Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-62/2496-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2012.
Дата набрання законної сили: 20.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8           (044) 278-46-14 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.06.2012                                                                                           № 5011-62/2496-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Куксова В.В.
		суддів:            Коршун Н.М. 
		          Авдеєва П.В. 
		 
		за участю представників:
		від прокуратури: Стретович М.О.,
		від позивача: представник - ОСОБА_3  - за довіреністю,
		від відповідача-1: представник - ОСОБА_4 - за довіреністю,
		від відповідача-2: не з'явився,
		від відповідача-3: не з'явився,
		від відповідача-4: не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м. Київ 
		на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, 
		апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», м. Київ
		на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р.
		у справі № 5011-62/2496-2012 (суддя Любченко М.О.)
		за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України
		до 1. Київської міської ради,
		2. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», м. Київ ,
		3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», м. Київ,
		4. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про визнання недійсними рішень, договорів та визнання відсутніми прав,
		 
		                                             В С Т А Н О В И В :
		 
		          У лютому 2012 р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» про:
		- визнання недійсним та скасування рішення №55/716 від 25.01.2007 р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва»;
		- визнання недійсним та скасування рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва»;
		- визнання недійсним укладеного між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» договору оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №82-6-00400 від 13.03.2007 р.;
		- визнання недійсним укладеного 31.05.2007 р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві;
		- визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007 р., укладеного 17.10.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс»;
		- визнання недійсним укладеного 16.03.2011 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві;
		- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558, виданого Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», відповідно до якого власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»;
		- визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва;
		- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами порушено норми Земельного кодексу України, Закону України «Про планування та забудову територій», Закону України «Про основи містобудування», Правила забудови міста Києва, регламент Київської міської ради під час прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження спірними земельними ділянками та укладення між відповідачами договорів оренди і купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва. Заступником прокурора міста Києва зазначено про те, що факти порушення відповідачами норм діючого земельного законодавства були встановлені та стали відомі прокурору під час проведення перевірки у січні-лютому 2012 р. на підставі листа №03-85/2004 від 26.01.2012 р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Крім того у позовній заяві заступником прокурора міста Києва заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки (кадастрові номери 8000000000:82:068:0062, 8000000000:82:068:0172) площами відповідно 3,7163 га та 1,6443 га, які знаходяться на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва; заборони відповідачам 2, 3  та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з вказаними земельними ділянками, в тому числі, укладати договори, вчиняти інші правочини. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. у справі № 5011-62/2496-2012 клопотання заступника прокурора міста Києва задоволено частково; накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:068:0062 площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, а також на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:068:0172 площею 1,6443 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва; в задоволенні решти клопотання відмовлено.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 р. до участі у справі в якості відповідача залучено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. у справі № 5011-62/2496-2012 позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза», Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю.
		Визнано недійсним та скасувано рішення №55/716 від 25.01.2007 р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва».
		Визнати недійсним та скасувати рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва».
		Визнано недійсним, укладений між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» договір оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №82-6-00400 від 13.03.2007 р.
		Визнано недійсним, укладений 31.05.2007 р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві.
		Визнано недійсним договір про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007 р., укладений 17.10.2007 р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс».
		Визнано недійсним, укладений 16.03.2011 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві.
		Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558, виданий Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», відповідно до якого власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза».
		Визнано відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
		Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
		Стягнуно з Київської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		Стягнуто з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 402,38 грн.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ні в оскаржуваній ухвалі, ні в позовній заяві не вказано, чим оспорювані рішення Київської міської ради та договори оренди і купівлі-продажу земельних ділянок порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
		Також, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р., в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи тим, що рішення прийнято з порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення ч. 2 ст. 35, п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 р. зазначені апеляційні скарги об'єднані в одне апеляційне провадження.
		Прокуратура та позивач правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористались.
		Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані ухвалу та рішення без змін.
		Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані ухвалу та рішення без змін.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані ухвалу та рішення без змін.
		Представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 в судове засідання не з'явились.
		Від відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які обґрунтовані тим, що єдиний представник ПрАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» Теплюк В.С. перебуватиме у відпустці поза межами міста Києва, про що свідчить копія електронного авіаквитка, забезпечити явку інших представників відповідач-2 не має можливості.
		Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
		Колегія суддів відхиляє вказані клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем-2 не наведено достатньо обґрунтованих причин для відкладення розгляду справи, не доведена неможливість заміни представника.
		Неявка представників відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті. 
		Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та рішення без змін з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		          У відповідності до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно ст. ст. 2, 29  Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. 
		Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. 
		Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою. 
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. 
		Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. 
		Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. 
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права"треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Стаття 15 Земельного кодексу України закріплює повноваження у сфері земельних відносин за центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
		Відповідно до Указу Президента України №445/2011 від 08.04.2011р., яким затверджено положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України.
		За таких обставин, згідно із ст.15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить: внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації; координація робіт з проведення земельної реформи;  участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;  ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;  здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;  здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;  розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин; участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;  здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. 
		Таким чином, приймаючи до уваги повноваження Державного агентства земельних ресурсів України в сфері земельних відносин, звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до господарського суду з даним позовом відповідає функціям позивача та направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.
		Колегія суддів зазначає, що оцінку спірним правовідносинам, а також рішенням №55/716 від 25.01.2007 р., №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради, договору оренди земельної ділянки №82-6-00400 від 13.03.2007 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2007 р., договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007р., укладеного 17.10.2007 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 р., акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558 від 24.10.2007 р. слід надавати у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст.ст.142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 
		У відповідності до приписів ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. 
		Порядок діяльності Київської міської ради, його органів та посадових осіб на момент прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007 р. було встановлено регламентом, який затверджено рішенням №14/14 від 14.06.2006р.  Київської міської ради.
		За приписами п.п. 11.1, 19.1, 22.1, 23.6, 25.1, 25.7, 25.8, 29.6 вказаного регламенту Київрада складається з 120 депутатів та проводить роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань Київради, а також засідань постійних та тимчасових комісій Київради. Пленарне засідання Київради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини депутатів Київради від загального складу Київради. Пленарне засідання Київради веде головуючий. Головуючий на пленарному засіданні Київради, зокрема, ставить питання на голосування, оголошує його результати. Рішення Київради з будь-якого питання приймається на її пленарному засіданні після його обговорення. Пропозиція або проект рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Таке відхилення проекту рішення заноситься до протоколу пленарного засідання. Рішення Київради вважається прийнятим, якщо на пленарному засіданні за нього проголосувало більше половини від загального складу депутатів Київради (61 голос). Якщо при проведенні голосування з певного питання порядку денного рішення Київради не прийнято, повторне голосування з цього питання можливе не більше одного разу за підтримки не менше однієї третини депутатів Київради. Якщо проект рішення Київради не прийнятий і після повторного голосування, то розгляд його переноситься на чергове пленарне засідання сесії Київради. Протокол і стенограма пленарного засідання Київради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішення Київрадою.
		Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2007 р. відбулось пленарне засідання ІV сесії V скликання Київської міської ради, що оформлено протоколом №1 від 25.01.2007 р.
		Зі змісту вказаного протоколу №1 від 25.01.2007 р. вбачається, на засіданні ради слухали питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва. 
		З цього питання вирішили, що рішення не прийнято (за -58, проти -7, утр. -0).
		Одночасно, на голосування було поставлено пропозицію про проведення повторного голосування за вказане вище питання, яке депутатами було прийнято (за -57, проти -4, утр. -0).
		Наразі, під час повторного голосування питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» відповідної земельної ділянки прийнято не було (за -59, проти -7, утр. -0).
		Крім того, всупереч приписам п. 25.8 регламенту Київської міської ради, депутати втретє повернулися до розгляду питання про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, внаслідок чого рішення було прийнято (за -67, проти -1, утр. -0).
		Аналогічні за змістом відомості містить стенограма пленарного засідання ІV сесії V скликання Київської міської ради від 25.01.2007р.
		25.01.2007 р. Київською міською радою було оформлено рішення №55/716 «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва», відповідно до якого вирішено:
		1. Внести зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затверджених рішення №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам земельну ділянку площею 0,53 га на вул.Старонаводницькій.
		2. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва.
