Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0814/778/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2012.
Дата набрання законної сили: 24.07.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Дата документу 18.04.2012                                                               Справа №  0814/778/2012 
		Номер провадження 2/0814/1379/2012
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 квітня 2012 року Ленінський районний  суд м.Запоріжжя  у складі:  
		головуючого    судді  Дубини Л.А.
		    при секретарі  Філіпповій Ю.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округ  ОСОБА_3  про  визнання недійсним договору позики від 02.12.2010
		 
		у с т а н о в и в :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом у якому вказує, що 02.12.2010  між ним та ОСОБА_2 укладено договір  позики, згідно якого останній  передав у власність позичальника суму грошових коштів у розмірі 2 207 938,82 грн., що на момент укладення  договору є еквівалентом 278 148 доларів США за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США (7,938 грн. за 1 долар США), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, зі строком повернення суми позики - до 05 січня 2011 року.
		Позивач  просить суд  визнати вказаний договір  недійсним, оскільки укладання договору мало фіктивний характер і не був спрямований  на реальне настання правових наслідків, зокрема, позивач вказує, що  грошові кошти  під час підписання договору  йому не передавалися, договір укладений на  короткий  строк, при складанні договору нотаріус припустився  помилок в  ідентифікуючих даних  позичальника.  
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі і просив суд їх задовольнити. 
		Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, і просив суд відмовити у їх задоволенні. Суду пояснив, що підстави для визнання договору  позики  фіктивним та визнання  його  недійсним  відсутні. Так, договір відповідно до приписів закону  укладений  у письмовій формі і  посвідчений нотаріусом,  гроші  були передані   позичальнику і отримані  ним під час  підписання  цього договору, кожен з учасників договору розуміли  умови договору та його правові наслідки, договір  відповідає  внутрішній волі  його учасників. Посвідчення договору позики нотаріусом є запорукою його дійсності. 
		Представник приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округ  ОСОБА_3  суду  пояснила, що   договір укладено  у письмовій формі  і  є  вільним  виявленням  волі  сторін.  Нотаріус   не  був  присутній при передачі   грошей, але засвідчив договір,у  якому  сторони стверджують про передачу  грошових  коштів. Вважає,  що  відсутні  підстави визнавати договір  фіктивним та недійсним. 
		Вислухавши пояснення  сторін, дослідивши надані   суду  докази  суд  дійшов наступного висновку. 
		Ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно ст..11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
		Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Судом  установлено, що 02.12.2010 року між ОСОБА_1 (Позичальником) та ОСОБА_2 (Позикодавцем) укладено договір позики, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області.
		Договір зареєстровано в реєстрі правочинів за № 2690.
		Відповідно до п. 1 Договору Позикодавець передав у власність Позичальнику суму грошових коштів у розмірі 2 207 938,82 грн., що на момент укладення цього договору є еквівалентом 278 148 доларів США за офіційним курсом НБУ української гривні до долара США (7,938 грн. за 1 долар США), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів.
		П.3 Договору встановлений строк повернення суми позики - до 05 січня 2011 року.
		Зі змісту  п. 8 випливає, що грошові кошти, які є предметом цього договору у розмірі 2 207 938,82 грн., що на момент укладення цього договору є еквівалентом 278 148 доларів США за офіційним курсом НБУ української гривні до долара США (7,938 грн. за 1 долар США), передані Позикодавцем та одержані Позичальником під час підписання цього договору.
		В подальшому сторонами доповнено умови договору позики від 02.12.2010р. шляхом укладення до нього додаткового договору від 29.12.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4
		Згідно  приписів ст.. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Тобто, законодавцем визначено, що договір позики є реальною угодою і вважається укладеним з моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей не породжує в майбутньому обов'язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей.
		Відповідно до ст..1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Ст.1051 ЦК України надає позичальнику право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
		Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору позики, позивач посилається на безгрошовість даного правочину.
		Судом установлено, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з проханням порушити кримінальну справу за фактом підробки договору позики від 02.12.2010р., оскільки грошові кошти від ОСОБА_2 в дійсності йому не передавалися, крім того, в договорі вказана дата його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 замість ІНФОРМАЦІЯ_2, а місце народження - м. Чернігів замість м. Мелітополь Запорізької області.
		Порушена кримінальна справа № 7701102 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, за фактом подачі в Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя завідомо підроблених документів -  договору позики від 02.12.2010р. закрита 05.03.2012р., і ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом про визнання недійсним договору.
		Постанова про закриття справи ніким  оскаржена  не  була, і набрала законної сили. 
		Зі  змісту постанови вбачається, що допитана в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_3 пояснила, що 02.12.2010 року 3під час підписання сторонами договору позики від ОСОБА_2 будь-які грошові кошти ОСОБА_1 не передавалися.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, оформлені договором позики від 02.12.2010р. Також вказав, що насправді гроші в сумі 278 148 доларів США ОСОБА_1 передавалися, але не під час підписання договору позики.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на викладені обставини та надані докази, суд  погоджується з доводами  позивача, що договір позики, є безгрошовим, тобто вважається неукладеним - таким, що не породжує цивільні права та обов'язки сторін.
		Разом з тим, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною нормою встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
		Ст.203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з приписами ст..234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Відповідно до п. 8, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. 
		Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин (п. 24). 
		Отже, невиконання або неналежне виконання угоди, зокрема договору позики, не може бути підставою для визнання її недійсною, але може свідчити про укладеність чи неукладеність цього правочину.
		Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору позики від 02.12.2010 року, посилаючись на його фіктивність,  а  тому  суд  не може  вийти за межі  заявлених  вимог  і вирішувати  по суті інші не заявлені позивачем  вимоги. 
		У  світлі вимог ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину фіктивним, має довести:  факт укладання правочину, що за його думкою є фіктивним;  наявність у сторін оспорюваного правочину умислу на вчинення дій, які насправді не створять правових наслідків;  невиконання фіктивного правочину.
		Само по собі доведення позивачем факту, що гроші за договором позики від 02.12.2010р. не передавалися і не отримувалися, а також допущення при його оформленні помилок в місці та даті народження позичальника, не є наслідком фіктивності правочину.
		З огляду на  викладене, суд вважає, що заявлені  позовні  вимоги  є  необґрунтованими, недоведені належними доказами,  а  отже, задоволенню не підлягають. 
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.11,202, 203, 215, 234,509, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд, - 
		                                        
		В и р і ш и в :
		 
		В і д м о в и т и ОСОБА_1 у задоволенні  позову до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округ  ОСОБА_3  про  визнання недійсним договору позики від 02.12.2010.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.  
		Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення  суду набирає законної сили після закінчення  строку   для  подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не  було  подано. 
		 
		 
		Суддя:                                                                                         Дубина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...