Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-62/2496-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2012.
Дата набрання законної сили: 17.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-62/2496-2012 17.05.12
		за позовом: Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ, ЄДРПОУ 37552980
		 
		до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141
		 
		до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32707743
		 
		до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», м.Київ, ЄДРПОУ 36755759
		 
		до відповідача 4: Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097
		 
		про визнання недійсними рішень, договорів та визнання відсутніми прав 
		 
		Суддя Любченко М.О.
		 
		Представники:
		від позивача: Сьомочкіна О.С. -гол. спец.
		від відповідача 1: Дудник Л.В. -гол. спец.
		від відповідача 2: ОСОБА_3 -по дов.
		від відповідача 3: не з'явився
		від відповідача 4: не з'явився
		В засіданні суду приймали участь:
		прокурор: Василюк О.Г. -по посв.
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		Заступник прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, Київської міської ради, м.Київ, до відповідача 2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м.Київ, до відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», м.Київ про:
		-          визнання недійсним та скасування рішення №55/716 від 25.01.2007р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва»;
		-          визнання недійсним та скасування рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва»;
		-          визнання недійсним укладеного між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»договору оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №82-6-00400 від 13.03.2007р.;
		-          визнання недійсним укладеного 31.05.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві;
		-          визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007р., укладеного 17.10.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»;
		-          визнання недійсним укладеного 16.03.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві;
		-          визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558, виданого Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», відповідно до якого власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»;
		-          визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва;
		-          визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		 
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення відповідачами норм Земельного кодексу України, Закону України «Про планування та забудову територій», Закону України «Про основи містобудування», Правил забудови міста Києва, регламенту Київської міської ради під час прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження спірними земельними ділянками та укладення між відповідачами договорів оренди і купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва.
		Одночасно, у додаткових поясненнях №05/3-2035-12 від 16.05.2012р. заступником прокурора міста Києва зазначено про те, що факти порушення відповідачами норм діючого земельного законодавства були встановлені та стали відомі прокурору під час проведення перевірки у січні-лютому 2012 року на підставі листа №03-85/2004 від 26.01.2012р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		 
		Позивач письмових пояснень по суті спору не представив, у судових засіданнях 21.03.2012р., 04.04.2012р., 18.04.2012р., 17.05.2012р. вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.
		 
		Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №29/230 від 04.04.2012р. проти вимог прокурора надав заперечення з посиланням на норми законодавства, якими Київській міській раді надано повноваження щодо розпорядження землями.
		 
		Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, визначених у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 21.03.2012р., доповненнях до відзиву №232 від 04.04.2012р. Зокрема, за твердженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»прокуратурою пропущено строк позовної давності, а позов заявлено в інтересах Державного агентства земельних ресурсів України, наявність порушеного права якого не доведено.
		На думку відповідача 2, визначені прокуратурою вимоги щодо визнання відсутніми у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, що розташовані на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва не відповідають встановленим законом способам захисту прав.
		 
		Крім того, відповідачі 1, 2 заявили клопотання про припинення провадження по справі в частині вимог про визнання недійсним та скасування рішення №55/716 від 25.01.2007р. Київської міської ради у зв'язку із тим, що обставини прийняття цього акту органу місцевого самоврядування вже досліджувались господарським судом в межах справи №3/73.
		 
		Відповідач 3 у судові засідання 21.03.2012р., 04.04.2012р., 18.04.2012р., 17.05.2012р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №19403070, №20260312, №20261688, №20262510.
		 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2012р. до участі у розгляді справи  в якості відповідача 4 залучено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідач 4 у судове засідання 17.05.2012р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зміст повідомлення про вручення поштового відправлення №20262641. Крім того, супровідним листом №03-85/12170 від 10.05.2012р. відповідач 4 надав витребувані ухвалою суду від 27.04.2012р. документи, що підтверджує факт обізнаності Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  з датою та місцем розгляду справи №5011-62/2496-2012. 
		 
		Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі 3, 4 не з?явилися на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідачів 1, 2, господарський суд встановив:
		За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ст.2, 29  Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. 
		Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. 
		Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою. 
		Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. 
		Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. 
		Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. 
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Стаття 15 Земельного кодексу України закріплює повноваження у сфері земельних відносин за центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
		Відповідно до Указу Президента України №445/2011 від 08.04.2011р., яким затверджено положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України.
		За таких обставин, згідно із ст.15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить: внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації; координація робіт з проведення земельної реформи;  участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;  ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;  здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;  здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;  розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин; участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;  здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. 
		Таким чином, приймаючи до уваги повноваження Державного агентства земельних ресурсів України в сфері земельних відносин, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функціям позивача та направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.
		 
		Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов прокурора, підлягає задоволенню. При цьому, суд одразу зазначає, що оцінку рішенням №55/716 від 25.01.2007р., №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради, договору оренди земельної ділянки №82-6-00400 від 13.03.2007р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2007р., договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007р., укладеного 17.10.2007р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011р., акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558 від 24.10.2007р. надано у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 
		В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. 
		Порядок діяльності відповідача 1, його органів та посадових осіб на момент прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007р. було встановлено регламентом, який затверджено рішенням №14/14 від 14.06.2006р.  Київської міської ради.
		За приписами п.п.11.1, 19.1, 22.1, 23.6, 25.1, 25.7, 25.8, 29.6 вказаного регламенту Київрада складається з 120 депутатів та проводить роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань Київради, а також засідань постійних та тимчасових комісій Київради. Пленарне засідання Київради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини депутатів Київради від загального складу Київради. Пленарне засідання Київради веде головуючий. Головуючий на пленарному засіданні Київради, зокрема, ставить питання на голосування, оголошує його результати. Рішення Київради з будь-якого питання приймається на її пленарному засіданні після його обговорення. Пропозиція або проект рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Таке відхилення проекту рішення заноситься до протоколу пленарного засідання. Рішення Київради вважається прийнятим, якщо на пленарному засіданні за нього проголосувало більше половини від загального складу депутатів Київради (61 голос). Якщо при проведенні голосування з певного питання порядку денного рішення Київради не прийнято, повторне голосування з цього питання можливе не більше одного разу за підтримки не менше однієї третини депутатів Київради. Якщо проект рішення Київради не прийнятий і після повторного голосування, то розгляд його переноситься на чергове пленарне засідання сесії Київради. Протокол і стенограма пленарного засідання Київради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішення Київрадою.
		25.01.2007р. відбулось пленарне засідання ІV сесії V скликання Київської міської ради, що оформлено протоколом №1 від 25.01.2007р.
		Виходячи зі змісту вказаного протоколу №1 від 25.01.2007р. на засіданні ради слухали питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва. 
		З цього питання вирішили, що рішення не прийнято (за -58, проти -7, утр. -0).
		Одночасно, на голосування було поставлено пропозицію про проведення повторного голосування за вказане вище питання, яке депутатами було прийнято (за -57, проти -4, утр. -0).
		Наразі, під час повторного голосування питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»відповідної земельної ділянки прийнято не було (за -59, проти -7, утр. -0).
		Крім того, всупереч приписам п.25.8 регламенту Київської міської ради, депутати втретє повернулися до розгляду питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, внаслідок чого рішення було прийнято (за -67, проти -1, утр. -0).
		Аналогічні за змістом відомості містить стенограма пленарного засідання ІV сесії V скликання Київської міської ради від 25.01.2007р.
		 