		3. Передати Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,36 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, у тому числі:
		- площею 0,77 га - за рахунок земель відведених відповідно до рішення №1355/7 від 15.10.1979 р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельної ділянки Київській міській раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» під будівництво відкритої автостоянки»;
		- площею 0,14 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення №35 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відвід земельних ділянок під будівництво павільйонів «Морозиво» і «Молоко» в Печерському районі»;
		- площею 1,36 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення №972 від 19.06.1972 р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відведення земельної ділянки управлінню культури міськвиконкому під спорудження пам'ятника Ковпаку С.А. на схилах між бульв. Дружби Народів і Старо-Наводницькою вулицею в Печерському районі»;
		- площею 3,09 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		4. Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс»:
		4.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України.
		4.2. Виконати вимоги, викладені у листах ВАТ «Київпроект» №2918 від 12.12.2006 р., Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-10409 від 05.12.2006 р., Головного управління охорони культурної спадщини від 07.12.2006 р., Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 05.12.2006 р., головного державного санітарного лікаря міста Києва від 20.01.2007р., управління охорони навколишнього природного середовища №071/04-4-19/244.
		4.3. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення №271/431 від 27.02.2003 р. Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва» (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями №14/1223 від 12.02.2004р., №1051/2461 від 28.12.2004р., №622/3083 від 27.12.2005р. Київської міської ради).
		4.4. У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
		4.5. У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному правилами забудови міста Києва.
		4.6. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.
		4.7. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.
		5. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст.ст.141, 143 Земельного кодексу України.
		За обґрунтованими та правомірними висновками суду першої інстанції , відповідачем-1 оформлено та підписано рішення, яке було прийнято на пленарному засіданні ІV сесії V скликання Київської міської ради, оформленому протоколом №1 від 25.01.2007 р. з порушенням п.25.8 регламенту Київської міської ради, який затверджено рішенням №14/14 від 14.06.2006 р. відповідача 1. З даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
		          Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. 
		Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (п.6 ст.123 Земельного кодексу України). 
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 
		Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи (ст.ст.1, 4 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).
		Частиною 3 ст.35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. 
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» Київським міським головним управлінням земельних ресурсів було проведено державну експертизу землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, за результатами якої надано висновок №9/05-02 від 24.01.2007 р. 
		Згідно із зазначеним висновком державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою погоджується за умови врахування зауважень, викладених у п.10 висновку (зокрема, після погодження проекту землеустрою з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України). 
		Необхідно зазначити, що зауваження, викладені у висновку №9/05-02 від 24.01.2007 р. щодо необхідності погодження проекту відведення земельної ділянки саме з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою №1524 від 02.11.2006 р. Кабінету Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України), який, у тому числі, забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (пп.16 п.4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України). 
		Відповідно до приписів ст. ст. 118, 123, 124, 151 Земельного кодексу України саме з метою впорядкування процедури погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок наказом №434 від 05.11.2004 р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. 
		За приписами вказаного Порядку проекти відведення земельних ділянок погоджуються саме з природоохоронними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
		За таких обставин, вимоги державної експертизи землевпорядної документації, оформлені висновком №9/05-02 від 24.01.2007 р., є правомірними та відповідають функціям Державного управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, встановленим Положенням про нього, а також Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.
		Наявність висновку №071/04-4-19/244 від 18.01.2007р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не може бути прийнято до уваги, виходячи зі змісту наведених вище приписів нормативно-правових актів. Крім того, у висновку державної експертизи землевпорядної документації №9/05-02 від 24.01.2007 р. було зазначено про погодження №071/04-4-19/244 від 18.01.2007 р. вказаної вище установи місцевого підпорядкування, проте, зобов'язано відповідача-2 погодити проект землеустрою з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
		Отже, приймаючи до уваги, що позитивний висновок №9/05-02 від 24.01.2007 р. державної експертизи землевпорядної документації відносно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» надано за умови виконання п. 10, який, як правильно встановлено місцевим господарським судом, не виконано, при прийнятті рішення №55/716 від 25.01.2007 р. порушено норми ст. 9 «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.123 Земельного кодексу України.
		Одночасно, згідно із висновком №19-10409 від 05.12.2006 р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, наданого у складі проекту землеустрою, відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням №370/1804 від 28.03.2002 р. Київради, частина спірної земельної ділянки відноситься до зеленої зони.
		За приписами ст. ст. 1, 12 Закону України «Про планування і забудову територій» генеральний план населеного пункту -це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральним планом населеного пункту визначаються, зокрема, потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій.
