Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5659/11/2170 : не визначено.
Надіслано судом: 19.12.2011. Зареєстровано: 28.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2012.
Дата набрання законної сили: 29.01.2013
Результат оскарження 23.01.2013 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
		____________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" грудня 2011 р. Справа № 2-а-5659/11/2170
		 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Бездрабка О.І.,
		при секретарі - Рефлер Ю.В., 
		за участю:
		представника позивача - Карпова В.М.,
		представників відповідача - Ляха В.І., Рехлицької О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про скасування п.п.2, 2.1, 6 вимоги від 25.10.2011 р. № 21-08-16-14/6346,
		встановив:
		 Іванівська районна державна адміністрація Херсонської області (далі - позивач) звернулася з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить скасувати п.п.2, 2.1, 6 вимоги від 25.10.2011 р. № 21-08-16-14/6346.
		Свої вимоги мотивує тим, що вимоги, висунуті в п.п.2, 2.1, 6 на підставі акту ревізії, є незаконними, оскільки факти, які зафіксовані ревізією КРУ, не є порушенням бюджетного законодавства. Зокрема, відповідачем безпідставно вказано на завищення потреби по заробітній платі у сумі 190985,63 грн. внаслідок невірного визначення окладів з посиланням на п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" з наступних підстав.
		Відповідно до посадових обов'язків, які розроблено згідно з довідником Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, керівник самостійного відділу (управління) забезпечує загальне керівництво, організацію та координацію певного напрямку роботи в цілому у районі. В той же час, спеціаліст здійснює виконання конкретних функцій по окремому напрямку роботи. Тому для забезпечення координації роботи в цілому по районі вводилася посада начальника відділу, що не суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2007 р. № 996. Структурні підрозділи районної державної адміністрації були утворені згідно з вимогами Указу Президента України від 03.04.2005 р. № 593 "Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій", Постанов Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р., від 01.08.2007 р. № 996, якими не передбачено утворення інших структурних підрозділів (секторів), крім зазначених.
		Вказує на те, що видані протягом 2006-2011 років розпорядження голови Іванівської районної державної адміністрації про затвердження структури та штатного розпису структурних підрозділів районної державної адміністрації затверджені головою обласної державної адміністрації та погоджені начальником фінансового управління обласної державної адміністрації та даний момент є чинними, не опротестовані прокурором, не скасовані Президентом України, Кабінетом Міністрів України, обласною державною адміністрацією чи у судовому порядку.
		Також не погоджується з висновками відповідача щодо нецільового використання бюджетних коштів по здійсненню видатків на проведення заходів фізкультурно-спортивної спрямованості, які мають статус обласного значення на загальну суму 65208,67 грн., оскільки на виконання розпоряджень та доручень голови обласної державної адміністрації, районної державної адміністрації були складені плани та затверджені кошториси. Фінансування здійснювалося лише на забезпечення участі команди у змаганнях, тобто, на проїзд та добові. Всі витрати райдержадміністрацією проведено у межах затверджених кошторисів згідно із затвердженими цільовими програмами.
		Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, вказавши на те, що вимога є обґрунтованою і підстав для її скасування немає. В ході ревізії встановлено, що в порушення п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" в Іванівській районній державній адміністрації створено відділи, чисельність працівників в яких менше, ніж 3 одиниці, тобто, райдержадміністрацією враховано потребу в коштах на виплату заробітної плати працівникам з невідповідними окладами. Проведеним розрахунком встановлено, що за період з 01.03.2006 р. по 01.09.2011 р. внаслідок невірного визначення окладів працівників відділів за КПКВ 7911010 завищено потреби на заробітну плату, яку виплачено в сумі 190985,63 грн. Також в порушення вимог Законів про Державний бюджет на 2006-2010 роки, Бюджетного кодексу України позивачем здійснювалося фінансування змагань, які мали статус обласних і повинні були фінансуватися з обласного бюджету, внаслідок чого кошти у сумі 65208,67 грн. використано не за цільовим призначенням. Просять відмовити в задоволенні позову. 
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України" визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. 
		Частинами 2, 5 ст.2 даного Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. 
		Судом встановлено, що службовими особами контрольно-ревізійного управління Херсонської області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в Іванівській районній державній адміністрації за період 01.03.2006 р. по завершальний звітний період 2011 року, за наслідками якої складено акт від 28.09.11 № 08-18/23. 
