Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1805/2а-3758/11 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2011 р.Справа № 1805/2а-3758/11
		Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Сіренко О.І.
		Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову від 26.04.2011р. по справі№1805/2а-3758/11
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми 
		про зобовязання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		01.04.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми (надалі-відповідач) про перерахунок підвищення до пенсії як особі, що має статус "Дитина війни".
		04.04.2011р. ухвалою Зарічного районного суду м. Суми адміністративний позов ОСОБА_1 про зобовязання здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за період з 01.08.2010р. по 31.09.2010р. залишено без розгляду.
		26.04.2011р. постановою Зарічного районного суду м. Суми позов задоволено.
		Зобовязано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та провести виплату з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. з урахуванням проведених виплат.
		Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
		Позивач ухвалу та постанову суду першої інстанції не оскаржив.
		Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав: 
		Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Таким чином, відповідач у 2010р. повинен був, відповідно діючої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей", виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції .
		Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", іншого нормативноправового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
		Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Таким чином, нарахування та виплата у 2010р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
		Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2010р. до позивача безпідставно застосовував постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 , оскільки повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. 
		Посилання відповідача на відсутність коштів на виплату зазначеної доплати до пенсії, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
		Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
		Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обовязок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
		Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
		Враховуючи, що держава взяла на себе обовязок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обовязку на центральний орган виконавчої влади  Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. 
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми залишити без задоволення.
		Постанову від 26.04.2011р. по справі№1805/2а-3758/11 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І. 
		Судді(підпис)
		 (підпис)Любчич Л.В.  
			 
				Спаскін О.А.  
					 
						ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Сіренко О.І.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...