Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1114/12/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2012. Зареєстровано: 01.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2012.

Результат оскарження 15.08.2012 Харківський апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу суду та прийнято нову ухвалу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		     Харківський окружний адміністративний суд  61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3  П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		24 квітня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 1114/12/2070  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого -Судді Бездітка Д.В., 
		при секретарі  судового засідання -Фоміній В.В., 
		за участю: представника позивача - Жданова О.М.,
		представник відповідача - Портянчик Г.А., 
		представник третьої особи - Усачова О.В.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу 
		за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби  
		до Акціонерного товариства "Евроцемент - Україна" 
		третя особа Державна податкова служба у Харківській області
		про нарахування та зобов'язання сплатити грошові зобов'язання ,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Акціонерного товариства "Евроцемент - Україна", третя особа Державна податкова служба у Харківській області, в якому просить суд нарахувати та зобов'язати АТ "Евроцемент-Україна" сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання визначене СДПІ у податковому повідомленні-рішенні від 31.10.2011 року № 0000440845 у сумі 13049809,5 грн. в т.ч. за основним платежем - 8969873,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4349936,5 грн. 
		Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року замінено неналежного позивача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, на належного позивача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.
		В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачем порушено вимоги пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Ріоніт",  за якими завищено податковий кредит за серпень 2011р. на загальну суму ПДВ 8699873,0 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на цю ж суму.
		Представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник третьої особи також підтримав позовні вимоги позивача.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вказавши, що на не невірне визначення позивачем рівня звичайних цін у спірних правовідносинах, що, як наслідок, спричинило неправомірний висновок за наслідками перевірки та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
		Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
		Судом встановлено, що СДПІ по РВПП у м.Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Євроцемент - Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ріоніт»(код ЄДРПОУ 36218092) за період серпень 2011 року.
		Результати проведеної перевірки оформлені актом від 13.10.2011 р. №2073/45-011/00293060, яким зафіксовано порушення ПАТ "Євроцемент - Україна" вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8699873,0 грн. 
		На підставі вказаного висновку акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000440845 від 31.10.2011 року про збільшення ПАТ "Євроцемент - Україна" податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 13049809,50 грн., в т.ч. за основним платежем -8699873,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4349936,50 грн.
		Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ПАТ "Євроцемент-Україна" до ДПА в Харківській області.
		За результатами розгляду даної скарги ДПА в Харківській області було прийнято рішення № 5414/10/25-103 від 02.12.2011 року, яким з посиланням на п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735, відповідача було повідомлено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, та зобов`язано СДПІ ВПП у м. Харкові звернутися до суду з позовом про збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість, із застосуванням звичайних цін.
		На виконання зазначеної вказівки позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Судом зазначено, що передумовою для звернення СДПІ ВПП у м. Харкові Державної податкової служби до суду з даним позовом слугував висновок акту перевірки від 13.10.2011 р. №2073/45-011/00293060 про порушення ПАТ "Євроцемент - Україна" вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8699873,0 грн.
		Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.1 п. 198.3); право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п. 198.3).
		Як встановлено судом, підставою для висновку про порушення відповідачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України стало включення відповідачем до складу податкового кредиту у серпні 2011р. сум ПДВ, що були нараховані на вартість придбаного у ТОВ "Ріоніт" природного газу по ціні 3006,83 грн. за тис.м.куб., яка, на думку позивача, перевищує рівень звичайних цін на даний товар.
		Суд вважає таке твердження позивача необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами, з огляду на наступне.
		Суд зазначає, що оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин положення ст.39 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок визначення звичайних цін, не набрали чинності, при наданні оцінки правомірності формування рівня звичайної ціни у спірних правовідносинах підлягають положення п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку  підприємств". При цьому, суд звертає увагу на те, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (13.10.2011 р.), регламентовано Податковим кодексом України. 
		Як встановлено п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
		З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).
		Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.05.2011 року між ПАТ "Євроцемент - Україна" (в якості покупця) та ТОВ "Ріоніт" (в якості продавця) було укладено договір №05/02-ПГ №0726, предметом якого є купівля - продажу природного газу.
