Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-12098/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 2-12098/11
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 "16" лютого 2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва
		В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.
		При секретарі Чернюк А.А.
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Картель»про захист авторських прав,
		ВСТАНОВИВ
		Позивач звернувся до суду з позовом про захист авторських прав, мотивуючи тим, що він як співавтор інтервю не надавав згоди та дозволу на використання твору та на його опублікування, про що ним було повідомлено відповідача. 03.10.2011 року відповідач отримав та зареєстрував його заяву про те, що він як співавтор даного ним інтервю, заперечує проти публікації інтервю та забороняє його поширювати. Однак, незважаючи на те, що згода на опублікування інтервю, а відповідно на використання твору, ним надана не була, відповідач опублікував в журналі «Власть денег»в № 40 за 7-13 жовтня 2011 року на аркушах 28-31 інтервю під назвою «Вовремя позеленевший» в рубриці «Личное дело». Оскільки інтервю було опубліковано без його згоди, позивач вважає, що його майнові права, як співавтора твору були порушені.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив, з урахуванням проведення заміни відповідача Редакції Всеукраїнського ділового щотижневика «Власть денег»на засновника ПрАРТ «Картель», зобовязати відповідача припинити дії, що порушують авторське право позивача на надане ним інтервю; вилучити з цивільного обороту всі примірники журналу Всеукраїнського ділового щотижневика «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року, як такі, що є контрафактною продукцією, що виготовлена та розповсюджена з порушенням авторського права; зобовязати відповідача припинити розповсюдження примірників журналу «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року; заборонити відповідачу опублікувати та в будь-який інший спосіб поширювати та розповсюджувати надане позивачем відповідачу інтервю, в тому числі через мережу Інтернет; зобовязати відповідача вилучити зі свого веб-сайту в мережі Інтеренет надане позивачем інтервю; зобовязати відповідача опублікувати в щотижневику «Власть денег», а також на своїй веб-сторінці в мережі Інтернет, відомості про порушення відповідачем права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення; стягнути з відповідача на користь позивача грошове стягнення (компенсацію) в розмірі 253 мінімальних заробітних плат, що на час звернення позову до суду складає 249205 грн.; накласти на відповідача штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що 01.09.2004 року між ПрАТ «Картель»та ПП «Інформаційне агентство «Інформбюро»укладено Договір про надання фото- та інформаційних матеріалів, згідно з яким Інформбюро створює та передає ПрАТ «Картель»інформаційні матеріали з метою їх розміщення (публікації) в журналі «Власть денег». Стаття під назвою «Вовремя позеленевший»була надана для публікації у виданні вказаним інформаційним агентством на виконання зазначеного договору. Збір інформації та підготовка статті здійснювалась працівником інформаційного агентства журналістом ОСОБА_3. На його думку відповідач не несе відповідальності за публікацію відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян на тій підставі, що стаття була отримана для публікації у виданні від юридичної особи, яка має статус інформаційного агентства. Крім того, представник відповідача пояснив, що 21.09.2011 року журналіст отримала інтервю у ОСОБА_4; 26.09.2011 року журналіст надіслала електронною поштою на узгодження текс інтервю прес-секретарю позивача ОСОБА_5; 26.09.2011 року журналіст отримала текст інтервю з внесеними змінами; 27.09.2011 року журналіст надіслала запитання з приводу уточнення окремого питання в інтервю; 28.09.2011 року журналіст надіслала додаткові запитання з метою більш повного розкриття в майбутній статті інформації стосовно бізнесу позивача; 28.09.2011 року журналіст отримала відповіді на поставлені додаткові запитання; 03.10.2011 року до редакції журналу «Власть денег»надійшов лист із запереченням проти публікації інтервю. А тому він вважає, що наведена хронологія розвитку подій свідчить про те, що журналіст добросовісно та у повній відповідності до вимог чинного законодавства виконала всі залежні від неї дії, спрямовані на узгодження тексту інтервю, запланованого до публікації та дотримання авторського права позивача на інтервю. А тому, існують всі підстави вважати, що позивач попередньо надав згоду на публікацію свого інтервю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. 
		Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 21.09.2011 року журналіст ОСОБА_3 отримала інтервю у ОСОБА_1; 26.09.2011 року журналіст надіслала електронною поштою на узгодження текст інтервю прес-секретарю позивача ОСОБА_5 (а.с. 102); 27.09.2011 року журналіст надіслала запитання з приводу уточнення окремого питання в інтервю (а.с.110); 28.09.2011 року журналіст надіслала додаткові запитання стосовно бізнесу позивача (а.с.111); 28.09.2011 року журналіст отримала відповіді на поставлені додаткові запитання (а.с.112). 
		03.10.2011 року до редакції журналу «Власть денег» надійшов лист від позивача із запереченням проти публікації інтервю. В даному листі позивач зазначив, що зміст наданого ним інтервю повністю підмінений виданням, а тому він заперечує проти публікації «замовного»матеріалу (а.с.8).
		Проте, не дивлячись на заперечення позивача проти публікації його інтервю, в журналі «Власть денег»в № 40 за 7-13 жовтня 2011 року на аркушах 28-33 вказаного номеру під назвою «Вовремя позеленевший»в рубриці «Личное дело»було розміщено інтервю ОСОБА_1 (а.с. 36-41).
		Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»співавторством є також авторське право на інтервю. Співавторами інтервю є особа, яка дала інтервю, та особа, яка його взяла. 
		Опублікування запису інтервю допускається лише за згодою особи, яка дала інтервю.
		Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»встановлено, що не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або обєднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтервю.
		Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦК України автор має право протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. 
		З оглянутого в судовому засіданні копії журналу «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року вбачається, що на аркуші журналу 2, 29-30 міститься передмова-коментар під назвою «Вовремя позеленевший», на аркуші 30 журналу знаходиться післямова-коментар під назвою «Экологический алгоритм», на аркуші 31 знаходиться післямова коментар під назвою «Жуков компромат», на аркуші 32 знаходиться післямова-коментар «Олигархи и проститутки», на аркуші 33 знаходиться післямова коментар під назвою «Перспективы».
		Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 не узгоджував із журналістом, а в свою чергу не надавав дозволу на розміщення в інтервю будь-яких коментарів, передмов та післямов.
		Хронологія подій, яку наводить представник відповідача в своїх запереченнях на позов, вказує на те, що текст інтервю мав бути узгоджений з позивачем і він не погоджувався на публікацію інтервю без ознайомлення з ним, а відповідно і не погоджувався на будь-яку самовільну з боку інших осіб зміну форми та змісту наданого позивачем інтервю.
		Слід також зазначити, що ті зміни та узгодження, які здійснювались до інтервю з боку позивача, безумовно вказують на його творчий вклад в інтервю, як обєкт авторського права.
		В судовому засіданні представник відповідача не заперечував той факт, що заява позивача, в якій він повідомив про ненадання своєї згоди на опублікування інтервю, була відповідачем отримана до передання журналу до друку, який мав відбутись лише 05.10.2011 року.
		Таким чином, в судовому засіданні було доведено, що з боку відповідача були порушені права позивача як співавтора на інтервю.
		Доводи представника відповідача про те, що стаття «Вовремя позеленевший»не створювалась відповідачем, оскільки позивач надав інтервю не журналу та кореспонденту «Власть денег», а іншій особі ПП «Інформаційне агентство «Інформбюро», не заслуговують на увагу та спростовуються наступним текстом: «Болезненное отношение киевского миллионера ОСОБА_6 к оценкам своей персоны со стороны СМИ несколько раз едва не сорвало интервью с «ВД», а затем публикацию материалов»(а.с.13), «Киевский миллионер ОСОБА_7 через свою партию «Зеленые»пропагандирует экологические ценности в самом широком значении. Тем более странно было наблюдать за тем, как люди, представившиеся его помощниками, пытались «договориться»с корреспондентом «ВД»…»(а.с.37). 
