Справа №11-529 Головуючий
у 1 інстанції Зайцев
Л.В.
Категорія ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст.309 Доповідач Гузовеький
О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня
2007 року м.
Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської
області у складі:
головуючого ФомінаЮ.В.
суддів................ Гузовського
О.Г., Яковлева С.В.
з участю прокурора Селюченко
І.І.
представника
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у
відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями представника
потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1. на вирок Бердичівського міськрайонного
суду Житомирської області від 18 грудня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с
В.Гадомці Бердичівського району, громадянина України, українця з середньою
освітою, непрацюючого, неодруженого, мешканця АДРЕСА_1, несудимого відповідно до ст. 89 КК України,-
·
за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 (десять) років
позбавлення волі;
·
за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 (один) рік розбавлення
волі. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю призначених покарань
шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання
- десять років позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено
без зміни -утримання під вартою.
Початок строку
відбуття покарання рахувати з 8 січня 2005 року.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 -2533 грн.11 коп.
- матеріальних збитків; та 50 тисяч гривень -заподіяної моральної шкоди.
Речові докази по справі: куртку шкіряну ОСОБА_3-
повернути ОСОБА_3.; ніж кухонний, вилучений у ОСОБА_4, повернути ОСОБА_4.; ніж
кухонний, вилучений у ОСОБА_5., повернути ОСОБА_5., замок з ключем від будинку
ОСОБА_6., паспорт та одяг ОСОБА_6. - ремінь, штани, галоші, піджак, сорочку -
піжаму, гольф повернути представнику потерпілого ОСОБА_2., відеокасети із
записами слідчих дій зберігати при справі; флакон зі скобом з підлоги будинку
ОСОБА_6. - знищити.
Згідно вироку, 22 грудня 2004 року близько 18 годин,
ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку потерпілого
ОСОБА_6. по АДРЕСА_2, з метою взяти в борг пляшку алкогольного напою домашнього
виробництва. Під час розмови ОСОБА_2 відмовився задовольнити прохання ОСОБА_1.,
У зв'язку з цим, між ними у веранді будинку виникла сварка, під час якої
ОСОБА_2 став виштовхувати руками ОСОБА_1 з веранди на вулицю, а ОСОБА_1, взявши
ножа, який знаходився на холодильнику, наніс потерпілому один удар в область
розташування життєво-важливих органів -груди, і таким чином умисно вбив його з
помсти на ґрунті особистих неприязних відносин.
В перших числах грудня 2004 року, приблизно о 12 годині,
ОСОБА_1, невстановленим способом та у невстановленому місці незаконно придбав
без мети збуту наркотичний засіб канабіс- подрібнені рослини коноплі у
висушеному стані - 10 грамів, і передав їх на зберігання ОСОБА_7 по місцю її
проживання в АДРЕСА_3, де
зберігав до 8 січня 2005 року.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає вирок щодо нього
незаконним.
Стверджує, що
ним було визнано вину в злочині, якого він не скоював в результаті протизаконних
дій працівників правоохоронних органів. Правдивими є лише його свідчення в яких
він вказує, що ОСОБА_6. вбив саме ОСОБА_3. Такі ж показання він надавав також
до початку застосування до нього протизаконного фізичного га морального
примусу. Проведене по даному факту службове розслідування в порушення вимог
чинного законодавства носило поверхневий характер. Показання щодо вказаних
подій відбиралися чомусь лише в працівників міліції, стосовно протиправних дій
яких саме і повинно було проводитись це розслідування. Інших осіб, які
перебували в цей час разом з ним в камері ніхто не встановлював і не
розшукував. Перевірка, таким чином, проводилась формально, без
будь якого контролю
за дотриманням законності
її
проведення та результатами. Надані ним письмові пояснення, де він
заперечував факти примусу, і які покладені в основу визнання дізнавачами його
заяви безпідставною, були відібрані у нього уже після «вибиття» його визнання
злочину, що видно по датах їх написання. Вказані обставини взагалі не були
прийняті до уваги і не враховані судом при винесенні вироку, що не відповідає
фактичним обставинам справи та прийнятому рішенню в якому обвинувачення особи
ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом.
