Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0870/2489/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2012.
Дата набрання законної сили: 25.09.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		              
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 30 травня 2012 року   13:35                                   Справа №  0870/2489/12 
		 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді -Максименко Л.Я.,
		при секретарі судового засідання -Приймаку Є.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Рукав-ГСТ»,                   м. Мелітополь Запорізької області       
		до:Запорізької митниці, м. Запоріжжя  
		про:визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, 
		за участю
		від позивача:ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2012;
		Мінков В.С., наказ № 1/Д від 15.01.2012;
		від відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 07-01-14-23/201 від 11.01.2012
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Рукав-ГСТ» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 112060000/2012/000005/2 та № 112060000/2012/000006/2 від 11.03.2012, прийняті Запорізькою митницею, м/п «Пологи»; визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо визначення ціни товарів, що зазначені у вантажних митних деклараціях                                         № 112060000/2012/000210 та № 112060000/2012/000211 за методом № 6; визнати нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112060000/2/00014,                                      № 112060000/2/00015 від 12.03.2012.
		В обґрунтування позову посилається на те, що під час оформлення товару ТОВ «Завод  «Рукав-ГСТ» наданий митниці пакет документів, необхідний для визначення митної вартості за першим методом, зокрема: контракти та специфікації на товар, інвойси та банківські документи про оплату інвойсу, експортна декларація виробника-експортера, технічна документація на товар тощо. Крім того, за запитом митниці були надані каталоги продукції виробника, прейскурант цін виробника та калькуляція собівартості товару, а також додатково зроблена  цінова експертиза ДП «Укрпромзовнішекспертиза», якою митна ціна товарів підтверджена. Стверджує, що інших документів митниця не вимагала. З огляду на це вважає, що ціна за договором є обґрунтованою, а визначення митної вартості товару за резервним методом не відповідає фактичним обставинам та наданим документам. Також зауважує, що посилатися на ціну товару, що визначена в інших митних деклараціях митний орган не має права внаслідок того, що такого товару взагалі на територію України раніше не ввозилось.    
		В письмових поясненнях б/н від 04.05.2012  позивач посилається на те, що митницею при визначені вартості товару не були дотримані вимоги законодавства щодо проведення процедури консультацій з декларантом, про що є письмові заперечення керівника товариства у рішенням про визначення митної вартості товару. Також зазначає, що в оскаржуваних рішеннях відсутні конкретні посилання на те, чому не можливо застосовувати методи              №№ 4 та 5.   
		В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених вище.
		Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 07.05.2012 вх.                        № 19493 посилається на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого 03.03.2012 декларантом ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ», інспектором, що прийняв ВМД до оформлення, було проаналізовано документи, надані на підтвердження заявленої митної вартості та на підставі п. 11 Постанови КМУ № 1766 прийнято рішення затребувати додаткові документи. 11.03.2012 декларантом були надані додаткові документи, але враховуючи розбіжності що містилися в них та раніше поданих документах, додатково подані документи митниця врахувала некоректними і на підставі вимог п. 14 постанови КМУ № 1766 здійснила коригування митної вартості товару із застосування методу визначення митної вартості № 6 згідно ст. 273 МК України. Стверджує, що при визначені митної вартості товару застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості, яку визначено по мінімальним цінам. Вказує, що метод № 1 неможливо було застосувати у зв'язку із поданням декларантом додаткових документів в яких є розбіжності. Також неможливо застосування методів визначення митної вартості № 2 та № 3, у зв'язку із невідповідністю умов згідно до ст. 268 та 269 МК України. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
		Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище, а також зазначив, що з підприємством неодноразово проводились консультації з питань можливість підтвердження митної вартості товару та умов надання необхідних документів. 
		В судовому засіданні 30.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод  «Рукав-ГСТ» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
		09 вересня 2011 року між ТОВ «Завод  «Рукав-ГСТ» (покупець) та Zhejiang Sanve Machinery Co., Ltd., China (продавець) було укладено контракти № 50 та № 51 (далі - контракт), відповідно до яких продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити заготовки та комплектуючі до гідравлічних з'єднань. Номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару, зазначаються у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною Контракту.
