Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-917км12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України  
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		 
		головуючого      Слинька С.С., суддів      Дембовського С.Г., Наставного В.В., за участю прокурора       Саленка І.В.  розглянула в судовому засіданні 16 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2011 року, яким 
		 ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,  
		 засуджено за ст. 166 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. 
		 На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обовязків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. 
		Як встановив суд, ОСОБА_5, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, упродовж 2009  2011 років, умисно, злісно, систематично не виконувала належним чином обовязки по догляду за ними, не дбала про їх фізичний, духовний та моральний розвиток, безвідповідально ставлячись до їх виховання, не забезпечила належних умов розвитку їх природних здібностей, не готувала їх до самостійного життя та праці. 
		Зокрема, за ухилення від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. 
		На підставі наказу начальника служби у справах дітей Петрівської райдержадміністрації від 26 грудня 2006 року № 96 у звязку із виявленням неблагополучної сімї ОСОБА_8 та ОСОБА_4 неповнолітніх       ОСОБА_6 і ОСОБА_7 поставлено на облік. 
		ОСОБА_5, діючи умисно, злісно, систематично, на порушення      ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 35 Закону України «Про освіту» не забезпечувала здобуття її неповнолітнім сином ОСОБА_7 повної загальної середньої освіти, внаслідок чого останній упродовж 2010  1011 років систематично не відвідував заняття у школі, у звязку із чим не був атестований та підлягав повторній атестації, що є тяжкими наслідками у розвитку дитини та становленні його як особистості. 
		Крім того, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що до її неповнолітнього сина ОСОБА_6 за вчинення злочину застосовувалися примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для підлітків строком на 2 роки, продовжувала злісно не виконувати обовязки по догляду за ним, не забезпечила належних умов для його виховання, не піклувалася про його моральний та духовний розвиток, не здійснювала належним чином заходів до залучення сина до здобуття повної загальної середньої освіти. Такі дії ОСОБА_5 потягли за собою порушення права ОСОБА_6 на освіту (внаслідок систематичного невідвідування школи не був атестований і не отримав документ про загальну середню освіту) та вчинення ним адміністративного правопорушення, що є тяжкими наслідками у розвитку дитини й становленні його як особистості. 
		В апеляційному порядку справа не розглядалася. 
		У касаційній скарзі прокурор  порушує питання про скасування постановленого вироку у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та закриття справи у звязку з відсутністю в діянні ОСОБА_5 складу злочину. Обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що як органом досудового слідства, так і судом не було встановлено причинного звязку між діями засудженої та наслідками, які настали. Вважає, що судом необґрунтовано визнано такі наслідки тяжкими. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до диспозиції ст. 166 КК України обєктивна сторона передбаченого нею злочину полягає в злісному невиконанні батьками встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки для неї.  
		За змістом цієї норми закону, кримінальна відповідальність настає у разі коли злісне невиконання батьками обовязків по догляду за дитиною спричинило тяжкі наслідки. При цьому між діями (бездіяльністю) батьків та настанням тяжких наслідків для дитини має бути причинний звязок. Тяжкі наслідки, це оціночна ознака, яка визначається у кожному конкретному випадку.  
		Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_5, суд на підтвердження настання тяжких наслідків послався на систематичне невідвідування неповнолітніми ОСОБА_7 та      ОСОБА_6 занять у школі, їх не атестацію, а також не отримання останнім документу про загальну середню освіту й вчинення ним адміністративного правопорушення. 
		При цьому, як вірно зазначено у касаційній скарзі, суд по суті визнав злочином неможливість ОСОБА_5 вплинути на синів та примусити їх відвідувати школу. 
		При вихованні дітей батьки повинні виконувати освітню, виховну, розвиваючу функції. При цьому, не всі вони у достатній мірі володіють спеціальними знаннями, педагогічними здібностями, прийомами виховання, методами заохочення задля ефективного впливу на дітей. 
		Відсутність спеціальних педагогічних знань, недостатній рівень загальної ерудиції батьків, як це має місце у даній справі, може призводити до непокори дітей, зневажливого ставлення до батьків. Однак це є педагогічним невіглаством батьків, а не умисним нездійсненням ними обовязків по догляду за дітьми. 
		Під тяжкими наслідками злісного невиконання батьками обовязків по догляду за дітьми слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому: розлад здоровя, психічне захворювання, інвалідність , самогубство потерпілого тощо. 
		З огляду на викладене не можна визнати тяжкими наслідками злісного невиконання ОСОБА_5 таких обовязків неотримання ОСОБА_6 атестата про повну загальну середню освіту та необхідність переатестації ОСОБА_7 для переведення до 9 класу загальноосвітньої школи. 
		При цьому судом встановлено, що відповідно до Інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти та науки України від 14.04.2008 року № 319, у звязку з не атестуванням за результатами навчальних досягнень, учню 11 класу Іскрівської загальноосвітньої школи ОСОБА_6 рекомендовано продовжити навчання за екстернатною формою для отримання документа про повну загальну середню освіту(а.с.130-131). 
		Те ж стосується і ОСОБА_7, який відповідно до протоколу засідання педагогічної ради Іскрівської загальноосвітньої школи від 14.06.2011 року, у вересні 2011 року підлягав повторному річному оцінюванню у звязку з не атестацією (а.с.132-133). 
		Таким чином, тяжких наслідків фізичного та морального характеру для дітей ОСОБА_5, у розумінні змісту ст. 166 КК України, не настало. 
		Не можна вважати тяжкими наслідками також вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, оскільки він вчинив його без будь-якого впливу та спонукання з боку батьків (а.с.116). Причинний звязок між діями ОСОБА_5 та вчиненням її сином дрібної крадіжки відсутній. 
		При цьому ОСОБА_5 після притягнення сина до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП, 5.05.2011 року у черговий раз була притягнута до відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с. 94, 117).  
		За таких обставин дії ОСОБА_5, за які її засуджено цим вироком, не містять складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України. 
		Згідно ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу. 
		Керуючись статтями 394- 396, 400-1 КПК України, колегія суддів 
		 у х в а л и л а : 
		 касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.  
		Вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від      27 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.  
		 Судді: 
		 ____________________            ___________________    ________________    
		    С.С.Слинько С.Г.Дембовський В.В.Наставний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...