На його думку, допитаний в якості свідка ОСОБА_3. є
особою зацікавленою в його засудженні, оскільки саме на нього він вказує, як на
справжнього вбивцю ОСОБА_2, а також як на можливого власника та користувача
наркотичних засобів виявлених у співмешканки ОСОБА_3. Версія причетності до
вбивства третіх осіб, про що постійно акцентує увагу представник потерпілої
дружини вбитого - ОСОБА_2. слідством безпідставно ігнорувалась і в суді не
розглядалась.
Не прийнята до уваги очевидна виявлена на місці злочину
обстановка обшуку в будинку вбитого: відкриті шкафи, шухляди, розкидані по
кімнаті речі, книжки, газети і т.п. Також до матеріалів справи не долучено,
згідно опису речей, виявлений у кишені вбитого документ виконаний машинописним
текстом (зміст та подальша доля документа невідома). Нез'ясованими слідчими
органами виявився факт та мета поїздки ОСОБА_6. в день вбивства автобусом до м.
Бердичева. Не перевірялась слідчими органами зв'язок (за показаннями свідка
ОСОБА_8) вбитого зі скупщиками
макової соломки із Казатина.
Не проводилась ідентифікація знайденого на ганці будинку
ключа та навісного замка у відкритому стані, якого було виявлено в лівій руці
вбитого. При їх відповідності один одному, а також встановлення факту
використання їх на вхідних дверях веранди будинку покійним ОСОБА_2 в свою чергу
з необхідністю стають також тими невиявленими істотними обставинами справи, які
не дозволять суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію вбивства.
Встановлення вище перерахованих фактів, на його думку, говорить про неповноту
попереднього слідства, що потребує проведення додаткових слідчих дій для
встановлення дійсних обставин справи, недоліки яких неможливо усунути в
судовому засіданні.
Можливу появу крові на його куртці пояснює, як результат
його падіння уже на труп загиблого у веранді будинку, коли він хотів
переконатися в дійсності смерті ОСОБА_6.,
після повідомлення йому про це ОСОБА_3. В темряві він спіткнувся та впав на
тіло вбитого, що при даних обставинах цілком вірогідно - а тому свою вину в
скоєнні-вбивства вважає недоведеною.
В процесі
судової о розгляду виникла необхідність призначення комплексної судово-медичної
експертизи, яка згідно наданого висновку так створена і не була. Результати
проведеного дослідження підписано тільки
одним судовим
експертом, в той час як в постанові суду мова йде як мінімум про залучення
інших спеціалістів-хірурга, травматолога та рентгенолога. Судовий експерт
ОСОБА_9. уже приймав участь у справі - як в якості експерта досудового
слідства, так і в якості свідка, а тому результати його досліджень під час
судового слідства можуть бути упередженими і необ'єктивними. Експертиза так і
не встановила важливого для справи факту, чи є він лівшею, про що постійно
стверджував в своїх показаннях ОСОБА_3, так як саме лівою рукою за висновком
цієї експертизи було нанесено смертельного удару ОСОБА_6
Неповнота досудового слідства в повній мірі проявляється
у відсутності аналізу крові з рукава лівої руки куртки ОСОБА_3, виявленої під
час огляду речових доказів (г. 1, а.с.47-48), але з невідомих причин не
досліджених в лабораторії ні в м. Житомирі, а ні в м. Києві.
Не можуть служити доказами і взагалі прийматися до уваги
результати психофізіологічного інтерв'ю із застосування поліграфа стосовно
доведеності його вини. Результати цієї експертизи прийматися в якості доказів
по справі не можуть через відсутність правового регулювання ' процедури її
проведення та статусу результатів.
