Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 18/3330/11 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.03.2012. Оприлюднено: 12.03.2012.
Дата набрання законної сили: 29.02.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 "29" лютого 2012 р. Справа № 18/3330/11 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В. 
		при секретарі Зозулі О.М.
		за участю представників сторін:
		позивача ОСОБА_1. за довіреністю № 05-2012/Legal від 20.01.2012 р.
		ОСОБА_2 за довіреністю № 14-2012/Legal від 24.02.2012 р.
		відповідача не зявився
		розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 551П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2012 року у справі № 18/3330/11
		за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс", м. Полтава
		про витребування з відповідального зберігання 13 801 068 кг. кукурудзи 3-го класу
		 встановила:
		 В листопаді 2011 р. дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" повернути з відповідального зберігання 13 801 068 кг. кукурудзи 3-го класу, яка перебуває у відповідача на підставі договору складського зберігання від 18.07.2011 року № 18/7. 
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2012 р. у справі №18/3330/11 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. 
		Зобов'язано ТОВ "Інтер-Агро Транс" повернути (відвантажити) на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" з відповідального зберігання 13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) зерна фуражної кукурудзи 3-го класу. 
		Стягнуто з ТОВ "Інтер-Агро Транс" на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 941,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 
		У відповідності до п. 1 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_411/ed_2011_12_23/pravo1/T113674.html?pravo=1#411" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">ст. 7 Закону України "Про судовий збір"</a>, з пред'явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України зобовязано повернути дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" з Державного бюджету України 55519,00 грн. судового збору, як надмірно сплаченого згідно платіжного доручення № 15021654 від 01.11.2011 року.
		У відповідності до п. 1 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_411/ed_2011_12_23/pravo1/T113674.html?pravo=1#411" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">ст. 7 Закону України "Про судовий збір"</a>, з пред'явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України зобовязано повернути дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" з Державного бюджету України 25500,00 грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 15021506 від 28.10.2011 року. 
		Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, на неповне зясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Так в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки тому факту, що вимоги ДП з II "Сантрейд" про повернення зерна із зберігання, викладені у листах від 15.09.2011р. та 14.10.2011р., були направлені відповідачу від імені Полтавської філії ДП "Сантрейд", підписувались директором Полтавської філії ДП " Сантрейд" ОСОБА_3. та скріплювались печаткою філії (ід. код 25167758). У той же час, договір № 18/07 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 18.07.2011р. був укладений між ТОВ "Інтер-Агро Транс" та ДП з ІІ "Сантрейд" не містить посилань на можливість повернення майна із зберігання на адресу відокремленого підрозділу - Полтавській філії ДП з II "Сантрейд". Також відповідач зазначає, що при поданні вимог про повернення зерна директор Полтавської філії ДП з II "Сантрейд" не надав належного підтвердження власних повноважень на отримання зерна із зберігання за договором № 18/07 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 18.07.2011р., а лише зазначив, що така довіреність буде передана після прийняття під завантаження перших вагонів згідно графіку, а одночасно з довіреністю уповноважений представник передасть оригінал складської квитанції. Також відповідач зазначає, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано, чи дотримано позивачем порядок подання заяви про відвантаження зерна, визначений розділом V "Відпуск зерна" Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_10_13/pravo1/RE15802.html?pravo=1" title="Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах; нормативно-правовий акт № 661 від 13.10.2008" target="_blank">наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. N 661</a>, яким передбачено, що: "1.7. Кожна партія зерна видається її власнику матеріально відповідальною особою складу за кількістю і за якістю зерна на основі письмового звернення власника, доручення на право отримання зерна, наказу по зерновому складу (форма N 16), попередньо складеного акта-розрахунку (додаток 7).
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 29.02.2012 р., запропоновано надати на адресу апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.
		Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у звязку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. 
		Відповідачем вимоги ухвали апеляційного суду щодо надання письмових пояснень з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та доказів на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, не виконав.
		Представник відповідача в судове засідання 29.02.2012 року не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань відповідачем (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявлено.
		Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності належного представника відповідача та за наявними у матеріалах справи доказами.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466620/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 101 ГПК України</a>, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2012 р. у справі № 18/3330/11 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011 року між ТОВ "Інтер-Агро Транс" та ДП "Сантрейд" укладено договір № 18/07, предметом якого є надання заготівельником (відповідачем) послуг відповідачу (підприємству) по прийманню кукурудзи, доведенню її до базисних кондицій по сміттєвій домішці і вологості, збереженню та відвантаженню на залізничний або автомобільний транспорт по бажанню підприємства. 
		Згідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844023/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844023" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 936 Цивільного кодексу України</a> за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. 
		На виконання договору 18.07.2011 року відповідачу було передано на відповідальне зберігання13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) зерна кукурудзи 3-го класу. 
		Ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_163/ed_2009_02_05/pravo1/T020037.html?pravo=1#163" title="Про зерно та ринок зерна в Україні; нормативно-правовий акт № 37-IV від 04.07.2002" target="_blank">ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна"</a> визначає, що договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_251/ed_2009_02_05/pravo1/T020037.html?pravo=1#251" title="Про зерно та ринок зерна в Україні; нормативно-правовий акт № 37-IV від 04.07.2002" target="_blank">ст. 43 зазначеного закону</a> говорить: "якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України". 
		Факт передачі зерна кукурудзи на зерновий склад ТОВ "Інтер-Агро Транс", який знаходиться за адресою: м. Полтава по вул. Ливарна, 4, підтверджується копією складської квитанції на зерно серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи. 
		Зазначена складська квитанція підписана керівником та головним бухгалтером ТОВ "Інтер-Агро Транс", підписи яких засвідчені печаткою, що є належним доказом передачі позивачем зерна кукурудзи на зберігання відповідачу, при цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. 
		В складській квитанції на зерно серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року зазначено, що вона видана на підставі договору складського зберігання від 01.03.2011р. № 1/03/11. 
		Як зазначав відповідач, оригінал даного договору у ТОВ "Інтер-Агро Транс" відсутній, відомостей про його укладення товариством немає. 
		Позивачем було зазначено, що між сторонами по справі було укладено лише один договір складського зберігання від 18.07.2011 року 18/07, посилання в складський квитанції на договір від 01.03.2011р. № 1/03/11 є опискою.
		За таких обставин, оскільки обидві сторони по справі визнають відсутність договору № 1/03/11 від 01.03.2011р. та помилковість посилання на цей договір у складській квитанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передача зерна кукурудзи на зберігання за складською квитанцією серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року відбулася на виконання умов договору складського зберігання № 18/07 від 18.07.2011р., а посилання в складській квитанції на іншій договір є опискою. 
		Позивач - ДП "Сантрейд" звернувся з позовною заявою до суду, оскільки не може отримати назад зерно кукурудзи, яке підприємство передало ТОВ "Інтер-Агро Транс" за договором зберігання від 18.07.2011 року № 18/07 згідно складської квитанції на зерно серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року, так як відповідач відмовляється це зерно відвантажувати, крім цього відмовляв в його огляді (перевірці наявності) на території зернового складу, що на його думку позивача створює сумніви у фізичній наявності належного позивачу зерна на складі. 
		Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. 
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844040/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844040" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 953 ЦК</a> зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_198/ed_2009_02_05/pravo1/T020037.html?pravo=1#198" title="Про зерно та ринок зерна в Україні; нормативно-правовий акт № 37-IV від 04.07.2002" target="_blank">Ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна"</a> визначає, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання. 
		Таким чином, діючим законодавством передбачено обов'язок зберігача повернути річ "на першу вимогу", тобто не надана можливість зберігачу відмовити у поверненні речі, переданої йому на зберігання, з посиланням на будь-які обставини. 
		Позивачем 15.09.2011р. рекомендованим листом та 14.10.2011р. рекомендованим листом з описом вкладення направлялись відповідачу вимоги про повернення зі зберігання 13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) зерна фуражної кукурудзи 3-го класу. 
		Зазначені вимоги направлялись позивачем одночасно як на юридичну адресу відповідача (м. Полтава, вул. Кагамлика, 66), так і на адресу зернового складу, зазначеного в складській квитанції (м. Полтава, вул. Ливарна, 4), та були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, залучені до матеріалів справи, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач ніяким чином не відповів на них. Актами позивач зафіксував відмову у видачі зерна та відмову в огляді зерна території зернового складу по вул. Ливарна, 4, у м. Полтава. 
