Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-384/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1-384 
		2011р. 
		ВИРОК 
		Іменем України 
		 05 грудня 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі: 
		Головуючого – судді          Корольової Г.Ю., 
		при секретарі          Наливайкіній Н.Л.. 
		за участю прокурора       Кириченко Г.М.,  
		захисників             ОСОБА_1,  
		ОСОБА_2,  
		ОСОБА_3,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальну справу за обвинуваченням  
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого 24.06.2010 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області по ст.ст. 296 ч.4, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки 
		за ст. ст. 296 ч. 4, 186 ч.2  КК України,  
		ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7 кім. 807/2 м. Суми, раніше не судимого, 
		за ст. ст. 27 ч. 5, 296 ч.2 КК України,  
		 Встановив: 
		     16.07.2011 року ОСОБА_4 маючи на меті вчинити хуліганські дії стосовно жителя ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6, вирішив залучити до виконання таких дій співучасника з числа своїх знайомих, запропонувавши ОСОБА_5 поїхати з ним в с. Комиші, повідомивши останньому мету поїздки та свої наміри щодо вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_6, на що ОСОБА_5 погодився на його пропозицію. Після цього, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 бажаючи бути не викритими у вчиненні запланованого злочину, взяли із собою в’язані шапочки-маски як засоби для маскування та ОСОБА_4 взяв із собою аерозольний газовий балончик із сльозоточивим газом, тобто заздалегідь його заготовив для спричинення тілесних ушкоджень і після цього вказані особи на автомобілі «ЗАЗ-Даewoo» моделі Т13110, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_5 орендував у м. Суми і під керуванням останнього, приблизно 00 годині30 хвилин 17.07.2011 року приїхали в с. Комиші Охтирського району, Сумської області і 02.30 годин слідуючи на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_5 по вул. Київській в с. Комиші ОСОБА_4 побачив ОСОБА_6, який йшов із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і запропонував ОСОБА_5 вчинити стосовно ОСОБА_6 хуліганські дії, на що ОСОБА_5 погодився і розвернув автомобіль, рухаючись назустріч ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою маскування себе, наділи на голови маски-шапочки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи взаємоугоджено, грубо порушуючи громадський порядок, з метою явної неповаги до існуючих загальноприйнятих норм поведінки, маючи на меті самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, застосовуючи як привід надуманий конфлікт в минулому між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, під*їхали до цих осіб і ОСОБА_4 відчинивши скло у дверях автомобіля та не виходячи з нього, за допомогою газового балончика, який він заздалегідь заготовив для спричинення тілесних ушкоджень, бризнув у бік ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із газового балончика. В результаті хуліганських дій, потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку легкого ступеню кон*юктиви обох очей. 
		   Крім цього, ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний намір, не домовляючись з ОСОБА_5 про вчинення заволодіння чужим майном, побачивши безпорадний стан потерпілій від хуліганській дій ОСОБА_9, вийшов із автомобіля, який ОСОБА_5 зупинив для провітрювання від бризкання балончику,  наздогнав ОСОБА_7 та із застосуванням насильства, що виразилося у бризканні у бік потерпілій ОСОБА_9 сльозоточивим газом із аерозольного балончика, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 розуміє протиправний характер його дій, відкрито заволодів у нею сумкою, в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа-5610» з СІМ-картою мобільного зв’язку «МТС» та гроші в сумі 11 грн. Вартість викраденого майна згідно з висновком товарознавчої експертизи становить: жіноча сумка – 178 грн. 20 коп., мобільний телефон «Нокіа -5610» - 394 грн.40 коп., вартість СІМ-картки стартового пакету оператора мобільного зв’язку «МТС» 10 грн., завдавши матеріальної шкоді потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 593 грн.60 коп. та в результаті застосування щодо ОСОБА_7 насильницьких дій, її були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку легкого ступеню кон*активи обох очей.  
		    Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину свою спочатку визнав частково, а потім  повністю і пояснив, що протягом 5 років перебуває у дружних стосунках з ОСОБА_4 і в середині літа купили шапочки-маски для гри в пейнтбол, а 16.07.2011 року зустрілися з ОСОБА_4 і він запропонував поїхати в с. Комиші, де він проживає, що розібратися з хлопцем, який його принижує і він погодився, оскільки у нього немає батька і він вирішив йому допомогти. Взявши автомобіль на прокат зеленого кольору, забрав ОСОБА_4 та його дівчину, з якою він проживав разом ОСОБА_10 і поїхали в с. Комиші Охтирського району, куди приїхали близько 23 години, де ОСОБА_4 показав село і зупинилися біля клубу і коли закінчилися дискотека, поїхали по направленню до м. Охтирка і коли побачили того хлопця, який ображав ОСОБА_4, попросив розвернути автомобіль та під’їхати ближче до людей, в групі який був обидчик. Послухав ОСОБА_4 та розвернув автомобіль і під’їхав ближче до людей, одягнувши шапочки і ОСОБА_4 в цей час відчинив вікно і бризнув з балончика, багато газу попало в салон, розвернув автомобіль і зупинив, щоб провітрити його, а в цей момент ОСОБА_4 вибіг із салону автомобіля і побіг, а коли повернувся, у нього в руках була жіноча сумочка, а потім бачив як ОСОБА_4 дістав мобільний телефон, а сумку викинув у вікно біля м. Лебедин. Визнає, що сприяв ОСОБА_4 скоєнню хуліганських дій відносно потерпілій ОСОБА_9, але не міг вбачати застосування ним газового балончика, оскільки не обговорювали з ним застосування газового балончика, а бажав допомогти розібратися з обидчиками. 