Вважає також, що засудження його за ст.309 ч. 1 КК
України ґрунтується винятково на свідченнях зацікавлених осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_10
Вказані особи перебувають між собою у родинних стосунках (дочка і мати),
ОСОБА_10. є співмешканкою ОСОБА_3, який постійно проживає в цій сім'ї. Виявлену
8 січня 2005 року в їхньому будинку наркотичну сировину (уже під час
перебування мене під вартою) міг використовувати для власних потреб ОСОБА_3.,
який за його особистим визнанням під час досудового слідства та суду, вживав
наркотики раніше. Цей факт слідчими органами і судом не перевірявся.
Просить скасувати вирок та визнати невинним у скоєнні злочинів,
за які його засуджено.
Представник потерпілої ОСОБА_2. в апеляції стверджує, що
розслідування даної кримінальної справи, як того потребує КПК України, не
проводилось. Ціллю слідчих органів було приховати справжні обставини вбивства
та більш тяжкий злочин скоєний групою злочинців.
Просить:
· кримінальну
справу по обвинуваченню ОСОБА_1. у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст.115 КК
України направити на додаткове розслідування.
·
порушити кримінальну справу за ч.4. ст. 127 КК України;
· притягнути
до кримінальної відповідальності за ет.ст.364-366 КК слідчого Бердичівської
прокуратури Мохорта, в провадженні якого знаходилась дана справа та інших
посадових осіб, які вносили до даної справи завідома неправдиві дані;
притягнути до
відповідальності суддю Зайцева
А. В.,
який
зловживаючи посадою прийняв до розгляду сфабриковану справу і на протязі
одного року і восьми місяців свідомо зволікав з її розглядом і продовжував її
фабрикувати, проводив підлог документів, уже в судовому розгляді;
- відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілій по справі та її
представнику на основі ст. 56 Конституції України завданою незаконними діями
представниками влади.
Заслухавши доповідача, представника потерпілої ОСОБА_2, який відмовився від
власної апеляції та заперечує проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1.,
заперечення прокурора проти задоволення апеляцій представника потерпілої за
засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст.
365 КПК України, судова колегія апеляції представника потерпілої та засудженого
залишає без задоволення а вирок суду без зміни з наступних підстав.
Судом першої інстанції під час розгляду даної кримінальної справи та
проведенні судового слідства було вжито всіх передбачених законом заходів для
всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як
тих обставини, що викривають, так і тих, що виправдують засудженого ОСОБА_1.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 стверджує, що ним було визнано вину в
злочині, якого він не скоював в результаті протизаконних дій працівників
правоохоронних органів. Правдивими є лише його свідчення, в яких він вказує, що
ОСОБА_6. вбив саме ОСОБА_3. Такі ж показання він надавав до початку
застосування до нього протизаконного фізичного та морального примусу. Разом з
тим, ОСОБА_1 на початку судового слідства, в присутності свого. захисника, в
повному обсязі визнав вину в умисному вбивстві ОСОБА_6. та детально розповів
про обставини вчинення ним цього злочину. При цьому, ці його показання в судовому
засіданні добровільні, без будь-якого примусу та повністю узгоджуються з іншими
доказами зібраними по справі, які викривають його у вчиненні цього злочину.