		Відповідно до п. 1.3 Контрактів, товар виготовляється згідно технічного завдання покупця. Будь-яке відхилення від технічного завдання є недопустимим.    
		На виконання умов контрактів, у березні 2012 року Zhejiang Sanve Machinery Co., Ltd., China поставила ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» товар.
		При митному оформленні поставленого товару товариством були подані ВМД від 03.03.2012 №112060000/2012/000211 та №№112060000/2012/000210 для митного оформлення вантажу.
		Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (був чинний на момент виникнення спірних відносин, далі - МК України), митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України,  є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за  ці  товари,  обчислена  відповідно  до  положень  цього Кодексу.
		Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
		Відповідно до ст. 266  МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);  (метод 1); за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4);  на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
		Як свідчать надані суду документи, митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1).
		Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання  відомостей для її  підтвердження, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
		Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» під час митного оформлення було надано документи, за переліком, передбаченим п. 7 Порядку       № 1766, а саме:
		-          зовнішньоекономічні контракти від 09.09.2011 № 50 та 51;
		-           специфікації від 09.09.2011;
		-          інвойси № SY11243I від 22.12.2011 та № 090655 від 14.12.2011;
		-          пакувальні листи від 22.12.2011 та 14.12.2011;
		-          експортні вантажні митні декларації КНР;
		-          платіжні доручення в іноземній валюті від 20.09.2011, від 11.11.2011 та від 21.09.2011, від 24.11.2011, від 08.12.2011 та від 30.01.2012;
		-          сертифікати гарантії якості від 29.12.2011;
		-          сертифікати про походження товару CCPIT 113558934 від 22.12.2011 та G113307019680008 від 29.12.2011;
		-          калькуляцію транспортних витрат № 68 від 01.03.2012;
		-          калькуляцію виробника № 203 від 23.08.2011 та № 223 від 21.08.2011
		-          довідку про проведення декларування валютних цінностей, дохід та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами від 04.01.2012 тощо. 
		Таким чином, суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Запорізькій митниці визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
		Однак, відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом: 
		1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 
		2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 
		3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю. 
		Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою. 
		Тобто, митниця, у разі виникнення сумнівів щодо рівня заявленої митної вартості,  має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень. 
		Запорізька митниця, при здійснені митного оформлення товару, виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі п. 11 Порядку № 1766 витребувала від декларанта ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме:
		-          каталоги, специфікації (прас-листи) фірми-виробника товарів;
		-          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
		Зважаючи на вимоги митниці, уповноважена особа ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ», по факту пред'явлення вищевказаних вимог, на зворотному боці декларації митної вартості 03.03.2012 здійснила відповідний запис щодо ознайомлення. 
		На виконання вимог митниці, 11.03.2012 ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» додатково подано лист підприємства № 83 та № 84 від 07.03.2012, довідку ДП «Укрпромзовнішекмспертиза» № 848 від 06.03.2012 та каталог аналогічної продукції фірми-виробника.
		Тобто висновок компетентних органів про якісні та вартісні характеристики був наданий, і відповідно вимога митниці (викладена у п. 2) виконана в повному обсязі. Щодо виконання п. 1 вимог митниці, то позивачем були надані каталоги фірми-виробника без цінових показників, а в листах від 07.03.2012 роз'яснено, що прас-листи неможливо надати, оскільки придбана декларантом продукція не вироблялась за каталогами фірми, а розроблена за індивідуальним замовленням, а тому прас-листи замінюються калькуляцією, що надавалась з основним пакетом документів до ВМД. 
		Таким чином, суд вважає, що вимоги митниці щодо подання додаткових документів були виконані товариством також у повному обсязі. 
		Однак, 11.03.2012 Запорізька митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товарів № 112060000/2012/000006/2 та № 112060000/2012/000005/2 якими визначила митну вартість товару за методом № 6.