		25.01.2007р. Київською міською радою було оформлено рішення №55/716 «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва», відповідно до якого вирішено:
		1.          Внести зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затверджених рішення №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам земельну ділянку площею 0,53 га на вул.Старонаводницькій.
		2.          Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва.
		3.          Передати Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,36 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, у тому числі:
		-          площею 0,77 га -за рахунок земель відведених відповідно до рішення №1355/7 від 15.10.1979р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельної ділянки Київській міській раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»під будівництво відкритої автостоянки»;
		-          площею 0,14 га -за рахунок земель, відведених відповідно до рішення №35 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відвод земельних ділянок під будівництво павільйонів «Морозиво»і «Молоко»в Печерському районі»;
		-          площею 1,36 га -за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення №972 від 19.06.1972р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відведення земельної ділянки управлінню культури міськвиконкому під спорудження пам'ятника ОСОБА_4 на схилах між бульв.Дружби Народів і Старо-Наводницькою вулицею в Печерському районі»;
		-          площею 3,09 га -за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		4.          Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»:
		4.1.          Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України.
		4.2.          Виконати вимоги, викладені у листах ВАТ «Київпроект»№2918 від 12.12.2006р., Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-10409 від 05.12.2006р., Головного управління охорони культурної спадщини від 07.12.2006р., Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 05.12.2006р., головного державного санітарного лікаря міста Києва від 20.01.2007р., управління охорони навколишнього природного середовища №071/04-4-19/244.
		4.3.          Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення №271/431 від 27.02.2003р. Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва»(із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями №14/1223 від 12.02.2004р., №1051/2461 від 28.12.2004р., №622/3083 від 27.12.2005р. Київської міської ради).
		4.4.          У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
		4.5.          У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному правилами забудови міста Києва.
		4.6.          Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.
		4.7.          Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.
		5.          Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст.ст.141, 143 Земельного кодексу України.
		Проте, за висновками суду, відповідачем 1 оформлено та підписано рішення, яке було прийнято на пленарному засіданні ІV сесії V скликання Київської міської ради, оформленому протоколом №1 від 25.01.2007р. з порушенням п.25.8 регламенту Київської міської ради, який затверджено рішенням №14/14 від 14.06.2006р. відповідача 1.
		 
		Одночасно, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. 
		Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (п.6 ст.123 Земельного кодексу України). 
		Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 
		Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи (ст.ст.1, 4 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
		Частиною 3 ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. 
		Як свідчать матеріали справи, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" Київським міським головним управлінням земельних ресурсів було проведено державну експертизу землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, за результатами якої надано висновок №9/05-02 від 24.01.2007р. 
		Згідно із зазначеним висновком державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою погоджується за умови врахування зауважень, викладених у п.10 висновку (зокрема, після погодження проекту землеустрою з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України). 
		Слід зазначити, що зауваження, викладені у висновку №9/05-02 від 24.01.2007р. щодо необхідності погодження проекту відведення земельної ділянки саме з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою №1524 від 02.11.2006р. Кабінету Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України), який, у тому числі, забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (пп.16 п.4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України). 
		Відповідно до ст.ст.118, 123, 124, 151 Земельного кодексу України саме з метою впорядкування процедури погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок наказом №434 від 05.11.2004р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. 
		За приписами вказаного Порядку проекти відведення земельних ділянок погоджуються саме з природоохоронними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
		За таких обставин, вимоги державної експертизи землевпорядної документації, оформлені висновком №9/05-02 від 24.01.2007р., є правомірними та відповідають функціям Державного управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, встановленим Положенням про нього, а також Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.
		Наразі, посилання відповідачів 1, 2 на наявність висновку №071/04-4-19/244 від 18.01.2007р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судом до уваги не приймається, виходячи зі змісту наведених вище приписів нормативно-правових актів. Крім того, судом враховано, що у висновку державної експертизи землевпорядної документації №9/05-02 від 24.01.2007р. було зазначено про погодження №071/04-4-19/244 від 18.01.2007р. вказаної вище установи місцевого підпорядкування, проте, зобов'язано відповідача 2 погодити проект землеустрою з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
		Таким чином, приймаючи до уваги, що позитивний висновок №9/05-02 від 24.01.2007р. державної експертизи землевпорядної документації відносно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»було надано за умови виконання п.10, який, як встановлено судом, не виконано, при прийнятті рішення №55/716 від 25.01.2007р. порушено норми ст.9 "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.123 Земельного кодексу України.
		 