		   Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину свою не визнав повністю та пояснив, що дійсно 16.07.2011 року вирішили з ОСОБА_5 поїхати в с. Комиші, де він живе і там погуляти, взявши на прокат автомобіль «Део» зеленого кольору. Перед тим як брати автомобіль, взяв із собою шапочку-маску, щоб показати своїм знайомим та поклав її в бардачок автомобіля і ввечері поїхали разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в с. Комиші, але перед тим йому сказав:»Хочу я керувати автомобіль і якщо не даєш мені керувати, то і не поїду гуляти» і ОСОБА_5 передав кермо, на останній заправки з виїзду м. Охтирка були біля 24 години, де була перезміна, почекали і поїхали в с. Комиші, де покаталися, постояли біля клубу, потім сів за кермо і після закінчення  дискотеки поїхали по вул. Київській, а поблизу посадки шли ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 і коли приїжджали мимо них, то сказав ОСОБА_5, що там йде хлопець, який робить погані вчинки, ОСОБА_5 сказав, щоб я розвернуся поспілкуватися з ним, на що він погодився та розвернув автомобіль, а група почала переходити на другу сторону, переїхав те ж на другу сторону, ОСОБА_6 йшов перший і ближче до автомобіля. Зупинив автомобіль, а ОСОБА_6 продовжував рух, а цей час ОСОБА_5 відкрив вікно і у натовп бризнув з балончика, який належав ОСОБА_4 та знаходився на панелі автомобіля. Всі почали тікати, він почав рухатися, розвернув автомобіль і побачив, що Богдан падає та почала перебігати дорогу перед автомобілем, ОСОБА_5 сказав, щоб зупинитися, він зупинився, так як автомобіль був його, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, що там відбувалося не бачив, він повернувся і сказав, щоб їхати, та побачив у нього сумку і запитав:»Навіщо ти забрав?», але він промовчав. А потім достав телефон червоного кольору. На заправку в с. М. Павлівка ОСОБА_5 заїжджав сам, а вони з ОСОБА_10 вийшли тому, що на заправки працював брат ОСОБА_6 і міг їх бачити. Вікторія те ж проживала в с. Комиші. Назад їхали через м. Лебедин і за кермом їхав ОСОБА_5 тому, що він втомився. На наступний день ОСОБА_5 запропонував купити у нього телефон, але як повідомив, що це інший телефон, а не цей, що він забрав у ОСОБА_9 і він погодився і купив у нього за 100 грн., а через деякий час, коли перебував у м. Охтирка подарував його своїй сестрі ОСОБА_11, а пізніше їй зателефонували працівники міліції і сказали, щоб вона прийшла до міліції для впізнання і вона повідомила, що телефон подарував їй я і вона дала мій номер телефону і ОСОБА_12 йому зателефонував і прохав приїхати до міліції, на що він відповів:» Присилайте повістку, або самі приїжджайте, я не в розшуку, а перебуваю в с. Комиші» і тоді приїхав до нього дільничий разом з ОСОБА_12 і почали вибивати покази і закрили на 15 діб, щоб не міг вплинути на слідство. А коли давала покази ОСОБА_10, то чув крик її та плач і вимагали від нею покази проти нього. Про застосування газового балончика з ОСОБА_5 не домовлялися, про те, щоб скоювати інші злочини, те ж не домовлялися. 
		     Не зважаючи на не визнання підсудним ОСОБА_4 вини в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.4, 186 ч.2 КК України, його винність та винність підсудного ОСОБА_5 підтверджується показами потерпілої, свідками та зібраними матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні.  
		    Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що в ніч на 17 липня біля близько третьої години в с. Комиші Охтирського району Сумської області поверталися з дискотеки з ОСОБА_8 та ОСОБА_6. Йшли по вул. Київській, обігнав автомобіль «Део-ланос» зеленого кольору. На початку вулиці, машина розвернулася і виїхала на зустрічну смугу руху і їхала на них і щоб уникнути наїзду, перейшли більше до середини проїжджої частини, а коли порівнялися з передньою пасажирською дверкою, машина зупинилася, вікно відчинилося і чимсь бризнули в очі, не зрозуміли, що це було і почали тікати, хто куди. Спочатку присіла, а ОСОБА_6 кричав:»Тікайте», перебігла дорогу і побачила, що машина розвертається і майже добігла до паркана і впала на коліно і побачила, як відкрилася дверка на передньому пасажирському сидінні і вийшов хлопець середнього зросту у світлих кросівках та підбіг до неї, бризнув з балончика, закрилася кофтою, а на плечі була сумочка, він її смикнув і більше нічого не бачила, бо дуже злякалася. Знайшла інших, зателефонували брату ОСОБА_6 і коли він приїхав, йому розповіли. Коли перший раз бризнули з балончика, її попало в очі та обличчя і все пекло. В сумочки був телефон, який їй повернули працівники міліції та косметика і 11 гривень. З цивільним позовом не зверталися і не бажає.  
