Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-7/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2012.
Дата набрання законної сили: 12.06.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 11-7/12  провадження № 11/2590/7/2012  Головуючий у І інстанції Мурашко І.А. Категорія - ст. 15 ч.2, 368 ч.2 КК України Доповідач Заболотний В. М. 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 12 червня 2012 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		 
		Головуючого-суддіЗаболотного В. М. суддів  -  Баглая І.П.,  Щербакова О.С., 
		         при секретарях - Фесюрі Т.І., Гой Н.Г.
		         з участю прокурора  -  Євхименка В.В.,        
		         захисників  -  ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		         виправданих  -  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 липня 2010 року,
		 
		         Цим вироком:
		                  
		       ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта вища, працює директором КП „Дільниця з благоустрою міста" Чернігівської міської ради, раніше не судимий,                                       
		         визнаний невинним у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України та по суду виправданий за недоведеністю у вчиненні злочину.
		         Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - скасовано.
		          
		       ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець с. Камка Семенівського району Чернігівської області, проживає у АДРЕСА_2, одружений, освіта середня-спеціальна, тимчасово не працює, ліквідатор аварії на ЧАЕС 2 категорії, раніше не судимий,
		         визнаний невинним у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України та по суду виправданий за недоведеністю у вчиненні злочину.
		         Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 - підписку про невиїзд - скасовано.
		 
		         Судові витрати в сумі 649грн. 08коп. прийнято на рахунок держави.
		         Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
		 
		         Органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_4, працюючи на посаді начальника управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міської ради (надалі управління), яке згідно з п.1.4, п.2.2 „Положення про управління...", затвердженого рішенням міської ради 30.07.2007 року, являється виконавчим органом міської ради та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території міста, здійснює перевірки за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог нормативно - правових актів, що регулюють діяльність у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, незалежно від форм власності.
		         При цьому відповідно до п.2.3 „Тимчасового положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові", затвердженого рішенням виконкому № 60 від 16.03.2009 року та посадової інструкції начальника управління, затвердженої міським головою 23.01.2008 року, ОСОБА_4 здійснював керівництво діяльністю управління, видавав в межах компетенції управління накази, а також мав право підпису та видачі документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності.
		         Тим самим, ОСОБА_4 являвся службовою особою, що здійснює функції представника влади та займає відповідальне становище.
		         Будучи службовою особою, ОСОБА_4 в березні 2009 року вимагав та при пособництві ОСОБА_5, вчинив закінчений замах на отримання хабара за наступних обставин.
		         Так, в кінці лютого 2009 року, заступник директора ТОВ „Прім'єр-Пластік" ОСОБА_6, з метою отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією підприємства, прибув до управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міської ради, де написав заяву на ім'я начальника управління ОСОБА_4 щодо видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_3, яку залишив секретарю вказаного управління.
		         11 березня 2009 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_6 по домовленості зі ОСОБА_4 прибув у приміщення управління, де у службовому кабінеті начальника управління, під час спілкування зі ОСОБА_4, повідомив останнього про наміри отримання для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією зі складу, розташованого по АДРЕСА_3, а також поцікавився питанням щодо можливості отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого товариством приміщення по АДРЕСА_4.
		         ОСОБА_4 пообіцяв посприяти ОСОБА_6 в отриманні для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволів на здійснення оптової торгівлі за вказаними адресами.
		         17 березня 2009 року, при черговій зустрічі, враховуючи зацікавленість ОСОБА_6 в отриманні для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволів, після надання останнім від імені зазначеного товариства необхідного для видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по АДРЕСА_3, ОСОБА_4 став вимагати у ОСОБА_6 хабара у сумі 1000 доларів США за сприяння та видачу дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по АДРЕСА_3, а в подальшому при з'ясуванні ОСОБА_6 питання щодо отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_4, повідомив, що отримання дозволу можливо на тих же умовах, що і по АДРЕСА_3.
		         ОСОБА_6, розуміючи, що ОСОБА_4 за сприяння і видачу дозволів на здійснення оптової торгівлі ТОВ „Прім'єр-Пластік" вимагає хабара в сумі 2000 доларів США, а тому поставлений в умови, за яких він, з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів, вимушений дати хабара, погодився на вимогу вказаної службової особи.
		         20 березня 2009 року, близько 11.20 год., ОСОБА_6, по домовленості зі ОСОБА_4, прибув у приміщення управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міськради, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, де у приміщенні кабінету ОСОБА_4 написав заяву на ім'я начальника управління ОСОБА_4 щодо видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_4, та з пакетом установчих документів ТОВ „Прім'єр-Пластік", передав ОСОБА_4
		         У подальшому, в ході спілкування, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про необхідність зустрічі з його помічником на ім'я ОСОБА_2, написавши на аркуші паперу ім'я та номер телефону останнього, який надав ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_4, з метою перестороги на випадок викриття його правоохоронними органами за скоєння неправомірних дій, попросив свого знайомого ОСОБА_5, який не був обізнаний про вимагання ОСОБА_4 хабара, але достовірно знав, що ОСОБА_4 являється начальником управління, тобто службовою особою, що займає відповідальне становище, отримати від ОСОБА_6 призначені для нього грошові кошти. Також ОСОБА_5 був обізнаний, що ОСОБА_6 передається хабар для ОСОБА_4 за сприяння та видачу дозволів на здійснення торгівлі та сума хабара складає 2000 доларів США.
		         За вказівкою ОСОБА_4, ОСОБА_6 прибув на вул. Горького у м. Чернігові, де біля адміністративної будівлі „Укрсоцбанку", приблизно о 12 годині, зустрівся з ОСОБА_5 та у салоні автомобіля НОМЕР_1, передав обумовлену ОСОБА_4 суму хабара в розмірі 2000 доларів США, що по курсу Національного банку України складає 15400 грн.
		         Після одержання ОСОБА_5 2000 доларів США, які ОСОБА_5 повинен був передати ОСОБА_4, в АДРЕСА_6, він був викритий співробітниками УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області та у нього було вилучено суму хабара.
		 
		         Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у судовому засіданні не було доведено участь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, у зв'язку з чим підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані невинними і по суду виправданими.
		 
		         У своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ст. 15 ч.2, ст. 368 ч.2 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки та з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування.  ОСОБА_5 визнати винним і призначити покарання за ст. 27 ч.5, ст. 15 ч.2, ст. 368 ч.2 КК України - 5 років позбавлення волі, на підставі ч.2 ст. 59 КК України не застосовувати конфіскацію майна.
		         Вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, так як виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд не дотримався вимог ч.ч. 1, 4 ст. 327, ч.4 ст. 334 КПК України. Вказує, що твердження суду про недоведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зроблені без належного дослідження та оцінки всієї сукупності доказів по справі. Вважає, що суд неправильно поставив під сумнів матеріали оперативно-розшукової справи, оскільки згідно ч.2 ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів складається протокол, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Не погоджується з твердженням суду, що досудовим слідством не встановлено, чому після вилучення мобільних телефонів у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони тривалий час перебували в руках працівників міліції, оскільки ці обставини були досліджені в судовому засіданні. Зазначає, що суддя одноосібно, без спеціаліста, проводив огляд речових доказів - мобільних телефонів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим порушив вимоги ст. 313 КПК України. Вважає, що в судовому засіданні ним був доведений факт, що право на видачу дозволів в управлінні торгівлі виникло не після 26.03.2009 року, а з 16.03.2009 року, після підписання міським головою рішення виконкому № 60, про що знав ОСОБА_4 Звертає увагу, що доводи ОСОБА_5 про наявність перед ним боргових зобов'язань особи, на яку він вказував, були перевірені і даною особою міг бути ОСОБА_8, який заявив, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 він не знає і грошей не брав. Стосовно адреси розташування орендованого приміщення по АДРЕСА_3, зазначає, що з цього приводу був допитаний в якості свідка ОСОБА_9, який пояснив, що договір складала ОСОБА_10 і вона допустила помилку в номері приміщення. Вважає, що твердження суду про те, що ОСОБА_6 частково давав правдиві показання, та у його діях вбачається провокація хабара, не можна брати до уваги тому, що ОСОБА_6 не є службовою особою. Зазначає, що деякі докази вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: відеозаписи зустрічей ОСОБА_6 зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, аудіо записи їх розмов по телефону, судом не були проаналізовані. 
		 
		Заслухавши доповідача, прокурора Євхименка В.В., який підтримав апеляцію і просив її задовольнити з наведених вище підстав, виправданих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та їх захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, вважаючи вирок законним і обґрунтованим, провівши судове слідство в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів, 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		         ОСОБА_4, працюючи на посаді начальника управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міської ради, яке згідно з п.1.4, п.2.2 „Положення про управління...", затвердженого рішенням міської ради 30.07.2007 року, являється виконавчим органом міської ради та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території міста, здійснює перевірки за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог нормативно - правових актів, що регулюють діяльність у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, незалежно від форм власності.
		         При цьому відповідно до п.2.3 „Тимчасового положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові", затвердженого рішенням виконкому № 60 від 16.03.2009 року та посадової інструкції начальника управління, затвердженої міським головою 23.01.2008 року, ОСОБА_4 здійснював керівництво діяльністю управління, видавав в межах компетенції управління накази, а також мав право підпису та видачі документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності.
		         Тим самим, ОСОБА_4 являвся службовою особою, що здійснює функції представника влади та займає відповідальне становище.
		         Будучи службовою особою, ОСОБА_4 в березні 2009 року вимагав та при пособництві ОСОБА_5, вчинив закінчений замах на отримання хабара за наступних обставин.
		         Так, в кінці лютого 2009 року, заступник директора ТОВ „Прім'єр-Пластік" ОСОБА_6, з метою отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією підприємства, прибув до управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міської ради, де написав заяву на ім'я начальника управління ОСОБА_4 щодо видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_3, яку залишив секретарю вказаного управління.
		         11 березня 2009 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_6 по домовленості зі ОСОБА_4 прибув у приміщення управління, де у службовому кабінеті начальника управління, під час спілкування зі ОСОБА_4, повідомив останнього про наміри отримання для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією зі складу, розташованого по АДРЕСА_3, а також поцікавився питанням щодо можливості отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого товариством приміщення по АДРЕСА_4.
		         ОСОБА_4 пообіцяв посприяти ОСОБА_6 в отриманні для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволів на здійснення оптової торгівлі за вказаними адресами.
		         17 березня 2009 року, при черговій зустрічі, враховуючи зацікавленість ОСОБА_6 в отриманні для ТОВ „Прім'єр-Пластік" дозволів, після надання останнім від імені зазначеного товариства необхідного для видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по АДРЕСА_3, ОСОБА_4 став вимагати у ОСОБА_6 хабара у сумі 1000 доларів США за сприяння та видачу дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по АДРЕСА_3, а в подальшому при з'ясуванні ОСОБА_6 питання щодо отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_4, повідомив, що отримання дозволу можливо на тих же умовах, що і по АДРЕСА_3.
		         ОСОБА_6, розуміючи, що ОСОБА_4 за сприяння і видачу дозволів на здійснення оптової торгівлі ТОВ „Прім'єр-Пластік" вимагає хабара в сумі 2000 доларів США, а тому поставлений в умови, за яких він, з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів, вимушений дати хабара, погодився на вимогу вказаної службової особи.
		         20 березня 2009 року, близько 11.20 год., ОСОБА_6, по домовленості зі ОСОБА_4, прибув у приміщення управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міськради, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, де у приміщенні кабінету ОСОБА_4 написав заяву на ім'я начальника управління ОСОБА_4 щодо видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_4, та з пакетом установчих документів ТОВ „Прім'єр-Пластік", передав ОСОБА_4
		         У подальшому, в ході спілкування, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про необхідність зустрічі з його помічником на ім'я ОСОБА_2, написавши на аркуші паперу ім'я та номер телефону останнього, який надав ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_4, з метою перестороги на випадок викриття його правоохоронними органами за скоєння неправомірних дій, попросив свого знайомого ОСОБА_5, який не був обізнаний про вимагання ОСОБА_4 хабара, але достовірно знав, що ОСОБА_4 являється начальником управління, тобто службовою особою, що займає відповідальне становище, отримати від ОСОБА_6 призначені для нього грошові кошти. Також ОСОБА_5 був обізнаний, що ОСОБА_6 передається хабар для ОСОБА_4 за сприяння та видачу дозволів на здійснення торгівлі та сума хабара складає 2000 доларів США.
		         За вказівкою ОСОБА_4, ОСОБА_6 прибув на вул. Горького у м. Чернігові, де біля адміністративної будівлі „Укрсоцбанку", приблизно о 12 годині, зустрівся з ОСОБА_5 та у салоні автомобіля НОМЕР_1, передав обумовлену ОСОБА_4 суму хабара в розмірі 2000 доларів США, що по курсу Національного банку України складає 15400 грн.
		         Після одержання ОСОБА_5 2000 доларів США, які ОСОБА_5 повинен був передати ОСОБА_4, в АДРЕСА_6, він був викритий співробітниками УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області та у нього було вилучено суму хабара.
		 
		Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції виправданий ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України не визнав та показав, що приблизно у середині лютого 2009 року рішення про тимчасове положення щодо видачі дозволів було скасоване. Дозволи на торгівлю з середини лютого 2009 до кінця березня 2009 року управлінням торгівлі не видавались. Проект нового тимчасового положення про видачу дозволів пройшов регулярну процедуру, і 16.03.2009 року нове тимчасове положення про видачу дозволів було прийнято рішенням виконкому Чернігівської міської ради, яке 26.03.2009 року повинно було бути опубліковане у газеті „Чернігівські відомості". З 19.02.2009 року по 06.03.2009 року він перебував на лікарняному, однак час від часу заїздив на роботу до управління торгівлі. У цей час йому телефонував ОСОБА_6, який представився директором ТОВ „Прім'єр-Пластік" і сказав, що номер телефону ОСОБА_4 йому дали у виконкомі міськради, і що він хотів проконсультуватись з приводу видачі дозволу на торгівлю. Він сказав ОСОБА_6, що перебуває на лікарняному і порадив звернутись до спеціаліста в управлінні торгівлі. ОСОБА_6 сказав, що хоче зустрітись особисто. Те, що ОСОБА_6 до нього звернувся особисто, його не дивувало, бо підприємці мають право прийти на консультацію до управління, як до відділу видачі дозволів, так і до начальника особисто. Потім, у кінці лютого 2009 року, або на початку березня 2009 року, йому знову зателефонував ОСОБА_6 і просив його про зустріч. Він сказав ОСОБА_6, що перебуває на лікарняному, але після обіду буде на роботі, і він може приїхати до нього. Коли він приїхав до управління, то зустрівся з ОСОБА_6 У ході розмови ОСОБА_6 йому сказав, що він хоче організувати торгівлю продукцією його підприємства у м. Чернігові по АДРЕСА_3, і питав, що для цього потрібно. Він йому роз'яснив, які документи йому потрібно для отримання дозволу, і написав перелік документів на аркуші паперу. Також, він ОСОБА_6 пояснив, що на даний момент дозволи не видаються, і що можливо 16.03.2009 року буде рішення виконкому, яке у двадцятих числах набере законної сили, після чого будуть видаватись дозволи. Також він сказав ОСОБА_6, які документи повинні бути засвідчені у нотаріуса. ОСОБА_6 написав заяву, яка  лежала у нього на столі у кабінеті разом з договором оренди по АДРЕСА_3. На той час заяви писалися у вільній формі. Він побачив, що на договорі немає печатки, про що сказав ОСОБА_6 У першій декаді березня 2009 року, приблизно 13.03.2009 року, йому зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що він перебуває у м. Чернігові, і хоче зустрітись, так як привіз договір з печаткою. Наприкінці робочого дня до нього приїхав ОСОБА_6, привіз договори оренди з печаткою та спитав, коли буде прийнято нове положення про видачу дозволів, на що він йому відповів, що на 16.03.2009 року призначено засідання виконкому. 16.03.2009 року він був присутній на виконкомі Чернігівської міської ради. 20.03.2009 року, приблизно о 10.30 год., до нього телефонував ОСОБА_6 і сказав, що він у м. Чернігові. Він відповів ОСОБА_6, що він може приїхати після 11.00 год. ОСОБА_6 спитав, чи можливо по другому об'єкту написати заяву та отримати дозвіл на торгівлю на тих же умовах та при такому ж пакеті документів, як він зрозумів, і він ОСОБА_6 відповів, що на тих же умовах необхідно написати заяву. Під час того, як йому телефонував ОСОБА_6, так і після цього, він знаходився на робочому місці, і до нього приходили підприємці. У період з 10.00 до 11.00 години, до нього звернувся представник фірми по автозаправних станціях, у якої по семи об'єктах закінчився строк дії дозволів. Представнику цієї  фірми він роз'яснив, що на даний час дозволи на торгівлю не видаються, а видаватись будуть тільки після опублікування нового положення. Представник просив його, щоб документи залишились в управлінні, і щоб працівники управління перевірили, чи всі документи вони принесли. Він написав резолюцію „ОСОБА_11 видати дозвіл" по семи заявах на видачу дозволів. ОСОБА_11 у цей час не було на роботі. Документи цієї фірми він не перевіряв, а залишив у себе, щоб їх передивились спеціалісти. Управлінням заяви від суб'єктів підприємницької діяльності на видачу дозволів приймались до тих пір, коли не набрало законної сили нове положення. Написання ним резолюції „видати дозвіл", не було вказівкою для порушення законодавства, а було вказівкою для розгляду документів для видачі дозволів. На той час він користувався телефоном „Нокіа 8800", який зламався. Він вийняв чіп з номером НОМЕР_2, і вставив його у другий телефон „Нокіа Н 72", яким користувався 20.03.2009 року. Чи встановлював на цьому телефоні дату та час не пам'ятає. 20.03.2009 року, близько 11.00 год., на його мобільний телефон зателефонували, номер був невідомий, а виявилось що телефонував ОСОБА_5 Він спитав у нього, чи це його номер телефону, який записав на аркуші паперу. ОСОБА_5 телефонував йому з приводу працевлаштування дружини, і вони домовились зустрітись біля входу в управління торгівлі. До цього йому телефонував ОСОБА_12, який дав йому телефон ОСОБА_5, який він записав у телефон, який зламався. Він зустрівся з ОСОБА_5 біля входу в управління, з яким говорив про працевлаштування дружини останнього. Коли він, після розмови з ОСОБА_5, повернувся до свого кабінету, то по номеру телефону з аркуша паперу зателефонував ОСОБА_5 для перевірки зв'язку. Приблизно об 11.20 год., до нього прийшов ОСОБА_6, який, коли зайшов до кабінету, то поставив свою барсетку на стіл, і сказав, що хоче написати заяву на дозвіл по другому об'єкту. Він узяв першу заяву ОСОБА_6, де інші документи, на що він йому відповів, що займається цим питанням. Пакету документів ОСОБА_6 він не перевіряв. Він сказав ОСОБА_6, що необхідно оплатити дві квитанції, та вийшов з кабінету, щоб дізнатись номер розрахункового рахунку, а ОСОБА_6 залишився у кабінеті. Що робив у кабінеті ОСОБА_6 у його відсутність йому невідомо. Він повернувся з працівником управління ОСОБА_43, яка, подивившись журнал, сказала, що за дозволи необхідно сплатити по 340 грн. за один дозвіл. Він дав ОСОБА_6 на аркуші паперу реквізити банку, до якого необхідно сплатити за дозволи, і у зв'язку з тим, що раніше був підприємцем та проводив оплату в „Укрсоцбанку", то на аркуші паперу написав ОСОБА_6 адресу „Укрсоцбанку": вул. Горького, 18. При цьому він спитав у ОСОБА_6, як він пересувається по місту, на що  ОСОБА_6 відповів, що його возить помічник ОСОБА_13. Він, передаючи аркуш паперу з адресою банку ОСОБА_6, сказав, що помічник покаже де банк. ОСОБА_6, подивившись на аркуш, почав задавати питання, де саме розташований банк, а він, вийшовши зі столу, показав як проїхати, та сказав, що далі покаже його помічник. ОСОБА_6 спитав, коли все буде готове, на що він, розуміючи, що коли прийде ОСОБА_11 та передивиться документи, відповів йому, що це буде пізніше. Він на двох заявах, як і на семи інших заявах, написав „ОСОБА_11 видати дозвіл", залишив їх на столі, і поїхав по своїх справах. Спочатку він заїхав на СТО, де забрав автомобіль, а після СТО поїхав до своєї знайомої ОСОБА_44, яка проживає по АДРЕСА_7. Коли він їхав на машині за кермом, при цьому рух транспорту був дуже щільний, то йому зателефонував ОСОБА_6, який сказав, що він зустрівся з кимсь, і що він передає дві тисячі, чи щось. Він їхав машиною в той час рух був щільний і він не зовсім орієнтувався в розмові, але оскільки він нікого не уповноважував нічого передавати і не просив щоб йому передавали, то сказав ОСОБА_6, що нічого нікому не треба передавати. ОСОБА_6 сказав, що необхідний ідентифікаційний код, щоб заплатити по квитанціях, на що він сказав, що код потрібен, і зв'язок перервався. Приблизно о 12.00 год., він приїхав до ОСОБА_44, де пробув близько години. Коли він вийшов від ОСОБА_44 та сів у машину, то йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав, що він все поплатив, квитанції відніс, що йому потрібно їхати до м. Київ, і спитав коли все буде зроблено. Знаючи, що ОСОБА_11 після обіду подивиться документи, відповів, що близько 15:00 год., він може під'їхати. Потім йому було необхідно заїхати до центру „Відродження" домовитись з лікарем щодо консультації його дитини. На автостоянці біля центру „Відродження" до його автомобіля підійшли працівники міліції ОСОБА_14 та Бойправ, які представились, і запропонували проїхати до УМВС області. До нього у машину сів ОСОБА_14, який попросив передати йому телефон, при цьому, при вилученні телефону понятих не було і ніякі документи не складались. Коли вони приїхали до приміщення УМВС в Чернігівській області, то піднялись до кабінету на 4 поверсі, при цьому його мобільний телефон знаходився у ОСОБА_14 Йому працівники міліції пропонували у чомусь зізнатись, але він відмовився давати пояснення. Потім оглядався його телефон, у якому не було вхідних та вихідних „смс" повідомлень. Вважає, що рішення виконкому міськради щодо нового положення про видачу дозволів набрало законної сили після його оприлюднення у засобах масової інформації. Якщо підприємець хотів написати заяву на отримання дозволу, коли вони не видавались, то заяви з документами приймались та перебували в управлінні торгівлі. Потім, згідно нового положення, підприємці приходили переписувати заяви, які реєструвались. Управління торгівлі приймало заяви суб'єктів підприємницької діяльності по їх бажанню, тобто управління йшло назустріч суб'єктам підприємницької діяльності. Він ОСОБА_6 на аркуші паперу „1000 доларів" не писав, і такого не казав. При зустрічах з ОСОБА_6 він хабара від останнього не вимагав. Посприяти ОСОБА_6 у отриманні висновку санепідемстанції та пожежної служби не обіцяв. ОСОБА_5 отримати грошові кошти від ОСОБА_6 він не просив. Коли він вийшов до машини від ОСОБА_44, то він ніяких „смс" повідомлень нікому не відправляв, і йому „смс" повідомлення не приходили. Він зі свого телефону „смс" повідомлень не видаляв. На телефон ОСОБА_5 „смс" повідомлення з його телефону надходили, так як це робили оперативні працівники міліції не з його телефону, а з іншого носія, при цьому нібито з його телефону, що на даний час технічно можливо. Відносно нього була спланована провокація хабара з боку працівників міліції, що було пов'язано з його депутатською діяльністю, коли він відмовлявся виконувати незаконні прохання посадовців прокуратури Чернігівської області та УМВС. Йому погрожували ці посадовці, а також народні депутати. ОСОБА_6, при наявності у нього документів, міг самостійно написати заяву до управління торгівлі у загальному порядку для отримання дозволу, а якщо він хотів спілкуватись з ним особисто, то це підтверджує, що це була спланована акція з боку ДСБЕЗ. Коли він спілкувався з ОСОБА_6, то останній знав, що на той час дозволи не видаються, і якщо б він 20.03.2009 року конкретно спитав би у нього, чи буде готовий дозвіл, то він би відповів, що ні. До 20.03.2009 року він особисто з ОСОБА_14 знайомий не був, але коли влітку 2008 року у м. Чернігові вирішувалось питання щодо розміщення об'єктів тимчасової торгівлі, то колишній начальник ДСБЕЗ області ОСОБА_15 тоді залишав номер мобільного телефону ОСОБА_14 „НОМЕР_3" для зв'язку. Він вважає, що ОСОБА_6 дає неправдиві показання, так як мабуть у 2008 році на виробництві була перевірка ДСБЕЗ, виробництво зупинялось, а потім однією з умов вирішення питання про поновлення діяльності підприємства, було давання йому хабара. Думає, що жовтий папірець, на якому був написаний номер телефону та ім'я ОСОБА_5, узяв ОСОБА_6, так як мабуть перебував у залежності від працівників міліції. Навіщо у цю справу міліції було втягувати ОСОБА_5 пояснити не може. При його зустрічах з ОСОБА_6 ОСОБА_5 присутній не був.
		 
