Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/0124/302/2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		Справа №: 22-ц/0190/3556/2012Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М. Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А. 
		 
		"20" червня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
		 
		Головуючого суддіКірюхіної М.А., СуддівАдаменко О.Г., Руснак А.П., При секретаріБоголюбовій Г.В. 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі  цивільну  справу за  позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання розписки незаконною, 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		 У січні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який в подальшому  був уточнений,  до ОСОБА_7 про визнання розписки незаконною.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що при написанні розписки   від 08.09.2006 року його напоїв вином відповідач , тому  в розписці  написано, що строк  повернення боргу 08.06.2006 року, а сама розписка написана була 08.09.2006 року, тобто він  повинен був  повернути борг ще  до написання розписки, що є помилкою, тому  вважає, що оскільки  розписка  була написана  під впливом  помилки, то вона є недійсною.   
		Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь  держави судовий збір  в сумі 300 грн.  
		Не погодившись з вказаним  судовим рішенням,  позивач  подав апеляційну скаргу, в якій  ставить питання  про його скасування  та ухвалення  нового  про задоволення  його позову, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим  та незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і  не підлягає задоволенню з наступних підстав.   
		Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції  виходив з того, що  сама по собі розписка, яку позивач просить визнати  незаконною, є доказом укладення договору займу грошових коштів відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України  між ним  та відповідачем, а судовим рішенням від 14.12.2007 року  було встановлено, що фактично строк повернення  позики  сторони встановили 08.06.2007 року, тому  в розписці,  на думку суду,   допущена помилка, яка не вплинула на суть її як  доказу  в частині  отримання ОСОБА_6 грошових коштів  від ОСОБА_7, тому  підстав  для визнання її незаконною в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України не має.
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону. 
		Так, з матеріалів справи вбачається,  що у травні 2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення  боргу за договором позики та про притягнення останнього  до кримінальної відповідальності, який  рішенням Ялтинського міського  суду АР Крим  від 14 грудня 2007 року  задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь  ОСОБА_7  у відшкодування боргу за договором  позики 30000 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат, в решті позовних вимог відмовлено. 
		При розгляді  вищевказаної справи  судом було встановлено, що 08.09.2006 року між сторонами  укладено  договір  позики на суму 30000 грн., що еквівалентно 6000 доларам США,  у борг  без процентів  строком до 08 червня 2006 року, що підтверджується  відповідною розпискою.
		Вказане рішення у частині стягнення боргу набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду АР Крим від 12.01.2011 року. 
		Згідно частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено   факт отримання  позивачем певної  грошової суми     у борг за договором позики.
		Відповідно до статті 229  ЦК правочин, вчинений під впливом помилки  є оспорюваним. 
		Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. 
		Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. 
		Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що даний договір було укладено під впливом помилки,  оскільки  помилка у написанні дати повернення  отриманої  у борг суми не впливає на  суть даного договору і не свідчить  про не укладення договору чи не отримання грошової суми.
		Колегія суддів відхиляє  доводи апеляційної скарги позивача про те, що зазначена  розписка не  дорівнює договору позики,  оскільки  ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні  позивачем  норм матеріального закону.  Так,  в силу ч. 2 статті 1047 ЦК України   на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника  або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. 
		Доводи апеляційної скарги щодо безгрошовості даної розписки належними доказами не підтверджені,  тому  колегія суддів їх відхиляє. Посилання  апелянта на  те, що дану обставину він підтверджує як допитаний за правилами ст. 184 ЦПК України свідок,  не має   правового значення,  оскільки відповідно до  ч.2 с.1051  ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі  насправді не були  одержані позичальником від позикодавця. 
		              Всі інші доводи  апеляційної скарги стосуються рішення Ялтинського міського суду від  14 грудня  2007 року,  яке  не є предметом даного апеляційного перегляду,  тому колегія суддів їх до уваги не приймає.
		          За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановив обставини справи та  ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, тому підстав для скасування судового  рішення  за апеляційною скаргою позивача  немає. 
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  вимог  матеріального і процесуального  права.   
		          На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, 
		 
		УХВАЛИ Л А :
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		            Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року залишити без змін.
		  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти  днів  з  дня    набрання   законної   сили   ухвалою   апеляційного   суду. 
		    Судді: Кірюхіна М.А.                              Адаменко О.Г.                                Руснак А.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...