Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2731/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2012.
Дата набрання законної сили: 07.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"07" червня 2012 р.                               м. Київ                                        К/9991/62240/11 
		 
		Колегія  суддів  Вищого   адміністративного   суду  України у складі: 
		 
		Суддів:   Лиски Т.О. (доповідач),
		 Бутенка В.І.,
		               Ємельянової В.І.,
		 
		          розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Запорізького обласного Управління Пенсійного фонду України про стягнення пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  від 30 серпня 2011  року, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Запорізького обласного Управління Пенсійного фонду України про стягнення пенсії.
		 
		Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя поновити виплату пенсії ОСОБА_3, починаючи з моменту її припинення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  від      30 серпня 2011  року, було змінено постанову суду першої інстанції. Викладено другий абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя поновити ОСОБА_3 нарахування та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі,    ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 до 31 серпня 2009 року перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію за віком.
		 
		В серпні 1999 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого виплата пенсії відповідно до норм законодавства у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, була припинена. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від          09 липня 2003 року № 1058 (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин),  позивачу була виплачена пенсія за шість місяців наперед, після чого пенсійна справа була закрита.
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено),  добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі по тексту -Закон), виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
		 
		Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
		 
		Враховуючи зазначене, Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя припиняючи виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з її переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, діяло відповідно до вимог  законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.    
		Рішенням Конституційного Суду України від  07 жовтня 2009  року по справі     № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
		 
		Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		 
		З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону втрачають чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення  її виплати.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, дійшов правильного висновку, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, вона має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
		 
		Проте, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виплата пенсії позивачу повинна бути відновлена з моменту її припинення.
		 
		Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції змінюючи постанову суду першої інстанції, вірно виходив з того, що відновлення виплати пенсії позивачу повинно бути здійснено з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009., яким визнано неконституційними положення Закону на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії.
		 
		         Відповідно  до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		         Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції змінена судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у незміненій частині та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		 
		Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів ,
		ухвалила:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  від 30 серпня 2011  року залишити без змін.
		 
		   Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         Т.О. Лиска

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...