Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0470/5093/11 : не визначено.
Надіслано судом: 15.11.2011. Зареєстровано: 30.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2012.
Дата набрання законної сили: 04.01.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.11.2011< копія >
		 
		 ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/5093/11 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіЛуніна О.С. <Текст > 
			при секретаріКалині В.М.  
				 за участю сторін:
			
			від відповідача Міщенко П.М.
		
		представник третьої особи Квач В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/5093/11 за позовом Міністерства інфраструктури України, як правонаступника Міністерства транспорту та зв`язку України, до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа Державне підприємство «Придніпровська залізниця»про визнання неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2011 р. позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради(далі КП ДМБТІ), третя особа Державне підприємство «Придніпровська залізниця») в якому просив:
		- визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська, що знаходиться в повному господарському віданні ДП «придніпровська залізниця».
		- зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська, що знаходиться в повному господарському віданні ДП «придніпровська залізниця».
		17 серпня 2011 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв`язку з реорганізацією Міністерства транспорту та зв`язку України і створенням його правонаступника Міністерство інфраструктури України, Міністерство транспорту та зв`язку України було замінено на належного позивача, - Міністерство інфраструктури України.
		Правонаступництво Міністерства інфраструктури України підтверджується Указом Президента України №1085/10 від 09.12.2010 р. та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №366998 від 14.02.2011р.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2009 р. було визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська, що знаходиться в повному господарському віданні ДП «придніпровська залізниця»без додаткових актів вводу в експлуатацію. Відповідач відмовив у здійсненні реєстрації права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на вищенаведене нерухоме майно на підставі такого рішення суду. Позивач вважає таку відмову відповідача безпідставною та необґрунтовано, а його дії протиправними
		Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Проте, від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив адміністративний позов задовольнити та розгляд справи провести без його участі.
		Відповідач проти адміністративного позову заперечував посилаючись на обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення про відмову у державній реєстрації права власності. 
		У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. 
		Представник третьої особи у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази та заслухавши пояснення учасників процесу суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 13 жовтня 2009 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №16/203-09 визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України право власності на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у м. Дніпропетровську, що знаходиться в повному віданні ДП «Придніпровська залізниця».
		Відповідно до довідки Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2010р. №16/203-09, зазначене рішення Господарського суду Дніпропетровської області станом на 16.07.2010р. вважається таким, що набрало законної сили. 
		Для реєстрації права власності на вищенаведене нерухоме майно, Міністерство транспорту та зв`язку України звернулось з відповідною заявою до відповідача.
		16 серпня 2010 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України право власності на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у м. Дніпропетровську, що знаходиться в повному віданні ДП «Придніпровська залізниця».
		В обгрунтування свого рішення відповідач посилався на те, що п.3.3 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р., передбачено, що реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Разом з тим, відповідач у своєму рішенні зазначив, що відповідно до даних поточної інвентаризації, проведеної КП ДМБТІ, станом на 12.01.2010 року, встановлено, що у 1985 році до приміщення №106 самочинно побудовано ганки з козирком літ. а2, а3, які підлягають введенню в експлуатацію, про що є відповідний штамп у технічному паспорті у відповідності до вимог ст. 331 ЦК України та п. 1.6. Тимчасового положення. За таких обставин, відповідачем було рекомендовано звернутись до інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.
		Суд вважає такі дії відповідача протиправними, а рішення від 16.08.2010р. необґрунтованим з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		У відповідності до пункту 9 частини 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обовязковість рішення суду. 
		Приписами ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України. 
		Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. 
		Приписами ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»також передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду. 
		Згідно до п. 10 Переліку, що є Додатком № 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (зі змінами та доповненнями), правовстановлюючим документом, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
		Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені. 
		У той же час, ч. 3 ст. 24 цього ж Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав, не передбачених цим Законом, заборонена. 
		Підпунктом 1.4. пункту 1 Тимчасового положення(в редакції на час звернення позивача до БТІ) визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
		Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови Міністерству транспорту та зв`язку України у реєстрації права власності на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області є неправомірними, безпідставними та необґрунтованими.
		Посилання відповідача в своєму рішенні на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення є безпідставними, оскільки, як вже наводилось вище, згідно п. 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом.
		Також суд бере до уваги лист Міністерства юстиції України від 19.10.2007р. № 19-39-827 у якому роз'яснено, що у разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є -свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду надання будь-яких інших додаткових документів не передбачено.
		Крім того, відповідно до лита № 110-83/3583 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області «Про надання інформації», прибудова ганків з козирком літ. а2, а3 не є підставою для повторного вводу в експлуатацію об`акта у цілому.
		Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення та роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 «Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна», передбачено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
		Отже, відмовляючи у реєстрації права власності державний реєстратор фактично провів правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що є не припустимим, оскільки не відноситься до компетенції державного реєстратора. При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
		Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Згідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення від 16.08.2010р. про відмову Міністерству транспорту та зв`язку України у реєстрації його права власності на нерухоме майно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Отже, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне скасувати рішення КП ДМБТІ від 16.08.2010р., як таке, що не відповідає вимогам ст. 2 КАС України.
		Керуючись статтями 11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов Міністерства інфраструктури України, як правонаступника Міністерства транспорту та зв`язку України, до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про визнання неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.
		Визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, щодо відмови у реєстрації права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська, що знаходиться в повному господарському віданні ДП «Придніпровська залізниця» та скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.08.2010 р. про відмову у реєстрації права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська.
		Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на приміщення № 160 кафе № 2 загальною площею 326 кв.м. по вул. Іларіонівська, 3 у Самарському районі м. Дніпропетровська, що знаходиться в повному господарському віданні ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2009 р. у справі №16/203-09.
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Повний текст постанови складено 31 жовтня 2011 року.
		 
		 
			 
			Суддя <(підпис) >
			 < Список >
			< Список >
			< Список >О.С. Луніна
			< Текст >

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...