		   Свідок ОСОБА_13 суду показав, що поступила інформація про грабіж у с. Комиші і по сім-карті, яка була вставлена в мобільний телефон, який вкрали у потерпілій, належить сестрі ОСОБА_4 Вона була запрошена до міліції і повідомила, що даний телефон її подарував брат ОСОБА_4, а вона його продала в магазині «Славна». Про те, де взяв телефон брат, не повідомляв. Наступного дня ОСОБА_4 був доставлений в райвідділ і спочатку розповідав, що в м. Суми познайомився з якимись або армянами, або циганами, яких попросив приїхати в с. Комиші і розібратися з старшим братом потерпілого і вони пізніше віддали йому цей телефон, який він потім подарував своєї сестрі. Це він розповідав по дорозі до райвідділу. По приїзду в райвідділ почав розповідати, що в с. Комиші приїхав разом з ОСОБА_5 , якого попросив розібратися з старшим братом потерпілого і з собою взяли маски та газовий балончик, а автомобіль ОСОБА_5 взяв на прокат «Део» і разом з ними поїхали його співмешканка ОСОБА_10. Зі слів ОСОБА_10, помінялися з ОСОБА_5 місцями за кермом тому, що ОСОБА_5 погано їздить. Приїхавши в с. Комиші і побачивши молодшого брата того, з ким хотіли розібратися, а в компанії була і дівчина. ОСОБА_10 сказав:»Ось пішов той хлопець», машина розвернулася, ОСОБА_5 вискочив, бризнів балончиком і забрав телефон і сумку. Після чого заправилися в с. Мала Павлівка і поїхали в м. Суми, де ОСОБА_5 висадив, кожний забрав свою шапочку, а газовий балончик викинув, був пустий. ОСОБА_10 сказав, що шапочка знаходиться у м. Суми, у співмешканки. Коли допитував ОСОБА_10, то була п’ятниця і він обіцяв приїхати разом з співмешканкою в неділю і привезти шапочку, але зателефонував і сказав, що не виходить приїхати, а приїдуть пізніше, а коли приїхали, то співмешканка сказала, що шапку викинула. Потім ОСОБА_4 затримали, а потім привезли і ОСОБА_5, який сказав, що в с. Комиші приїхали за проханням ОСОБА_4 розібратися з обидчиком і віддав шапку добровільно. Говорив все так як і ОСОБА_4, тільки за кермом був він, а з автомобіля виходив ОСОБА_4 Коли допитували перший раз ОСОБА_10, то вона сказала спочатку, що за кермом був ОСОБА_4 під час нападу, а коли її повідомили за відповідальність за неправдиві покази, то вона сказала, що з таким більше жити не буде і розповіла, що за кермом знаходився ОСОБА_5 і вибачалася перед ОСОБА_5, що вона спочатку говорила неправду. Під час знаходження у камері ОСОБА_4 намагався сказати правду і викликав для цього слідчого у вихідний день, давав пояснення. Тиску ніякого не було, ні на ОСОБА_4, ні на ОСОБА_10. 
		   Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив покази свідка ОСОБА_12 в частині приїзду до будинку ОСОБА_4 в с. Комиші, оскільки йому саме було відомо місце його проживання як дільничим даної дільниці і коли їхали до Охтирського МВ, ОСОБА_4 розповідав з приводу викраденого мобільного телефону, що на продовольчому ринку попрохав малознайомих йому людей розібратися з його односельцями і вони йому привезли даний телефон. 
		  Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що до неї в кабінет заводили ОСОБА_10 і в присутності ОСОБА_5 вибачалися, але з приводу яких питань, її не відомо. 
		   Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в ніч з 16 на 17 липня 2011 року поверталися з дискотеки додому в с. Комиші разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, біля клубу бачив автомобіль «Део», він поїхав прямо, пройшли метрів 300, якась машина їхала назустріч і зупинилася на обочині, йшов перший, а за ним Богдан та ОСОБА_8, відкрилося вікно і звідти в очі бризнули з балончика, присів і сказав дівчатам, щоб вони тікали, побіг і сам, рядом бігла ОСОБА_8 і запитав у неї про ОСОБА_7, але її не було. Потім машина розвернулася і поїхали, підійшла Богдан і сказала, що у неї зірвали сумочку, побіг вмиватися до колонки, бо все пекло. Зателефонував старшому брату. Він працював на заправці, через деякий час приїхав брат і сказав, що автомобіля на заправці не було. Потім він поїхав на роботу і всі розійшлися по домам. Хто сидів в автомобілі, він не бачив. Брат про свої стосунки з ОСОБА_4 не розповідав. 
