передав цій стороні.
								При цьому, він не знав як поступити, оскільки самих сторін у справах він не знав і ніколи з таким зверненням ні до кого не звертався. 
								Але у даному випадку, зважаючи на те, що ОСОБА_3 може мати реальний негативний вплив на його роботу, він згадав, що справою «Львівобленерго»цікавилась помічник ОСОБА_151, тому він сказав їй вимогу ОСОБА_3 щодо розгляду цієї справи. 
								Через певний час ОСОБА_151 повідомила його, що «Львівобленерго»не може дати суму коштів, яка вимагалася ОСОБА_3, лише можуть дати 15 тисяч доларів США. Про це він повідомив ОСОБА_3 і сказав, що буде розглядати справу по закону без будь-яких коштів та подяк. На це ОСОБА_3 дав згоду на отримання від «Львівобленерго»запропоновану ними суму. Про це він повідомив ОСОБА_151, яка при наведених ним обставинах передала йому кошти, які він віддав ОСОБА_3 
								Даний факт передачі ним 8.10.2008 ОСОБА_3 коштів від «Львівобленерго»у сумі 15 тисяч доларів США, зафіксований з використанням відео-аудіо спостереження, відповідає дійсності.
								Одночасно обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що справа «Львівобленерго»вирішена ним по закону. 
								Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показаннях відмітив, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 втручався у його діяльність як судді доповідача у справі за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго» м. Львів на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року у справі господарського суду Львівської області, оскільки ОСОБА_3 під час доповіді ним по вказаній справі приблизно у вересні 2008 року вказав здійснювати судовий розгляд цієї справи у такому процесуальному порядку, щоб вимусити представників зазначеного підприємства дати йому грошові кошти в розмірі 20 тисяч доларів США.
								Тобто ОСОБА_3 таким чином мав намір вплинути на процесуальний хід розгляду вказаної справи, строки її розгляду.
								Дача йому як судді-доповідачу вказаної вказівки ОСОБА_3 і є втручанням у його діяльність як судді  доповідача у вказаній адміністративній справі. 
								При цьому, ОСОБА_3 перестав чинити на нього тиск і втручатися у його діяльність як судді доповідача у зазначеній справі лише після того, як він повідомив тому, що представники ВАТ «Львівобленерго»готові дати грошові кошти в розмірі 15 тисяч доларів США (т. 38, а.с. 18-24, 59-64, 65-67).
								 Як вбачається з заяви ОСОБА_4 від 1 лютого 2009 року до Генеральної прокуратури України, він ставить питання про допит його як свідка відносно подій, які відбувалися у Львівському апеляційному адміністративному суді, зобовязуючись надати слідству правдиві показання (т. 13, а.с. 1, т. 47, а.с 277-278).
								 Згідно оголошених показань ОСОБА_4 у якості свідка, що дані ним після подання вказаної заяви, останній показав, що у його провадженні знаходилася адміністративна справа №22а-436/08 за позовом ВАТ «Львівобленерго»до ДПІ у м. Львові про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними. Приблизно у вересні 2008 року ОСОБА_3 викликав його до себе у службовий кабінет і сказав, що якщо рішення у цій справі буде прийнято на користь «Львівобленерго», він повинен буде дати йому кошти, бо інакше до нього можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу. 
								Він неодноразово відкладав слухання справи, оскільки на це були процесуальні підстави клопотання сторін, неявка їх у судове засідання, про що доповідав ОСОБА_3 і поряд з цим ставив того до відома, що думка колегії суддів, можливо, буде на користь ВАТ «Львівобленерго».
								ОСОБА_3 вимагав від нього, що за законно прийняте рішення він повинен буде дати йому кошти. Він повинен був передати йому не менше 20 тисяч доларів США.
								Після такого вимагання з боку ОСОБА_3 він був у шоку, тому що він сам не Львівський, нікого не знав і навіть не уявляв як повинен виконувати таку злочинну вимогу ОСОБА_3 тоді він згадав, що коли цю справу передали йому на розгляд, про неї його запитувала помічник судді ОСОБА_151
								Повернувшись у свій кабінет, він запросив до себе ОСОБА_151 та повідомив їй про поставлені перед ним вимоги ОСОБА_3, що за законне рішення у цій справі на користь ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_3 вимагає від нього 20 тисяч доларів США. ОСОБА_151 сказала, що запитає, а у кого саме не уточнювала, і потім йому повідомить.
								Через деякий час ОСОБА_151 йому сказала, що 20 тисяч доларів США дати нереально і якщо можна, то дадуть 15 тисяч доларів США. 
								ОСОБА_148 ситуація йому набридала, ставила його у скрутне незаконне становище, тому, зайшовши у службовий кабінет до ОСОБА_3 він повідомив, тому, що буде розглядати справу за будь-яких обставин і прийме законне рішення на користь ВАТ «Львівобленерго». При цьому, він сказав ОСОБА_3, що погодилися дати 15 тисяч доларів США. Почувши від нього таку категоричну позицію, ОСОБА_3 погодився на такі умови, щоб йому дали 15 тисяч доларів США і сказав, щоб приймав рішення таке, як вважає за необхідне.
								Отримавши таку згоду ОСОБА_3 він сказав ОСОБА_151, що останній погодився отримати за цю справу 15 тисяч доларів США. 
								ОСОБА_151 в свою чергу сказала, що повідомить зацікавлених людей про це і скаже йому.
								Через деякий час ОСОБА_151 повідомила йому, що дане питання вирішено і що після винесення рішення вона дасть йому гроші, які він мав передати ОСОБА_3 
								7 жовтня 2008 року справа була розглянута колегією, у якій він був доповідачем, і ними було винесено абсолютно законне рішення на користь ВАТ «Львівобленерго». Наступного дня, вранці, ОСОБА_151 зателефонувала до нього у кабінет та попросила, щоб він вийшов. 
								Наскільки він пригадує, була середа і на 11 годину ранку у них повинна була бути нарада у кабінеті ОСОБА_3 і зустрівшись з ОСОБА_151 у коридорі, вона йому передала конверт, при цьому повідомила, що це те, що просили. 
								Як він зрозумів, то були гроші по справі ВАТ «Львівобленерго»у сумі 15 тисяч доларів США.
								У свою чергу він попрямував до ОСОБА_3, який знаходився у своєму кабінеті. 
								Він почав розповідати ОСОБА_3, що справи за 7 жовтня 2008 року розглянуті усі, після чого той встав із-за свого робочого стола і пішов до кімнати відпочинку, а він за ним.
								Там вони сіли біля журнального столика, де він дістав із кишені конверт, який йому надала ОСОБА_151 з 15 тисячами доларів США і дав його ОСОБА_3 та сказав, що це 15 тисяч доларів США по справі ВАТ «Львівобленерго». 
								Оглянувши та ознайомившись з матеріалами справи господарського суду Львівської області №5/963-13/150А (номер справи у Львівському апеляційному адміністративному суді №22а-436/08) за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання не чинними податкових повідомлень  рішень Державної податкової інспекції у м. Львові, ОСОБА_4 показав, що це саме та справа щодо якої приблизно у вересні 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 поставив незаконну вимогу дати йому 20 тисяч доларів США за результатами розгляду апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго», а в подальшому погодився одержати на таку вимогу 15 тисяч доларів США.
								У даному випадку суддя ОСОБА_3 ставлячи вказану вимогу не мотивував свої дії та не вказував, для яких саме цілей йому необхідні такі кошти.
								Аналізуючи дії ОСОБА_3, він дійшов висновку, що вказані кошти той вимагав для особистого збагачення, оскільки будь-яких намірів щодо використання в подальшому таких коштів на ремонт суду не висловлював.
								Також оглянута справа є саме тією справою, у якій на наступний день після її розгляду ОСОБА_151 дала йому грошові кошти в сумі 15 тисяч доларів США, що були одержані, очевидно, від представників ВАТ «Львівобленерго», як винагорода за вирішення зазначеної справи на їх користь, які він, у свою чергу, заніс та дав того ж дня голові Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3. 
								Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №94, що записана 8.10.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у службовому кабінеті останнього у м.Львові, ОСОБА_4 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 8 жовтня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у м. Львові.
								На вказаному записі зафіксовано, як він знаходиться у кімнаті відпочинку судді ОСОБА_3, зокрема сидить за журнальним столиком у кімнаті відпочинку робочого кабінету та доповідає ОСОБА_3 щодо справ, розглянутих 07.10.2008, у яких він був головуючим суддею.
								При цьому на вказаному журнальному столику перед ним лежить його папка з переліком справ, які були розглянуті 07.10.2008. Також на вказаній папці лежить білий паперовий конверт, в якому знаходяться ті 15 тисяч доларів США, що були одержані ним того дня від ОСОБА_151 
								В ході вказаної розмови він взяв вказаний конверт з коштами та дав його ОСОБА_3, пояснивши, що це кошти у справі «Львівобленерго», тобто кошти, що одержані від представників вказаного підприємства фактично на вимогу ОСОБА_3 за задоволення апеляційної скарги вказаного підприємства на рішення господарського суду Львівської області у вищевказаній справі.
								Записом зафіксовано як ОСОБА_3 взяв від нього вказані кошти та поклав поряд з собою на журнальний столик. ОСОБА_148 записом зафіксовано, як завершуючи з ним розмову суддя ОСОБА_3 взяв вказаний конверт з 15 тисячами доларів США у руки та залишив у себе (т. 13, а.с. 4-10, 11-18).
								 До протоколу допиту додано фототаблицю, якою зафіксовані основні моменти одержання 8 жовтня 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, за пособництва ОСОБА_4, хабара в розмірі 15 тисяч доларів США, що дані на його (ОСОБА_3) вимогу представниками ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Фототаблиця зроблена у вигляді стоп-кадрів з відеозапису, що наявний на відеокасеті VHS №94 (т.13, а.с. 19-20).
								 Під час очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю підтвердив свої показання, дані ним як обвинуваченим та як свідком у справі. 
								Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 в ході очної ставки навів обставини вимагання та одержання 8 жовтня 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, за його сприяння, хабара в розмірі 15 тисяч доларів США від представників ВАТ «Львівобленерго», зазначивши, які конкретно дії при цьому були вчинені ОСОБА_3 та ним. Також обвинувачений ОСОБА_4 показав, що з вказаних коштів він собі особисто будь-якої суми не одержував ні від представників ВАТ «Львівобленерго», ні від ОСОБА_3
								Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в ході очної ставки акцентував увагу на фактах адміністративного тиску на нього зі сторони ОСОБА_3 як голови Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								Зокрема, ОСОБА_4 відмітив, що невиконання вказівок голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 могло потягнути за собою адміністративний вплив на суддю, що могло вплинути на його подальшу роботу і взаємовідносини з останнім. 
								При цьому, ОСОБА_4 відмітив, що ОСОБА_3 давав йому як судді Львівського апеляційного адміністративного суду вказівку не слухати справу за позовом ВАТ «Львівобленерго»по суті, тобто не виносити у ній рішення, поки сторони не запропонують хабара. Таким чином ОСОБА_3 впливав на процедуру розгляду вказаної справи, зокрема вимагав затягування її розгляду (т. 38, а.с. 25-38).
								 Свідок ОСОБА_8, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2004 року обіймає посаду першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго». 
								В його посадові обовязки входить керівництво юридичним сектором підприємства. В період відсутності голови правління він забезпечує роботу ВАТ «Львівобленерго»вцілому. 
								У грудні 2006 року Державною податковою інспекцією у м.Львові були прийняті податкові повідомлення рішення щодо ВАТ «Львівобленерго»про зобовязання відрахування товариством частини прибутку до бюджету як господарської організації, у статутному фонді якої ніби то є державна частка. 
								ВАТ «Львівобленерго»не погодилося з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, оскаржило їх у встановленому порядку до ДПІ у м. Львові, а рішення даного податкового органу в подальшому - до ДПА у Львівській області.
								Оскільки скарги товариства до органів Державної податкової служби не були задоволені, товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень рішень ДПІ у м.Львові. 
								Рішенням господарського суду Львівської області від 4.07.2007 у задоволенні позову ВАТ «Львівобленерго»було відмовлено. 
								Не погоджуючись з таким рішенням суду, товариство у липні 2007року подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								На той час була уже вироблена судова практика, що за аналогічних обставин той же Львівський апеляційний адміністративний суд постановляв рішення на користь ВАТ «Львівобленерго». Більше того, вже існували рішення Вищого адміністративного суду України щодо аналогічних спорів інших субєктів господарювання, які постановлялися на користь останніх.
								Окрім цього, було рішення Конституційного Суду України, відповідно до якого Законом України «Про державний бюджет»на відповідний рік не може встановлюватися інше правове регулювання відносин, ніж це передбачено законами України. 
								Після подання апеляційної скарги впродовж декількох місяців з Львівського апеляційного адміністративного суду будь-яких відомостей про рух зазначеної апеляційної скарги не було.
								Зважаючи, що мова йшла про значну суму коштів близько 5,5 мільйонів гривень, вказана справа стояла у нього на контролі.
								З огляду на вказане, він попросив головного юрисконсульта ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_9 поцікавитися у вказаному суді, на якій стадії розгляду знаходиться зазначена апеляційна скарга.
								Після цього, ОСОБА_9 повідомила йому, що вона дізналася, що вказана справа тривалий час не призначена до розгляду через завантаженість суду та у звязку з переїздом суду у нове приміщення.
								В подальшому, навесні 2008 року, вказана апеляційна скарга була призначена до розгляду, почався судовий розгляд і згодом мало бути вже постановлене у ній кінцеве рішення. На цій стадії будь-яких проблем не виникало.
								Але згодом йому повідомили, що у справі за вказаною апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»змінено колегію суддів, яка її розглядає, і розгляд справи має початися з самого початку.
								Тоді у нього виникло питання, чому ж поміняли колегію. Це викликало у нього підозру, що хтось у Львівському апеляційному адміністративному суді заважає завершенню розгляду зазначеної апеляційної скарги.
								Тому він попросив ОСОБА_9 через наявних у неї знайомих дізнатися, що ж саме діється у Львівському апеляційному адміністративному суді з зазначеною справою, чому змінено колегію суддів, хто, можливо, перешкоджає заважає завершенню її розгляду.
								Він достовірно не знає, до кого саме ОСОБА_9 зверталася, але згодом вона повідомила йому, що дізналася, що справа за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»знаходиться на особистому контролі у голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 Це для ОСОБА_8 свідчило про те, що зазначена справа не буде вирішена по закону і що ОСОБА_3 чиняться перешкоди у тому, щоб справа була розглянута судом належним чином. 
								Чи тоді ж, чи дещо пізніше ОСОБА_9 повідомила йому, що у Львівському апеляційному адміністративному суді за вирішення справи по суті поставлена вимога дати 20 тисяч доларів США. Зважаючи на те, що вказана справа стояла на контролі у ОСОБА_3 і саме він виявляв до неї інтерес він усвідомлював, що саме ОСОБА_3 поставлено таку вимогу. 
								На вказану вимогу він відповів категоричною відмовою, оскільки у Львівському апеляційному адміністративному суді аналогічні справи ВАТ «Львівобленерго»вигравало раніше без будь-яких хабарів і цього разу будь-яких намірів давати будь-кому кошти за постановлення рішення, яке у будь-якому випадку має бути на користь товариства, він не мав. 
								Через якийсь період до нього підійшла ОСОБА_9 та повідомила, що Львівським апеляційним адміністративним судом зазначена сума за вирішення вказаної справи по суті зменшена до 15 тисяч доларів США. 
								Він пригадує, що у розмові з ОСОБА_9 говорив, що у звязку з тим, що справа знаходиться на контролі у самого голови суду, за постановлення рішення будуть продовжуватися вимоги дати кошти і що «безкоштовно»ця справа не буде вирішена. 
								При цьому, він говорив з ОСОБА_9, що він, можливо, і погодився б на таку вимогу, але якби сума коштів була менша. 
								Згодом, ОСОБА_9 повідомила йому, що Львівський апеляційний адміністративний суд має завершувати розгляд справи і, виходячи з того, що ВАТ «Львівобленерго»не зроблено певних рухів, тобто не дано коштів, то само собою зрозумілим є те, що рішення у цій справі буде постановлене не на користь товариства. 
								За таких обставин, він відчув безвихідність ситуації, яка полягала у тому, що без давання коштів апеляційна скарга ВАТ «Львівобленерго»не буде задоволена, а це потягне за собою безпідставне стягнення з товариства коштів в сумі 5,5 мільйонів гривень, що зумовить невиконання інвестиційної програми діяльності товариства, порушення чи паралізацію його роботи. 
								ВАТ «Львівобленерго»подало б на таке рішення касаційну скаргу і могло б виграти справу, але механізм повернення незаконно стягнутих коштів дуже складний і термін повернення може бути невизначений, що знову ж таки суттєво ускладнило б роботу товариства.
								Крім того, це призвело б до вироблення негативної судової практики, за якої їм важко буде в подальшому оспорювати відповідні нарахування податкових органів за аналогічних обставин та підстав.
								Всі юридичні питання у товаристві курує він, тому в випадку незадоволення апеляційної скарги товариства і настання вказаних наслідків, з огляду на велику суму платежів, вся відповідальність за ситуацію, що склалася, покладалася б персонально на нього, що загрожувало б не тільки його подальшій карєрі, але й роботі у товаристві. 
								Тому, аби захистити законні права та інтереси товариства, він вирішив в чергове не випробовувати долю та погодитися на поставлену вимогу, тобто дати вказані кошти - 15 тисяч доларів США, які, як він розумів ситуацію, вимагає особисто голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 Він розумів, що в протилежному випадку апеляція товариства не буде задоволена, а у кращому випадку розгляд справи буде затягнутий, що також буде негативним фактором для роботи товариства.
								Тоді він домовився з ОСОБА_9, що він дасть їй власні кошти, а вона має забезпечити щоб ці кошти в подальшому були дані вимагачу, яким, як він розумів, був ОСОБА_3
								Яким чином, через кого саме мали бути передані вказані кошти він з ОСОБА_9 не обумовлював, ці моменти вона мала визначити сама. 
								Зазначені кошти, тобто 15 тисяч доларів США, він дав ОСОБА_9 07 жовтня 2008 року.
								Після цього, того ж дня Львівський апеляційний адміністративний суд постановив рішення, яким апеляційну скаргу ВАТ «Львівобленерго»задовольнив в повному обсязі та визнав нечинними спірні податкові повідомлення - рішення. 
								Оглянувши та ознайомившись з копією справи господарського суду Львівської області за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у м. Львові, свідок ОСОБА_8 показав, що це копія саме тієї справи, у якій на незаконну вимогу дати кошти, яку, як він розумів, поставив голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, ним та ОСОБА_9, за вказаних ним обставин, було дано 15 тисяч доларів США аби тим самим забезпечити розгляд по суті та задоволення апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго» (т. 13, а.с. 38-45, т. 65, а.с. 50-66).
								 Як вбачається з заяви ОСОБА_8 від 02.02.2009 до Генеральної прокуратури України, останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив про факт давання ним та ОСОБА_9, внаслідок вимагання, та одержання головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабара в розмірі 15 тисяч доларів США.
								Зокрема, у даній заяві ОСОБА_8 вказав, що впродовж 2008 року до його відома неодноразово доводилися вимоги, висловлені головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 про давання йому коштів для забезпечення розгляду та вирішення справи по суті на користь ВАТ «Львівобленерго»у справі за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 4.07.2007 у справі за позовом товариства про визнання нечинними рішень ДПІ у м. Львові.
								07.10.2008 він змушений був на вимогу ОСОБА_3 дати разом з ОСОБА_9 кошти в розмірі 15 тисяч доларів США (т. 13, а.с. 22, т. 47, а.с. 243- 244).
								 Свідок ОСОБА_9, будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що з 1996 року працює у ВАТ «Львівобленерго»головним юрисконсультом і очолює юридичну службу. В її обовязки входить захист майнових прав та інтересів ВАТ «Львівобленерго»у судах.
								Приблизно весною 2008 року справа за позовом ВАТ «Львівобленерго»до ДПІ у м. Львові потрапила до Львівського апеляційного адміністративного суду. Інтереси ВАТ «Львівобленерго»в суді представляв начальник юридичного відділу ОСОБА_213 Аналогічні справи за позовом ВАТ «Львівобленерго»вже розглядалися господарськими та адміністративними судами і були вирішені на користь ВАТ «Львівобленерго». Тому вона була переконана що і ця справа буде вирішена відповідно до закону, тобто на користь ВАТ «Львівобленерго». Протягом значного проміжку часу вони не отримували із суду жодних повідомлень про рух справи, їм було не відомо чи прийнята справа до провадження та чи призначена до розгляду. У звязку з цим вона звернулась до своєї знайомої ОСОБА_152 з проханням отримати інформацію про рух справи, на що та їй відповіла, що спробує дізнатися. Через день - другий ОСОБА_152 їй повідомила в кого знаходиться справа, назвавши прізвище судді. 
								В подальшому, починаючи з березня 2008 року, у даній справі почався розгляд по суті та після декількох судових засідань у справі планувалися судові дебати та винесення рішення. 
								Приблизно у першій половині 2008 року представник ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_150 повідомив їй про чергове відкладення вказаної справи колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду та сказав, що справа передана іншій колегії. 
								Про вказану ситуацію вона доповіла першому заступнику голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8, який доручив їй дізнатись, яка ж реальна ситуація з рухом зазначеної справи, чому справа не розглянута по суті з постановленням кінцевого рішення, за наявності до того усіх підстав, а в чергове відкладена та чому змінено колегію суддів у ній, що тягло за собою розгляд справи з початку. 
								З цією метою вона зателефонувала своїй знайомій у господарському суді Львівської області ОСОБА_152 та попросила щоб та дізналася, який же фактичний рух та ситуація у вказаній справі через свої знайомства, оскільки у Львівському апеляційному адміністративному суді відсутня відповідна інформаційна база. Сама вона до голови суду не зверталась, тому що на прийом до нього не можливо було потрапити.
								Через деякий час ОСОБА_152 зателефонувала їй та повідомила, що вказана справа стоїть на контролі особисто у голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 і що у того до неї претензії в тому плані, що вона (як представник ВАТ «Львівобленерго») всі справи товариства хоче вигравати безкоштовно. 
								Також ОСОБА_152 повідомила, що за завершення розгляду справи у Львівському апеляційному адміністративному суді поставлена вимога дати 20 тисяч доларів США, відповідно, вона зрозуміла, що таку вимогу поставив ОСОБА_3, оскільки зазначена справа стояла у нього на контролі і було зрозумілим, що саме він перешкоджав завершенню її розгляду. 
								Для неї відразу стало зрозуміло в чому причина затягування розгляду справи. Тим паче, що по Львову ходили такі чутки, що в даному суді без грошей справи не вирішуються. 
								Після того як їй була озвучена зазначена сума хабара, вона звернулася до першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 та повідомила, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 вимагає від ВАТ «Львівобленерго»хабара в розмірі 20 тисяч доларів США. 
								Коли ОСОБА_8 почув про таку вимогу ОСОБА_3, то він страшенно був обурений такими діями ОСОБА_3 На той час була уже вироблена судова практика, що за аналогічних обставин той же Львівський апеляційний адміністративний суд постановляв рішення на користь ВАТ «Львівобленерго». Більше того, на той час існували рішення Вищого адміністративного суду України щодо аналогічних спорів інших субєктів господарювання, які постановлялися на користь обленерго. Тому виникала ситуація, що ОСОБА_3 вимагав від представників ВАТ «Львівобленерго»хабара за розгляд по суті спору, який за будь-яких обставин мав бути вирішений на користь товариства.
								За вказаних обставин, ОСОБА_8 в категоричній формі відмовився виконувати вимогу ОСОБА_3 щодо передачі тому грошових коштів в розмірі 20 тисяч доларів США. 
								Про вказану відмову давати кошти вона повідомила ОСОБА_152, сказавши, що вказана сума є надто великою. 
								В подальшому їй зателефонувала ОСОБА_152 та повідомила, що у Львівському апеляційному адміністративному суді у зазначеній справі за розгляд справи по суті згодні отримати кошти в розмірі 15 тисяч доларів США. 
								Зрозумілим було, що до цього має відношення той же ОСОБА_3
								В розмові із ОСОБА_8 останній говорив ОСОБА_9, що він погодився б на поставлену вимогу дати кошти, щоб захистити інтереси товариства, коли б сума була значно меншою.
								Після цього, вона повідомила про вимогу дати 15 тисяч доларів США ОСОБА_8, який знову сказав, що ВАТ «Львівобленерго»не має будь-якого наміру виконувати незаконну вимогу і що йому немає за що давати ОСОБА_3 такого хабара. 
								В подальшому, приблизно на початку жовтня 2008 року, їй знову зателефонувала ОСОБА_152 та повідомила, що у вказаній справі має бути винесена постанова. За таких обставин, зрозумілим було, що у випадку відмови дати вказану суму коштів рішення буде винесене не на користь ВАТ «Львівобленерго». Тобто таким чином ВАТ «Львівобленерго»було дано чітко зрозуміти, що при відмові дати хабара справа буде програна ВАТ «Львівобленерго», не дивлячись на відповідну судову практику з аналогічних судових спорів. Зрозумілим було також те, що вказану вимогу продовжує ставити ОСОБА_3 
								Тоді ж вона повідомила про вказане ОСОБА_8
								Знаходячись у безвихідному становищі, цього разу ОСОБА_8 прийняв рішення, що за створених обставин він не має іншого варіанту поведінки ніж дати кошти для задоволення апеляційної скарги товариства. Як вони обоє розуміли такі кошти мають потрапити голові суду ОСОБА_3
								При цьому, ОСОБА_8 тоді домовився з нею, що він дасть свої особисті кошти, а вона, в свою чергу, має забезпечити, щоб ці кошти були дані ОСОБА_3
								Після цього, вона телефонувала ОСОБА_152 та сказала, що їм потрібно зустрітися, чим дала тій зрозуміти, що представники ВАТ «Львівобленерго»цього разу погодилися на вимогу дати кошти. 
								Наскільки вона пригадує, то у день розгляду зазначеної справи, тобто 07.10.2008, ОСОБА_8 дав їй, як він повідомив, свої власні кошти, а вона того ж дня передала ці кошти ОСОБА_152, щоб та їх віддала до Львівського апеляційного адміністративного суду для ОСОБА_3
								Факт давання вказаних коштів відразу дав свій ефект - 07.10.2008у зазначеній справі судом було постановлене рішення на користь ВАТ «Львівобленерго».
								При цьому вона особисто не має будь-яких сумнівів у тому, що ОСОБА_3 одержав ті 15 тисяч доларів США, оскільки зазначену справу він особисто контролював. 
								Свідок також зауважила, що вказані кошти від ВАТ «Львівобленерго»вимагалися, як їй було відомо, особисто головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, який перешкоджав завершенню розгляду справи, тому вказані кошти були дані на незаконну вимогу ОСОБА_3, з метою захисту законних прав товариства. 
								Оглянувши копію справи господарського суду Львівської області №5/963-13/150А за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Львові, ОСОБА_9 повідомила, що це саме та справа, у якій голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 вимагав спершу 20 тисяч доларів США та у якій в подальшому першим заступником голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 та нею було дано на вказану вимогу кошти в розмірі 15 тисяч доларів США за забезпечення розгляду по суті та задоволення апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго». Ці кошти давалися для того, щоб захистити інтереси товариства від перешкоджання завершенню розгляду справи та щоб у цій справі не було постановлене незаконне рішення. 
								ОСОБА_9 також відмітила, що у випадку якщо б було відмовлено дати хабара на вищезазначену вимогу, яка йшла від ОСОБА_3, то рішення Львівського апеляційного адміністративного суду було б не на користь ВАТ «Львівобленерго». А враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення з ВАТ «Львівобленерго»податковими органами було б стягнуто суму нарахованих податкових платежів, що могло б паралізувати чи значно утруднити роботу товариства. 
								Звісно, ВАТ «Львівобленерго»подало б на таке рішення касаційну скаргу і могло б виграти справу, але механізм повернення незаконно стягнутих коштів дуже складний і термін повернення може бути невизначений, що знову ж таки суттєво ускладнює роботу товариства. 
								При цьому, була б вироблена негативна практика, що утруднювало б відстоювання інтересів підприємства у інших аналогічних справах.
								Більше того, навіть у випадку чергового затягування розгляду зазначеної справи для ВАТ «Львівобленерго»також були б негативні наслідки, які полягають у тому, що податкові органи за аналогічних підстав та обставин нараховували б до сплати податкові платежі, а на такі платежі в подальшому - пеню, що знову призводило б до судових спорів та утруднення роботи товариства. Тому своєчасний розгляд зазначеного спору був необхідний також для визначення правильності позиції у такому спорі ВАТ «Львівобленерго» і констатації безпідставності вимог податкових органів (т. 13, а.с. 26-29, 31-37, т. 65, а.с. 66-85).
								 Як вбачається з заяви ОСОБА_9 від 02.02.2009 до Генеральної прокуратури України, остання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомляє про факт давання нею та ОСОБА_8, внаслідок вимагання, та одержання головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабара в розмірі 15 тисяч доларів США.
								Зокрема, у вказаній заяві ОСОБА_9 вказала, що впродовж 2008 року від голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 надходили вимоги дати хабара за розгляд по суті та на користь ВАТ «Львівобленерго»апеляційної скарги товариства на постанову господарського суду Львівської області від 07.07.2007.
								У випадку невиконання такої вимоги справа не була б розглянута по суті тривалий час або апеляційна скарга товариства не була б задоволена. 
								За таких обставин, вона та перший заступник голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 змушені були виконати вказану вимогу ОСОБА_3 та дати кошти в розмірі 15 тисяч доларів США, що належали ОСОБА_8 (т. 13, а.с. 21, т. 47, а.с. 243-244).
								 Свідок ОСОБА_152 будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що працює у господарському суді Львівської області. У неї є знайома ОСОБА_151, яка працює у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
								Приблизно у вересні  жовтні 2008 року до неї звернулася її знайома ОСОБА_9, яка працює юристом у ВАТ «Львівобленерго»з проханням дізнатися, у кого на розгляді знаходиться справа ВАТ «Львівобленерго»та дала їй номер справи.
								ОСОБА_33 зателефонувала своїй знайомій ОСОБА_151, щоб та дізналася. Після цього, ОСОБА_151 передзвонила їй та повідомила дату розгляду справи і доповідача.
								ОСОБА_33 зателефонувала ОСОБА_9 та передала інформацію.
								Через деякий час ОСОБА_9 звернулася до неї та повідомила, що суддя хоче винести рішення не на користь ВАТ «Львівобленерго»та чи не могла б вона допомогти у вирішенні цього питання, на що вона пообіцяла, що через свою знайому спробує дізнатися. 
								З цього приводу вона знову зателефонувала ОСОБА_151 та запитала чи можна буде допомогти у вирішенні питання ОСОБА_9 і що для цього потрібно, на що та повідомила що попитає.
								Через деякий час ОСОБА_151 їй повідомила, що за вирішення питання на користь ВАТ «Львівобленерго»просять 20 000 доларів США.
								ОСОБА_33 у свою чергу про ці вимоги повідомила ОСОБА_9, на що та відповіла, що їм так не підходить, таку суму вони не готові дати. 
								Через значний проміжок часу до неї знову звернулася ОСОБА_9 і запропонувала 15 000 доларів США за вирішення на користь ВАТ «Львівобленерго»питання повязаного з апеляційною скаргою.
								Суть справи їй не відома і вона нею не цікавилася.
								ОСОБА_33 знову зателефонувала ОСОБА_151 та повідомила, що запропоновано таку суму. Та сказала, що запитає у судді і передзвонить. Через деякий час ОСОБА_151 передзвонила і сказала, що суддя згодився. Тоді ОСОБА_9 привезла їй зазначену суму, тобто 15 000 доларів США, які були у конверті, які вона відвезла на вул. Саксаганського, 13 у Львівський апеляційний адміністративний суд та передала вказаний конверт ОСОБА_151 на вулиці біля суду (т. 13, а.с. 46-49, т. 65, а.с. 111-118).
								 Під час очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_152, ОСОБА_9 повністю підтвердила свої показання щодо її взаємовідносин із ОСОБА_152 при даванні нею та ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_3 хабара голові Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3.
								Свідок ОСОБА_152 в ході даної очної ставки підтвердила факти звернення до неї ОСОБА_9 з проханням звернутися до її знайомих у Львівському апеляційному адміністративному суді з питання зясування інформації про рух у вказаному суді справи за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області до податкових органів. На таке прохання вона погодилася.
								З цього приводу вона зверталася для зясування інформації, яка цікавила ОСОБА_9, до працівника Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_151 
								ОСОБА_152 підтвердила факти того, що вона передавала для ОСОБА_9 інформацію від ОСОБА_151, яку тій передавав суддя з Львівського апеляційного адміністративного суду. При цьому, вона дійсно говорила ОСОБА_9 повідомлену їй ОСОБА_151 інформацію про наявність інтересу до справи ВАТ «Львівобленерго»голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 та про вимогу передати у вказаній справі 20 тисяч доларів США для забезпечення таким чином можливості подальшого розгляду такої справи по суті.
								Також вона передавала ОСОБА_9 інформацію відносно того, що остаточною сумою коштів, яку вимагають у Львівському апеляційному адміністративному суді у справі за апеляцією ВАТ «Львівобленерго», є 15 тисяч доларів США.
								Свідок зазначила, що вона не пригадує, чи першою пропонувала їй ОСОБА_9, що від ВАТ «Львівобленерго»пропонують 15 тис. доларів США, чи ініціатива дати саме таку суму коштів першопочатково виходила від Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								ОСОБА_33 пригадує, що ОСОБА_9 в розмові говорила їй, що її керівництво повідомило, що сума 20 тисяч доларів США є надто великою і вони, можливо, погодилися б дати кошти в суд, але якщо сума вимоги була меншою. А в подальшому ОСОБА_151 їй повідомила, що остаточною вимогою є вимога дати у справі ВАТ «Львівобленерго»- 15 тисяч доларів США.
								ОСОБА_9 у день розгляду зазначеної справи, на початку жовтня 2008 року, передала їй пакет у якому, як та їй повідомила, знаходилося 15 тисяч доларів США, і вона цей пакет того ж дня передала ОСОБА_151 щоб та його передала тим, хто вимагав ці кошти (т. 13, а.с. 63-68).
								 