		Одночасно, згідно із висновком №19-10409 від 05.12.2006р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, наданого у складі проекту землеустрою, відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням №370/1804 від 28.03.2002р. Київради, частина спірної земельної ділянки відноситься до зеленої зони.
		За приписами ст.ст.1, 12 Закону України «Про планування і забудову територій»генеральний план населеного пункту -це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральним планом населеного пункту визначаються, зокрема, потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій.
		Відповідно до п.2.1.1  Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням №11/2587  від  27.01.2005р. Київської міської ради, планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м.Києві здійснюються відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку м.Києва до 2020р., затвердженого рішенням Київради №370/1804 від 28.03.2002р., а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та цих Правил. Генеральний план м.Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 р. - це містобудівна документація, яка відповідно до вимог державних будівельних норм "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів" ДБН Б.1-3-97 визначає принципові рішення щодо планування, забудови, реконструкції та іншого використання території м.Києва, встановлює в інтересах населення та з урахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку міста, функціональне призначення території, розміщення об'єктів загальнодержавного значення, вулично-дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, заходи щодо інженерної підготовки, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. 
		При цьому, як встановлено судом, земельну ділянку площею 5,36 га надано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва без урахування Генерального плану м.Києва.
		Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
		Наразі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення змін до Генерального плану міста Києва та виключення частини спірної земельної ділянки з зеленої зони міста. При цьому, судом враховано, що внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, не свідчить про автоматичне виключення частини спірної земельної ділянки із зелених зон, що встановлено рішенням №370/1804 від 28.03.2002р. Київської міської ради «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 року», враховуючи, що вказане рішення не містить змін з посиланнями на рішення №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста».
		Аналогічні вимоги викладено також у висновках №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції, №071-04-4-19/244 від 18.01.2007р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданих у складі проекту землеустрою, згідно яких визначено необхідність внесення відповідних змін, зокрема, до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням №370/1804 від 28.03.2002р. Київської міської ради.
		При цьому, за висновками суду, висновок №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, враховуючи наявність у ньому застереження, згідно якого при невиконанні однієї з умов, чинність даного висновку втрачає свою дію.
		За приписами п.10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом №44 від 17.04.1992р. Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається, зокрема, на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.
		За таких обставин, враховуючи, що у зв'язку з відведенням земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»Київською міською радою не було внесено відповідних змін до Генерального плану міста Києва, приймаючи до уваги, що висновок №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, з огляду на існування законодавчої заборони розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях зелених зон міст, при оформленні рішення №55/716 від 25.01.2007р. порушено норми ст.123 Земельного кодексу України, п.10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом №44 від 17.04.1992р. Державного комітету України у справах містобудування і архітектури.
		 
		Одночасно, у висновку №071-04-4-19/244 від 18.01.2007р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зазначено про можливість негативної реакції населення щодо будівництва на спірній земельній ділянці, внаслідок чого замовнику необхідно погодити можливість будівництва об'єкту з відповідним комітетом самоврядування та здійснити публікацію в засобах масової інформації про дане будівництво, провести громадське обговорення доцільності будівництва.
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. 
		За приписами ст.5 вказаного Закону України при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена, зокрема, участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. 
		Забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд (ч.ч.1, 5 ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій"). 
		Відповідно до ст.3 Закону України "Про основи містобудування" об'єктами містобудування є територія України та території її адміністративно-територіальних одиниць, їх частини та окремі земельні ділянки. 
		За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені положення діючого на момент прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007р. законодавства, враховуючи, що проведення, визначених висновком №071-04-4-19/244 від 18.01.2007р. дій після здійснення будівництва є недоцільним, оскільки після укладання договору оренди землекористувач (відповідач 2) буде зобов'язаний на підставі ст.96 Земельного кодексу України використовувати землю для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, а невиконання прийнятих за договором зобов'язань буде вважатись порушенням земельного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги висновку №071-04-4-19/244 від 18.01.2007р. належало виконати до прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007р.
		 
		Крім того, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на відсутність містобудівного обґрунтування, плану земельно-господарського устрою, детального плану територій щодо земельної ділянки, відносно якої було оформлено рішення №55/716 від 25.01.2007р., а в наступному підписано договір оренди земельної ділянки від 26.02.2007р.
		Частиною 1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування»встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.
		Відповідно до ст.17 вказаного нормативно-правового акту містобудівна документація -це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
		За приписами п.п.1, 2 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затвердженого наказом №158/61 від 24.09.1993р. Міністерства України у справах будівництва і архітектури, Державно комітету України по земельних ресурсах, план земельно-господарського устрою населеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується відповідною місцевою Радою народних депутатів. План земельно-господарського устрою складається з: 
		- графічних, інженерно-економічних матеріалів по структурі території і стану земель населеного пункту на час складання плану та на кінець розрахункового періоду (періоду часу, протягом якого намічено здійснення запланованих заходів); 
		- переліку заходів по забезпеченню земельно-господарського устрою і їх обгрунтування; 
		- тематичних схем щодо конкретних заходів, передбачених планом; 
		- економічної, фінансової та іншої інформації. 
		Згідно із ст.ст.1, 13 Закону України «Про планування і забудову територій»детальний план території -це містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів. Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. 
		Статтею 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. 
		Наразі, доказів розроблення містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою, детального плану територій до матеріалів справи не представлено.
		Тобто, за висновками суду, при прийнятті рішення №55/716 від 25.01.2007р. не дотримано вимог ст.39 Земельного кодексу України, ч.1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування», п.п.1, 2 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, ст.ст.1, 13 Закону України «Про планування і забудову територій».
		 