А тому, оцінюючи
докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними
визнавальні показання ОСОБА_1. по епізоду вбивства ОСОБА_2, які він давав під
час досудового слідства і в судовому засіданні. Крім того, визнаючи саме ці
показання обґрунтованими, суд першої інстанції зазначив, що вони стверджуються
протоколом відтворення обстановки та обставин події за його участю і з
застосуванням відеозйомки, де він , в невимушеній обстановці показав, як вчиняв
вбивство; показаннями свідка ОСОБА_3, які він послідовно давав як під час
досудового слідства так і судового слідства; протоколом обшуку у будинку
ОСОБА_4., в якому проживав ОСОБА_1, під час якого було виявлено та вилучено
шкіряну куртку підсудного чорного кольору на якій є сліди крові на лівій та
правій полі на середній стороні правого рукава,
які згідно
висновку судово-медичної експертизи № 18 від 28 січня 2005 року та висновку
судово-медичної експертизи №10 від 22 березня 2005 року, із застосуванням ДНК, можуть належати
потерпілому ОСОБА_2 із високого ступеню ймовірності; висновком судово-медичної
експертизи трупа ОСОБА_2 з якої вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала від
одиночного, проникаючого колото - різаного поранення грудної клітини з
ушкодженням дуги аорти. Дані ушкодження відносяться до тяжких тілесних
ушкоджень, небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі
смертю і могли утворитися від дії гострого колючо-ріжучого предмета, яким міг
бути ніж намальований підсуднім під час його допитів 13 та 20 січня 2005 року
на досудовому слідстві.
При цьому суд першої інстанції взяв до уваги показання експерта ОСОБА_11,
яка приймала участь у проведенні психофізіологічного інтерв'ю із застосуванням
поліграфа, в сукупності з іншими доказами, а не як єдиний доказ доведення вини
засудженого. А тому безпідставні доводи в апеляції засудженого, що не можуть служити
доказами і взагалі прийматися до уваги результати психофізіологічного інтерв'ю
із застосування поліграфа стосовно доведеності його вини.
Крім того, згідно акту комплексної амбулаторної судової психолого -психіатричної
експертизи №31-2005, ОСОБА_1 розуміє суть інкримінованих йому вчинків та
можливість покарання, активно та логічно будує свій захист. По справі розповів,
що в той день розпивав спиртне, сам випив близько 0,5л. горілки та 0,5л. пива з
кумом ОСОБА_13, "ходили в село", по дорозі зайшли до діда ОСОБА_14,
але його вдома не було. Повертаючись назад зайшли другий раз. Сам стукав у
вікно. Коли дід відкрив, зайшов у веранду, попросив бутилку горілки в борг,
казав, що завтра віддам гроші. Він став штовхати, на холодильнику був ніж,
якого взяв в руку, "барахтався з дідом" і вдарив його в груди один
раз, після чого разом впали, розсипали зерно, вскочив, злякався, присвітив
сірниками, вискочив з веранди, зустрів ОСОБА_15, що йому сказав точно не
пам'ятає, після чого пішов додому. Вдома включив світло, помив руки і ліг
спати. Ранком пішов до кума, розбудив його, в нього випив дві чарки горілки,
розмовляли про поїздку на заробітки(т. 1 а.с.155-156).
Ці пояснення експерту, як і первинні показання в суді першої інстанції,
ОСОБА_1 давав свідомо та добровільно, без будь-якого примусу.
Зміну показань з
посиланням на застосування щодо нього заходів фізичного та психічного впливу
працівниками міліції, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив, як спосіб
захисту. Це ж стосується тверджень в апеляції засудженого про можливу появу
крові на його куртці внаслідок його ж падіння уже на труп загиблого у веранді
будинку, коли він хотів переконатися в дійсності смерті ОСОБА_6. Факти
застосування щодо нього заходів фізичного та психічного впливу працівниками
міліції не знайшли свого підтвердження під час службового розслідування і під
час
проведення перевірки органами прокуратури призначеної за постановою суду.
Надумані та суперечать матеріалам справи доводи в апеляції засудженого, що
на місці злочину виявлена обстановка обшуку в будинку вбитого: відкриті шкафи,
шухляди, розкидані по кімнаті речі, книжки, газети і т.п.
Не зазначено в апеляції, яким чином на прийняте судом рішення могло
вплинути долучення до матеріалів справи невідомого змісту документа, виявленого
у кишені вбитого, з'ясування мети поїздки ОСОБА_6. в день вбивства автобусом до
м. Бердичева, ідентифікація знайденого на ганці будинку ключа та навісного
замка у відкритому стані, якого було виявлено в лівій руці вбитого, а також
зв'язок вбитого зі скупщиками
макової соломки із Казатина.