								Свідок ОСОБА_151, радник заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що з суддею ОСОБА_4 у неї робочі стосунки, як і з іншими працівниками суду. У серпні чи у вересні 2008 року до неї звернулася її знайома ОСОБА_152 з проханням поцікавитися про рух справи відносно ВАТ «Львівобленерго»за позовом до податкової і при цьому сказала, що справа знаходиться у судді ОСОБА_4 З ОСОБА_152 вона просто знайома і зі слів тієї безпосереднього відношення до ВАТ «Львівобленерго»та не має, про це її хтось попросив із знайомих.
								Виконуючи прохання ОСОБА_152, вона підійшла до судді ОСОБА_4 і поцікавилася про рух вказаної справи.
								При зустрічі вона сказала їй, на яке число призначена справа. Також ОСОБА_152 попросила чи зможе вона поклопотати щоб справа у суді була розглянута на користь ВАТ «Львівобленерго», на що вона відповіла, що попробує зясувати. 
								Після цього, вона підійшла до судді ОСОБА_4 та запитала у того чи можливо прийняти у справі рішення на користь ВАТ «Львівобленерго», на що останній конкретної відповіді не дав.
								В подальшому, до неї звернувся вже сам суддя ОСОБА_4. і між ними відбулася розмова, в якій він повідомив їй, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 поставив перед ним вимогу, що за постановлення у вказаній справі рішення на користь ВАТ «Львівобленерго»він має дати тому 20 тисяч доларів США.
								Тоді ж він і попросив її звязатися з тими особами, які цікавилися зазначеної справою та через них довідатися чи зможуть уповноважені представники ВАТ «Львівобленерго»дати вказану суму коштів. Вона погодилася виконати зазначене прохання. 
								Після цього вона зателефонувала ОСОБА_152, зустрілася з нею і сказала, що за позитивне прийняття рішення у справі необхідно буде сплатити 20 тисяч доларів США. ОСОБА_152 їй відповіла, що вона це питання не вирішує і поцікавиться у осіб, які її про це просили, чи згодні вони заплатити 20 тисяч доларів США. Потім ОСОБА_152 зателефонувала їй і сказала, що 20 тисяч доларів США це забагато, а знайомі згодні заплатити 15 тисяч доларів США. З ким із цього приводу ОСОБА_152 спілкувалася вона не знає і не цікавилася. Про це вона розповіла ОСОБА_4, пояснивши, що люди згодні дати 15 тисяч доларів США.
								Напередодні розгляду справи, десь у жовтні 2008 року, ОСОБА_4 їй повідомив, що ОСОБА_3 має намір одержати у зазначеній справі від ВАТ «Львівобленерго»15 тисяч доларів США та попросив передати таку інформацію через своїх знайомих до вказаного товариства.
								ОСОБА_33 зателефонувала ОСОБА_152 і повідомила тій про це.
								Приблизно на початку жовтня 2008 року, у день розгляду справи, близько 10 години, ОСОБА_152 приїхала до приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду по вул. Саксаганського, 13 у м. Львові, де передала їй у конверті 15 тисяч доларів США. 
								Взявши конверт з грошима вона відразу піднялась на четвертий поверх до кабінету ОСОБА_4 і попросила того вийти у коридор. У коридорі суду вона віддала ОСОБА_4 конверт з грошима, який дала їй ОСОБА_152, сказавши, що це за справу від ВАТ «Львівобленерго».
								Їй достовірно не відомо як ОСОБА_4 розпорядився зазначеними коштами, але аналізуючи ситуацію та дії ОСОБА_4, що передували їх одержанню, вона особисто вважає, що він їх особисто собі не брав, а віддав ОСОБА_3 (т.13, а.с. 51-55, 56-61, т. 65, а.с. 138-143).
								 Під час очної ставки між ОСОБА_151 та ОСОБА_152 остання підтвердила свої показання та уточнила, що до неї звернулася її знайома з ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_9 з проханням звернутися до її знайомих у Львівському апеляційному адміністративному суді з питання зясування інформації про рух у вказаному суді справи за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області до податкових органів. На таке прохання ОСОБА_9 вона погодилася.
								З цього приводу вона вирішила звернутися для зясування інформації, яка цікавила ОСОБА_9, до працівника Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_151, з якою вона знайома. 
								ОСОБА_151 зясувала у відповідного судді інформацію, яка цікавила ОСОБА_9, щодо руху зазначеної справи. Також ОСОБА_151 повідомила їй інформацію про наявність інтересу до справи ВАТ «Львівобленерго»голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 та про вимогу передати у вказаній справі 20 тисяч доларів США для забезпечення таким чином можливості подальшого розгляду такої справи по суті.
								Після цього, вона передавала для ОСОБА_9 інформацію від ОСОБА_151, яку тій передавав суддя з Львівського апеляційного адміністративного суду. При цьому, вона передала ОСОБА_9 також повідомлену їй ОСОБА_151 інформацію про наявність інтересу до зазначеної справи судді ОСОБА_3 та про вимогу передати у вказаній справі 20 тисяч доларів США для забезпечення таким чином можливості подальшого розгляду такої справи по суті.
								ОСОБА_148 вона передавала ОСОБА_151 інформацію від ОСОБА_9, що представники ВАТ «Львівобленерго»не погоджуються дати на поставлену їм вимогу 20 тисяч доларів США, вважаючи таку суму надто великою.
								В подальшому у 2008 році ОСОБА_151 повідомила їй інформацію відносно того, що остаточною сумою, яку у вказаному суді по зазначеній справі за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»ставлять, є 15 тисяч доларів США. Таку інформацію вона передала ОСОБА_9 
								У день розгляду зазначеної апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго», на початку жовтня 2008 року, ОСОБА_9 передала їй пакет у якому, як та їй повідомила, знаходилося 15 тисяч доларів США, і вона цей пакет того ж дня передала ОСОБА_151 щоб та його передала тим, хто вимагав ці кошти. 
								 ОСОБА_151 під час очної ставки також підтримала свої показання та підтвердила зазначені показання ОСОБА_152, зазначивши, що дійсно на прохання тієї зясовувала інформацію щодо руху справи за позовом ВАТ «Львівобленерго», зокрема зверталася з цього приводу до судді ОСОБА_4
								В подальшому, до неї звернувся вже сам суддя ОСОБА_4. і між ними відбулася розмова, в якій той повідомив їй, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 поставив перед ним вимогу, що за постановлення у вказаній справі рішення на користь ВАТ «Львівобленерго»він має отримати від представників цього товариства та дати йому 20 тисяч доларів США. 
								Тоді ж ОСОБА_4 і попросив її звязатися з тими особами, які цікавилися зазначеною справою, тобто з ОСОБА_152, та таким чином довідатися чи зможуть уповноважені представники ВАТ «Львівобленерго» дати вказану суму коштів на зазначену вимогу, що вона виконала.
								Також свідок ОСОБА_151 підтвердила, що дійсно мав місце факт, коли суддя ОСОБА_4. повідомив їй, що ОСОБА_3 має намір одержати у зазначеній справі від ВАТ «Львівобленерго»15 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_4 попросив передати таку інформацію через тих же своїх знайомих до вказаного товариства, що вона виконала і передала таку інформацію ОСОБА_152
								На початку жовтня 2008 року, здається у день розгляду справи, ранком, до неї у Львівський апеляційний адміністративний суд прийшла ОСОБА_152 та передала їй у конверті, як та повідомила, 15 тисяч доларів США. Вказані кошти ОСОБА_151 передала ОСОБА_4 (т.13, а.с. 69-73).
								 Свідок ОСОБА_213, начальник юридичного відділу виконавчої дирекції ВАТ «Львівобленерго», будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши копії матеріалів справи за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007 за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у м. Львові, дав показання щодо обставин її розгляду у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
								Зокрема, свідок показав, що в його обвязки входить юридичний супровід та представництво товариства у судових інстанціях по усіх податкових справах за позовами ВАТ «Львівобленерго». 
								13.12.2006 Державною податковою інспекцією у м.Львові прийнято податкове повідомлення рішення щодо ВАТ «Львівобленерго»про зобовязання відрахування товариством частини прибутку до бюджету, як господарської організації, у статутному фонді якої є державна частка. 
								ВАТ «Львівобленерго»не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його у встановленому порядку до ДПІ у м. Львові, а в подальшому рішення даного податкового органу - до ДПА у Львівській області.
								Оскільки скарги товариства до органів Державної податкової служби не були задоволені, то товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м.Львові. 
								Рішенням господарського суду Львівської області від 4.07.2007 у задоволенні позову ВАТ «Львівобленерго»було відмовлено повністю. 
								Не погоджуючись з таким рішенням суду, товариство подало 17.07.2007 апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								Львівським апеляційним адміністративним судом 14.08.2007 було відкрито провадження у справі №22а-436/08 за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007 у справі №5/963-13/150А.
								Доповідачем у даній справі спершу був суддя ОСОБА_149. 
								Справа вперше була призначена до судового розгляду на 18 березня 2008 року. ОСОБА_113 таку пізню дату призначення справи свідок повязує з формуванням новоутвореного Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								За участю судді доповідача ОСОБА_149 справа слухалася, наскільки він пригадує, два рази. 
								ОСОБА_148 справа на 8.04.2008 була відкладена для проведення судових дебатів. 
								Однак, 8.04.2008 розгляд справи було знову відкладено на 1.07.2008 з мотивів того, що справа складна, а у вказаний період перерви мав відбутися переїзд суду у нове приміщення, а також, наскільки пригадує, суддя доповідач мав піти у відпустку. 
								Разом з тим, у кінці травня 2008 року ВАТ «Львівобленерго»одержало повістку, з якої слідувало, що вказану справу призначено на 10 червня 2008 року.
								Коли він зявився у судове засідання, то зясувалося, що справа передана для розгляду іншій колегії суддів і суддею - доповідачем у цій справі є суддя ОСОБА_4.
								Після цього, дана справа відкладалася на 1.07.2008, на 22.07.2008, а потім на 7.10.2008, у тому числі за клопотанням ВАТ «Львівобленерго».
								7 жовтня 2008 року Львівським апеляційним адміністративним судом у даній справі було винесено постанову, якою апеляційну скаргу товариства було задоволено, а оскаржувану постанову господарського суду Львівської області від 04.07.07 скасовано. При цьому, судом постановлено нову постанову, якою позов товариства задоволено та визнано нечинними оскаржувані податкові повідомлення рішення. 
								Свідок повідомляв ОСОБА_9, що у нього викликає певне здивування той факт, що Львівський апеляційний адміністративний суд часто відкладає розгляд зазначеної справи. За звичай, у апеляційній інстанції справи слухаються за два судові засідання (т. 13, а.с. 79-86, т. 65, а.с. 88-96).
								 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_149, судді Львівського апеляційного адміністративного суду, останній, оглянувши копію справи господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «Львівобленерго», показав, що дана справа перебувала у провадженні суддів Львівського апеляційного адміністративного суду з 30 липня 2007 року по 7 жовтня 2008 року. В провадженні колегії суддів під його головуванням дана справа була з 18 січня 2008 року по 6 травня 2008 року.
								18 березня 2008 року відповідно до журналу судового засідання за вказану дату, розгляд справи відбувся у складі колегії: ОСОБА_149, ОСОБА_176, ОСОБА_175. У звязку з подачею великої кількості документів судової практики, а також письмових доповнень і пояснень сторін у справі було оголошено перерву для належного вивчення матеріалів до 8 квітня 2008 року. 
								8 квітня 2008 року, відповідно до журналу судового засідання, розгляд справи відбувся у складі суддів ОСОБА_149, ОСОБА_176, ОСОБА_177 і, відповідно, судовий розгляд почався спочатку, у звязку із зміною одного із суддів складу суду, тобто ОСОБА_177 замість ОСОБА_175. У звязку із чим був змінений склад суду, не пригадує. 
								У судовому засіданні було подано доповнення до заперечень на апеляційну скаргу ДПІ у м. Львові, а також судову практику вищестоящих судових інстанцій. 
								Тоді ж у справі було оголошено перерву для вивчення поданих матеріалів до 1 липня 2008 року. 
								Після цього, він пішов у відпустку. 
								Відповідно до копії ухвали, винесеної головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, дана справа була передана для подальшого її розгляду від нього судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 (т. 13, а.с. 189-196).
								 Свідок ОСОБА_175, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши копію справи господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «Львівобленерго»дав аналогічні показання щодо розгляду вказаної справи під головуванням судді-доповідача ОСОБА_149 за його участю як члена колегії. З 8 квітня 2008 року він у складі колегії суддів у даній справі участі вже не брав (т. 13, а.с. 208-215, т. 65, а.с. 224-230).
								 Свідок ОСОБА_210, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши копію справи господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «Львівобленерго»дав показання, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_149, щодо розгляду вказаної справи у Львівському апеляційному адміністративному суді до передачі цієї справи як судді-доповідачу ОСОБА_4 
								6 травня 2008 року вказана справа для подальшого розгляду була передана судді ОСОБА_4 на підставі ухвали голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 тому, що суддя ОСОБА_149 перебував у черговій відпустці.
								14 травня 2008 року справа була призначена колегією суддів до розгляду, але вже в іншому складі: його та ОСОБА_214, під головуванням ОСОБА_4 Хто змінив склад суду і у звязку з чим, він не знає.
								10 червня 2008 року справа була відкладена у звязку з неможливістю явки в судове засідання представника ВАТ «Львівобленерго».
								1 липня 2008 року склад колегії суддів знову був змінений, тобто замість судді ОСОБА_253 був включений суддя ОСОБА_255, по якій причині та з чиєї ініціативи відбулася зміна складу колегії суддів, він не знає. В цей день була оголошена перерва до 22 липня 2008 року, але і в цей раз слухання справи було відкладено на 7 жовтня 2008 року.
								7 жовтня 2008 року у складі колегії суддів: головуючого-доповідача ОСОБА_4, його та судді ОСОБА_255, прийнято рішення, яким апеляційну скаргу ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області у справі від 04 липня 2007 року задоволено, а постанову господарського суду Львівської області скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову ВАТ «Львівобенерго»до ДПІ у м. Львові, а спірні податкові повідомлення - рішення визнані недійсними (т. 13, а.с. 140-153, 154-158, т. 66, а.с. 28).
								 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_154, судді Львівського апеляційного адміністративного суду, останній дав аналогічні показання, щодо розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом справи за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у м. Львові (т. 13, а.с. 159-166).
								 Свідок ОСОБА_215, радник голови Львівського апеляційного адміністративного суду, у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що передача адміністративних справ від одного судді - доповідача до іншого здійснювалася за ухвалами голови суду, тобто ОСОБА_3 ОСОБА_149 ухвали ОСОБА_3 підписував саме як голова суду. 
								Основна передача справ була повязана із закінченням повноважень судді ОСОБА_258, у звязку з тривалим його не призначенням, так як було багато звернень відносно тривалого не розгляду справ, по яких той був головуючим.
								Частково справи передавалися за зверненнями громадян, підприємств, установ, коли суддя ОСОБА_149 влітку 2007 року був тривалий час на лікарняному. 
								Також частково справи передавалися у період лікарняних чи відпусток суддів доповідачів. Також справи від одного судді - доповідача до іншого передавалися, коли у жовтні листопаді 2008 року до ЛААС були призначені судді. Але тоді передавалися лише ті справи, по яких відкрито провадження, і які не призначені до розгляду, для того щоб вирівняти навантаження на суддів. 
								ОСОБА_47 на початку 2008 року мали місце випадки часткової передачі ОСОБА_3 іншим суддям справ, що перебували у провадженні судді ОСОБА_154 у звязку із закінченням повноважень судді. 
								ОСОБА_216 місце випадки передачі справ по задоволених самовідводах. 
								Проекти ухвал голови суду ОСОБА_3 про передачу справ від одного головуючого судді до іншого готувалися особисто ним за дорученням ОСОБА_3, крім випадків масової передачі справ новопризначеним суддям. Але такі ухвали готувалися на базі проекту ухвали, що був розроблений ним. 
								Передача справ від одного судді - доповідача іншому саме шляхом постановлення ухвали була визначена головою суду ОСОБА_3, хоча суддями також обговорювалася можливість видачі для таких цілей розпоряджень. 
								Також свідок зазначив, що у ОСОБА_3 із суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 були робочі відносини. Наближеним до ОСОБА_3 ОСОБА_4 явно не був. Але ОСОБА_4 частіше заходив до голови суду ОСОБА_3, так як той є координатором колегії, для узгодження позиції по тих чи інших категоріях справ. Переглянувши відеозапис, наявний на відеокасеті VHS №94, що розпочинається з 18 хвилини 48 секунд і триває до 20 хвилини 47 секунд, записаний 8.10.2008 р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно  розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку останнього у м. Львові, свідок ОСОБА_215 показав, що даним відеозаписом зафіксовано кімнату відпочинку, вхід до якої з робочого кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, який розмовляє з суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 (т.11, а.с. 90-107, 108-117, 119-124, т. 66, а.с. 68-73).
								 Під час досудового слідства визнана речовим доказом справа господарського суду Львівської області №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.
								У судовому засіданні, зокрема, досліджені документи даної справи:
								- ухвала судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_154 про відкриття апеляційного провадження у справі №22а-436/08 від 14 серпня 2007 року;
								- ухвала голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 про передачу матеріалів справи судді - доповідачу ОСОБА_256
								Підставою постановлення вказаної ухвали зазначено закінчення 11 листопада 2007 року повноважень у судді-доповідача ОСОБА_154;
								- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_149 та суддів ОСОБА_175, ОСОБА_176 від 31 січня 2008 року про закінчення підготовки справи та призначення її до апеляційного розгляду на 10 год. 18 березня 2008 року;
								- додаткові пояснення першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 до апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго»від 14.03.2008 р.;
								- копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2007 року у справі за касаційною скаргою Тернопільської ОДПІ, копія постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2007 року у справі за касаційною скаргою ВАТ «Дніпроенерго», копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2006 року, копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2007 року у справі за касаційною скаргою Миргородської ОДПІ у Полтавській області, копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2008 року, витяг з Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. у справі №1-28/2008, якими обґрунтовувалася судова практика з аналогічних судових спорів, що давало достатні підстави ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стверджувати, що апеляційна скарга ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень є обґрунтованою, тому даючи на вимогу ОСОБА_3 хабара, вони діяли з метою захисту та запобігання настанню шкідливих наслідків ВАТ «Львівобленерго»;
								- копія довіреності ВАТ «Львівобленерго»від 25.12.2007 виданої ОСОБА_150;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_149 та суддів ОСОБА_175, ОСОБА_176 від 18 березня 2008 року;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_149 та суддів ОСОБА_176, ОСОБА_177 від 8 квітня 2008 року;
								- ухвала голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 від 8 травня 2008 року про передачу матеріалів справи судді доповідачу ОСОБА_4
								Підставою постановлення вказаної ухвали зазначено, що з 25 квітня 2008 року суддя-доповідач по даній справі ОСОБА_149 перебуває в черговій відпустці. В ухвалі наявне посилання на ч. 2 ст. 26 та ст. 189 КАС України;
								- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 14 травня 2008 року, про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду на 10 червня 2008 року; 
								- додаткові пояснення першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 до апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго»від 3.06.2008;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_4 та суддів ОСОБА_252, ОСОБА_255 від 10 червня 2008 року;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_4 та суддів ОСОБА_252, ОСОБА_255 від 1 липня 2008 року;
								- додаткові пояснення першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 до апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго»від 17.07.2008 р.;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_4 та суддів ОСОБА_252, ОСОБА_255 від 22 липня 2008 року;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_4 та суддів ОСОБА_252, ОСОБА_255 від 7 жовтня 2008 року;
								- постанова колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року про задоволення апеляційної скарги ВАТ «Львівобленерго»на постанову господарського суду Львівської області від 4 липня 2007 року, скасування постанови суду першої інстанції та визнання недійсними податкових повідомлень рішень (т. 15, а.с. 3-13, 14-296, 298-299).
								 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 02.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 94. 
								У даному протоколі та додатках до нього, відповідно до відеозапису наявного на відеокасеті №94, зафіксовано, що 8 жовтня 2008 року, о 10 год. 21 хв. в підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3 знаходиться суддя ОСОБА_4. 
								Сидячи за журнальним столиком зазначені особи розмовляють з використанням умовностей.
								В процесі розмови ОСОБА_4 використовує нотатки, які знаходяться у нього в папці чорного кольору.
								В ході бесіди ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 конверт білого кольору (т.3, а.с. 10-11, 12).
								 Згідно висновку експерта №1258-1259 від 28.12.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета №94, в досліджуваній розмові, що зафіксована на часовому інтервалі з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек., приймали участь ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_4.
								Представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому відрізку з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек. відеокасети №94, є оригіналом та монтажу не піддавалася. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваній відеофонограмі проводився одночасно та безперервно.
								У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті № 94: на часовому інтервалі з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек., міститься текст розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 24, а.с. 109-116).
								 У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №94, що розпочинається з 18 хвилини 48 секунд до 20 хвилини 47 секунд, яким, як встановлено у справі, в ході проведення Управлінням СБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 та головою даного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 8 жовтня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_4, діючи як пособник у одержанні хабара, дав передані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на поставлену їм вимогу 15 тисяч доларів США, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 одержав шляхом вимагання від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 хабар в розмірі 15 тисяч доларів США за невиконання дій з використанням наданих влади та повноважень голови суду в інтересах вказаних осіб, ВАТ «Львівобленерго»та акціонерів цього товариства. 
								При цьому, у вказаній розмові ОСОБА_4 вказує ОСОБА_3, що зазначені кошти - хабар передані на його вимогу представниками ВАТ «Львівобленерго». 
								 Наказом ВАТ «Львівобленерго»№2-п від 28.01.2008 «Про розподіл обовязків між керівниками товариства»та посадовою інструкцією головного юрисконсульта ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_9, підтверджуються повноваження останньої у ВАТ «Львівобленерго»15.12.2009 (т. 14, а.с. 20-22, 23-26, 27-28).
								 Як вбачається з довідки ВАТ «Львівобленерго»про нараховану заробітну плату першому заступнику голови правління даного товариства ОСОБА_8 за 2005 - 2008 роки (вих. №112-3604 від 16.11.2009 р.), ОСОБА_8 впродовж 2005 2008 років мав заробітну плату в розмірі від 185 378,5 грн. до 344 646,21 грн. на рік (т.14, а.с. 15, 16-17).
								 Згідно листа ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, встановлений Національним банком України курс гривні до долара США станом на 8 жовтня 2008 року складав 489,10 грн. за 100 доларів США, чим підтверджується те, що 15 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день одержання ОСОБА_3, за пособництва ОСОБА_4, від ОСОБА_8 і ОСОБА_9 хабара становило 73 365 гривень, і що у більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром (т. 35, а.с. 80, 81-82).
								 Як вбачається з копії наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2008 року №25-в «Про надання щорічної додаткової відпустки ОСОБА_149.», судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_256 надано щорічну додаткову відпустку тривалістю 15 календарних днів з 24 квітня по 12 травня 2008 року включно. Даний наказ підписаний 2 квітня 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 (т. 14, а.с. 3, 5).
								 Також, згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань обвинуваченого ОСОБА_4, останній показав, що він доповідав ОСОБА_3 також по адміністративній справі №22а-6626/08 за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень рішень. ОСОБА_148 справа була призначена до розгляду в порядку черговості на кінець вересня 2008 року. При цьому, він тоді висловив ОСОБА_3 свій намір найближчим часом розглянути дану справу по суті та вказав, що на його погляд рішення суду першої інстанції є законним.
								ОСОБА_3 почувши тоді його доповідь з вказаного питання сказав, що ВАТ «Тернопільобленерго», є організацією, яка має чималі кошти, тому виходячи з того, що у вказаній справі планується постановлення рішення на користь позивача, він, як суддя, не повинен розглядати цю справу по суті і виносити у ній (в складі колегії) остаточне рішення до тих пір, поки представники ВАТ «Тернопільобленерго»не прийдуть до суду з пропозицією дати тому кошти у такій справі в розмірі 5 тисяч доларів США, а якщо вони звернуться до нього, то щоб він передав таким представникам вимогу ОСОБА_3 дати йому ці кошти у вказаній справі (відповідно, за забезпечення розгляду (не перешкоджання розгляду) та розгляд судом вказаної справи по суті з послідуючим постановленням рішення) або ж сам поставив тим таку вимогу від імені ОСОБА_3
								Постановка йому як судді - доповідачу ОСОБА_3 у вказаній справі зазначеної вимоги щодо порядку та строків розгляду він оцінює як втручання у його діяльність, як судді Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								Зважаючи на можливий тиск, щодо розгляду вказаної справи зі сторони ОСОБА_3, про вимогу того він повідомив представника «Тернопільобленерго»ОСОБА_10, якого він знав раніше і котрий цікавився, коли буде розглянута його справа. 
								Зокрема, він передав ОСОБА_10 вимогу ОСОБА_3 про надання коштів у сумі 5 тис. доларів США. На висловлені ним вимоги ОСОБА_3 представник «Тернопільобленерго»ОСОБА_10 7.10.2008 передав через нього ОСОБА_3 кошти в сумі 5 тисяч доларів США.
								Ці кошти ОСОБА_4 віддав ОСОБА_3 у кабінеті 8 жовтня 2008 року.
								Даний факт передачі ним 8.10.2008 ОСОБА_3 коштів від ВАТ «Тернопільобленерго»у сумі 5 тисяч доларів США, зафіксований з використанням на відео-аудіо спостереження.
								Одночасно обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що справа «Тернопільобленерго»була вирішена ним по закону. 
								ОСОБА_65 того, обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показаннях відмітив, що ОСОБА_3 перестав чинити на нього тиск і втручатися у його діяльність як судді - доповідача у зазначеній справі лише після того, як заступник голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10 дав ОСОБА_3 5 тисяч доларів США на виконання вимоги того (т. 38, а.с. 18-24, 59-64, 65-67).
								 Як вбачається з показань ОСОБА_4 як свідка, останній показав, що приблизно у вересні 2008 року він доповідав ОСОБА_3 по справах, у яких був доповідачем. Однією з таких справ була адміністративна справа за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень рішень. ОСОБА_148 справа була призначена до розгляду в порядку черги на 30 вересня 2008 року. При цьому, він висловив свій намір найближчим часом розглянути дану справу по суті та вказав, що, на його погляд, рішення суду першої інстанції є законним.
								ОСОБА_3 почувши його доповідь з вказаного питання сказав, що обленерго є організацією, яка має чималі кошти, тому виходячи з того, що у вказаній справі планується постановлення рішення на користь позивача, він не повинен розглядати її по суті і виносити у ній остаточне рішення до тих пір, поки представники ВАТ «Тернопільобленерго» не прийдуть до суду з пропозицією дати ОСОБА_3 кошти у такій справі, а якщо ті звернуться до нього, то щоб він передав таким представникам вимогу ОСОБА_3 дати тому у вказаній справі (відповідно, за забезпечення розгляду (не перешкоджання розгляду) та розгляд судом вказаної справи з постановленням рішення) грошові кошти в сумі, орієнтовно, 5 тисяч доларів США або ж сам поставив тим таку вимогу від імені ОСОБА_3 
								ОСОБА_3 на одній із нарад повідомив суддям, що йому надходять скарги на суддів, в тому числі назвав його прізвище, вказавши, що при тих обставинах, які викладені у таких скаргах, потрібно готувати відповідні документи для подання їх до вищестоящих судових інстанції та кваліфікаційних комісій суддів для вирішення питання про притягнення до відповідальності, натякаючи при цьому навіть на звільнення. Тоді ОСОБА_3 не конкретизував йому про що ж саме ведеться мова у зазначеній скарзі щодо нього. 
								Відразу після наради він підійшов до ОСОБА_3 та запитував, що ж то за скарга є на нього, але той нічого конкретного йому не сказав, використовуючи такий факт, очевидно, як засіб тиску на нього, хоча він знав, що з його сторони якихось таких порушень не було. При цьому ОСОБА_3 дав зрозуміти, що його поведінка на нараді щодо нього була засобом впливу і на інших колег.
								Разом з тим, в ході роботи зі ОСОБА_3, з манери поведінки того з колегами, відношення до підлеглих працівників та з того, що ОСОБА_3 не сприймав коли йому хтось у чомусь перечить, він розумів, що у випадку явного невиконання тих вимог, які ОСОБА_3 ставить йому, той може почати шкодити, ставлячи під загрозу можливість його послідуючої роботи на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду. Крім того, факти упередженого його ставлення до нього вже були.
								Тому, почувши від ОСОБА_3 вказані вимоги щодо його поведінки стосовно вказаної адміністративної справи, він не сказав ОСОБА_3, що бере цю вказівку до виконання, але й не став відверто перечити тому, а вказав, що буде розглядати вказану справу за будь-яких обставин. 
								При цьому, він не збирався з власної ініціативи виходити на представників ВАТ «Тернопільобленерго»і вимагати у тих на вимогу ОСОБА_3 будь-які кошти. Він вирішив, що у вказаній ситуації при зверненні представників ВАТ «Тернопільобленерго»до суду з приводу тривалого не розгляду зазначеної справи лише передасть для тих вимогу, яку поставив у цій справі голова суду ОСОБА_3
								У вказаній справі йому особисто будь-яких коштів (винагород) чи удячностей не потрібно було і для себе особисто він не збирався ні від кого нічого вимагати. 
								Буквально через нетривалий час, приблизно у двадцятих числах вересня 2008 року, йому зателефонував ОСОБА_10, який попросив його вийти до нього в хол Львівського апеляційного адміністративного суду для розмови.
								Вийшовши в хол суду ОСОБА_10, який представився заступником голови правління ВАТ «Тернопільобленерго», пояснив йому, що вони раніше зустрічалися, приблизно два роки тому, коли той заходив до Львівського апеляційного адміністративного суду (в той час даний суд був іще у старому приміщенні на вул. Чоловського в м. Львові) з юрисконсультом вказаного підприємства за консультацією. 
								При цьому, ОСОБА_10 спершу задав йому питання щодо роботи Тернопільського окружного адміністративного суду, а після цього запитав його чи володіє він ситуацією відносно справи за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 і чи не знає він чому справа не призначається до слухання. 
								Звісно, він відповів ОСОБА_10, що володіє ситуацією по вказаній справі. При цьому, він повідомив ОСОБА_10, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 щодо вказаної справи зайняв позицію, яка полягає у тому, що вказана справа не буде розглянута по суті з постановленням у ній рішення до тих пір, доки представники ВАТ «Тернопільобленерго»не передадуть тому кошти в сумі, орієнтовно, 5 тисяч доларів США.
								При цьому, ОСОБА_10 зауважив, що у вказаній справі закон на їх стороні. З цього приводу він також довів до відома ОСОБА_10 позицію ОСОБА_3, зокрема, що той зайняв таку позицію саме тому, що у вказаній справі планується постановлення рішення на їх користь.
								ОСОБА_23 видно, що ОСОБА_10 зацікавлений у тому щоб вказана справа була вже розглянута, тому повідомив, що погоджується на вказану вимогу ОСОБА_3 і що кошти дасть перед розглядом зазначеної справи по суті.
								На цьому фактично того дня їхня розмова була завершена. У вказаній розмові він дав ОСОБА_10 чітко зрозуміти, що його особистого інтересу у одержанні від того вказаних коштів немає і що ці кошти особисто для нього абсолютно не потрібні. 
								30 вересня 2008 року у справі за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 відбулося засідання, за наслідками якого розгляд справи був відкладений на 14.10.2008. При цьому законні підстави відкладення розгляду цієї справи були.
								Згодом, 7 жовтня 2008 року йому зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що він у суді та попросив вийти до нього. Це було в проміжку часу з 9 до 10 години. 
								Тоді він вийшов до ОСОБА_10 і вони пройшли на другий поверх приміщення суду, у перехід з одного корпусу суду в інший.
								Там ОСОБА_10 дав йому паперовий конверт, в якому містилися грошові кошти - долари США. При цьому, ОСОБА_10 сказав йому приблизно: «Це те що Ви казали для ОСОБА_3», тобто малося на увазі 5 тисяч доларів США для голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 на вимогу того.
								Їхня розмова тоді була нетривалою. 
								Наступного дня, тобто 8.10.2008 р., він зайшов до ОСОБА_3 і після того як він віддав тому 15 тисяч доларів США у справі щодо ВАТ «Львівобленерго», він вийняв з внутрішньої кишені свого піджака грошові кошти та дав ОСОБА_3 ті кошти, які йому дав ОСОБА_10 Ці кошти були відокремлені у пачці в сумі 4 тисячі доларів США та окремо одна тисяча доларів США. 
								Спершу він дав ОСОБА_3 упакування, в якому знаходилися 4 тисячі доларів США, а потім відокремив від своїх власних коштів, які він вийняв з кишені випадково, і віддав тому решту, тобто ще одну тисячу доларів США. 
								При цьому, він пошепки пояснив ОСОБА_3, що це кошти у справі щодо обленерго, відповідно по якій він ставив вимогу. 
								Зазначені кошти ОСОБА_3 тоді забрав собі. 
								Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №94, що записана 8.10.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у службовому кабінеті останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_4 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 8 жовтня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у приміщенні вказаного суду у м. Львові.
								На вказаному записі зафіксовано як ОСОБА_4 знаходиться у кімнаті відпочинку судді ОСОБА_3, зокрема сидить за журнальним столиком та доповідає ОСОБА_3 щодо справ, розглянутих 7.10.2008, у яких він був головуючим суддею.
								При цьому, на вказаному журнальному столику перед ним лежить його папка з переліком справ, які були розглянуті 7.10.2008. Також, на вказаній папці лежить білий паперовий конверт, в якому знаходяться ті 15 тисяч доларів США, що були одержані ним того дня від ОСОБА_151 у справі за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго», який він дав ОСОБА_3
								Далі записом зафіксовано як він дістав з кишені свого піджака грошові кошти та дав ОСОБА_3 у руки одне упакування, вказавши, що у ньому знаходиться 4 тисячі доларів США, а потім дав ОСОБА_3 у руки ще одне упакування грошових коштів, в якому знаходилася 1 тисяча доларів США. 
								Решта коштів, що залишилася у нього у руках та які він поклав до кишені піджака назад, то є його особисті кошти, які мають законне джерело походження. 
								У цій розмові він дав ОСОБА_3 зрозуміти, що то кошти по справі обленерго щодо одержання яких той ставив вимогу.
								Записом зафіксовано як ОСОБА_3 взяв від нього перше упакування (4 тисячі доларів США) і поклав його позаду себе на дивані, а друге упакування (1 тисячу доларів США) поклав до конверта з грошима, який він тому дав перед цим.
								Після цього, ОСОБА_3, завершуючи з ним розмову, взяв усі одержані кошти та сказав, що має хоч щось на свята, підтверджуючи тим самим, що ці кошти йому були необхідні для особистих потреб.
								Оглянувши та ознайомившись з копією справи господарського суду Тернопільської області за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, ОСОБА_4 показав, що дана справа надійшла з господарського суду Тернопільської області до Львівського апеляційного адміністративного суду 20.03.2008 р. за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на рішення господарського суду Тернопільської області у даній справі від 9.11.2007.
								Після цього, за даною апеляційною скаргою справа була визначена йому для розгляду як головуючому судді. 25 березня 2008 року у даній справі ним відкрито апеляційне провадження, про що сторонам у ній 26.03.2008 надіслано відповідне повідомлення та копію ухвали.
								28 березня 2008 року ним у вказаній справі винесено ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду на 14-ту годину 30 вересня 2008 року.
								Дана ухвала згідно Кодексу адміністративного судочинства України сторонам не направляється. За нормами вказаного Кодексу сторонам направляються поштові повідомлення про призначення справи до розгляду. 
								В подальшому, у вересні 2008 року, у даній справі ВАТ «Тернопільобленерго»та Тернопільській ОДПІ були надіслані повідомлення про призначення справи до розгляду на 30.09.2008.
								Після цього, 26.09.2008 до суду надійшло клопотання ВАТ «Тернопільобленерго»про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю явки 30.09.2008 у судове засідання представника ВАТ «Тернопільобленерго»через необхідність участі у судовому розгляді по іншій справі у Вищому господарському суді України. В підтвердження цього надана копія відповідної ухвали Вищого господарського суду України. 
								З огляду на таке клопотання, 30.09.2008 колегією суддів у вказаній справі було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.10.2008, про що сторони повідомлені поштовими повідомленнями. 
								14 жовтня 2008 року колегією суддів у справі №22а-6626/08 під його головуванням за участю суддів ОСОБА_253, ОСОБА_252 було винесено ухвалу, якою справу вирішено по суті: апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.10.2008 р. у справі залишено без задоволення, а постанову суду без змін.
								ОСОБА_4 зазначив, що предявлена йому для огляду копія справи, є копією саме тієї справи, щодо якої ОСОБА_3, приблизно у вересні 2008 року, поставив вимогу одержати від представників ВАТ «Тернопільобленерго»кошти в сумі 5 тисяч доларів США та у якій в подальшому такі кошти 7.10.2008 дав ОСОБА_10, які ОСОБА_4 наступного дня віддав ОСОБА_3 (т. 13, а.с. 105-113, 127-131).
								 До протоколу додано фототаблицю, якою зафіксовані основні моменти одержання 8 жовтня 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, за пособництва ОСОБА_4, хабара в розмірі 5 тисяч доларів США, що дані на його вимогу заступником голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» ОСОБА_10 Фототаблиця виготовлена шляхом роздруківки стоп-кадрів запису, що наявний на відеокасеті VHS №94 (т. 13, а.с. 114-126).
								 Під час очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю підтвердив свої показання.
								Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 в ході очної ставки навів обставини вимагання та одержання 8 жовтня 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, за його сприяння, хабара в розмірі 5 тисяч доларів США від представника ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10, зазначивши, які конкретно дії при цьому були вчинені ОСОБА_3 та ним. Також обвинувачений ОСОБА_4 показав, що з вказаних коштів він собі особисто будь-якої суми не одержував ні від ОСОБА_10, ні від ОСОБА_3
								Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в ході очної ставки акцентував увагу на фактах адміністративного тиску на нього зі сторони ОСОБА_3, як голови Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								Зокрема, ОСОБА_4 відмітив, що невиконання вказівок голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 могло потягнути за собою адміністративний вплив на суддю, могло вплинути на його подальшу роботу і взаємовідносини. 
								При цьому, ОСОБА_4 відмітив, що ОСОБА_3 давав йому вказівку не слухати справу за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»по суті, тобто не виносити у ній рішення, поки сторони не запропонують хабара. Таким чином ОСОБА_3 впливав на процедуру розгляду вказаної справи, зокрема на затягування її розгляду (т. 38, а.с. 25-38).
								 Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що з 2002 року працює у відкритому акціонерному товаристві «Тернопільобленерго»м.Тернопіль на посаді заступника голови правління. 
								В його посадові обовязки входить забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також йому підпорядковується енерго-збутова служба, технічна служба, юридична служба та служба програмного забезпечення. 
								Приблизно два роки тому він прибув до м. Львова у справах товариства з юристом юридичного відділу ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_217 до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								Він тоді зайшов з ОСОБА_217 до кабінету, в якому знаходилися робочі місця суддів та інших працівників даного суду, близько десяти робочих місць.
								Тоді він навмання підійшов до першого судді, робоче місце якого знаходилося неподалік від входу в кабінет. Даним суддею виявився ОСОБА_4 У того він та ОСОБА_217 вирішили поцікавитися тим питанням, чи буде в подальшому створюватися у Тернопільські області спеціалізований адміністративний суд та, відповідно, чи будуть туди набирати працівників і в якому порядку, оскільки ОСОБА_217 планувала у випадку створення у м. Тернополі такого суду влаштуватися на посаду помічника суду, а в подальшому зробити карєру та стати суддею такого суду.
								При цьому, ОСОБА_4 погодився відповісти на всі їх запитання та надав консультацію з вказаного приводу. Також вони тоді домовилися, що якщо у них в подальшому виникатимуть такі питання, то вони можуть йому зателефонувати. ОСОБА_4 надав їм для цього номер свого мобільного телефону. 
								Приблизно у березні  квітні 2007 року ДПІ у м. Тернополі провела відповідну перевірку діяльності ВАТ «Тернопільобленерго», за результатами якої товариству надіслано податкове повідомлення рішення про сплату штрафних санкцій на суму 1060000 гривень. При цьому, вказана вимога ДПІ у м. Тернополі була явно незаконною і жодний податковий орган не накладав за аналогічних обставин на інші обленерго в Україні таких штрафних санкцій. 
								У звязку з цим, в адміністративному порядку таке податкове повідомлення було оскаржене ними до ДПІ у м. Тернополі, а в подальшому рішення даного податкового органу було оскаржене до Тернопільської ОДПІ.
								Однак, такі скарги ВАТ «Тернопільобленерго»не були задоволені.
								З огляду на це, ВАТ «Тернопільобленерго», приблизно влітку 2007 року, подало відповідну позовну заяву у господарський суд Тернопільської області про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення рішення.
								Зазначений позов впродовж нетривалого часу був призначений до розгляду та 9 листопада 2007 року господарським судом Тернопільської області було постановлено рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Тернопільобленерго» задоволено в повному обсязі і вказане податкове повідомлення  рішення визнане недійсним. 
								Не погоджуючись з таким рішенням Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу на це рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду.
								Впродовж 2007 року та у січні вересні 2008 року будь-яких відомостей з Львівського апеляційного адміністративного суду про призначення зазначеної справи до апеляційного розгляду не було. Вказана ситуація його непокоїла. 
								Приблизно у двадцятих числах вересня 2008 року він був у м. Львові у справах, тому вирішив заїхати також до Львівського апеляційного адміністративного суду, який уже знаходився у новому приміщенні. 
								Не знаючи у кого в провадженні перебуває вказана справа, він вирішив зателефонувати та поцікавитися ходом вказаної справи у знайомого судді даного суду, тобто ОСОБА_4
								В холі суду він по внутрішньому телефону зателефонував ОСОБА_4 та попросив того підійти.
								ОСОБА_4 тоді, правда, довго пригадував хто він такий, але все ж таки пригадав.
								В розмові з ОСОБА_4 він повідомив тому, з якого приводу прибув та запитав чому ж не призначається до розгляду і не розглядається справа за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області у вказаній справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго».
								На це ОСОБА_4 повідомив йому, що володіє ситуацію щодо цієї справи. Також ОСОБА_4 тоді сказав йому, що призначенню даної справи до судового розгляду перешкоджає особисто голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, який поставив позивачу у справі вимогу, тобто ВАТ «Тернопільобленерго», дати тому грошові кошти.
								Він тоді повідомив ОСОБА_4, що у вказаній справі закон на стороні ВАТ «Тернопільобленерго»і що суд повинен був уже давно вирішити цю справу. Однак, наскільки він зрозумів з розмови з ОСОБА_4, позиція ОСОБА_3 була чітка - без давання вказаних коштів для ОСОБА_3 зазначена справа з місця не зрушиться. 
								В подальшій розмові ОСОБА_4 уточнив, що для призначення до слухання та розгляду вказаної справи на зазначену вимогу ОСОБА_3 необхідно дати пять тисяч доларів США. Таке повідомлення він особисто зрозумів як вимогу ОСОБА_3 дати тому хабара. 
								Оскільки він є заступником голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»і курує усі юридичні питання діяльності підприємства та вболіває за долю товариства, усвідомлюючи безвихідність у вказаній ситуації, розуміючи що без давання хабара розгляд справи затягнеться на роки, сказав, що він згоден дати ОСОБА_3 вказані 5 тисяч доларів США, тільки щоб справу призначили до розгляду та розглянули. Щодо дати передачі таких коштів, він сказав, що приїде та дасть їх у день розгляду справи по суті.
								На цьому їх розмова того дня була завершена. 
								Після цього, на адресу ВАТ «Тернопільобленерго»з Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло повідомлення, що справа призначена до попереднього розгляду на 30 вересня 2008 року. 
								Вказане повідомлення до ВАТ «Тернопільобленерго»надійшло та було вручене лише 10 вересня 2008 року, очевидно вже після зустрічі з ОСОБА_4
								Після надходження з Львівського апеляційного адміністративного суду до ВАТ «Тернопільобленерго»повісток про призначення справи на 30.09.2008 р., він передав до вказаного суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що представнику ВАТ «Тернопільобленерго»необхідно було їхати до Вищого господарського суду України у іншій справі. 
								Тоді ж він дізнався, що доповідачем у вказаній справі виступає суддя ОСОБА_4.
								Розгляд вказаної справи по суті було призначено на 7 жовтня 2008 року.
								Розуміючи, що 7.10.2008 вказана справа може бути вже розглянута по суті, він цього разу вирішив разом з юристом товариства поїхати до м.Львова та дати на вищевказану вимогу ОСОБА_3 ті 5 тисяч доларів США.
								В подальшому ОСОБА_10 уточнив свої показання у цій частині, зазначивши, що 07.10.2008 у даній справі судового засідання не було, очевидно ОСОБА_217 того дня їздила до Львівського апеляційного адміністративного суду у іншій справі товариства, а він помилково вважав, що цього дня розглядається дана справа тому спершу помилково сказав, що справа призначалася також на 07.10.2008. 
								07.10.2008 р. він взяв власні кошти в розмірі 5 тисяч доларів США, які у нього були у власних заощадженнях, про які члени його сімї не знали, та разом з ОСОБА_217 прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду.
								Тоді вони зайшли до приміщення суду, ОСОБА_217 відразу пішла до залу судових засідань, а він з холу суду по внутрішньому телефону зателефонував судді ОСОБА_4 та сказав, що привіз те, що просить ОСОБА_3 
								Тоді ОСОБА_4 вийшов до нього і вони піднялися чи на другий, чи на третій поверх приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду, де в переході до приміщення, яке ще не було на той час відремонтоване він дав ОСОБА_4 особисто в руки грошові кошти в розмірі 5 тисяч доларів США, що були поміщені до чистого паперового конверту, відповідно для того, щоб той віддав їх ОСОБА_3
								Після цього він вийшов з приміщення суду.
								Чергове засідання у справі було призначене на 14 жовтня 2008 року. 
								14 жовтня 2008 року у судове засідання у даній справі їздила ОСОБА_217 Цього дня Львівський апеляційний адміністративний суд постановив у справі постанову, якою у задоволенні апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень рішень було відмовлено, а вказане рішення господарського суду Тернопільської області залишено у силі. 
								При цьому свідок відмітив, що ОСОБА_217, вищестояще керівництво ВАТ «Тернопільобленерго»та членів своєї сімї він не інформував про той факт, що ОСОБА_3 поставив перед ВАТ «Тернопільобленерго»вимогу дати хабара в розмірі 5 тисяч доларів США та про факт того, що такі кошти він давав ОСОБА_3 07.10.2008 через суддю ОСОБА_4
								Свідок ОСОБА_10 також уточнив, що із розмови з суддею ОСОБА_4 йому стало відомо, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 використовуючи своє службове становище вживає заходів до того, щоб зазначена адміністративна справа за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень рішень не призначалася суддями до розгляду до одержання від позивача хабара чи запевнення у даванні такого хабара в послідуючому. 
								Тому, як він зрозумів, ОСОБА_3 і поставив вимогу судді ОСОБА_4 дочекатися, доки представники ВАТ «Тернопільобленерго»не витримають більше чекати і прийдуть до суду з претензіями щодо непризначення справи до розгляду, щоб довести до їх відома його таку вимогу.
								За таких обставин, вказаного хабара на зазначену вимогу ОСОБА_3 він дав ОСОБА_3 як голові Львівського апеляційного адміністративного суду за те, щоб той не перешкоджав призначенню зазначеної справи до розгляду, щоб Львівським апеляційним адміністративним судом було призначено до судового розгляду та розглянуто вказану справу і той не перешкоджав такому розгляду. При цьому, справа до розгляду була призначена після того, як він повідомив ОСОБА_4 про згоду дати хабара для ОСОБА_3
								Іншим чином захистити законні права підприємства у вказаній ситуації, ніж погодитися дати хабара та в подальшому дати такого хабара, він не мав можливості. 
								Відносно ж результату розгляду справи, то він розумів, що закон у цій справі однозначно на стороні позивача, тому при призначенні до розгляду та розгляді справи рішення господарського суду Тернопільської області від 9.11.2007 у будь-якому випадку суд має залишити в силі.
								Крім того, свідок ОСОБА_10 на запитання відносно того, до яких наслідків призвело б невиконання ним вимоги ОСОБА_3 дати хабара, показав, що перебування вказаної справи на розгляді у суді апеляційної інстанції свідчить про те, що рішення господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 р. у справі, яким визнано недійсним податкове повідомлення рішення про зобовязання ВАТ «Тернопільобленерго»сплатити близько 1060000 гривень, будучи оскарженим у апеляційному порядку - не набрало законної сили. Тому, по  перше, в період апеляційного розгляду такої справи за ВАТ «Тернопільобленерго»фактично рахується величезна податкова заборгованість близько 1060000 гривень.
								При цьому, впродовж всього періоду перебування справи у суді першої інстанції Тернопільська ОДПІ, незважаючи на рішення господарського суду Тернопільської області постійно чинила на підприємство тиск та ставила вимогу сплатити зазначений платіж. На їх посилання стосовно того, що судом визнано вказане повідомлення рішення недійсним, а справа знаходилася у апеляційній інстанції на розгляді, чиновники податкових органів зазначали, щоб ВАТ «Тернопільобленерго» сплатило зазначені кошти, а у випадку, якщо виграють справу і у апеляційній інстанції, то вони повернуть їм такі кошти. Але підприємству добре відомо, що механізм повернення таких коштів дуже складний і такий процес міг затягнутися на невизначений час, що утруднювало б роботу товариства. 
								По - друге, без підтвердження незаконності зазначеного податкового повідомлення рішення апеляційним судом податкові органи в подальшому за новий період на тих же незаконних підставах та за тих же обставин нараховуватимуть ВАТ «Тернопільобленерго»податкову заборгованість та пеню. 
								При цьому, він усвідомлював, що якщо не виконає вимогу ОСОБА_3, щодо давання грошових коштів (хабара) у вказаному тим розмірі, справа роками перебувала б на розгляді у вказаному суді, що заподіювало б шкоду правам та інтересам підприємства, або ж суд міг наперекір всім вимогам законодавства задоволити апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ, що потягло стягнення зазначеної суми з ВАТ «Тернопільобленерго». Також могла бути вироблена негативна судова практика, на основі якої податкові органи в подальшому нараховували б податкові платежі для ВАТ «Тернопільобленерго». 
								Крім того, ОСОБА_10 показав, що після подій з обшуком у Львівському апеляційному адміністративному суді до нього зателефонував суддя ОСОБА_4. та повідомив, що зазначені кошти він 8.10.2008 віддав ОСОБА_3 З розмови з ОСОБА_4 він зрозумів, що ОСОБА_3 має бути притягнутий до кримінальної відповідальності за одержання вказаного хабара і що у вказаній ситуації той був вимушений виконувати протиправну вимогу ОСОБА_3 (т. 13, а.с. 91-98, 99-104, т. 65, а.с. 97-111).
								 Як вбачається з заяви ОСОБА_10 від 2.02.2009 до Генеральної прокуратури України, останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив про факт давання ним, внаслідок вимагання, та одержання головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабара в розмірі 5 тисяч доларів США.
								Зокрема, у даній заяві ОСОБА_10 зазначив, що 7 жовтня 2008 року він дав хабара 5 тисяч доларів США голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 за те, щоб Львівським апеляційним адміністративним судом було призначено до судового розгляду справу за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
								Вимога ОСОБА_3 про давання вказаних коштів була висловлена йому через суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 
								Вказані кошти (5 тисяч доларів США) ним були дані безпосередньо судді ОСОБА_4, який, як йому стало відомо, на виконання зазначеної вимоги ОСОБА_3 віддав їх в подальшому тому (т. 13, а.с. 87-88, т. 47, а.с. 245-246).
								 Свідок ОСОБА_217, заступник начальника юридичного відділу ВАТ «Тернопільобленерго», будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши матеріали справи господарського суду Тернопільської області за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, показала, що у липні 2007 року ВАТ «Тернопільобленерго»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 21.06.2007 про донарахування зобовязання з податку на прибуток в сумі 1061 642,9 грн.
								9 листопада 2007 року господарський суду Тернопільської області в повному обсязі задовольнив позовні вимоги ВАТ «Тернопільобленерго».
								Особисто вона брала учать у останніх судових засіданнях у вказаній справі. 
								Однак, Тернопільська ОДПІ не погодилася з таким рішенням суду та подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
								При цьому, до ВАТ «Тернопільобленерго»з Львівського апеляційного адміністративного суду, приблизно у кінці березня на початку квітня 2008 року, надійшла копія ухвали про відкриття провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ. 
								Після цього, вона у пятиденний термін підготувала заперечення на зазначену апеляційну скаргу та у квітні 2008 року подала їх до вказаного суду. 
								В подальшому до вересня місяця з Львівського апеляційного адміністративного суду до ВАТ «Тернопільобленерго»не надходило будь яких повідомлень про призначення справи до слухання.
								При цьому, у період до вересня 2008 року вона телефонувала до канцелярії Львівського апеляційного адміністративного суду та запитувала, на яку дату призначена вказана справа. На це їй працівники канцелярії повідомляли, що вони не можуть повідомити їй достовірні відомості щодо вказаної справи у телефонному режимі, оскільки їм невідомо чи має вона відношення до вказаної справи як представник сторони, а в кінці розмови їй було вказано, що, напевне, справа ще не призначена. 
								11 чи 12 вересня 2008 року до ВАТ «Тернопільобленерго»надійшло повідомлення про призначення зазначеної справи Львівським апеляційним адміністративним судом до розгляду на 30 вересня 2008 року.
								Однак, вона не мала можливості взяти участь у вказаній справі з огляду на те, що їй необхідно було брати участь у розгляді іншої справи, що слухалася у Вищому господарському суді України. 
								За таких обставин, нею було підготовлено відповідне клопотання до Львівського апеляційного адміністративного суду за підписом заступника голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10, яке вона 26.10.2008 особисто подала до канцелярії вказаного суду. 
								З врахуванням вказаного клопотання Львівський апеляційний адміністративний суд відклав розгляд зазначеної справи на 14 жовтня 2008 року, про що до ВАТ «Тернопільобленерго»поштовим звязком надіслане відповідне повідомлення. 
								14 жовтня 2008 року вона брала участь у судовому засіданні у вказаній справі і цього дня колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду було винесено ухвалу про залишення без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007, а апеляційної скаргу Тернопільської ОДПІ без задоволення. 
								Крім того, свідок повністю підтвердила факт та обставини знайомства ОСОБА_10 за її участі з суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 
								Також, свідок ОСОБА_217 показала, що перебування справи за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на розгляді у суді апеляційної інстанції свідчило про те, що рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2007, яким визнано недійсними податкове повідомлення - рішення про зобовязання ВАТ «Тернопільобленерго»на суму близько 1061000 гривень, будучи оскарженим у апеляційному порядку - не набрало законної сили. Тому, по перше, в період апеляційного розгляду такої справи за ВАТ «Тернопільобленерго»рахувалася величезна податкова заборгованість.
								При цьому податкові органи постійно ставили перед ВАТ «Тернопільобленерго»вимоги сплатити вказану суму заборгованості, в тому числі штрафні санкції.
								Їхні посилання на те, що спір у суді першої інстанції вони виграли і зазначене повідомлення - рішення визнано нечинним, на тих не діяло. Тому надзвичайно важливо було щоб вказана апеляційна скарга була розглянута судом якнайшвидше, щоб рішення суду, яким визнано незаконним вказане податкове повідомлення - рішення, вступило в законну силу і припинився тиск податкових органів щодо сплати вказаної суми. 
								По - друге, без підтвердження незаконності зазначеного податкового повідомлення - рішення апеляційним судом, податкові органи в подальшому за новий звітний період на тих же незаконних підставах та за тих же обставин нарахували б для ВАТ «Тернопільобленерго»податкову заборгованість (т. 13, а.с. 132-139, т. 65, а.с. 122-129).
								 Свідок ОСОБА_210, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, оглянувши копію справи господарського суду Тернопільської області за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, показав, що він брав участь в її розгляді. Він та суддя ОСОБА_214 були в складі колегії суддів, а головуючим та суддею доповідачем був ОСОБА_4
								14 жовтня 2008 року справа була розглянута, апеляційна скарга Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 9.11.2007 залишена без задоволення, а постанова суду без зміни (т. 13, а.с. 140-153, т. 66, а.с. 28-32).
								 Свідок ОСОБА_214, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, дав аналогічні показання щодо розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ (т. 13, а.с. 173-182).
								 У справі визнано речовим доказом справу господарського суду Тернопільської області №15а/153-3115 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення. 
								У судовому засіданні, зокрема, досліджені наступні матеріали даної справи:
								- позовна заява ВАТ «Тернопільобленерго»від 06.07.2007 у господарський суд Тернопільської області до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 21.06.2007;
								- постанова господарського суду Тернопільської області у справі 15а/153-3115 від 9 листопада 2007 року про задоволення адміністративного позову ВАТ «Тернопільобленерго» до Тернопільської ОДПІ та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 21.06.2007, щодо визначення податкового зобовязання в сумі 1061 642,9 гривень, в т.ч. 799 377 грн. основного платежу та 262 265,9 гривень. штрафних санкцій; 
								- апеляційна скарга Тернопільскої ОДПІ від 10.12.2007 у Львівський апеляційний адміністративний суд на постанову господарського суду Тернопільської області від 9 листопад 2007 року;
								- ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №22а-6626/08 від 25 березня 2008 року;
								- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді-доповідача ОСОБА_4 у справі від 28 березня 2008 року про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду на 14 год. 30.09.2008.
								- поштове повідомленням про вручення рекомендованого відправлення ВАТ «Тернопільобленерго», яке відправлене Львівським апеляційним адміністративним судом лише 8.09.2008 та вручене представникам ВАТ «Тернопільобленерго»10.09.2008; 
								- ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду у справі від 14.10.2008 про залишення без задоволення апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.11.2007 без змін (т.14, а.с. 38-45, 46-192, 193-194).
								 Згідно довідки про вивчення стану здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом, Львівським та Івано-Франківським окружними адміністративними судами, яка складена на виконання спільних розпоряджень Голови Ради Верховного Суду України і Голови Ради суддів України від 30.12.2008, робочою групою за результатами вивчення питань щодо строків призначення справ до розгляду та строків розгляду відмічено, що у Львівському апеляційному адміністративному суді має місце системне порушення суддями-доповідачами строку проведення підготовки справи до апеляційного розгляду та постановлення ухвали про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Робочою групою у вказаній довідці також відмічено, що при аналіз вивченого питання призначення справ до розгляду в залежності від дати надходження справи до апеляційного суду свідчить про те, що в апеляційному суді надаються безпідставні переваги сторонам у справах призначених в стислі строки над сторонами, справи яких призначені до розгляду на більш тривалий строк. Така практика є недопустимою, оскільки вона тягне за собою можливі зловживання та порушення права на судовий захист (т. 48, а.с. 31, 32-136, 137-238). 
								 Як вбачається з досліджених судом документів Львівський апеляційний адміністративний суд з 28.03.2008 по 08.09.2008 не повідомляв ВАТ «Тернопільобленерго»про призначення справи до розгляду. ОСОБА_10 до 10.09.2008 року з Львівського апеляційного адміністративного суду не надходило будь-яких повідомлень про призначення справи №2а-6626/08 до розгляду і таке повідомлення йому надійшло, лише після звернення з цього приводу до ОСОБА_4 та повідомлення, що він згідний на вимогу ОСОБА_3 дати хабара.
								 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 2.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, згідно відомостей якого, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008, здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 94. 
								У даному протоколі та додатках до нього, відповідно до відеозапису на відеокасеті №94, зафіксовано, що 8 жовтня 2008 року о 10 год. 21 хв. в підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3 знаходиться суддя ОСОБА_4. 
								Сидячи за журнальним столиком зазначені особи розмовляють з використанням умовностей.
								В процесі розмови ОСОБА_4 використовує нотатки, які знаходяться у нього в папці чорного кольору.
								В ході бесіди ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 конверт білого кольору.
								Відразу після цього, ОСОБА_4 дістав із правої внутрішньої кишені піджака три пачки з грошовими купюрами, дві з яких передав ОСОБА_3 Отримані гроші ОСОБА_3 положив в кухонний гарнітур, який знаходиться по ліву сторону від входу в приміщення. 
								У додатку до даного протоколу розшифровці розмови наведені вислови співбесідників (т. 3, а.с. 10-12).
								 Згідно висновку експерта №1258-1259 від 28.12.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета №94, в досліджуваній розмові, що зафіксована на часовому інтервалі з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек. відеокасети №94, приймали участь ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_4.
								Надана на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому відрізку з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек. відеокасети №94, є оригіналом та монтажу не піддавалася. Запис відео- та аудіосигналів в досліджуваній відеофонограмі проводився одночасно та безперервно.
								У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті № 94: на часовому інтервалі з 18 хв. 48 сек. до 20 хв. 47 сек., міститься текст розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 24, а.с. 109-116).
								 У судовому засіданні переглянуто відеозапис на відеокасеті VHS №94, що розпочинається з 18 хвилини 48 секунд до 20 хвилини 47 секунд, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 та головою даного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 8 жовтня 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_4, діючи як пособник у одержанні хабара, дав, передані ОСОБА_10 на поставлену йому вимогу 5 тисяч доларів США, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 одержав шляхом вимагання від ОСОБА_10 хабар в розмірі 5 тисяч доларів США за невиконання дій з використанням наданих повноважень та влади голови суду в інтересах ОСОБА_10 та ВАТ «Тернопільобленерго». 
								При цьому, у вказаній розмові ОСОБА_4 говорить ОСОБА_3, що зазначені кошти - хабар передані на його вимогу представниками обленерго, отримавши кошти ОСОБА_3 говорить фразу: «Слава Богу, хоч на свята маємо, що…». 
								 Наказом ВАТ «Тернопільобленерго»№199/1 від 3.10.2005 «Про розподіл обовязків між керівниками товариства», підтверджуються службові повноваження ОСОБА_10 на здійснення керівництва діяльністю юридичного відділу ВАТ «Тернопільобленерго»(т. 14, 34-35-36).
								 Як вбачається з довідки ВАТ «Тернопільобленерго», ОСОБА_10 впродовж 2005-2008 років ВАТ «Тернопільобленерго»був нарахований дохід в розмірі від 123 829,71 гривень до 265 334,59 гривень (т. 14, а.с. 30, 31).
								 Згідно листа ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, встановлений Національним банком України курс гривні до долара США станом на 8 жовтня 2008 року складав 489,10 грн. за 100 доларів США, чим підтверджується те, що 5 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день одержання ОСОБА_3, за пособництва ОСОБА_4, від ОСОБА_10 хабара становило 24 455 гривень (т. 35, а.с. 80, 81-82).
								 Згідно Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів»№731-ІV від 9 лютого 2006 року, ОСОБА_4 обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково (т. 38, а.с. 116).
								 Вина ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні у період з кінця вересня 2008 року до 9 жовтня 2008 року та 18 листопада 2008 року від ОСОБА_11 хабара у великому розмірі доводиться наступними доказами.
								 Допитаний у судовому засіданні та під час досудового слідства свідок ОСОБА_11 показав, що він працює заступником голови правління Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» (далі ВАТ «ВНК «Розточчя СТ») з квітня 2008 року. Їхня компанія господарської діяльності ще не здійснює, оскільки створена для будівництва комерційних доріг. Вони очікують підписання договору на концесію, після чого, власне, і розпочнуть свою роботу. 
								Крім того, ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»є одним з акціонерів Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі»(далі Консорціум) і володіє 583 сертифікатами даного Консорціуму. Іншим учасником Консорціуму є ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком».
								5 липня 2007 року відбулись загальні збори учасників Консорціуму. На цих зборах було прийнято рішення про надання згоди ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»на уступку на користь ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»частки у статутному капіталі Консорціуму до 1 мільйону гривень та задоволення заяви ЗАТ «СК «Велес»про вихід зі складу учасників Консорціуму. Але жодних угод про уступку частки у статутному капіталі Консорціуму ВНК «Розточчя СТ»з ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»так і не уклали.
								Не дивлячись на це ОСОБА_219, як голова загальних зборів Консорціуму, одноособово підписав та затвердив нову редакцію статуту Консорціуму зі зменшенням частки ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». Ця нова редакція статуту була подана Державному реєстратору та пройшла відповідну державну реєстрацію.
								Для того, щоб поновити свої права ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»звернулась з позовом до господарського суду Львівської області. 27 червня 2008 року господарський суд Львівської області виніс постанову, якою повністю задовольнив їхні позовні вимоги. Але ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та Консорціум подали апеляційну скаргу на це рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду.
								Провадження у справі було розпочато Львівським апеляційним адміністративним судом 13 серпня 2008 року. Перше засідання Львівського апеляційного адміністративного суду було призначено на 25 вересня 2008 року. Головуючим у справі був суддя ОСОБА_255 Інтереси ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»за дорученням представляв ОСОБА_153 Зі слів ОСОБА_153 він знає, що усі сторони 25 вересня 2008 року зявились на судове засідання, але воно не відбулось і було перенесено на інший день 9 жовтня 2008 року. З яких мотивів було перенесено судове засідання ОСОБА_153 йому не говорив.
								Після перенесення розгляду справи ОСОБА_153 повідомив йому, що, на його думку, розгляд справи навмисно гальмується. Крім того, зявились плітки, що їх супротивники по цьому спору, пропонують комусь гроші за прийняття судового рішення на їх користь та скасування рішення господарського суду Львівської області. Одночасно, ОСОБА_153 повідомив, що мав розмову з суддею ОСОБА_154 і той сказав, що приймати рішення у справі він буде за вказівкою голови суду ОСОБА_3
								Враховуючи цю ситуацію він вирішив звернутись до свого знайомого начальника управління юстиції Львівської області ОСОБА_155 та порадитись з тим, як їм бути далі. Він показав ОСОБА_155 усі наявні у нього документи, рішення господарського суду Львівської області і той сказав, що рішення суду першої інстанції є абсолютно законним та обґрунтованим і апеляція їхніх опонентів не має шансів бути задоволена. Тоді він запитав ОСОБА_155, чому у такому випадку Львівський апеляційний адміністративний суд затягує розгляд апеляції, переносить розгляд та не приймає рішення. ОСОБА_155 відповів йому, що не може нічого сказати з цього приводу, але може звернутись до голови суду ОСОБА_3 та спробувати зясувати це питання.
								Через деякий час, мабуть, наприкінці вересня 2008 року, ОСОБА_155 повідомив йому, що мав розмову із ОСОБА_3 ОСОБА_149 розповів, що до нього від імені «Альтком», як зацікавлена особа, вже звертався голова Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та запропонував 25000 доларів США за те, щоб рішення суду першої інстанції у справі за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»було скасоване.
								З цього він зрозумів, що ОСОБА_3 таким чином ставить ВАТ «ВНК Розточчя СТ»умову дати таку ж суму коштів, щоб справу було вирішено по закону на користь цього товариства. 
								ОСОБА_155 був дуже обурений поведінкою ОСОБА_3, який фактично вимагав з них хабар за постановлення судом рішення на їхню користь, при тому, що вони впевнені у законності рішення суду першої інстанції. Він також дуже обурився цими діями ОСОБА_3 ОСОБА_199 ще раз обговоривши усі обставини він та ОСОБА_155 вирішили, що без давання хабара ОСОБА_3 не зможуть отримати необхідне їм законне судове рішення. Виходячи з цих обставин він запропонував ОСОБА_155 погодитись з вимогами ОСОБА_3 і дати тому хабар за забезпечення прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом рішення на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								Однак, дати саме 25 тисяч доларів США судді ОСОБА_3. він не міг і повідомляв тоді ОСОБА_155 щоб той переговорив із ОСОБА_3 ще раз щодо зменшення вказаної суми.
								Після цього ОСОБА_155 сказав, що ще раз зустрінеться зі ОСОБА_3 і спробує вирішити це питання.
								В послідуючому ОСОБА_155 йому повідомив, що ОСОБА_3 таки зменшив зазначену суму хабара, яку він хоче одержати у вказаній справі до 12 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_3 сказав ОСОБА_155, що отримавши такі кошти - рішення у зазначеній справі буде прийнято судом на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», тобто рішення буде законним.
								У той же день, або наступного дня він передав ОСОБА_155 10 тисяч доларів США одну пачку: 100 купюр номіналом по 100 доларів США кожна (ця пачка була перетягнута резинкою та покладена у конверт білого кольору). Після цього, ОСОБА_155 мав передати ці кошти, відповідно до їх домовленості, ОСОБА_3
								Через деякий час він зателефонував ОСОБА_155 та поцікавився, як пройшла зустріч зі ОСОБА_3 ОСОБА_149 відповів, що все пройшло нормально ОСОБА_3 гроші взяв та пообіцяв, що рішення буде прийнято на їх користь.Але 9 жовтня 2008 року ОСОБА_153 повідомив йому, що розгляд справи знову перенесено на 30 жовтня 2008 року. При цьому, ОСОБА_153 сказав йому, що говорив з суддею ОСОБА_154 і той повідомив, що не має жодних вказівок від ОСОБА_3, яке рішення приймати у справі, тому і відклав її. Він одразу зустрівся з цього приводу з ОСОБА_155
								ОСОБА_155 одразу ж, в його присутності зателефонував ОСОБА_3 з питання - чому справа не розглянута. При цьому, ОСОБА_155 сказав ОСОБА_3: «Ви ж отримали від мене, те що просили», маючи на увазі гроші 10 тисяч доларів США. Після закінчення розмови ОСОБА_155 сказав йому, що ОСОБА_3 запевнив, що наприкінці жовтня справа буде вирішена на їхню користь.
								Дійсно 30 жовтня 2008 року Львівський апеляційний адміністративний суд постановив рішення на їхню користь, залишивши в силі постанову господарського суду Львівської області. Приблизно через два тижні після цього вони отримали копію судового рішення. Тоді він передав ОСОБА_155 додатково 2 тисячі доларів США, які той мав віддати ОСОБА_3 до загальної суми хабара у 12 тисяч доларів США. Це були 20 купюр номіналом 100 доларів США кожна.
								Через деякий час, під час зустрічі чи по телефону, ОСОБА_155 повідомив йому, що передав і ці 2 тисячі доларів США ОСОБА_3
								Свідок зазначив, що грошові кошти, які були дані ним та ОСОБА_155 для ОСОБА_3 в розмірі 12 тисяч доларів США належали йому особисто і є особистими його заощадженнями, які накопичені за період його трудової діяльності, в тому числі і за період роботи у ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								Сума хабара на 10 та 2 тисячі доларів США була розділена ним аби не ризикувати. 2 тисячі доларів США він вирішив дати лише після того, як справа у Львівському апеляційному адміністративному суді буде вирішена на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								Свідок ОСОБА_11 на запитання відносно того, які наслідки могли настати для ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», та для нього, якщо б для голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 не було дано визначену тим суму хабара, показав, що ОСОБА_155 йому повідомив, що у розмові із ним ОСОБА_3 сказав, що для нього зі сторони відповідача зацікавленою особою головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 запропоновано 25 000 доларів США за те, щоб рішення суду першої інстанції у справі за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»було скасоване. Відповідно, у цій ситуації, за створених умов, якби умова ОСОБА_3 щодо давання йому хабара не була виконана ним, то законне рішення суду першої інстанції у справі за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»було б скасоване, що призвело б до значних збитків для товариства та тягло б негативні наслідки в подальшому. 
								Зокрема, від рішення Львівського апеляційного адміністративного суду залежала можливість подальшої роботи ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», укладення важливого контракту, розмір статутного капіталу та розподіл доходів між учасниками товариства. 
								Тому іншого вибору ніж дати хабара з метою захисту законних прав та інтересів ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», своїх власних інтересів, так як він був зацікавлений у нормальній роботі підприємства, у вказаній ситуації не було. 
								Оглянувши та ознайомившись з копією справи господарського суду Львівської області за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області та Консорціуму, свідок ОСОБА_11 показав, що це копія саме тієї справи, про яку він вів мову у своїх показаннях, за неперешкоджання законному розгляду якої та забезпечення прийняття законного рішення у якій ним, за допомоги ОСОБА_155, було дано для ОСОБА_3 хабара в сумі 12 тисяч доларів США (т. 16, а.с. 6-10, 11-16).
								 Як вбачається з заяви ОСОБА_11 від 15.12.2008 до Генеральної прокуратури України, останній, після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомляє про факт давання ним, внаслідок вимагання, та одержання головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 хабара в розмірі 12 тисяч доларів США. При цьому, хабара ОСОБА_3 передавав ОСОБА_155 (т. 16, а.с. 3, т. 47, а.с. 241-242).
								 Допитаний свідок ОСОБА_155 у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що у серпні 2008 року до нього звернувся його знайомий заступник голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11 та попросив його допомогти вплинути через голову Львівського апеляційного адміністративного суду на суддю ОСОБА_255, який був головуючим у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансово промислова група «Альтком»та Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2008 р. 
								Даною постановою суду було повністю задоволено адміністративний позов ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до державного реєстратора при Яворівській райдержадміністрації в особі державного реєстратора щодо реєстрації 11.07.2007 нової редакції статуту Консорціуму.
								Прохання заступника голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»обумовлювалося тими обставинами, що суддя ОСОБА_255 вимагав у представника ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_153 матеріальну винагороду за залишення в силі законно прийнятого, на його погляд, рішення суду першої інстанції. При цьому ОСОБА_11 надав йому рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2008. Почитавши рішення суду першої інстанції, він впевнився, що це рішення відповідало вимогам закону.
								Коли він запитав ОСОБА_11, яким чином у нього вимагають гроші і скільки, той конкретну суму не назвав, але сказав, що розгляд справи затягується і при кожному зверненні йому натякали, що просто так це не вирішується. Конкретної суми той не називав і рішення не приймав. 
								Будучи у нормальних стосунках з ОСОБА_11 і розуміючи, що рішення суду першої інстанції постановлено відповідно до закону, він вирішив зателефонувати голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 та домовитися про зустріч. Це було на початку серпня-наприкінці вересня 2008 року.
								Прибувши до ОСОБА_3, він пояснив тому ситуацію, яка склалася навколо розгляду вказаної адміністративної справи, що рішення, винесене першою інстанцією, прийняте в межах законодавства, а суддя ОСОБА_255 вимагає гроші за залишення в силі рішення суду першої інстанції.
								ОСОБА_3 вислухавши його відразу повідомив, що знає про цю справу і що з проханням про скасування рішення суду першої інстанції від імені ТОВ «Альтком»звернувся голова Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та запропонував ОСОБА_3 25000 доларів США за позитивне вирішення тим справи, тобто скасування рішення суду першої інстанції на користь ТОВ «Альтком». 
								Він у свою чергу став переконувати ОСОБА_3 у тому, що скасування вказаного рішення буде абсолютно незаконним. Однак, ОСОБА_3 несподівано для нього прямо запитав, чи готове ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»заплатити за позитивне вирішення їх справи.
								ОСОБА_155 розгубився, бо для нього це було несподіване запитання. Будучи не готовим до такої розмови, він повідомив ОСОБА_3, що запитає про це у ОСОБА_11 і потім додатково повідомить. 
								Поведінка ОСОБА_3 справила на нього таке враження, що він не наважився розповісти про цю розмову ОСОБА_11 та думав, що якщо останній не буде його запитувати, то нехай ситуація йде сама собою.
								Він чув серед колег розмови, що у вказаному суді без грошей нічого не вирішується, але сподівався, що ОСОБА_3 прямо не буде з ним говорити про гроші.
								Але коли він почув від того прямим текстом про те, що ТОВ «Альтком»готове було заплатити йому гроші, то він був дуже вражений. Чесно кажучи, він не хотів розмовляти про цю справу з ОСОБА_11 і думав, що якщо той сам не звернеться, то він з своєї сторони буде мовчати. 
								Однак, ОСОБА_11 через деякий час сам зателефонував йому і поцікавився результатами його зустрічі із ОСОБА_3 Він у телефонній розмові повідомив ОСОБА_11, що нічого гарного не почув і якщо той хоче дізнатися подробиці, то нехай приїздить до нього.
								Зустрівшись з ОСОБА_11, який приїхав до нього на роботу, він розповів тому про зміст розмови із ОСОБА_3, що останній сказав йому, що нібито конкуренти ОСОБА_11 через голову Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 пропонували ОСОБА_3 25 тисяч доларів США за скасування рішення суду першої інстанції.
								Почувши це, ОСОБА_11 дуже обурився, оскільки розумів, що рішення суду першої інстанції було на користь того. 
								Знаючи, що в апеляційному суді за гроші можна скасувати будь-яке рішення, він реально став розмовляти з ОСОБА_11, що тому робити у подальшому. При цьому, він сказав ОСОБА_11, що за законне рішення не можна платити такі великі гроші.
								В розмові він запропонував ОСОБА_11 ще раз піти разом з ОСОБА_153 до головуючого по цій справі ОСОБА_154 та поспілкуватися і визначитися. Можливо, суддя ОСОБА_255 зменшить суму і якось можна буде домовитися. На це ОСОБА_11 відповів, що вони вже один раз намагалися домовитися з ОСОБА_154, однак останній весь час повторював, що сам не вирішує це питання і необхідна вказівка голови суду, тобто ОСОБА_3 
								Виходячи з того, що ОСОБА_3 під час зустрічі розповів, що про справу його просив голова суду ОСОБА_156 та запропонував 25 тисяч доларів США за позитивне вирішення цього питання, то він зрозумів, що за таких обставин можливо ОСОБА_154 не візьме на себе відповідальності за прийняття законного рішення та не захоче розмовляти з ОСОБА_11
								В свою чергу ОСОБА_11 звернувся до нього з проханням, щоб все таки він зміг переконати ОСОБА_3 вирішити питання на їх користь: залишити рішення суду першої інстанції в силі за половину суми, тобто за 12 тисяч доларів США.
								Він не дуже хотів іти на цю розмову, але ОСОБА_11 наполягав на цьому і дуже просив, щоб він пішов до ОСОБА_3, оскільки від цього залежала подальша доля підприємства, а саме укладення контракту на будівництво доріг і розподілу доходів між учасниками товариства.
								Через деякий час після цієї розмови він домовився із ОСОБА_3 про зустріч і коли прийшов до того, то повідомив, що ОСОБА_11 готовий заплатити за законно прийняте рішення половину суми від тієї, яку запропонував ОСОБА_156, тобто 12 тисяч доларів США. На це ОСОБА_3 погодився і сказав, що це зовсім інша розмова. При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що гроші в сумі 12 тисяч доларів США необхідно принести до розгляду справи. Про цю розмову він розповів ОСОБА_11, який через деякий час передав йому гроші в сумі 10 тисяч доларів США купюрами по 100 доларів США, які були перевязані кольоровою гумовою стрічкою і знаходились в паперовому пакеті білого кольору, що нагадував поштовий конверт великих розмірів. Отримавши гроші він зателефонував ОСОБА_3 і домовився про зустріч з тим. У вересні 2008 року він з грошима в сумі 10 тисяч доларів США прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду, зайшов до кабінету ОСОБА_3 та повідомив, що приніс 10 тисяч доларів США, а решту принесе пізніше.
								ОСОБА_3 прийняв у нього пакет з грошима у сумі 10 тисяч доларів США, який поклав на кухонний стіл у кімнаті відпочинку зліва від входу. 
								Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_11 та поцікавився як пройшла зустріч із ОСОБА_3 На це він відповів, що зустріч пройшла нормально і гроші ОСОБА_3 прийняв. В подальшому ОСОБА_11 прийшов до нього на роботу та повідомив, що справа призначається, потім відкладається рішення не приймається. 
								Зі слів ОСОБА_11 він дізнався, що ОСОБА_153 ходив до судді ОСОБА_154 і останній повідомив тому, що ніяких вказівок від ОСОБА_3 і грошей не отримував, а тому відклав розгляд справи на кінець жовтня 2008 року. 
								Після цього він, у присутності ОСОБА_11, щоб той не подумав, що він забрав гроші собі, - зателефонував ОСОБА_3 та запитав: «У чому справа, Ви ж отримали від мене те, що просили. Чому не приймається законне рішення?». При цьому він зазначив, що ОСОБА_216 каже, що ні вказівки, ні грошей від ОСОБА_3 не отримував, а тому не розглядає справу і відкладає її, що люди приходять до нього і запитують у чому справа. 
								На це ОСОБА_3 запевнив його, що у кінці жовтня 2008 року буде прийняте законне рішення. Розмова відбулася при включеному гучномовці, тому ОСОБА_11 чув цю розмову. 
								Дійсно 30.10.2008 рішення по справі було прийнято на користь ОСОБА_11, але про це рішення він дізнався приблизно через 2 тижні, коли отримав копію постанови.
								При цьому, ОСОБА_11 передав йому ще 2 тисячі доларів США без конверта до попередньої суми у розмірі 10 тисяч доларів США. У першій половині дня він прибув до Львівського апеляційного адміністративного суду та зайшов до кабінету ОСОБА_3 ОСОБА_149 ОСОБА_3 встав із-за стола і вони разом зайшли до кімнати відпочинку. Там він передав ОСОБА_3 2 тисячі доларів США, які дав ОСОБА_11
								Свідок також зазначив, що в його розмовах зі ОСОБА_3 останній повідомляв, що на кінцевий результат розгляду зазначеної справи дійсно впливає він. Зокрема, ОСОБА_3, одержавши першу частину обумовленого хабара 10000 доларів США, пообіцяв що у вказаній справі рішення буде прийнято в інтересах позивача: ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								Очевидно, що ОСОБА_3 визначав для судді ОСОБА_255, коли і які процесуальні рішення щодо вказаної справи приймати і як поводитися, а той виконував такі вказівки.
								Зазначені відкладення розгляду справи вже після одержання ОСОБА_3 першої частини обумовленого ним хабара, можна розцінити як стимулювання позивача до давання решти обумовленої ним суми коштів (хабара). 
								Також свідок ОСОБА_155 на запитання відносно того, до яких наслідків могло б привести невиконання вимоги голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 показав, в розмові з ним ОСОБА_3 повідомив, що для нього зі сторони відповідача запропоновано 25 000 доларів США за те, щоб рішення суду першої інстанції було скасоване. Відповідно, оцінюючи ситуацію, якби вимога ОСОБА_3 щодо давання йому хабара зі сторони позивача не була виконана, то цілком імовірним було б те, що законне рішення суду першої інстанції у справі за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»було б скасоване, що призвело б до значних матеріальних збитків для вказаного товариства. 
								Тому іншого вибору ніж дати хабара з метою захисту законних прав та інтересів позивача: ВАТ «ВНК Розточчя СТ»у вказаній ситуації не було. 
								Переглянувши та прослухавши відеозапис на відеокасеті VHS №113, який розпочинається, що записана 18.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_155 показав, що даним відеозаписом зафіксовано його розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася у кімнаті відпочинку до службового кабінету того. 
								Зокрема, зафіксовано, як він заходить до кімнати відпочинку службового кабінету ОСОБА_3, ставить свій портфель на диван, знімає верхній одяг та вішає його на вішалку. 
								Після цього, він показав ОСОБА_3 декілька підшивок документів, які стосуються поновлення на роботі колишніх працівників державної виконавчої служби Львівської області. Вказані справи розглядались у Львівському апеляційному адміністративному суді і він показував ОСОБА_3 судову практику щодо розгляду справ цієї категорії. 
								Потім, він дістав зі свого портфеля гроші, відрахував 2000 доларів США, поклав їх у конверт та передав у руки ОСОБА_3 як частину хабара від загальної суми 12000 доларів США за вирішення питання залишення в силі рішення господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								Вказані гроші, які знаходились у конверті, ОСОБА_3 поклав до свого портфеля. 
								Після цього, вони ще обговорювали різні теми, які не стосуються вищевказаної справи. 
								Прослухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3304, що записана 9.10.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, свідок ОСОБА_155 показав, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 на початку жовтня 2008 року в присутності ОСОБА_11 Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
								По суті вказаної розмови ОСОБА_155 повідомив, що вона відбулася вже після того як на протиправну вимогу ним та ОСОБА_11 було дано ОСОБА_3 частину грошових коштів, що той вимагав, зокрема 10 000 доларів США. 
								Напередодні цієї розмови ОСОБА_11 зустрівся з ним та повідомив, що суддя ОСОБА_255 в чергове відклав судове слухання апеляційної скарги у справі за позовом ВАТ «ВНК Розточчя СТ». З метою зясування у ОСОБА_3 ситуації, що сталася, та щоб ОСОБА_11 не подумав, що зазначені грошові кошти він взяв собі, він зателефонував ОСОБА_3 Зафіксована на предявленій йому для прослуховування розмова, є саме тією розмовою, що відбулася між ним та ОСОБА_3 того дня.
								Зокрема, у вказаній розмові він повідомляє ОСОБА_3, що суддя ОСОБА_154 переніс розгляд згаданої справи аж на тридцяте число, тобто тридцяте жовтня 2008 року, даючи ОСОБА_3 зрозуміти, що він вже одержав майже всю суму коштів, що вимагав, але питання не вирішив.
								На вказане ОСОБА_3 повідомив йому, щоб не переживав, що все нормально, що він знає, що, де і як. Тим самим ОСОБА_3 підтвердив, що повністю володіє ситуацією щодо вказаної справи, що він, очевидно, мав розмову з суддею ОСОБА_154 з цього приводу.
								Також у розмові ОСОБА_3 зазначив, що все буде по закону, що з врахуванням ситуації та того, за що саме ОСОБА_3 вимагав і на той час вже одержав 10000 доларів США означало, що рішення господарського суду Львівської області у справі за позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»буде залишене Львівським апеляційним адміністративним судом у силі. 
								Також у вказаній розмові він просив ОСОБА_3 вжити заходів до призначення суддею ОСОБА_154 вказаної справи хоча б на 20 число, тобто на 20.10.2008. Вказане прохання було продиктоване, скоріш за все тим, що у ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»на той час розглядалися судами інші спори, що були повязані з вказаною справою (т. 16, а.с. 19-24, 33-37, 43-48, т. 66, а.с. 116-121).
								 Свідок ОСОБА_155 до протоколу свого допиту додав: постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2008; копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року у справі, якими підтверджується достовірність показань свідка ОСОБА_155 та доводиться факт того, що він був обізнаний про обставини вказаної справи і надавав допомогу ОСОБА_11 у даванні хабара ОСОБА_3 на вимогу того (т. 16, а.с. 25-32).
								 Також, в доданій до протоколу допиту свідка під час досудового слідства фототаблиці зафіксовані основні моменти одержання 18 листопада 2008 року головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 решти суми хабара 2 тисячі доларів США, які безпосередньо передає ОСОБА_155, зроблені у вигляді стоп-кадрів з відеозапису, що наявний на відеокасеті VHS №113 (т. 16, а.с. 38-42).
								 
