Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/1519/6598/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2012.
Дата набрання законної сили: 23.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ________________
		Справа № 2/1519-6598/11
		 № пр. 2/1519/3245/12
		 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 14 лютого 2012 року м. Одеса
		 Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого - судді Сегеди О.М.
		при секретарі - Луньовій В.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення за неможливістю спільного проживання із квартири комунального житлового фонду, 
		 встановив:
		У серпні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що він проживає в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої є його мати ОСОБА_4 Разом з позивачем у вказаній квартирі проживають його син ОСОБА_2 та дружина сина ОСОБА_3, яка вселилася в квартиру без згоди позивача та згоди ОСОБА_4 Позивач зазначав, що після вселення відповідачки в їх квартиру в сімї постійно виникають сварки, скандали, які переходять в бійки і з цього приводу 13 грудня 2008р., 28 липня 2009р., 05 жовтня 2009р., 25 вересня 2009р., 04 квітня 2011р., 05 квітня 2011р., 28 квітня 2011р. були виклики міліції. Про вказані факти Малиновським районним судом м. Одеси було винесено постанови про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності. Позивач посилаючись на те, що відповідачі постійно порушують правила співжиття і роблять неможливим для позивача та ОСОБА_4 проживання з ними в одній квартирі, а заходи запобігання їх незаконній поведінці виявилися безрезультатними, просив суд виселити відповідачів з квартири на підставі ч.1 ст.116 ЖК України, без надання іншого житлового приміщення.
		Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та підтримав їх з відповідачкою заперечення на позов, в яких зазначали, що дійсно між ними та позивачем виникають сварки та скандали, але не тільки вони притягувалися до відповідальності, але і позивач також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинені ним скандали та сварки (а.с.15-23,97-102).
		Відповідачка ОСОБА_3, в судове засідання не зявилася, про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 2 Житлового кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
		Судом було встановлено, що основним наймачем трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, разом з якою в квартирі зареєстровані та проживають позивач та його син ОСОБА_2, відповідач у справі, що підтверджується довідкою про склад сімї та з місця проживання (а.с.24). 
		ОСОБА_4 є учасником війни, що підтверджується посвідченням (а.с.28).
		На день винесення рішення вказана квартира не приватизована і відноситься до комунального житлового фонду.
		 З 2007р. в даній квартирі без реєстрації та дозволу позивача і ОСОБА_4 проживає відповідачка ОСОБА_3, з якою 07.06.2008р. ОСОБА_2 зареєстрував шлюб (а.с.72).
		Згідно ст.64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
		Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
		Встановлено, що відповідачка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, частина якої належить їй на праві власності на підставі договору дарування, що підтверджується письмовими запереченнями відповідачів (а.с.90-91).
		В судовому засіданні встановлено, що у звязку з неможливістю сумісного проживання з відповідачами в одній квартирі, ОСОБА_4, вимушена проживати тимчасово у своєї доньки, яка доглядає за нею.
		Факт неодноразового порушення ОСОБА_3 правил співжиття з позивачем свідчать його численні звернення до органів міліції, які складали відносно останній протоколи про адміністративне правопорушення, на підставі яких ОСОБА_3 була неодноразово притягнута Малиновським районним судом м. Одеси до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП України, що підтверджується постановами Малиновського районного суду м. Одеси від 04.04.2011р., 11.04.2011р., 12.05.2011р.(а.с.15-17).
		Отже дані документи підтверджують факт того, що ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття і робить неможливим для ОСОБА_1 проживання з нею в квартирі АДРЕСА_1, а вжитті до неї заходи запобігання, виявилися безрезультатними. Крім того, встановлено, що позивачка в зазначеній квартирі не зареєстрована і систематично порушує правила проживання.
		Факт неможливого для позивача проживання з відповідачами в квартирі підтверджуються поясненнями свідків, а саме: ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що відповідачка вселилася в квартиру без згоди наймача та позивача, стала поводити себе агресивно, зловживати спиртними напоями, улаштовує сварки та скандал, вимагає, щоб позивач її утримував. Своєю поведінкою відповідачка вижила мати позивача з квартири, за якою доглядає на даний час його дружина. Стверджував, що відповідачі постійно провокують позивача на скандали своєю поведінкою.
		Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивача знає, як вчителя своїх дітей. Неодноразово бував у нього в квартирі. Після вселення відповідачки в квартиру, почалися постійні сварки та скандали, про що неодноразово йому розповідав позивач. 
		За правилами ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сімї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
		З розяснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України» вбачається, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній кварти рі або будинку, слід виходити з того, що при триваючий антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення). 
		Отже вимоги позивача відносно виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 на підставі ч.1 ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, підлягають задоволенню. 
		Що стосується вимог позивача в частині виселення з вказаної вище квартири ОСОБА_2, то суд вважає, що данні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. 
		Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 також порушував правила співжиття з позивачем, у звязку з чим останній був неодноразово притягнутий Малиновським районним судом м. Одеси до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП України, що підтверджується постановами Малиновського районного суду м. Одеси від 15.12.2008р., від 06.08.2009р., від 05.10.2009р. та від 04.04.2011р. (а.с.21-23).
		З наданих позивачем матеріалів, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач систематично порушував правила співжиття з ним та робить неможливим для нього спільне проживання в одній квартирі. 
		За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги відносно виселення ОСОБА_2 за неможливістю спільного проживання із квартири, задоволенню не підлягають. 
		Що стосується наданих відповідачами матеріалів відносно притягнення позивача до адмінстративної відповідальності, суд приймає їх як документи, які характеризують останнього та свідчать про неможливість проживання його з відповідачкою, яка має своє житло, в одній квартирі. 
		Судовий збір по справі складає 8,50 грн, збір на ІТЗ судового розгляду справи складає 37,00грн, які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с.2,3).
		 На підставі ст. ст. 64, 65, 116 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 214, 218 ЦПК України, суд 
		вирішив:
		 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення за неможливістю спільного проживання із квартири комунального житлового фонду задовольнити частково.
		 Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
		 В інший частині позовних вимог відмовити. 
		 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
		 
			 Суддя: О.М. Сегеда

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...