		Відповідач факт отримання зазначених вимог визнав.
		Посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що зазначені листи-вимоги направлялись на його адресу директором Полтавської філії ДП "Сантрейд" ОСОБА_3., що, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачем не у "повний мірі дотриманий порядок направлення вимоги про повернення зерна із зберігання", визнаються судом необґрунтованими. 
		Будь-який порядок направлення вимог про повернення зерна зі зберігання договором складського зберігання від 18.07.2011 року № 18/7 встановлений не був. 
		Директор Полтавської філії ДП "Сантрейд" ОСОБА_3 був наділений повноваженнями складати та підписувати від імені ДП "Сантрейд" накладні, довіреності, акти приймання-передачі матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, листи, вимоги та інші документи, які необхідні для бухгалтерського, господарського чи управлінського оформлення господарських операцій та/чи виконання зобов'язань, які мали місце та/чи виникли під час здійснення ДП "Сантрейд господарської діяльності на території Полтавської, Харківської та Сумської областей довіреністю № 01-2011 від 25.01.2011р., виданою фінансовим директором позивача Романенком Р.В., який діяв у межах повноважень, визначених п.п. 12.1, 12.2 ст.12 Статуту позивача. 
		Відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду не надав доказів звернення до позивача після отримання зазначених листів-вимог з пропозицією надати докази в підтвердження повноважень ОСОБА_3.
		Крім того, судом першої інстанції було вірно враховано той факт, що дії директора Полтавської філії ДП "Сантрейд" були в подальшому схвалені ДП "Сантрейд" в особі генерального директора Горшунова Д.Л., в тому числі шляхом підписання позовної заяви, в якій міститься посилання на вчинення таких дій саме від імені позивача. 
		Посилання відповідача на непред'явлення позивачем оригіналу складської квитанції серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року були вірно визнані судом першої інстанції необґрунтованим, оскільки в листі-вимозі від 14.10.2011 року позивач повідомив відповідача, що оригінал складської квитанції буде пред'явлено після прийняття відповідачем під завантаження зерна перших вагонів згідно наведеного в листі графіку. 
		Зазначений лист-вимогу було отримано відповідачем. Доказів звернення до позивача з приводу ознайомлення з оригіналом складської квитанції на інших умовах відповідач не надав. 
		Також є необґрунтованими заперечення відповідача щодо невиконання позивачем своїх зобовязань по оплаті послуг зберігача, в звязку з наступним. 
		Умовами договору дійсно передбачено, що відпуск проводиться по фактичній якості, після попередньої оплати послуг (п.4.5., 5.1. Договору). 
		П.6.2 договору передбачено, що відпуск кукурудзи підприємству не проводиться при наявності заборгованості за послуги по очищенню, сушінню кукурудзи та інше до повного її погашення. 
		Разом з тим, відповідач не довів будь-якими доказами наявність у позивача заборгованості за відповідні послуги. Заборгованість виникає в разі невиконання зобовязання у строк, встановлений договором або законом. 
		Умовами договору, зокрема п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.6 не передбачено будь-яких конкретних строків здійснення позивачем свого зобовязання по оплаті послуг заготівельника (відповідача). 
		Відповідно до ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.530 ЦК</a> якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		П. 4.3 договору передбачено, що послуги по зберіганню, відвантаженню та переоформленню підприємство оплачує заготівельнику коштами згідно рахунків на оплату. Відповідач не посилається на направлення позивачу вимог про оплату наданих послуг та на невиконання позивачем таких вимог у семиденний строк, встановлений законом. Доказів направлення таких вимог відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано. 
		Більше того, у листі-вимозі від 14.10.2011р. позивач гарантував оплату послуг зберігача та просив на протязі 2-х робочих днів з дня отримання вимоги надати рахунок на оплату послуг. 
		Також п.4.1 договору визначено вартість оплати послуг за збереження 1 тони без зазначення одиниці періоду, за який підлягає оплаті така вартість; вартість послуг за сушку та очистку визначена за кожний тоновідсоток зниження вологості до базисних кондицій або зниження сміттєвої домішки. Таким чином, без обрахування відповідачем відповідних параметрів та визначення конкретної вартості послуг позивач не має реальної можливості здійснити їх оплату, оскільки відповідні дані повинні визначатися відповідачем та викладатися в рахунках на оплату. 
		Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843685/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843685" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.613 ЦК України</a> кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не направляв позивачу рахунків на оплату послуг, передбачених договором, тобто зі сторони відповідача має місце прострочення кредитора в частині зобовязань по оплаті таких послуг. 
		Ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843685/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843685" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.613 ЦК України</a> передбачає - якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. 
		Таким чином, колегія суддів не вбачає в діях позивача порушення умов договору, оскільки відповідачем розмір заборгованості не визначався і до сплати не предявлявся, позивач не міг самостійно визначити розмір цього зобовязання, тому добросовісно та послідовно заявляв про готовність виконання цього зобовязання в разі отримання рахунку. 
		Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843664/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843664" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.594 ЦК</a> кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. 
		З боку позивача не мало місце невиконання у строк зобовязання щодо оплати послуг відповідача з огляду на відсутність в договорі строку оплати таких послуг та відсутність з боку відповідача вимог про їх оплату. 
		Крім того, згідно з ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843665/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843665" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 595 ЦК</a> кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. 
		Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про те, що ним здійснюється притриманням належного позивачу зерна кукурудзи, у відзиві на позов відповідач не посилається на наявність такого повідомлення. 
		Посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 не є працівником ТОВ "Інтер-Агро Транс", не займає посаду та ніколи не працював на даному підприємстві не підтверджено будь-якими доказами. 
		Разом з тим, складені Полтавською обласною хлібною інспекцією за участю представників відповідача акти (інформації) про кількісно-якісний стан зберігання зерна та олійних культур, що зберігаються на ТОВ "Інтер-Агро Транс" Полтавський елеватор від 26.08., 28.09, 18.10.2011р. свідчать, що вони підписувалися від імені ТОВ "Інтер-Агро-Транс" саме Петренком І.І., а також іншими посадовими особами відповідача (бухгалтером, начальником ВТЛ). При цьому в зазначених актах (інформаціях) посада ОСОБА_4 значиться і як "директор", і як "начальник ТОВ "Інтер-Агро-Транс" Полтавський елеватор. 
		Зазначені обставини свідчать, що у період серпень-жовтень 2011р. ОСОБА_4 фактично вчиняв дії від імені відповідача у взаємовідносинах з державним органом. 
		Також є необґрунтованими заперечення відповідача щодо фактичної відсутності в м. Полтаві будівлі за адресою м. Полтава, пров. Рибальський, 31, яка зазначалась в актах від 31.10.2011 року, 28.10.2011 року, 27.10.2011 року як місце зустрічі з директором відповідача ОСОБА_7, оскільки фактичне місце зустрічі з директором відповідача не має правового значення. В той же час, в зазначених актах, складених позивачем за участю сторонніх осіб (ОСОБА_5., який є менеджером експедиційної компанії ТОВ "Грано СВ", ОСОБА_6 який є головним спеціалістом обласної ради профспілок Полтавської області) зазначено про відсутність керівництва ТОВ "Інтер-Агро Транс" за юридичною адресою. 
		Як свідчить акт перевірки наявності зерна на зберіганні від 21.12.2011р., складений на вимогу суду представниками сторін, станом на 21.12.2011 року в складських приміщеннях ТОВ "Інтер-Агро Транс" (м. Полтава, вул. Ливарна, 4) перебуває на зберіганні у знеособленому вигляді не менше 13801068 кг. зерна фуражної кукурудзи 3-го класу, що відповідає обсягу зерна, переданого на зберігання ДП "Сантрейд" у відповідності до складської квитанції № 19 від 18.08.2011 року, проте, у зв'язку з тим, що майно зберігається у знеособленому вигляді, сторони цього акту не мають можливості визначити конкретний перелік складів, в яких перебуває на зберіганні майно ДП "Сантрейд". 
		Таким чином, зазначеним актом підтверджується фактична наявність у відповідача зерна кукурудзи в кількості, достатній для задоволення вимог позивача. 
		Одночасно, в актах (інформаціях) наданих Полтавською державною хлібною інспекцією зазначено про наявність на зберіганні у відповідача зерна кукурудзи врожаю 2011 р., в той же час як згідно зі складською квитанцією позивачем здавалось на зберігання зерно врожаю 2010 року. 
