Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 8/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2012.
Дата набрання законної сили: 09.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		30.05.12   
		                                
		УКРАЇНА
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Чернігівської області
		14000, м. Чернігів                                                                                                          тел.канцелярії 672-847
		проспект Миру, 20                                                                                                    тел./факс 774-462
		 
		Іменем України
		РІШЕННЯ
		 
		 
		29 травня  2012 року                                                                   Справа №5028/8/22/2012
		 
		За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс», пр.Перемоги, 127, м.Чернігів, 14013                     
		До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес», вул..Воровського, 24, м.Чернігів, 14000 (фактична адреса: пр.Миру, 310-А, м.Чернігів, 14007)
		Про стягнення 162818грн.62коп.
		                                                                                                             Суддя  Т.Г. Оленич                                                            
		 
		ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:
		Від позивача: ОСОБА_1 -представник, довір.пост.№19 від 17.05.2012р.
		Від відповідача: не з'явився
		 
		В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		                    Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 140000грн. боргу по позиці, наданої останньому на підставі договору №27/11 про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.11р., 20000грн. штрафу, нарахованого за неналежне виконання зобов'язання, 1754грн.10коп. процентів річних, нарахованих за період з 25.01.11р. по 10.05.12р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, та 1064грн.52коп. інфляційних нарахувань, обчислених  за період з 25.01.11р. по 10.05.12р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.  
		          Після порушення провадження у справі до початку судового засідання від позивача  надійшло клопотання від 22.05.12р. про приєднання до матеріалів справи уточненого розрахунку  процентів річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого  сума процентів річних становить 1624грн.74коп. та сума інфляційних нарахувань складає 1400грн. Але при цьому позивачем не заявлено про зменшення розміру позовних вимог в частині процентів річних та про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних нарахувань, а тому наданий розрахунок залучається судом до матеріалів справи  без врахування зміни розмірів позовних вимог.
		         До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання  від 28.05.12р., в якому позивач, посилаючись на п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, просить долучити до матеріалів справи новий розрахунок ціни позову, який складений станом на день розгляду справи, тобто на 29.05.2012р. Оцінивши зміст вказаного клопотання, суд приходить до висновку, що фактично позивач заявляє про збільшення розміру позовних вимог на 218грн.03коп.  В судовому засіданні представник позивача підтвердив про фактичне збільшення розміру позовних вимог.  Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.  Проте, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір»у разі якщо розмір позовних вимог збільшено, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.  Позивачем не надано належних доказів доплати судового збору на суму збільшення розміру позовних вимог, а тому вказане клопотання залишається судом без розгляду, в зв'язку з чим спір вирішується в межах позовних вимог, викладених у позовній заяві.          
		Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами. 
		Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень на обидві адреси, зазначені в позовній заяві. .
		Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився. Про причини неявки суду не повідомлено. Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття стороною участі у господарських засіданнях є її правом, явка уповноваженого представника відповідача судом обов'язковою не визнавалася, суд вважає за можливе здійснювати  розгляд справи по суті за відсутністю представника відповідача. 
		          Клопотання позивача про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами,  суд ВСТАНОВИВ:
		21 листопада 2011р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Грандвіс»(позивач у справі, Кредитор за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватес»(відповідач у справі, Боржник за умовами договору) підписано договір №27/11  про надання тимчасової безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. 
		Відповідно до умов даного договору  позивач зобов'язався надати відповідачу тимчасову безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 400000грн., а відповідач зобов'язався повернути надану фінансову допомогу в повному обсязі у термін  по 24 січня 2012р. включно. 
		Аналіз змісту договору від 21.11.11р. свідчить, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються §1 гл.71 Цивільного кодексу України. 
		Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж  кількість речей того ж робу та такої ж якості. Договір  позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Позивачем  21 листопада 2011р. перераховано відповідачу 400000грн. безвідсоткової фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №1256 від 21.11.11р. 
		Отже, суд приходить до висновку, що договір №27/11  про надання тимчасової безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є укладеним та виконаний позивачем.
		Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України  позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  В силу ч.3 цієї ж статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківській рахунок. 