		  Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що на її телефон зателефонувала і попрохали прийти до міліції і запитали про телефон, який здала в магазин «Славна» і коли ОСОБА_12 сказав, що це за телефон, віддала гроші і повернула телефон і розповіла, що телефон подарував брат – ОСОБА_4 і у неї він був 2-3 дня і телефонувала рази 2 , а потім вона його продала за 400 грн. тому, що у неї був свій телефон.             
		  Свідок ОСОБА_10 суду показала, що з ОСОБА_4 вона проживала в одній квартирі, ніяких стосунків між ними не було, ОСОБА_5 є друг. 16 липня 2011 року прийшла з роботи і почула, що ОСОБА_4 збирається в с. Комиші, де і вона проживала, поїхати разом з ОСОБА_5 і попросила, щоб взяли і її погуляти. Вийшли з під’їзду і зустріли ОСОБА_5, який був на автомобілі і поїхали в с. Комиші. За кермом був ОСОБА_5, але вів не дуже гарно і за кермо сів ОСОБА_4 Перед м. Охтиркою помінялися місцями. В с. Комиші приїхали після 24 години і каталися по селу, а потім сказала, що треба їхати додому і о другій годині поїхали і вже дрімала. Вони побачили, що хтось йде вулицею і розвернулися, потім ОСОБА_5 надів маску, йшли троє чоловік: один хлопець і двоє дівчат. ОСОБА_5 відчинив вікно і бризнув на людей балончиком, потім розвернулися і автомобіль зупинився. ОСОБА_5 відкрив дверку і вийшов, швидко повернувся і поїхали далі. Почула від ОСОБА_4 слова:»Що ти зробив?», ОСОБА_4 не захотів їхати на заправку, разом з ним вийшли з машини, а ОСОБА_5 поїхав на заправку, потім забрав і поїхали додому, по дорозі заснула і проснулася вже в м. Суми. Коли викликали в міліцію, то запитали за телефон, все розповила ОСОБА_12 і поїхала додому, а 2 вересня 2011 року з ОСОБА_4 були в м. Охтирка вже на автовокзалі і зателефонували, щоб ОСОБА_4 прийшов у райвідділ, а через 20 хвилин і запросили її. Прийшла до ОСОБА_12 в кабінет і він почав кричати і погрожувати і казати, щоб писала, що це зробив ОСОБА_4, а то посадять її і тому написала на ОСОБА_4, потім провели очну ставку. Боліла спина і голова і пішла не до себе додому, а до сестри ОСОБА_4 і все розповила. В неділю пішла до прокуратури сказати, що дала неправдиві покази, але не працювали і поїхала в с. Комиші, а потім поїхала в лікарню в м. Охтирка, бо погано почувала і лікувалася в неврологічному відділенні і попрохала дати направлення в м. Суми, але в м. Сумах не лікувалася, а приймала таблетки тому, що сказали, що немає такої апаратури, щоб дослідити голову. Телефонували з міліції і питали, що зі мною трапилося. Дійсно до лікарні приїжджав працівник прокуратури, повіз в прокуратуру і написала заяву, що не має претензій до ОСОБА_13 
		   Під час досудового слідства свідок ОСОБА_10 неодноразово змінювала свої покази відносно скоєння підсудним ОСОБА_4 злочинних дій і свої стосунки з ним як співмешканця, що судом розцінювається як прикриття його участі у скоєнні злочинів, намагання допомогти йому на уникнення відповідальності за вчиненні злочину. Так, при допиті її на досудовому слідстві від 02 вересня 2011 року вона пояснила, що в м. Суми проживає протягом 4 років, а останні 4 місяця проживає спільно з хлопцем ОСОБА_4 на квартирі і 16 липня 2011 року біля 21-22 години повернулася з роботи і прийшла додому разом з ОСОБА_4 і відразу ж поїхали з ОСОБА_5 на автомобілі «Део» в с. Комиші. За кермом автомобіля всю дорогу був ОСОБА_5. Зупинилися біля клубу в с. Комиші і з машини ніхто не виходив. А коли їхали по вул. Київській додому, то ОСОБА_4 сказав, що там іде ОСОБА_6 і попросив ОСОБА_5 розвернути автомобіль і десь в районі мельниці розвернулися і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 наділи шапочки у вигляді масок і проїхавши приблизно 100 метрів у бік с. Комиші, то ОСОБА_5 звернув на зустрічну смугу дороги і ця молодь, де виявилися ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, опинилися з правої сторони автомобіля біля дверки пасажира, де сидів ОСОБА_4, який відчинив скло у вікні і протягнувши руку на вулицю у бік ОСОБА_6 бризнув із аерозольного балончика. Цей балончик раніше бачила у ОСОБА_4, він його купив для самозахисту, коли забирає її з роботи. Потім ОСОБА_5 поїхав прямо у бік центру с. Комиші, а ОСОБА_4 сказав ОСОБА_5, щоб той розвернувся і він послухав. Саме в цей момент перебігла дорогу дівчина, яка бігла в бік жилого будинку, але впала на траві, ОСОБА_5 сидів на своєму місці, а ОСОБА_4 вийшов з машини і побіг за Богдан і повернувся через 20-40 секунд і у нього в руках була сумка білого кольору. Як саме забирав не бачила, бо було не видно. Дуже перелякалася. ОСОБА_4 роздивлявся сумку і знайшов мобільний телефон «Нокіа 5610». Не доїжджаючи до заправки, ОСОБА_4 сказав, що залишається на вулиці і на заправку не піде, бо не хоче попастися на очі брата ОСОБА_6, який працює на заправку і разом з ним залишалась і вона. Між ними ніякої розмови не було, щоб відбирати сумку. Дуже кричала на них, ОСОБА_4 вирішив телефон залишити себе. Коли приїхали додому, то ОСОБА_4 забрав шапочку, телефон. Наступного дня шапочку викинула, щоб ніде її не використовував, а телефон не находила. Збиралася повідомити про ці дії міліцію, але боялась за себе. 
