Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 412/2458/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		              
		справа №412/2458/2012
		 
		 
		2/412/2660/2012
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2012 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючого судді -Браги А.В.,
		при секретарі -Лампіки О.В.,
		 
		за участю: позивача - ОСОБА_1,
		представника позивача -ОСОБА_2,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за письмовою розпискою -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1, який в обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням уточнення позову (а.с.18-20) послався на те, що 29 грудня 2009 року позивач надав відповідачу позику в розмірі 15000 гривень, яку останній зобов'язався повернути до 01 березня 2010 року, на підтвердження чого склав розписку. Посилаючись на те, що відповідачем не виконані договірні зобов'язання перед позивачем щодо повернення позики, останній просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а разом -16213 гривень.
		В судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі, пославшись на описку в розписці щодо зазначення дати повернення позики 01 березня 20100 року замість 01 березня 2010 року.
		Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		В судовому засіданні встановлено, що 29 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за яким останній отримав суму в розмірі 15000 гривень, зобов'язавшись її повернути до 01 березня 20100 року, підтвердивши факт укладення договору та отримання грошей відповідною розпискою (а.с.7).
		Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України.
		Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 627, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є договір позики (ст.1046 ЦК України).
		Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та вимог ЦК України. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
		Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики від 29 грудня 2009 року, форма якого відповідає вимогам ст.1047 ЦК України, а кінцевий термін виконання зобов'язанням за даним договором за домовленістю сторін у відповідності до ст.627 ЦК України встановлено до 01 березня 20100 року, що не суперечить нормам цивільного законодавства. Враховуючи дані обставини, приймаючи до уваги волевиявлення сторін щодо умов, за яких було укладено договір, а також те, що за змістом ст.204 ЦК України даний договір, як правочин, є правомірним, термін виконання грошового зобов'язання відповідача за яким ще не настав, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та передчасними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
		Приймаючи таке рішення суд керувався і тим, що стороною позивача не надано суду жодних додаткових угод щодо визначення іншого строку чи терміну повернення позики за розпискою від 29 грудня 2009 року, питання щодо тлумачення правочину в частині строку (терміну) виконання відповідачем зобов'язання на розгляд суду не ставилось, рішень з цього приводу суду не надано.
		Також суд ставиться критично та не приймає до уваги посилання сторони позивача на допущення описки при складенні відповідачем розписки про отримання позики від 29 грудня 2009 року в частині зазначення дати її повернення, яка має бути 01 березня 2010 року, а не 01 березня 20100 року.
		Правова позиція суду з цього приводу ґрунтується на тому, що суд, оцінюючи дану розписку, як доказ за встановлених під час розгляду справи обставин, з урахуванням наданих сторонами доказів та в контексті ст.213 ЦК України зобов'язаний тлумачити зміст цієї розписки лише буквально.
		Оскільки ж нормою ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, що полягає і у визначенні його умов сторонами на власний розсуд, приймаючи до уваги, що зазначений в розписці термін повернення позики до 01 березня 20100 року визначений сторонами, договір в судовому порядку недійсним не визнано, в суду відступні підстави вважати зазначення саме такого терміну виконання грошового зобов'язання опискою, а отже і відсутні підстави для задоволення позову із посиланням на дійсність такої описки.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, -покласти на позивача.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 204, 213, 509, 525 -526, 530, 1046 - 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за письмовою розпискою, - відмовити.
		Судові витрати понесені ОСОБА_1, що складаються з державного мита у сумі 162, 13 гривень, з витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120, 00 гривень, з витрат на правову допомогу у сумі 1500, 00 гривень не відшкодовуються та покладаються на позивача. 
		 
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення протягом 10 днів з дня отриманні  її копії шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
		 
		 
		Суддя          А.В. Брага

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...