								Згідно заяви ОСОБА_155 від 15.12.2008 до Генеральної прокуратури України, в останній, після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, ОСОБА_155 зазначив, що у вересні та листопаді в інтересах ОСОБА_11 у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду передав ОСОБА_3 в якості хабара 12 000 доларів США, які дав ОСОБА_11 за позитивне рішення залишення в силі рішення суду першої інстанції на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»(т. 16, а.с. 18, т. 47, а.с. 241-242).
								 Під час очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_155 останній підтвердив свої показання (т. 16, а.с. 49-53).
								 Свідок ОСОБА_153, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що представляв інтереси ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»при розгляді Львівським апеляційним адміністративним судом справи за апеляційними скаргами ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ».
								Провадження у цій справі було розпочато Львівським апеляційним адміністративним судом 13 серпня 2008 року. Перше засідання відбулось 25 вересня 2008 року під головуванням судді ОСОБА_255 Він брав участь у вказаному засіданні як представник ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»за дорученням. У засідання зявилися представники ТОВ «Альтком», Консорціуму та державного реєстратора. Але вказане засідання судом було перенесене на 9 жовтня 2008 року, оскільки до суду не зявилися представники інших підприємств, які входять до складу Консорціуму, хоча при розгляді справи у першій інстанції вони подавали заяви про розгляд справи без їх участі.
								Про вказане рішення він доповів керівництву ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»у томі числі заступнику директора ОСОБА_11 і висловив думку, що перенесення слухання справи є формальним.
								9 жовтня 2008 року засідання суду було перенесене на 30 жовтня 2008 року, оскільки представник ТОВ «Альтком»не дочекався засідання суду і полетів до м. Києва. Про відкладення розгляду справи він знову доповів ОСОБА_11
								30 жовтня 2008 року засідання відбулось і судом була винесена ухвала про часткове задоволення апеляційної скарги у частині скасування рішення господарського суду Львівської області щодо зобовязання державного реєстратора внести зміни до реєстру підприємств саме у певних розмірах часток статутного фонду. Провадження у цій частині було закрито, оскільки на думку суду це є господарським спором і не підлягає розгляду у адміністративному суді. 
								В частині визнання дій державного реєстратора протиправними та зобовязання внесення змін до державного реєстру рішення господарського суду Львівської області залишено без змін, а апеляція без задоволення. 
								Свідок також зазначив, що він декілька раз підходив до судді ОСОБА_255 з метою зясування у того дійсних мотивів його дій щодо відкладення розгляду справи, запитуючи чому затягується розгляд справи.
								На його запитання з цього приводу суддя ОСОБА_255 повідомляв, що зазначена справа складна і неоднозначна, тому він відкладає розгляд справи, як з тих формальних підстав, що були у справі, так і для того, щоб він мав можливість порадитися щодо результату розгляду зазначеної справи з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 і що самостійно він таких питань не вирішує (т. 16, а.с. 56-60, 61-66, т. 66, а.с. 121(зворот)-125).
								 Свідки ОСОБА_220 та ОСОБА_221 дали суду показання відносно обставин розгляду у господарському суді Львівської області справи за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до Державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області та щодо апеляційного перегляду постанови суду у ній у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
								Одночасно свідки зазначили, що про хід вказаної справи керівництву ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», в основному, доповідав ОСОБА_153 (т. 16, а.с. 69-74, 75-80, т. 66, а.с. 125-130).
								 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_156, голови Львівського апеляційного господарського суду, останній показав, що у 2008 році, коли точно не пригадує, до нього звернувся його колега з апеляційного господарського суду іншої області з питанням чи знає він ОСОБА_3, на що він відповів, що знає того. 
								При цьому той повідомив йому, що у провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду є справа, у якій однією із сторін виступає ТОВ «Альтком». Вказаний колега попросив його переговорити по цій справі із ОСОБА_3 та попросити того прискорити розгляд цієї справи, оскільки справи у цьому суді призначались до розгляду більше ніж через півроку після надходження до суду, а також попросив сказати ОСОБА_3, що спір не підсудний адміністративному суду, так як там був спір між підприємствами щодо часток у статутному фонді, що є підсудністю господарського суду. 
								На прохання цього колеги він телефонував ОСОБА_3 та просив прискорити розгляд вказаної справи, а також застерігав того, що ця справа не підсудна адміністративному суду. ОСОБА_3 пообіцяв йому подивитися вказану справу. 
								На зїзді суддів, який відбувся у листопаді 2008 року у м. Києві, він бачив ОСОБА_3 та вирішив спитати за вищевказану справу. ОСОБА_3 тоді відповів йому, що справу вже розглянуто, але на чию користь і яке рішення було прийнято той йому не сказав. 
								Проте, ніяких грошей у вказаній справі він ОСОБА_3 не пропонував та не давав (т. 16, а.с. 81-84).
								 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_154, судді Львівського апеляційного адміністративного суду, останній показав, що був головуючим суддею та суддею доповідачем у справі Львівського апеляційного адміністративного суду за апеляційними скаргами ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ».
								13 серпня 2008 року у цій справі було відкрито провадження і вона була призначена до розгляду на 25 вересня 2008 року. Розгляд справи у цей день не відбувся і був відкладений на 9 жовтня 2008 року, так як не зявилися усі сторони у справі, а саме представники третіх осіб, яких було 13 і слухання справи було перенесено на 30 жовтня 2008 року. Цього ж дня було прийнято рішення, яким апеляційну скаргу частково задоволено і провадження у справі в частині, де існує спір про право - закрито, що повністю відповідає закону. 
								Позивача у цій справі представляли ОСОБА_153, ОСОБА_221 та ОСОБА_220, а відповідача представляв ОСОБА_222
								За збігом значного часу він не пригадує з ким із представників сторін спілкувався, але не виключає, що представники могли заходити до нього у кабінет із заявами про ознайомлення з матеріалами справи чи надання їм копій будь-яких рішень чи інших документів. 
								Можливо, до нього звертався ОСОБА_153 за розясненнями та з проханнями з приводу розгляду цієї справи.
								Також свідок зазначив, що, на його погляд, дану справу можна віднести до категорії достатньо складних. З цього приводу він міг розмовляти із ОСОБА_3, як головою Львівського апеляційного адміністративного суду, тобто міг з тим обговорювати правову позицію щодо спірних питань, які виникали при розгляді даної адміністративної справи.
								Можливо, він обговорював із ОСОБА_3 питання підсудності цієї справи адміністративному суду та будь-які інші загальні питання (т. 16, а.с. 85-89, т. 13, а.с. 167-172).
								 Свідок ОСОБА_210, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства, оглянувши копію справи господарського суду Львівської області за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до Державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області, показав, що 13.08.2008 у справі було відкрите апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та Консорціуму на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2008. 
								19 серпня 2008 року було закінчено підготовку даної справи до розгляду і вона призначена до апеляційного розгляду на 14 год. 25.09.2008. В склад суду входили ОСОБА_154, який був доповідачем та члени колегії суддів  ОСОБА_214 та ОСОБА_252 Цього дня справа була відкладена на 9 жовтня 2008 року. 9 жовтня 2008 року слухання справи було відкладено на 30 жовтня 2008 року. 30 жовтня 2008 року він участі в розгляді зазначеної справи не приймав, оскільки був змінений склад колегії суду, а саме замість нього та ОСОБА_214 справу розглядали судді ОСОБА_211 та ОСОБА_223, а доповідачем був суддя ОСОБА_255 Того ж дня вказаною колегією суддів було прийнято рішення у справі (т. 13, а.с. 140-153, т. 66, а.с. 28-32).
								 Свідки ОСОБА_211 та ОСОБА_223, судді Львівського апеляційного адміністративного суду, у судовому засіданні та під час досудового слідства дали аналогічні показання щодо апеляційного перегляду постанови господарського суду Львівської області від 27.06.2008 у вказаній справі (т. 12, а.с. 143-148, т. 16, а.с. 90-95, т. 66, а.с. 24(зворот)-27, а.с. 131-132).
								 Під час досудового слідства визнана речовим доказом справа господарського суду Львівської області №7/123А за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до Державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій Державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області щодо реєстрації змін до Статуту Консорціуму в частині переходу права власності і реєстрації у Статуті частки ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»12,5 % нібито отриманої від ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та зобовязання державного реєстратора зареєструвати нову редакцію статуту Консорціуму у відповідності до закону і протоколу загальних зборів від 05.07.2007 у розмірі визначеної частки ТОВ «Альтком» 1000 000 гривень. 
								Зокрема, у судовому засіданні досліджені наступні матеріали даної справи:
								- адміністративний позов ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»у господарський суд Львівської області до державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації змін до Статуту Консорціуму в частині переходу права власності і реєстрації у Статуті частки ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»12,5 % нібито отриманої від ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та зобовязання державного реєстратора зареєструвати нову редакцію статуту Консорціуму у відповідності до закону і протоколу загальних зборів від 05.07.2007 у розмірі визначеної частки ТОВ «Альтком» 1000 000 гривень; 
								- довіреності на здійснення представництва, що видані ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»для ОСОБА_221 та ОСОБА_153; 
								- постанова господарського суду Львівської області у справі №7/123А від 27.06.2008 про задоволення адміністративного позову ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»;
								- апеляційна скарга ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»у Львівський апеляційний адміністративний суд від 21.07.2008 на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2008 з вимогою скасувати вказану постанову; 
								- апеляційна скарга Консорціуму у Львівський апеляційний адміністративний суд від 21.07.2008 на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2008 з вимогою скасувати вказану постанову; 
								- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №22а-11796/08 від 13 серпня 2008 року;
								- ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у справі від 19 серпня 2008 року про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду на 14 год. 25.09.2008;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року;
								- журнал судового засідання колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року;
								- ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008 про часткове задоволення апеляційних скарг ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком»та консорціуму «Концесійні транспортні магістралі»на постанову господарського суду Львівської області від 27 червня 2008 року у справі №7/123А за адміністративним позовом ВАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ»(т. 17, а.с. 2-10, 13-268, 269-270, 271).
								Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 р. та №229 цт від 16.09.2008 р. здійснювався оперативно-розшуковий захід, зокрема зняття інформації з каналів звязку мобільного телефону за номером оператора «Київстар Дж. Ем.» НОМЕР_2, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на аудіокасетах. 
								 