		Виправданий ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України не визнав і пояснив, що зі ОСОБА_4 він знайомий, але дружніх стосунків не підтримує. Бачився з ним разів 5-6. У 2007 році він позичив працівникові міліції, інспектору ДАІ, на ім'я ОСОБА_11 півтори тисячі доларів США. Оскільки цей ОСОБА_11 не віддавав борг, він вирішив його знайти. Він знав ОСОБА_16, керівника ОСОБА_11 і вдвох поїхали додому до ОСОБА_11, але не застали, останній кудись зник. Потім вияснилось, що ОСОБА_11 позичав не тільки у нього. На початку березня 2009 року він зустрів ОСОБА_11 і останній при зустрічі пообіцяв віддати 2000 доларів. Розписки у ОСОБА_11 він не вимагав, так як звичайна розписка, не завірена нотаріально, нічого не значить. Йому треба було працевлаштувати дружину і він звернувся до ОСОБА_4, останній пообіцяв подивитись, що зможе і він поїхав по своїм справам. Коли йому зателефонував ОСОБА_6, він подумав що той від ОСОБА_11. Коли ОСОБА_6 відчинив двері машини, то нічого не казав, а якщо і казав, то собі під ніс або у мікрофон. У його присутності ОСОБА_6 комусь телефонував, і він зрозумів, що він телефонує ОСОБА_11, так як він назвав його ім'я. З ким і про що розмовляв ОСОБА_6 він не чув. Він ОСОБА_6 у машині нічого не казав, так як він йому не знайомий. Він забрав борг та поїхав. Звідки ОСОБА_6 дістав гроші не пам'ятає. Коли ОСОБА_6 підійшов до нього, то у нього було відео, він був проінструктований міліцією, що йому робити. З відеозапису видно, що він на ОСОБА_6 не дивився, і що ОСОБА_6 не зачинив за собою двері. Коли ОСОБА_6 сидів у його машині, то він відвернувся від нього, і з ним взагалі не розмовляв. Після його затримання, працівники міліції говорили йому, щоб він дав показання відносно ОСОБА_4, а ОСОБА_17 казав, щоб він телефонував ОСОБА_4, і сказав, щоб той приїхав та забрав гроші. ОСОБА_17 з його телефону „Самсунг" відправив „смс" повідомлення його знайомим, що гроші у нього, а знайомі відповіли йому. Про будь-які відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 йому відомо не було. 
		 
		 
		         Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованому їм злочині, їх винуватість підтверджується наступним.
		 
		         Так, допитаний в якості свідка у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6, показав, що він разом з ОСОБА_18 є засновником ТОВ „Прім'єр-Пластік", яке займається продажем поліетиленових пакетів. З березня 2008 року товариство розпочало свою діяльність у м. Чернігові. Вони проаналізували ситуацію, де розпочати виробництво, і оптимальним варіантом був м. Чернігів у зв'язку з економічними показниками. Організацією діяльності товариства у м. Чернігові займався ОСОБА_18 Товариство орендувало цех по АДРЕСА_4, де вироблялись пакети. У зв'язку  з кризою, вони вирішили продавати пакети у м. Чернігові. Він з'ясував, що для продажу пакетів необхідно дозвіл на торгівлю, який видається управлінням торгівлі, начальником якого є ОСОБА_4 На початку лютого 2009 року він намагався зв'язатись зі ОСОБА_4 по телефону, але не зміг. Другий раз, коли він приїхав попутно у м. Чернігів, так як були ще справи, він телефонував ОСОБА_4, з яким домовився про зустріч. Але, коли він прийшов в управління торгівлі, то  ОСОБА_4 не було. У одному з кабінетів, він поцікавився питанням з приводу отримання дозволу на торгівлю, і його направили у інший кабінет, де жінка йому надала роз'яснення, і він записав перелік документів. Потім підійшла ще одна жінка, як він зрозумів, секретар ОСОБА_4, і разом з нею він пішов писати заяву на дозвіл на торгівлю. Обставин написання заяви не пам'ятає, але він телефонував ОСОБА_4 та сказав, що написав заяву, а ОСОБА_4 сказав, що йому зателефонує. Заяву він залишив у секретаря. З приводу обмежень у отриманні дозволу йому нічого не казали. Через деякий час він знову був у м. Чернігові, так як приїхав у інших справах, і телефонував ОСОБА_4, який йому не телефонував. У цей день, він після обіду зустрівся зі ОСОБА_4, суть розмови з яким, зводилась до того, що він спитав, що потрібно для отримання дозволу. ОСОБА_4 сказав йому, яку необхідні документи: заява, статут, довідки СЕС, пожежників, договір оренди приміщення, де буде проводитись торгівля. ОСОБА_4 спитав у нього, чи вирішує він всі питання свого підприємства, на що він відповів, що вирішує всі питання. ОСОБА_4 сказав йому, якщо будуть проблеми з СЕС та пожежниками, то він допоможе їх вирішити, якщо вони домовляться. Він спитав у ОСОБА_4 чи можливо отримати тимчасовий дозвіл, на що ОСОБА_4 сказав, що зараз неможливо, однак буде засідання міськради по питанню видачі дозволів. Наскільки він пригадує, то вони домовились зустрітись після цього засідання, дати проведення якого, зараз не пам'ятає. Для себе він тоді зрозумів, що ОСОБА_4 йому натякнув на його особисту зацікавленість. На той час у нього питання звертатись до міліції не було, бо він вирішив не завдавати собі зайвих проблем. Після дня проведення засідання міськради, приблизно у середині березня, він приїхав в управління торгівлі. Він зустрівся зі ОСОБА_4, який сказав, що на даний час він вирішує всі питання по видачі дозволу, так як міськрада надала йому такі повноваження. Він поцікавився скільки буде коштувати видача дозволу по АДРЕСА_3, на що ОСОБА_4 написав на папері „1000" та знак долара. Цей невеликий папірець ОСОБА_4 узяв у себе на столі. Він також спитав про дозвіл по АДРЕСА_4, на що ОСОБА_4 сказав, що можливо отримати дозвіл на тих же умовах, що і по АДРЕСА_3. Куди дів ОСОБА_4 той папірець не знає, але йому його не давав. Коли він спитав у ОСОБА_4, коли він може отримати ці дозволи, то ОСОБА_4 відповів, що хоч завтра. Після цієї розмови вони домовились зустрітись 20 березня. Чи казав йому ОСОБА_4 писати заяву на отримання дозволу на інший об'єкт не пам'ятає. З цієї бесіди зі ОСОБА_4 він зрозумів, що за гроші можливо отримати дозвіл сьогодні чи завтра, і не потрібно отримувати довідки пожежників та СЕС.  ОСОБА_18 сказав, що отримання дозволу на таких умовах їм не підходить. 20 березня, приблизно о 09.00 год., він приїхав у м. Чернігів, де його зустрів ОСОБА_13 Він хотів відмовитись від давання хабара за отримання дозволу, але коли зателефонував ОСОБА_4 та поговорив з ним, остаточно упевнився, що варіантів отримати дозвіл без грошей немає. Він зателефонував ОСОБА_18, з яким обговорили ситуацію, і вирішили звертатись у міліцію. У міліції, він звернувся до чергового, якому все розповів, і до нього вийшов якийсь чоловік, прізвища якого не пам'ятає. Він йому все усно розповів, що ОСОБА_4 вимагає у нього гроші за отримання дозволу, що зайняло декілька хвилин. Потім він написав заяву, яка була невеликою, приблизно на сторінку. Він писав ще якісь документи. Хтось з співробітників міліції заніс у кабінет гроші, номери яких переписали у протокол. Йому видали двадцять купюр по сто доларів. Наскільки пригадує, купюри поштампували, та віддали йому у руки, і гроші він поклав у барсетку. Все це зайняло від п'яти до п'ятнадцяти хвилин. Йому дали барсетку та показали якою стороною її носити. Всі присутні були у цивільному одязі, і тому він не міг відрізнити понятих. Потім йому сказали їхати до ОСОБА_4 В міліції все зайняло, наскільки пам'ятає, приблизно одну годину. Він приїхав в управління торгівлі, котра була година не пам'ятає, і зайшов до кабінету ОСОБА_4 Барсетку він поставив на стіл відповідно до інструкцій працівників міліції, яку за ОСОБА_4 не переміщував, але один раз поправив. Він здогадувався, що у нього є відеокамера. ОСОБА_4 при цій зустрічі виходив з кабінету, і ходив за аркушем паперу до секретаря. У кабінеті він написав заяву на видачу дозволу по АДРЕСА_4, яку писав з заяви на видачу дозволу по АДРЕСА_3. ОСОБА_4 узяв невеликий папір у себе на столі, записав номер телефону та ім'я ОСОБА_5, сказав, що для отримання дозволу з ним необхідно зустрітись, а також дав йому реквізити на двох відрізках від аркушу паперу формату А-4, по яким необхідно було заплатити офіційно. Потім цей папірець у нього вилучили працівники міліції. ОСОБА_4 підійшов до вікна та показав, де найближчий банк, наскільки пам'ятає це був „Укрсоцбанк". Потім він пішов сплачувати офіційні платежі, і по дорозі до „Укрсоцбанку" він зателефонував ОСОБА_5, представився, сказав своє ім'я ОСОБА_6, що він від ОСОБА_4, що йому необхідно з ним зустрітись, і що він їде до „Укрсоцбанку". ОСОБА_5 сказав, що туди під'їде, сказав марку та колір його машини, наскільки пригадує срібляста „Мазда". Коли до банку під'їхала схожа машина, він зателефонував ОСОБА_5, який сказав, що під'їхав. Він сів у машину ОСОБА_5 на переднє сидіння, та зачинив за собою двері. Він привітався, сказав, що він телефонував. Він зателефонував ОСОБА_4, сказав, що він зустрівся з ОСОБА_5, і що передає йому гроші, як вони домовились, а саме сказав „як домовились дві тисячі за два місця". При цьому ОСОБА_5 чув, що він казав, а також він говорив ім'я та по батькові ОСОБА_4 Наскільки пригадує ОСОБА_4 сказав, що добре. Він дістав гроші, які були зігнуті навпіл, з барсетки. ОСОБА_5 поклав гроші поряд з собою, не у кишеню, і не у бардачок. Коли він передавав гроші ОСОБА_5, то ніякого опору з боку ОСОБА_5 не було, чи перераховував гроші ОСОБА_5 не пам'ятає. ОСОБА_5 він не казав, що гроші передає для ОСОБА_4, бо і так все було ясно. Потім він вийшов з машини ОСОБА_5, сів у машину до ОСОБА_13, і наскільки пригадує зателефонував ОСОБА_4, спитавши у нього, коли можна забрати дозволи, на що ОСОБА_4 відповів, що дозволи можливо забрати сьогодні приблизно о 15.00 год., або пізніше. Потім він заплатив офіційні платежі, вказавши у квитанції код жінки, так як він свого ідентифікаційного коду не мав. Потім він зателефонував працівнику міліції. Увечері він довго чекав у міліції, пробув там приблизно до 23 год., а потім його ще допитував слідчий прокуратури. Дозволи він не отримав, бо наскільки пригадує, він телефонував працівнику міліції, який сказав, що нема сенсу їхати за дозволами. Він думає, що дозволи отримати нереально у зв'язку з цими подіями. Наскільки пам'ятає квитанції завіз в управління торгівлі. На даний час підприємство працює, однак у м. Чернігові продукція не продається, вони працюють тільки під замовлення, необхідність роздрібної торгівлі відпала. Договір оренди по АДРЕСА_4 уклав ОСОБА_18, а по АДРЕСА_3, він телефонував по об'яві у газеті та зустрічався з представником. Приміщення по АДРЕСА_3 це бокс, і не є приватним будинком. Зміст договору оренди по АДРЕСА_3 надавав представник. У документах, вказуючи АДРЕСА_4, він не дописав літеру „а", це технічна помилка, а по АДРЕСА_3 він адресу переписав з договору оренди. У ході спілкування ОСОБА_4 не відмовлявся йому допомогти. З працівниками міліції він познайомився 20 березня, і тоді вони дали номер свого мобільного телефону, який був записаний на папері, а номер ОСОБА_14 записаний у його мобільному телефоні. Номер телефону ОСОБА_14 не міг появитись у нього до 20 березня, і він не міг спілкуватись з ними раніше. У розмові зі ОСОБА_4 він спитав щодо можливості отримання другого дозволу, щоб дізнатись, чи потрібно ще одна тисяча доларів, чи можливо отримати два дозволи за одну тисячу доларів, при цьому економічної необхідності у другому складі для продажу продукції товариства не було. Чи обговорював він з ОСОБА_18 питання необхідності другої точки для продажу не пам'ятає.
		 