		Згідно з п.4 договору відповідач зобов'язувався повернути надану фінансову допомогу  в строк по 24 січня 2012р. включно. 
		Як свідчать надані позивачем копії банківських виписок про рух коштів по рахунку (а.с.13), відповідачем 23.12.11р. та 28.12.11р. в рахунок повернення  позики  сплачено позивачу 200000грн. 
		Доказів  повернення  у строк до 24.01.12р. всієї суми позики відповідач суду не надав. Отже, суд приходить до висновку, що  у встановлений договором строк відповідачем зобов'язання належним чином не  виконано.
		Разом з тим, у період з 09.04.12р. по 18.04.12р. відповідачем повернуто   позивачу 60000грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок з рахунку (а.с.14-15). 
		Таким чином, всього відповідачем в рахунок повернення позики сплачено позивачу  260000грн.  Залишок неповернутої суми позики становить 140000грн. 
		В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. 
		Відповідачем доказів повернення суми позики в повному обсязі суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що заборгованість становить 140000грн. 
		Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Оскільки відповідач у встановлений договором термін, тобто до 24.01.12р. включно, надану йому фінансову  допомогу в повному обсязі не повернув, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 21.11.11р. 
		Враховуючи, що на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості по позиці відповідач суду не представив, а тому вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 140000грн. є правомірними і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
		Позивач, посилаючись на п.7  договору, просить стягнути з відповідача 20000грн. штрафу, нарахованого за порушення терміну повернення  позики. 
		Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
		          Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виходячи із  змісту даної статті, штраф як вид неустойки носить разовий  характер, нараховується одноразово саме за факт невиконання або неналежного виконання зобов'язання. 
		Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив встановлений договором строк повернення позики, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу в сумі 20000грн., що становить 10% від суми несвоєчасно повернутої позики, який і підлягає стягненню з відповідача.
		Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Право позивача вимагати від  відповідача сплати процентів 3% річних передбачено також в п.7 договору.  
		Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем із застосуванням встановлених індексів інфляції за період з січня  2012 року по березень 2012 року. При цьому, інфляційні нарахування за січень 2012р. позивачем обчислені за 5 календарних днів з урахуванням моменту закінчення строку повернення позики. Всього сума інфляційних нарахувань становить 1064грн.52коп. 
		          Три проценти річних обчислені позивачем за весь період прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 25.01.2012р. по 10.05.12р. і за розрахунком позивача, який наданий до матеріалів справи 22.05.12р., становить1624грн.74коп.  Разом з тим, перевірка вказаного розрахунку свідчить, що при обчисленні процентів річних за період з 25.01.12р. по 08.04.12р. встановлено 76 днів прострочення, в той час як цей період становить 75 календарних днів.  За таких обставин, приймаючи до уваги проведені відповідачем в період з 09.04.12р. по 18.04.12р. платежі, сума процентів річних за весь час прострочення з 25.01.12р. по 10.05.12р. становить 1608грн.84коп.  
		Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, розрахунок процентів річних та інфляційних нарахувань здійснені позивачем з урахуванням фактичних обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача є правомірною, проте  підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача має бути стягнуто 1064грн.52коп. втрат від інфляції та 1608грн.84коп. процентів річних.
		З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 140000грн. боргу, 20000грн. штрафу, 1064грн.52коп. втрат від інфляції та 1608грн.84коп. процентів річних.
		Позивачем в судовому засіданні подано клопотання про розподіл судових витрат між сторонами з урахуванням понесених позивачем витрат на отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, поштових витрат на надсилання позовної заяви відповідача та до господарського суду. Вказане клопотання судом відхиляється, виходячи з наступного:   
		Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		За загальним правилом до інших витрат у розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, а витрати, понесені в зв'язку з виконання обов'язку позивача щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви, а також пов'язані з отриманням витягів з ЄДР не відносяться до судових витрат в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України,  а тому підстави для задоволення клопотання позивача у суду відсутні.
		За таких обставин, в силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. 
		          Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.549,610,611,625,1046,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес», м.Чернігів, вул..Воровського, 24 (ідентифікаційний код 14234440, р/р 26007034964 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100)  на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс», м.Чернігів, пр.Перемоги, 127 (ідентифікаційний код 22821660, р/р 265002000750 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100) 140000грн. боргу, 20000грн. штрафу, 1064грн.52коп. інфляційних нарахувань,  1608грн.84коп. процентів річних та  3253грн.46коп. судового збору.
		Наказ видати після набрання  рішенням законної сили.
		В решті позову відмовити.
		          
		Повне рішення підписано  30 травня 2012 року.          
		 
		 
		               Суддя                                                                                 Т.Г. Оленич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...