		Як встановлено судом та визнається відповідачем в акті перевірки, що у серпні 2011 р. ПАТ "Євроцемент - Україна" було включено до складу податкового кредиту ПДВ по складеним за даним договорам ТОВ "Ріоніт" податковим накладним на загальну суму 14388430,21 грн. 
		Вартість тис.м.куб. природного газу за переліченими накладними склала - 3006,83 грн., цільова надбавка - 60,137 грн., ПДВ - 613,39 грн.
		Як вбачається зі змісту Акту перевірки, позивач вважає звичайною ціною на природний газ у серпні 2011 року ціну в розмірі 1150,0 грн., яка склалася в рамках поставки природного газу ТОВ "Енерго - сервісна компанія "Еско-Північ" на адресу ТОВ "Алекс-А ЛТД"- ТОВ "Октоген", який, у свою чергу, є постачальником ТОВ "Ріоніт".
		Однак, слід відмітити, що податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з поставки природного газу в кожній з ланок поставки природного газу у спірних правовідносинах, а саме: ПАТ "Євроцемент - Україна" - ТОВ "Ріоніт" - ТОВ "Алекс-А ЛТД"- ТОВ "Октоген"- ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ".
		Так, судом, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, СДПІ ВПП у м. Харкові Державної податкової служби не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при поставці товару в кожній окремій ланці, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання наявності у ПАТ "Євроцемент - Україна" реальної можливості без вжиття додаткових зусиль укласти договір поставки з ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" та здійснити транспортування газу до місцезнаходження виробничих об'єктів ПАТ без додаткових зусиль,  будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару. 
		Суд зауважує, що рівень звичайної ціни на природний газ у серпні 2011 року позивачем визначено, виходячи виключно з даних зазначених в податкових накладних та даних АІС "Архів електронної звітності" ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" на постачання природного газу ТОВ "Октоген", тобто, договори та первинні документи по правочинам між вказаними контрагентами не досліджувались, а умови вказаних договорів не порівнювались із умовами договору між ПАТ "Євроцемент - Україна" - ТОВ "Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД". 
		Суд також зазначає, що постановою НКРЕ від 30.06.2011 року № 1112 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання", чинною на час виникнення спірних правовідносин, затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3023,50 грн. за 1000 м3.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідач ПАТ "Євроцемент-Україна", котрий є кінцевим промисловим споживачем природного газу, здійснював придбання природного газу у  ТОВ "Ріоніт"  у серпні 2010 р. за ціною (3006,83 грн. за тис.куб.м. без ПДВ), що не перевищує ціни, встановленої постановою НКРЕ від 30.06.2011р. №1112.
		Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним  висновок СДПІ ВПП у м. Харкові про придбання позивачем природного газу у ПАТ "Євроцемент - Україна" - ТОВ "Ріоніт" у серпні 2011 року за ціною, що перевищує звичайну. 
		Суд зазначає, що відповідно до пп.п.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати саме податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін.
		Підпунктом 14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Згідно з п. 14.1.265 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Підпунктом 20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
		З огляду на викладене, суд вважає, що чинним законодавством не передбачено звернення податкового органу до суду з вимогою про зобов'язання платника податків нарахувати та оплатити штрафну (фінансову) санкцію, оскільки на платника податків у судовому порядку може бути покладений обов'язок лише по нарахуванню та оплаті податкового зобов'язання. 
		У відповідності до ст.37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. 
		Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В порушення наведеної норми, позивач не довів суду належним чином наявності підстав для виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ, а відтак, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання АТ "Евроцемент-Україна" сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання визначене СДПІ у податковому повідомленні-рішенні від 31.10.2011 року № 0000440845 у сумі 13049809,5 грн. в т.ч. за основним платежем - 8969873,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4349936,5 грн.
		Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
		На підставі викладеного  та  керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті  Харкові Державної податкової служби до Акціонерного товариства "Евроцемент - Україна", третя особа Державна податкова служба в Харківській області про нарахування та зобов'язання сплатити грошові зобов'язання - відмовити в повному обсязі. 
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2012 року.    
		Суддя                                                                            Д.В.Бездітко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...