								У даному протоколі зазначено, що в ході виконання оперативно - розшукового заходу записано телефонну розмову ОСОБА_3, що відбулася за вхідним телефонним дзвінком на номер його телефону НОМЕР_2 об 11 год. 49 хв. 9 жовтня 2008 року (тривалістю 49 сек.) з номеру телефону НОМЕР_6, зареєстрованого за ОСОБА_224, з ОСОБА_155, яка зафіксована на аудіокасеті №3304. У даному протоколі також приведено зміст вказаної розмови (т. 3, а.с. 23-129).
								 Згідно висновку експерта №1256-1257 від 29.12.2009 р., предметом дослідження якого стала аудіокасета 90»№3304, що містить аудіозапис за 9.10.2008 р., надана 17 грудня 2008 року до Генеральної прокуратури України Управлінням СБ України у Львівській області, у досліджуваній фонограмі, приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_155. 
								У дослідницькій частині даного висновку експерта - текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на аудіокасеті №3304 на часовому відрізку з 00 хв. 28 сек. до 1 хв. 11 сек., міститься текст розмови, що відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_155 (т. 24, а.с. 131-133).
								У судовому засіданні прослухано аудіозапис на аудіокасеті №3304, з наявним на ній аудіозаписом, яким в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між ОСОБА_155 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 9 жовтня 2008 року, в ході якої ОСОБА_155 зясовує у ОСОБА_3 причини невиконання тим обіцянки, даної після одержання на вимогу більшої частини хабара, з огляду на чергове відкладення колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді ОСОБА_255 справи в якій стороною є ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та в ході якої ОСОБА_3 запевняє, що повністю володіє ситуацією щодо вказаної справи, маючи намір одержати решту суми хабара на свою вимогу, та вказує, що така справа буде вирішена по закону, тобто на користь вказаного товариства (т. 16, а.с. 100-101, 102-103).
								 Як вбачається з протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 2.12.2008 р. (копією), який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 113. 
								У даному протоколі та додатках до нього, відповідно до відеозапису на відеокасеті №113, зафіксовано, що 18 листопада 2008 року об 11 год. 51 хв. в підсобне приміщенні службового кабінету ОСОБА_3 заходять ОСОБА_3 та начальник Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_155 
								ОСОБА_155 кладе портфель чорного кольору на диван і в подальшому знімає верхній одяг та вішає на вішак. ОСОБА_3 стоїть біля кухонного гарнітуру. При цьому вони розмовляють. Об 11 год. 53 хв. ОСОБА_155 дістає з портфеля документи, частину кладе на диван, а іншу частину показує ОСОБА_3 та в подальшому передає їх ОСОБА_3 
								ОСОБА_3 виходить на певний час з приміщення і повертається.
								ОСОБА_155 дістає з портфеля конверт білого кольору, відкриває його та відраховує невизначену суму грошей, які в подальшому кладе в інший конверт та передає їх ОСОБА_3 ОСОБА_3 робить на конверті невизначений запис та кладе його до свого чорного портфеля.
								В подальшому ОСОБА_155 показує ОСОБА_3 документи, а після цього вони сидячи розмовляють. О 12 год. 2 хв. зазначені особи виходять з приміщення (т. 3, а.с. 13-14, 15-18).
								Згідно висновку експерта №547/548 від 15.05.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета №113, що надана 2 грудня 2008 року до Генеральної прокуратури України Управлінням СБ України у Львівській області, в досліджуваній розмові, що зафіксована на відеокасеті №113 на часовому інтервалі з 6 хв. 38 сек. до 17 хв. 39 сек., приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_155.
								Представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому інтервалі з 6 хв. 38 сек. до 17 хв. 39 сек., є оригіналом та монтажу не піддавалася. Відповідно, запис відео- та аудіосигналів проводився одночасно та безперервно.
								У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті №113: на часовому інтервалі з 6 хв. 38 сек. до 17 хв. 39 сек., міститься текст розмови, у якій брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_155 (т. 24, а.с. 54-58).
								Свідок ОСОБА_155 показав, що саме в ході цієї розмови ОСОБА_3 на свою вимогу одержав від нього надані ОСОБА_11 2 тисячі доларів США в доповнення до раніше даних на ту ж вимогу як хабар 10 тисяч доларів США (т. 16, а.с. 33-42).
								 У судовому засіданні переглянуто відеозапис на відеокасеті VHS №113 з відеозаписом, що розпочинається з 6 хвилини 37 секунд до 17 хвилини 38 секунд, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_155 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 18 листопада 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_155, виконуючи прохання ОСОБА_11, дав, передані останнім на поставлену йому вимогу 2 тисячі доларів США (в додаток до раніше даних ОСОБА_3 10 тисяч доларів США), а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 одержав шляхом вимагання від ОСОБА_11 решту частини хабара в розмірі 2 тисяч доларів США за невиконання дій з використанням наданих влади та повноважень голови суду в інтересах ОСОБА_11 та ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». 
								 Під час обшуку у службових приміщеннях голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що у будинку №13 по вул. Стецька у м.Львові, 3 грудня 2008 року у службовому кабінеті ОСОБА_3 на робочому столі виявлено та вилучено аркуш перекидного календаря, на стороні якого за середу 24 вересня 2008 року наявний рукописний напис «Розточчя», виконаний простим олівцем, який обведений колом, а також виявлено білий аркуш паперу з рукописним записом, який розпочинається написом, що виконаний олівцем: «1) 7/123 Розточчя непр. ріш»(т. 4, а.с. 4-38, 154, 181, т. 47, а.с. 239-240).
								 Згідно висновку експерта №8823 від 28.10.2009, рукописний напис, що наявний на стороні за 24.09.2008 аркуша перекидного календаря за 24 - 25 вересня 2008 року: «Розточчя», а також рукописний напис, що наявний на аркуші для записів: «1) 7/123 Розточчя  непр. ріш», що вилучені 3.12.2008 в ході обшуку у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, виконані особисто ОСОБА_3 (т. 23, а.с. 174-175).
								 Довідкою ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»про нараховану заробітну плату ОСОБА_11 за 2008 рік, підтверджується наявність у ОСОБА_11 значних сум доходу, що підвереджує наявність у того коштів для давання хабара ОСОБА_3 (т. 16, а.с. 112, 114-115).
								 Посадовою інструкцією заступника голови правління ВАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ»підтверджуються службові повноваження ОСОБА_11 на здійснення представництва та захисту прав і інтересів ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»у судах (т. 16, а.с. 118-122). 
								 Згідно роздруківки телефонних зєднань ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» м. Київ за телефонним номером НОМЕР_7, яким користувався ОСОБА_3, за період з 8 лютого 2008 року по 3 грудня 2008 року, підтверджуються факти телефонних зєднань з абонентом телефонного номера НОМЕР_8, яким користувався ОСОБА_155 (т. 19, а.с. 245, 255-279, 280-281).
								 Згідно листа ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, станом на кінець вересня 2008 року до 9 жовтня 2008 року та 18 листопада 2008 року, 10 тисяч доларів США у вказаний період та 2 тисячі доларів США станом на 18 листопада 2008 року становило, відповідно 48732,8 грн., 11587,8 грн., а загалом 60320,6 гривень, що більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром (т. 35, а.с. 80, 81-82).
								 Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в одержанні 25 листопада 2008 року від ОСОБА_12 хабара доводиться наступними доказами.
								 Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що з адвокатом ОСОБА_157 вона знайома приблизно півроку чи рік і знає того як компетентного юриста. ОСОБА_157 виступав представником інтересів сторони у одній із справ про встановлення батьківства, яку вона розглядала як суддя Залізничного районного суду м. Львова. Після цього, ОСОБА_157 декілька раз заходив до неї для консультацій по справах, у яких він представляв інтереси сторін в інших судах.
								Приблизно у середині листопада 2008 року до неї звернувся адвокат ОСОБА_157 з проханням допомогти у вирішенні справи, що розглядалася господарським судом Львівської області, по якій той представляє інтереси однієї із сторін, і яку він у вказаному суді програв. При цьому, ОСОБА_157 пояснив, що у вказаній справі його позиція виграшна, що закон у цій справі на стороні осіб, інтереси яких він представляє.
								При цьому, ОСОБА_157 посилався на те, що суд постановив оскаржуване ним рішення посилаючись при цьому на якусь постанову Кабінету Міністрів України, яка на момент прийняття рішення по справі була нечинною. Тоді він навіть показував їй рішення суду і відомості щодо зазначеної постанови КМ України.
								ОСОБА_33 пригадує, що відомості щодо вказаної постанови Кабінету Міністрів України були викладені в самому кінці на одному з аркушів рішення суду.
								ОСОБА_157 переконував її, що зазначене рішення суду є явно незаконним. 
								На тривалі пояснення ОСОБА_157 вона повідомила тому, що у неї багато справ у провадженні і вона не хоче вникати у його справу.
								При цьому, знаючи ОСОБА_157, вона була переконана, що у вказаній справі той дійсно є правий, тому вона погодилася допомогти ОСОБА_157 у вирішенні зазначеної справи та сказала йому, щоб він надав їй відповідні копії документів по справі, а вона спробує допомогти.
								Після цього, ОСОБА_157 приніс їй пакет документів по вказаній справі, які були поміщені до прозорого поліетиленового файлу. При цьому, ОСОБА_157 знову звернув її увагу на те, що рішення господарського суду Львівської області є незаконним і попросив посприяти йому у скасуванні незаконного рішення Львівським апеляційним господарським судом при розгляді його апеляційної скарги на вказане рішення.
								ОСОБА_12 сказала ОСОБА_157, що звернеться до відповідних людей та зясує у них чи можливо вирішити вказану справу на користь його довірителів. ОСОБА_33 не конкретизувала коли саме і до кого саме має звертатися з тими документами.
								Вказані копії документів вона поклала до своєї сумочки і особисто в подальшому їх не переглядала. 
								З одержаними від ОСОБА_157 документами вона вирішила звернутися до голови Львівського апеляційного адміністративного суду  судді ОСОБА_3, якого знає впродовж останніх восьми років. 
								Зокрема, ОСОБА_3 певний час був суддею апеляційного суду Львівської області та курував Залізничний районний суд м. Львова. В той період вона зверталася до того за консультаціями по справах, що перебували в її провадженні, і ОСОБА_3 ніколи не відмовляв їй у наданні таких консультацій.
								А тому вона на прохання ОСОБА_157 вирішила звернутися до ОСОБА_3 і проконсультуватися у того стосовно законності рішення господарського суду Львівської області та чи може він сприяти, якщо зазначене рішення є незаконним, щоб воно було скасоване Львівським апеляційним господарським судом.
								Після цього вона зателефонувала судді ОСОБА_3. зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_9 на номер мобільного телефону ОСОБА_3 При цьому, вона представилася та повідомила ОСОБА_3, що хоче з ним зустрітися, на що той сказав їй щоб вона приїздила до нього.
								Після цього, вона поїхала до Львівського апеляційного адміністративного суду, це було приблизно за тиждень до 25.11.2008, точної дати вона зараз пригадати не може. Тоді вона зайшла до службового кабінету судді ОСОБА_3 та надала тому документи, що одержала від ОСОБА_157 та повідомила, що надає тому копію рішення господарського суду Львівської області для ознайомлення та вивчення на предмет законності рішення суду. На зазначене ОСОБА_3 сказав їй: «Добре, я подивлюся».
								На цьому фактично їхня розмова того дня звершилася. 
								Через декілька днів, можливо через тиждень, чи вона зателефонувала ОСОБА_3 зі свого мобільного телефону на мобільний телефон того, чи ОСОБА_3 зателефонував їй. В розмові ОСОБА_3 повідомив їй інформацію, з якої вона зрозуміла, що згадане рішення господарського суду Львівської області може бути скасоване вищестоящим судом. Також ОСОБА_3 сказав, що вона може підїхати до нього з цього питання. Тоді ж, мабуть, ними було узгоджено конкретний час, коли вона може до нього підійти.
								Після цього, 25 листопада 2008 року вона, за попереднім узгодженням часу та місця зустрічі, зустрілася о 9 годині з ОСОБА_157 на вул. Саксаганського в м. Львові, неподалік якогось магазину, туди вона приїхала на власному автомобілі.
								ОСОБА_157 сів до її автомобіля і вона відразу йому повідомила, що переговорила з однією особою, а де, з ким, і як ця особа може допомогти у вирішенні вказаної справи на користь його довірителів, вона не конкретизувала. При цьому, вона не конкретизувала ОСОБА_157 якого саме змісту буде ця допомога і в чому вона полягатиме.
								Після цього, ОСОБА_157 дістав пачку грошових коштів доларів США (купюрами номіналом по 100 доларів США), що були перетягнуті кольоровою резинкою, та поклав їх до її сумочки, яку вона перед тим розкрила. При цьому, вона особисто вказаних коштів у руки не брала та їх не перераховувала. Про суму коштів, які ОСОБА_157 поклав до її сумочки, вона дізналася з жестів ОСОБА_157, зокрема той показав їй пять пальців, з чого їй стало зрозуміло, що там міститься 5 тисяч доларів США.
								Далі вона вийшла з автомобіля та пішла до Львівського апеляційного адміністративно суду, де зайшла до кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 Це було вже після девятої години ранку того ж дня. 
								Зайшовши до кабінету судді ОСОБА_3, вона разом з ним зайшла до кімнати відпочинку зазначеного судді. У вказаній кімнаті між ними відбулася розмова, у якій вона попросила ОСОБА_3 назвати конкретну суму коштів, яка необхідна йому для того, щоб він міг успішно посприяти у вирішенні Львівським апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_157, показуючи при цьому можливі суми жестами, зокрема пальцями однієї руки.
								На вказане ОСОБА_3 повідомив їй, що не може назвати конкретної суми, що це питання вона має вирішити на свій власний розсуд. При цьому, ОСОБА_3 зауважив, що кошти, які він може одержати від неї у вказаній справі він собі особисто брати не буде, а виступить передаточною ланкою. З цього вона зрозуміла, що він, мабуть, мав розмову щодо зазначеної справи з кимось із суддів Львівського апеляційного господарського суду, кому в послідуючому має дати кошти.
								Далі вона уточнила у ОСОБА_3 чи вказаний апеляційний суду скасує рішення першої інстанції і направить справу на новий судовий розгляд, чи постановить нове рішення. На що ОСОБА_3 повідомив їй, що апеляційний господарський суд скасовує рішення і постановляє відразу нове рішення.
								Після цього, вони продовжили розмову, у якій вона показала ОСОБА_3 жестами руки, що для позитивного вирішення зазначеної справи може надати йому 5 тисяч доларів США, вказуючи, що вона хоче щоб усім було добре.
								Далі суддя ОСОБА_3, наскільки вона пригадує повідомив їй, що якщо вона визначиться (тобто визначить суму коштів), то щоб давала їх йому і не крутила йому голову. Після цього, вона взяла свою сумочку, у якій лежали покладені ОСОБА_157 кошти, відкрила її та підійшла до ОСОБА_3, у свою чергу ОСОБА_3 власноручно дістав з її сумочки 5 тисяч доларів США та заховав їх до кишені своїх штанів. ОСОБА_33 в цей час сказала на вухо ОСОБА_3, що там 5 тисяч. 
								Після цього, вони продовжили розмову щодо перспектив розгляду зазначеної справи, в ході чого вона зясувала у ОСОБА_3, що він буде доводити вказану справу до кінця, тобто посприяє у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_157 На цьому фактично їхня розмова того дня завершилася.
								По виходу із суду вона зустрілася з ОСОБА_157 та повідомила, що у зазначеній справі за його апеляційною скаргою все має бути добре. 
								Чи повідомляла вона ОСОБА_157, з ким конкретно вона вела розмову, не пригадує, але сказала, що всі одержані від нього кошти вже віддала. У який саме спосіб це було висловлено, вона не пригадує.
								На цьому її розмова з ОСОБА_157 того дня завершилася. 
								Чи мала вона в послідуючому із ОСОБА_3 розмови з цього приводу, не пригадує.
								Їй не відомо, яким чином ОСОБА_3 використав одержані від неї кошти: чи давав він їх комусь, чи ні. 
								З ОСОБА_157 вона також тривалий час не мала будь-яких розмов.
								16 грудня 2008 року вона зателефонувала ОСОБА_157 та вирішила написати разом з тим заяву до правоохоронних органів про вищевказані події.
								 Оглянувши та ознайомившись із копією рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 у справі за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»до ПП ОСОБА_159, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Дрогобицьке державне комунальне міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки м. Дрогобич, ОСОБА_160 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним та скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна, свідок ОСОБА_12 показала, що на сторінці №4 даного рішення вона бачить раніше вказані нею відомості відносно постанови Кабінету Міністрів України за 2006 рік щодо ОСОБА_225, а також бачить, що у ньому зазначено головуючим суддею ОСОБА_227. За вказаними ознаками, вона пригадує, що саме копію такого рішення їй надавав ОСОБА_157 та звертав її увагу на наявність у вказаному рішенні посилання на вказану постанову КМ України та зазначав, що така постанова на день розгляду справи була нечинною. Копію саме цього рішення суду вона в подальшому давала в пакеті з іншими документами судді ОСОБА_3.
								Переглянувши та прослухавши відеозапис, що наявний на відеокасеті VHS №118, що записана 25.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, у кімнаті відпочинку останнього у м.Львові, свідок ОСОБА_12 показала, що даним відеозаписом зафіксовано її розмову з головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася у кімнаті відпочинку до службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що в будинку № 13 по вул. Стецька у м. Львові.
								На вказаному записі зафіксовано як вона знаходиться у кімнаті відпочинку службового кабінету судді ОСОБА_3 
								При цьому, вона просить ОСОБА_3 назвати конкретну суму коштів, яка необхідна тому для того, щоб він міг успішно посприяти у вирішенні Львівським апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_157, показуючи при цьому можливі суми жестами, зокрема пальцями однієї руки.
								На вказане ОСОБА_3 повідомив їй, що не може назвати конкретної суми, що це питання вона має вирішити на свій власний розсуд. При цьому, ОСОБА_3 зауважив, що кошти, які він може одержати від неї у вказаній справі він собі особисто брати не буде, а виступить передаточною ланкою. З цього, вона зрозуміла, що той, мабуть, мав розмову щодо зазначеної справи з кимось із суддів Львівського апеляційного господарського суду, кому в послідуючому має дати кошти.
								ОСОБА_148 вона уточнила у нього чи вказаний апеляційний суд скасує рішення першої інстанції і направить справу на новий судовий розгляд, чи постановить нове рішення. На це ОСОБА_3 повідомив їй, що апеляційний господарський суд скасовує рішення і постановляє відразу нове рішення.
								Після цього, вони продовжили розмову, у якій вона показала ОСОБА_3 жестами руки, що вона для позитивного вирішення зазначеної справи може надати тому 5 тисяч доларів США, вказуючи, що вона хоче щоб усім було добре.
								ОСОБА_148 записом зафіксовано, як суддя ОСОБА_3, повідомляє їй, що коли визначиться (тобто визначить суму коштів), то щоб давала йому і не крутила голову. Після цього, вона взяла свою сумочку, у якій лежали, покладені туди ОСОБА_157 кошти, відкрила її та піднесла до судді ОСОБА_3 Далі суддя ОСОБА_3 власноручно взяв з її сумочки 5 тисяч доларів США, а вона в цей час сказала йому на вухо, що там пять тисяч (тобто пять тисяч доларів США).
								ОСОБА_148 ОСОБА_3 заховав зазначені кошти до кишені своїх штанів.
								Після цього, записом зафіксовано, що вони продовжили розмову щодо перспектив розгляду зазначеної справи, в ході чого вона зясувала у ОСОБА_3, що той буде доводити вказану справу до кінця, тобто посприяє у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_157 у справі господарського суду Львівської області, копію рішення якого та інші документи щодо якого, вона тому надала. 
								Оглянувши та ознайомившись з деталізацією (роздруківкою) здійснених дзвінків абонентського номеру НОМЕР_9 з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року включно, що надана до Генеральної прокуратури України на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва ЗАТ «Український мобільний звязок»м. Київ, свідок ОСОБА_12 на запитання відносно передумов, обставин та змісту розмов, що відбулися, виходячи з відомостей вказаної роздруківки телефонних зєднань, між абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_9 та абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_10 в період з 10 листопада 2008 р. по 23 грудня 2008 р. включно та між абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_9 та абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_7 у період з 10 листопада 2008 р. по 25 листопада 2008 р. включно, - показала наступне. 
								Телефонним номером НОМЕР_9 у вказаний період, тобто з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року користувалася виключно вона.
								З телефонного номеру НОМЕР_10 їй телефонував у зафіксовані дні телефонних зєднань адвокат ОСОБА_157 Також на даний номер зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_9 вона телефонувала ОСОБА_157
								Зафіксовані зєднання з вказаним номером свідчать про те, що у конкретні дні між нею та ОСОБА_157 відбувалися розмови. 
								З телефонного номеру НОМЕР_7 їй телефонував у зафіксовані дні зєднань голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3 Також на даний номер зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_9 вона телефонувала до ОСОБА_3
								Використовуючи відомості вказаної роздруківки телефонних зєднань, свідок ОСОБА_12 уточнила свої показання наступним:
								1)10.11.2008 о 16 год. 21 хв. мала місце телефонна розмова між нею та адвокатом ОСОБА_157 Скоріш за все, це була її перша розмова з ОСОБА_157 з приводу питання щодо сприяння у вирішенні Львівським апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою того. Іншого предмету розмови між нею та ОСОБА_157 того дня не могло бути;
								2)10.11.2008 о 16 год. 50 хв. мала місце телефонна розмова між нею та ОСОБА_3 Очевидно того дня вона телефонувала ОСОБА_3 з приводу вказаного питання ОСОБА_157 та запитувала про можливість зустрічі із ОСОБА_3 з вказаного приводу. З іншого приводу у них того дня розмови не могло бути;
								3)11.11.2008 о 13 год. 48 хв. мала місце телефонна розмова між нею та ОСОБА_3 Очевидно того дня вона мала розмову із ОСОБА_3 з приводу того ж питання ОСОБА_157 та запитувала ОСОБА_3 про можливість зустрічі з ним з вказаного приводу. З іншого приводу у них того дня розмови не могло бути;
								4)19.11.2008 о 8 год. 58 хв. мала місце телефонна розмова між нею та ОСОБА_3 Очевидно того дня вона мала розмову із ОСОБА_3 з приводу того ж самого питання ОСОБА_157 і домовилася про можливість зустрічі з тим з приводу вирішення питання ОСОБА_157 Вірогідно саме цього дня вона зустрічалася із ОСОБА_3 та передала тому ті копії документів, що надав їй ОСОБА_157;
								5)21.11.2008 об 11 год. 28 хв. та о 12 год. 57 хв. мали місце телефонні розмови між нею та адвокатом ОСОБА_157 Скоріш за все, тоді вона з ОСОБА_157 говорила з приводу того питання, про яке він її просив. Іншого предмету розмови між ними того дня не могло бути;
								6)21.11.2008 о 12 год. 56 хв. мала місце телефонна розмова між нею та ОСОБА_3 Очевидно того дня вона мала розмову із ОСОБА_3 з приводу того питання, по якому вона до того зверталася; 
								7)24.11.2008 о 14 год. 57 хв., о 15 год. 44 хв., о 15 год. 46 хв., о 16 год. 29 хв. мали місце телефонні розмови між нею та ОСОБА_3 Цього дня вона телефонувала ОСОБА_3 і ОСОБА_3 телефонував їй з приводу означеного питання ОСОБА_157 Зокрема, тоді ОСОБА_3 уточнював у неї, які сторони у вказаній справі, а також повідомляв відомості щодо вжитих ним заходів. Окремі розмови, що відбулися між нею та ОСОБА_3 цього дня зафіксовані на тих аудіокасетах, що предявлялися їй для прослуховування;
								8)24.11.2008 о 15 год. 43 хв., о 15 год. 46 хв., о 16 год. 27 хв., о 16 год. 29 хв., о 16 год. 41 хв. мали місце телефонні розмови між нею та адвокатом ОСОБА_157 Очевидно цього дня вона уточнювала у ОСОБА_157 ті питання щодо обставин справи, сторін у ній, якими цікавився ОСОБА_3;
								9)25.11.2008 о 8 год. 01 хв. та о 8 год. 27 хв. мали місце телефонні розмови між нею та адвокатом ОСОБА_157 Цього дня вона погоджувала з ним місце зустрічі для узгодження питання, по якому він до неї звертався;
								10)25.11.2008 о 9 год. 10 хв. мала місце телефонна розмова між нею та ОСОБА_3 Цього дня вона телефонувала ОСОБА_3 та запитувала чи можна до нього зайти з приводу означеного питання ОСОБА_157;
								11)25.11.2008 року о 9 год. 21 хв. мала місце телефонна розмова між нею та адвокатом ОСОБА_157 перед зустріччю з тим цього дня;
								12)25.11.2008 о 9 год. 35 хв. між нею та адвокатом ОСОБА_157 мала місце телефонна розмова після того як вона віддала ОСОБА_3 одержані від ОСОБА_157 грошові кошти;
								13)16.12.2008 зафіксовані телефонні зєднання між нею та ОСОБА_157 з приводу того, щоб повідомити про факт давання ОСОБА_3 грошових коштів. 
								В подальшому будь-яких розмов і зустрічей з ОСОБА_157 та ОСОБА_3 вона не мала.
								Крім того, свідок ОСОБА_12 показала, що 25.11.2008, 5 тисяч доларів США вона давала виключно голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_157 та його довірителів за виконання ним її прохання в інтересах ОСОБА_157, як хабар. При цьому, вона не просила ОСОБА_3 щоб він давав одержані від неї вказані кошти чи їх певну частину голові Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 або суддям членам колегії у справі. До таких дій вона ніяким чином не схиляла ОСОБА_3
								Вказані кошти призначалися лише ОСОБА_3
								Вказані кошти 5 тис. дол. США 25.11.2008 вона давала ОСОБА_3, як хабара і сприймала ці кошти саме як хабар. 
								При цьому, свідок зазначила, що ОСОБА_157 не обумовлював, як саме вона має використати 5 тисяч доларів США, які він їй надав 25 листопада 2008 року (т. 18, а.с. 6-8, 9-17, 18-25, 37-42, 43-48, 49-53, т. 66, а.с. 141-146).
								 До протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 13.01.2009 додано фототаблицю, якою зафіксовані основні моменти розмови ОСОБА_12 із ОСОБА_3 25 листопада 2008 року та моменти давання ОСОБА_12 і одержання цього дня від неї головою Львівського апеляційного адміністративного суду  суддею ОСОБА_3 у його кімнаті відпочинку хабара в розмірі 5 тисяч доларів США за виконані дії та продовження виконання дій завдяки своєму службовому становищу в інтересах ОСОБА_157 та довірителів того, зроблені у вигляді стоп-кадрів з відеозапису, що наявний на відеокасеті VHS №118 (т. 18, а.с. 26-36).
								 Згідно заяви ОСОБА_12 від 16.12.2008 до Генеральної прокуратури України, остання після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зазначила, що перебуваючи у кабінеті ОСОБА_3 дала тому 5 тисяч доларів США в інтересах адвоката ОСОБА_157 за вирішення його питання (т.18, а.с. 1, т.47, а.с. 247-248).
								 Допитана з приводу мотивів написання зазначеної заяви свідок ОСОБА_12 показала, що вказану заяву до Генеральної прокуратури України про давання нею 5 тисяч доларів США вона писала власноручно, добровільно, без жодного примусу. Мотивом написання даної заяви стало бажання сприяти слідству у розкритті і правильній оцінці дій ОСОБА_3 (т. 18, а.с. 43-48).
								 Під час очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_12, остання підтвердила свої показання (т. 18, а.с. 54-57).
								 Свідок ОСОБА_157 у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що приблизно з 2006 року він зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності фізична особа з надання юридичних послуг.
								8 грудня 2006 року він одержав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.
								У червні місяці до нього звернувся за наданням юридичної допомоги субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_159 
								Суть справи ОСОБА_159 полягала у тому, що той як субєкт підприємницької діяльності уклав договір з державним авіапідприємством «Львівські авіалінії»м. Львів, за яким придбав на відкритих торгах через товарну біржу «Наша»нежитлові приміщення, які розміщені по АДРЕСА_5, загальною площею 328 м2.
								Однак, цю угоду оскаржив Львівський міжрайонний транспортний прокурор, з огляду на те, що, на думку прокурора, було грубо порушено законодавство, що потягнуло спричинення шкоди державним інтересам, а ОСОБА_159 придбав вказані приміщення незаконно. 
								За предявленими ОСОБА_159 документами він дійшов висновку, що законних підстав для задоволення позову прокурора не було.
								З огляду на наявність перспективи виграти справу на користь ОСОБА_159, він вирішив взятися за вказану справу та представляти його інтереси у суді.
								08 червня 2007 року він уклав з ОСОБА_159 трьохсторонній договір, оскільки ОСОБА_159 на той час частину приміщення продав ОСОБА_160, яка відповідно виступала третьою особою по справі. 
								Оскільки в подальшому ОСОБА_159 мав продати вказане майно повністю для ОСОБА_160, то вона відповідно мала нести солідарно фінансові витрати за надану ним юридичну допомогу.
								У випадку, коли він виграв би зазначену справу, то він за вказаною угодою, укладеною з ОСОБА_159 та ОСОБА_160, мав одержати 40 тисяч гривень. 
								На виконання зазначеного юридичного замовлення він представляв у господарському суді у справі інтереси відповідача - СПД ОСОБА_159 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_160
								Згідно трудової угоди у нього працював за сумісництвом на ? ставки ОСОБА_158, який представляв інтереси відповідача та третьої особи разом з ним. 
								8 листопада 2007 року господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні зазначеного позову прокурора.
								27.11.2007 він одержав від замовників 40 тисяч гривень як винагороду, оскільки зазначену справу він виграв. 
								Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Львівська міжрайонна транспортна прокуратура подала апеляційне подання на вказане рішення суду до Львівського апеляційного господарського суду. 
								3 березня 2008 року Львівським апеляційним господарським судом за результатами розгляду зазначеного апеляційного подання прокурора винесено постанову у справі про залишення рішення господарського суду Львівської області від 08.11.2007 без змін, а апеляційне подання без задоволення. 
								Після цього, Львівська міжрайонна транспортна прокуратура звернулася до господарського суду Львівської області з поданням про перегляд рішення від 8.11.2007 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що підпис у одному з документів, що фігурує в матеріалах справи підроблений.
								Викладені у зазначеному поданні прокурора обставини не відповідали дійсності, що ним було доведено у суді.
								Відповідно, 18 червня 2008 року ухвалою господарського суду Львівської області у задоволенні зазначеного подання Львівського міжрайонного транспортного прокурора було відмовлено. 
								27.07.2007 Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся у господарський суд Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»м.Львів до ПП ОСОБА_159, треті особи Дрогобицьке державне комунальне міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки м. Дрогобич, ОСОБА_160 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним і скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна. 
								При розгляді вказаної справи він був присутній у всіх судових засіданнях, окрім останнього.
								На останнє судове засідання у вказаній справі, яке відбулося 27.08.2008р., ходив ОСОБА_158, оскільки він на той час відпочивав.
								При цьому, йому тоді зателефонував ОСОБА_158 та повідомив, що вони зазначену справу програли, у що йому важко було повірити. Також ОСОБА_158 зазначив йому, що мотиви, з яких зазначений позов прокурора було задоволено, йому невідомі, оскільки суд оголосив у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частину.
								3 вересня 2008 року ОСОБА_158 звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про надання копії судового рішення у зазначеній справі. Однак, будь-якої реакції на вказану заяву із суду не було і будь-яких письмових відповідей ні він, ні ОСОБА_158 не отримували. 
								Не дивлячись на відсутність у нього копії рішення ОСОБА_157 спільно з ОСОБА_158, підготував апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008, яка була подана 5 вересня 2008 року до Львівського апеляційного господарського суду в межах строку на апеляційне оскарження. 
								Повний текст рішення мав бути виготовлений на протязі пяти днів, однак він не виготовлявся більше двох місяців. У звязку з цим, виникла конфліктна ситуація, у якій він змушений був подати голові господарського суду Львівської області та голові Львівського апеляційного господарського суду скарги на бездіяльність судді ОСОБА_227, яка постановила зазначене рішення.
								Однак, відповіді на вказані скарги він не отримав. Разом з тим, в подальшому він довідався, що суддя ОСОБА_227 виготовила повний текст рішення у зазначеній справі. 
								У звязку з цим, 6 листопада 2007 року ОСОБА_158 повторно звернувся до господарського суду Львівської області з завою про надання копії рішення у справі №19/219 від 27.08.2008. На початку листопада 2008 року на адресу ОСОБА_159 чи ОСОБА_160 з господарського суду Львівської області надійшла копія рішення у справі №19/219 від 27.08.2008 р.
								При цьому, свідок зауважив, що після одержання ним копії рішення у справі, він довідався про посилання у рішенні суду на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. №957 щодо звільнення ОСОБА_225 з посади ОСОБА_14 Державної служби України з нагляду за забезпеченням авіації, яка, зі слів ОСОБА_158, у судовому засіданні не оголошувалася та не досліджувалася.
								Після цього, він направив адвокатський запит на Державіалінії України з проханням повідомити чи є дійсною зазначена постанова КМ України. У відповідь на це йому надійшла копія постанови Дніпровського районного суду м.Києва, якою вказане рішення КМ України скасовувалося, копія виконавчого листа про поновлення ОСОБА_225 на вищевказаній посаді. Однак, завіреним печаткою Державіаліній був тільки наказ Державіаліній щодо ОСОБА_225 
								З метою одержання копії зазначеного рішення суду він надіслав відповідний адвокатський запит до Дніпровського районного суду м. Києва, за яким одержав копію рішення у справі та копію виконавчого листа про поновлення ОСОБА_225 на вищевказаній посаді. 
								Після цього 25.11.2008, він написав заяву про внесення доповнень до апеляційної скарги від 05.09.2008 на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008, до якої долучив відповідні копії документів.
								При цьому, свідок відмітив, що після одержання ним копії рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219, він побоювався за долю цієї справи, а саме через те, що ним було написано дві скарги на суддю ОСОБА_227 і внаслідок цього виникла конфліктна ситуація навколо справи.
								Він переживав, що суддя ОСОБА_227. може впливати у звязку з цим на рішення суду за його апеляційною скаргою у зазначеній справі, чи з якихось інших мотивів чи дій третіх осіб на підтримку цього рішення і воно залишиться в силі. Тому він приблизно у середині листопада 2008 року звернувся до раніше знайомої судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_12. 
								При зустрічі він передав ОСОБА_12 для вивчення пакет документів по вказаній справі, зокрема: копію рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219, копію апеляційної скарги на рішення вказаного суду. 
								При цьому, він пояснив ОСОБА_12, що є представником у справі, що розглядалася господарським судом Львівської області і у вказаній справі у нього серйозні проблеми, оскільки справа була програна і у випадку програшу справи у Львівському апеляційному господарському суді йому доведеться повертати одержані від клієнта кошти. 
								Тому він, надавши ОСОБА_12 вказані документи, попросив її вивчити ці документи та сказати йому свою думку і щоб вона спробувала йому чимось допомогти. 
								Взявши зазначені документи від нього, ОСОБА_12 сказала йому: «Добре», і більше нічого не говорила.
								Пізніше 25.11.2008, ОСОБА_12 зателефонувала йому та попросила підїхати на 9 годину на вул. Саксаганського у м. Львові.
								Підїхавши в обумовлене місце на девяту годину він побачив там автомобіль ОСОБА_12 та сів до нього.
								ОСОБА_12 сказала йому, що подивилися (не конкретизуючи хто саме і за яких обставин) надані ним документи і вона може йому допомогти. При цьому, ОСОБА_12 не розшифровувала значення слова «допомогти». Зокрема, вона не повідомляла йому яким же саме чином вона має йому допомогти, тобто до кого вона має йти з його питання, з ким конкретно вона має вести перемовини, якого змісту мають бути її дії. Також питання щодо того, що вона має дати грошові кошти у вигляді хабара будь-кому між ними тоді не обговорювалося. 
								Разом з тим, він розумів, що порушене ним питання так просто не вирішується. Тому він дістав з кишені свого одягу завчасно підготовлені для цього 5 тисяч доларів США (купюрами номіналом по 100 доларів), що були перетягнуті гумовою резинкою і вкинув ці кошти у сумочку ОСОБА_12 
								При цьому, він з ОСОБА_12 не обговорював, яким чином вона має використати зазначені кошти: чи то взяти їх собі особисто, чи дати частину вказаних коштів комусь, чи віддати їх усі комусь, чи найме іншого адвоката. Йому було байдуже, як саме ОСОБА_12 розпорядиться наданими ним тій коштами. Його у вказаній ситуації цікавило лише те, щоб подана ним апеляційна скарга на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 була задоволена, а яким чином ОСОБА_12 того добється чи тому посприяє його не цікавило і він з ОСОБА_12 її конкретних дій щодо поводження (розпорядження) одержаними від нього коштами не обговорював.
								Він ОСОБА_12 не схиляв до давання нею одержаних від нього коштів у якості хабара будь-кому.
								Після цього, ОСОБА_12 взяла свою сумочку, у яку він вкинув зазначені 5 тисяч доларів США, вийшла з автомобіля і кудись пішла. 
								В свою чергу, він також вийшов з автомобіля ОСОБА_12 та пішов копіювати документи по даній справі. 
								При цьому, він не знав, куди ж саме ОСОБА_12 пішла і до кого саме.
								Після того як він скопіював необхідні документи, він повернувся до автомобіля ОСОБА_12 та сів у вказаний автомобіль, де вже була ОСОБА_12 і чекала його. 
								При цьому, ОСОБА_12 повідомила йому, що у зазначеній справі за його апеляційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області усе буде добре. Зі слів ОСОБА_12 він зрозумів, що вона йому допоможе у вирішенні справи за його апеляційною скаргою на його користь.
								При цьому, ОСОБА_12 ніяким чином не пояснювала йому, куди вона ходила з одержаними від нього коштами, до кого саме, з ким вона вела перемовини щодо його справи і чи вела вона такі взагалі. Також ОСОБА_12 не говорила йому, яким чином вона використала зазначені 5 тисяч доларів США, чи давала вона їх комусь, чи не давала, а якщо давала то кому і скільки. 
								Свідок ОСОБА_157 зазначив, що був переконаний у тому, що його апеляційна скарга на зазначене рішення суду у вказаній справі була обґрунтована і має бути при обєктивному її розгляді задоволена і без якоїсь «підримки», в тому числі і фінансової. Однак, у вказаній ситуації він переживав виходячи з того, що суддя ОСОБА_227 будучи ображеною на нього за ті скарги, які він на неї подав, може піти до Львівського апеляційного господарського суду та підтримати відповідним чином своє рішення з метою залишення його в силі, також переживав, що на позицію суду можуть вплинути дії третіх осіб, або проста байдужість чи корпоративна солідарність.
								У розмові з суддею ОСОБА_12. 25.11.2008 він тій не говорив, що саме цього дня Львівським апеляційним господарським судом буде розглядатися справа за його апеляційною скаргою.
								Після завершення розмови з ОСОБА_12, він поїхав до Львівського апеляційного господарського суду подати вищезгадану заяву про внесення змін до апеляційної скарги. 
								Того дня суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 16 год. 20 хв. 09.12.2008.
								О 16 год. 20 хв. 9.12.2008 він зявився у судове засідання у вказаній справі, по завершенню якого було оголошено вступну і резолютивну частину рішення Львівського апеляційного господарського суду, яким вказане рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 скасовано і постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора відмовлено. 
								Після зустрічі з ОСОБА_12 25.11.2008 до 16 грудня 2008 року він будь-яких розмов та зустрічей з нею не мав.
								16 грудня 2008 року в після обідній час ОСОБА_12 зателефонувала йому зі свого мобільного телефону на його номер мобільного телефону та повідомила, що їм потрібно зустрітися. 
								ОСОБА_33 зустрілися того дня і при зустрічі ОСОБА_12 повідомила йому, що одержані від нього кошти в розмірі 5000 доларів США вона дала голові Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3, щоб той вирішив питання по справі за його апеляційною скаргою у Львівському апеляційному господарському суді та запропонувала добровільно повідомити про факт давання ним їй коштів до Генеральної прокуратури України. Усвідомлюючи реальні обставин справи, він погодився на вказану пропозицію. Після цього, він та ОСОБА_12 разом написали заяви про вказані обставини, тобто він про давання їй грошових коштів в розмірі 5 тисяч доларів США, а вона про давання цих коштів для голови Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3 за сприяння у вирішенні на користь його клієнтів Львівським апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою у справі №19/219.
								Вказані кошти в сумі 5 тисяч доларів США були його особистими коштами і його клієнти ОСОБА_159 та ОСОБА_160 ним не інформувалися про описані події та про його наміри щодо давання вказаних коштів судді ОСОБА_12.
								Оглянувши копію справи господарського суду Львівської області за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»м. Львів до ПП ОСОБА_159, треті особи - Дрогобицьке державне комунальне міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки м. Дрогобич, ОСОБА_160 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним та скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна, свідок ОСОБА_157 показав, що це саме та справа про яку він давав показання.
								Також, він надавав ОСОБА_12 копії документів з цієї справи, про які він говорив при дачі показань у грудні 2008 року. 
								Оглянувши та ознайомившись з деталізацією (роздруківкою) здійснених дзвінків з номеру НОМЕР_10, що зареєстрований за ОСОБА_157, за період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року включно, свідок ОСОБА_157 на запитання відносно передумов, обставин та змісту розмов, що відбулися, виходячи з відомостей вказаної роздруківки телефонних зєднань, між абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_10 та абонентом номеру мобільного телефону НОМЕР_9 в період з 10 листопада 2008 року по 23 грудня 2008 року показав наступне. 
								Телефонним номером НОМЕР_10 у період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року користувався виключно він.
								З телефонного номеру НОМЕР_9 йому телефонувала у зафіксовані дні телефонних зєднань ОСОБА_12 Також на даний номер зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_10 він телефонував до ОСОБА_12 
								Зафіксовані зєднання з вказаним номером свідчать про те, що у конкретні дні між ним та ОСОБА_12 відбувалися розмови. 
								Використовуючи відомості вказаної деталізації телефонних зєднань свідок ОСОБА_157 свої показання уточнив наступним. .
								10.11.2008 о 16 год. 16 хв. та о 16 год. 21 хв. мали місце телефонні розмови між ним та ОСОБА_12 Якщо ці два дзвінки зроблені через деякий час після подачі скарг в господарський суд Львівської області та Львівський апеляційний господарський суд на суддю ОСОБА_227, то він припускає, що 10.11.2008 він домовлявся з ОСОБА_12 під час вказаних телефонних розмов про зустрічі з приводу своєї проблеми.
								Перша зустріч з ОСОБА_12 з приводу зазначеної справи, зокрема про те, що суддя ОСОБА_227 затримує видачу копії повного тексту рішення і що він переживає, щоб дана суддя не «підтримувала»це рішення у суді апеляційної інстанції, відбулася після 17 ої години і тривала досить довго. Під час цієї зустрічі він просив ОСОБА_12 допомоги з вказаного питання. У цій розмові він не говорив нічого про те, що має якісь наміри на підкуп суддів. Він просто хотів почути думку ОСОБА_12 щодо вказаної ситуації і щодо того як можна таку ситуацію вирішити, і в першу чергу як можна вирішити ситуацію з приводу нейтралізації тієї нервозності, яка склалася навколо справи №19/219. Можливо саме у той день він показав судді ОСОБА_12. копії документів із вказаної справи, в першу чергу для того, щоб обґрунтувати свою правоту, в також для того, щоб вона зрозуміла, у якому прикрому положенні він опинився. 
								21.11.2008 о 12 год. 57 хв. мала місце телефонна розмова між ним та ОСОБА_12, але він не пригадує змісту вказаної розмови і чого саме вона стосувалася. 
								24 листопада 2008 року о 15 год. 43 хв., о 15 год. 46 хв., о 16 год. 27 хв., о 16 год. 29 хв., о 16 год. 41 хв. мали місце телефонні розмови між ним та ОСОБА_12
								У вказаний день, ОСОБА_12, скоріш за все, вела з ним мову з приводу тієї проблеми, з якою він звернувся до неї щодо справи господарського суду Львівської області №19/219, можливо, уточняла якісь питання. Які саме питання точно пригадати не може.
								25 листопада 2008 року о 8 год. 01 хв. та о 8 год. 27 хв. о 9 год. 21 хв. мали місце телефонні розмови між ним та ОСОБА_12 У вказаних розмовах він з ОСОБА_12 домовлявся про конкретні місця зустрічі цього дня (т. 18, а.с. 68-78, 114-120, т. 66, а.с. 147-156).
								 