		З наведенного вище вбачається, що інтерв»ю було взято сааме редакцією «Власть денег», а не будь-якою іншою особою, як це стверджує представник відповідача.
		Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»(далі Закон) порушеням авторських прав і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб»єктів авторського права.
		Захист особистих авторських і майнових прав суб»єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавство (ст. 51 Закону).
		Статтею 52 Закону передбачено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб»єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленному порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб»єкти авторського права мають право: вимагати визнання та поновлення своїх прав у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушеня; подавати позови про відшкощдування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним автоського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення автрського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.
		З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобовязати ПрАТ «Картель»припинити дії, що порушують авторське право ОСОБА_1 на надане ним інтервю; припинити розповсюдження примірників журналу «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року; заборонити ПрАТ «Картель»опубліковувати та в будь-який інший спосіб поширювати та розповсюджувати надане ОСОБА_1 журналу «Власть денег»інтервю, в тому числі через мережу Інтернет, оскільки позивачем також були надані докази того, що інтрев»ю було розміщено на веб-сайті в мережі Інтернет (а.с.61). А тому суд вважає також зобовязати ПрАТ «Картель»вилучити зі свого веб-сайту в мережі Інтернет надане ОСОБА_1 інтервю.
		Оскільки відповідачем порушено права позивача, як співавтора твору, суд вважає за необхідне зобовязати ПрАТ «Картель»опублікувати в щотижневику «Власть денег», а також на веб-стрінці в мережі Інтернет відомості про порушення ПрАТ «Картель»права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
		На підставі ч. 2 ст. 52 Закону суд має право, зокрема, постановити рішення про стягнення компенсації, завданої порушенням авторського права, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Визначаючи розмір компенсації, суд виходив з конкретних обставин справи та загальних засад цивільного законодавства, визначених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, а також інших обставин, що можуть свідчити про орієнтований розмір компенсації позивача.
		Отже, для визначення розміру компенсації, суд виходив з доведеності факту порушення відповідачем авторських прав позивача, а також з того, що журнал «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року був виданий та поширений на всій території України з тиражем 60000 примірників.
		Таким чином, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушене авторське право в розмірі 50 мінімальних заробітних плат станом на день подачі позову до суду, що становить в розмірі 49250 грн.
		Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону, стягнути з ПрАТ «Картель»в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 10 відсотків від суми присудженої судом на користь позивача, що складає 4925 грн.
		Відповідно до ч. 1 Закону контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджений з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого субєкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
		Виходячи з вищевказаного поняття, журнал «Власть денег»не може вважатися контрафактною продукцією, а тому позовні вимоги в частині вилучення з цивільного обороту усі примірники журналу «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року, як такі, що є контрафактною продукцією, що виготовлена та розповсюджена з порушенням авторського права, не підлягають задоволенню.
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження позовних вимог, позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню частково.
		Керуючись ст.ст. 438 - 444 ЦК України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Картель»припинити дії, що порушують авторське право ОСОБА_1 на надане ним інтервю.
		Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Картель»припинити розповсюдження примірників журналу «Власть денег»№ 40 за 7-13 жовтня 2011 року.
		Заборонити Приватному акціонерному товариству «Картель»опубліковувати та в будь-який інший спосіб поширювати та розповсюджувати надане ОСОБА_1 журналу «Власть денег»інтервю, в тому числі через мережу Інтернет.
		Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Картель» вилучити зі свого веб-сайту в мережі Інтернет надане ОСОБА_1 інтервю.
		Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Картель»опублікувати в щотижневику «Власть денег», а також на веб-стрінці в мережі Інтернет відомості про порушення Приватним акціонерним товариством «Картель»права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Картель»на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушене авторське право в розмірі 49250 грн.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Картель»в дохід державного бюджету України 4925 грн. штрафу.
		Решту позовних вимог залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
			 Суддя

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...