		   При очній ставці від 02 вересня 2011 року з ОСОБА_4, свідок ОСОБА_10 підтвердила свої первісні покази, з яких вбачалось, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5 під час хуліганських дій на вул. Київській у с. Комиші Охтирського району Сумської області, та з газового балончику у натовп бризнув саме ОСОБА_4, з машини вибіг те ж ОСОБА_4 і повернувся із сумкою білого кольору і телефон залишив собі.   
		   Пізніше на досудовому слідстві дійсно ОСОБА_10 змінила покази, стверджуючи, що первісні покази були дані під фізичним та психічним тиском працівників міліції, а саме ОСОБА_12, що вона звернулася до медичного закладу за допомогою з приводу головного болі та хребту, їй було видано направлення до суддово-медичного експерту з прокуратури, направлення до м. Суми для обстеження голови, але її твердження спростовуються, по-перше, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_12 з приводу застосування фізичного насильства та психічного впливу на свідка ОСОБА_10, яку вона отримала 12.09.2011 року і не оскаржувала, а при дачі пояснення пом. прокурора від 06 вересня 2011 року ОСОБА_10 вказувала, що претензій до ОСОБА_12 не має, ніхто з працівників міліції не бив як по обличчю, так і по іншим частинах тілу, заява до Охтирської міжрайонної прокуратури була написана з той причини, що перебувала у стані сильного нервового хвилювання та переживала за свою долю. 
		 Як вбачається з проведення допиту в якості свідка ОСОБА_10 02 вересня 2011 року, допит проводився слідчим Голівець Т.В., а ні ОСОБА_13, очна ставка те ж проводилася слідчим Голівець Т.В., а скарг відносно даного слідчого від ОСОБА_10 не надходило. 
		  Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_10 не зверталася на огляд на стан визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а сама ОСОБА_10 підтвердила, що коли була направлення на лікування у м. Суми, то вона уже не зверталася і на обстеження з приводу болі голови не обстежилася. З медичної картки свідка ОСОБА_10 вбачається, що від проведення УЗІ вона відмовилася. Скарги ОСОБА_10 з приводу її хвороби підпадають з огляду на вищенаведене сумніву і намагання ввести в оману як працівників міліції, так і учасників судового процесу. В судовому засіданні була оглянута відеодиск за участю ОСОБА_10, на який вона показувала подряпини на спині, але на даному диску була відсутня дата зйомки та не було видно синця під оком, на який вказувала ОСОБА_10, а допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, який є не рідним батьком ОСОБА_10 показав, що вона приїжджала додому після лікарні і бачив синець, але хто наніс синець йому не відомо. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що сестра ОСОБА_4 працює медичною сестрою Охтирської ЦРЛ і до якої ОСОБА_10 звернулася після допиту у міліції, але як вбачається з медичної її картки повністю обстеження не закінчила. Всі дані факти викривають свідка ОСОБА_10 про надання неправдивих показів відносно ОСОБА_18 та обмовляти його у вчиненні злочинів.  