		На підставі акту перевірки відповідачем винесено вимогу "Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією в Іванівській районній державній адміністрації" від 25.10.2011 р. № 21-08-16-14/6346.
		Суд вважає дану вимогу правомірною з наступних підстав.
		Відповідно до ст.5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій з урахуванням вимог ст.18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Згідно ст.18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, за винятком спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики і його територіальних органів, та місцеві органи виконавчої влади з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації регуляторної політики...
		Граничну чисельність структурних підрозділів визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій".
		Пунктом 4 даної Постанови визначено, що у складі апарату районних державних адміністрацій, їх самостійних управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади в районах та містах обласного значення можуть утворюватися (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу) відділи з чисельністю працівників не менш як 3 одиниці та сектори з чисельністю працівників не менш як 2 одиниці. 
		Під час ревізії встановлено, що в Іванівській районній державній адміністрації створено відділи, чисельність працівників в яких менше, ніж 3 одиниці, що не заперечується в судовому засіданні представником позивача.
		Таким чином, позивачем було допущено порушення п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій".
		Відповідно до п.4 вказаної Постанови у разі недоцільності утворення у складі апарату місцевих державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади підрозділів, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, для виконання окремих функцій вводяться посади відповідних спеціалістів.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006, № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" визначено розміри посадових окладів начальників відділів, секторів та спеціалістів, згідно яких розмір посадового окладу начальника відділу відрізняється від розміру посадового окладу головного спеціаліста.
		Згідно вимог п.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачами для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Проведеним розрахунком встановлено, що за період з 01.03.2006 р. по 01.09.2011 р., внаслідок невірного визначення окладів працівників відділів, за КПКВ 7911010 завищено потребу на заробітну плату, яку визначено в сумі 190985,63 грн., з них за КЕКВ 1111 "Заробітна плата" на суму 140018,79 грн. та за КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату" на суму 50966,84 грн. 
		Таким чином, в порушення п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, позивачем не дотримано вимог в частині забезпечення суворого режиму економії під час визначення обсягів видатків при врахуванні об'єктивної потреби в коштах установи, що призвело до завищення бюджетних призначень на видатки по заробітній платі, які протягом вказаного періоду профінансовано та використано на загальну суму 190985,63 грн.
		Також суд вважає, що в судовому засіданні є підтвердженим факт нецільового використання коштів районного бюджету на проведення заходів фізкультурно-спортивної спрямованості в сумі 65208,67 грн. Кошти районного бюджету спрямовувались на забезпечення участі спортсменів та команд району у спортивних заходах вищого рівня (обласного значення), використовувались на оплату проїзду, харчування та проживання спортсменів і тренерів. Ці заходи повинні здійснюватись за рахунок бюджетних призначень головних розпорядників - виконавців заходів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Якщо змагання були обласного рівня, то вони повинні фінансуватися з державного та обласного бюджету, або за рахунок коштів району, отриманих з інших джерел, ніж бюджетне фінансування. Та обставина, що видатки спрямувались на виконання затверджених програм, відповідних розпоряджень та доручень голови обласної державної адміністрації, голови районної державної адміністрації, не звільняє позивача від відповідальності за нецільові витрати.
		При цьому суд зазначає, що основним нормативно-правовим документом, що регламентує правовідносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, є Бюджетний кодекс України. Згідно п.3 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до чинного законодавства України.
		Статтею 70 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88 - 91 цього Кодексу. 
		Відповідно до п.6 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на: державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і споруд місцевого значення, тобто, районного значення для районного бюджету
		Згідно з вимогами Законів України про Державні бюджети України на 2006-2010 роки, встановлено, що якщо з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які мають проводитися згідно з Бюджетним кодексом України з іншого бюджету, така дія кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів. Обсяги цих видатків безспірно вилучаються з відповідного місцевого бюджету до Державного бюджету України органами Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в тому числі і за рахунок зменшення трансфертів відповідному місцевому бюджету на відповідну суму.
		Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ч.3 ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Оскільки судом не встановлено порушень відповідачем вимог законодавства, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. 
		Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 15-163, 167 КАС України, суд -
		 
		постановив:
		 Відмовити в задоволенні позову Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про скасування п.п.2, 2.1, 6 вимоги від 25.10.2011 р. № 21-08-16-14/6346. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2011 р. 
		 Суддя Бездрабко О.І. 
		 кат. 9.3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...