		Відповідно до п. 2.1.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням №11/2587  від  27.01.2005р. Київської міської ради, планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м. Києві здійснюються відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 р., затвердженого рішенням Київради №370/1804 від 28.03.2002 р., а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та цих Правил. Генеральний план м. Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 р. - це містобудівна документація, яка відповідно до вимог державних будівельних норм «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» ДБН Б.1-3-97 визначає принципові рішення щодо планування, забудови, реконструкції та іншого використання території м. Києва, встановлює в інтересах населення та з урахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку міста, функціональне призначення території, розміщення об'єктів загальнодержавного значення, вулично-дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, заходи щодо інженерної підготовки, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. 
		Однак, земельну ділянку площею 5,36 га надано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва без урахування Генерального плану м. Києва.
		Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
		У матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення змін до Генерального плану міста Києва та виключення частини спірної земельної ділянки з зеленої зони міста. При цьому, внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням №806/3381 від 19.07.2005 р. Київської міської ради, не свідчить про автоматичне виключення частини спірної земельної ділянки із зелених зон, що встановлено рішенням №370/1804 від 28.03.2002 р. Київської міської ради «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 року», враховуючи, що вказане рішення не містить змін з посиланнями на рішення №806/3381 від 19.07.2005 р. Київської міської ради «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста».
		Аналогічні вимоги викладено також у висновках №91 від 20.01.2007 р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції, №071-04-4-19/244 від 18.01.2007 р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданих у складі проекту землеустрою, згідно яких визначено необхідність внесення відповідних змін, зокрема, до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням №370/1804 від 28.03.2002 р. Київської міської ради.
		При цьому, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, висновок №91 від 20.01.2007р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, враховуючи наявність у ньому застереження, згідно якого при невиконанні однієї з умов, чинність даного висновку втрачає свою дію.
		За приписами п. 10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом №44 від 17.04.1992 р. Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається, зокрема, на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.
		За таких обставин, враховуючи, що у зв'язку з відведенням земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» Київською міською радою не було внесено відповідних змін до Генерального плану міста Києва, приймаючи до уваги, що висновок №91 від 20.01.2007 р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, з огляду на існування законодавчої заборони розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях зелених зон міст, при оформленні рішення №55/716 від 25.01.2007 р. порушено норми ст. 123 Земельного кодексу України, п.10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом №44 від 17.04.1992 р. Державного комітету України у справах містобудування і архітектури.
		Одночасно, у висновку №071-04-4-19/244 від 18.01.2007 р. Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зазначено про можливість негативної реакції населення щодо будівництва на спірній земельній ділянці, внаслідок чого замовнику необхідно погодити можливість будівництва об'єкту з відповідним комітетом самоврядування та здійснити публікацію в засобах масової інформації про дане будівництво, провести громадське обговорення доцільності будівництва.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. 
		За приписами ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена, зокрема, участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. 
		Забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд (ч.ч.1, 5 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»). 
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи містобудування» об'єктами містобудування є територія України та території її адміністративно-територіальних одиниць, їх частини та окремі земельні ділянки. 
		Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені положення діючого на момент прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007 р. законодавства, враховуючи, що проведення, визначених висновком №071-04-4-19/244 від 18.01.2007 р. дій після здійснення будівництва є недоцільним, оскільки після укладання договору оренди землекористувач (відповідач 2) буде зобов'язаний на підставі ст. 96 Земельного кодексу України використовувати землю для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, а невиконання прийнятих за договором зобов'язань буде вважатись порушенням земельного законодавства, вимоги висновку №071-04-4-19/244 від 18.01.2007 р. належало виконати до прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007 р.
		Крім того, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на відсутність містобудівного обґрунтування, плану земельно-господарського устрою, детального плану територій щодо земельної ділянки, відносно якої було оформлено рішення №55/716 від 25.01.2007 р., а в наступному підписано договір оренди земельної ділянки від 26.02.2007 р.
		Частиною 1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.