		  У справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства показань від свідка ОСОБА_10 протиправним способом, а свідчення підсудного ОСОБА_5 щодо обставин вчинення злочинів в основному узгоджуються між його показами як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства та підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7 
		  Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що в обличчя нікого не бачила при застосуванні газового балончику з автомобіля, так при нападі на неї та викраденні сумки, але вона бачила взуття, а саме кросівки білого або світлого кольору і тільки в судовому засіданні з показань самого підсудного ОСОБА_4 було встановлено, що він був взутим в кросівки сірого кольору, а свідок ОСОБА_10 говорила про те, що ОСОБА_4 був взутий у туфлі. Про те, що ОСОБА_5 був взутим у берці, ніхто з них не спростував, а тому не має у суду підстав для сумніву в показаннях ОСОБА_5  
		   Крім того, свідком ОСОБА_10 постійно змінювалися покази стосовно її відношень з ОСОБА_4 протилежні покази були дані як під час досудового слідства, так і під час судового слідства, де вона спочатку стверджувала, що співмешкала з ним, а потім як друзі, односельці і проживали в різних кімнатах – під час проведення очної ставки з ОСОБА_5, а в судовому засіданні встановлено, що одна кімната була зачинена і проживали в однієї кімнаті. 
		  Розбіжності показань між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з приводу перебування за кермом автомобіля під час поїздки в с. Комиші: ОСОБА_4 стверджував, що відразу же в м. Суми поставив вимогу, що або він сідає зараз за кермо, або зовсім не поїде. ОСОБА_10 стверджувала, що за кермом з м. Суми їхав ОСОБА_5, що підтвердив і сам ОСОБА_5, а пізніше біля м. Охтирка поїхав ОСОБА_4 
		  Що стосується стверджень ОСОБА_10, що вони їхали погуляти в с. Комиші 16 липня 2011 року спростовується їх показами, з яких вбачається, що по приїзду в с. Комиші, ніхто з автомобіля не виходив, тобто мета прогулянки відпадає. Саме ОСОБА_10 та ОСОБА_4 були мешканцями с. Комиші Охтирського району, Сумської області, ОСОБА_5 ні жодного разу в с. Комиші не бував, приводів для застосування фізичного насильства відносно кого-небудь в даному селі не було, а тому підтверджуються його покази відносно розібратися в стосунках саме з ОСОБА_6 і не заперечував проти того, що він дав згоду допомогти розібратися з ним і з цією метою поїхали в с. Комиші та взяли із собою маски-шапочки, щоб не впізнали саме ОСОБА_4, якого знав ОСОБА_6 та інші мешканці села. 
		  З аналізу показань самого ОСОБА_4 вбачаються розбіжності з його ж показами та з показами ОСОБА_5 та свідками з приводу їх приїзду на заправку в с. Мала Павлівка, де ОСОБА_4 та ОСОБА_10 залишилася неподалік від неї, а ОСОБА_5 один поїхав на заправку і ОСОБА_4 в судовому засіданні сказав, що коли він повернувся, то почав говорити, що там бігає ОСОБА_6 і скаржиться на опіки очей своєму брату, але таких свідчень не підтвердила ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_5, ні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, які підтвердили, що брату він телефонував по мобільному і з місця злочину не відлучався до приїзду брата. 
		   З показань ОСОБА_4 вбачається його авторитарність по відношенню до ОСОБА_5, а саме: «Якщо я не поведу автомобіль, я не поїду зовсім», «На заправку для заправки автомобіля не піду», «колесо міняти не буду», «сідай за кермо, а то я втомився», тобто мав перевагу і командуванні і тому суд схиляється до показань ОСОБА_5, який сприяв розкриттю злочину – добровільно віддав шапочку-маску камуфляжного кольору, ОСОБА_10 шапочку, яку застосовував ОСОБА_4 викинула для покриття слідів злочину. Як підтвердили і ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 газовий балончик дійсно належав ОСОБА_4, який небі то він придбав для самозахисту. Мобільний телефон, який був викрадений у ОСОБА_7 знаходився саме у нього, ОСОБА_4, який він подарив своєї сестрі ОСОБА_19 і вона підтвердила даний факт.  