		В оскаржуваних рішеннях митниця послалась на те, що їх прийняття зумовлено поданням декларантом додаткових документів не в повному обсязі, згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (ПКМУ від 20.12.2006 № 1766). Зазначено, що метод № 1 неможливо застосувати у зв'язку із поданням декларантом додаткових документів не в повному обсязі та відмовою декларанта надати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методів визначення митної вартості № 2 та № 3 у зв'язку з невідповідністю умов згідно ст. 268, 269 МКУ. При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості. Застосовано метод визначення митної вартості № 6 у відповідності з вимогами ст. 273 МКУ по товару № 1 - ВМД від 07.06.2011 № 100210000/2/624618, від 29.02.2012 № 110100000/2/206053, від 25.01.2012 № 125130000/2/205822; по товару № 2 - ВМД від - 02.03.2012 № 100190000/2/399164, ВМД від 30.12.2011 № 805000018/1/3614; по товару № 3 - ВМД від 25.10.2012 № 125130000/1/205822, від 16.02.2012 № 110130000/2/501304; по товару № 4 - ВМД від 02.03.2012 № 100190000/2/399164, від 30.12.2011 № 805000018/1/3614.  
		З оскаржуваних рішень випливає,  що основною підставою для визначення митницею вартості товару за резервним методом було подання додатково витребуваних документів не в повному обсязі та відмовою надати інші додаткові документи. 
		В судових засіданнях представник митниці пояснив, що вимоги митниці щодо подання каталогу фірми-виробника із зазначенням цін на товар, що ним виробляється та прас-листів фірми-виробника виконані декларантом не були.   
		Однак, суд вважає безпідставним посилання митниці на неподання декларантом додатково витребуваних документів в повному обсязі, оскільки був наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекмспертиза», каталоги фірми-виробника та роз'яснено неможливість подання прас-листів фірми-виробника у зв'язку виготовленням товару за індивідуальним замовленням, вартість якого підтверджується калькуляцією, що вже надавалась. 
		Посилання митниці на «відмову декларанта подати інші додаткові документи» не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки такого запису позивач не вчиняв, а митниця будь-які додаткові документи не витребовувала. 
		Отже, підстава відмови у митному оформлені вантажу за методом № 1, на думку суду, є незаконною та спростовується долученими до справи доказами. 
		Крім того, з письмових заперечень митниці суд встановив, що при розгляді пакету документів декларанта митницею були встановлені в останніх розбіжності, що в решті потягло за собою визначення митницею митної вартості товару за резервним методом. 
		Так, митний орган посилається на те, що у сертифікаті походження товару, висновку ДП «Укрпромзовнішекмспертиза» зазначено інвойс SY11243I від 22.12.2012, який також фактично надійшов з вантажем з Китаю, однак у ВМД № 112060000/2012/000211 в гр. 44, в калькуляції транспортних витрат зазначено інвойс  SY11243L від 22.12.2012, а в платіжних дорученнях переказ грошей проводився взагалі за інвойсом UA001 від 14.09.2011; інвойс у ВМД №112060000/2012/000210 в гр. 44 за кодом 3105 № 090655 від 14.12.2012, а в платіжних дорученнях переказ грошей проводився за інвойсом № YJ00010 від 14.09.2011. Крім того, при перевірці найменувань товару 61, який визначено у ВМД як «обойма фітингу М22» в довідці ДП «Укрпромзовнішекмспертиза» товар 61 зазначено як «з'єднання М22», а також у довідці ДП «Укрпромзовнішекмспертиза» № 847 від 06.03.2012 визначена вартість за 1 кг. виробу перевищує заявлену у ВМД, а в калькуляціях відвантаженої продукції відсутнє посилання на інвойси.
		З огляду на це суд зазначає, що наказом ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» було зобов'язано забезпечити дотримання вимог Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.05.2009 № 506, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550, в частині заповнення графи 33 рішення про визначення митної вартості товарів (далі - Рішення) шляхом: 
		1.1. Чіткого зазначення причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): 
		наявність висновку, що визначена декларантом митна вартість товару нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; неподання декларантом додаткових документів або відмова від їх подання з урахуванням Методичних рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження;
		наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості тощо.
		1.2. Зазначення послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		1.3. Проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України (далі - Кодекс). Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
		1.4. Зазначення докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів і прийнятті Рішення із застосуванням резервного методу (стаття 273 Кодексу).