		Відповідно до ст. 17 вказаного нормативно-правового акту містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
		За приписами п.п.1, 2 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затвердженого наказом №158/61 від 24.09.1993 р. Міністерства України у справах будівництва і архітектури, Державно комітету України по земельних ресурсах, план земельно-господарського устрою населеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується відповідною місцевою Радою народних депутатів. План земельно-господарського устрою складається з: 
		- графічних, інженерно-економічних матеріалів по структурі території і стану земель населеного пункту на час складання плану та на кінець розрахункового періоду (періоду часу, протягом якого намічено здійснення запланованих заходів); 
		- переліку заходів по забезпеченню земельно-господарського устрою і їх обгрунтування; 
		- тематичних схем щодо конкретних заходів, передбачених планом; 
		- економічної, фінансової та іншої інформації. 
		Згідно із ст.ст.1, 13 Закону України «Про планування і забудову територій» детальний план території - це містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів. Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. 
		Статтею 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. 
		Наразі, доказів розроблення містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою, детального плану територій до матеріалів справи не надано.
		Тобто, при прийнятті рішення №55/716 від 25.01.2007 р. не дотримано вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основи містобудування», п.п.1, 2 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, ст. ст. 1, 13 Закону України «Про планування і забудову територій».
		Крім наведеного вище, матеріалами справи не підтверджено правомірність виділення спірної земельної ділянки поряд із Звіринецьким кладовищем, виходячи з наступного:
		Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
		За змістом п.3.12 ДСаНПІН №2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» санітарно-захисна зона закритих кладовищ  (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель і установ і зон відпочинку та об'єктів, які прирівняні до них, може бути зменшена в міських поселеннях до 50-ти метрів.
		Згідно із п.1 Приміток п.3.12 ДСаНПІН №2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» в умовах міської та сільської забудови, яка склалася, рішення щодо розміщення нових об'єктів у зонах, що примикають до закритих кладовищ, приймаються за погодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду залежно від природних умов (рельєф місцевості, гідрологія тощо) і ступеня інженерного обладнання території.
		Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва проведена санітарно-епідеміологічна експертиза щодо можливості розташування громадської забудови на спірній ділянці при: виконанні заходів по відокремленню споруди адміністративно-господарського призначення (гаражі, підпірні мури) та щільними земельними насадженнями з метою запобігання негативного психо-емоційного впливу кладовища на людей; виконанні заходів по запобіганню поверхневого стоку дощових та талих вод на територію вказаної ділянки; виконанні заходів по дренуванню з подальшим відведенням потоку ґрунтових вод від кладовища до ділянки, проведенні дослідження схилу з боку Звіринецького кладовища та розроблення розрахунків можливості зсувів схилу у напрямі вказаної ділянки і у разі необхідності передбачення заходів по їх запобіганню.
		Висновком №91 від 20.01.2007 р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції погоджено проект землеустрою спірної земельної ділянки та встановлено, що дана земельна ділянка є придатною для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщення громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом та зобов'язано землекористувача виконати вимоги, викладені у висновку санітарно-епідеміологічної експертизи Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва.
		Проте, як було встановлено вище, висновок №91 від 20.01.2007 р. Київської міської санітарно-епідеміологічної станції є недійсним, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати, що відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» відбулось у відповідності до вимог вказаних вище норм.
		Твердження наведені в апеляційної скарги про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 р. по справі №3/73, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 р. та  Вищого господарського суду України від 09.07.2008 р., встановлено законність прийняття Київською міською радою рішення №55/716 від 25.01.2007р. «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва», є безпідставними з огляду на таке:
		Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Однак, колегія суддів зазначає, що висновки, наявні в зазначеному рішенні від 12.02.2008 р. по справі №3/73 є оціночними судженнями суду, зробленими судом за результатами надання оцінки наявним у матеріалах конкретної справи документів, проте, не встановленими фактами, якими є дії чи події.
		Таким чином, посилання апелянта на порушення ч. 2 ст. 35, та п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.          
		Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, позов прокурора в частині визнання недійсним та скасування рішення №55/716 від 25.01.2007 р. Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва» підлягає задоволенню.
		 
		Також, вимоги прокурора про визнання недійсними, укладених між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» договору оренди земельної ділянки №82-6-00400 від 13.03.2007 р., договору від 17.10.2007 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 р., визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» права користування земельною ділянкою площею 1,65 га підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
		За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 
		Пунктом 2.24 постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. 