		  Ствердження ОСОБА_4, що його покази заступником начальника Охтирського МВ УМВС України ОСОБА_12 були написані за власним сценарієм, а потім переписані слідчим Голівець Т.В. спростовуються їх розбіжностями, та при цьому суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 був допитаний раніше ОСОБА_10, ОСОБА_5 і особисто дав детальні пояснення і вказував на деталі, які могли бути відомі лише особам, причетними до злочину, що підтверджується в ході досудового слідства і судового слідства. А саме ОСОБА_4 детально розповідав щодо застосування шапочки і про це не було відомо ОСОБА_12, проживав у своєї дівчини, за кермом перебував ОСОБА_5, а побачивши ОСОБА_6, розповів, що з його братами ОСОБА_14 та Богданом неприємні стосунки, а в судовому засіданні вже показав, що сам ОСОБА_6 поганий хлопець. Крім того, показав, що бачив як ОСОБА_5 забрав у Богдан білу сумочку, а пізніше при допиті в якості обвинуваченого вказував, що не бачив як ОСОБА_5 забирав сумочку. Потім показав таку деталь, яка не була відома ОСОБА_12, що в сумочки були гроші не великі та косметика. Про такі деталі не було відомо і ОСОБА_5 А при допиті в якості обвинуваченого від 20 жовтня 2011 року вже говорить про те, що зміст сумочки йому не відомо. В первинних показах ОСОБА_4 говорив, що сумочку ОСОБА_5 викинув за с. Комиші, а пізніше – між с. Чупахівкою та м. Лебедином. З приводу шапочки-маски – в показах в якості обвинуваченого ОСОБА_4 показав, що у нього шапочки не було, а це спростовується показами ОСОБА_10, яка сказала, що була і вона в послідуючому її викинула, що коли придбав ОСОБА_5 свою шапочку йому не відомо та для якої мети те ж невідомо, а в судовому засіданні ОСОБА_4 сказав, що шапочку свою ще днем залишив у автомобілі і вона перебувала там під час вчинення злочину і з приводу придбання шапки в судовому засіданні пояснив, що разом придбали для гри пейнтбол і в первинних показах стверджував, що шапки придбали разом. В показах в якості обвинуваченого ОСОБА_4 сказав, що не бачив куди викинув ОСОБА_5 сумочку тому, що було темно, а в судовому засіданні стверджував, що при нападі на потерпілу вже було світло. Що стосується продажу телефону – первинні покази: ОСОБА_5 запропонував пійти продати телефон, але потім продав йому за 100 грн., а в показах від 20 жовтня 2011 року в якості обвинуваченого продав йому телефон, а по якій ціні не пам’ятає. В судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що в цей же день ОСОБА_5 запропонував йому купити у нього телефон, а на досудовому слідстві – через 2-3 дня після події в с. Комиші. 
		   Допитаний в якості свідка слідчий Голівець Т.В. в судовому засіданні показав, що всі покази записував саме зі слів ОСОБА_4 
		   Слідчим під час досудового слідства у зв’язку з тим, що неодноразово змінювалися покази ОСОБА_4, ОСОБА_10 було їм запропоновано проведення психофізіологічного інтерв’ю з використання поліграфу, але ОСОБА_4 відмовився, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погодилися і результати були різними. Дане дослідження судом покласти в основу вироку не може, оскільки не передбачено чинним законодавством, але при сукупності всіх обставин справи суд приходить до висновку про покладення в основу вироку показань свідка ОСОБА_10 під час проведення досудового слідства від 02 серпня 2011 року та проведення очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 і до такого висновку суд приходить з наступних підстав: як було встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 були близькі стосунки – проживання в однієї квартири, знімки, де вони цілуються, спали на одному дивані у присутності ОСОБА_5, є мешканцями с. Комиші і були зацікавлені при приїзді в с. Комиші 16 липня 2011 року, щоб їх не впізнали і не виходили з автомобіля. Привід приїзду в с. Комиші – це вияснення стосунків з братами ОСОБА_6, яких ОСОБА_5 не знав, газовий балончик належав саме ОСОБА_4, шапка, яка перебувала в автомобілі і застосовувалася при нападі чорного кольору була викинута ОСОБА_10, мобільний телефон, який був викрадений у ОСОБА_7 перебував саме у ОСОБА_4, який подарував своєї сестрі, взуття, яке побачила потерпіла ОСОБА_7 під час нападу на неї – кросівки і саме в цей вечір на ОСОБА_4 були взуті кросівки сірого кольору, на інших присутніх в автомобілі було інше взуття і це не спростовано ніким. Враховуючи викладено, суд вважає, що у ОСОБА_10 є зацікавленість в обумовленні ОСОБА_5 та причини зміни показів на користь ОСОБА_4, мотиву вчинення хуліганських дій відносно мешканців с. Комиші у ОСОБА_5 не було і навпаки, у ОСОБА_4 як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9 були і мета приїзду в нічний час підтвердилася обставинами справи. Розбіжності в показаннях як ОСОБА_4 так і ОСОБА_10 на різних стадіях розслідування справи підтверджує їх оману та намагання вигородити ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за вчиненні злочини. 
		  Підсудний ОСОБА_4 на досудовому слідстві дійсно спочатку визнавав свою вину частково і говорив про те, що до нього застосовувався психічний вплив з боку ОСОБА_12, але дане обвинувачення не знайшло підтвердження в судовому засіданні, а потім не визнавав своєї вини повністю і всю відповідальність поклав на ОСОБА_5, заперечуючи свою участь у хуліганських діях із застосуванням газового балончику, у нападі на потерпілу ОСОБА_7, але суд показання ОСОБА_4 розцінює як намагання уникнути в такій спосіб відповідальності за вчиненні злочини, враховуючи свій стан, як особа, яка звільнена від відповідальності, з випробуванням. 