									 
										 До протоколу свого допиту свідком ОСОБА_157 додані наступні документи:
										- копія рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219 від 27.08.2008 р., головуючою у якій вказана суддя ОСОБА_227;
										- копія апеляційної скарги від 5.09.2008 представників відповідача у справі ОСОБА_158 та ОСОБА_157 на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008;
										- копія заяви представника відповідача - ОСОБА_157 про внесення доповнень до апеляційної скарги від 5.09.2008 на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008;
										- копія позовної заяви у господарський суд Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державіаслужби, державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»до приватного підприємця ОСОБА_159 від 29.05.2007;
										- копія ухвали господарського суду Львівської області від 18.06.2008 про відмову у задоволенні подання Львівського міжрайонного транспортного прокурора про перегляд рішення від 08.11.2007 по справі №1/571-21/132 за нововиявленими обставинами;
										- копія заяви до господарського суду Львівської області представника відповідача у справі ОСОБА_158 від 03.09.2008 р. про видачу копії судового рішення;
										- копія заяви до господарського суду Львівської області представника відповідача у справі ОСОБА_158 від 06.11.2008 р. про видачу копії судового рішення;
										- копія скарги ОСОБА_157 від 31.10.2008 голові Львівського апеляційного господарського суду на бездіяльність судді ОСОБА_227;
										- копія скарги ОСОБА_157 від 31.10.2008 голові господарського суду Львівської області на бездіяльність судді ОСОБА_227;
										- копія ухвали Львівського апеляційного господарського суду у справі від 25.11.2008 про відкладення розгляду справи на 9.12.2008;
										- копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-311/1 від 04.09.2006;
										- копія акту виконаних робіт від 27.11.2007, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_157 та громадянкою ОСОБА_160 і ОСОБА_159, за яким ОСОБА_157 як виконавець передав роботи вартістю 40000 гривень;
										- копія окремих сторінок книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік №216 від 6.12.2006 ОСОБА_157, згідно відомостей яких 27.11.2008 зафіксовано надходження 40000 гривень по договору від 8.06.2007 від ОСОБА_160 (т. 18, а.с. 79-113).
										 Згідно заяви ОСОБА_157 від 16.12.2008 до Генеральної прокуратури України останній, після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомляє про факт передачі ним ОСОБА_12 5 тисяч доларів США, які та, як йому в послідуючому стало відомо, дала ОСОБА_3 (т. 18, а.с. 60, т. 47, а.с. 249-250).
										 Допитаний свідок ОСОБА_158 у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що після того, як він повідомив ОСОБА_157, що вони програли у господарському суді Львівської області зазначену справу, той сильно переживав з цього приводу, тому що навіть важко було у це повірити.
										ОСОБА_157 висловлювався відносно того, що потрібно якось вирішувати питання щоб виграти дану справу в апеляційному суді. Йому ж особисто ОСОБА_157 давав у вказаній ситуації доручення готувати апеляційну скаргу, заяви про надання копії рішення у вказаній справі, доповнення до апеляційної скарги.
										Який же був повний комплекс дій ОСОБА_157 у зазначеній ситуації він не знає, оскільки ОСОБА_157 не обговорював з ним всі свої проблемні питання (т. 18, а.с. 151-157).
										 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_160, остання показала, що наприкінці 2006 року вона придбала у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_159 частину нежитлового приміщення у АДРЕСА_5, для його використання як нежитлового приміщення.
										В середині 2007 року вона придбала у підприємця ОСОБА_159 іншу належну тому частину вказаної нежитлової будівлі.
										При цьому, придбане нею приміщення в свою чергу було також частиною будівлі. Право на другу частину цієї будівлі мало підприємство «Львівські авіалінії». 
										У 2007 році Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовними заявами про визнання незаконним продажу вказаних нежитлових приміщень для підприємця ОСОБА_159 та про визнання незаконним договору про виділення частки у спільному майні щодо цих приміщень.
										Відразу після того як їй стало відомо, що прокуратура оспорює законність придбання вказаних нежитлових приміщень, з огляду на те, що це безпосередньо стосувалось її інтересів, оскільки власником майна на той час вже була вона, а не ОСОБА_159, - вона уклала угоду про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_157.
										Також вона видала ОСОБА_157 доручення на представництво її інтересів у всіх судових інстанціях у вказаних справах. При цьому, у вказаному дорученні був зазначений також помічник ОСОБА_157 
										Усі фінансові питання щодо оплати юридичних послуг ОСОБА_157 вирішувала особисто вона. За надані ОСОБА_157 юридичні послуги вона сплатила тому, загалом, близько 40 тисяч гривень. 
										До судових інстанцій у вказаних справах вона особисто жодного разу не ходила. У всіх судах її інтереси мав представляти ОСОБА_157 чи його помічник. 
										При надходженні їй повідомлень та копій документів з судових інстанцій у вказаних справах, вона відразу передавала їх для ОСОБА_157
										Із розмов з ОСОБА_157 щодо обставин справи та здійснення власного аналізу документів, якими оформлялися угоди купівлі-продажу зазначених обєктів нерухомості, вона була переконана у тому, що її позиція та позиція ОСОБА_159 є виграшною. Ні вона, ні ОСОБА_159 при укладенні угод щодо зазначених обєктів нерухомості законодавства не порушували, все оформлялося нотаріально і нотаріус перевіряв усі наявні у них відповідні документи.
										Тому вона була впевнена у тому, що належну їй власність за рішенням суду не відберуть. 
										Впродовж останніх місяців питання судових процесів щодо належних їй у м. Трускавець обєктів нерухомості вона особливо не контролювала і у цих справах повністю покладалася на адвоката ОСОБА_157.
										ОСОБА_157 говорив їй, що останній судовий процес виграв, тобто суд постановив рішення на її та ОСОБА_159 користь і вона залишилася власником зазначеного майна (т. 18, а.с. 158-163).
										 Як вбачається з оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_159, останній дав аналогічні показання щодо здійснення ОСОБА_157 представництва його інтересів у справах в господарському суді Львівської області та Львівському апеляційному господарському суді.
										При цьому, свідок ОСОБА_159 зазначив, що питанням фінансових розрахунків за надані ОСОБА_157 послуги займалася ОСОБА_160 (т. 18, а.с. 168-173).
										 Також, у судовому засіданні досліджені документи надані свідком ОСОБА_160 до Генеральної прокуратури України:
										- копія договору про надання юридичної допомоги від 8.07.2008, що укладений між приватним підприємцем ОСОБА_157 та громадянами ОСОБА_160 і ОСОБА_159, за яким ОСОБА_157 зобовязався надавати юридичні послуги, вартість яких становить 40000 гривень;
										- копія акту виконаних робіт від 24.12.2008, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_157 та громадянами ОСОБА_160 і ОСОБА_159, за яким ОСОБА_157 виконав роботи вартістю 40000 гривень та отримав вказані кошти (т. 18, а.с. 164-167).
										 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_156, голови Львівського апеляційного господарського суду, останній показав, що у звязку з службовою необхідністю у 2007 році він познайомився із ОСОБА_3, який був призначений головою Львівського апеляційного адміністративного суду. Тоді виникали певні робочі питання - до компетенції якого суду: господарського чи адміністративного, відноситься розгляд певної категорії справ. Відтоді він почав із ОСОБА_3 спілкуватися, але дружніх стосунків у них не було, все зводилось до обговорення робочих питань.
										ОСОБА_65 цього, ОСОБА_3 просив його взяти до себе у суд його дружину ОСОБА_162, яка працювала у господарському суді Львівської області. Оскільки вказаний суд розглядав тоді також і адміністративні справи, щоб не було розмов про те, що чоловік буде переглядати справи своєї дружини в апеляційному порядку, ОСОБА_3 висловив таке прохання.
										Так як у нього на той час була вакансія, він погодився і весною 2008 року ОСОБА_162 була призначена суддею Львівського апеляційного господарського суду. 
										ОСОБА_216 місце випадки, коли ОСОБА_3 цікавився у нього про розгляд деяких справ, які знаходились у провадженні Львівського апеляційного господарського суду та можливим рішенням, яке буде прийняте у справі.
										Так, у кінці листопада 2008 року ОСОБА_3 зателефонував йому на його номер мобільного телефону НОМЕР_3 та цікавився розглядом справи за позовом прокуратури в інтересах підприємства «Львівські авіалінії», яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_226 У цій справі була подана апеляція адвоката на рішення першої інстанції, яка задовольнила позов прокуратури. ОСОБА_3 просив посприяти у задоволенні апеляційної скарги адвоката та скасуванні рішення суду першої інстанції. Також той говорив, що на днях зайде до нього. 
										Він не пригадує, чи приходив ОСОБА_3 до нього, але він питав у ОСОБА_226 про вказану справу. При цьому, він казав тій, що цією справою цікавиться ОСОБА_3, на що ОСОБА_226 говорила йому, що апеляція адвоката на рішення суду першої інстанції, якою задоволено позов прокуратури є обґрунтованою і рішення першої інстанції, напевне, буде скасоване. 
										Про вказані обставини він повідомляв ОСОБА_3, а за яких обставин, не пригадує.
										Він говорив ОСОБА_3, що апеляція адвоката обґрунтована і у справі буде прийняте законне рішення про скасування постанови суду першої інстанції.
										Ніякої винагороди від ОСОБА_3 він не отримував і судді ОСОБА_226 він будь-якої винагороди від свого імені чи від імені ОСОБА_3 не пропонував. 
										З іншими суддями у вказаній справі він розмов з вказаного приводу не мав. З суддею ОСОБА_226. він розмовляв з вказаного приводу, оскільки та була доповідачем у справі №19/219.
										При цьому, свідок ОСОБА_156 на запитання відносно того, чи виконував би він прохання ОСОБА_3 щодо зясування можливості скасування Львівським апеляційним господарським судом рішення у справі №19/219, якби ОСОБА_3 не обіймав посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду та судді вказаного суду, відповів, що те, що ОСОБА_3 на час звернення до нього з вказаного питання (в телефонному режимі) обіймав посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду стало визначальним у тому, що він записав номер справи, якою ОСОБА_3 цікавився, зясував у головуючого судді у вказаній справі його позицію та повідомив таку інформацію для того. 
										Якби ОСОБА_3 не обіймав посаду такого рівня, то у телефонному режимі він прохання того не став би вислуховувати та в подальшому виконувати. 
										В подальшому, свідок ОСОБА_156 показав, що переглянув записи, які містяться у його записнику, і зясував, що у нього записаний один номер мобільного телефону ОСОБА_3, зокрема: НОМЕР_7.
										Коли він особисто телефонував до ОСОБА_3, в тому числі і у листопаді 2008 року з приводу вирішення питання щодо справи №19/219, з яким до нього звертався ОСОБА_3, то він, можливо, набирав саме вказаний номер телефону, так як іншого його номеру у нього немає. Можливо, ОСОБА_3 також телефонував йому з вказаного номеру.
										Ознайомившись з висновком експерта №555/556 від 30.09.2009, предметом дослідження якої стали компакт-касети №3232, №3239, №3297, №3315, свідок ОСОБА_156 показав, що він погоджується з висновками експертів і підтверджує, що на вказаних касетах зафіксовано телефонні розмови саме між ним та колишнім головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 
										У вказаних розмовах ОСОБА_3 веде з ним мову відносно справи господарського суду Львівської області №19/219, у якій однією із сторін є підприємство «Львівські авіалінії», яка перебувала наприкінці 2008 року у провадженні судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_226
										Зокрема, ОСОБА_3 у вказаних розмовах просить його зясувати ситуацію відносно вказаної справи та вирішити питання щодо того, чи може рішення у справі №19/219 бути скасоване за результатами розгляду апеляційної скарги на таке рішення. 
										В свою чергу він у таких розмовах дає згоду ОСОБА_3 на виконання прохання того та в подальшому повідомляє ОСОБА_3, яких заходів він вжив на виконання цього прохання. Зокрема, він зясував у судді-доповідача у справі №19/219, що рішення суду першої інстанції у цій справі може бути скасоване (т. 18, а.с. 130-133, 134-141, 142-146).
										 Свідок ОСОБА_226, суддя Львівського апеляційного господарського суду, у судовому засіданні та під час досудового слідства показала, що на початку листопада 2008 року вона отримала розписану на неї господарську справу №19/219 за апеляційною скаргою субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_159 на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 р. за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України, від імені якого діє державне підприємство «Львівській авіалінії»до СПД - фізичної особи ОСОБА_159 про визнання недійсним договору про розподіл спільного нерухомого майна.
										12 листопада 2008 року вказану справу нею було прийнято до провадження, про що винесено відповідну ухвалу, та її розгляд призначено на 25.11.2008. 
										У кінці листопада 2008 року, але до розгляду цієї справи по суті, голова суду ОСОБА_156 запитував у неї за вказану справу і пояснив, що нею цікавиться голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, який просить посприяти у задоволенні апеляційної скарги і скасувати рішення суду першої інстанції. 
										ОСОБА_33 відповіла ОСОБА_156, що апеляційна скарга ОСОБА_159 на рішення суду першої інстанції, якою задоволено позов прокурора, є обґрунтованою і рішення першої інстанції напевно буде скасовано, тобто у справі буде прийнято законне рішення. 
										25.11.2008 розгляд зазначеної справи відкладався на 09.12.2008 р. у звязку з поданням у судовому засіданні відповідачем доповнення до апеляційної скарги. Представником відповідача у цій справі був ОСОБА_157
										09.12.2008 р. у даній справі винесена постанова суду, якою апеляційна скарга субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_159 задоволена повністю, рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 у справі №19/219 скасоване і прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. 
										При цьому, свідок ОСОБА_226 зазначила, що ні від ОСОБА_156, ні від будь-кого іншого вона винагороди за прийняття рішення у вказаній справі не отримувала (т. 18, а.с. 147-150, т. 66, а.с. 162-163).
										 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_227, судді господарського суду Львівської області, остання показала, що 27.07.2007 до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міжрайонного транспортного прокурора в порядку ст. 2 ГПК України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України, яке представляє позивач - Державне підприємство «Львівські авіалінії»до відповідача приватного підприємця ОСОБА_159 з участю третьої особи ОСОБА_160 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним та скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна. Справа неодноразово відкладалась та призупинялась за клопотаннями сторін у справі. 
										27.08.2008, нею було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у вказаній справі, яким позовні вимоги Львівського міжрайонного транспортного прокурора задоволено, договір купівлі-продажу від 28.09.2006 року, укладений між Державним авіаційним підприємством «Львівські авіалінії»м. Львів та ОСОБА_159 визнано недійсним з дати укладення з усіма відповідними наслідками. 
										30.10.2008 нею було виготовлено та підписано повний текст рішення і направлено його сторонам. 
										Львівському міжрайонному транспортному прокурору, сторонам та їх представникам, копію рішення у справі №19/219 було направлено 03.11.2008. Представником відповідача у справі ОСОБА_157 було подано скаргу до голови господарського суду у Львівській області про неотримання копії рішення. 28.11.2008 ОСОБА_157 було повторно направлено копію рішення суду від 27.08.2008. Затримки з виготовлення повного тексту рішення та надання копій зазначеного рішення не було, оскільки термін виготовлення повного рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 ГПК України зазначений у рішенні, а саме 30.10.2008, а рішення по справі надіслано у 5-денний термін з моменту виготовлення його повного тексту. З приводу відправки копії рішення сторонам свідок зазначила, що у господарському суді Львівської області наявний реєстр про відправлення рекомендованої поштової кореспонденції Львівському міжрайонному транспортному прокурору, сторонам у справі та учасникам процесу. 
										Представник відповідача ОСОБА_157 подав скаргу на несвоєчасне отримання рішення голові господарського суду Львівської області та голові Львівського апеляційного господарського суду. Після подачі скарги йому повторно було направлено копію рішення у справі. Більше він із скаргами не звертався. Прокурор та інші учасники процесу скарг не подавали. 
										Також їй відомо, що відповідачем ПП ОСОБА_159 її рішення було оскаржено у до Львівського апеляційного господарського суду. 
										Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року рішення було скасовано і прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог Львівського міжрайонного транспортного прокурора відмовлено (т. 18, а.с. 184-193).
										 
										Під час досудового слідства визнана речовим доказом справа господарського суду Львівської області №19/219 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»м.Львів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_159, треті особи Дрогобицьке державне комунальне міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки м. Дрогобич, ОСОБА_160 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним і скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна.
										У судовому засіданні, досліджені, зокрема, наступні матеріали даної справи:
										- позовна заява у господарський суду Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державіаслужби, державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»до приватного підприємця ОСОБА_159 від 29.05.2007;
										- рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219 від 27.08.2008, головуючою у якій вказана суддя ОСОБА_227, яким задоволено позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора та визнано договір від 28.09.2006, укладений між ДАП «Львівські авіалінії»м. Львів та ОСОБА_159, недійсним з дати укладення;
										- апеляційна скарга представників відповідача ОСОБА_158 та ОСОБА_157 від 05.09.2008 на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008;
										- заява представника відповідача ОСОБА_157 від 25.11.2008, про внесення доповнень до апеляційної скарги від 05.09.2008;
										- заява до господарського суду Львівської області представника відповідача ОСОБА_158 від 03.09.2008 про видачу копії судового рішення;
										- заява до господарського суду Львівської області представника відповідача ОСОБА_158 від 06.11.2008 про видачу копії судового рішення;
										- ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 про відкладення розгляду справи на 09.12.2008;
										- копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-311/1 від 04.09.2006;
										- постанова колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 9.12.2008 у справі №19/219, якою апеляційна скарга СПД фізичної особи ОСОБА_159 задоволена повністю, рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2008 скасоване і прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора відмовлено повністю (т. 19, а.с. 2- 8, 9-160, 161-162, 163).
										 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 17.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 та №229 цт від 16.09.2008 здійснювався оперативно-розшуковий захід, зокрема зняття інформації з каналів звязку мобільного телефону за номером оператора «ОСОБА_200 Ем.»НОМЕР_2, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на аудіокасетах. 
										У даному протоколі (копії) зазначено, що в ході виконання даного оперативно - розшукового заходу записано телефонні розмови ОСОБА_3:
										1)що відбулася за вихідним телефонним дзвінком з номеру телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 15 год. 22 хв. 06 сек. (тривалістю 1 хв. 04 сек.) на номер телефону НОМЕР_4, що належить ОСОБА_156, яка зафіксована на аудіокасеті №3239, 
										2)що відбулася за вихідним телефонним дзвінком з номеру телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 15 год. 54 хв. 49 сек. (тривалістю 17 сек.) на номер телефону НОМЕР_4, що належить ОСОБА_156, яка зафіксована на аудіокасеті №3315, 
										3)що відбулася за вхідним телефонним дзвінком на номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 15 год. 56 хв. 32 сек. (тривалістю. 16 сек.) з номеру телефону НОМЕР_4, що належить ОСОБА_156, яка зафіксована на аудіокасеті №3232, 
										4)що відбулася за вхідним телефонним дзвінком на номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 16 год. 29 хв. 32 сек. (тривалістю 1 хв.02 сек.) з номеру телефону НОМЕР_5, належного ОСОБА_12, яка зафіксована на аудіокасеті №3231, 
										5)що відбулася за вихідним телефонним дзвінком з номеру телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 17 год. 44 хв. 02 сек. (тривалістю 42 сек.) на номер телефону НОМЕР_4, що належить ОСОБА_156, яка зафіксована на аудіокасеті №3297, 
										6) що відбулася за вихідним телефонним дзвінком з номеру телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 24 листопада 2008 року о 17 год. 45 хв. 03 сек. (тривалістю 39 сек.) на номер телефону НОМЕР_5, що належить ОСОБА_12, яка зафіксована на аудіокасеті №3263 (т. 3, а.с. 23-129).
										 Згідно висновку експерта №555/556 від 30.09.2009, предметом дослідження якого стали аудіокасети: 90» №3231, 90»№3263, 90»№3239, DK 90»№3315, 90»№3232, 90»№3297, що містять аудіозаписи за 24.11.2008, зафіксовані на стороні А компакт-касет №3231, №3263, №3239, №3315, №3232, №3297, приймав участь громадянин ОСОБА_3.
										У досліджуваних розмовах, що зафіксовані на стороні А компакт-касет №№3232, 3239, 3297, 3315, приймав участь громадянин ОСОБА_156.
										У досліджуваних розмовах, що зафіксовані на стороні А компакт-касет №3231, 3263, приймала участь громадянка ОСОБА_12 (т. 24, а.с. 35-42).
										У додатку №2 до висновку експерта № 555/556 від 30.09.2009, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті »90 №3239, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_156 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_156, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3239, що записана 24.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показав, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, судячи зі змісту розмови, то вона відбулася за день до 25, тобто 24 листопада 2008 року. Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
										З приводу суті розмови свідок повідомив, що це був якраз перший випадок, коли йому зателефонував колега  суддя ОСОБА_3 з приводу справи за позовом прокуратури в інтересах підприємства «Львівські авіалінії».
										Як чути з запису, суддя ОСОБА_3 попросив його записати номер вказаної справи: 19/219, зазначив, що у справі фігурує підприємство «Львівські авіалінії»та попросив зясувати ситуацію відносно того, чи може бути рішення суду першої інстанції у вказаній справі скасоване. 
										При цьому, він перепитав того, чи відомо йому, у кого з суддів Львівського апеляційного господарського суду знаходиться вказана справа, на що ОСОБА_3 йому повідомив, що не знає цього.
										Тоді у вказаній розмові він пообіцяв ОСОБА_3, як колезі, зясувати порушене тим питання до кінця того ж дня, оскільки той просив його про це, щоб знати, що йому робити (т. 18, а.с. 134-141).
										 У додатку №2 до висновку експерта № 555/556 від 30.09.2009, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті »90 №3315, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_156 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_156, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3315, що записана 24.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показав, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, очевидно, після першої розмови. Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
										По суті вказаної розмови свідок показав, що записом зафіксовано як суддя ОСОБА_3 зателефонував йому та повідомив, що у справі, якою він цікавився, тобто №19/219, головуючим суддею є ОСОБА_226.
										На вказане у зазначеній розмові він повідомляє ОСОБА_3, що він (ОСОБА_156.) вже знає хто головуючий у вказаній справі та зазначає, що вказану справу вже читають, тобто вивчають на предмет того, чи може бути наявна у ній апеляційна скарга адвоката на рішення суду першої інстанції задоволена.
										З вказаної розмови слідує, що він на той час вже мав розмову з суддею Краєвською та попросив її вивчити справу №19/219 на предмет можливості скасування рішення суду першої інстанції (т. 18, а.с. 134-141).
										 У додатку №2 до висновку експерта № 555/556 від 30.09.2009 р., зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті K»90 №3232, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_156 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_156, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3232, що записана 24.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показав, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, очевидно, після першої розмови. Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
										По суті вказаної розмови свідок показав, що у ній він запитує ОСОБА_3, яким є його прохання у справі, якою у нього цікавиться, тобто №19/219, яка перебувала в провадженні Львівського апеляційного господарського суду. На вказане ОСОБА_3 йому говорить, що рішення є не дуже добрим, тобто він хоче щоб рішення у цій справі було скасоване. 
										На вказане він у зазначеній розмові перепитує суддю ОСОБА_3: «Касувати?», на що ОСОБА_3 відповідає йому: «Так».
										На вказане він відповів ОСОБА_3: «Хорошо. Будемо думати» (т.18, а.с. 134-141).
										 У додатку №2 до висновку експерта №555/556 від 30.09.2009 р., зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті »90 №3231, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_12, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3231, що записана 24.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показала, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між нею та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у листопаді 2008 року.
										Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
										Напередодні цієї розмови виникло питання щодо місця знаходження спірного обєкту, про який мова йшла у рішенні господарського суду Львівської області, яке ОСОБА_157 оскаржив до Львівського апеляційного господарського суду, копію якого вона залишила ОСОБА_3 для зясування тим питання законності цього рішення та для послідуючого сприяння ОСОБА_3 у скасуванні цього рішення. З цього приводу вона перед вказаною розмовою зателефонувала ОСОБА_157 та зясувала у того, що спірний обєкт нерухомості знаходиться у м. Трускавець по вулиці Героїв УПА.
										Тому у вказаній розмові вона повідомляє ОСОБА_3 про те, що спірний обєкт нерухомості знаходиться у АДРЕСА_5.
										При цьому, ОСОБА_3 повідомив їй, що він вже мав розмову з питання законності зазначеного рішення та сприяння у його скасуванні та зазначив, що йому повідомили, що будуть думати як допомогти, тобто допомогти у позитивному вирішенні її прохання.
										ОСОБА_33 особисто не уточнювала у ОСОБА_3 з ким саме той мав розмову. Таку інформацію ОСОБА_3 повідомив їй сам.
										У кінці вказаної розмови вони домовилися зізвонитися по шостій годині того ж дня (т.18, а.с. 18-25)
										 У додатку №2 до висновку експерта 555/556 від 30.09.2009, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті »90 №3297, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_156 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_156, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3297, що записана 24.11.2008 Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показав, що на даній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між ним та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, очевидно після вищезгаданих розмов. Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. 
										По суті вказаної розмови свідок показав, що зазначеним записом зафіксовано як суддя ОСОБА_3 вибачився перед ним за те, що часто телефонує.
										У вказаній розмові він повідомляє судді ОСОБА_3. інформацію, з якої слідує, що рішення у справі №19/219, якою він цікавиться у нього, ніби то йде на скасування, виходячи з наявних у справі доказів та необґрунтованості рішення першої інстанції. При цьому, він зазначає ОСОБА_3, що він вже мав розмову з головуючим суддею у вказаній справі, тобто суддею ОСОБА_226 і що вона підтвердила йому зазначене.
										У кінці вказаної розмови він домовився зі ОСОБА_3 наступного дня зізвонитися. 
										При цьому свідок ОСОБА_156 пояснив, що вказана домовленість стосувалася лише того, що він мав намір наступного дня, тобто очевидно у день слухання зазначеної справи, повідомити ОСОБА_3 фактичний результат розгляду колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду апеляційної скарги у справі №19/219. 
										Будь-якої домовленості про зустріч із ОСОБА_3 з метою одержання від нього будь-якої винагороди за надану ОСОБА_3 допомогу він з тим у зазначеній розмові не веде. При цьому, він не мав будь-якого наміру одержувати будь-що від ОСОБА_3 у вказаній справі. 
										І в подальшому, після вказаної розмови він від ОСОБА_3 будь-яких винагород за виконання його прохання і надану йому допомогу ніколи не одержував і будь-яких пропозицій від нього надати йому матеріальну чи іншу винагороду за вказані дії ніколи не було (т. 18, а.с. 134-141).
										 У додатку №2 до висновку експерта №555/556 від 30.09.2009, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження аудіокасеті »90 №3263, міститься текст розмови, у якій, брали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (т. 24, а.с. 41-42).
										 Свідок ОСОБА_12, вислухавши аудіозапис, що наявний на аудіокасеті »90 №3263, що записана 24.11.2008р. Управлінням СБ України у Львівській області у ході проведення оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3, при прослуховуванні його телефонних розмов, показала, що на вказаній аудіокасеті наявний запис телефонної розмови, що дійсно відбулася особисто між нею та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, судячи з суті розмови 24 листопада 2008 року. Наявний на вказаній аудіокасеті запис достовірний та повністю відповідає дійсності. Як видно з суті розмови, то їй того дня ОСОБА_3 зателефонував на її номер мобільного телефону НОМЕР_11.
										У цій розмові ОСОБА_3 повідомив їй, що «вроді би люди думають над тим, в ту сторону, як треба», з чого вона зрозуміла, що ОСОБА_3 реально вживає заходів до того, щоб рішення господарського суду Львівської області у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_157 було скасоване. 
										Тому далі у вказаній розмові вона зясовує у ОСОБА_3, коли вона може з тим зустрітися, для уточнення у того її подальших дій у вказаній ситуації та зясування того, яку суму коштів йому необхідно дати за вже виконані тим дії та за подальше сприяння у скасуванні зазначеного рішення.
										При цьому, вони домовилися зустрітися наступного дня, тобто 25.11.2008 о девятій годині у ОСОБА_3 на роботі, тобто у Львівському апеляційному адміністративному суді.
										Наступного дня, після вказаної розмови, тобто 25.11.2008 вона зустрілася із ОСОБА_3 у кімнаті відпочинку його службового кабінету і дала ОСОБА_3 5 тисяч доларів США, які напередодні того ж дня їй надав ОСОБА_157, за те, що ОСОБА_3, як було видно з його розмов з нею, вживав заходів завдяки своєму службовому становищу до скасування Львівським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Львівської області у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_157 і за те, щоб ОСОБА_3 в подальшому сприяв у вирішенні питання щодо скасування зазначеного рішення (т. 18, а.с. 18-25).
										 У судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3231, якою, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між ОСОБА_12 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_12 повідомляє ОСОБА_3, що обєкт, який фігурує у справі господарського суду Львівської області, щодо сприяння в скасуванні рішення у якій при апеляційному перегляді вона висловила прохання ОСОБА_3, знаходиться у АДРЕСА_5. Одночасно ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_12, що реально вирішує її прохання та посилається на вже виконані ним конкретні дії для цього. 
										 Також, у судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3263, якою, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між ОСОБА_12 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_12 про вчинення ним реальних дій на виконання її прохання щодо сприяння у скасуванні Львівським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Львівської області у справі №19/219 за апеляційною скаргою ОСОБА_157 в інтересах відповідачів.
										Одночасно у цій розмові ОСОБА_12 домовляється зустрітися із ОСОБА_3 наступного дня (25.11.2008) у ОСОБА_3 на роботі, тобто у Львівському апеляційному адміністративному суді. 
										 Також, у судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3239, якою, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_3, виконуючи прохання ОСОБА_12, просить ОСОБА_156 записати номер справи «19/219», в якій фігурує підприємство «Львівській авіалінії», та одночасно просить зясувати ситуацію відносно того, чи може бути у вказаній справі рішення суду першої інстанції скасоване.
										 Також, у судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3315, якою, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду - судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_3, виконуючи прохання ОСОБА_12, повідомляє ОСОБА_156, що справа №19/219, якою він цікавиться, знаходиться у провадженні судді ОСОБА_226.
										Одночасно у вказаній розмові ОСОБА_156 повідомляє ОСОБА_3, що він уже довідався хто головуючий у вказаній справі і що зазначену справу уже вивчає суддя ОСОБА_226 на предмет можливості скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. 
										 Також, у судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3232, якою, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_156, виконуючи прохання ОСОБА_3, запитує у того, яким є його прохання у справі №19/219, що перебуває у провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду.
										У цій розмові ОСОБА_3, виконуючи прохання ОСОБА_12, повідомляє ОСОБА_156, що рішення не дуже добре, а в подальшому на пряме запитання ОСОБА_156: «Касувати?», відповідає: «Так».
										 Також, у судовому засіданні прослухано аудіозапис наявний на аудіокасеті №3297, якою, як встановлено у справі, в ході проведення Управлінням СБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано телефонну розмову по мобільних телефонах між головою Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_156 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 24 листопада 2008 року, в ході якої ОСОБА_156, виконуючи прохання ОСОБА_3, повідомляє тому інформацію відносно того, що рішення у справі, якою ОСОБА_3 цікавиться (№19/219), йде на скасування та зазначає, що вже мав розмову з головуючою суддею у вказаній справі (ОСОБА_226) і що та підтвердила можливість такого результату вирішення справи. 
										 Згідно протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1282 від 2.12.2008, який складений відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»старшим оперуповноваженим по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_199, на підставі постанов апеляційного суду Чернівецької області №45 цт від 27.03.2008 р. та №229 цт від 16.09.2008, здійснювались оперативно-розшукові заходи, зокрема негласне проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, стосовно громадянина ОСОБА_3, в ході чого відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, що знаходяться на відеокасеті з реєстраційним номером 118. 
										У даному протоколі та додатках до нього зафіксовано, що відповідно до відеозапису на відеокасеті №118, 25 листопада 2008 року о 9 год. 32 хв. в підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_3 знаходиться жінка, яка розмовляє із ОСОБА_3
										Після цього, жінка підходить до ОСОБА_3 та розкриває перед тим свою сумочку.
										ОСОБА_3 дістає з жіночої сумочки гроші та кладе їх у праву задню кишеню штанів. Після цього обидві особи виходять з приміщення (т. 3, а.с. 19, 20).
										В судовому засіданні ОСОБА_3 не зміг пояснити, що ж саме він дістає з жіночої сумочки ОСОБА_12 і кладе до своїх штанів. 
										 Згідно висновку експерта №553/554 від 28.04.2009, предметом дослідження якого стала відеокасета №118, що надана 2 грудня 2008 року до Генеральної прокуратури України Управлінням СБ України у Львівській області, згідно з яким в досліджуваній розмові, що зафіксована на відеокасеті №118 на часовому інтервалі з 0 хв. 01 сек. до 1 хв. 55 сек., приймали участь громадянин ОСОБА_3 та громадянка ОСОБА_12.
										Представлена на дослідження відеофонограма, що зафіксована на часовому інтервалі з 0 хв. 01 сек. до 1 хв. 55 сек., є оригіналом та монтажу не піддавалася. 
										У дослідницькій частині даного висновку експерта, зокрема у текстовому відтворенні змісту розмови, що зафіксована на наданій на дослідження відеокасеті »з позначкою «118»: на часовому інтервалі з 0 хв. 01 сек. до 1 хв. 55 сек., міститься текст розмови, у якій, брав участь ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (т. 24, а.с. 19-22).
										 У судовому засіданні переглянуто відеозапис наявний на відеокасеті VHS №118, що розпочинається з 0 хвилин 1 секунди і триває до 1 хвилини 55 секунди, яким, як встановлено у справі, в ході проведення УСБ України у Львівській області оперативно розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_3 зафіксовано розмову між ОСОБА_12 та головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3, що відбулася 25 листопада 2008 року у кімнаті відпочинку голови Львівського апеляційного адміністративного суду, в ході якої ОСОБА_12 дала, а голова Львівського апеляційного адміністративного суду суддя ОСОБА_3 одержав хабар в розмірі 5 тисяч доларів США за вже виконані дії та продовження виконання в інтересах третіх осіб  представників відповідача та відповідача у справі господарського суду Львівської області №19/219, дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду: вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу щодо вчинення відповідних дій іншими службовими особами, задоволення апеляційної скарги представників відповідача - ОСОБА_157, ОСОБА_158 у справі №19/219 та скасування рішення господарського суду Львівської області у цій справі. 
										 Згідно роздруківки телефонних зєднань ЗАТ «Український Мобільний Звязок» м.Київ за телефонним номером НОМЕР_13, належного ОСОБА_12, за період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року, роздруківки телефонних зєднань за телефонним номером НОМЕР_14, належного ОСОБА_157, за період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року, роздруківки телефонних зєднань ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” м. Київ за телефонним номером НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_3, за період з 08 лютого 2008 року по 3 грудня 2008 року, підтверджуються факти телефонних зєднань між ОСОБА_12 та ОСОБА_157, між ОСОБА_12 та ОСОБА_3, між ОСОБА_3 та ОСОБА_156;
										Зокрема, згідно відомостей роздруківки телефонних зєднань за телефонним номером НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_3, за період з 1 січня 2007 року по 3 грудня 2008 року, мали місце телефонні зєднання з абонентом телефону номер НОМЕР_15, яким користується ОСОБА_156 
										Також, згідно відомостей зазначеної роздруківки та роздруківки телефонних зєднань за телефонним номером ОСОБА_227, яким користується ОСОБА_12, за період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року, і роздруківки телефонних зєднань за телефонним номером НОМЕР_14, яким користується ОСОБА_157, за період з 1 жовтня 2008 року по 23 грудня 2008 року, з номером телефону належним ОСОБА_12 мали місце телефонні зєднання (т. 19, а.с. 171-194, 201-237, 238-239, 255-279, 280-281).
										 