		Суд, аналізуючи виявлені митницею розбіжності, перш за все звертає увагу на те, що про них жодним чином нічого не сказано в оскаржуваних рішеннях про визначення митної вартості товару. Тож, якщо вони впливали на визначення вартості товару, митниця мала послатись на такі розбіжності в своїх рішеннях. Однак, в якості підстави їх прийняття зазначено лише подання додатково витребуваних документів не в повному обсязі. Тому суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товару.
		Проте, суд вважає за необхідне дати правову оцінку розбіжностям, про які говорить митний орган. 
		Стосовно інвойсу SY11243I від 22.12.2012 та SY11243L від 22.12.2012 судом з пояснень представників позивача з'ясовано, що тут була допущена технічна помилка при друкуванні останньої літери інвойсу. При цьому вказану неточність декларант виправив звернувшись із відповідним листом до Запорізької митниці. Вказаний факт підтвердив і сам представник митниці під час судового засідання.
		Щодо зазначення у платіжним документах іншого номеру інвойсу ніж тих, які надійшли з вантажем, суд вважає що будь-яких порушень в цьому не має. Оскільки спочатку фірма-виробник товару виставляло інвойс позивачу, який фактично виконував роль рахунку-фактури і за яким товариство проводило оплату, а відвантаження товару проводилось вже за іншими інвойсами, які і зазначались у товаро-супровідних документах. Слід зазначити, що чинне законодавство не забороняє наявність двох інвойсів за однією поставкою, у разі тотожності інформації, що в них значиться. 
		Відносно розбіжностей найменування товару, що зазначені у вантажній митній декларації як «обойма фітингу М22», а у висновку  ДП «Укрпромзовнішекспертиза» як «з'єднання М22» то слід зазначити, що інвойс за контрактом № 50 від 09.09.2011 та специфікація за вказаним контрактом, які надавались до Запорізької митниці, містять наступну назву цієї позиції «Обойма фітингу (з'єднання) М22». Тобто, це є одна й та сама назва того ж самого товару. 
		Посилання митниці на те, що висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 847 від 06.03.2012 визначена вартість за 1 кг. виробу перевищує заявлену у ВМД суд вважає безпідставним, оскільки перерахунок у висновку  взятий узагальнений виходячи з вартості за 1 кг., а у калькуляції, інвойсах згідно умов контрактів тощо вартість розраховувалась за шт.
		Зазначення в калькуляції номеру інвойсу є  необов'язковим, оскільки зроблена прив'язка до контракту за яким поставляється товар. 
		Таким чином, позивачем були надані всі документи, які вимагаються згідно чинного законодавства та були додатково запитані митницею, а обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом - відсутні. 
		У відповідності до ст. 273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України. 
		При застосуванні резервного методу обов'язковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена ст.273 Митного Кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів. 
		В судовому засіданні було встановлено, що джерелом для митної оцінки товарів декларанта із застосуванням резервного методу слугувала цінова інформація ЄАІС ДМСУ, а саме по товару № 1 - ВМД від 07.06.2011 № 100210000/2/624618, від 29.02.2012                            № 110100000/2/206053, від 25.01.2012 № 125130000/2/205822; по товару № 2 - ВМД від - 02.03.2012 № 100190000/2/399164, ВМД від 30.12.2011 № 805000018/1/3614; по товару № 3 - ВМД від 25.10.2012 № 125130000/1/205822, від 16.02.2012 № 110130000/2/501304; по товару № 4 - ВМД від 02.03.2012 № 100190000/2/399164, від 30.12.2011 № 805000018/1/3614.  
		Із наданого суду витягу з цінової бази ЄАІС ДМСУ вбачається, що коливання ціни, наприклад за товаром 1становить від 2,66 $ за 1 кг. до 289,37 $ за 1 кг., за товаром 2 коливання ціни становить від 2,32 $ за 1 кг. до 1327,10 $ за 1 кг. тощо.
		При цьому митниця не пояснила якими саме критеріями вона керувалась та за допомогою яких економічних чи інших показників дійшла висновку про необхідність застосування саме такої ціни, яка визначена в оскаржуваних рішеннях. 
