Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-51/676-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2012.
Дата набрання законної сили: 19.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       
		01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.04.2012                                                                                           № 5011-51/676-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Кошіля В.В.
		суддів:            Моторного О.А. 
		          Шапрана В.В. 
		при секретарі                    Браславській А.В.,
		за участю представників:
		від прокурора          Рибалка Ю.В.,
		від позивача          Сьомочкіна О.С.,
		від відповідача          1. Кропивна К.А.,
		                              2. Фоя О.В.,
		розглянувши матеріали апеляційних скарг Заступника прокурора м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 (суддя Гончаров С.А.)
		за позовом          Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України
		до                    1. Київської міської ради
		                    2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»
		про                    визнання недійсним рішення та договору
		за зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»
		до                    Державного агентства земельних ресурсів України
		про                    визнання права на оренду земельної ділянки.
		Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 19.04.2012 № 01-22/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» замість судді Алданової С.О. залучено до розгляду справи № 5011-51/676-2012 суддю Моторного О.А.
		                                                            Встановив:
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (далі позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 р. загальною площею 7,4707 га, вартістю 12 115 071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»; визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» права користування земельною ділянкою загальною площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115 071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» подано зустрічну позовну заяву до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» права на оренду земельної ділянки, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 та договору оренди від 14.03.2008.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволений. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» право на оренду земельної ділянки, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, та наданої ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» в користування у відповідності до рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 та договору оренди від 14.03.2008.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора м. Києва та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» звернулись із апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.
		Заступник прокурора м. Києва в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008, припинити провадження у справі в частині вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008, в іншій частині рішення залишити без змін, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
		ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.
		Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Згідно із п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Згідно із ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Згідно із п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		З аналізу наведених норм вбачається, що Київська міська рада виконує делеговані їй державою повноваження щодо розпорядження землями в м. Києві та виконує функції держави в цих правовідносинах, а законною підставою для користування земельною ділянкою, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
		Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2007 ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» звернулось до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням про надання у користування земельної ділянки з місцем розташування на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва, орієнтовного розміру 10 га з цільовим призначенням: для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку в оренду на 10 років.
		13.07.2007 Київський міський голова, керуючись висновком постійної комісії Київради з питань земельних відносин № К-10931 від 19.06.2007, надав згоду на розроблення документації із землеустрою та формування кадастрової справи під номером Д-3040.
		В подальшому ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» було вчинено відповідні дії по отриманню переліку погоджень та підготовленню необхідної документації для винесення питання про передання ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» в оренду земельної ділянки розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва на розгляд сесії Київської міської ради.
		З урахуванням зібраної документації був підготовлений проект рішення про передачу земельної ділянки ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі, який пройшов обговорення на президії Київської міської ради та був включений до порядку денного пленарного засідання V сесії Київської міської ради V скликання 1 жовтня 2007 року під номером 52 Розділу 12 «Надання». Жодних зауважень від профільних комісій, Президії Київради чи депутатського корпусу на всіх етапах проходження кадастрової справи не находило.
		01.10.2007 Київською міською радою було прийнято рішення № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва».
		14.03.2008 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» укладено договір оренди земельної ділянки, що відповідає вимогам законодавства України.
		За умовами вказаного договору Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007, передала, а ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» прийняло в орендне користування земельну ділянку, площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115 071,51 грн., на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.
		Матеріали справи, зокрема, копії платіжних документів, свідчать, що ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» регулярно, а саме з дня укладання договору і до сьогодні, сплачує орендну плату у встановленому законодавством порядку та розмірі і як наслідок, територіальна громада отримує прибуток від оспорюваного договору оренди, що в свою чергу доводить ефективність використання спірної земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
		Згідно із ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
		Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.
		Однак, рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 в частині заказника «Острів Жуків» було прийнято без обґрунтованих клопотань із картографічним матеріалом, без розробленого проекту створення заказника. Вказаним рішенням не встановлені межі та конкретна площа цього заказника.