		Крім наведеного вище, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено правомірність виділення спірної земельної ділянки поряд із Звіринецьким кладовищем, виходячи з наступного:
		Відповідно до ст.114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
		За змістом п.3.12 ДСаНПІН №2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» санітарно-захисна зона закритих кладовищ  (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель і установ і зон відпочинку та об'єктів, які прирівняні до них, може бути зменшена в міських поселеннях до 50-ти метрів.
		Згідно із п.1 Приміток п.3.12 ДСаНПІН №2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»в умовах міської та сільської забудови, яка склалася, рішення щодо розміщення нових об'єктів у зонах, що примикають до закритих кладовищ, приймаються за погодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду залежно від природних умов (рельєф місцевості, гідрологія тощо) і ступеня інженерного обладнання території.
		Інститутом гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва проведена санітарно-епідеміологічна експертиза щодо можливості розташування громадської забудови на спірній ділянці при: виконанні заходів по відокремленню споруди адміністративно-господарського призначення (гаражі, підпірні мури) та щільними земельними насадженнями з метою запобігання негативного психо-емоційного впливу кладовища на людей; виконанні заходів по запобіганню поверхневого стоку дощових та талих вод на територію вказаної ділянки; виконанні заходів по дренуванню з подальшим відведенням потоку ґрунтових вод від кладовища до ділянки, проведенні дослідження схилу з боку Звіринецького кладовища та розроблення розрахунків можливості зсувів схилу у напрямі вказаної ділянки і у разі необхідності передбачення заходів по їх запобіганню.
		Висновком №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції погоджено проект землеустрою спірної земельної ділянки та встановлено, що дана земельна ділянка є придатною для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщення громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом та зобов'язано землекористувача виконати вимоги, викладені у висновку санітарно-епідеміологічної експертизи Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва.
		Проте, як було встановлено судом вище, висновок №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати, що відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»відбулось у відповідності до вимог вказаних вище норм.
		 
		Твердження відповідачів 1, 2 про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2008р. по справі №3/73, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. та  Вищого господарського суду України від 09.07.2008р., встановлено законність прийняття Київською міською радою рішення №55/716 від 25.01.2007р. «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва», суд вважає безпідставними з огляду на таке:
		Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Преюдиціальність -це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинність вже встановлено у рішенні, і не має необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності. 
		Виходячи зі змісту судового рішення по справі №3/73, учасниками судового процесу були Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Київська міська рада, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс». Тобто, суб'єктний склад сторін по справі №3/73 та справі №5011-62/2496-2012 є різним, що виключає можливість використання фактів, встановлених господарським судом міста Києва в рішенні від 12.02.2008р., у якості преюдиції по розглядуваній справі.
		Крім того, висновки, наявні в рішенні від 12.02.2008р. по справі №3/73 є оціночними судженнями суду, зробленими судом за результатами надання оцінки наявним у матеріалах конкретної справи документів, проте, не встановленими фактами, якими є дії чи події.
		 
		Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, позов прокурора в частині визнання недійсним та скасування рішення №55/716 від 25.01.2007р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва»підлягає задоволенню.
		 