		З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		На підставі рішення №55/716 від 25.01.2007 р. органу місцевого самоврядування, 26.02.2007 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду  (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) розміром 5,3606 га, що знаходиться на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва.
		Крім того, 17.10.2007р. між вказаними учасниками спірних правовідносин було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 р. в частині ідентифікаційних ознак об'єкту земельних відносин, а саме площу 5,3606 га замінено на 1,6443 га, а кадастровий номер з 8000000000:82:068:0062 на 8000000000:82:068:0172. 
		Як було зазначено вище, у відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		Тобто, однією з підстав для визнання договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності недійсним є відсутність (недійсність) рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки в оренду.
		Як встановлено вище, рішення №55/716 від 25.01.2007 р. є недійсним, тобто, земельна ділянка площею 5,36 га, розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва вибула з володіння Київської міської ради, як особи уповноваженої на розпорядження землею, без її волі, внаслідок чого вимоги прокурора у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вимоги про визнання недійсним договору від 17.10.2007 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 р. також підлягають задоволенню, як такі, що мають похідний характер. 
		Одночасно, виходячи з того, що договір оренди №82-6-00400 від 13.03.2007 р. є недійсним у відповідача-2 відсутнє право користування  земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
		Прокурором також заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м.Києва», яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно із ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. 
		За приписами ст.ст. 134, 135 вказаного нормативно-правового акту земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.
		За змістом п.п. 2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого рішенням №810/3385 від 19.07.2005 р. Київської міської ради право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів, випадків розміщення зовнішньої реклами відповідно до затверджених постановою №2067 від 29.12.2003 р. Кабінету Міністрів України Типових правил та в порядку, визначеному розділами 6 та 7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням №313/1747 від 14.03.2002 р. Київської міської ради. Організаційно-правовими формами продажу права на земельні ділянки на конкурентних засадах є аукціон та конкурс.
		Тобто, відповідно до приписів ст.ст. 127, 134, 135 Земельного кодексу України, п.п. 2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві відчуження спірної земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс мало здійснюватися шляхом продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). 
		Проте, як свідчать матеріали справи, 26.04.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення №482/1143 «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу  з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва» без дотримання процедури, визначеної вищенаведеними нормами земельного законодавства.
		Враховуючи наявність вказаного рішення, 31.05.2007 р. між Київською міською радою та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) за вказаною адресою площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. 
		Наразі, аукціону або конкурсу щодо продажу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс земельної ділянки площею 3,7163 га на перетині бул. Дружби Народів та  вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва проведено не було.
		За таких обставин, рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради прийнято всупереч вимог ст.ст. 127, 134, 135 Земельного кодексу України, п.п. 2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
		Також є недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, укладений 31.05.2007р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія "Укренергополіс», як такий, що підписаний на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є недійсним.
		Позовні вимоги про визнання недійсним, укладеного 16.03.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві також підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
		Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		За приписами ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. 
		16.03.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачем-2 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, передано відповідачу 3.
		Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс» набуло право власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, яку в наступному було відчужено  Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 р., на підставі рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 р., 
		Проте, як встановлено вище, вказане рішення та договір є недійсними, що свідчить про відсутність у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві та, як наслідок права розпорядження нею.
		За таких обставин, продаж земельної ділянки площею 3,7163 га на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007 р., всупереч ст.ст.317, 319, 655, 658 Цивільного кодексу України, було здійснено особою, що не є її власником, тобто, не наділена повноваженнями по володінню, користуванню, розпорядженню вказаним майном.
		Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується, зокрема, державним актом.
		Як свідчать матеріали справи, 24.10.2007 р. у зв'язку із прийняттям рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради та підписанням між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» було видано акт серії КВ №137558 на право власності на земельну ділянку.
		Внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 16.03.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 було внесено відповідний запис до державного акту на право власності на земельну ділянку. 
		За змістом положень ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. 
		Відповідно до позиції, викладеної у п.2.3 постанови №6 від 17.05.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
		За таких обставин, враховуючи недійсність рішення №482/1143 від 26.04.2007 р. Київської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 р., недійсним є і акт, виданий на їх підставі відповідачу-2, з урахуванням змін, внесених у зв'язку із підписанням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 р., внаслідок чого позов в цій частині, а також в частині визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» права власності на спірні земельні ділянки підлягає задоволенню.