											 Також, у судовому засіданні досліджені наступні документи: 
											1) скарга від 31.10.2008 голові Львівського апеляційного господарського суду представника відповідача у справі №19/219 ОСОБА_157 на бездіяльність судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_227; 
											2) пояснювальна записка судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_227 від 03.12.2008 р. на імя голови Львівського апеляційного господарського суду; 
											3) довідка судді Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2009 про рух справи №19/219; 
											4) реєстр Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції від 03.11.2008; 
											5) реєстр Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції від 28.11.2008 р.; 
											6) характеристика судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_227;
											7) лист голови Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_157 від 08.12.2008 (т. 18, а.с. 197-203, 204-205).
											 Згідно листа відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»від 14 жовтня 2009 року, встановлений Національним банком України курс гривні до долара США станом на 25 листопада 2008 року складав 629,51 грн. за 100 доларів США, чим підтверджується, що 5 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_12 хабара становило 31475,5 гривень (т. 35, а.с. 80, 81-82).
											 Вина ОСОБА_3 у завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочинів, поєднаному з обвинуваченням осіб у тяжких і особливо тяжких злочинах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, доводиться наступними доказами.
											 Згідно оголошених на підставі ст. 301 КПК України показань ОСОБА_3, в ході допиту, як обвинуваченого 12 березня 2009 року ОСОБА_3 показав, що 11 грудня 2008 року, до 17 години до нього в палату залізничної лікарні, де він перебував на лікуванні, прийшов чоловік, який представився ОСОБА_164. 
											Той зайшовши в палату, запитав у нього про його стан здоровя, при цьому називав його паном ОСОБА_3. Також запитав чи знає він, що навколо нього відбувається. ОСОБА_3 у нього поцікавився хто він такий. На це чоловік йому представився ОСОБА_164. Сказав йому, щоб він не хвилювався, що прийшов від його друзів, але яких не називав і хоче йому допомогти. Він поцікавився від яких саме друзів і в чому повинна полягати його допомога. ОСОБА_164 сказав йому, щоб він не хвилювався, що все йому пояснить, але не в лікарні, бо в лікарні «багато очей». Під цим він розумів, що за ним слідкують. Той запропонував йому зустрітися о 22 годині неподалік розташування приміщення лікарні на вул. Огієнка у м. Львові. Він у того поцікавився, для чого ця зустріч. Той йому відповів, що його життю загрожує смертельна небезпека, має інформацію, що його мають вбити, висловлюючись, що він виступає мішенню. Він цікавився у того, хто його може вбити, але той відповів, що йому необхідно переїхати в іншу лікарню або у якесь інше безпечне місце. Після цього, той вийшов з палати лікарні. Розмова між ними тривала 5-7 хвилин.
											Крім них у палаті нікого не було. 
											Після того, як ОСОБА_164 пішов із лікарні, до нього навідувався його син ОСОБА_228, а також приходив, здається, суддя ОСОБА_260 Про його зустріч з ОСОБА_164 і про їхню розмову він нікому не розповідав.
											9-10 грудня 2008 року до нього в лікарню навідався перший заступник голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_229 і сказав, що біля дверей його палати повинен постійно чергувати хтось із працівників Львівського апеляційного адміністративного суду, але у звязку з чим не пояснював.
											Починаючи з вечора і думає, що і в ночі біля дверей його палати чергували працівники суду. Він особисто бачив, що в ночі в коридорі був помічник першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_230 Також чергували водії суду ОСОБА_159 та ОСОБА_229. Він їх особисто в лікарні не бачив, але вони говорили, що будуть там чергувати.
											Після виходу ОСОБА_164, він став все аналізувати, починаючи з прес-конференції, яка відбулася у Львівському апеляційному адміністративному суді, саме те, що журналісти задавали йому питання, чи буде він просити захист для себе і своєї сімї у звязку з такою прес-конференцією. ОСОБА_148 його переведення з однієї лікарні в другу лікарню, по ініціативі його дружини, яка пояснювала, що у залізничній лікарні йому буде краще, там кращі спеціалісти, тим більше ця лікарня відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України мала обслуговувати і працівників суду. 
											Крім того, 11 грудня 2009 року йому зателефонував адвокат ОСОБА_231 і сказав, що по телебаченню Президент України дає вказівки вищим посадовим особам країни по відношенню до судді ОСОБА_3 
											Зважаючи на те, що він перебував у лікарні у такому емоційному стані, прийшов до висновку, що повинен піти на зустріч до ОСОБА_164.
											Приблизно о 22 годині, він вийшов з лікарні і пішов на зустріч до ОСОБА_164. Нікому із медичного персоналу лікарні він не говорив, що покидає лікарню. Чи бачив його хтось, коли він виходив з лікарні, не пригадує. Із працівників суду цього теж ніхто не бачив і нікому про це він не говорив.
											Вийшовши із лікарні, він пішов праворуч і метрів 50 від входу в лікарню з вантажного мікроавтобуса білого кольору, марки мікроавтобуса не знає, з першого сидіння вискочив чоловік. В цей час його схопили позаду за плечі і потягнули до задньої частини мікроавтобуса, на якому були відчинені двохстворні двері і його заштовхали у мікроавтобус. В мікроавтобус його заштовхувало троє чоловіків. Серед них ОСОБА_164 не було. Чоловіка який вискочив з переднього сидіння мікроавтобуса він не запамятав, бо бачив тільки силует того. В мікроавтобусі його посадили на лавицю, яка була прикріплена до корпусу мікроавтобуса. ОСОБА_232 нього в кузові мікроавтобуса знаходилось двоє чоловіків. Світла в середині мікроавтобуса не було і на голову та обличчя до підборіддя йому натягли спортивну шапку, тому він нічого не бачив та описати зовнішні прикмети осіб не може. При цьому йому пояснювали, що робиться все заради його безпеки та щоб він не боявся. В якому напрямку і куди його повезли він не зорієнтувався. По часу його везли приблизно до шести годин. Спочатку відчувалось, що їхали по трасі, а потім по ґрунтовій дорозі. По дорозі ніяких розмов між ними не було. Його одразу з мікроавтобусу вивели, як він зрозумів, в якесь цокольне приміщення будинку. ОСОБА_23 темно і він нічого не бачив. Там його завели в кімнату, яка повністю не оштукатурена, батареї були із чавуна. У кімнаті були два вікна матові, через які нічого не було видно. Із меблів у кімнаті був стіл, ліжко, крісла. Там же у вигляді тамбура знаходились туалет та умивальник. Його закрили у цій кімнаті. Приблизно в обідній час у кімнату прийшов дідусь, який приніс йому їсти. По віку тому було десь років 70. Одягнений був у тілогрійці, светрі та в утеплених брюках, взутий у гумові чоботи. Дідусь був худорлявий без бороди та вусів, волосся сиве, по довжині більше ніж середнє. Лице у нього було добре поголено. Дідусь сказав, що приніс йому поїсти і буде приносити в подальшому. За дідусем постійно хтось закривав двері, а хто саме, він не бачив. Десь через два три дні після того, як його привели, до кімнати увійшов чоловік, який сказав, що він повинен виконувати те, що йому скаже. Чоловік був одягнений ніби як мисливець, у зелену камуфляжну форму. По віку від 40-50 років, фізично сильний. Зріст приблизно 1 м 90 см. Із зовнішніх його ознак йому нічого не запамяталося. Той став вимагати у нього 100 тисяч доларів за те, що його оберігали, годували. Він цікавився від кого його сховали. На це чоловік відповідав, що його справа платити їм гроші. Цей чоловік приходив до нього один раз у два-три дні. Постійно цікавився де гроші, де вони їх повинні забрати, де він гроші сховав. Цей чоловік та друзі того знають, що відбувається навколо нього, що його звільнили. Цей же чоловік дав йому позовну заяву до суду про поновлення його на посаді судді і другу заяву про оскарження постанови Верховної Ради України в частині дачі згоди на його затримання та арешт. Той сказав йому, щоб він підписав ці позовні заяви. Він виконав вимогу того. Після цього цей чоловік став у нього вимагати 300 тисяч доларів США. Він постійно відповідав, що грошей у нього немає. Точно не може вказати у який саме час у кімнату зайшли двоє чоловік, у яких на обличчі були темні маски. У кімнаті було темно і він їх не бачив. На автомобілі, який стояв на вулиці, загорілися стоп-сигнали від чого у кімнату потрапило трохи світла, тому побачив на обличчях чоловіків маски. В чому ті були одягнені не бачив. Вони одягли йому до підборіддя спортивну шапку, посадили у вантажний мікроавтобус. Вважає, що в той же самий, в якому туди його привезли. В якому напрямку його повезли, він не зміг зорієнтуватися. Везли його по ґрунтовій дорозі і по трасі. По часу вони їхали приблизно до трьох годин. 
											В кузові мікроавтобуса з ним було двоє чоловіків, але він їх не бачив. Коли мікроавтобус зупинився, його по сходах завели в якесь приміщення, в кімнату, яка нагадувала нішу розмірами 3х2 метри. Там знаходився старий диван. Вікон не було. Шапочку з нього відразу не зняли. Наказали шапочку не знімати, бо інакше будуть бити. У цій кімнаті його звязували. Йому хтось приносив їсти, але хто саме він не бачив. Їжу залишали і виходили. Після цього він знімав шапочку, а коли поїв знову її одягав. Такий був наказ. Тогу хто забирав посуд, він не бачив. Він спав, і в цей час в кімнату увірвалися кілька осіб, десь до шести чоловік. Усі вони були одягнуті у камуфляжній формі з пістолетами в руках. На обличчях у всіх були маски. Перший чоловік, який увірвався викрикнув: «СБУ, лежать»У всіх присутніх у руках були пістолети, якої моделі не знає, але по зовнішньому вигляду вважає, що це були пістолети «Макарова». Його стягли з дивана і поклали на підлогу на живіт. Звязали йому ноги грубою мотузкою, тому що ноги не різало, а давило. На руки позаду одягли кайданки. Які вони були з вигляду не бачив. На голову до підборіддя одягли спортивну шапку. Поверх шапки обмотали скотчем в області перенісся та через підборіддя і голову. Одне вухо не обмотували скотчем, щоб міг чути. Потім його занесли в автомобіль і поклали на днище автомобіля. Йому здається, що це був автомобіль типу «чобіток», тому що було тісно. Один чоловік сів йому на ноги, а другий на плечі. Він не зміг зорієнтуватися скільки часу його везли і куди. По дорозі з ним ніхто нічого не говорив. Місцевість, подвіря, де знаходилися перший та другий будинок, в яких його утримували, він не бачив. Коли автомобіль зупинився, його з нього винесли і понесли у якесь приміщення. В яке саме, він не бачив і ні по яких ознаках описати його не може. Його поклали на ліжко. Ліву руку кайданками прикріпили до ліжка, а праву привязали до ліжка, але чи мотузкою, чи ізольованим мяким дротом, він не зрозумів. Їсти йому вже ніхто не давав. Біля нього постійно знаходився один чоловік. Давали тільки попити води через трубочку. До нього приходили, як відчував по голосу, по два-три чоловіки. Вони вимагали у нього гроші, постійно запитували, де він сховав три мільйони доларів США. Постійно пояснювали, що у хаті в нього грошей немає, бо їх забрали, та вимагали, щоб сказав де заховав гроші. При цьому наголошували, щоб він не брехав їм, бо вони володіють всією інформацією відносно нього, знають які покази дають у справі, що порушена проти нього. Тобто давали йому зрозуміти, що вони знають, що відбувається по кримінальній справі. При цьому його били по голові в області тімя, потилиці, а чим саме не міг зрозуміти. Здавлювали яєчники. Також наносили удари по животу. Він постійно знаходився в лежачому положенні. Складалося таке враження, що удари йому наносили передпліччям руки по животу та потилиці. Так до нього навідувалися раз у два три дні і таким чином його били. В один із днів при катуванні, йому подушкою закривали ніс та рот. В туалет він ходив там же. Йому відвязували одну ногу та звільняли руку і таким чином він оправлявся у відро. Крім того, в один із днів йому за спиною надягали на руки кайданки, ставили на коліна і позаду за руки піднімали до гори та викручували суглоби ніг, били по спині, але чим не міг зрозуміти. Постійно погрожували вбивством. Говорили, що його ніхто не буде шукати, оскільки вважають убитим. У нього вимагали три мільйони доларів США, а також щоб він переписав на них своє майно. Після побоїв його нудило і він рвав. Він пояснював, що у нього нічого немає. За два-три дні до звільнення його перестали бити. 
											В один із днів, його винесли із приміщення і потягли по снігу приблизно десять хвилин, а потім поклали у автомобіль. Автомобіль пробуксовував і він зрозумів, що вони не могли підїхати ближче до приміщення де його утримували. Відчував, що поклали його в той же автомобіль, в якому привозили, тобто типу «чобіток». По часу його везли менше ніж перший та другий раз, більш конкретно визначити час не може. Їхали спочатку по ґрунтовій дорозі, а потім по шосе і знову по ґрунтовій дорозі. Потім автомобіль зупинився. Його, як він відчув, два чоловіки викинули із автомобіля у сніг. Розвязали йому ноги, зняли кайданки з рук. Шапку зі скотчем з нього не знімали. Сказали, що він вільний, до траси півкілометра і вони поїхали. Він сам зняв з себе шапку зі скотчем і там же викинув. Якого вона була кольору, не звернув увагу. Вона була в його рвотних масах. Якого кольору був скотч, він не знає. Він його з великим зусиллям зривав з себе, вірніше стягнув через підборіддя. Він побачив, що знаходиться на галявині лісу, тобто позаду нього був ліс, а перед ним в далині виднілася траса і було чути як рухаються автомобілі. Це було вночі. Він пішов у напрямку траси, дійшов до польової дороги і по дорозі повернув у ліво і з лівого боку по ходу його руху була розташована автозаправка, як вона називається він не знає. Біля готелю знаходився мініготель і ще якась будівля. Він зорієнтувався на місцевості і зрозумів, що знаходиться на автотрасі «Львів-Шегині».
											Він дійшов до автотраси. Нікуди не заходив. По трасі він пішов у напрямку м. Львова і в районі селища Зимна вода була зупинка маршрутних таксі. Якого кольору не памятає. На зупинці він сів у маршрутку, на якій на боковому вікні була вивіска з зазначеними вулицями, по яких вона проїжджає. Запамяталося, що на вивісці була зазначена вулиця Стрийська. В салоні маршрутки було багато пасажирів. Усі місця були зайняті і пасажири стояли. У нього в курточці в кишені було двадцять гривень. Він віддав їх водію через пасажирів і через пасажирів водій передав йому здачу. Самого водія він не бачив. Нікого із пасажирів не запамятав. Номер маршрутки і номер маршруту теж не знає, бо не звертав на це увагу. У м.Львові він доїхав до вулиці Стрийської, там вийшов, пересів на іншу маршрутку і доїхав до Стрийського ринку, а потім пішки дійшов до свого будинку на вулиці Генерала Тарнавського. По дорозі він нікого із знайомих і сусідів не бачив. Коли він заходив у двір свого будинку, там охоронця він не бачив. Чи бачив той його, він не знає. Він сам відчинив двері підїзду, які були прикриті, але не закриті. Він піднявся на свій поверх, подзвонив у дзвінок. Двері йому відчинив син. Він зайшов у квартиру. На годинник він не дивився, але здається було близько 23 години. В цей час дома була його дружина і, можливо її мама, але він тієї не бачив. Він дружині розповів в загальних рисах, що з ним сталося, а саме те, що у нього вимагали три мільйони доларів США, при цьому били його, незаконно утримували. В квартирі у себе він побачив тілесні ушкодження на лиці у вигляді потертості в області перенісся, на запястях обох рук від кайданок. Більше себе не оглядав. І дружина інших тілесних ушкоджень, крім перерахованих, не бачила. Коротко про це він розповів і сину (т. 20, а.с. 18-25, 26-32, т. 35, а.с. 55-63, т. 37, а.с. 65-68).
											Згідно заяви ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України від 11 березня 2009 року, останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, за ст. 383 КК України, повідомляє, що в ніч з 11 на 12 грудня 2008 року його шляхом обману та застосування фізичної сили було викрадено в якості заручника невідомими йому особами, його утримували у трьох різних приміщеннях неодноразово погрожували смертю, катували, били, вимагаючи передачі грошей та речей, а звільнено його було 8 березня 2009 року. 
											Також, у даній заяві ОСОБА_3, з метою уточнення, конкретизації фактичних обставин нібито вчинених відносно нього злочинів, зазначив, що 11 грудня 2008 року він перебував у лікарні Львівської залізничної дороги. У другій половині дня до нього до палати зайшов чоловік, який представився ОСОБА_164 та повідомив, що його життю загрожує смертельна небезпека, а тому йому потрібно на деякий час перейти у безпечне приміщення та зазначив, що буде його чекати ввечері на вулиці Огієнка, неподалік приміщення лікарні.
											Прийшовши до переконання, що його життю загрожує небезпека, він написав емоційного листа відносно того, що він думає про вказані події, в якому звернувся до сімї, якщо з ним щось станеться, і пішов на зустріч з ОСОБА_164. 
											Коли він проходив по вул. Огієнка, біля приміщення лікарні, на нього напали невідомі особи, заштовхали його в салон вантажного мікроавтобуса та повідомили, що будуть працювати з ним. 
											Після цього, його вивезли у невідомому напрямку, а коли привезли, то помістили у цокольне приміщення, де закрили. При цьому його попереджали, що його безпека коштуватиме йому 400 тисяч доларів, а з кожним тижнем така сума зростала. 
											Його не били, а лише вимагали повідомити, де вони можуть взяти вказані кошти, інакше ніхто його не звільнить. 
											У кінці січня 2009 року його перевезли в інше приміщення, де також утримували та вимагали гроші. 
											Вказані особи, у підтвердження того що вони йому не вороги, а за все потрібно платити, дали можливість підписати йому позовну заяву до суду. 
											У другій половині лютого 2009 року у приміщення, де його утримували увірвалися озброєні в маскувальній формі люди 6 8 чоловік, які кричали, що вони працівники СБУ, положили його на підлогу, звязали ноги, натягнули на обличчя та голову шапку, закріпивши її скотчем, заламали руки, на які наділи кайданки, били його у різні частини тіла, погрожували, що заріжуть та закопають в лісі. 
											Після цього, його кинули в машину і вивезли. Привезли його в приміщення, де прикували кайданками до залізної решітки, привязали ноги, били по голові, душили подушкою, вимагали передачі їм трьох мільйонів доларів США та щоб він вказав, де він сховав ці гроші, а вони їх заберуть і тільки тоді його звільнять. 
											Коли він пояснив, що у нього немає грошей, то його продовжували катувати, погрожували вбивством, вимагали передачі речей, а саме машини, що належить його сину, квартири, будинку. 
											Потім стали вимагати, щоб він написав записку дружині, щоб вона віддала для нього гроші, так як він у важкому стані. Він був вимушений написати таку записку. 
											8 березня 2009 року його звязаного кинули в машину, вивезли з приміщення, довгий час тягнули звязаного по снігу, розвязали ноги і сказали, що він вільний, неподалік траси до м. Львова.
											Коли він розвязав руки, то побачив, що він у лісі, вийшов біля бензозаправки, звідки маршруткою добрався до своєї квартири вночі з 8 на 9 березня 2009 року.
											Після цього, він ліг спати і спав до обіду 9 березня 2009 року. Він мав на меті зявитися в прокуратуру Львівської області, щоб описати події, що з ним відбулися, але 9 березня 2009 року вихідний день, а тому випивши ліки він знову приліг.
											Через деякий час він почув крики, з огляду на що вийшов на горище, де був затриманий працівниками СБУ. 
											Маючи намір переконати слідство у наявності загрози життю та здоровю, ОСОБА_3 доповнив вказану заяву посиланням на те, що особи, які його утримували, погрожували йому також тим, щоб він у разі звільнення нікому не говорив про події з ним, оскільки ті володіють інформацією по його справі, можуть виконати обіцянку про його вбивство, де б він не був (т. 20, а.с. 1-9, 10-13, т. 47, а.с. 225-228, 229-230).
											 Таким чином, ОСОБА_3 офіційно повідомив слідчому про вчинення відносно нього злочинів, ознаки яких передбачені: ч. 2 ст. 126 КК України - побої і мордування, вчинені групою осіб, з метою залякування потерпілого; ст.127 КК України - катування, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що є тяжким злочином; ч. 2 ст. 129 КК України - погроза вбивством, вчинена членом організованої групи; ч. 3 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, вчинені організованою групою, що є тяжким злочином; ч. 2 ст. 147 КК України захоплення та тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого до вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручника, що вчинені організованою групою, що є особливо тяжким злочином; ч. 4 ст. 189 КК України вимагання передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод, законних інтересів, вчинене організованою групою, що є особливо тяжким злочином. 
											 Згідно оголошених на підстав ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_216, завідувача інфарктного відділення ДТГО «Львівська залізниця» м. Львів, остання показала, що 9 грудня 2008 року о 17 год. 30 хв. до них у відділення поступив ОСОБА_3 із скаргами на стан здоровя. При цьому їй надійшла вказівка головного лікаря розмістити ОСОБА_3 у палаті №9 інфарктного відділення. 
											Свідок показала, що востаннє бачила ОСОБА_3 11 грудня 2008 року, близько 23 години, коли вона, на прохання того, переміряла йому артеріальний тиск. Під час огляду ОСОБА_3 скаржився на загальну слабкість, головокружіння, поганий сон, однак від прийому снодійного відмовився. 
											При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що буде читати і просив не турбувати його до 9 години ранку. 
											12 грудня 2008 року, о 8 год. 30 хв. старша медсестра ОСОБА_234 доповіла їй про те, що сестрою - господинею ОСОБА_235 виявлено відсутність у палаті №9 ОСОБА_3, після чого вона в присутності вказаних осіб за допомогою запасного ключа відкрила вказану палату, де горіло світло, однак там нікого не було. 
											Переконавшись, що у палаті нікого немає, вони нічого у ній не чіпаючи, закрили палату, про що поінформувала головного лікаря та зробила відповідний запис в історії хвороби. 
											Також свідок відмітила, що ключ від палати №9, який був у ОСОБА_3, вони не знайшли (т. 33, а.с. 110-115).
											 
											Свідки ОСОБА_235 та ОСОБА_234 дали аналогічні свідчення щодо обставин виявлення відсутності ОСОБА_3 у палаті №9 ДТГО «Львівська залізниця»м. Львів (т. 33, а.с. 116-119, 120-124).
											 Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства в частині вказаного епізоду обвинувачення показав, що 11 грудня 2008 року він поїхав у м. Київ по особистих справах. 12 грудня близько 9 години йому зателефонував його знайомий ОСОБА_236, який довідавшись, що він перебуває у м. Києві, сказав, що ОСОБА_3 також знаходиться у Києві.
											Приблизно через годину йому зателефонував син ОСОБА_3 і сказав, що його батько хоче з ним зустрітися. З якого саме приводу ОСОБА_3 з ним хоче зустрітися той йому не говорив, але йому і так було зрозумілим, що він хоче зустрітися з ним по питаннях, що виникли у ОСОБА_3 внаслідок порушення відносно того кримінальної справи як з адвокатом. 
											Близько 13 години ОСОБА_3 зателефонував на його мобільний телефон і запитав, де він знаходиться. Приблизно через двадцять хвилин вони зустрілися біля входу у Вищий господарський суд України. Далі вони на його автомобілі «Мерседес S-500»під керуванням водія ОСОБА_237 поїхали у кафе «Піца напуле». При цій зустрічі ОСОБА_3 розповів йому, що справи у нього кепські, напевно буде подання про його арешт, поговорили про прес-конференцію. 
											Також ОСОБА_3 12.12.2009 р. під час цієї зустрічі запитував його, яку лінію захисту тому потрібно обрати у кримінальній справі, що порушена відносно нього Генеральною прокуратурою України, це було основним питанням, яке того цікавило. І з цього питання він, як адвокат, дав ОСОБА_3 юридичні консультації.
											З питань того, чому саме ОСОБА_3 прибув у м. Київ, він із ОСОБА_3 не розмовляв, але йому було зрозумілим, що ОСОБА_3 цього дня з кимось зустрічався у м. Києві по своїх питаннях, а з ким саме не повідомляв. 
											Зі ОСОБА_3 про здоровя та проходження тим лікування він тоді не говорив, своїми планами на майбутнє той не ділився.
											Після цього він із ОСОБА_3 розстався. Куди той поїхав він не знає, оскільки ОСОБА_3 викликав таксі і поїхав.
											Після зустрічі із ОСОБА_3 12.12.2008 р. він з тим більше не зустрічався та будь-яким чином не спілкувався. Під час вказаної зустрічі він повідомив тому що їде на 10 днів за кордон на відпочинок. 
											Також свідок ОСОБА_7 повідомив, що у 2008 році він користувався номерами мобільних телефонів: НОМЕР_16, НОМЕР_17.
											Оглянувши відомості копії протоколу особистого обшуку ОСОБА_7 від 17.12.2009 р. та копій протоколів огляду мобільних телефонів, вилучених під час вказаного обшуку, від 26 грудня 2008 року та 8 січня 2009 року, свідок ОСОБА_7 показав, що у його телефонній книзі на його телефоні «Nokia N95»записано чотири номери телефонів, які мають наступні номери та записані під такими іменами: «ОСОБА_3. НОМЕР_18», «ОСОБА_3 НОМЕР_19», «ОСОБА_3.+НОМЕР_20», «ОСОБА_3 НОМЕР_21». Цими номерами телефонів ОСОБА_3 користувався у 2008 році. Основним його номером був НОМЕР_20.
											З якого саме номеру мобільного телефону 12.12.2008 р. йому телефонував за вищенаведених ним обставин ОСОБА_3 він не пригадує, але не виключає, що з одного із наведених номерів телефонів (т. 12, а.с. 16-21, 54-63, т. 66, а.с. 37-58).
											Під час очної ставки між свідком ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 свідок ОСОБА_7 на запитання слідчого відносно того, коли востаннє він зустрічався із ОСОБА_3 показав, що востаннє з ОСОБА_207, він бачився 12 грудня 2008 року, перед відльотом на відпочинок, в місті Києві. Відбулася телефонна розмова біля десятої години ранку. 
											Ініціатива такої зустрічі виходила спочатку від сина ОСОБА_207, а потім передзвонив ОСОБА_207. 
											Згодом, вони зустрілися біля дванадцятої-першої години біля Вищого господарського суду України і поїхали пообідали на вулицю Мечнікова, можливо, 18, навпроти 16-го будинку, у «Піце напуле». Біля години часу вони там знаходились, можливо більше, після цього ОСОБА_207 вийшов перший, він залишився ще тому, що в нього була зустріч, але він цю зустріч скасував, також вийшов, і коли він виходив з ОСОБА_207 ще раз вони попрощалися, він сів в машину і поїхав до себе на квартиру. ОСОБА_153 поїхав ОСОБА_207 йому не відомо, він тільки знає, що той викликав таксі, але це ще було в кафе.
											Їхня розмова стосувалася лінії захисту ОСОБА_207 у кримінальній справі, порушеній щодо того. При цьому ОСОБА_3 висловлював йому свої міркування щодо цієї кримінальної справи. 
											ОСОБА_3 тоді нормально виглядав. 
											Ніяких прізвищ осіб, з якими зустрічався ОСОБА_3 йому не було названо під час їх розмови. Їх розмова носила характер конфіденційної розмови адвоката і клієнта. 
											Як слідує з показань свідка ОСОБА_7, що дані ним в ході даної очної ставки, ОСОБА_3 12 грудня 2008 року йому нічого не говорив про будь-яке його викрадення, позбавлення волі, вимагання, катування, побиття (т. 12, а.с. 64-80).
											 Свідок ОСОБА_237, будучи допитаним у судовому засіданні та під час досудового слідства показав, що 11 грудня 2008 року він на автомобілі ОСОБА_7 возив того до м. Києва, куди вони прибули ввечері того ж дня.
											12 грудня 2008 року вони їздили по м. Києву за вказівкою ОСОБА_7 Також вони тоді їздили до магазину «Велика кишеня», що біля Вищого господарського суду України. ОСОБА_7 заходив до магазину, а він в цей час знаходився у автомобілі, а потім той повернувся разом з головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, якого він знає візуально.
											Це був обідній час. Вони у трьох поїхали до піцерії, що на вулиці Мечникова, поруч з якою знаходиться меблевий магазин «Киянка нова». ОСОБА_7 та ОСОБА_3 сиділи на задньому сидінні та розмовляли. Він зупинився на дорозі навпроти піцерії, а ОСОБА_7 із ОСОБА_3 пішли до вказаної піцерії вдвох. Приблизно через півгодини вони обидва вийшли, попрощались, після чого ОСОБА_7 сів у автомобіль, а ОСОБА_3 пішки пішов по тротуару у бік центру (т. 12, а.с. 158-161, т. 67, а.с. 16 (зворот)-18).
											 Допитаний свідок ОСОБА_238 під час досудового слідства та у судовому засіданні показав, що близько одного двох років знайомий з адвокатом ОСОБА_7 В ході здійснення ним підприємницької діяльності у нього виникали питання, які потребували юридичної консультації. За юридичною допомогою з цих питань він звертався до адвоката ОСОБА_7 Таким чином він з тим і знайомий. 
											Близько року тому він перебував у одній компанії, де познайомився із ОСОБА_3, з яким потім декілька разів зустрічався і таким чином був з тим знайомий. 
											12 грудня 2008 року, приблизно о 10 годині, йому на номер мобільного телефону НОМЕР_22 зателефонував знайомий - ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону. 
											При цьому ОСОБА_3 привітався з ним запитав чи він перебуває у Києві та сказав, що саме вїжджає у м. Київ у своїх справах.
											Він відповів ОСОБА_3, що не перебуває у м. Києві, тоді той йому сказав, що зателефонує о 16 годині. 
											На той час він ще не знав, що ОСОБА_3 оголошений у розшук і вважав, що ОСОБА_3 приїхав у м. Київ на засідання Ради суддів України по питанню щодо звільнення з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду. 
											Після цього, приблизно о 15 год. 30 хв., йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_3 цього дня, тобто 12.12.2008, позбавляється всіх регалій, тобто буде звільнений із займаної посади. Також ОСОБА_7 повідомив, що він у цей день також мав розмову із ОСОБА_3, який повідомив йому, що звернувся у три інстанції і ті відмовили ОСОБА_3 у наданні допомоги. 
											Крім того, ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_3 йому говорив, що у нього залишається лише одне застрелитися і той навіть у нього просив для цього пістолет. ОСОБА_7 повідомив йому, що сказав ОСОБА_3, що пістолета не має, а як якби й мав, то для таких цілей не надав би.
											Відразу після вказаної розмови з ОСОБА_7, він зателефонував на вказаний номер мобільного телефону ОСОБА_3, але даний номер телефону не відповідав, виклик на нього не йшов.
											Потім він ще декілька раз набрав вказаний номер телефону, але той не відповідав. 
											Згодом він дізнався, що ОСОБА_3 оголошений слідством у розшук, тому після цього він і не намагався вже з тим звязуватися будь-яким чином. 
											Також свідок повідомив, що 12 грудня 2008 року ОСОБА_3 у телефонній розмові будь-яких відомостей про його викрадення не повідомляв. Навпаки, по тону розмови відчувалося, що ОСОБА_3 досить непогано і впевнено себе почуває та переконаний, що ніхто його не звільнить із займаних посад, а всі свої негаразди він у м. Києві врегулює. В розмові 12.12.2008 р. ОСОБА_3 йому якраз і повідомив, що їде у м. Київ для вирішення своїх проблемних питань. Тому про будь-яке викрадення ОСОБА_3 того дня чи на передодні із лікарні у м. Львові і мови не може бути. 
											Ознайомившись з роздруківкою телефонних зєднань телефонного номеру НОМЕР_13, належного ОСОБА_3, за 12 грудня 2008 року, що надана ТОВ «Астеліт», свідок ОСОБА_238 показав, що у даному документі містяться відомості щодо телефонного дзвінка здійсненого 12.12.2008 о 10 год. 39 хв. з номеру мобільного телефону НОМЕР_13 на номер мобільного телефону, який належить особисто йому, зокрема: НОМЕР_12.
											З врахуванням відомостей даного документу, свідок уточнив раніше дані показання тим, що ОСОБА_3 телефонував йому 12.12.2008 р. о 10 год. 39 хв. з номеру мобільного телефону НОМЕР_13. Мабуть, ОСОБА_3 того дня змінив номер свого телефону, яким користувався до цього. 
											ОСОБА_113 в ході такої розмови, відомості про наявність якої зафіксовані у даній роздруківці, ОСОБА_3 говорив йому, що вїжджає у м. Київ, що обєктивно підтверджується відомостями роздруківки щодо місця знаходження абонента (ОСОБА_3): Києво-Святошинський район, м. Київ (т. 20, а.с. 119-123, т. 32, а.с. 110-120, т. 67, а.с. 14-16).
											 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_239, остання показала, що вона є племінницею ОСОБА_3, який також є її хрещеним батьком. Її батько ОСОБА_240 є рідним братом ОСОБА_3
											З жовтня 2008 року і по даний час вона працює у Львівському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді. Закріплена вона за суддею вказаного суду ОСОБА_261.
											Зі ОСОБА_3 вона востаннє бачилася, приблизно, у липні 2008 року. З того часу вона його особисто не бачила та особисто не спілкувалася. 
											14 січня 2009 року вона зі своїм чоловіком ОСОБА_230 прийшла додому до ОСОБА_162 аби привітати ту зі Старим Новим роком. 
											В ході розмови 14.01.2009 р. ОСОБА_162 попросила її проплатити державне мито та віднести до відділення звязку для відправки цінними листами дві позовні заяви від імені ОСОБА_3 у Львівський окружний адміністративний суд. Тоді вона не уточнювала їй чого саме стосуються вказані позовні заяви, а вона у тієї і не запитувала та не перечитувала їх зміст.
											ОСОБА_162 її про це попросила, оскільки за станом здоровя не могла сама цього зробити. 
											При цьому вона не запитувала у ОСОБА_162 за ОСОБА_207, а та з власної ініціативи про нього нічого не говорила. 
											Хто і за яких обставин готував вказані позовні заяви, ким саме вони підписані вона їй не повідомляла. 
											До вказаних позовних заяв долучалися копії окремих документів, що стосувалися ОСОБА_207, зокрема копії його грамот, почесних звань і ін.
											ОСОБА_241 надала їй також уже заповнені дві квитанції про сплату державного мита по кожному з вказаних позовів та два описи вкладень до цінного листа, в яких були заповнені всі необхідні графи та відомості. Незаповненим залишався лише поштовий конверт, до якого були поміщені зазначені позовні заяви та додані до них документи. 
											ОСОБА_33 погодилася допомогти ОСОБА_241 і взяла у тієї вказані документи. При цьому ОСОБА_162 надала їй також кошти для оплати державного мита та оплати цінної кореспонденції. 
											Наступного дня, тобто 15 січня 2009 року, під час обідньої перерви у суді вона пішла до ощадної каси, що неподалік Львівського окружного адміністративного суду, що на вулиці паралельній вул. Чоловського. При цьому вона тоді оплатила платежі за надані їй комунальні послуги, а також оплатила державне мито: 3 грн. 40 коп. за дві позовних заяви від імені ОСОБА_3 
											По завершенню робочого дня, вона пішла у відділення звязку по вул. Городоцькій (так як то їй було по шляху слідування додому), де заповнила поштові конверти з зазначеними позовними заявами у Львівський окружний адміністративний суд від імені ОСОБА_3, вказавши на них адресу реєстрації ОСОБА_3 та адресу вказаного суду. При цьому вона оплатила послуги звязку за відправку цінного листа. 
											Тоді у відділенні звязку їй надали підтверджуючі документи про здійснення відправки вказаних документів саме цінним листом. 
											В подальшому вона із ОСОБА_162 тривалий час не бачилася, тому не мала можливості віддати для тієї зазначені підтверджуючі документи про відправку цінних листів, а та їй про них і не нагадувала. Тому вказані поштові документи десь залишилися у неї. 
											В кого на розгляді знаходяться у Львівському окружному адміністративному суді зазначені позовні заяви від імені ОСОБА_3 вона достовірно не знає, цим питанням вона не цікавилася і у вказаному суді ніхто навіть не знає, що вона мала відношення до відправки вказаних позовів. Та і в суді мало хто знає, що вона перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_207.
											Оглянувши:
											1) квитанцію філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0235, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009 р.; опис вкладення до поштового відправлення ф. 107, відправником у якому зазначено прізвище «ОСОБА_3»; поштовий конверт, заадресований від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, із штрих - кодом №79018 0284693 5, що вилучені 17 березня 2009 року у Львівському окружному адміністративному суді зі справи № 2а-474/09/1370, за позовом від імені ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3»; 
											2) квитанцію філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0237, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009 р.; опис вкладення до поштового відправлення ф. 107, відправником у якому зазначено прізвище «ОСОБА_3»; поштовий конверт, заадресований від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, із штрих - кодом №79018 0284692 7, що вилучені 17 березня 2009 року у Львівському окружному адміністративному суді зі справи № 2а-475/09/1370, за позовом від імені ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді», а також оглянувши копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3», копії доданих до неї документів; копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді», копії доданих до неї документів, свідок ОСОБА_239 показала, що поштовий конверт, що адресований від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, а також поштовий конверт, що адресований від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, відправлені особисто нею 15.01.2009 на прохання ОСОБА_162, про що вона давала показання. 
											Зокрема, нею особисто на обох вказаних конвертах написано наступний текст: у лівій верхній частині: «ОСОБА_3 АДРЕСА_1», та у правій нижній частині: «Львівський окружний адміністративний суд вул. Чоловського , 2 м. Львів 79018».
											При цьому, вказані дві квитанції, виходячи з дати та часу, коли вони оприходувані касою відділення Ощадбанку, - оплачувалися нею 15.01.2009 на прохання ОСОБА_162 
											Предявлені їй для огляду два описи вкладення до цінного листа є тими описами, які були надані їй ОСОБА_162 та які вона надавала 15.01.2009 у відділення звязку при відправленні позовних заяв від імені ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_162 
											Переглянувши зазначені копії позовних заяв та копії доданих до них документів, вона не може достовірно сказати, чи це саме копії тих позовних заяв та копії документів, про відправлення яких її просила ОСОБА_162, оскільки тоді вона зміст таких позовів не перечитувала, але серед копій доданих до таких заяв документів вона візуально впізнає копію почесної грамоти на імя ОСОБА_3, яка однозначно містилася у тих документах, які вона відправляла (т. 20, а.с. 109-113, 114-118).
											 
