Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 51/520 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2012.
Дата набрання законної сили: 25.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8           (044) 278-46-14 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25.06.2012                                                                                           № 51/520
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Майданевича А.Г.
		суддів:            Мальченко  А.О. 
		          Гаврилюка О.М. 
		 
		за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2012 року
		 
		розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року 
		у справі  № 51/520 (суддя Пригунова А.Б.)                    
		за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України
		до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестіга»
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест»
		3. Київської міської ради
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2
		про          визнання недійсними рішень та договорів оренди земельної ділянки,-
		 
		                                                 ВСТАНОВИВ: 
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі №51/520 відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестіга», товариства з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та Київської міської ради про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельної ділянки.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі №51/520 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		Ухвалою від 26.03.2012 року апеляційним господарським судом поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу і призначено розгляд справи №51/520 у судове засідання за участю повноважних представників сторін.
		Ухвалою від 10.05.2012 року апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестіга» на підставі ст. 96 ГПК України надано відзив, в якому відповідач-1 заперечує проти вимог, які викладені в апеляційній скарзі та просить залишити апеляційну скаргу заступника прокуратора міста Києва без задоволення, рішення суду - без змін.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач-2 просить апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 51/520 залишити без задоволення, рішення суду без змін.
		Прокурор міста Києва у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. 
		Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року - без змін.
		Представник відповідача-2 приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року - без змін.
		Представник відповідача-3 приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року - без змін.
		Третя особа - ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях, в яких надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.
		Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2007 року Київською міською радою прийняте рішення № 57/1891 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» земельних ділянок для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (в межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва», відповідно до п. 2 якого вирішено передати відповідачу-2 за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 0,384 га для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (в межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва. 
		29.12.2007 року між відповідачем-3 та відповідачем-2 було укладено договори оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач-3 на підставі рішення від 26.07.2007 року №57/1891 за актом приймання-передачі передає, а відповідач-2 приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,384 га, яка знаходиться на пров. Михайлівському у Шевченківському районі м. Києва. Вказані договори були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за № 91-6-00746 та № 91-6-00747. 
		17.09.2009 року відповідачем-3 було прийнято рішення № 249/2318 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 29.12.2007 року № 91-6-00746 та № 91-6-00747, укладених між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест», та продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» для реставрації, реабілітації, пристосування до сучасних потреб існуючих будинків, реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування необхідних будівель і споруд адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва. Відповідно до пункту 2.1 договору цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування підпірної стінки та підземного і наземного паркінгів (лінійний об'єкт транспортної інфраструктури), кадастровий номер 8000000000:82:012:0041». 
		06.11.2009 року між відповідачем-3 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки загальною площею 0,4675 га.
		18.11.2009 року Головним управління земельних ресурсів було зареєстровано державний акт про право власності ТОВ «Пантеон-Інвест» на земельну ділянку за № 01-8-00193. 
		03.12.2010 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-пролажу земельної ділянки загальною площею 0,4675 га, що знаходиться у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва. 
		17.01.2011 року відповідачем-2 було отримано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,4675 га, що знаходиться у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01-8-00227.
		У жовтні 2011 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі  Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішень Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року, № 249/2318 від 17.09.2009 року; визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00746 від 29.12.2007 року та № 91-6-0047 від 29.12.2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 03.12.2010 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 01-8-00227; зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га у пров. Михайлівському у місті Києві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради, на підставі яких укладено оспорювані договори, на думку прокурора, є протиправним.
		Заперечуючи проти позову та доводів, які викладені в апеляційній скарзі, відповідач-2 посилається на те, що в порядку визначеному чинним законодавством України останнім було отримано позитивні висновки від усіх уповноважених управлінь та служб, що на думку відповідача-2, свідчить про законність прийнятих Київською міською радою рішень та укладених договорів. Також, в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач-2 посилається на витяг з ПК «Кадастр», відповідно до якого земельна ділянка, яка була передана ТОВ «Пантеон-Інвест» перебуває в охоронній зоні Національного заповідника «Софія Київська», а не на території безпосередньо заповідника, або особливо суворої охорони.
		Крім того, Київська міська рада заперечуючи проти позову та вимог апеляційної скарги зазначила, що від позивача не надходило клопотань про приведення рішень Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року та № 249/2318 від 17.09.2009 року у відповідність із законодавством відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Зокрема, відповідач-3 посилався на те, що приймаючи оспорювані рішення Київська міська рада не порушувала права позивача.
		При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсними рішень Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року, № 249/2318 від 17.09.2009 року; визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00746 від 29.12.2007 року та № 91-6-0047 від 29.12.2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 03.12.2010 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 01-8-00227; зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га у пров. Михайлівському у місті Києві, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла  висновку про те, що апеляційна скарга заступника прокурора Києва підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду слід скасувати з наступних підстав.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
		Приписи ст. ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. 
		Статтями 142 - 145 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку. 
		Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
		Статтею 9 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради. 
		Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. 
		Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).     
		Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, в тому числі, землі житлової та громадської забудови ; землі промисловості, транспорту , зв'язку, енергетики, оборони,  землі історико-культурного та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. 
		Статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться  органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування і затверджують проекти землеустрою. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Згідно з ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 
		Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». 
		Пунктом 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
		До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці; б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; в) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі продажу земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності. 
		Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. 
		Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. 
		Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. 
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань. 
		З наведених норм права вбачається, що земельні ділянки за своїм цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі житлової та громадської забудови, землі історико-культурного призначення. При цьому земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування можуть перебувати у запасі. Для віднесення земельної ділянки до відповідної категорії здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки орган місцевого самоврядування повинен прийняти відповідне рішення. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд. 
		Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, товариству з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадсъкого i торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (в межах вулиць Мала Житомирська, 12-а, 12-6, 14-а, 14-6, 14-в, вул. Михайлівська, 13, 13-6, 15/1-6 та пров. Михайлівського між будинками №1 та №3) пров. Михайлівського між будинками №1 та №3) у Шевченківському районі міста Києва, розроблений приватним підприємством «Шоп'як» згідно з дорученням Київського міського голови від 02.02.2007 року МД-2347.
		Даним проектом землеустрою передбачено передати товариству з обмеженою відповідальністю  «Пантеон-Інвест» земельку ділянку площею 0,52 га в оренду на 10 років, для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (в межах вулиць Мала Житомирська, 12-а, 12-6, 14-а, 14-6, 14-в, вул. Михайлівського, 13, 13-6, 15/1-6 та пров. Михайлівського між будинками №1 та №3) пров. Михайлівського між будинками №1 та №3) у Шевченківському районі міста Києва в тому числі:
		- площею - 0,05 га за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 11.10.2005 року №196/3657 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Київгаз» земельної  ділянки для експлуатації будинку по вул. Михайлівській, 13-6 у Шевченківському районі м. Києва», право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки 24.11.2006 року №91-6-00598;
		-          площею 0,03 га за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1122/2532 «Для надання земельної ділянки Київському комунальному виробничому підприємству «Міськпаливо» для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на вул. Михайлівській, 15/1-6 у Шевченківському районі  м. Києва», право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 16.08.2005 року №01-9-00053;
		-          площею 0,03 га за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 28.11.2004 року №1118/2528 «Про передачу українській спеціальній науково-еставраційній проектно-будівельно-виробничій корпорації «Укрреставрація» земельної ділянки для будівництва та експлуатації адміністративно-офісного будинку на вул. Михайлівській, 13-б у Шевченківському районі м. Києва», право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 08.09.2005 року №91-6-00483;
		- площею 0,41га за рахунок міських земель, ненаданих у власність чи користування.          
		Під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що проект землеустрою був погоджений Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА, Київською міською санепідемстанцією Mініcтepства охорони здоров'я України, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Kuєвi Міністерства охорони навколишнього природного середовища України,  Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури i туризму України, ВАТ «Київпроект» дочірнім підприємством «Інcтитyт генерального плану листа Києва» КМДА, Київським міським головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України, Головним управлінням земельних ресурсів. Проект землевідведення отримав висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.07.2007 року № 412/10-50 Київського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах. 
		Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
		Згідно із ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв - садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
		Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Відповідно до висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА від 11.07.2007 року № 19-6850, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 16.07.2007 року № 22-1762/35 спірна земельна ділянка розташована у Центральному історичному ареалі, в архітектурній, архіологічній охоронних зонах, в межах державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на території пам'ятки археології національного значення «Культурний шар города Ярослава», занесеної до державного реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1761.
		Виходячи з того, що спірна земельна ділянка входить до охоронюваної зони, а отже відповідно до ст. 53, ст. 54 Земельного кодексу України відноситься до земель історико-культурного призначення.
		Крім того, в листі Державної служби з питань національної культурної спадщини від 16.07.07 №22-1762/35 зазначено, що на земельній ділянці знаходиться щойно виявлених об'єкт культурної спадщини - будинки що розташовані по вул. Малій Житомирській, 12-а, 12-6, 14-а, 14-6 є пам'ятками архітектури місцевого значення.
		Вказане підтверджується ухвалою Верховного Суду України від 17.03.2005 року у справі №6-8275кс04 за позовом Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про виселення іншого жилого приміщення.
		Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини.
		У відповідності до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
		Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення земель і затверджують проекти землеустрою або приймаються рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Нормами статті 150 Земельного кодексу України визначено, що землі історико-культурного призначення відносяться до категорії особливо-цінних земель, вилучення зазначеної категорії земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 статті 149 та частиною 2 ст. 150 ЗК України передбачено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебуваються у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України, або за рішенням відповідної ради, за умови що вказане питання узгоджене з Верховною радою України.