		         Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що він та ОСОБА_6 являються співвласниками ТОВ „Прім'єр-Пластік", яке займалось виготовленням поліетиленової продукції. ОСОБА_13 раніше працював на підприємстві „Ньювел", у якого вони раніше закупали продукцію. ОСОБА_13 знайшов приміщення по АДРЕСА_4, яке підходило підприємству під виробництво. Він особисто зустрічався з власницею цеху ОСОБА_20 Бланк договору оренду давала ОСОБА_20, а вони його коректували. Приміщення цеху знаходилось по АДРЕСА_4, що було зазначено в договорі. Перед початком виробництва до них приїздили перевіряти пожежники, СЕС, а також вони заїздили до екологічної інспекції. Звідки були перевіряючі, чи з м. Чернігова чи з Чернігівського району, не пам'ятає. У 2008 році наступила криза, обсяг виробництва впав, і він та ОСОБА_6 вирішили відкрити точку для продажу пакетів чи склад у м. Чернігові. ОСОБА_6 займався пошуком складу чи магазину для роздрібної торгівлі, і дізнавався які потрібні дозволи. Питанням приміщення по АДРЕСА_3 займався ОСОБА_6 Також ОСОБА_6 побув в управлінні торгівлі, домовився за дозволи, написав заяву на їх отримання. Офіційні платежі за дозвіл були 300 грн. У березні 2009 року ОСОБА_6 йому сказав, що треба 1000 доларів США за один дозвіл, що ці кошти вимагає начальник управління торгівлі. Потім ОСОБА_6 ще їздив у м. Чернігів уточнити питання щодо отримання дозволів, і сказав, приблизно за тиждень до написання заяви до міліції, що за два дозволи треба сплатити 2000 доларів. У результаті розмови вони вирішили грошей не платити, і звернутись у правоохоронні органи. ОСОБА_6 йому розповідав, що у міліції він написав заяву, йому дали гроші, які він передав помічнику начальника управління торгівлі. Коли ОСОБА_6 заїхав до міліції писати заяву, то мабуть він йому повідомив про це по телефону. Дозволи на торгівлю вони не отримали, так як коли він приїхав в управління торгівлі, то якась жіночка йому сказала, що дозволи вони не отримають у зв'язку з цією справою. У зв'язку з тим, що ця справа затягнулась, то нагальна потреба в отриманні дозволів зменшилась. Вони думали, що звернувшись до міліції, їм потім видадуть дозволи. У договорі оренди правильно вказано, що цех знаходиться на території Чернігівського району. 
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показав, що раніше він працював у ТОВ „Ньювел", яке співпрацювало з ТОВ „Прім'єр-Пластік", від засновників якого йому надійшла пропозиція, щоб він підшукав приміщення. Він знайшов цех по АДРЕСА_4. ТОВ „Прім'єр-Пластік" по АДРЕСА_4 виготовляло плівку та вироби з неї. ТОВ „Прім'єр-Пластік" займалось виготовленням продукції тільки на замовлення, однак потім хотіли займатись роздрібною торгівлею у зв'язку з кризою. Отриманням дозволів на торгівлю для ТОВ „Прім'єр-Пластік" займався ОСОБА_6, якого він у лютому та березні 2009 року возив до управління торгівлі. 20.03.2009 року він зустрів ОСОБА_6 зранку. Тоді йому зателефонував ОСОБА_18, і він передав телефон ОСОБА_6, який про щось поговорив з ОСОБА_18, після чого він з ОСОБА_6 поїхав у міліцію. Приблизно біля години ОСОБА_6 знаходився у міліції, а потім вони поїхали до управління торгівлі. Коли ОСОБА_6 вийшов з міліції, то у нього була барсетка. ОСОБА_6 зайшов до управління торгівлі, де пробув приблизно 30 хвилин, а потім прийшов та зателефонував по номеру телефону, який був вказаний на жовтому аркуші паперу, після чого вони поїхали на вул. Горького до „Укрсоцбанку". ОСОБА_6 зайшов до банку, щоб оплатити квитанції, однак у нього не було ідентифікаційного номера, і він не заплатив. Через 15 хвилин під'їхав автомобіль „Мазда", і ОСОБА_6 зателефонував по номеру на аркуші паперу, спитав чи це той чоловік, з яким він домовився про зустріч. ОСОБА_6 називав ім'я ОСОБА_5, казав, що цей номер йому дав ОСОБА_4. Потім ОСОБА_6 пересів у автомобіль „Мазда", і наскільки пам'ятає, то ОСОБА_6 двері за собою зачинив. У автомобілі „Мазда" ОСОБА_6 пробув до 5 хвилин, після чого повернувся. ОСОБА_6 не казав йому навіщо він пішов до автомобіля „Мазда", про що там розмовляв, і з ким, а він про це у ОСОБА_6 не питав. Про те, що ОСОБА_6 комусь передав гроші він йому не казав. Вони заплатили у ВАБанку по квитанціям та поїхали у міліцію. Пізніше ОСОБА_6 сказав, що він хотів узяти дозвіл на торгівлю, за який ОСОБА_4 вимагав хабар 2000 доларів.
		 
		         Допитана в якості свідка ОСОБА_21 показала, що у 2009 року вона працювала головним спеціалістом в управлінні торгівлі. На початку 2009 року вона побачила незнайомого чоловіка в коридорі. Він сказав, що йому треба дозвіл і вона направила його до спеціалістів. Їй телефонував ОСОБА_4 і повідомив, що цьому чоловікові необхідна допомога спеціалістів, на що вона запевнила, що вже направила його до них.
		 
		         Допитана в судовому засіданні ОСОБА_22 показала, що у 2009 році вона працювала заступником начальника управління торгівлі Чернігівської міської ради. В період з 16 по 26 березня 2009 року управлінням дозволи на проведення торгівлі суб'єктам підприємництва не видавались, оскільки не набрало чинності рішення виконкому з цього приводу.
		 