		За висновками суду, вимоги прокурора про визнання недійсними, укладених між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»договору оренди земельної ділянки №82-6-00400 від 13.03.2007р., договору від 17.10.2007р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007р., визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, також підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
		За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 
		Пунктом 2.24 постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. 
		З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		На підставі рішення №55/716 від 25.01.2007р. органу місцевого самоврядування, 26.02.2007р. між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»(орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду  (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) розміром 5,3606 га, що знаходиться на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		Крім того, 17.10.2007р. між вказаними учасниками спірних правовідносин було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007р. в частині ідентифікаційних ознак об'єкту земельних відносин, а саме площу 5,3606 га замінено на 1,6443 га, а кадастровий номер з 8000000000:82:068:0062 на 8000000000:82:068:0172. 
		Як було зазначено вище, у відповідності до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		Тобто, однією з підстав для визнання договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності недійсним є відсутність (недійсність) рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки в оренду.
		Як було встановлено судом вище, рішення №55/716 від 25.01.2007р. є недійсним, тобто, земельна ділянка площею 5,36 га, розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва вибула з володіння Київської міської ради, як особи уповноваженої на розпорядження землею, без її волі, внаслідок чого вимоги прокурора у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вимоги про визнання недійсним договору від 17.10.2007р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007р. також підлягають задоволенню, як такі, що мають похідний характер. 
		Одночасно, виходячи з того, що договір оренди №82-6-00400 від 13.03.2007р. є недійсним у відповідача 2 відсутнє право користування  земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		 
		Крім наведеного вище, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва», яка, за висновками суду, також підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
		Згідно із ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. 
		За приписами ст.ст.134, 135 вказаного нормативно-правового акту земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.
		За змістом п.п.2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого рішенням №810/3385 від 19.07.2005р. Київської міської ради право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м.Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів, випадків розміщення зовнішньої реклами відповідно до затверджених постановою №2067 від 29.12.2003р. Кабінету Міністрів України Типових правил та в порядку, визначеному розділами 6 та 7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м.Києві, затвердженого рішенням №313/1747 від 14.03.2002р. Київської міської ради. Організаційно-правовими формами продажу права на земельні ділянки на конкурентних засадах є аукціон та конкурс.
		Тобто, відповідно до приписів ст.ст.127, 134, 135 Земельного кодексу України, п.п.2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві відчуження спірної земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»мало здійснюватися шляхом продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). 
		Проте, як свідчать матеріали справи, 26.04.2007р. Київською міською радою було прийнято рішення №482/1143 «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу  з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва»без дотримання процедури, визначеної вищенаведеними нормами земельного законодавства.
		Враховуючи наявність вказаного рішення, 31.05.2007р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) за вказаною адресою площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. 
		Наразі, аукціону або конкурсу щодо продажу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки площею 3,7163 га на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва проведено не було.
		За таких обставин, рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради прийнято всупереч вимог ст.ст.127, 134, 135 Земельного кодексу України, п.п.2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
		Також є недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві, укладений 31.05.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс», як такий, що підписаний на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є недійсним.
		 
		Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, позовні вимоги про визнання недійсним, укладеного 16.03.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві також підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
		Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		За приписами ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. 
		16.03.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»(покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачем 2 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вулиць Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, передано відповідачу 3.
		Як вказувалося вище, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс»набуло право власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві, яку в наступному було відчужено  Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011р., на підставі рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007р.
		Проте, як встановлено судом вище, вказане рішення та договір є недійсними, що свідчить про відсутність у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві та, як наслідок права розпорядження нею.
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, продаж земельної ділянки площею 3,7163 га на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007р., всупереч ст.ст.317, 319, 655, 658 Цивільного кодексу України, було здійснено особою, що не є її власником, тобто, не наділена повноваженнями по володінню, користуванню, розпорядженню вказаним майном.
		 
		Згідно із ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується, зокрема, державним актом.
		Як свідчать матеріали справи, 24.10.2007р. у зв'язку із прийняттям рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради та підписанням між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»було видано акт серії КВ №137558 на право власності на земельну ділянку.
		Внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 16.03.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_5 було внесено відповідний запис до державного акту на право власності на земельну ділянку. 
		За змістом положень ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. 
		Відповідно до позиції, викладеної у п.2.3 постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
		За таких обставин, враховуючи недійсність рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007р., недійсним є і акт, виданий на їх підставі відповідачу 2, з урахуванням змін, внесених у зв'язку із підписанням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011р., внаслідок чого позов в цій частині, а також в частині визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»права власності на спірні земельні ділянки підлягає задоволенню.
		 
