Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-115/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2012. Зареєстровано: 11.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2012.
Дата набрання законної сили: 03.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		03 травня 2012 р.                                                                                  Справа № 70071/12/9104 
		           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді:                                                 Глушка І.В.
		суддів:                                                                      Макарика В.Я., Обрізка І.М.,
		за участю секретаря судового засідання:             Шаблій Х.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області на постанову  Бориславського міського суду Львівської області від 17.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,-
		 
		встановив:
		 
		Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подавши позовну   заяву   до   управління   пенсійного   фонду   України   в   м. Бориславі Львівської області про збільшення розміру позовних вимог, просить суд прийняти постанову, якою поновити термін звернення до суду за вирішенням даного спору, що пропущений з поважних причин; зобов'язати управління пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області поновити виплату пенсії за віком за Списком № 2 ОСОБА_1, з 24 березня 2011 року і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого поновлення.
		 
		В обгрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1,, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком з 02 квітня 1986 року за Списком № 2 в зв'язку із шкідливими умовами праці. У січні 1996 року вони разом із чоловіком почали оформляти документи на виїзд на постійне місце проживання в Ізраїль., в січні 1996 року її зняли з пенсійного обліку в пенсійному фонді України у м. Бориславі, виплативши їй пенсію за шість місяців з січня 1996 року по червень 1996 року включно відповідно до ст. 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В Ізраїлі її взято на консульський облік 07 травня 1997 року.
		 
		З 01.01.2004 року діє Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому є аналогічні норми щодо припинення пенсійних виплат при виїзді пенсіонерів за кордон на постійне місце проживання, зокрема ст.ст.49, 51.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),   положення   пункту   2   частини   першої   ст. 49,   другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.
		 
		24.03.2011 року позивач звернулася із заявою до Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії за віком.
		 
		26.04.2011 року за № 8045/3-11 отримала відповідь про те, що норми Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 поширюються на осіб, які виїхали на постійне проживання за кордон після 07.10.2009 року, тобто фактично отримамала відмову в поновленні виплати пенсії.
		 
		Постановою  Бориславського міського суду Львівської області від 17.10.2011 року позивачеві поновлено строк звернення до суду та адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалено зобов'язати управління пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області поновити виплату пенсії за віком за Списком № 2 ОСОБА_1 з 24 березня 2011 року і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого поновлення.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		 
		В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у 1996 році на підставі ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" їй було виплачено пенсію за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання, та припинено виплату пенсії згідно п. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, припиняється виплата пенсії.
		 
		Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно з яким положення другого речення ст. 51 Закону 1058-1V втратили чинність, як такі що є неконституційними, є безпідставними та не пов'язані з поновленням виплати пенсії. Згідно ч. 2 ст. 49 Закону 1058-ІУ поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду за наявності умов для відновлення її виплати,
		 
		З 07.10.2009 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року положення другого речення ст. 51 втратили чинність, як такі що є неконституційними, отже чинним є тільки перше речення даної статті, згідно якого у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, може бути виплачена йому за шість місяців. Саме така виплата позивачу й була проведена в 1996 році.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером по віку з 02 квітня 1986 року. У січні 1996 року вона разом із чоловіком почала оформляти документи на виїзд на постійне місце проживання в Ізраїль. У січні 1996 року її зняли з пенсійного обліку в Пенсійному фонді України у м. Бориславі, виплативши пенсію за шість місяців з січня 1996 року по червень 1996 року включно відповідно до ст. 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після цього нарахування та виплата пенсії позивачу були припинені.
		 
		Позивач є громадянкою України. В Ізраїлі її взято на консульський облік у консульському відділі посольства України 07.051997 року, що стверджується копією її закордонного паспорта.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІУ. Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		 
		У вищеназваному рішенні Конституційного Суду України зазначається, що положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать приписам Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного Закону України).
		 
		24.03.2011 року позивач звернулася із заявою до Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії за віком, на яку отримала відповідь за № 8045/3-11 від 26.04.2011 року про те, що норми Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 поширюються на осіб, які виїхали на постійне проживання за кордон після 07.10.2009 року, тобто фактично отримав відмову в поновленні виплати пенсії.
		 
		Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
		 
		Згідно ст. 8 Конституції України: норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		Відповідно до ст. 22 Конституції України: конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		 
		Відповідно до ст. 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.
		 
		Таким чином, позивач ОСОБА_1, проживаючи за межами України та будучи громадянкою України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадян України.
		 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
		 
		ухвалив:
		Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Бориславського міського суду Львівської області  від 17.10.2011 року  по справі № 2а-115/11 - без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
		Ухвала складена в повному обсязі 07.05.2012 року.
		 
		Головуючий:                                                                      І.В. Глушко
		 
		Судді:                                                                                В.Я. Макарик
		 
		                                                                                І.М. Обрізко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...