		         Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показала, що працює в управлінні торгівлі з 1981 року, а з 1986 року на посаді головного спеціаліста. У її обов'язки входить: видача дозволів на розміщення стаціонарних об'єктів торгівлі, робота зі всіма документами, скаргами, які відносяться до видачі дозволів. При видачі дозволів на торгівлю управління керувалось рішенням № 139, яким було затверджено положення про видачу дозволів. Однак, 23 лютого до міськради надійшло рішення Київського апеляційного адміністративного суду  і дозволи з цього часу не видавались. На той час, для отримання дозволу на торгівлю, коли громадянин звертався до управління, працівники управління надавали йому інформацію, які потрібно документи для видачі дозволу. Треба було написати заяву довільної форми, надати свідоцтво про реєстрацію, статутні документи, державний акт приймальної комісії про закінчення будівництва, чи дозвіл пожежників і висновок санстанції, та інші документи. Потім представник підприємства приносить пакет документів, які працівники управління переглядають, і здають їх на реєстрацію у приймальню, а потім ці документи йдуть на розгляд начальника, який пише резолюцію видати дозвіл. Потім ці документи повертаються до її відділу, вони готовлять дозвіл, який підписує начальник, і дозвіл видається особі, яка просила його видати. Якщо якогось документа немає, то працівники відділу вказують, яких документів немає, а на реєстрацію документи не передаються. Суб'єкти господарювання мають право звертатись до начальника, але документи все рівно переглядають працівники відділу, і вказують яких документів немає. Відповідність заяви даним у документах вони перевіряють, але за достовірність даних відповідає суб'єкт. Прізвище ОСОБА_6, назва ТОВ „Прім'єр-Пластік" їй не відомо. Якщо б 20 березня 2009 року їй надійшла заява на видачу дозволу, договір оренди, квитанція, і була б віза керівника про видачу дозволу, то вона повернула б керівнику ці документи та не видала б дозвіл, так як 20 березня 2009 року, і взагалі на той час, управлінням документи не реєструвались.
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14, який у 2009 році працював оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області, показав, що 20.03.2009 року, він знаходився у кабінеті начальника управління ОСОБА_15, де були присутні співробітники департаменту по боротьбі з економічною злочинністю з м. Києва, з якими необхідно було їхати на перевірку у м. Новгород-Сіверський. Потім, приблизно о 10.00 год., начальник з кимось поговорив по телефону, і сказав йому піти на перший поверх та зустріти чоловіка. Як потім з'ясувалось прізвище чоловіка було ОСОБА_6, з яким він зайшов до кабінету начальника. У кабінеті начальника управління ОСОБА_6 розповів, що начальник управління торгівлі ОСОБА_4 вимагає у нього хабар у сумі 2000 доларів США за видачу дозволів на торгівлю. ОСОБА_6 у кабінеті начальника управління написав заяву, а він розписався про прийняття заяви. Розповідь та написання заяви ОСОБА_6 зайняло приблизно 10 хвилин. Що у цей час робив ОСОБА_6 йому не відомо. Коли він повернувся до управління, то заяву віддав начальнику та залишався у своєму службовому кабінеті. Після обіду начальник йому сказав, щоб він поїхав та „забрав" ОСОБА_4 проїхати до УМВС України в Чернігівській області, на що він добровільно погодився. Ніяких пояснень у ОСОБА_4 він не отримував. Увечері він відвозив ОСОБА_4 до прокуратури Чернігівської області. Хто отримував пояснення у ОСОБА_6 не знає. Чи супроводжували працівники міліції ОСОБА_6 з грошима до управління торгівлі не знає. 20.03.2009 року здійснювалась оперативно-розшукова діяльність по заяві ОСОБА_6, у ході якої, відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" були застосовані технічні засоби. У протоколі про результати здійснення оперативно-технічного заходу від 23.03.2009 року він послався на ч.2 ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність", і все у протоколі від 23.03.2009 року відповідає дійсності, при цьому оперативно-розшукова справа заводилась 14.07.2008 року за ч. 2 ст. 368 КК України. Оперативно-розшукова справа заводилась і відносно ОСОБА_5 До 20.03.2009 року він з ОСОБА_6 знайомий не був. Номер мобільного телефону „НОМЕР_3" йому не відомий. Він був присутній при огляді кабінету ОСОБА_4, у ході якого вилучались заяви ОСОБА_6 у двох примірниках з копіями документів та резолюцією ОСОБА_4 „надати дозвіл", а також заяви ТОВ „Іфіда" про видачу дозволів, які лежали на столі у ОСОБА_4
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17, оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області, показав, що 20 березня 2009 року він перебував на робочому місці, і його викликали до начальника, у кабінеті якого було двоє працівників департаменту та невідомий йому чоловік, який представився керуючим ТОВ „Прім'єр-Пластік" м. Києва. Працівники департаменту знаходились у кабінеті начальника у зв'язку з перевіркою райвідділу, а не у зв'язку з цією справою. Він розповів, що ОСОБА_4 вимагає з нього хабара у сумі дві тисячі доларів. Чоловіку запропонували написати заяву по даному факту, на що він погодився, і йому видали гроші. Він зайнявся поміткою цих грошей та складенням протоколу. У кабінеті він помічав гроші спеціальним олівцем та спецзасобом „світлячок" у присутності понятих, яких з вулиці запросив інший працівник. А крім того, був присутній громадянин, який звернувся до них, і який розписався у протоколі, що йому вручені гроші. Час проведення цієї дії він не пам'ятає, але це відображено у документах, і відповідає дійсності. Потім громадянин вийшов, а він залишився у кабінеті. Потім він разом з працівниками департаменту поїхав на затримання при передачі цих грошей на вул. Коцюбинського, але потім їм надійшла інформація, що передача грошей відбудеться у іншому місці, у районі „Урсоцбанку". Вони безпосередньо спостерігали за заявником, який пробувши у автомобілі „Мазда" від трьох до п'яти хвилин, сів у свій автомобіль. Потім автомобіль „Мазда" почав рухатись та зупинився на вул. Пушкіна, а їм стало відомо, що гроші передані та знаходяться у цьому автомобілі. При перевірці документів, водієм автомобіля „Мазда" виявився ОСОБА_5 Вони почали проводити огляд, спитали у ОСОБА_5 чи є у нього грошові кошти, на що він відповів, що так, та дістав з-під пасажирського сидіння долари, які були звернуті навпіл. На питання звідки у нього ці гроші, ОСОБА_5 відповів, що йому тільки що повернули борг. ОСОБА_5 було запропоновано проїхати на АДРЕСА_8, проти чого він не заперечував. У кабінеті проводився огляд із застосуванням відеозапису у присутності понятих. При огляді, ОСОБА_5 виклав все, що у нього було у кишенях, і виклав телефони. Йому постійно надходили „смс" повідомлення від ОСОБА_4 ОСОБА_5 не міг конкретно відповісти, що це за повідомлення. Потім він приймав пояснення у ОСОБА_5, який пояснив, що гроші йому повернули як борг, який виник понад три роки тому. Коли проходив огляд грошей, то телефон ОСОБА_5 знаходився на столі, і на нього приходили „смс" повідомлення. Ці повідомлення приходили у проміжок часу закінчення відеозапису та складення протоколу. Він доповів начальнику ОСОБА_23, що надходять повідомлення від ОСОБА_4, які він читав, і ОСОБА_23 дав вказівку відповідати на повідомлення. Він на свій розсуд почав відповідати, і текстівку, яку вже зараз не пам'ятає, він направляв у зв'язку з цими повідомленнями. Потім він ввечері  в управлінні побачив ОСОБА_4 У протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_5 час вказаний, і він відповідає дійсності. При огляді телефону ОСОБА_5 був ОСОБА_5 та поняті. Протокол огляду телефону він складав вперше. Якщо „смс" повідомлення прочитане, то воно автоматично зберігається у папці „прийняті". Чому він не відобразив, чи відкриті, або закриті повідомлення, може пояснити тим, що такий протокол складав вперше. Він зустрічався з ОСОБА_5 у ізоляторі тимчасового утримання у зв'язку з тим, що проводились розшукові заходи, ОСОБА_5 пропонувалось визнати вину, написати явку, тобто з ним хотіли провести бесіду, що можливо йому є щось додати, розповісти, зізнатись. Слідчому про відвідування ОСОБА_5 відомо не було. Оперативним шляхом було встановлено прізвище боржника, ім'я та по батькові, місце його проживання. На даний час його прізвище він не пам'ятає, але він виїхав за межі м. Чернігова, і далі вони його не шукали. ОСОБА_5 ще казав, що цей боржник працював у ДАІ. Де знаходився телефон ОСОБА_24 до огляду не знає, і хто йому передав його телефон не пам'ятає. Але зазначив, що повідомлень у телефоні ОСОБА_4 не було. При складенні протоколу огляду телефону, дата у телефоні була 2008 рік, і тому він її виправив. 
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 показав, що весною 2009 року, приблизно о 20.00 год., йому особисто на мобільний телефон зателефонував працівник міліції ОСОБА_26, так як вони раніше були знайомі. Він спитав, чи є у нього знайомі у міській раді, на що він відповів, що є ОСОБА_27 ОСОБА_26 сказав, що він узяв з собою ОСОБА_12, якого він також знає. ОСОБА_28 сказав, щоб він та ОСОБА_12 зранку під'їхали до управління, але для чого саме не казав. Наступного дня, він зустрівся з ОСОБА_29 на вул. Рокосовського, і вони під'їхали до обласного управління міліції. ОСОБА_26 завів їх до кабінету, де дістав два звичайні конверти, які були з печаткою. ОСОБА_7 із сейфу дістав заповнений протокол, де вже були вказані їх дані, так як ОСОБА_7 їх знав. Він розписався на двох конвертах, а ОСОБА_7 сказав, що у одному конверті 1000 доларів, а у другому або 1500 доларів, або 2000 доларів. На столі лежав протокол, у якому вони розписались, після чого ОСОБА_26 сказав, що вони вільні. Крім нього та ОСОБА_29 у кабінеті ще був співробітник міліції ОСОБА_14, і наскільки пригадує, був ще хтось.  Грошей, які зі слів ОСОБА_26 були у конвертах, він не бачив. У його присутності гроші не помічались, і тільки у протоколі були вказані серійні номери купюр. Конверти з грошима у його присутності нікому не вручались, але він може з цього приводу помилятись. Уся ця процедура підписання конвертів та протоколу зайняла приблизно 15 хвилин. Йому відомо, що ОСОБА_26 ще телефонував ОСОБА_29, який потім їздив до міліції, і був присутнім при огляді телефонів. ОСОБА_26 йому казав, що у суді треба дати показання, що їх викликали зранку, що гроші помічались, все описувалось, що всі дії проходили у його присутності. Він раніше вказував, як йому наказували робити працівники міліції, але йому набридло, що йому постійно телефонують та кажуть, що він повинен зробити і він вирішив сказати, як було насправді.
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 показав аналогічні показання, які дав ОСОБА_25 Додав, що приблизно о 18.00 год., йому знову телефонував ОСОБА_26, просив найти ще одного понятого, і він телефонував своєму товаришу ОСОБА_30 Потім під'їхав працівник БЕЗ і привіз їх до приміщення УМВС, де проходив опис мобільних телефонів. Коли вони зайшли до кабінету, то телефони, здається, опечатані не були, а лежали на столі. Коли він був присутній при огляді телефонів, то до телефонів не приглядався, і наскільки пригадує ОСОБА_26 зачитував протокол про огляд мобільних телефонів. Огляд телефонів проходив приблизно одну годину, може трохи менше. Що саме на телефоні відкривав ОСОБА_26 він не дивився, а відстань від нього до ОСОБА_26 у кабінеті була приблизно два метри. Він не пам'ятає, щоб оголошувався зміст „смс" повідомлень, номер абонента, час отримання повідомлень. ОСОБА_26 він знає давно, і ОСОБА_26 його неодноразово запрошував побути понятим. Працівника міліції на ім'я ОСОБА_14 він також знає, він привозив його до приміщення УМВС. Вони працюють разом, і він, ОСОБА_26 та ОСОБА_14 були разом у якійсь справі, і відтоді він їх знає. Раніше давав інші показання, бо боявся тиску працівників міліції, які знаходились в залі судового засідання. Після того як пройшло судове засідання, біля виходу з приміщення суду, він зустрів ОСОБА_26, і сказав, що він боїться того, що дав неправдиві показання, на що йому останній сказав, що йому за це нічого не буде.
		 
		         Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показав, що знайомий з ОСОБА_5 приблизно 5-7 років. Коли він працював у обласному ДАІ у спецвзводі, то зустрівся з ОСОБА_5, який спитав у нього чи знає він ОСОБА_26 та описав його. З'ясувалось, що це ОСОБА_8, який разом з ним до цього служив у спец взводі. ОСОБА_5 сказав йому, що ОСОБА_8 винен йому гроші в сумі, у якій сумі він не знає, і просив його проїхати до місця проживання ОСОБА_8, на що він погодився. Їздили вони на вул. Бобровицьку в районі ринку „Нива". Коли вони приїхали до будинку ОСОБА_8, то ОСОБА_5 у будинок  заходив сам, а він залишився у автомобілі. З ким розмовляв ОСОБА_5 він не знає, але наскільки пам'ятає, то ОСОБА_8 дома не було. Потім він ще раз зустрівся з ОСОБА_5 наприкінці зими 2009 року, можливо на початку березня, і ОСОБА_5 йому розповідав, що він зустрівся з ОСОБА_8, вони обмінялись телефонами, і ОСОБА_8 обіцяв повернути борг та вони домовились, де зустрітись. Під час проведення слідства він з ОСОБА_5 не зустрічався, оскільки останній знаходився в СІЗО.
		 