		Стосовно клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне: 
		Пунктом 5 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом. 
		Відповідно до ст.2  Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою. 
		Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки. 
		Згідно ч.5 ст.267 вказаного нормативно-правового акту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За поясненнями прокурора, які з боку відповідачів в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, у січні-лютому 2012 року на підставі листа №03-85/2004 від 26.01.2012р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено перевірку законності відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»щодо порушень, які викладені у позовній заяві та були допущені під час прийняття рішень, укладання угод та оформлення акту на землю.
		За таких обставин, про наявність викладених у позові порушень інтересів держави в частині передання в оренду та відчуження спірних земельних ділянок прокурору стало відомо у січні-лютому 2012 року під час проведення перевірки. 
		Посилання відповідача 2 на те, що прокурор міста Києва був присутній на пленарних засіданнях Київської міської ради 2007 року та знав про оспорювані рішення відповідача 1, а також був обізнаний про прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007р., про що свідчить участь прокуратури міста Києва у розгляді справи №3/73, внаслідок чого підстави для відновлення строку позовної давності відсутні, судом до уваги не приймаються, враховуючи, що наявність фактів порушення діючого законодавства можливо було встановити шляхом комплексного аналізу документів та дій відповідачів, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям вказаних рішень та подальшими обставинами набуття та переходу прав оренди та власності на відповідні земельні ділянки.
		Крім того, як було зазначено вище, прокурорську перевірку було проведено у січні-лютому 2012 року згідно із листом №03-85/2004 від 26.01.2012р. відповідача 4, внаслідок чого підстави встановлення фактів порушення земельного законодавства, які слугували приводом для звернення прокуратури міста Києва з позовом у справі №3/73 у 2008 році та з позовом у справі №5011-62/2496-2012 у 2012 році не можна вважати тотожними.
		Таким чином, виходячи з того, що прокуратура міста Києва не була учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності з наявністю порушень інтересів Державного агентства земельних ресурсів України, матеріали справи не містять, наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для його відновлення та захисту порушеного права держави.
		 
		Твердження відповідача 2 стосовно того, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права в частині визнання відсутніми у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»прав користування та власності на спірні земельні ділянки, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного:
		Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно  ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. 
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, прокурор має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. 
		Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі, шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). 
		Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання у відповідності до вимог ст.20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.
		За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутніми у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»прав користування та власності на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірних рішень право власності держави та територіальної громади міста Києва щодо земельних ділянок.   
		 
		Клопотання відповідачів 1, 2 про припинення провадження по справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради про передачу відповідачу 2 в оренду спірної земельної ділянки не підлягає задоволенню, враховуючи, що підстави позовних вимог по справі №3/73 та справі №5011-62/2496-2012 є різними, що у відповідності до положень ст.80 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість вчинення вказаної процесуальної дії. 
		 
		Посилання відповідача 2 на приписи ч.2 ст.321 Цивільного кодексу України та необхідність попереднього та повного відшкодування витрат в сумі 91360456,90 грн. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», пов'язаних з отриманням спірних земельних ділянок у користування та власність, судом до уваги не приймається, враховуючи наступне:
		Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
		Наразі, в межах цієї справи до господарського суду звернувся Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України. Наявність порушеного права або оспорюваного інтересу відповідача 2 не досліджується судом. Крім того, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»не доведено наявності збитків на визначену останнім суму.
		 
		Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
		 
		Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між відповідачами у рівних частинах.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити повністю вимоги Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ до Київської міської ради, м.Київ, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», м.Київ, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ.
		 
		Визнати недійсним та скасувати рішення №55/716 від 25.01.2007р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва».
		 
		Визнати недійсним та скасувати рішення №482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва».
		 
		Визнати недійсним, укладений між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»договір оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №82-6-00400 від 13.03.2007р.
		 
		Визнати недійсним, укладений 31.05.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві.
		 
		Визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007р., укладений 17.10.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс».
		 
		Визнати недійсним, укладений 16.03.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у м.Києві.
		 
		Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558, виданий Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», відповідно до якого власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза».
		 
		Визнати відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		 
		Визнанти відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бул.Дружби Народів та  вул.Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		 
		Стягнути з Київської міської ради, м.Київ на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м.Київ на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», Київ на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		 
		Стягнути з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		У судовому засіданні 17.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Повне рішення складено 22.05.2012р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                         Любченко М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...