											Свідок ОСОБА_242, оператор поштового відділення №18 Львівського поштамту ЦПЗ №1, показання якої були оголошені на підставі ст. 306 КПК України показала, що до її обовязків входить обслуговування клієнтів, отримання платежів, листів та інше.
											Її робочий день розпочинається з 8 години і триває до 18 години. 
											Свідок показала, що листи №79018 02846935, №79018 02846927 на адресу Львівського окружного адміністративного суду відправлялися з відділення звязку №18 м. Львова цінним листом. 
											Зазначені конверти вона прийняла та відправила 15 січня 2009 року.
											Зокрема, в цей час вона перебувала на своєму робочому місці, після 18 години, коли клієнтів вже не було, так як вони не здійснюють прийом листів після 18 ої години, до приміщення відділення зайшла дівчина та підійшла до віконця, де її робоче місце. Ця дівчина попросила її прийняти на відправлення два конверти. Вона тій пояснила, що вони вже не приймають листів від клієнтів та попросила прийти наступного дня. Незважаючи на це, дівчина наполягала на своєму і просила прийняти в неї листи, обґрунтовуючи це тим, що вона не місцева і їй потрібно добиратися додому. Після цього, вона прийняла в цієї дівчини конверти і та покинула приміщення відділення (т. 33, а.с. 218-221). 
											 Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_161, останній показав, що з 1984 року по 1988 рік навчався у Львівському національному університеті ім. І.Я.Франка у одній групі зі ОСОБА_3. 
											З 1996 року по грудень 2005 року він працював у кримінальній палаті апеляційного суду Львівської області разом з суддею ОСОБА_3 На той час він обіймав посаду судді, а ОСОБА_3 обіймав посаду заступника голови вказаної плати.
											З липня 2004 по грудень 2005 року ОСОБА_3 виконував обовязки голови зазначеної палати. З липня 2007 року і по даний час він обіймає посаду заступника голови палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області. 
											Зі ОСОБА_3 у нього спершу (з часу навчання) були досить непогані, дружні відносини. З часу ж, коли ОСОБА_3 обійняв посаду заступника голови палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області, їх відносини стали більш офіційними. 
											З його точки зору, ОСОБА_3 в період їхньої спільної роботи на зазначеній посаді вирізнявся тим, що власні інтереси він ставив понад усе. При цьому до думки колег, підлеглих він не прислухався. Мали місце випадки, коли ОСОБА_3 предявляв підлеглим суддям необґрунтовані претензії щодо їх роботи, міг різко висловитися у їх адресу або нагрубити. З ним у вказаний період було досить важко працювати.
											За таких обставин, у вказаний період їх спільної роботи він почав дистанціюватися від ОСОБА_3 і підтримував з тим суто ділові стосунки. Будь-яких неофіційних зустрічей, дружніх відносин у нього на той час із ОСОБА_3 вже не було. 
											З грудня 2005 року ОСОБА_3 на роботу фактично уже не виходив.
											У 2006 році ОСОБА_3 було обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду. Після цього впродовж тривалого часу він із ОСОБА_3 не спілкувався. 
											Приблизно у 2007 році, після призначення ОСОБА_3 головою Львівського апеляційного адміністративного суду, він мав з тим декілька розмов на загальні теми, коли вони випадково зустрічалися у апеляційному суді Львівської області. 
											28 червня 2008 року була зустріч випускників Львівського національного університету ім. І.Я.Франка. На цій зустрічі він мав розмову також зі ОСОБА_3 
											Приблизно 25 чи 26 січня 2009 року його дружина ОСОБА_243 повідомила йому, що їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_162 і повідомила, що хоче з ним зустрітися і сказала, що може зустрітися у нього дома наступного дня чи через день. Після цього повідомлення йому стало зрозумілим, що ОСОБА_162 хоче зустрітися з ним відносно її чоловіка ОСОБА_3
											Чому ОСОБА_162 вирішила звернутися саме до нього він у достатній мірі не розумів, але від зустрічі з тією з морально-етичних міркувань він не відмовився. 
											28 січня 2009 року ОСОБА_162 прийшла до нього додому і розповіла йому як їй важко у тій ситуації, що склалася з її чоловіком ОСОБА_3, розповіла про події, що сталися 3 грудня 2008 року. В розмові ОСОБА_162 повідомила йому, що вона не знає, де знаходиться ОСОБА_3, але вказала, що ОСОБА_3 потрібно допомогти та попросила його про таку допомогу. Це його тоді насторожило, - як же вона не може знати, де знаходиться ОСОБА_3, якщо вона хоче тому допомогти. 
											Тоді вона не конкретизувала, яким чином потрібно ОСОБА_3 допомогти.
											Спершу він не дав ОСОБА_162 будь-якої відповіді відносно її прохання. 
											В подальшому, він тривалий час обмірковував прохання ОСОБА_162 та думав над тим, як йому краще поступити щоб і допомогти ОСОБА_3 і не порушити при цьому самому будь-яких норм законодавства. 
											В кінцевому рахунку, він вирішив зустрітися зі ОСОБА_162 аби дізнатися у тієї, якого ж саме роду допомоги потребує ОСОБА_3, хоч якось розрадити її, а також аби повідомити тій свої міркування відносно того, як ОСОБА_3 краще поступити у тій ситуації, що з ним склалася. 
											При цьому він попросив свою дружину зателефонувати на номер мобільного телефону ОСОБА_162 та повідомити, що він готовий з нею зустрітися 12 лютого 2009 року. 
											12 лютого 2009 року він зустрівся зі ОСОБА_162 у неї дома у квартирі АДРЕСА_1. 
											ОСОБА_162 запросила його пройти на другий поверх квартири, де показала документи, що стосуються кримінальної справи відносно ОСОБА_3 Зокрема, вона йому показала постанову про порушення відносно нього кримінальної справи, протокол обшуку, а також ще якісь ксерокопії документів. Але його ці документи по великому рахунку не цікавили. 
											Тоді ОСОБА_162 запитала його чи відомі йому будь-які відомості та дані щодо кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, зокрема відносно того, хто і які показання дає у справі відносно ОСОБА_3, а також вона просила дізнатися, який суд давав санкцію на затримання та доставку його у суд.
											Йому було незручно відповісти ОСОБА_162, що він не має будь-якого відношення до кримінальної справи щодо її чоловіка, але в той же час відомості, якими та цікавилася могли міститися в Інтернеті та бути на слуху у людей. Тому він сказав їй, що попробує дізнатися такі відомості та повідомить їй, не вказуючи яким чином він може це дізнатися.
											Розуміючи, що телефон ОСОБА_162 може прослуховуватися і знаючи про можливості спецслужб щодо засобів телефонного звязку він придбав мобільний телефон «Нокіа» та стартовий пакет телефонного оператора «Київстар»номер НОМЕР_23.
											Приблизно через тиждень, після вказаної зустрічі, він підїхав до будинку АДРЕСА_1 та зателефонував ОСОБА_162 і сказав, що хоче з нею зустрітися. 
											Після цього, та вийшла з будинку та сіла у його машину, де вони переговорили. 
											При цьому, він повідомив ОСОБА_162 на її запитання інформацію щодо кримінальної справи за обвинуваченням її чоловіка, яка фактично була загальновідома і висвічувалася у ЗМІ. 
											Він не володів будь-якою інформацією, яка становить таємницю досудового слідства і такого роду інформацію для ОСОБА_162 не міг повідомити. 
											Потім ОСОБА_162 завела з ним мову про те, що ОСОБА_3 потрібно допомогти, щоб він був у сімї. Тобто з постановки такого питання йому стало зрозумілим, що ОСОБА_3 не має наміру більше переховуватися і хоче зявитися, але йому потрібна допомога у реалізації цього, щоб не бути затриманим та не утримуватися під вартою.
											Володіючи достатнім досвідом розгляду кримінальних справ про хабарництво, знаючи те, які лінії захисту у таких справах вибудовують обвинувачені і які з таких ліній є найбільш дієвими, він вирішив надати тому допомогу у процесуальному, кримінально-правовому плані щодо побудови лінії його захисту, яка б дозволила йому і дієво захищати свої інтереси, і мати можливість, за певних умов, не перебувати під вартою.
											Тому він дав ОСОБА_162 написану ним рукописним чином записку, суть якої зводилася до того, що він готовий допомогти ОСОБА_3 
											При цьому він попросив ОСОБА_162 передати дану записку для ОСОБА_3 
											На вказане ОСОБА_162 повідомила йому, що їй важко це робити, але вона спробує. З вказаного йому стало зрозумілим, що ОСОБА_162 спілкується безпосередньо із ОСОБА_3 і що той дійсно десь переховується від слідства, а важкість спілкування ОСОБА_162 з ним полягає у тому, щоб не бути викритою оперативними працівниками при черговому її контакті зі ОСОБА_3 
											Тоді ж він записав для ОСОБА_162 номер мобільного телефону, який він придбав спеціально для спілкування із нею. Він наголосив ОСОБА_162, що за вказаним номером телефону буде спілкуватися лише з нею, щоб ніхто не дізнався про факт їхнього спілкування, так як про наявність вказаного номеру у нього ніхто інший не знав.
											На цьому фактично їх розмова того дня завершилася.
											Приблизно, наприкінці лютого 2008 року він помітив на тому телефоні, який він придбав для розмов зі ОСОБА_162, декілька пропущених дзвінків. Йому було зрозумілим, що то телефонувала йому ОСОБА_162, тому він зателефонував тій та домовився з нею про зустріч.
											Зустріч відбулася наприкінці лютого 2009 року за домовленістю на вул. Петрушевича, неподалік від вул. Генерала Тарнавського. ОСОБА_162 тоді сіла до нього у машину та передала йому рукописним чином виконану записку, яка адресувалася йому. 
											Оглянувши почерк, яким виконана вказана записка та стиль її написання, він зрозумів, що ця записка виконана особисто ОСОБА_3 
											За таких обставин, він остаточно переконався, що ОСОБА_162 має можливість контактувати зі ОСОБА_3 і що вона з тим реально контактує, що ОСОБА_3 дійсно живий і що з тим нічого не сталося. 
											В записці ОСОБА_3 вів мову відносно коштів, що були вилучені у того під час обшуку, вказував про відомі показання, які ОСОБА_7 давав слідству у кримінальній справі за його обвинуваченням. 
											Також у записці мова йшла про те, що усі умови, тобто план дій, за реалізації якого ОСОБА_3 можна допомогти, він має обговорювати виключно із дружиною того - ОСОБА_162 
											Одночасно ОСОБА_3 писав про те, чи відомі йому якісь люди, які реально можуть йому допомогти. 
											Наприкінці записки ОСОБА_3 вказувалося, що якщо є потреба обговорити ті питання, які він озвучив, і якщо у нього є бажання йому допомогти - то він готовий зустрітися з ним, а таку зустріч може організувати ОСОБА_162, тобто його дружина.
											На час одержання записки він повідомив ОСОБА_162, що він без окулярів не може її прочитати, тому він попросив її дати йому вказану записку з собою, щоб він дома міг спокійно її прочитати та обдумати. ОСОБА_162 погодилася на вказане, але за умови, що він потім обовязково поверне їй оригінал цієї записки.
											В ході розмови ОСОБА_162 завела також мову про те, що при необхідності вона може забезпечити збір необхідної суми коштів для відповідного вирішення питання щодо її чоловіка. При цьому з її слів було зрозумілим, що невелика частина коштів у неї є в наявності, а за необхідності вона зможе забезпечити збір коштів у потрібній сумі. При цьому він у таких розмовах з своєї сторони будь-яких сум коштів не озвучував, так як наміру одержувати від тієї будь-які кошти не мав. 
											Тоді він взяв вказану записку та поїхав додому. 
											Дома він зазначену записку уважно перечитав і з її змісту йому стало зрозумілим, що ОСОБА_3 дійсно переховується від слідства, але на даний час він шукає можливість припинити це переховування, але так, щоб не зашкодити своїм інтересам. 
											З вказаної записки він тоді зробив ксерокопію, щоб у випадку повернення ОСОБА_162 її оригінала - мати можливість ще раз ознайомитися з її змістом. 
											Після цього, він зателефонував ОСОБА_162 та домовився з нею про зустріч з метою одержання від неї відомостей щодо можливості організації зустрічі зі ОСОБА_3 
											Вказана зустріч відбулася 3 березня 2009 року на вулиці Пекарській у м.Львові. 
											Розмова між ними відбувалася тоді також у автомобілі. 
											В розмові ОСОБА_162 висловлювала свої міркування щодо можливого розвитку розслідування кримінальної справи відносно її чоловіка. 
											Він же з своєї сторони акцентував увагу ОСОБА_162 на тому, що її чоловік має бути при сімї. Також він їй говорив, що ОСОБА_162 має припинити переховуватися і, відповідно, зявитися до слідства та вибудувати лінію свого захисту. Він їй пояснював, що для ОСОБА_3 є негативним той факт, що він не ознайомлюється на цій стадії з будь-якими документами у кримінальній справі, що він позбавив себе можливості заявляти будь-які клопотання, направляти слідство у потрібному йому напрямку і що він, відповідно, не вживає будь-яких заходів до свого захисту, що дає можливість слідству безперешкодно працювати по збору доказів його обвинувачення. 
											На його погляд, він переконав ОСОБА_162, що її чоловікові потрібно щось робити в процесуальному плані захисту своїх інтересів і що він готовий з ним зустрітися для того аби переговорити з тим, як краще вибудувати таку лінію захисту.
											На вказане ОСОБА_162 повідомила, що вона може організувати йому зустріч зі ОСОБА_3 
											При цьому ОСОБА_162 взяла аркуш паперу та написала дату, на яку вона може організувати йому зустріч зі ОСОБА_3, зокрема, у середу на наступному тижні, тобто 11 березня 2009 року.
											На вказану пропозицію він повідомив, що 11 березня 2009 року має бути у Києві. Зокрема, йому 11.03.2009 необхідно бути у посольстві США в Україні. 
											В подальшій розмові ОСОБА_162 повідомила йому, що буде організовувати його зустріч зі ОСОБА_3 у інший зручний день.
											При вказаній зустрічі він повернув ОСОБА_162 також оригінал тієї вищевказаної записки ОСОБА_3 
											5 березня 2009 року він помітив на вищезгаданому телефоні два чи три пропущені дзвінки з телефонного номера ОСОБА_162 Тому він перетелефонував тій і в розмові ОСОБА_162 повідомила йому, що їм необхідно зустрітися. 
											При цьому ОСОБА_162 назвала місце зустрічі: біля Галицького ринку, поблизу павільйону «Квіти», на що він погодився.
											Зустріч відбулася того ж дня, тобто 5.03.2009 р. у вказаному місці. Він пішки підійшов до вказаного місця і вони відійшли у сторону вулиці Валової. При зустрічі ОСОБА_162 вручила йому рукописним чином написану записку, в якій було зазначено місце та час зустрічі: «6 березня 2009 року о 19 годині біля Цукерні», тобто біля кафе кондитерської у м. Львові. При цьому ОСОБА_162 старалася не розмовляти з ним. З поведінки ОСОБА_162 він розумів, що вона переживає, що за нею слідкують і її можуть підслухати. 
											Йому було зрозумілим, що на 19 годину 6.03.2009 у вказане місце на зустріч з ним має прийти ОСОБА_3 
											6 березня 2009 року о 19 годині він прибув у зазначене місце, тобто до вказаної цукерні. Згодом до нього підійшла ОСОБА_162 та повідомила, що зустріч не відбудеться, оскільки вона вважає, що за нею слідкують і її дії контролюють працівники СБУ. 
											При цьому вона вручила йому записку, де було зазначено новий час та місце зустрічі зі ОСОБА_3 
											Зокрема, у вказаній записці вказувалося: «ІНФОРМАЦІЯ_7». Тобто його зустріч зі ОСОБА_3 мала відбутися у вказаному місці о сімнадцятій годині 9 березня 2009 року. 
											Вказана записка залишилася у нього, а попередню записку він повернув ОСОБА_162
											9 березня 2009 року був вихідний день і він перебував у м. Пустомити Львівської області. Близько 11 години на його мобільний телефон НОМЕР_24 зателефонувала його донька ОСОБА_33 та повідомила, що у неї дома знаходиться ОСОБА_162, якій вона передала телефонну слухавку. ОСОБА_162 повідомила йому, щоб він приїздив до неї додому. На вказане він повідомив, що знаходиться у Пустомитах, тому зможе прибути але після обіду, на що та погодилася. 
											Після 14 години 9.03.2009 р. він прибув до будинку, де проживає ОСОБА_162, по АДРЕСА_1.
											Після цього, він зателефонував з того номеру мобільного телефону, який придбав для телефонних розмов зі ОСОБА_162, та повідомив тій, що вже підїхав. На вказане ОСОБА_162 попросила його зачекати. 
											Приблизно за 5 хвилин ОСОБА_162 вийшла з підїзду і сіла у його автомобіль. ОСОБА_162 сказала йому залишити мобільний телефон, барсетку у салоні машини і слідувати за нею в її квартиру. 
											ОСОБА_33 піднялися у квартиру НОМЕР_25 у вказаному будинку. У квартирі він піднявся на другий поверх, де зустрівся із ОСОБА_3 
											ОСОБА_3 зовнішньо виглядав по іншому ніж раніше. Зокрема, він був коротко стрижений, з борідкою та мав дещо одутловате обличчя. Зовнішніх тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 він не бачив (не виявив). 
											Для розмови ОСОБА_3 запросив його у приміщення сауни, мотивуючи це тим що там встановлений екран, який не дає можливості запису розмови. 
											Розмову з ним ОСОБА_3 почав із того, що став розповідати йому про те, що його ніби то 12 грудня 2008 року з лікарні, де він проходив лікування, викликали на розмову до Університету, а в подальшому заштовхали у мікроавтобус. Після цього того завезли у Яворівський район, де утримували у якомусь будинку, де був хазяїн, били по голові, але щоб не залишати слідів, натягали кайдани та вимагали кошти. 
											Вказана розповідь ОСОБА_3 не була логічною та не виглядала правдоподібною. ОСОБА_3 говорив, що йому натягали кайдани на руки, але коли він показав йому кисті рук, то будь-яких слідів кайданів на них він не побачив. 
											Тому лише спершу він подумав, що ОСОБА_3 розповідає йому дійсні події, що з ним сталися, але потім він зрозумів, що то є видумка, а згодом ОСОБА_3 і сам повідомив йому, що вказана версія (викладені тим обставини), тобто версія про викрадення того та незаконне утримання і вимагання коштів, є лише способом так званої «легалізації»ОСОБА_3, тобто припинення переховування і зявлення до слідства. 
											Така версія, на думку ОСОБА_3, свідчила б про те, що він не переховувався від слідства, не порушував дану ним підсписку, а ніби то його викрали та проти його волі утримували, що мало б забезпечити тому можливість в подальшому не бути затриманим та утримуватися під вартою, а перебувати на підписці про невиїзд.
											При цьому ОСОБА_3 повідомив, що має в подальшому намір написати для цього заяву у правоохоронні органи.
											Стало зрозумілим, що його пропозиції ОСОБА_3 щодо того, що йому потрібно припинити переховуватися від слідства і вибудовувати лінію захисту на нього подіяли і що з метою забезпечення можливісті в подальшому перебувати на волі він придумав собі версію з викраденням, побиттям, та вимаганням у нього коштів невідомими особами, а в його особі він шукав підтримки цієї версії. 
											Тоді ж ОСОБА_3 почав розповідати про відомі тому епізоди, які слідство йому інкримінує та має інкримінувати як одержання хабара. Зокрема, той повідомив, що йому інкримінують одержання хабара в розмірі 100 тисяч доларів США від ОСОБА_5, але він буде заперечувати факт одержання таких коштів, так як таких коштів ніхто не виявив та не вилучив, тому доказова база тут слабка. 
											Також ОСОБА_3 зазначив, що йому відомо, що адвокат ОСОБА_7 розповів слідству про два факти давання тим для нього хабарів. При цьому ОСОБА_3 вказав, що такі факти мали місце, але він думає над тим, яку лінію захисту у цій ситуації йому необхідно виробити. 
											Крім того, ОСОБА_3 вказав, що визнає, що вилучені у нього дома при обшуку грошові кошти у сумі близько одного мільйона доларів США одержані ним незаконно (тобто як хабарі), але він вказав, що слідство не зможе йому інкримінувати, що ці кошти одержані ним саме як хабарі, оскільки це є загал і ніякої конкретики у слідства немає, тобто не відомо, коли, від кого, за що саме він їх одержав. 
											При цьому ОСОБА_3 сказав, що він буде у цій ситуації залишатися на тій версії, що вказані кошти він позичив у ОСОБА_7, хоча йому відомо, що ОСОБА_7 вже відмовився від того, що він позичав йому такі кошти. 
											Їх розмова завершилася тим, що він пообіцяв тому, що проконсультується з приводу висунутих тим ліній захисту та обмальованої версії з викраденням з кимось іншим, на що той погодився. Також він для наглядності мав би написати на папері змодельовану ним лінію захисту та передати такі записи йому на наступний день, щоб він міг використовувати такий запис як підтвердження того, що він дійсно спілкувався зі ОСОБА_3
											Близько 15 год. 20 хв. він вийшов з квартири ОСОБА_3 та поїхав додому.
											Оглянувши ксерокопію рукописним чином виконаної записки, яка на одній стороні розпочинається словами: «Добрий день ОСОБА_211! Щиро вдячний Тобі за те, що Ти хочеш мені допомогти в тій ситуації», і закінчується словами: «Інформація по справі для мене цікаві, але ОСОБА_211, мене більше цікавить», а на зворотній стороні розпочинається словами: «що реально мені можуть допомогти люди і що це за люди, наскільки вони є серйозними людьми, що у їх силах і компетенції, чи є в них бажання допомогти» і закінчується словами: «бажаю благословення Тобі і Твоїй сімї Будь здоровий !», що була вилучена 14.03.2009 р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_161, свідок показав, що це ксерокопія саме з тієї записки, написаної ОСОБА_3, яку під час зустрічі зі ним наприкінці лютого 2009 року надала йому ОСОБА_162, про обставини чого він давав показання, і яку він зробив та залишив собі, а 14.03.2009 р. видав під час обшуку. 
											Оглянувши рукописним чином виконану записку наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7», що була вилучена 14.03.2009р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_161, свідок показав, що це оригінал саме тієї записки, яку 6.03.2009 р. йому надала під час зустрічі ОСОБА_162 У вказаній записці мова йде про призначення ОСОБА_162 йому зустрічі зі ОСОБА_3 на понеділок 09.03.2009 р. біля собору Святого Юра у м. Львові, про що він давав показання. ОСОБА_113 дану записку він видав під час обшуку у нього вдома 14.03.2009 р. 
											Також свідок ОСОБА_161 показав, що ОСОБА_3 не повідомив йому, де фактично (дійсно) перебував у вказаний період, а знову вертався до тієї версії з викраденням та зазначав, що знаходився у хаті хазяїна у Яворівському районі, а також що його (ОСОБА_3.) неодноразово перевозили з одного місця на інше, що на його погляд не відповідало дійсності. ОСОБА_3 також зазначив, що повернули його та відпустили лише після того, як він заплатив тим особам грошові кошти в сумі близько 190 тисяч доларів США і що у того залишається ще близько 100 тисяч доларів для забезпечення «підтримки»його лінії захисту. Також ОСОБА_3 зазначив йому, що додому повернувся зовсім недавно. 
											При цьому яким чином і хто передавав вказані кошти ОСОБА_3 в розмові зі ним не конкретизував. 
											В подальшому свідок ОСОБА_161 уточнив свої показання та зазначив, що 12 лютого 2009 року він придбав телефон «Нокіа 1208»у ТОВ «Гора», а також телефонну сім-карту з номером телефону НОМЕР_23. Вказаним номером телефону він користувався в період з 12 лютого 2009 року по 9 березня 2009 року включно. З цього номеру він телефонував виключно на номер телефону, яким користувалася ОСОБА_162. Нікому іншому з зазначеного номеру телефону він не телефонував та на даний номер йому ніхто, окрім ОСОБА_162, не телефонував.
											До протоколу допиту свідок ОСОБА_161 додав пластикову картку, до якої була прикріплена сім - карта зазначеного телефонного номеру НОМЕР_23, та копію гарантійного талону на зазначений придбаний ним мобільний телефон «Нокіа 1208». 
											Крім того, оглянувши та ознайомившись з роздруківкою зєднань абонента телефонного номеру НОМЕР_26, що надана до Генеральної прокуратури України ЗАТ «Київстар», свідок ОСОБА_161 уточнив свої показання зазначивши, що з використанням вказаного номеру телефону він у період з 19 лютого 2009 року по 9 березня 2009 року телефонував виключно на номер телефону НОМЕР_27, яким на той час користувалася ОСОБА_162. 
											Зокрема, аналізуючи відомості даної роздруківки зєднань, він з використанням телефонного номеру НОМЕР_26 телефонував на номер мобільного телефону НОМЕР_27, яким користувалася ОСОБА_162, у наступні дні: чотири рази 19 лютого 2009 року, двічі 23 лютого 2009 року, двічі 25 лютого 2009 року, двічі 2 березня 2009 року, двічі 3 березня 2009 року, двічі 5 березня 2009 року та один раз 9 березня 2009 року. 
											Відомості вказаної роздруківки телефонних зєднань про здійснені ним виклики на зазначений номер телефону є достовірними та повністю підтверджують раніше дані ним показання про факти спілкування із ОСОБА_162 щодо ОСОБА_3 та факти зустрічей з нею із цього приводу у лютому - березні (до 9 березня включно) 2009 року (т. 20, а.с. 57-68, 69-74, т. 47, а.с. 63-73).
											 
											Згідно оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_247, остання показала, що з 22 липня 2008 року обіймає посаду начальника відділу кадрів та спецроботи Львівського апеляційного адміністративного суду. 
											В її посадові обовязки входить організація кадрової роботи Львівського апеляційного адміністративного суду. 
											Наказом виконувача обовязки голови Львівського апеляційного адміністративного суду №419-к від 30.12.2008 р. ОСОБА_3 звільнено з 18 грудня 2008 року з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду за порушення ним присяги судді відповідно до пункту 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України та постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді».
											Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, вона мала б надіслати ОСОБА_3 повідомлення про те, щоб він зявився до Львівського апеляційного адміністративного суду та одержав під розпис свою трудову книжку, оскільки трудові книжки видають виключно особам, на яких вони заведені. 
											Разом з тим, зважаючи на те, що загальновідомим був той факт, що ОСОБА_3 був оголошений у грудні 2008 року Генеральною прокуратурою України у розшук, вона такого повідомлення тому не направляла. 
											При цьому, особова справа щодо ОСОБА_3 нею була повністю розформована, оскільки її оригінал слідством вилучено, а його трудова книжка поміщена нею до сейфу для зберігання. 
											В першій половині січня 2009 року, після святкових вихідних, до неї звернувся старший консультант Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_248, який раніше фактично працював водієм у голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, та попросив надати йому копію трудової книжки ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_248 повідомив їй, що отримати копію трудової книжки ОСОБА_3 його попросила дружина того ОСОБА_162 
											Таке прохання її не здивувало, оскільки вона знала, що ОСОБА_248 знайомий зі ОСОБА_162
											Зважаючи на те, що прохання стосувалося видати лише копію трудової книжки, а не саму трудову книжку, то вона погодилася виконати його прохання. 
											При цьому вона навіть не запитувала ОСОБА_248 для яких цілей ОСОБА_162 необхідна така копія, так як її це не цікавило. 
											Того ж дня при ОСОБА_248 вона зробила ксерокопії з усіх сторінок трудової книжки ОСОБА_3, на яких містилися записи щодо трудової діяльності, посвідчила ці копії належним чином, зокрема проставила на них відбиток відповідного штампу, а також особисто розписалася. Тоді ж вона видала ці копії для ОСОБА_248 Копій будь-яких інших документів він тоді не просив і вона не видавала. 
											Згодом, у пресі вона побачила копію позовних заяв ОСОБА_3 до Львівського окружного адміністративного суду, в яких той просив скасувати постанови Верховної Ради України щодо нього, в тому числі щодо його звільнення. Серед додатків таких позовів вона побачила посилання на копію трудової книжки ОСОБА_3 За таких обставин, вона зрозуміла, що копія трудової книжки ОСОБА_3 для ОСОБА_162 потребувалася для долучення як додатку до вказаних позовів. 
											Після вказаного випадку до цього часу більше ніхто не звертався до неї по питанню видачі оригіналу чи копії трудової книжки ОСОБА_3 Ця книжка так і зберігається у неї на даний час.
											Оглянувши копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3», копії доданих до неї документів, а також копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді», копії доданих до неї документів, що надані на запит слідства Львівським окружним адміністративними судом, а також такі ж позови та додані до них документи, що надійшли до Генеральної прокуратури України з Верховної Ради України, свідок ОСОБА_247 показала, що серед них наявні копії з копій трудової книжки ОСОБА_3, що посвідчувалися та видавалися особисто нею ОСОБА_248 за вищевказаних нею обставин у першій половині січня 2009 року на передане тим їй прохання ОСОБА_162 Це вона стверджує однозначно, оскільки впізнає на вказаних копіях копію свого підпису та відбитків штампів, що вона проставляла при посвідченні вказаних копій трудової книжки ОСОБА_3 (т. 20, а.с. 124-129).
											 Допитаний у судовому засіданні та під час досудового слідства свідок ОСОБА_248 показав, що у першій половині січня 2009 року, зокрема після Різдвяних свят, до нього звернулася ОСОБА_162 з проханням посприяти у ремонті котла опалювання, що встановлений у її квартирі, що у будинку АДРЕСА_1. 
											Він погодився тій допомогти та звязався із спеціалістом по встановленню та ремонту таких котлів.
											Перебуваючи у квартирі ОСОБА_162, остання попросила його взяти у відділі кадрів Львівського апеляційного адміністративного суду копію трудової книжки її чоловіка ОСОБА_3 Він сказав, що запитає у начальника відділу кадрів суду і якщо та видасть, то він принесе їй вказану копію.
											Через два - три дні, але також у першій половині січня 2009 року, він підійшов до начальника відділу кадрів та спецроботи Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_247 та попросив її зробити копію трудової книжки ОСОБА_3, повідомивши їй, що про це його просила дружина того - ОСОБА_162
											Вона погодилася та при ньому тоді ж зробила і посвідчила копії сторінок трудової книжки ОСОБА_3 
											Після цього він відразу поїхав до ОСОБА_162 додому за місцем її проживання, де віддав тій копії сторінок трудової книжки ОСОБА_3
											При цьому ОСОБА_162 не пояснювала йому для чого їй це необхідно було. В розмові про місце перебування ОСОБА_3 вона йому нічого не говорила, а він з нею на цю тему і не намагався спілкуватися. 
											Оглянувши копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3», копії доданих до неї документів, копію позовної заяви від імені ОСОБА_3, що датована 22 грудня 2008 року, до ОСОБА_153 про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді», копії доданих до неї документів, що надані на запит слідства Львівським окружним адміністративними судом, а також такі ж позови та додані до них документи, що надійшли до Генеральної прокуратури України з Верховної Ради України, свідок ОСОБА_248 показав, що коли ОСОБА_247 видала йому копії трудової книжки ОСОБА_3, то ці копії містилися у файлі і він їх не виймав, тому бачив з них лише перший аркуш. І наскільки він пригадує та бачить з посвідчувальних штампів та підписів на цих копіях, то це, скоріш за все, і є копії з тих копій аркушів трудової книжки ОСОБА_3, які йому видала ОСОБА_247 та які він після цього віддав ОСОБА_162 на виконання прохання тієї (т. 20, а.с. 130-134, т. 67, а.с. 38-41).
											 У судовому засіданні та під час досудового слідства свідок ОСОБА_148, головний спеціаліст по звязках з громадськістю Львівського апеляційного адміністративного суду, показала, що 12.12.2008 вона прибула на роботу у суд, де у коридорі зустріла ОСОБА_175, який повідомив їй, що ОСОБА_3 просить її цього дня об 11 годині прибути до нього. При цьому, той сказав їй, що потрібно їхати до лікарні Львівської залізниці, що по вул. Огієнка у м. Львові, зокрема у палату №9 інфарктного відділення. ОСОБА_175 не повідомляв їй, для яких саме цілей вона має прибути туди.
											Вона прибула у вказане місце та час, тобто до палати №9 вказаного відділення лікарні Львівської залізниці. У палаті горіло світло, але двері були зачинені. ОСОБА_247 постукала у двері, але їй ніхто не відкрив. ОСОБА_247 подивилася на годинник, що було за 10 чи за пять хвилин одинадцять, тому вона подумала, що у ОСОБА_3 конфіденційна розмова і вирішила зачекати одинадцятої.
											Через деякий час вона знову підійшла та постукала у двері, але вони знову були зачинені, в палаті горіло світло. ОСОБА_247 знову стала чекати. Пізніше до неї підійшла медпрацівник. Близько 11 год. 50 хв. вона залишила приміщення лікарні. Зі ОСОБА_3 так і не зустрілася (т. 33, а.с. 78-90, т. 67, а.с. 1-5).
											 Протоколом огляду місця події від 12 грудня 2008 року - палати №9 клінічної лікарні ДТГО «Львівська залізниця», зафіксовано факт відсутності у даній палаті ОСОБА_3 У ході даного огляду виявлено та вилучено залишену ОСОБА_3 записку, в якій він пояснює причини свого зникнення з лікарні; вилучено ряд роздруківок з Інтернет статей, документів щодо придбання та використання ОСОБА_3 мобільних телефонів та сім-карток (т. 21, а.с. 1-22).
											 Вилучена під час огляду палати №9 ДЗ клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця»записка має наступний зміст: «Не маю сил і не можу більше переносити ті наруги, які ще до судового розгляду лунають зі слів таких Високих людей країни, з телевізора, газет! Позорять мене і мою сімю, моїх колег! Господи дай їм розум, вони вже вирішили, що я хабарник ! Злочинець ! А на що суд??? Вибачте мені мої любі і близькі. Синцю Бережи матір ! сестричку! Бог їм суддя !!!»(т. 21, а.с. 23, 24-25, 27-28).
											 Згідно висновку експерта №12625/12626 від 19.03.2009, рукописний текст вказаної записки складено та виконано самим ОСОБА_3 (т. 23, а.с. 77-78).
											 Згідно листа державного закладу клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця»вих. №1479 від 12.12.2008 р., 12 грудня 2008 року пацієнт інфарктного відділення ОСОБА_3 самовільно залишив дану лікарню, у звязку з чим він виписаний з лікарні за фактом порушення лікарняного режиму (т. 33, а.с. 76).
											Згідно інформації щодо вхідних та вихідних зєднань абонента телефонного номеру НОМЕР_13, яким, як встановлено у справі, користувався ОСОБА_3, що надана до Генеральної прокуратури України ТОВ Астеліт, зафіксовані факти здійснення 12 грудня 2008 року вихідних телефонних дзвінків:
											1)о 10 год. 39 хв. 48 сек. на номер телефону НОМЕР_12, яким, як встановлено у справі користується ОСОБА_238 При цьому, користувач телефонного номера НОМЕР_13 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора «Лайф», встановленої за адресою: АДРЕСА_7;
											2)об 11 год. 56 хв. 01 сек. на номер телефону НОМЕР_16, яким, як встановлено у справі, користувався ОСОБА_7 При цьому, користувач телефонного номера НОМЕР_13 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора «Лайф», встановленої за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, 2, АZ=180;
											3)об 12 год. 23 хв. 07 сек. на номер телефону НОМЕР_16, яким, як встановлено у справі, користувався ОСОБА_7 При цьому, користувач телефонного номера НОМЕР_13 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора «Лайф», встановленої за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 2, АZ=180.
											 Також у даному документі зафіксовані ще два вихідні телефонні дзвінки з номеру телефону НОМЕР_13 о 10 год. 30 хв. та об 11 год. 45 на два інші номери телефонів, користувачів яких в ході слідства встановити не вдалося. При цьому, абонент вказаного номера так само знаходився у м. Києві (т. 22, а.с. 112-114, 115-116).
											Згідно вибірки дзвінків ЗАТ «Київстар»по телефонному номеру НОМЕР_12, яким користувався ОСОБА_238, 12.12.2008 о 10 год. 39 хв. на вказаний номер було здійснено вхідний телефонний дзвінок з номеру телефону НОМЕР_28, яким, як встановлено у справі, користувався ОСОБА_3 (т. 22, а.с. 39-40, 42-43).
											Згідно вибірки дзвінків по телефонному номеру НОМЕР_16, яким користувався ОСОБА_7, що надані ЗАТ «Київстар», 12.12.2008 об 11 год. 56 хв. 01 сек. та о 12 год. 23 хв. 06 сек. на вказаний номер телефону було здійснено вхідні телефонні дзвінки з номеру телефону НОМЕР_28, яким, як встановлено у справі, користувався ОСОБА_3 (т. 22, а.с. 120-190, 200-201).
											 Вказаним документом підтверджується достовірність показання свідка ОСОБА_7 щодо наявності у нього 12.12.2008 телефонних розмов і послідуючої зустрічі цього дня із ОСОБА_3 у м. Києві.
											 Згідно Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів»№731-ІV від 9 лютого 2006 року, ОСОБА_3 обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково. Відповідно до Указу Президента України «Про призначення голови Львівського апеляційного адміністративного суду», ОСОБА_3 призначений головою Львівського апеляційного адміністративного суду (т. 38, а.с. 153, 154).
											 Згідно рішення Ради суддів України №12 від 12 грудня 2008 року, ОСОБА_3 звільнено з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду за невідповідність займаній посаді. При цьому у вказаному рішенні констатовано, що ОСОБА_3 вчинив дії, які є несумісними з посадою голови суду та порочать звання судді, чим порушив статтю 6 Закону України «Про статус суддів», статті 6, 10, 28, частини 2 статті 134 Закону України «Про судоустрій України», безвідповідальне ставлення до обовязків судді, недотримання правил професійної етики суддів (т. 33, а.с. 164-165).
											 Постановою Верховної Ради України №697-VІ від 18 грудня 2008 року, відповідно до ст. 126 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про статус суддів», надано згоду на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3
											 Постановою Верховної Ради України №698-VІ від 18 грудня 2008 року, ОСОБА_3 звільнено з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду відповідно до п. 5 ч. 5 ст.126 Конституції України у звязку з порушенням ним присяги судді (т. 33, а.с. 148-149).
											 Вказані постанови Верховної Ради України ОСОБА_3 оскаржив до Львівського окружного адміністративного суду України, чим проявив той факт, що він переховується від слідства, відслідковує події щодо нього, а не утримується примусово (в кайданах) невідомими особами.
											 Управління Служби безпеки України у Львівській області надало до Генеральної прокуратури України копії відеозапису, що одержані у Львівському міському відділенні №6319 ВАТ «Ощадбанк», згідно з якими оплата за квитанціями від імені ОСОБА_3 про сплату судового збору (державного мита) за подання позовних заяв до Львівського окружного адміністративного суду, здійснювалася ОСОБА_239 (т. 33, а.с. 216-217, 234-236).
											 Під час досудового слідства визнані речовими доказами вилучені 17 березня 2009 року у Львівському окружному адміністративному суді зі справи №2а-474/09/1370, за позовом ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3»наступні документи: квитанція філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0235, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009; опис вкладення до поштового відправлення ф. 107, відправником у якому зазначено прізвище «ОСОБА_3»; поштовий конверт, що заадресований від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, із штрих - кодом №79018 0284693 5, а також вилучені зі справи № 2а-475/09/1370, за позовом ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді»: квитанція філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0237, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009; опис вкладення до поштового відправлення ф. 107, відправником у якому зазначено прізвище «ОСОБА_3»; поштовий конверт, заадресованим від імені ОСОБА_3 на адресу Львівського окружного адміністративного суду, із штрих - кодом №79018 0284692 7 (т. 20, а.с. 139-144, 151-156, 157-159).
											 Згідно висновку експерта №2450 від 8.10.2009, рукописний текст «31410537700003 22389398 Місцевий бюджет Залізничного р-ну м. Львова 825014 ГУ ДКУ у Львівській обл. ОСОБА_3 НОМЕР_2 судовий збір (державне мито) за подання позову до ВР України 3 грн. 40 коп. КБК 22090100 ОСОБА_3.», в графах квитанції філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0235, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009 р., рукописний текст, що розпочинається написом: «цінного рекомендованого листа»і закінчується написом: «7 Копії пост. ВР Укр. 25 грн. ОСОБА_3»в описі вкладення до поштового відправлення ф. 107; рукописний текст: «31410537700003 22389398 Місцевий бюджет Залізничного р-ну м. Львова 825014 ГУ ДКУ у Львівській області ОСОБА_3 НОМЕР_2 судовий збір (державне мито) за подання позову до ВР України 3 грн. 40 коп. КБК 22090100 ОСОБА_3.»в графах квитанції філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України»ТВБВ №6319/025 на суму 3 грн. 40 коп., №0237, на імя ОСОБА_3 від 15.01.2009 р., рукописний текст, що починається словами : «Львівського окружного адміністративного суду»і закінчується написом: «7 Копія трудової книжки 7 5 грн. ОСОБА_3», в описі вкладення до поштового відправлення ф. 107, що вилучені 17 березня 2009 року у Львівському окружному адміністративному суді із справ даного суду № 2а-474/09/1370 та № 2а-475/09/1370 відповідно, - виконано ОСОБА_162
											Згідно даного ж висновку рукописні тексти: «ОСОБА_3 АДРЕСА_1»у лівій верхній частині та Львівський окружний адміністративний суд вул. Чоловського, 2 м. Львів 79018»у правій нижній частині на лицевій стороні поштового конверта (із штрих кодом №79018 0284693 5) та рукописні тексти «ОСОБА_3 АДРЕСА_1»у лівій верхній частині «Львівський окружний адміністративний суд вул. Чоловського, 2 м. Львів 79018»у правій нижній частині на лицевій стороні поштового конверту (із штрих - кодом №79018 0284692 7), що вилучені 17 березня 2009 року у Львівському окружному адміністративному суді із справ даного суду № 2а-474/09/1370 та № 2а-475/09/1370 відповідно, - виконано ОСОБА_239 (т. 23, а.с. 143-145).
											 Також, у судовому засіданні досліджені наступні документи:
											1) копія позову ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3»та додані до нього документи, а також копію позову ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді»та додані до нього документи;
											2) примірник позову ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3»і додані до нього документи, а також примірник позову ОСОБА_3, що датований 22 грудня 2008 року, до Верховної Ради України про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року «Про звільнення судді»та додані до нього документи (т. 20, а.с. 196-237, 244-294, 296-298).
											 Серед вказаних документів є копії окремих сторінок паспорта громадянина України на імя ОСОБА_3, копія трудової книжки ОСОБА_3, копії грамот, почесних грамот, подяк, виданих ОСОБА_3, доступ до яких мали члени сімї ОСОБА_3, працівники відділу кадрів Львівського апеляційного адміністративного суду. 
											 Згідно листа Львівського апеляційного адміністративного суду, трудова книжка колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 постійно знаходилася та знаходиться у відділі кадрів та спецроботи даного суду. 30.12.2008 року наказом в.о. голови Львівського апеляційного адміністративного суду №419-к від 30.12.2008 р. ОСОБА_3 звільнений з 18 грудня 2008 року за порушення присяги судді відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України та Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2009 року «Про звільнення судді». На момент Звільнення ОСОБА_3 знаходився у розшуку, тому трудова книжка зберігається у відділі кадрів та спецроботи (т. 20, а.с. 239, 240-242).
											 Як вбачається з протоколу обшуку від 14.03.2009 за місцем проживання ОСОБА_161, під час обшуку громадянин ОСОБА_161 добровільно видав: 
											- ксерокопію листа обвинуваченого ОСОБА_3, який написаний від руки на одному аркуші з обох сторін. На першій стороні текст розпочинається словами: «Добрий день ОСОБА_211!»та закінчується словами: «Інформація по справі для мене цікаві, але ОСОБА_211, мене більше цікавить,», та на зворотній стороні розпочинається словами: «що реально мені можуть допомогти»та закінчується словами: «Будь здоровий !»;
											- записку, яку йому передала ОСОБА_162 дружина ОСОБА_3, що написана від руки на аркуші білого кольору з двох сторін відірваними краями з написом: «ІНФОРМАЦІЯ_7»(т. 20, а.с. 46-47).
											 У ході допиту свідок ОСОБА_161 підтвердив, що вилучена у нього світлокопія листа (записки) є саме тією світлокопією, яку він зробив з оригінала листа (записки) ОСОБА_3, що був переданий йому ОСОБА_162 наприкінці лютого 2009 року, а вилучена у нього записка є саме тією запискою, яку 6.03.2009 надала йому під час зустрічі ОСОБА_162
											 Копії вказаних записок досліджені в судовому засіданні та мають наступний зміст: 
											1. «Добрий день ОСОБА_211! Щиро вдячний тобі за те, що ти хочеш мені допомогти в такій ситуації.
											ОСОБА_211, якщо є можливість допомогти, то прошу допомоги, якщо немає, то з розумінням віднесуся.
											По суті записки: Гроші, які вилучені в мене не були предметом хабара, вони були вилучені масою і не ідентифіковані по родовій ознаці, та й міняти таку позицію мою не варто, вона частково відповідає дійсності. Кос-ко поміняв покази, тому що затримали його дружину і відпустили, тому-що він погодився змінити покази. Ціна його показів була воля дружини. Як буде дальше не знаю. 
											Не думаю, щоб було мудро втягувати ще якогось бізнесмена, його бізнес просто заглушать. 
											ОСОБА_211, всі умови можна обговорювати тільки з ОСОБА_160. 
											Інформація по справі для мене цікаві, але ОСОБА_211, мене більше цікавить що реально мені можуть допомогти люди і що це за люди, наскільки вони є серйозними людьми, що у їх силах і компетенції, чи є в них бажання допомогти. 
											ОСОБА_211, я прошу правильно мене зрозуміти, я вдячний за будь-яку допомогу і низько кланяюсь тобі за твої пропозиції.
											Я не хочу робити також лишні хвилі.
											ОСОБА_211 всі питання можна обговорювати тільки з ОСОБА_160, більше нікому не довіряю. 
											ОСОБА_211, якщо є потреба обговорити ці чи інші питання та бажання допомогти то можна було б зустрітися. 
											ОСОБА_152 б це організувала. 
											ОСОБА_211, ще раз низько кланяюсь тобі і ОСОБА_262 за те, що не відмовились від ОСОБА_160 і бажаєш щось допомогти. 
											Божого благословення тобі і твоїй сімї.
											Будь здоровий!»;
											 2) «на ІНФОРМАЦІЯ_7», що (світлокопія листа (записки), записка) були вилучені 14 березня в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_161, протоколом огляду від 16.03.2009 р. (копією), протоколом огляду від 17 травня 2010 року (т. 20, а.с. 49-50, 51-52, т. 47, а.с. 231-232, 233-234).
											Як вбачається з висновку експерта №2449/4524 від 22.12.2009, рукописний текст листа, що на лицевій стороні розпочинається словами: «Добрий день ОСОБА_211! Щиро вдячний Тобі за те, що Ти хочеш мені допомогти в тій ситуації.», і закінчується словами: «Інформація по справі для мене цікаві, але ОСОБА_211, мене більше цікавить,», та на зворотній стороні розпочинається словами: «що реально мені можуть допомогти люди і що це за люди, наскільки вони є серйозними людьми, що у їх силах і компетенції, чи є в них бажання допомогти», і закінчується словами: «Божого благословення Тобі і Твоїй сімї Будь здоровий !», вилученого 14.03.2009 р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_161, - виконано ОСОБА_3 
											Рукописний текст записки: «ІНФОРМАЦІЯ_7», вилученої 14.03.2009 р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_161, - виконано ОСОБА_162 (т. 23, а.с. 127-129).
											 Згідно роздруківок телефонних зєднань за номером мобільного телефону НОМЕР_29, яким користувався ОСОБА_161, що надані ЗАТ «Київстар», з вказаного номеру телефону 19, 23, 25 лютого 2009 року та 2, 3, 5, 9 березня 2009 року мали місце вихідні телефонні зєднання виключно з номеру телефону НОМЕР_30, яким як встановлено у справі, користувалася ОСОБА_162 при розмовах із ОСОБА_161 щодо ОСОБА_3 та організації зустрічі з тим (т. 22, а.с. 21, 22-23, 24-25).
											 В протоколі затримання ОСОБА_3 власноручно зазначив наступне: «12 грудня 2008 р. мене шляхом обману позбавили волі, вивезли з м. Львова, утримували незнайомі особи в трьох місцях, вимагали гроші, 3 млн. доларів США, пізніше переоформлення квартири, а 8.03.2009 привезли у м. Львів і випустили. Під час утримання мене катували, били. Після того як мене випустили я прийшов вночі додому де і був 09.03.2009 затриманий співробітниками СБУ. Сліди побоїв на мені» (т. 34, а.с. 1).
											 Згідно протоколу судового засідання Печерського районного суду м.Києва у справі №4-690/2008 від 10 березня 2009 року, обвинувачений ОСОБА_3 при розгляду судом питання про зміну йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, пояснив суду наступне: «Повідомляю 11.12.2008 р. мене було викрадено з лікарні, де я знаходився на лікуванні… Мене завантажили в мініавтобус невідомі, які утримували мене до середини січня і вимагали гроші оскільки про наявність начебто таких грошей у мене говорилось кругом в засобах масової інформації, пізніше мене перевели до іншого місця, де наді мною знущались, прикували в кайданки, застосовували грубу фізичну силу і вимагали 3 млн. дол., пізніше вимоги були про те, щоб дружина віддала мою квартиру, пізніше мене заставили написати розписку про віддання їм всіх грошей які були вдома. Пізніше мене потягнули до лісу і там залишили мене у суворій погоді на той день, тому я суду повідомляю, що з мене вимагали велику суму грошей, пізніше 8.03.09 мене викинули і в мене в кишені було 20 грн. і про це можуть підтвердити мої родичі».
											Згідно апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 від 13.03.2009 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2009, ОСОБА_3 зазначив наступне: «Ввечері 11 грудня 2008 року шляхом обману та застосування фізичної сили я був незаконно позбавлений волі невідомими мені особами та вивезений в невідоме мені місце з метою отримання в мене грошей. 
											Після довгих перепетій, катувань, побоїв, знущань, які я виклав в заяві посадовим особам Генеральної прокуратури України, мене звільнили та викинули в лісовому масиві поблизу м. Львова ввечері 08.03.2009. Вночі з 08 на 09.03.2009 я прийшов на свою квартиру в м. Львові, де був затриманий 09.03.09 р. працівниками СБУ…»… «Я повідомляв суду про причини моєї відсутності у м. Львові з 11.12.2008 до 09.03.2009 та просив суд, до вирішення питання про зміну запобіжного заходу, надати можливість зясувати ці обставини відповідним органам. Але і тут суд без жодної мотивації відмовив мені в цьому клопотанні, так і не зясувавши, чи ухилявся я від проведення слідчих дій вмисно, чи це була явна, обєктивна причина, моє перебування в якості заручника»(т. 34, а.с. 21-31, 32-39).
											 Як вбачається з висновку експерта №1410 від 10.03.2009, на тілі ОСОБА_3 були виявлені наступні тілесні ушкодження: 1) на тильній поверхні лівої кисті в проекції проксимального кінця 2 та 3 запястних кісток практично горизонтально розташовані 2 садна подовженої форми, які виконані буровато-коричневою підвищеною кіркою, яка місцями відторгається по периферії, розмірами 0,3х0,8 см, 0,2х0,5см;
											2) по лівій поперековій ділянці по паравертебральній лінії косо-горизонтально розташовано садно подовженої форми, яке виконане буровато-коричневою підвищеною кіркою, яка місцями відторгається по периферії, розмірами 0,2х1,6 см;
											3) на задньо-внутрішній поверхні лівого плеча в нижній третині розташований синець округлої форми жовто-бурого кольору з нечіткими межами, розмірами 1х1,6 см;
											4) на передньо-внутрішній поверхні гомілки в верхній третині визначається садно овальної форми, яке виконано в центрі буроватою кіркою, яка легко відторгається та гладкою рожевою поверхнею по периферії, розмірами 0,9х0,4см;
											5) на передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині мається синець округлої форми жовто-бурого кольору з нечіткими межами, розмірами 0,9х1,2 см.;
											6) на внутрішній поверхні правої гомілки в верхній третині мається синець овальної форми жовто-зеленого кольору з незначним фіолетовим забарвленням в центрі, розмірами 3,5х4,3см.
											Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок дій тупих предметів, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразились; по давності можуть відповідати середнім термінам: садна на лівій кисті та лівій поперековій ділянці 6 9 діб, садно лівої гомілки 9 12 діб, синці на лівому плечі, лівій гомілці 10-14 діб, синець на правій гомілці 7 10 діб до моменту проведення експертизи (т. 23, а.с. 43-52).
											 Таким чином, в ході вказаної експертизи не виявлено та не встановлено тілесних ушкоджень, які за кількістю, характером їх спричинення, локалізацією та давністю утворення відповідали б тому опису спричинення тілесних ушкоджень, що наведений ОСОБА_3 у вказаних заяві та показаннях.
											Зокрема, виходячи з висновків експерта, в ході судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_3, проведеної 10 березня 2009 року, на тілі ОСОБА_3 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень в області голови, живота, відсутні й ушкодження, які за давністю відповідали б тим, які він міг отримати при волочінні його 8 березня 2009 року. 
											Крім того, давність спричинення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, враховуючи показання свідка ОСОБА_161, відноситься до того періоду, коли останній почав переконувати дружину ОСОБА_3 у необхідності зявлення того до слідства, що в сукупності з даними про надуманість версії ОСОБА_3 про його викрадення, свідчить про спричинення таких тілесних ушкоджень з метою створення видимості достовірності його таких заяв та свідчень.
											 У справі наявні показання свідків ОСОБА_162 (дружини ОСОБА_3) та ОСОБА_163 (сина ОСОБА_3), які повідомляють слідству відомості про появу ОСОБА_3 дома, а також щодо викрадення ОСОБА_3 і вчинення по відношенню до нього незаконних дій, посилаючись при цьому, що такі відомості їм повідомив сам ОСОБА_3 (т. 20, а.с. 75-80, 81-86, 87-97, 98-101, 102-108).
											У судовому засіданні ОСОБА_162 та ОСОБА_163 відмовилися давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
											 Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_162 та ОСОБА_163, що дані ними під час досудового слідства, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами. Крім того, суд враховує, що вказані свідки будучи близькими родичами підсудного, даючи показання під час досудового слідства намагались допомогти останньому уникнути відповідальності за вчинене. 
											Так, ОСОБА_162 показала, що у період з 12 грудня 2008 року по 8 березня 2009 року у неї не було будь-яких відомостей щодо місця знаходження ОСОБА_3 і з ним вона не зустрічалася та не спілкувалася, що повністю спростовується вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_161, ОСОБА_239, ОСОБА_247, ОСОБА_248, вилученими у ОСОБА_161 та у Львівському окружному адміністративному суді документами, протоколами їх огляду, висновками експертів. 
											Крім того, показання свідка ОСОБА_163 суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_3 Так, ОСОБА_3 у своїх показаннях посилається на те, що 08.03.2009, коли він прибув додому, двері квартири йому відчинив його син, а свідок ОСОБА_163 повідомляє слідству, що двері квартири ОСОБА_3 відчинив сам, оскільки він у той час сидів на кухні. Показання ОСОБА_162 про присутність під час розмови 08.03.2009 зі ОСОБА_3 неповнолітньої доньки, суперечать показанням ОСОБА_163, який зазначає, що його сестри взагалі не було у той день вдома. 
											 Як вбачається з листа Управління СБ України у Львівській області від 30.12.2009, на виконання доручення Генеральної прокуратури України щодо розшуку та встановлення місця знаходження ОСОБА_3 6.03.2009 відділом оперативного документування УСБ України у Львівській області на вул. Староєврейській у м.Львові зафіксовано зустріч дружини ОСОБА_3  ОСОБА_162 з ОСОБА_161 Під час вказаної зустрічі ОСОБА_162 передала ОСОБА_161 певні документи. 
											9 березня 2009 року ВОД УСБ України у Львівській області в ході проведення розшукових заходів зафіксовано факт відвідування ОСОБА_161 будинку АДРЕСА_1 де мешкає сімя ОСОБА_3 За вказаною адресою ОСОБА_161 перебував близько 45 хвилин, після чого залишив приміщення та поїхав (т. 20, а.с. 36-37).
											 Як вбачається з листа Управління СБ України у Львівській області від 30.12.2009, на виконання доручення Генеральної прокуратури України щодо можливого викрадення в ніч з 11 на 12 грудня 2008 року невідомими особами ОСОБА_3 з подальшим незаконним його утриманням, катуванням з метою отримання грошової винагороди та звільнення 8 березня 2009 року - спецпідрозділом БКОЗ УСБУ у Львівській області проведено перевірочні заходи, в ході чого встановлено, що протягом зазначеного періоду часу ОСОБА_3 переховувався у невстановленому місці.
											При цьому, відомо, що ОСОБА_3 у січні 2009 року через своїх близьких родичів передав у Львівський окружний адміністративний суд особисто підписані позовні заяви та контактував з ОСОБА_161 (т. 20, а.с. 17).
											 27 березня 2009 року Генеральною прокуратурою України за результатами перевірки вказаної заяви відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України, за відсутністю події злочинів (т. 20, а.с. 160-176). 
											Постановою Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2009 року скарга ОСОБА_3 на вказану постанову залишена без задоволення (т. 20, а.с. 193-194). 
											 За встановлених обставин, незважаючи на невизнання своєї вини підсудними суд, дослідивши докази у справі, вважає, що вина підсудних у вчиненні злочинів доведена. 
											 При цьому, показання підсудного ОСОБА_3 щодо заперечення своєї вини, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами. Зокрема, суд вважає достовірними показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_152, ОСОБА_151, ОСОБА_10, ОСОБА_155, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_157 Вказані свідки, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду (окрім ОСОБА_6, свідок помер) в цілому давали аналогічні показання, підтвердили їх під час очних ставок зі ОСОБА_3 Суд бере до уваги, що показання свідків логічні та послідовні, узгоджуються з даними протоколів про наслідки оперативно  розшукових заходів, підтверджуються висновками експертиз, даними досліджених судом речових доказів та документів. Деякі розбіжності в показаннях свідків викликані тривалістю часу, який пройшов з дня описаних ними подій. 
											 Також, у судовому засіданні перевірені доводи ОСОБА_3 щодо незаконності проведення оперативно-розшукових заходів щодо нього, як судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
											 На підставі листа голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.03.2011, встановлено, що Апеляційним судом Чернівецької області за поданням Управління СБ України у Львівській області щодо дачі дозволу на здійснення оперативно-розшукових заходів, повязаних з тимчасовим обмеженням прав людини в рамках СОР № 1282 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надані наступні дозволи суду: 
											 1.постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 27 березня 2008 року № 45-цт надано дозвіл на негласне проникнення до службового приміщення за місцем роботи, як по вул. Чоловського, 2, так і по вул. Стецька, 13, у м. Львові, здійснення візуального спостереження в громадських місцях (службовому приміщенні) із застосуванням фото-, кіно- і відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів, зняття інформації з каналів звязку за номерами мобільного телефону НОМЕР_31, домашнього телефону НОМЕР_32, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, а також робочих телефонів НОМЕР_33, НОМЕР_34, зареєстрованих за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2, терміном до 18 вересня 2008 року;
											 2.постановою апеляційного суду Чернівецької області від 16 вересня 2008 року № 229-цт надано дозвіл на негласне проникнення до службового приміщення за місцем роботи як по вул. Чоловського, 2, так і по вул. Стецька, 13, у м. Львові, здійснення візуального спостереження в громадських місцях (службовому приміщенні) із застосуванням фото-, кіно- і відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; на зняття інформації з каналів звязку за номерами мобільних телефонів НОМЕР_31 та НОМЕР_32. Дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів надавався терміном до 11 березня 2009 року.
											Підсудність розгляду подань Управління СБ України у Львівській області 
											визначена Головою Верховного Суду України ОСОБА_166 Апеляційному суді Чернівецької області (т. 60, а.с. 115-116).
											 