		         Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що у березні 2009 року він був депутатом Чернігівської міської ради, і його офіційним помічником був ОСОБА_5, з яким він перебуває у дружніх відносинах. Зі ОСОБА_4 у нього нормальні відносини у зв'язку з депутатською діяльністю. Дружніх стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було. ОСОБА_5 не знав номер мобільного телефону ОСОБА_4, і приблизно за три доби до цих подій, він дав ОСОБА_5 номер мобільного телефону ОСОБА_4 ОСОБА_5 звертався з проханням працевлаштувати його дружину, а він з цього питання звертався до ОСОБА_4 Він, за три - п'ять днів до цих подій, телефонував ОСОБА_4 та сказав, щоб він відповів на дзвінок ОСОБА_5, і при цьому продиктував ОСОБА_4 номер мобільного телефону ОСОБА_5 Чи записав ОСОБА_4 номер телефону ОСОБА_5 сказати не може, так як у той момент ОСОБА_4 не бачив. Між депутатами міської ради не прийнято, щоб інший депутат давав доручення помічнику іншого депутата. ОСОБА_5 користується мобільним телефоном так, що у нього завжди 6-7 невідкритих „смс" повідомлень. Йому відомо, що ОСОБА_5, коли працював на товаристві „Вена", позичав гроші у сумі 1 500 чи 2 000 доларів США ОСОБА_8, який працював у ДАІ. Як ця позика була оформлена не знає. ОСОБА_5 розповідав йому, що цей ОСОБА_8 позичав гроші не тільки у нього, а і у начальника ДАІ. ОСОБА_5 дізнався у командира взводу ДАІ прізвище ОСОБА_8, який на той час вже у ДАІ не працював, і їздив до ОСОБА_8 додому. ОСОБА_28 дома не було, а матір ОСОБА_28 сказала ОСОБА_5, що вона не знає, де проживає ОСОБА_8, бо він „набрався" боргів, і ховається від кредиторів. Потім йому ОСОБА_5 більше про це не розповідав, але йому відомо, що цього ОСОБА_8 шукала міліція, так як на ОСОБА_8 були заяви громадян. Крім того, начальник ДАІ ОСОБА_45 казав йому, що ОСОБА_8 позичив у нього гроші і не повернув. 
		        Також, ОСОБА_12, показав, що він раніше працював в органах внутрішніх справ, у тому числі  заступником начальника оперативно-технічного  відділу  УМВС України в Чернігівській області. Технічно можливо передати з мобільного телефону однієї особи „смс" повідомлення на мобільний телефон іншої особи, щоб власник першого телефону про це не знав. Також технічно можливо з першого телефону відправити „смс" повідомлення на другий телефон, а потім, щоб власник другого телефону отримав це „смс" повідомлення, відправив „смс" повідомлення власнику першого телефону, при цьому власник першого телефону про це не буде знати. Це можливо, як через оператора мобільного зв'язку, написавши заяву про втрату картки з номером, внаслідок чого оператором видається нова картка з тим же номером, а крім цього це можливо зробити за допомогою комп'ютера та Інтернету. Якщо „смс" повідомлення відправляти у такому випадку за допомогою комп'ютера через спеціальну програму, то „смс" повідомлення у телефоні не залишаються, а якщо відправлять „смс" повідомлення з дублюючої картки, то „смс" повідомлення у телефоні залишаються. Під час проходження ним служби таких завдань перед
		відділом керівництво не ставило, але технічно зробити це можливо. Такі дії, без
		санкції суду, незаконні, i якщо працівники міліції будуть вчиняти такі дії, то це будуть незаконні дії.
		 
		         Свідок ОСОБА_31 в апеляційному суді показав, що він працював на підприємстві „Укртелеком" на посаді техніка електрозв'язку по наданню нових послуг, був системним адміністратором, тобто він фактично допомагав клієнтам підприємства користуватись послугами Інтернету. Технічно можливо з мобільного телефону відправити „смс" повідомлення іншому абоненту, підписавши номер відправника ім'ям, яке буде необхідно відправнику. Технічно можливо з мобільного телефону відправити „смс" повідомлення без відома власника. Це можливо зробити за допомогою Інтернету, скачавши на мобільний телефон програму „передача „смс" повідомлень з підміною номеру". Відправляти „смс" повідомлення з підміною номеру можливо з будь-якого оператора. Відправити таким чином „смс" повідомлення можливо, і тоді, коли телефон не підключений до Інтернету, але на ньому встановлена програма „ай смс дар". Захисту від таких дій нема, так як усі компанії мобільного зв'язку намагаються отримати прибуток, а тому укладають договори з компаніями, які мають вихід у Інтернет. Повідомлення „смс" з підміною номеру зберігаються у мобільному телефоні, як звичайні „смс" повідомлення, i поки власник телефону їx не видалить, то вони будуть знаходитись у телефоні. Bін на практиці може з мобільного телефону прокурора відправити „смс" повідомлення ОСОБА_4, так щоб прокурор про це не знав. Чи будуть зафіксовані такі повідомлення у мережі оператора сказати не може.
		 
		         Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не знає, бачить їх вперше, грошей у них не позичав. Чому ОСОБА_5 його обмовляє, йому невідомо. Будь-яких боргів у нього перед фінансовими установами немає.
		 
		         Крім того, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інкримінованому їм діянні підтверджується наступним.
		 
		         Згідно заяви від 20.03.2009 року (т.1, а.с.6), ОСОБА_6 повідомляє про вимагання у нього хабара у розмірі 2 000 доларів США ОСОБА_4, i заява була зареєстрована у ЧМВ о 10:30 год.
		 
		Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 20.03.2009 року (т.1, а.с.15), оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32 відповідно до ст. 190 КПК України, з участю понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_29, у своєму службовому кабінеті, о 10.45 год., оглянув грошові кошти в сумі 2 000 доларів США з метою викриття факту хабарництва з боку ОСОБА_4 На кожну купюру номіналом 100 доларів США за допомогою невидимого барвника нанесено надпис „X", який чітко видно на ультрафіолетовому випромінюванні. Також купюри з обох сторін оброблені спецзасобом „Світлячок", а також вказані номінал, серія та номер купюр. Вказані грошові кошти вручені після обробки ОСОБА_6 з метою подальшого використання під час проведення оперативно-розшукових заходів по підтвердженню фактичних даних щодо вимагання та отримання хабара з боку ОСОБА_4
		 
		Як вбачається з акту вилучення предметів та документів від 20.03.2009 року (т.1, а.с.26-27), оперуповноважений ОСОБА_33, з участю понятих, здійснив огляд та вилучення у ОСОБА_6 папірця жовтого кольору, розміром 7,5х5 см із надписом гелевою ручкою „НОМЕР_5 ОСОБА_2". Як пояснив ОСОБА_6, даний папірець він отримав 20.03.2009 року від ОСОБА_4
		 
		Згідно протоколу огляду місця події від 20.03.2009 року (т.1, а.с.28-30), який був оголошений у судовому засіданні, вбачається, що оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_33, отримавши повідомлення про вимагання хабара, провів огляд місця події - ділянки дороги біля управління транспорту в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, про що з дотриманням ст.85 КПК України склав цей протокол. Також вказано, що під час проведення огляду, згідно до ст.85-2 КПК України буде проводитись відеозйомка на відеокамеру. Огляд розпочато о 12.07 год., а закінчено о 14 год., i хвилини вказані нерозбірливо. Згідно протоколу, на ділянці дороги, знаходиться автомобіль „Мазда", державний номерний знак НОМЕР_4. Працівники міліції громадянина, який знаходиться за кермом, повідомили, що він затриманий за підозрою в отриманні хабара, i те, що зараз буде проведено огляд місця події. Вказаним громадянином виявився ОСОБА_5, який на пропозицію працівників міліції добровільно вийняв з-під переднього пасажирського сидіння гроші, при перерахунку яких виявилось 20 купюр номіналом 100 доларів США кожна, cepiї та номери яких зазначені у протоколі. ОСОБА_5 повідомив, що гроші йому повернув як борг незнайомий громадянин. Після цього огляд місця події було тимчасово призупинено, a всі учасники перемістились до адмінбудівлі УМВС України в Чернігівській області до кабінету №404, де було продовжено огляд місця події о 13.58 год. Після проведення дій з грошовими коштами, їх перерахування, огляду за допомогою УФЛ, проведення змивів з кожної купюри, потім, були оглянуті руки ОСОБА_5, після чого проведено змиви з його рук. Також  у  протоколі  зазначено,   що   було   проведено  огляд  двох  мобільних телефонів ОСОБА_5 „Самсунг" та „Нокіа".
		 
		Відповідно до акту огляду технічного засобу (мобільного телефону) від 20.03.2009 року (т.1, а.с.31-32), вбачається, що оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32 з 19.30 год. до 20.00 год., у кабінеті у присутності понятих проводив огляд мобільного телефону. Вказано назва мобільного телефону, IMEI, номер сім-картки. У ході огляду встановлено, що у папці „Сообщения" у підрозділі „Входящие" маються текстові повідомлення, зазначено їх зміст, номер відправника, час та дату їх надходження. Також у ході огляду встановлено, що у папці „Журнал" у підрозділі „Принятые вызова" міститься дзвінок абонента ОСОБА_4, вказаний його номер та час надходження, а у підрозділі „Набранные номера" мається абонент ОСОБА_4, вказаний його номер та час набору.
		 
		Як вбачається з протоколу огляду місця події від 20.03.2009 року кабінету начальника та приймальні управління торгівлі за адресою: АДРЕСА_5, (т.1, а.с.39-40), огляд проводився оперуповноваженим ОСОБА_26 відповідно до ст.ст.190 та 191 КПК України. У ході огляду у кабінеті начальника  управління торгівлі  було  вилучено  квитанції,  заяви  від  ТОВ „Прім'єр-Пластік" та ТОВ „Іфіда" з документами.
		 
		З квитанцій (т.1, а.с.41-42), які були досліджені у судовому засіданні, вбачається, що платіж у сумі 340 грн. по кожній квитанції до місцевого бюджету внесений 20.03.2009 року о 12.27 год. та 12.29 год. ОСОБА_23 з призначенням платежу „за розміщення об'єктів торгівлі та послуг".
		 
		Відповідно до документів, що були вилучені у кабінеті начальника управління торгівлі Чернігівської міської ради, вбачається, що на аркушах паперу (т.1, а.с.43, 65) маються рукописні записи „ОСОБА_34, видати дозвіл", а також підпис. Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4, ці записи виконані його рукою. Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 25.02.2009 року (т.1, а.с.44) він просить видати дозвіл на здійснення оптової торгівлі зі складу у м. Чернігові, вул. Любецька, 45, а згідно заяви від 20.03.2009 року - просить видати дозвіл на здійснення оптової торгівлі зі складу у м. Чернігові, АДРЕСА_4, 23. 3 договору оренди від 01.02.2009 року (т.1, а.с.45-47), вбачається, що ОСОБА_10 передає в оренду ТОВ „Прім'єр-Пластік" ділянку не житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до договору №7 оренди частини приміщення будівлі від 01.01.2008 року, акту приймання-передачі приміщення в оренду від 01.01.2008 року, акту повернення приміщення з оренди від 31.12.2008 року (т.1, а.с.67-71), вбачається, що ОСОБА_20 надавала в оренду ТОВ „Прім'єр-Пластік" частину приміщення за адресою: АДРЕСА_4. У відповідності до п.2 договору №7 об'єкт оренди передається для виробництва пластикової тари, а відповідно до п.6.1.1 орендар зобов'язаний використовувати об'єкт, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до п.2 даного договору.
		 