		Зі змісту ч. 1-5 ст. 266 МК України вбачається, що основним є метод визначення  митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості  відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний  метод  застосовується,  якщо митна  вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Аналіз вказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
		В оскаржуваних рішеннях зазначено, що процедура консультацій між митницею та декларантом проводилась. На вказаному наполягав і представник відповідача в судовому засіданні. 
		Однак, в самих оскаржуваних рішеннях про визначення митної вартості товару декларант у своїх запереченнях написав про те, що процедура консультацій не проводилась. 
		Оцінюючи твердження митниці та заперечення декларанта суд виходить з наступного.
		Зазначаючи в рішеннях про визначення митної вартості товарів митниця послалась на те, що проведена консультація щодо можливості застосування методів №№ 2 та 3. Проте, представник митниці в судовому засіданні не зміг пояснити яким чином проводилась така консультація, які документи можливо запитувались у декларанта тощо.
		Крім того, зазначивши про неможливість застосування методів №№ 2 та 3 митниця взагалі не зазначила причини неможливості застосування методів №№ 4 та 5. 
		Таким чином суд вважає, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Аналогічну правову позицію вже висловив Верховний Суд України у постанові від 21 березня 2012 року у справі за позовом ТОВ «ОНВІ» до Житомирської митниці, а також у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (21-418а11). 
		Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
		12.03.2012 Запорізькою митницею було оформлено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112060000/2/00015 та № 112060000/2/00014. В картках відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню у зв'язку із тим, що заповнення граф 12 та 45 ВМД не відповідає вимогам наказу Держмитслужби України від 09.07.1997            № 307 з врахуванням п. 16 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження та рішення про визначення митної вартості № 112060000/2012/000005/2 від 11.03.2012                                          (№ 112060000/2012/000005/2 від 11.03.2012).
		Враховуючи, що картки відмови є похідними від рішень про визначення митної вартості товарів, то законність їх прийняття напряму пов'язана із правомірністю та обґрунтованість визначення митним органом вартості товару, що підлягає оформленню.   
		Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про відсутність у митного органу підстав для не прийняття митної вартості товару заявленої декларантом до оформлення згідно методу № 1 та порушенням відповідачем порядку визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням методів, суд приходить до висновку, що картки відмови від 12.03.2012 № 112060000/2/00015 та № 112060000/2/00014 також є протиправними і підлягають скасуванню.  
		Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:
		1)          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2)          з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано;
		3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії);
		4)          безсторонньо (неупереджено); 
		5)          добросовісно;
		6)          розсудливо;
		7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації; 
		8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія);
		9)          з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення;
		10)           своєчасно, тобто  протягом розумного строку. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Не дивлячись на те, що митниця приймала рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, вона приймала його з порушенням порядку, встановленого МК України, щодо необхідності послідовного застосування методів. Тому дії Запорізької митниці щодо визначення ціни товарів, що зазначені у вантажних митних деклараціях                                         № 112060000/2012/000210 та № 112060000/2012/000211 за методом № 6 є протиправними. 
		Під час розгляду справи по суті відповідачем не було доведено правомірність відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобі через митний кордон України та законність прийняття оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Запорізької митниці з митної оцінки товарів від 11.03.2012 № 112060000/2012/000005/2 та № 112060000/2012/000006/2 і карток відмови від 12.03.2012 № 112060000/2/00014 та  № 112060000/2/00015 підлягають задоволенню.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою  стороною був  орган  місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). 
		          Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Рукав-ГСТ» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, - задовольнити повністю.
		          Визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо визначення ціни товарів, що зазначені у вантажних митних деклараціях № 112060000/2012/000210 та                                             № 112060000/2012/000211 за методом № 6.
		          Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 11.03.2012 № 112060000/2012/000005/2 та                                                     № 112060000/2012/000006/2, а також картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобі через митний кордон України від 12.03.2012 № 112060000/2/00014 та  № 112060000/2/00015. 
		          Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Рукав-ГСТ» 2 100,19 грн. судового збору.
		          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.
		          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		          
		 
		Суддя                                                                        Л.Я. Максименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...