		22.08.2007 Київською міською радою було прийнято рішення за № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», яким схватено Схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» та встановлено загальну площу цього ландшафтного заказника, яка становить 196 га у складі детального плану території острова Жуків. Законність прийняття Київською міською радою рішення від 22.08.2007 року № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» остаточно підтверджено постановою Вищого господарського суду України, що була прийнята 19.05.2010 по господарській справі № 36/131-21/64.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка не входить до меж ландшафтного заказника «Жуків острів», що підтверджується, зокрема, і листом Головного управління земельних ресурсів КМР (КМДА) № 03-480/20759 від 29.07.2009.
		В свою чергу, при прийнятті рішення від 01.10.2007 за № 471/3305 Київська міська рада керувалась саме затвердженою рішенням Київради від 22.08.2007 року за № 162/1996 схемою меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», детальним планом території острова Жуків та виходила з того, що земельна ділянка, яка підлягала переданню в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», - не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».
		На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на земельну ділянку, яка надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 471/3305, не розповсюджується дія норм ст.ст. 43,44,150 Земельного кодексу України та норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки спірна земельна ділянка розташована поза межами заказника місцевого значення «Жуків острів» та не є об'єктом природно-заповідного фонду.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими зауваження Заступника прокурора міста Києва про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм ст.ст. 43, 44, 123,149,150 Земельного кодексу України та норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка не входить до меж об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», і як наслідок, не є об'єктом природно-заповідного фонду та не є особливо цінною землею в розумінні норм ст. 150 Земельного кодексу України.
		Як встановлено вище, за результатами здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» передбачених чинних законодавством дій щодо отримання відповідних висновків-погоджень, було підготовлено проект рішення про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі.
		Відповідно до норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		В порушення вказаної норми, Заступником прокурора м. Києва не доведено належним чином, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації в порушення норм чинного законодавства України не готувало проект рішення Київради про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.
		Крім того, Заступником прокурора м. Києва не доведено, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 протирічить постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 № 581, оскільки відсутнє обґрунтування того, яким чином змінено чи порушено виконання та реалізація, передбаченої зазначеною постановою КМУ, Програми по розвитку лісового господарства країни.
		До того ж, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва по справі № 51/202.
		Так, Заступником прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів (Державне агентство земельних ресурсів) до Господарського суду м. Києва було подано позовну заяву про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008, який був укладений між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» на виконання рішення Київради від 01.10.2007 № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва» (справа № 51/202).
		В межах заявленого позову у справі № 51/202 та обраного способу захисту, Заступник прокурора м. Києва не висував вимогу про визнання недійсним рішення Київради від 01.10.2007 № 471/3305.
		Однак, керуючись постановою пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарськими судами трьох інстанцій при розгляді справи № 51/202 було досліджено питання чинності та законності прийняття Київською міською радою рішення «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва» від 01.10.2007 № 471/3305.
		За результатами розгляду справи № 51/202 Господарський суд м. Києва, Київський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України дійшли до висновку, що рішення Київської міської ради «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва» від 01.10.2007 № 471/3305 було підготовлено, прийнято у відповідності до нормам чинного законодавства України та є цілком законним.
		Також судами по цій справі було досліджено та перевірено законність укладання договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 між Київською міською радою та ТОВ«Оздоровчий центр «Сесіль» на виконання рішення Київради від 01.10.2007 № 471/3305.
		Як свідчить рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 Заступнику прокурора м. Києва відмовлено повністю у задоволенні вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008, який укладений між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» на виконання рішення Київради від 01.10.2007 № 471/3305. Тобто, договір оренди земельної ділянки від 14.03.2008 фактично визнаний дійсним.
		Постановою Київського апеляційний господарський суд від 17.08.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011, рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2011 залишено без змін.
		Як вбачається з матеріалів даної справи та справи № 51/202 сторони в них є тими ж самими, а саме: заступник прокурора в інтересах Державного агентства земельних ресурсів, як позивач, Київська міська рада та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», як відповідачі.
		Відповідно до норм ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Як вбачається зі змісту ст. 35 ГПК України норми останньої можуть бути застосовані і навіть у тому випадку, якщо підстави позовів у двох справах є різними.
		З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва» № 471/3305 було підготовлено та прийнято у відповідності з вимогами законодавства України, є законним та чинним на сьогоднішній день.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбаченому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України і договором оренди.
		Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
		Як встановлено вище, 14.03.2008 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007, передала, а ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» прийняло в орендне користування земельну ділянку, площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115 071,51 грн. на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.