											Також, листом заступника Голови Верховного Суду України від 14 квітня 2011 р., підтверджено, що відповідно до положень пункту 4 статті 38 КПК України Ради Верховного Суду України за наявністю підстав було прийнято рішення про зміну підсудності подань про надання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів відносно ОСОБА_3 (26.03. та 12.09.2008) і передачу їх на розгляд до апеляційного суду Чернівецької області (т. 63, а.с. 55). 
											 За встановлених обставин, посилання підсудного ОСОБА_3 про незаконність здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, свого підтвердження не знайшли.
											 
											Крім цього, ОСОБА_3 посилається на те, що був порушений порядок притягнення його, як судді, до кримінальної відповідальності. Зокрема, не були враховані положення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів»в редакції від 15 грудня 1992 року, яка діяла до внесення у неї змін 08 жовтня 1999 року, що судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України. Така згода у справі відсутня. ОСОБА_3 посилається, що Конституційний Суд України 1 грудня 2004 року у справі № 19-рп/2004 вказав, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі гарантії визначені, зокрема, статтею 13 Закону України «Про статус суддів». Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. 
											 Разом з цим, згідно ст. 95 Закону України «Про Конституційний Суд України», у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України офіційно тлумачаться положення Конституції України та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційне звернення.
											 У разі якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд України у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону.
											 Однак, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 19-рп/2004, предметом якого було офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України “Про статус суддів”, частина 2 статті 13 вказаного Закону в редакції від 8 грудня 1999 року неконституційною визнана не була, тому посилання ОСОБА_3 в цій частині є голослівними. 
											 Також, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_3 та його захисника на відсутність у справі оригіналів ряду документів та речових доказів. При цьому суд зважає на те, що у квітні 2010 року при наданні обвинуваченому ОСОБА_3 матеріалів кримінальної справи №49-2630 для ознайомлення, виявлено факт викрадення з матеріалів справи окремих аркушів. Крім того, деякі документи були пошкоджені. За фактами знищення, викрадення та пошкодження документів та доказів Генеральною прокуратурою України 30 квітня 2010 року порушено кримінальну справу №49-2959 відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 357 КК України. 
											Залишки вирізаних та пошкоджених доказів 17 травня 2010 року виділені з даної кримінальної справи для долучення до матеріалів кримінальної справи №49-2959, а належним чином завірені копії з них, у тому числі зроблені органом слідства до їх пошкодження, залишені в матеріалах даної справи та були досліджені у судовому засіданні (т. 48, а.с. 293-314, т. 49, т. 50).
											Показання підсудного ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо заперечення своєї вини, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами. Зокрема, суд вважає достовірними показання ОСОБА_4 під час досудового слідства, оскільки вони детальні, логічні та узгоджуються, як між собою так і з іншими, дослідженими в судовому засіданні, доказами. 
											Зокрема, ОСОБА_4 під час досудового слідства в своїх показаннях повідомляв про обставини, які могли бути відомі лише безпосередньому учаснику подій і не могли бути надумані органом досудового слідства. Так, ОСОБА_4 повідомив слідству у яких саме справах він передавав хабарі ОСОБА_3 і від кого. 
											Саме від підсудного ОСОБА_4 слідству стало відомо про існування свідків ОСОБА_151 та ОСОБА_10, які, будучи допитаними після ОСОБА_4, підтвердили повідомлені тим обставини щодо хабарництва.
											Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_249, що ОСОБА_4 під час досудового слідства давав показання під незаконним впливом керівника слідчої групи ОСОБА_172, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами. ОСОБА_65 того, суд враховує, що свідок будучи дружиною підсудного, даючи показання під час судового слідства намагалась допомогти останньому уникнути відповідальності за вчинене. 
											 Одночасно суд уточнює місце вчинення злочину ОСОБА_3 за епізодами отримання хабарів від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 за епізодами пособництва в отриманні хабарів від ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 
											 Як було встановлено, в ході судового слідства, вказані події дійсно відбулися в кімнаті відпочинку (підсобному приміщенні) службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду, однак не у буд. 13 по вул. Саксаганського в м. Львові (юридична адреса Львівського апеляційного адміністративного суду), а у сусідньому приміщенні будинку 13 по вул. Стецька в м. Львові, де фактично знаходився кабінет голови вказаного суду.
											При цьому, суд враховує, що уточнення обвинувачення в цій частині не обмежує право на захист ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки не змінює суті предявленого обвинувачення та стосується лише правильної фактичної, а не юридичної адреси розташування кабінету голови вказаного суду.
											Також, згідно обвинувачення, ОСОБА_3 використовував своє службове становище голови суду для втручання в діяльність суддів Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_149 ОСОБА_176 та ОСОБА_177 з метою перешкодити виконанню ними службових обовязків відправленню правосуддя у відповідності до норм КАС України, керуючись при цьому корисливими мотивами, за наступних обставин. 
											 Згідно обвинувачення, 30 липня 2007 року до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла справа господарського суду Львівської області №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинними податкових повідомлень рішень з апеляційною скаргою позивача - ВАТ «Львівобленерго»м. Львів на постанову господарського суду Львівської області у ній від 4 липня 2007 року.
											14 серпня 2007 року у справі №22а-436/08, за вказаною апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго», винесено ухвалу про відкриття провадження у цій справі.
											18 січня 2008 року матеріали даної адміністративної справи передані для провадження судді-доповідачу ОСОБА_149
											31 січня 2008 року колегія суддів у справі №22а-436/08 постановила ухвалу про призначення справи до розгляду на 18 березня 2008 року.
											В подальшому 18 березня 2008 року та 8 квітня 2008 року вказана справа слухалася колегією суддів по суті і 8 квітня 2008 року у ній була оголошена перерва до 10 ої години 1 липня 2008 року.
											При цьому, голова колегії суддів у даній справі планував 1 липня 2008 року, за відсутності непередбачуваних обставин, постановити у цій справі кінцеве рішення.
											Згідно наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 №25-в від 2 квітня 2008 року суддя даного суду ОСОБА_149. з 24 квітня по 12 травня 2008 року вийшов у щорічну додаткову відпустку. 
											При цьому, при виході у вказану відпустку ОСОБА_149 не ініціював будь-яким чином передачу справи №22а-436/08 іншому судді доповідачу, з огляду на відсутність для цього будь-яких підстав. 
											Не ініціювали такого питання будь-яким чином і сторони у зазначеній справі.
											Згідно ч. 1 ст. 189 КАС України, адміністративна справа реєструється в день її надходження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу.
											Відповідно до ст. 26 КАС України, склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний.
											У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
											Однак, голова Львівського апеляційного адміністративного суду  суддя ОСОБА_3, усвідомлюючи, що передача справи іншому судді доповідачу на стадії її розгляду призводить до того, що судовий розгляд справи має початися спочатку, маючи намір досягти цього і тим самим перешкодити завершенню розгляду справи №22а-436/08 у відповідності до норм КАС України, діючи умисно, з метою створення умов, за яких представники позивача у зазначеній справі ВАТ «Львівобленерго»вимушені будуть дати йому хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, за відсутності дійсної необхідності, зазначаючи як привід лише факт перебування судді доповідача у вказаній справі ОСОБА_149 з 25 квітня 2008 року у черговій відпустці, за 6 днів до виходу того з вказаної відпустки, використовуючи своє службове становище голови суду, посилаючись на положення ч. 2 ст. 26 та ст. 189 КАС України, втрутився у діяльність суддів - як голова Львівського апеляційного адміністративного суду постановив ухвалу, якою передав матеріали адміністративної справи №22а-436/08 для провадження розгляду судді доповідачу ОСОБА_4.
											Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 КАС України, судовий розгляд вказаної адміністративної справи у звязку з залученням нового судді під час судового розгляду почався спочатку.
											Згідно обвинувачення, ОСОБА_3, при наявності можливості продовження розгляду справи у тому ж складі, використовуючи своє службове становище та владу голови Львівського апеляційного адміністративного суду, умисно втрутився у діяльність судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_149 як доповідача у справі за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго»та у діяльність членів колегії у цій справі суддів Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_176, ОСОБА_177, що перешкодило виконанню ними службових обовязків владних повноважень судді, зокрема перешкодило завершити розгляд даної справи у намічений строк. 
											У звязку з вказаними діями голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 лише 14 травня 2008 року, тобто після виходу ОСОБА_149 з відпустки, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді ОСОБА_4 закінчила підготовку і призначила справу №22а-436/08 до розгляду на 10 червня 2008 року, тобто розпочала розгляд даної справи спочатку.
											У подальшому розгляд адміністративної справи №22а-436/08 з різних причин відкладався: 10.06.2008 на 01.07.2008 , 01.07.2008 на 22.07.2008 та 22.07.2008 на 07.10.2008.
											 У частині вказаного обвинувачення підсудний ОСОБА_3 показав, що до 1 січня 2008 року, справи, які поступали до Львівського апеляційного адміністративного суду, розподілялись головою суду, тобто ним особисто. З 02.01.2008, згідно постанови Президії вказаного суду справи розподілялися суддям в автоматичному порядку працівниками відділу статистики. 
											З метою належної організації роботи суду ним проводилися наради з суддями. На цих нарадах обговорювалися питання застосування законодавства при вирішенні певних категорій справ, оголошувалася практика розгляду конкретних справ Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, аналізувались причини скасування чи зміни рішень Львівського апеляційного адміністративного суду України вищестоящими судами. На цих же нарадах з суддями узгоджувались питання передачі справ від одного судді доповідача іншому у випадках необхідності і лише з метою розгляду цих справ в короткий термін та у розумних строках. При цьому, на нараді суддів у квітні 2007 року вирішено, що передача справ здійснюється на підставі процесуального документу ухвали голови суду, в якому вказується мета передачі справи. 
											Так, у 2007 році всі справи, які були в провадженні судді ОСОБА_149 були передані в пропорційній кількості всім суддям суду, оскільки суддя біля півроку стаціонарно лікувався у звязку з важкою травмою. Після того, як він вийшов на роботу, то вказані справи, були повернуті судді ОСОБА_256, якщо вони не були заслухані цими суддями. 
											У 2008 році всі справи, які були на доповіді у суддів ОСОБА_255, ОСОБА_258, ОСОБА_177, були передані в пропорційній кількості всім суддям апеляційного суду в звязку з закінченням у вказаних судів повноважень та зволікання їхнього призначення Верховною Радою України. Серед цих справ була і справа за позовом ВАТ «Львівобленерго»до податкової адміністрації м. Львова, яка була передана судді ОСОБА_256 
											У подальшому, в звязку з призначенням судді ОСОБА_255 на посаду судді безстроково, справи від судді ОСОБА_149, які були раніше передані від ОСОБА_154 і не були заслухані, були повернуті в колегію розгляду справ повязаних з податковими правовідносинами, яку очолював ОСОБА_4 та в якій працював суддя ОСОБА_255 (ОСОБА_149 працював у колегії по розгляду спорів за позовами фізичних осіб, що витікають з проходження публічної служби). Серед цих справ була і справа за позовом ВАТ «Львівобленерго»до податкової адміністрації м. Львова. В ухвалі про передачу справи він вказав, що суддя ОСОБА_149. перебуває у відпустці, що відповідало дійсності.
											 У судовому засіданні показання ОСОБА_3 у цій частині знайшли своє підтвердження. 
											 Як вбачається з показань свідків - суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, жодного неправомірного втручання в їх діяльність голови суду ОСОБА_3 не було.
											 
											Згідно наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2007 № 12 «Про створення колегій з розгляду адміністративних справ» створено колегію з розгляду справ повязаних із скаргами, щодо проходження публічної служби та за зверненнями фізичних осіб в складі суддів: ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177 та ОСОБА_149 Координатором колегії призначено суддю ОСОБА_175; колегію з розгляду справ, що виникають з податкових відносин та за зверненнями юридичних осіб в складі суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_253, ОСОБА_252 та ОСОБА_255 Координатором колегії призначено суддю ОСОБА_4; колегію з розгляду справ повязаних з прийняттям рішень органами влади, місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, їх дій чи бездіяльності в складі суддів: ОСОБА_260, ОСОБА_229., ОСОБА_3 та ОСОБА_257 Координатором колегії призначено суддю ОСОБА_260 (т. 63, а.с. 66).
											 Як вбачається з інформації наданої Львівським апеляційним адміністративним судом № К-6838 від 23.11.2010, після закінчення повноважень судді ОСОБА_255 11.11.2007 р. справи протягом грудня 2007 р. - січня 2008 р., які знаходилися в його провадженні і не були розглянуті, в кількості 261 шт. на підставі ухвал голови суду були передані суддям Львівського апеляційного адміністративного суду: ОСОБА_214., ОСОБА_175, ОСОБА_252, ОСОБА_260., ОСОБА_256, ОСОБА_4, ОСОБА_229, ОСОБА_176, ОСОБА_257, ОСОБА_177., ОСОБА_258 Передача справ була викликана виробничою необхідністю та потребою їх розгляду діючими суддями в максимально можливі розумні строки, оскільки не було відомо дати розгляду матеріалів про обрання судді ОСОБА_255 безстроково. Зокрема ОСОБА_149 було передано 23 справи. Після обрання судді ОСОБА_255 20.03.2008 Верховною Ради України суддею безстроково залишок справ в кількості 135 шт., які були отримані суддями і залишались нерозглянутими, були повернуті судді ОСОБА_255 (т. 62, а.с. 232). 
											 У судовому засіданні було встановлено, що однією із справ, яка передавалась від судді ОСОБА_255 у звязку закінченням повноважень судді ОСОБА_256, а потім, після обрання судді ОСОБА_255 безстроково, повернута в колегію, де працював останній, була вказана справа за позовом ВАТ «Львівобленерго»(т. 15, а.с. 174, 237).
											 Суд бере до уваги посилання захисту, що вказана передача справи в колегію, де працював суддя ОСОБА_255 не призвела до затягування розгляду справи, оскільки колегією суддів у складі ОСОБА_149, ОСОБА_176, ОСОБА_177 у справі була оголошена перерва на 1 липня 2008 року (т. 15, а.с. 232-236), а після передачі в колегію, де працював ОСОБА_154 справу було призначено суддею ОСОБА_4 до розгляду на 10 червня 2008 року (т. 15, а.с. 238). У подальшому розгляд справи відкладався за ініціативою сторін, у тому числі ВАТ «Львівобленерго», а також у звязку з неявкою в одне із засідань представника ВАТ «Львівобленерго»(т. 15, а.с. 246, 254-255, 263, 264, 270, 271).
											 Крім того, суд зважає на те, що посилання обвинувачення на передачу справи за позовом ВАТ «Львівобленерго»від судді доповідача ОСОБА_149 судді доповідачу ОСОБА_4 з метою спонукання сторони у справі до дачі хабара, є лише припущенням, яке не ґрунтується на жодному дослідженому судом доказі, а отже, згідно вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення на цьому припущенні ґрунтуватися не може (т. 15, а.с 246, 254-255,). 
											 Згідно ч. 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. 
											 Суд бере до уваги, що КАС України станом на 2007 - 2008 роки не передбачав процедури та форми передачі справ від одного судді іншому.
											 За встановлених судом обставин, у звязку з відсутністю в вказаних діях ОСОБА_3 складу злочину та зважаючи, що окремої правової кваліфікації ці дії не мають, суд виключає з обвинувачення підсудного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 376 КК України посилання на втручання в діяльність суддів Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_149, ОСОБА_176 та ОСОБА_177 
											Також, суд виключає з обвинувачення підсудного ОСОБА_3 посилання на отримання ним хабарів за вчинення та не вчинення дій в інтересах акціонерів ВАТ «Львівобленерго», ВАТ «Тернопільобленерго», ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»та ЗАТ «Українська панчішна компанія», оскільки вказані акціонери досудовим слідством не встановлені та не допитані, у обвинуваченні не конкретизовано у чому полягав їх інтерес щодо вчинення дій ОСОБА_3 
											 Таким чином, ОСОБА_3, будучи суддею Львівського апеляційного адміністративного суду та обіймаючи посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду - службовою особою, яка займає відповідальне становище, своїми діями, що виразилися:
											1) в одержанні за вищевказаних обставин від ОСОБА_5 хабара в розмірі 100 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 505000 гривень, що більше ніж у пятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є особливо великим розміром, за виконання в інтересах 125 позивачів у адміністративній справі Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007, а також в інтересах ОСОБА_5 по адміністративній справі №2-а-84/2007, дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владних повноважень судді даного суду;
											2) у повторному одержанні за вищевказаних обставин від ОСОБА_6 хабара в розмірі 20 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 143 554, 2 гривень і більше ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, за виконання в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія», по адміністративній справі №2а-2285/08, дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду, а також владних повноважень судді даного суду, тобто в інтересах третіх осіб, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), тобто одержання хабара в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно.
											 Крім цього, ОСОБА_3, будучи суддею Львівського апеляційного адміністративного суду та обіймаючи посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду - службовою особою, яка займає відповідальне становище, своїми умисними діями, що виразилися:
											1) в повторному одержанні за вищевказаних обставин від ОСОБА_7 хабара у розмірі 100000 гривень, що більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром, за виконання в інтересах ОСОБА_7 та інтересах визначених тим третіх осіб дій з використанням службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владних повноважень судді даного суду, - забезпечення вирішення визначених ОСОБА_7 адміністративних справ на його чи третіх осіб користь;
											2) в повторному одержанні за вищевказаних обставин від ОСОБА_7 хабара у розмірі 20000 гривень та 1 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 4 869,5 гривень, а загалом 24 869,5 гривень, за виконання в інтересах ОСОБА_7 та інтересах третіх осіб ОСОБА_147, ОСОБА_146 у адміністративній справі №22-а-7433/08, дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владних повноважень судді даного суду;
											3) у вимаганні та повторному одержанні за вищевказаних обставин від першого заступника голови правління ВАТ «Львівобленерго»ОСОБА_8 та головного юрисконсульта даного товариства ОСОБА_9 за пособництва судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 хабара у розмірі 15 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 73 365 гривень, що більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, за невиконання в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, інтересах ВАТ «Львівобленерго», у справі №22а-436/08 (№5/963-13/150А), дій з використанням наданої йому влади судді та службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду; 
											4) у вимаганні та повторному одержанні за вищевказаних обставин від заступника голови правління ВАТ «Тернопільобленерго»ОСОБА_10 за пособництва судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 хабара у розмірі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 24455 гривень, за невиконання в інтересах ОСОБА_10, ВАТ «Тернопільобленерго»у справі №22а-6626/08 (15а/153-3115), дій з використанням наданої йому влади судді та службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду; 
											5) у вимаганні та повторному одержані від заступника голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»ОСОБА_11 хабара у розмірі 12 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 60320,6 гривень і більше ніж у 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, за невиконання та виконання в інтересах ОСОБА_11 та ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», дій з використанням службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владних повноважень судді даного суду;
											6) у повторному одержані від ОСОБА_12 хабара у розмірі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 31475,5 грн., за вже виконані дії та продовження виконання в інтересах третіх осіб представників відповідача та відповідача у справі господарського суду Львівської області №19/219, дій з використанням свого службового становища, тобто в інтересах того, хто дає хабар, та інтересах третіх осіб, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), тобто одержання хабара у великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, поєднане з вимаганням хабара.
											 Крім цього, голова Львівського апеляційного адміністративного суду - суддя ОСОБА_3 за вищевказаних обставин, умисно використовуючи своє службове становище голови суду, передбачене наведеними вище нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», шляхом надання усних вказівок щодо процесуальних строків та порядку розгляду адміністративних справ №22а-436/08, №22а-6626/08 судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4, умисно втручався в діяльність цього судді, з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків здійсненню владних повноважень судді Львівського апеляційного адміністративного суду при розгляді зазначених справ у відповідності до норм КАС України, чим вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 376 КК України, тобто втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків, вчинене особою з використанням свого службового становища.
											 Крім цього, за наведених вище обставин своїми умисними діями, що виразилися у завідомо неправдивому повідомленні слідчому про вчинення проти нього злочинів, поєднаному з обвинуваченням осіб у тяжких і особливо тяжких злочинах та із штучним створенням доказів обвинувачення, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 383 КК України.
											 Своїми діями, що виразились в усуненні перешкод у вимаганні та одержанні головою Львівського апеляційного адміністративного суду суддею ОСОБА_3 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара від представників ВАТ «Львівобленерго»(ОСОБА_8 і ОСОБА_9.) у розмірі 15000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара складає 73365 гривень та є великим розміром, та у вимаганні і повторному одержанні ОСОБА_3 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день одержання хабара становило 24455 гривень, від представника ВАТ «Тернопільобленерго»(ОСОБА_10.), - сприянні вчиненню ОСОБА_3 вимагання та одержання хабарів у вказаних розмірах, повторно, - ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), тобто пособництво в одержанні хабарів у великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, поєднаному з вимаганням хабара. 
											 Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особи винних. 
											 Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є: зявлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину під час досудового слідства, вчинення злочину через службову залежність.
											 Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_3 не встановлено, як не встановлено і обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
											 Суд враховує позитивні характеристики підсудних, стан їх здоровя, а також їх сімейний стан. 
											 На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його перевихо вання та виправлення не можливі без ізоляції від суспільства. 
											 Також, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його перевихо вання та виправлення не можливі без ізоляції від суспільства, однак, можуть бути досягнуті у разі відбуття ним покарання у мінімальних межах санкції статті інкримінованого йому злочину. 
											При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.
											 Вирішуючи питання про речові докази суд враховує вимоги ст. 81 КПК України. 
											 Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
											 
												 засудив:
												 
													 ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України та призначити йому покарання:
													 за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності;
													 за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності;
													 за ч. 2 ст. 376 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
													 за ч. 2 ст. 383 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
													 На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.
													 Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без зміни  утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань міста Києва та Київської області. 
													Строк покарання засудженому рахувати з 09.03.2009.
													 ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.
													 Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання з метою запобігти спробам ухилитися від суду, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, змінити на утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області, взявши його під варту з зали суду.
													 Строк покарання засудженому рахувати з 20.09.2011.
													 Речові докази: системний блок комп'ютера серійний номер 15810 (т. 4, а.с. 269-270), системний блок комп'ютера серійний номер 011338, інвентарний номер 104808060 (т. 4, а.с. 271-272) - повернути їх законному володільцю Львівському апеляційному адміністративному суду; 
													- мобільний телефон «Нокіа»з номером мобільного оператора +НОМЕР_20, мобільний телефон «Нокіа»з номером мобільного оператора НОМЕР_35 - передати в доход держави в рахунок конфіскації майна ОСОБА_3 (т. 5, а.с. 173-174);
													- диктофон марки ympus»модель order J500»- повернути його законному володільцю ОСОБА_5 (т. 7, а.с. 109-110);
													- справу №2а-84\2007 за позовом ОСОБА_190, ОСОБА_27 та інших до Пустомитівської районної адміністрації Львівської області, Годовицько-Басівської сільської Ради Пустомитівського району про спонукання до вчинення дій про усунення перешкод у набутті права власності на земельні ділянки - залишити за належністю у Пустомитівському районному суді Львівської області (т. 9, а.с. 8-9), справу №2а-2285\08 за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія»м. Львів до Пустомитівської районної державної адміністрації про зобовязання вчинити дії - залишити за належністю у Львівському окружному адміністративному суді (т. 11, а.с. 239-240), справу №22а-91\08 за позовом ОСОБА_146 про визнання рішення Львівської міської Ради про відмову в наданні земельної ділянки неправомірним та зобов'язання надати земельну ділянку - залишити за належністю у Галицькому районному суді міста Львова (т. 12, а.с. 293-294), справу №15а\153-3115 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго»до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити за належністю у господарському суді Тернопільської області (т. 14, а.с. 193-194), справу №5/963-13/150А за позовом ВАТ «Львівобленерго»до ДПІ у місті Львові про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - залишити за належністю у господарському суді Львівської області (т.15, а.с.12-13, а.с. 298-299), справу № 7/123А за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ»до Державного реєстратора при Яворівській районній державній адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації змін до Статуту Консорціуму - залишити за належністю у господарському суді Львівської області (т. 17, а.с. 269-270), справу №19/219 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»м. Львів до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_159 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним та скасування реєстрації права власності на окремі частини (частки) спільного нерухомого майна - залишити за належністю у господарському суді Львівської області (т. 19, а.с.161-162); 
													- відеокасету VHS №131 (т. 10, а.с.3-4), відеокасети VHS №№ 121, 122 (т. 11, а.с. 298-299), відеокасету VHS №130 (т. 11, а.с. 302-303), відеокасету VHS №93 (т. 12, а.с.169-170), відеокасету VHS №94 (т. 14, а.с.11-12), відеокасету VHS №113 (т. 16, а.с. 98-99), відеокасету VHS №118 (т. 18, а.с. 208-209), аудіокасети №3138, 3199 (т. 10, а.с. 7-8,); аудіокасету №3304 (т. 16, а.с. 102-103), аудіокасети »№№3231, 3263, 3239, 3315, 3232, 3297 (т. 18, а.с. 213-214); мікрокасету MC-60 olympus CHINA»(т. 7, а.с. 109-110,), сторінки №№ 3,4,45,46 газети «Комсомольская правда в Украине»за 10-16 жовтня 2008 року (т. 11, а.с. 155-157,), документ під назвою «Службова записка»(т. 11, а.с.164-165), аркуш з перекидного календаря за 10-11 грудня 2008 року (т. 11, а.с. 167-168,), заяву ОСОБА_3 від 11 березня 2009 року (т. 20, а.с. 14-15), ксерокопію записки та записку (т. 20, а.с. 55-56), квитанції філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України», описи вкладення до поштового відправлення, поштові конверти (т. 20, а.с. 157-159), заяву ОСОБА_3 (т. 21, а.с. 27-28) - зберігати при матеріалах справи.
													- 201 грошову купюру номіналом 100 доларів США кожна на загальну суму 20 100 доларів США - знаходяться на зберіганні у ВАТ «Укрексімбанк» (м. Київ, вул. Горького, 127), як предмет хабара - передати в доход держави (т. 11, а.с. 155-157).
													 Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими з моменту отримання копії вироку.
													 Судді:
													 В.В. Девятко А.М. Майбоженко Т.О. Ліщук

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...