		   Аналіз наведених доказів спростовує доводи ОСОБА_4 про те, що він не приймав участь в хуліганських дій із застосуванням газового балончику відносно ОСОБА_7, та відкритого заволодіння майна, поєднаний з насильством відносно ОСОБА_7, а ОСОБА_5 йому обмовив, так само як доводи ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_4 не вчиняв злочини та доводи захисника ОСОБА_4 про те, що в його діях вбачається лише приховування злочинів, вчинених ОСОБА_5    
		   Вина підсудних підтверджується і письмовим доказами:  
		протоколом огляду мобільного телефону «Нокіа», що був вилучений у ОСОБА_20, якому продала ОСОБА_19 – сестра ОСОБА_4 (а.с. 42); 
		протоколом виїмки у ОСОБА_5 шапочки-маски, в якій він перебував під час вчинення злочину (а.с. 46); 
		висновком судово-медичної експертизи № 362 від 05.09.2011 року, згідно якою у потерпілій ОСОБА_7 наявні легкі тілесні ушкодження, які вона отримала як і під час хуліганських дії із застосуванням газового балончика, так і при нападі на неї з метою пограбуванням та застосуванням газового балончику (а.с.53), а твердження захисника підсудного ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_7 не визнана потерпілою під час вчинення хуліганських дій спростовується постановами про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_4, де ОСОБА_7 визнана потерпілою від хуліганських дій обвинуваченого ; 
		висновком товарознавчої експертизи №256 від 08.09.2011 року про вартість викрадених речей у ОСОБА_7 (а.с. 61-63); 
		протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.09.2011 року за участю ОСОБА_5, в ході якого підтвердив всі свої показання про обставини події (а.с. 108-118); 
		протоколом очних ставок – між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с. 176-177), протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с. 178, 179); 
		договором прокату за №88 автомобіля ЗАЗ-Део, зеленого кольору, державний номер ВМ 8839АВ (а.с. 124-130). 
		    Таким чином, аналізуючи зібрані докази в сукупності, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не брав безпосередньої участі у хуліганстві із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - газового балончику та не приймав участі у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, як не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а його при наявності вищевказаних обставин – оренда автомобіля з метою поїхати в с. Комиші Охтирського району, Сумської області для вияснення відносин з братами ОСОБА_6, належність шапочки-маски в автомобілі та її застосування, під’їзд автомобілем до групи молоді назустріч в темну пору доби за вимогою ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме наїздом автомобіля на групу людей, а тому його дії суд кваліфікує за ст.ст. 27 ч.5, 296 ч. 2 КК України як пособництво ОСОБА_4 у вчиненні хуліганства, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, а вину у скоєнні злочинів ОСОБА_4 суд вважає доведеними у судовому засіданні у повному обсязі на підставі викладених вище доказів та обставин справи і кваліфікує його дії за ч.4 ст.296 КК України (хуліганство), тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, вчинені особою раніше судимою за хуліганство, вчинені із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення та за ч.2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.  
		    При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, осіб винних, обставини, що пом’якшують покарання та обтяжують покарання. 
		   До обставин, що пом’якшують покарання відносно ОСОБА_4 судом не встановлено, а бере до уваги обставини, які обтяжують покарання – це рецидив злочину, вчинення злочину щодо неповнолітньої особи та особу ОСОБА_4, який негативно характеризується за місцем злочину, злочини вчинив під час випробувального строку, а тому суд дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі та враховуючи його характеристику з місця навчання не обирати на максимальний строк покарання, передбачений ст. 296 ч. 4 КК України, приєднавши частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком. 
		  До обставин, обтяжуючих покарання щодо підсудного ОСОБА_21 суд визнає обставину як вчинення злочину щодо неповнолітньої особи, а    
		приймаючи до уваги обставини, які пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_5 – щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності та враховуючи його як особу, який позитивно характеризується за місцем навчання та мешкання в гуртожитку, є студентом 5 курсу, а тому у суду є підстави для застосування ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 296 ч.2 КК України у виді штрафу в прибуток держави.  
		   Цивільний позов не заявлено. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд-  
		     
		ЗАСУДИВ : 
		       ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 4, 186 ч. 2  КК України і призначити йому покарання: 
		за ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі; 
		за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді чотирьох років позбавлення волі. 
		Застосувавши ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 24.06.2010 року Охтирського міськрайонного суду Сумської області у виді одного року шести місяців і ОСОБА_4 остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у вигляді п*яти років шести місяців позбавлення волі.  
		     Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити попередній – утримання під вартою. 
		     Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з часу затримання – з 02.09.2011 року. 
		     ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст.ст. 27 ч.5, 296 ч.2 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу розміром 8 500 грн. у прибуток держави. 
		    Запобіжний захід залишити попередній ОСОБА_5 – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу. 
		    Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДКЕЦ при УМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892 на рахунок 31256272210011, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області МФО 837013 за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 168,84 грн. 
		   Речовий доказ – шапочку-маску камуфляжного кольору, яка знаходиться на зберіганні у камері схову Охтирського МВ УМВС України в Сумській області – знищити. 
		   Речовий доказ – мобільний телефон «Нокіа 5610», який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_7 вважати переданим потерпілій. 
		    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з дня проголошення через Охтирський міськрайонний суд Сумської області, а засудженим, який перебуває під вартою – в цей же строк з дня отримання копії вироку. 
		  Суддя Охтирського  
		міськрайонного суду                ОСОБА_22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...