		Вказаний договір оренди земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 397, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 19.03.2008 за № 79-6-00607.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України.
		Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
		В позовній заяві та в апеляційній скарзі відсутні конкретні обставини на підтвердження зауважень Заступника прокурора м. Києва щодо недодержання з боку ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» та Київської міської ради вимог ст. 203 ЦК України при укладанні оспорюваного договору оренди, як і не зазначено будь-яких порушень останніми норм ст. 215 ЦК України, які безпосередньо стосуються процедури укладання оспорюваного договору оренди та норм ст. 207 ГК України, які передбачають наявність порушених інтересів держави і суспільства.
		Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції відносно того, що Заступником прокурора м. Києва не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним правочину, а відтак заявлену вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», суд правомірно визнав необгрунтованою та відмовив у її задоволенні.
		Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулює Розділ VII Земельного Кодексу України та Закон України «Про державний контроль за користуванням та охороною земель» від 19.06.2003, який є спеціальним законодавчим актом та основним у галузі державного контролю за використанням та охороною земель.
		В позовній заяві та в апеляційній скарзі Заступника прокурора м. Києва відсутнє посилання на порушення відповідачами конкретно визначених норм та вимог Закону України «Про державний контроль за користуванням та охороною земель» від 19.06.2003.
		Відповідно до положень ст. ст. 2, 29 ГПК України прокурори мають звертатися до господарського суду в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спірні відносини у справі стосуються законності прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок в оренду, визнання недійсним договору оренди, оспорювання правомірності користування земельною ділянкою, що, з огляду на положення Закону України «Про державний контроль за користуванням та охороною земель», обумовлює відсутність у Заступника прокурора м. Києва визначених зазначеним законом повноважень по здійсненню у цих спірних правовідносинах відповідних функцій представництва, державного контролю, тощо.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позов Заступника прокурора міста Києва, який поданий в інтересах держави та обґрунтований порушенням інтересів у сфері використання та охорони земель є невмотивованим з точки зору обґрунтування порушення інтересів держави у певній галузі.
		Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову Заступнику прокурора м. Києва у задоволенні позовної вимоги про визнання відсутності у ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» права користування спірною земельною ділянкою, оскільки Заступником прокурора м. Києва не доведено ті обставини, на які останній посилається, як на підставу своєї вимоги.
		Відповідно до ст. 80 ГПК України провадження у судовій справі підлягає припиненню у випадку наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для застосування у справі норм ст. 80 ГПК України відносно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008.
		Щодо зустрічного позову апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Як встановлено вище, рішення Київської міської ради «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва» від 01.10.2007 № 471/3305 було підготовлено, прийнято у відповідності із нормами чинного законодавства України та є цілком законним.
		14.03.2008 на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 між ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,4707 га, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва.
		При розгляді первісного позову господарським судом першої інстанції встановлено, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,4707 га, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва від 14.03.2008 є дійсним, чинним та укладеним без будь-яких порушень норм чинного законодавства України.
		Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» сумлінно виконує обов'язки орендаря, в т.ч. регулярно, а саме з дня укладання договору сплачує орендну плату у встановленому законодавством порядку та розмірі.
		Висновок господарського суду першої інстанцій про дійсність та відсутність будь-яких порушень при укладенні договору оренди від 14.03.2008 між ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» та Київською міською радою підтверджується також і рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 у справі № 51/202, яке набрало законної сили.
		Як вбачається з тексту рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011, предметом розгляду у справі № 51/202 була також і вимога Заступника прокурора м. Києва про визнання недійсним вказаного вище договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.03.2008 між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль».
		Згідно із ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
		Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
		Згідно із ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання права; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення зустрічної позовної заяви та задоволення вимоги ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» права на оренду земельної ділянки, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 та договору оренди від 14.03.2008.
		Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
		З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені Заступником прокурора м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»  не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 у справі № 5011-51/676-2012 не підлягає скасуванню.
		Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		                                                  ПОСТАНОВИВ: 
		1.          Апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 у справі № 5011-51/676-2012 - без змін.
		2.          Матеріали справи № 5011-51/676-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В. 
		 
		Судді                                                                                          Моторний О.А.
		 
		                                                                                          Шапран В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...