Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1888/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2012.
Дата набрання законної сили: 02.04.2014
Результат оскарження 02.04.2014 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 03 квітня 2012 року           16:23           № 2а-1888/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі Мальчик І.Ю.,
		     за участю сторін:
		     представників позивача -Плішка Д.В., Манічева В.П., 
		     представника відповідача -Бойка І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»(далі -ТОВ «ВКФ «Моноліт», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, яким просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311. 
		В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВКФ «Моноліт»вказує на відсутність порушення ним вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованим та неправомірним.
		У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити адміністративний позов.
		В судовому засіданні 20.03.2012 року судом ухвалено замінити неналежного відповідача -Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва належним -Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач).
		ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, зазначивши, що в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що підлягав перевірці, на загальну суму 3 932 588,00 грн., у т.ч. за 3 квартали 2010 року у сумі 570 491,00 грн., за рік 2010 року у сумі 3 372 123,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 560 465,00 грн.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
		ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі направлень від 23.05.2011 року №745/23-11, від 23.05.2011 року №741/23-11, від 23.05.2011 року №742/23-11, від 23.05.2011 року №743/23-11, від 23.05.2011 року №744/23-11 відповідно до статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено Акт від 14.09.2011 року №9369/23-11/25284783 Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»(код за ЄДРПОУ 25284783) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року (далі -Акт перевірки від 14.09.2011 року №9369/23-11/25284783).
		В ході перевірки відповідачем  встановлено, зокрема, порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму  3 932 588,00 грн. 
		На підставі Акту перевірки від 14.09.2011 року №9369/23-11/25284783 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311, яким ТОВ «ВКФ «Моноліт»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 775 620,00 грн. (в т.ч. 3 932 588,00 грн. за основним платежем та 843 032,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
		Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням -рішенням, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві із скаргою №66 від 06.10.2011 року на податкове повідомлення -рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією у м. Києві винесено рішення про результати розгляду скарги від 14.12.2011 року №12006/10/25-114, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03 жовтня 2011 року №0004002311, а скаргу директора ТОВ «ВКФ «Моноліт»Плішко Д.В. від 06.10.2011 року №66 (вх. ДПА у м. Києві №7456/10 від 17.10.2011 року) -без задоволення.
		Позивачем подано скаргу №117 від 26.12.2011 року до Державної податкової служби України на податкове повідомлення -рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 16.01.2012 року №967/6/10-2005, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03 жовтня 2011 року №0004002311 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу -без задоволення.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВКФ «Моноліт»до складу валових витрат було віднесено суми витрат понесених по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «САВДО»(код ЄДРПОУ 36239481) на загальну суму 15 730 355,00 грн. в  т.ч. за 3 квартал 2010 року сума 2 281 966,00 грн., за 4 квартал 2010 року сума 11 206 529,00 грн., за 1 кв. 2011 року сума 2 241 860,00 грн.
		Між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Замовником) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Виконацем) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №02/09 від 02.09.2010 року, Договір №15/09/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 15.09.2010 року, Договір №23/09/10 про надання консультаційних послуг від 23.09.2010 року, Договір №01/07/10 про надання послуг від 01.07.2010 року, Договір №02/09/10 про надання бухгалтерських послуг від 02.09.2010 року, Договір №21/09/10 від 21.09.2010 року, Договір №31/08 про надання послуг від 31.08.2010 року, Договір №01/12/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 01.12.2010 року, Договір №29/10/10 від 29.10.2010 року, Договір №05/2010 на виконання робіт щодо розширення функціональних можливостей програмного забезпечення (ПЗ) «Система управління рухом товарів роздрібної торгівлі», надалі СИСТЕМА, Windows VFP версії від 03.11.2010 року, Договір №07/10/10 від 07.10.2010 року, Договір про виконання роботи від 25.10.2010 року, Договір №01/10/10 про надання бухгалтерських послуг від 01.10.2010 року,  Договір №07/09/10 на виконання робіт щодо розширення функціональних можливостей програмного забезпечення (ПЗ) «Система управління рухом товарів роздрібної торгівлі», надалі СИСТЕМА, Windows VFP версії від 07.09.2010 року, Договір №25/1 від 25.10.2010 року, Договір №21/06/10 технічного забезпечення телевізійної трансляції від 21.06.2010 року, Договір №13/12/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 13.12.2010 року, Договір №15/12/10 від 15.12.2010 року, Договір №01/11/10 про надання бухгалтерських послуг від 01.11.2010 року, Договір №08/11/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 08.11.2010 року, Договір №15/11/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 15.11.2010 року, Договір №01/09 від 01.09.2010 року, Договір №11/10/10 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 11.10.2010 року, Договір №01/06 на розробку апаратно-програмного продукту від 01.06.2010 року, Договір №30/08/10 від 30.08.2010 року, Договір №02/08/10 від 02.08.2010 року, Договір №01/09-10 від 01.09.2010 року, Договір №02/08/10 від 02.08.2010 року, Договір №15/10/10 від 15.10.2010 року на виконання робіт щодо розширення функціональних можливостей програмного забезпечення (ПЗ) «Система управління рухом товарів роздрібної торгівлі», надалі СИСТЕМА, Windows VFP версії, Договір №15/07/10 від 15.07.2010 року, Договір №01/12-10 про надання бухгалтерських послуг від 01.12.2010 року, Договір №15/07/10 від 15.07.2010 року, Договір №10/01/11 на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 10.01.2011 року; між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Покупцем) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Продавцем) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №01/10-10 від 01.10.2010 року, Договір №15/10/10 від 15.10.2010 року; між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Агентом) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Партнером) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №02/12/10 про надання послуг із залучення клієнтів для суб'єктів підприємницької діяльності від 02.12.2010 року; між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Покупцем) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Постачальником) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №03/08/10 постачання продукції від 03.08.2010 року, Договір №22/10/10 від 22.10.2010 року, Договір №03/08/10 постачання продукції від 03.08.2010 року, Договір №01/09-10 купівлі-продажу від 01.09.2010 року, Договір №03/08/10 постачання продукції від 03.08.2010 року, Договір №03/08/10 постачання продукції від 03.08.2010 року, Договір на обслуговування №10/01/11-4 від 10.01.2011 року; між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Орендарем) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Орендодавцем) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №30/08/10 оренди обладнання для забезпечення телевізійної трансляції від 30.08.2010 року; між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(іменуємий згідно договору Підрядником) в особі заступника директора Плішко Д.В. та ТОВ «Компанія «САВДО»(іменуємий згідно договору Субпідрядником) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №15/07/11-5 субпідряду на виконання окремих видів і комплексних робіт від 15.07.2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
		Також в матеріалах справи наявні копії актів виконаних послуг, актів приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, які від імені ТОВ «Компанія «САВДО»підписані директором ОСОБА_4 та скріплені печаткою цього ж товариства.
		Позивач, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ним та ТОВ «Компанія «САВДО», фактичне виконання укладених між ними договорів, правомірність складення податкових накладних за зазначеними договорами підтверджується наданими первинними документами, а відтак відсутні будь-які підстави вважати, що укладені договори були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави шляхом заниження податку на прибуток.
		Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.
		З Акту перевірки від 14.09.2011 року №9369/23-11/25284783 вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «САВДО»(код ЄДРПОУ 36239481) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 по 31.01.2011 року (акт від 18.03.2011 року №643/23-621-36239481), в якому зафіксовано, що в ході проведення доперевірочного аналізу податкової звітності підприємства та підготовки матеріалів до перевірки від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано інформацію щодо встановлення ознак фіктивності ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО»(код ЄДРПОУ 36239481). За результатами проведених заходів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО»(код ЄДРПОУ 36239481) перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, засновником та директором якого є гр-н ОСОБА_4. Будучи опитаний гр-н        ОСОБА_4 пояснив, що він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО», жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово -господарської діяльності підприємства він не підписував та нікого не уповноважував. За юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено відповідні акти тим самим підприємством було порушено ст.93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV та ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»- Місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО»склала 1 особа. 
		Враховуючи наведене, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва зробила висновок про порушення ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО»ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «КОМПАНІЯ «САВДО»при придбанні та продажу товарів (послуг).
		Податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
		Таким чином, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Компанія «САВДО»вимог ст.93, ч.1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників.