		Як вбачається з акту вилучення мобільного телефону від 20.03.2009 року (т.1, а.с.74), співробітником УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32, відповідно до постанови КМУ №510 від 05.07.1993 року, у приміщенні УМВС України в Чернігівській області вилучено у ОСОБА_4 мобільний телефон „Нокіа".
		 
		Згідно акту огляду технічного засобу (мобільного телефону) від 20.03.2009 року (т.1, а.с.75) вбачається, що оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32, з 20.10 год. до 20.30 год., оглянув мобільний телефон „Нокіа" моделі N 70. У ході огляду встановлено, що у мобільному телефоні знаходиться ciм-картка оператора „МТС" з номером НОМЕР_6. У папці „Набранные номера" міститься номер абонента ОСОБА_5, вказаний номер, дата 20.03.2008 року та час 11.15 год. У папці „Принятые вызовы" міститься номер абонента ОСОБА_5, вказана дата 20.03.2008 року та час 10.46 год.
		 
		Відповідно до протоколу огляду предметів (документів) від 12.04.2009 року (т.1, а.с.108-111), слідчим були оглянуті  документи ТОВ „Іфіда", які були вилучені при огляді кабінету начальника управління торгівлі Чернігівської міської ради ОСОБА_4, при цьому було оглянуто сім пакетів документів, у яких мались заяви директора ТОВ „Іфіда" ОСОБА_36 про видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі АЗС від 18.03.2009 року у різних місцях, додані  до них документи. При кожній заяві мались аркуші паперу, на яких мались рукописні тексти „ОСОБА_37 видати дозвіл, підпис", при цьому дата на них була відсутня.
		 
		Як вбачається з протоколу огляду предметів від 13.05.2009 року (т.1, а.с.123), слідчим був оглянутий мобільний телефон „Нокіа-70", вилучений у ОСОБА_4 20.03.2009 року. У папці „Контакти" маються абоненти „ОСОБА_5", „ОСОБА_6 пластик", а при огляді папки „Сообщения", у підпапках „Входящие", „Переданные", „Исходящие", „Отчеты" (щодо доставки) відсутні дані щодо направления повідомлень абоненту за номером НОМЕР_5 (ОСОБА_5) та їx надходження від вказаного абонента. При перегляді, встановлених у телефоні „Настроек" передачі та прийому „смс" повідомлень встановлено, що в телефоні встановлені наступні параметри: „Отчет о приеме" - нет, „Сохранять переданные данные" - нет.
		 
		Згідно висновку судової експертизи спеціальних хімічних речовин (т.1, а.с.133-139), на ватних тампонах зі змивами з грошових купюр, зi змивами з лівої та правої руки ОСОБА_5, наданих на дослідження, виявлено нашарування люмінесцентних спеціальних речовин (люмінофорів), які за сукупністю властивостей мають спільну родову належність з речовинами з контрольного зразку.
		 
		Як вбачається з рішення №60 виконавчого комітету Чернігівської міської  ради від 16.03.2009 року (т.1, а.с.144-152), яким затверджено „Тимчасове положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові", затверджено форму інформаційного листа-заяви та бланків дозволів, а також вказано КП „Редація Чернгівської міської газети „Чернігівські відомості" у десятиденний термін оприлюднити це рішення. Відповідно до п.2.1 затвердженого „Тимчасового положення ..." для одержання дозволу суб'єкт господарювання подає до управління торгівлі заповнений інформаційний лист-заяву встановленого зразка (за формою згідно з додатком 2 до рішення) та належним чином оформлені копії документів. Відповідно до додатку 2 до рішення виконкому, у бланку інформаційного листа-заяви передбачено 11 пунктів щодо інформації про суб'єкт господарювання.
		 
		З постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року (т.1, а.с.171-173), яка надійшла до виконавчого комітету Чернігівської міської ради 20.02.2009 року, слідує, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №139 від 19.06.2006 року „Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові (т.1, а.с.164-169) було визнано не чинним.
		 
		         3 протоколу про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 23.03.2009 року (т.2 а.с.3-6), вбачається, що оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14, по оперативно-розшуковій справі від 14.07.2008 року категорії „Захист" за ч.2 ст.368 КК України та на підставі ч.2 ст.8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" за результатами здійснення УОТЗ УМВС України в Чернігівській області оперативно-технічних заходів: застосування інших технічних засобів отримання інформації (слуховий та візуальний контроль), що проводився 20.03.2009 року, за дозволом начальника УМВС України в Чернігівській області від 20.03.2009 року, повідомлення в прокуратуру Чернігівської області від 20.03.2009 року та враховуючи оперативну необхідність невідкладного здійснення, передбаченого ч.14 ст.9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність", стосовно начальника управління торгівлі Чернігівської міської ради ОСОБА_4 за місцем його роботи, отримана інформація, що фігурант 20.03.2009 року вимагав та отримав через ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 2 000 доларів США за видачу дозволу управління торгівлі на право зайняття торгівельною діяльністю зі складу. У протоколі вказано, що відібрано матеріали, які  можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Відповідно до додатку до протоколу у розмові, як зазначено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, йдеться про об'єкти, які розташовані по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, вказуються сума платежу „340". Далі з'ясовується питання, де сплатити платіж, i мається фраза особи з позначенням „М2" „Угу. Вот это помощник мой. С ним нужно наверно будет пересечься он тебе подскажет где банк". 
		 
		       3 дослідженого у судовому засіданні протоколу про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 23.03.2009 року (т.2, а.с.7-9), вбачається, що оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14, по оперативно-розшуковій справі від 14.07.2008 року категорії „Захист" за ч.2 ст.368 КК України та на підставі ч.2 ст.8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" за результатами здійснення УОТЗ УМВС України в Чернігівській області оперативно-технічних заходів: застосування інших технічних засобів отримання інформації (слуховий та візуальний контроль), що проводився 20.03.2009 року, за дозволом першого заступника начальника УМВС України в Чернігівській області від 20.03.2009 року, повідомлення в прокуратуру Чернігівської області від 20.03.2009 року та враховуючи оперативну необхідність невідкладного здійснення, передбаченого ч.14 ст.9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність", стосовно ОСОБА_5, у автомобілі останнього, отримана інформація, що фігурант по справі, 20.03.2009 року отримав грошові кошти у сумі 2000 доларів США, як посередник, які вимагав від ОСОБА_6 начальник управління торгівлі ОСОБА_4 за видачу дозволу на право зайняття торгівельною діяльністю. У протоколі вказано, що відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Відповідно до додатку до протоколу у розмові, як зазначено між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, маються фрази особи під номером „M1": „Здравствуйте. Сейчас я ОСОБА_38 наберу. ОСОБА_19. Это ОСОБА_6 вообщем я с ОСОБА_5 встретился вот, мне ему трубочку дать, да?", „Я вообщем ему как это договаривались передаю две за два места". 
		 
		         У дослідженому у судовому засіданні протоколі про результат здійснення оперативно-технічних заходів від 23.03.2009 року (т.2, а.с.10-14), складеного оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14, вказано, що по оперативно-розшуковій справі від 14.07.2008 року категорії „Захист" за ч.2 ст.368 КК України та на підставі ч.2 ст.8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" за результатами здійснення УОТЗ УМВС України в Чернігівській області оперативно-технічних заходів: зняття інформації з каналів зв'язку, що проводився у період з 20.03.2009 року по 21.03.2009 року, за постановою голови Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2009 року про надання дозволу УОТЗ УМВС України в Чернігівській області на негласний слуховий контроль переговорів ОСОБА_4 з власного мобільного телефону оператора „ЮМС" НОМЕР_2 з використанням технічних заходів терміном 90 діб, стосовно ОСОБА_4 за номером мобільного телефону НОМЕР_2, який належить йому на контрактній основі проводилось негласне фіксування розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у якого ОСОБА_4 вимагав грошові кошти у сумі 2000 доларів США в якості хабара за видачу дозволів на право зайняття торгівельною діяльністю. Також у протоколі вказано, що відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві. У додатку до протоколу маються запис телефонних розмов, вказані абоненти, дата та час розмов, зміст „смс" повідомлень, вказано номера абонентів, що їx надсилали та отримували, дата та час їx отримання. Відповідно додатку до протоколу, 20.03.2009 року мається запис між особами „Ч" та „АЮ", i маються фрази „Ч": ,Я вобщем ему как это договаривались даю две за два места", та фраза „АЮ": „Я понял. Ты это самое ничего не передавай, ничего не это самое. Это самое".
		 
		Як вбачається з протоколів огляду предметів (документів) від 29.04.2009 року (т.2, а.с.15-16, 18-19, 21-22), постанов про визнання та приєднання до справи речових доказів (т.2, а.с.17, 20, 23), слідчим було оглянуто та приєднано до справи в якості речових доказів відеокасети та оптичні носії інформації, які були відібрані відповідно до протоколів про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 23.03.2009 року.
		 
		Згідно відповіді начальника Чернігівського обласного відділення ЗАТ "Київстар ДЖ.Ес.Ем" з додатками (т.2, а.с.29-134), які були досліджені у судовому засіданні, ЗАТ „Київстар ДЖ.Ес.Ем" на постанову апеляційного суду Чернігівської області надало роздруківку вхідних та вихідних дзвінків абонента НОМЕР_7, який є контрактним i належить ОСОБА_6 У роздруківці містяться дані з'єднання між абонентом НОМЕР_7 та абонентами НОМЕР_2 (а.с.76-78, 88, 91-92, 112-113, 121-122), НОМЕР_5 (а.с.122), НОМЕР_8 (а.с.63-65, 73, 76-77, 113, 118, 122).
		 
		        У досліджених у судовому засіданні відповіді ЧФ ЗАТ „УМЗ" з додатками, договорів, наданих ЧФ ЗАТ „УМЗ" (т.2, а.с.128-226, зокрема а.с.196-197, 225-226, а.с.228, 233), мається інформація про належність номНОМЕР_2ОСОБА_4, номеру НОМЕР_5 ОСОБА_5, а також наявність телефонії та текстових повідомлень між вказаними номерами.
		 
		 
		Таким чином, аналізуючи наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку, що висновок місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не ґрунтується на законі та матеріалах справи.
		 
		Відповідно до частин 1 та 4 статті 327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється у випадках. Коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
		Згідно вимог ч.4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному й визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначених мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Проте, прийшовши до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, місцевий суд не дотримався вищевказаних норм закону.
		 
		Так, висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інкримінованому їм злочині ґрунтується лише на їх показах, які заперечували вимагання та отримання хабара від ОСОБА_6
		Крім того, суд поставив під сумнів матеріали оперативно-розшукової справи, а саме протоколи про результати здійснення оперативно-технічних заходів, так як вони є суперечливими, що в свою чергу ставить під сумнів законність проведення зазначених у них оперативно-технічних заходів.
		Проте, згідно ст.8 ч.2 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Що і фактично було зроблено працівником ДСБЕЗ ОСОБА_14, яким 23 березня 2009 року було складено 3 протоколи про результати здійснення оперативно-технічного заходу з відповідними додатками і вказані протоколи були долучені до матеріалів справи.
		 
