Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/2506/1017/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  2/2506/1017/12 
		Провадження по справі  2/2506/2780/12 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		   27.06.2012    року                                                                      м. Чернігів
		 
		Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
		         головуючого -судді Требух Н.В.
		         за участі секретаря -  Рудик Є.В., 
		          за участі представника позивача, представника третьої особи
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Пенсійного фонду України в  Чернігівському районі про відшкодування  шкоди, що завдано актом, який визнано неконституційним, третя особа Управління державної казначейської служби України у Чернігівському районі, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі  Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законодавчим актом, що визнаний неконституційним, мотивуючи тим, що він є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. У відповідності до вимог ст. ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Відповідно до  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р.  до статті 54 Закону № 796-ХІІ внесені зміни, відповідно до яких позивачу як інваліду 2 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії пенсія по інвалідності з 01.01.2008 року почала виплачуватись в розмірі 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Оскільки рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі "Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 12, підпункту 15, пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI, просить стягнути з Держави України на підставі ст.1175 ЦК України завдану йому матеріальну шкоду в сумі 16293,90 грн.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
		Представник третьої особи в задоволенні позову просив відмовити.
		Представник відповідача до суду не з»явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином і завчасно.
		Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності і мав право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсі за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
		Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі.
		Підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності для яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю призначається в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 15 р. 28 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
		Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до Держави Україна в особі Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, згідно до припису ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії.
		Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми статті 1175 ЦК України, яка визначають порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням, дією, бездіяльністю чи нормативно-правовими актами, при цьому посилається на ту обставину, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані Конституційним Судом України неконституційними.
		Статтею 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. 
		Разом з тим, як вбачається зі змісту Закону України «Про Конституційний Суд України», законодавець розмежовує поняття «неконституційність»та «невідповідність законам». Зокрема, відповідно до ст. 61 вказаного Закону Конституційний Суд України виносить рішення з питань, порушених у заяві щодо нормативного акта або окремих норм, конституційність чи законність яких піддається сумніву.  У разі  якщо  в  процесі  розгляду  справи  за конституційним поданням чи  конституційним  зверненням  виявлено  невідповідність Конституції  України  інших  правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають 
		на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд 
		України  визнає  такі   правові   акти   (їх   окремі   положення) 
		неконституційними. 
		Таким чином, ст. 1175 ЦК України підлягає застосуванню тільки у тих випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадках, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню.
		Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначених законами України.
		Крім того, у Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України, треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, враховувати загальносуспільні потреби, необхідність; забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
		Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
		 
		Керуючись ст.ст. 10, 11,  60, 208, 209, 213-215,  218   ЦПК України суд,-
		 
		в  и  р  і  ш  и  в:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...