		Згідно наданих пояснень директора та засновника ТОВ «Компанія «САВДО»(код ЄДРПОУ 36239481) ОСОБА_4 від 02.08.2010 року щодо своєї участі у створенні та діяльності ТОВ «Компанія «САВДО», засновник та єдина службова особа даного товариства ОСОБА_4 пояснив, що влітку 2009 року малознайомий чоловік на ім'я Тарас запропонував йому прийняти участь в роботі штабу однієї із політичних партій. З метою працевлаштування він передав Тарасу копію свого громадянського паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. Після передачі вказаних документів Тарасу, останній спілкування припинив. Реєстраційні документи ТОВ «Компанія «САВДО»він не підписував, господарську діяльність даного підприємства не здійснював, він не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності  ТОВ «Компанія «САВДО».  Під час реєстрації (перереєстрації) ТОВ «Компанія «САВДО»він не відвідував державну адміністрацію, податкову інспекцію, в дозвільній системі печатки не отримував. ОСОБА_4 не знає яким видом діяльності займається ТОВ «Компанія «САВДО». Статутний фонд ТОВ «Компанія «САВДО»ОСОБА_4 не формував, в якості засновника зазначеного СПД не призначав посадових осіб, податкову звітність ТОВ «Компанія «САВДО»до податкової інспекції не складав, не подавав та не підписував. Ніколи не підписував реєстраційних, установчих документів, протоколів, заяв від імені ТОВ «Компанія «САВДО», ніколи не підписував фінансово-господарських документів зазначеного підприємства -накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, договорів, контрактів та інших документів від ТОВ «Компанія «САВДО», де на сьогоднішній день знаходяться установчі документи, печатка ТОВ «Компанія «САВДО», документи фінансово-господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку зазначеного СПД йому не відомо.
		Як вбачається з Акту перевірки від 14.09.2011 року №9369/23-11/25284783, співробітниками ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 28.04.2011 року було здійснено обшук офісного приміщення ТОВ «Латіф»(код 34405570) за адресою: м. Київ вул. Освіти 18, під час якого було вилучено первинні фінансово-господарські документи ТОВ ВКФ «Моноліт», в яких відображені операції з придбання товарів та послуг  у  ТОВ «Компанія «САВДО».
		В матеріалах справи наявна копія Висновку спеціаліста №42 від 02.02.2012 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О., в якому чітко зафіксовано, що підписи від імені ОСОБА_4 в оригіналах первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам між ТОВ «Компанія «САВДО»та ТОВ «ВКФ «Моноліт»виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.
		Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі -Закон України №996-ХІV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
		Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV).
		Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України №996-ХІV).
		Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів.
		Так, зокрема, п.п.2.1 п.2 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п.2.4 п.2 зазначеного Положення).
		Відповідно до п.п.2.16. п.2 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
		Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Статтею 56 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. 
		Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. 
		Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Враховуючи те, що підписи від імені директора ТОВ «Компанія «САВДО»виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою, суд приходить до висновку, що первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт), надані позивачем, складені з порушенням вимог Закону України №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України  від 24.05.1995 року № 88 та такі документи не дають права на включення їх до валових витрат, так як вони не підтверджують факту отримання товарів, робіт (послуг).
		Щодо відсутності у ТОВ «Компанія «САВДО»складських приміщень, транспорту, а також устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, кількості працюючих на підприємстві - 1 особа (акт від 18.03.2011 року №643/23-621-36239481) суд зазначає, що згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги податкового законодавства та фактичні обставини справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Компанія «САВДО».
		Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року,  про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
		- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
		- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
		- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
		- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		Аналогічна позиція закріплена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.
		При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
		Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.
		Як зазначалось вище, перевіркою ТОВ «Компанія «САВДО»встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладених договорів.
		Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.
		Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі також ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
		Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.
		Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.
		Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).
		Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства  ТОВ «Компанія «САВДО», предметом яких є одержання доходів, слід вважати такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
		Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. 
		Тобто, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
		Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143 (чинного в періоді, що підлягав перевірці) дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ВКФ»Моноліт»порушено п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п. 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», так як віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів та послуг, що не відповідають ознакам валових витрат, та не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Моноліт»є такими, що задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»- відмовити в повному обсязі.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. 
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		Повний текст постанови складений та підписаний 09.04.2012 року.
		 
		 
		 
		     Суддя                                                                                                               Аблов Є.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...