		Крім того, місцевий суд вказав, що оскільки оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_4 була заведена 14 липня 2008 року і по цій справі працівники міліції 23 січня 2009 року отримували дозвіл голови апеляційного суду на встановлення негласного слухового контролю телефонних переговорів ОСОБА_4, то і для здійснення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_4 при вимаганні останнім хабара працівники правоохоронних органів повинні були отримати дозвіл суду до 20 березня 2009 року, чого не було зроблено.
		Проте, як встановлено апеляційним судом, із заявою про вимагання у нього хабара з боку ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернувся до органів міліції лише 20 березня 2009 року. У зв'язку з цим, органи міліції здійснювали оперативно-технічні заходи без рішення суду, керуючись ч. 14 ст. 9 ЗУ „Про оперативно-розшукову діяльність", яка дозволяє проводити оперативно-технічні заходи без рішення суду, у випадку оперативної необхідності невідкладного здійснення таких заходів.
		 
		Твердження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що після вилучення у них мобільних телефонів працівниками міліції останні могли внести до них будь-які „смс" повідомлення не заслуговують на увагу.
		Як зазначалось вище, 20.03.2009 року у ОСОБА_5 було вилучено два мобільних телефони, один з яких оглянутий в приміщенні ДСБЕЗ, про що був складений відповідний акт (т.1, а.с.31). В ході огляду даного телефону було встановлено, що в папці „Сообщения" в підрозділі „Входящие" містяться текстові повідомлення, які були досліджені в суді апеляційної інстанції.
		Крім того, допитаний в апеляційному суді старший о/у УДСБЕЗ  ОСОБА_17 показав, що в приміщенні УМВС у ОСОБА_5 було вилучено два мобільні телефони. На один з цих телефонів стали надходити „смс" повідомлення від ОСОБА_4 А тому, з метою викриття останнього, керівництвом УДСБЕЗ було прийнято рішення про підтримання зв'язку з останнім, шляхом надсилання йому текстових повідомлень з телефону ОСОБА_5
		До показів свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_12, які зазначали, що технічно можливо відправлення „смс" повідомлень з телефонів виправданих без їх згоди, суд відноситься критично, оскільки вони не є спеціалістами в розумінні ст. 128-1 КПК України в даній області знань, і крім того, ОСОБА_12 є колишнім депутатом Чернігівської міської ради, у якого ОСОБА_5 працював помічником, і він перебуває в дружніх стосунках зі ОСОБА_24
		 
		Покази ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_22 стосовно того, що в період з 16 по 26 березня 2009 року дозволи на торгівлю управлінням торгівлі Чернігівської міської ради не могли взагалі видаватися, є непереконливими, виходячи з наступного. 
		Статтею 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" передбачено процедуру прийняття актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування.
		Так, рішення рад приймаються на їх пленарних засіданнях і коли ці рішення носять нормативно-правовий характер, то вони набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, а рішення виконкому ради - з дня їх підписання головою виконкому.
		Тобто, рішення виконкому Чернігівської міської ради №60, яким було затверджене Тимчасове положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові, набрало чинності з моменту його підписання міським головою 16 березня 2009 року.
		Виходячи з цього, управління торгівлі в особі його начальника ОСОБА_4, починаючи з 16.03.2009 року, мало право видавати дозволи на проведення торгівлі. Про це ОСОБА_4 було достеменно відомо, а тому він і пообіцяв ОСОБА_6 видати дозвіл на торгівлю після вказаної дати.
		Підтвердженням цьому є бланки управління торгівлі, приєднані до документів, з якими звертався ОСОБА_6, з резолюцією ОСОБА_4 „ОСОБА_11 видати дозвіл".
		 
		Посилання ОСОБА_5 на те, що отримуючи гроші від ОСОБА_6, він вважав, що це ОСОБА_8 повертає йому борг, також не можуть бути взяті до уваги.
		Як зазначалось вище, в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_8 вказав, що ОСОБА_5 він знає, і будь-яких боргових зобов'язань перед останнім у нього ніколи не було. Крім того, з переглянутих в судовому засіданні відеоматеріалів оперативно-технічних заходів слідує, що під час передачі ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_5 не запитував у нього, звідки ці гроші, від кого і за що. Навпаки, поведінка ОСОБА_5 вказує на те, що він виконував вказівку ОСОБА_4 і йому було достеменно відомо походження цих грошей, оскільки після їх отримання, він кошти не перераховував, а одразу ж поклав на сидіння автомобіля.
		 
		Також, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_4 на те, що в наданих ОСОБА_6 до управління торгівлі документів, а саме договорах оренди приміщень: по АДРЕСА_3 розташований житловий будинок, а по АДРЕСА_4, будівля розташована на території Чернігівського району і до управління торгівлі Чернігівської міської ради відношення не має. На думку ОСОБА_4, це вказує на обізнаність ОСОБА_6, про те, що склад по АДРЕСА_4, знаходиться на території Чернігівського району. Не дивлячись на це, останній написав заяву про видачу дозволу на торгівлю з вищевказаного складу до управління торгівлі Чернігівської міської ради, яка до видачі дозволу на торгівлю за межами м. Чернігова ніякого відношення не має.
		В ході судового розгляду справи в якості свідка допитувався ОСОБА_9, який показав, що при складанні договору оренди приміщення по АДРЕСА_3 була допущена технічна помилка з боку власника приміщення ОСОБА_10 Орендоване приміщення насправді розташоване по АДРЕСА_3 як указано в договорі.
		Крім того, згідно п.5.4 Тимчасового положення про порядок видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у м. Чернігові, яке було затверджене рішенням виконкому Чернігівської міськради №60 від 16.03.2009 року, відповідальність за достовірність наданих документів несе суб'єкт господарювання, тобто, у даному випадку ТОВ „Прім"єр-Пластик".
		 
		Апеляційний суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_29, які у своїх першочергових показах вказували на відсутність будь-яких порушень з боку працівників правоохоронних органів при проведенні процесуальних дій по даній справі 20 березня 2009 року. У суді апеляційної інстанції дані свідки зазначили, що в якості понятих вони залучались працівниками міліції і раніше, що вказує на їх обізнаність з правами та обов'язками, передбаченими ст. 127 КПК України. До того ж, це жодним чином не змінює суті проведених процесуальних дій за їх участю, і як вбачається з процесуальних документів, від ОСОБА_25 та ОСОБА_29 будь-яких заяв чи зауважень щодо проведення процесуальних дій не надходило.
		 
		Таким чином, зібрані по справі докази в їх сукупності повністю спростовують показання ОСОБА_5 про нібито отримання ним боргу від ОСОБА_8, і показання ОСОБА_4 щодо відсутності у нього будь-яких дій, спрямованих на вимагання та отримання хабара від ОСОБА_6, та підтверджують їх вину в інкримінованому їм злочині.
		 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 в закінченому замаху на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара в сумі 2000 доларів США, що по курсу Нацбанку України складає 15400 грн., поєднаному з його вимаганням, повністю доведена, а його дії підлягають кваліфікації за ст.15 ч.2, ст.368 ч.2 КК України (в редакції Закону станом на 20.03.2009 року).
		Вина ОСОБА_5 в пособництві в закінченому замаху на одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, також повністю доведена, а його дії підлягають кваліфікації за ст.27 ч.5, ст. 15 ч.2, ст.368 ч.2 КК України (в редакції Закону станом на 20.03.2009 року).
		 
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відсутні.
		 
		Призначаючи міру покарання ОСОБА_4, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, судова колегія враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, дані про його особу, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, скоїв злочин уперше, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює, займає активну громадську позицію - є депутатом Чернігівської міської ради трьох останніх скликань, що, на думку колегії суддів, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, і дає підстави, застосувавши положення ст. 69 КК України, не  призначати йому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що передбачене санкцією статті, а також не позбавляти його 11 рангу державного службовця. При цьому, суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією статті, із застосуванням ст.75 КК України як щодо основного, так і додаткового покарання, оскільки перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Дане покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		 
		Призначаючи міру покарання ОСОБА_5, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, судова колегія враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, дані про його особу, який раніше не судимий, є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, що, на думку колегії суддів, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, і дає підстави, застосувавши положення ст. 69 КК України, не  призначати йому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що передбачене санкцією статті. При цьому, суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією статті, із застосуванням ст.75 КК України, як щодо основного, так і додаткового покарання, оскільки перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства. Дане покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		 
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили слід обрати у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
		 
		По справі маються судові витрати в розмірі 649 грн. 08коп. за проведення судово-хімічної експертизи (т.1, а.с.132). Відповідно до ст. 93 КПК дані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, по 324 грн. 54 коп. з кожного, на користь держави.
		 
		По справі маються речові докази: 
		- заяви ОСОБА_6 про видачу дозволів з додатком документів, квитанціями, бланками резолюцій (т.1, а.с.41-72, 116) - зберігати в матеріалах кримінальної справи;
		- аркуш паперу з написом „НОМЕР_5 ОСОБА_5" - зберігати в матеріалах кримінальної справи;
		- відеокасети, оптичні носії інформації CD-R (т.2, а.с.17, 20, 23) та відеокасету з записом допиту свідка ОСОБА_8 - зберігати при справі;
		- зразки змивів з рук ОСОБА_5 та грошових купюр (т.1, а.с.142) - знищити.
		 
		         Речові докази: мобільний телефон „Nokia 70" повернутий власнику ОСОБА_4 19.05.2011 року (т.6, а.с.177), мобільний телефон „Nokia 6300" повернутий власнику ОСОБА_5 26.05.2011 року (т.6, а.с.182). Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються вказаними мобільними телефонами вже більше року, а тому зазначені телефони необхідно виключити з переліку речових доказів, оскільки вони втратили свою роль як речові докази.
		 
		         Речові докази: грошові кошти в сумі 2000 доларів США (т.1, а.с.121-122) - 30 травня 2011 року повернуті УМВС України в Чернігівській області, про що свідчить довіреність №376 від 25.05.2011 року та розписка ОСОБА_17 про отримання коштів від 30.05.2011 року (т.6, а.с.190-193). А тому вказані грошові кошти також необхідно виключити з переліку речових доказів.
		 
		         На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 332-335, 378, 379 КПК України, колегія суддів,    
		    
		 
		З А С У Д И Л А:
		 
		Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити частково.
		 
		Виправдувальний вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 липня 2010 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати.
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 368 ч. 2 КК України (у редакції Закону станом на 20.03.2009 року), і з застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.
		Відповідно до ст.54 КК України не позбавляти ОСОБА_4 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину.
		Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
		- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
		- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
		- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
		         Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
		 
		         ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч.5, ст. 15 ч. 2, ст. 368 ч. 2 КК України (у редакції Закону станом на 20.03.2009 року), і з застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину.
		Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
		- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
		- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
		- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
		Стягнути зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи, по 324 (триста двадцять чотири) гривні 54 копійки з кожного, на користь держави.
		Речові докази: заяви ОСОБА_6 про видачу дозволів з додатком документів, квитанціями, бланками резолюцій (т.1, а.с.41-72, 116) - зберігати в матеріалах кримінальної справи; аркуш паперу з написом „НОМЕР_5 ОСОБА_5" - зберігати в матеріалах кримінальної справи; відеокасети, оптичні носії інформації CD-R (т.2, а.с.17, 20, 23) та відеокасету з записом допиту свідка ОСОБА_8 - зберігати при справі; зразки змивів з рук ОСОБА_5 та грошових купюр (т.1, а.с.142) - знищити.
		 
		Касаційні скарги на вирок суду можуть бути подані через Апеляційний суд Чернігівської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.             
		 
		СУДДІ:
		 
		Баглай І.П.                               Заболотний В.М.                              Щербаков О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...