Очевидно надумані та нічим не обгрунтовані твердження в апеляції, що в
процесі судового розгляду виникла необхідність призначення комплексної
судово-медичної експертизи із залученням інших спеціалістів - хірурга,
травматолога та рентгенолога, оскільки судовий експерт ОСОБА_9. може бути
упередженим і необ'єктивним.
Безпідставні та надумані твердження, які суперечать матеріалам справи про
відсутність аналізу крові з рукава лівої руки куртки ОСОБА_3, виявленої під час
огляду речових доказів (г. 1, а.с.47-48), яка з невідомих причин не досліджена
в лабораторії ні в м. Житомирі, а ні в м. Києві. Судмедекспертами
досліджувались з аналізом ДНК
куртка ОСОБА_3, як і куртка засудженого ОСОБА_1.(т.1 а.с.165-170). За
висновками цієї експертизи, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що
в об'єкті №208(куртка ОСОБА_1.) може бути кров потерпілого ОСОБА_6. з високим
ступенем вірогідності. Походження слідів крові в об'єктах №№204-206(куртка
ОСОБА_3) від ОСОБА_6., ОСОБА_1., ОСОБА_3 виключається.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано визнав вину підсудного
в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяні смерті потерпілому
ОСОБА_2 доведеною зібраними по справі доказами. Кваліфікацію його дій по даному
епізоду за ч.1 ст. 115 КК України є вірною.
Суд першої
інстанції обгрунтовано визнав також доведеною вину ОСОБА_1. в незаконному
придбанні та зберіганні наркотичних засобів -канабісу(ч.1 ст.309 КК). Вина
засудженого ОСОБА_1. по цьому епізоду ґрунтується на послідовних показаннях
свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що до них в їх помешкання на початку грудня
2004 року приходив ОСОБА_1, який залишив на зберігання паперовий згорток з
коноплею. Під час обшуку саме цей згорток був вилучений працівниками міліції.
Це ж стверджується протоколом обшуку в будинку ОСОБА_7, під час якого було
виявлено та вилучено зелену сушену масу, яка згідно висновку експерта № 15
від
16.01.05 року містить наркотичні речовини коноплі і є наркотичним засобом
канабісом, вагою у висушеному стані 10 грамів.
Крім того, по цьому епізоду, вироком Бердичівського
міськрайонного суду від 17 березня 2004 року ОСОБА_7 засуджено за незаконне
придбання та зберігання без мети збуту наркотичного засобу - канабісу, який
вона прийняла на зберігання від ОСОБА_1.
Доводи засудженого ОСОБА_1. про упередженість свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10
щодо нього, оскільки ОСОБА_10. є співмешканкою ОСОБА_3, а ОСОБА_7 її мати, а
тому вони є зацікавленими особами і свідчать на користь ОСОБА_3, який на його
думку і переховував цей наркотичний засіб, нічим не обґрунтовані. З матеріалів
справи не вбачається, а засудженим ОСОБА_1. не наведено підстав, з яких
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 могли його обмовити. Для того, щоб вигородити ОСОБА_3,
якщо цей наркотичний засіб належав йому, не обов'язково вину перекладати на
ОСОБА_1, враховуючи, що ОСОБА_16 також за ці дії понесла кримінальну
відповідальність.
Судова колегія не знаходить підстав для сумнівів у правдивості показань по
даному епізоду свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10
Нічим не обгрунтовані також вимоги в апеляції представника потерпілої
ОСОБА_2 про необхідність додаткового розслідування даної кримінальної справи,
стверджуючи, що, на його думку, ціллю слідчих органів було приховати справжні
обставини вбивства та більш тяжкий злочин скоєний групою злочинців.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова
колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію
засудженого ОСОБА_1. та апеляцію представника потерпілої ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.