		Щодо застосування строку позовної давності необхідне зазначити наступне. 
		Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки. 
		          Згідно ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За поясненнями прокурора, які в порядку норм ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, у січні-лютому 2012 року на підставі листа №03-85/2004 від 26.01.2012 р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено перевірку законності відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» щодо порушень, які викладені у позовній заяві та були допущені під час прийняття рішень, укладання угод та оформлення акту на землю.
		За таких обставин, про наявність викладених у позові порушень інтересів держави в частині передання в оренду та відчуження спірних земельних ділянок прокурор міг довідатись та йому стало відомо у січні-лютому 2012 р.  під час проведення перевірки. 
		Посилання апелянта на те, що прокурор міста Києва був присутній на пленарних засіданнях Київської міської ради 2007 року та знав про оспорювані рішення відповідача 1, а також був обізнаний про прийняття рішення №55/716 від 25.01.2007 р., про що свідчить участь прокуратури міста Києва у розгляді справи №3/73, внаслідок чого підстави для відновлення строку позовної давності відсутні, до уваги не приймаються, враховуючи, що наявність фактів порушення діючого законодавства можливо було встановити шляхом комплексного аналізу документів та дій відповідачів, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям вказаних рішень та подальшими обставинами набуття та переходу прав оренди та власності на відповідні земельні ділянки.
		Крім того, як зазначено вище, прокурорську перевірку було проведено у січні-лютому 2012 року згідно із листом №03-85/2004 від 26.01.2012 р. відповідача 4, внаслідок чого підстави встановлення фактів порушення земельного законодавства, які слугували приводом для звернення прокуратури міста Києва з позовом у справі №3/73 у 2008 році та з позовом у справі №5011-62/2496-2012 у 2012 році не можна вважати тотожними.
		Таким чином, виходячи з того, що прокуратура міста Києва не була учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності з наявністю порушень інтересів Державного агентства земельних ресурсів України, матеріали справи не містять, наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для його відновлення та захисту порушеного права держави.
		Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі, шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). 
		Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання у відповідності до вимог ст.20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.
		За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутніми у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза прав користування та власності на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірних рішень право власності держави та територіальної громади міста Києва щодо земельних ділянок.   
		Щодо припинення провадження по справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради про передачу відповідачу-2 в оренду спірної земельної ділянки колегія суддів зазначає, що підстави позовних вимог по справі №3/73 та справі №5011-62/2496-2012 є різними, що у відповідності до положень ст.80 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість вчинення вказаної процесуальної дії. 
		Також судом першої інстанції правомірно відхилені посилання відповідача-2 на приписи ч. 2 ст.321 Цивільного кодексу України та необхідність попереднього та повного відшкодування витрат в сумі 91360456,90 грн. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», пов'язаних з отриманням спірних земельних ділянок у користування та власність, враховуючи наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
		Наразі, в межах цієї справи до господарського суду звернувся Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України. Наявність порушеного права або оспорюваного інтересу відповідача-2 не досліджується судом. Крім того, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» в даній справі не доведено наявності збитків на визначену останнім суму.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
		З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
		          Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		          Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений зокрема забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
		Задовольняючи частково заяву про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що зі змісту наявних у матеріалах справи документів, 16.03.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» був підписаний договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачем-2 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, передано відповідачу-3. 
		Внаслідок укладення договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 було внесено відповідний запис до державного акту на право власності на земельну ділянку. 
		Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог є визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування стосовно розпорядження спірними земельними ділянками, визнання недійсними договорів стосовно відчуження (надання в оренду) об'єктів земельних відносин та акту на право власності на земельну ділянку, а також визнання відсутніми у відповідачів 2, 3 відповідно права користування та права власності на земельні ділянки, які розташовані на перетині вул.Старонаводницької та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва.
		З даним висновком місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає положенням ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.
		          Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
		розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
		забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
		наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
		імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
		запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		                                             П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. у справі № 5011-62/2496-2012 залишити без змін.
		3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.
		4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 5011-62/2496-2012 залишити без змін.
		5. Матеріали справи № 5011-62/2496-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Куксов В.В. 
		 
		Судді                                                                                          Коршун Н.М.
		 
		                                                                                          Авдеєв П.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...