		Державна хлібна інспекція в листі від 11.01.11р. № 01-18/120 повідомила про те, що при перевірці первинних документів, а саме: вагових журналів ф. ЗХС-28, товарно-транспортних накладних, реєстрів накладних ф. ЗХС-3, лабораторних журналів ф. 49, 51, складських документів, журналів кількісно-якісного обліку ф. 36, звітів матеріально-відповідальних осіб ф. ЗХС-37 та "Реєстрів руху і залишків зерна" за власниками кукурудза власності ДП "Сантрейд" не рахувалась. 
		Як вбачається з акту (інформації) від 18.10.2011р., складеному представниками інспекції та відповідача зазначено, що кількісно-якісний облік ведеться відповідачем з порушеннями. 
		Передане на зберігання за договором та складською квитанцією серії АУ 877339 № 19 від 18.08.2011 року зерно відноситься до речей, що визначаються родовими ознаками. 
		Згідно з п.2.2 договору індивідуальне зберігання в окремому сховищі не передбачене. 
		Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844036/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844036" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.949 ЦК України</a>, відповідач зобовязаний повернути позивачу відповідну кількість речей такого самого роду та якості, тобто 13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) кукурудзи 3 класу. Навіть за відсутності необхідної кількості зерна кукурудзи на зерносховищі в м. Полтаві, вул. Ливарна, 4 відповідач повинен вчинити заходи до виконання своїх зобовязань перед позивачем по поверненню зерна. Стороною за договором є не зерносховище, яке не має статусу юридичної особи, а саме ТОВ "Інтер-Агро Транс" як юридична особа. В п.2.1 договору згадується про наявність у відповідача інших підрозділів, на яких здійснюється зберігання. 
		Як вже було вище зазначено, у відповідності до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844040/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844040" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 953 ЦК України</a>, якою передбачено обовязок зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути річ навіть якщо строк її зберігання не закінчився, позивачем 15.09.2011р., 14.10.2011р. рекомендованими листами направлялись відповідачу вимоги про повернення зі зберігання 13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) зерна фуражної кукурудзи 3-го класу, проте вимога позивача не була задоволена відповідачем. 
		Між тим, основним обовязком зберігача, відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844029/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844029" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.942 ЦК України</a>, є вжиття заходів для забезпечення схоронності речі. До цих зобовязань належитьнедопущення втрати прийнятого на зберігання майна, забезпечення його недоторканості з боку третіх осіб, повернення прийнятого на зберігання майна у стані, який воно мало на момент прийняття його на зберігання. 
		Таким чином, невиконання ТОВ "Інтер-Агро Транс" своїх обовязків за договором № 18/07 від 18.07.2011 року в частині неповернення зерна кукурудзи ДП "Сантрейд" порушує право власності ДП "Сантрейд" на вказане майно. 
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільним кодексом</a> є примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 16 Цивільного кодексу України</a>). За ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_152/ed_2011_12_22/pravo1/T030436.html?pravo=1#152" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 20 Господарського кодексу України</a> права та законні інтереси суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі. 
		Згідно положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466388/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466388" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 4-3 ГПК України</a> судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_395/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#395" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 33 ГПК України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">509</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843579/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843579" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">510</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843594/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843594" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">525</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">526</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844044/ed_2012_02_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844044" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">957 ЦК України</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1318/ed_2011_12_22/pravo1/T030436.html?pravo=1#1318" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 193 ГК України</a>, колегія суддів доходить до висновку про правомірність позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути (відвантажити) на користь позивача з відповідального зберігання 13 801 068 кг. (тринадцять мільйонів вісімсот одну тисячу шістдесят вісім кг.) зерна фуражної кукурудзи 3-го класу.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466613/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466613" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">99</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466620/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">101</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_645011/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#645011" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">102</a>, п.1 ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466626/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466626" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">103</a>, ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466646/ed_2011_12_20/pravo1/T179800.html?pravo=1#466646" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">105 Господарського процесуального кодексу України, </a>
		 постановила:
		 Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс", м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2012 р. у справі № 18/3330/11 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2012 р. у справі № 18/3330/11 залишити без змін.
		 
			 Головуючий суддя Слободін М.М.
			 
				 Суддя Барбашова С.В. 
				 
					 Суддя Гончар Т. В. 
					 Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2012 року

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...