		Рішенням Київради від 26.07.2007 року земельні ділянки передані ТОВ «Пантеон», ТОВ «Вестіга» для реконструкції житлових будинків, будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення без вилучення із земель історико-культурного призначення та без зміни цільового призначення, що є порушенням вимог ст. 149, 150 Земельного кодексу України.
		Відповідно до листа від 16.07.2007 року № 22-1762/35 Державної служби з питань національної культурної, відведення земельної ділянки для потреб будівництва потребує проведення відповідного обговорення, однак відповідно до матеріалів кадастрової справи цього ТОВ «Пантеон-Інвест» не зроблено.
		При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не взято до уваги, що земельна ділянка входить в ансамбль Софійського собору, який внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а тому всі перетворення в охоронній зоні мають відбуватися у відповідності до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» № 6673 від 04.10.1988 року.
		Судом першої інстанції також не було враховано, що у матеріалах проекту відведення та продажу спірної земельної ділянки відсутні жодні докази щодо інформування Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про вилучення земельної ділянки з архітектурної охоронної зони та передачі її в користування і продажу ТОВ «Пантеон-Інвест» для будівництва адміністративно-готельно-житлового комплексу.
		Разом з цим, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 817 від 12.05.2006 року «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва», рішення Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804 тимчасово заборонено розміщення і проектування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року.
		Крім того, наказом Міністерства культури і туризму України від 23.12.2005 року № 1076 «Про затвердження меж та режиму охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору в м. Києві» затверджено межі та режими використання території охоронюваної зони Софійського собору, розробленого Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (далі по тексту - Межі № 1076).
		Так, відповідно до Меж № 1076 встановлення охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, як об'єкту, включеного до Списку Всесвітньої спадщини, відповідає вимогам Конвенції про охорону Всесвітньої культурної спадщини і природної спадщини, затверджених на Генеральній конференції ООН (ЮНЕСКО) 16.11.1972 року. Охоплення охоронною зоною ансамблю Верхнього міста як цілісного історичного містобудівного утворення, змістовним і художнім центром якого є ансамбль споруд Софійського собору, враховуються рекомендації ЮНЕСКО про охорону і сучасну роль історичних ансамблів (1976 р.), в яких йдеться про забезпечення комплексності в охороні історико-культурної і передусім архітектурної спадщини.
		Згідно положень Меж № 1076 у охоронюваній зоні ансамблю споруд Софійського собору допустимі обмежені перетворення, основною спрямованістю яких є регенерація та архітектурно-композиційне завершення історично недоосвоєних ділянок, створення оптимальних умов для огляду ансамблю.
		Відповідно до п. 9 додатку 2 «Статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 в архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова.
		Пунктами 2, 4 Рекомендацій про збереження і сучасну роль історичних ансамблів, затверджених на Генеральній конференції ООН (ЮНЕСКО) від 26.10.1976 року передбачено наступне: історичні або традиційні ансамблі та їхнє оточення слід було б розглядати як такі, що складають загальну невідшкодну спадщину. їх охорона та включення в суспільне життя нашої епохи мають стати обов'язком урядів і громадян держав, на території яких вони знаходяться. Історичні або традиційні ансамблі та навколишнє середовище слід було б активно оберігати від усілякої шкоди, зокрема пов'язаної з усілякими забрудненнями, а також із неправильним використанням, зайвими добудовами та надмірними або ж позбавленими смаку перебудовами, що завдають шкоди їхній самобутності.
		У зв'язку з цим судова колегія вважає неспроможними доводи відповідачів про те, що спірна земельна ділянка перебуває в охоронній зоні Національного заповідника «Софія Київська», а не на території безпосередньо заповідника, або особливо сурової охорони.
		Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року у справі №48/381 задоволено повністю позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) товариства з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та товариства з обмеженою відповідальністю «Вестіга» про визнання недійсними договорів та витребування майна.
		Вказаним рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 30.09.2010 року між ТОВ «Пантеон-Інвест» та ТОВ «Вестіга», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №2345, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 30.09.2010 року між ТОВ «Пантеон-Інвест» та ТОВ «Вестіга», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2346. Витребувано від ТОВ «Пантеон-Інвест» у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради житлові будинки № 12-Б, загальною площею 1 018,00 кв.м., та №14-Б, загальною площею 130,70 кв.м., що розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська. Витребувано від ТОВ «Вестіга» у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради житлові будинки № 12-А, загальною площею 1 534,50 кв.м., та №14-А, загальною площею 1 896,30 кв.м., що розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська.
		Як вбачається із матеріалів справи дане судове рішення виконано.
		Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Отже, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги наявність вищезазначеного рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року у справі №48/381 та не надав належної оцінки зазначеним обставинам.
		Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України   зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Нормами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		У пункті 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 року № 02-5/111 зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		На переконання судової колегії, оскаржуваними рішеннями, договорами, актами щодо спірної земельної ділянки порушено право власності територіальної громади міста Києва на землі історико-культурного призначення, особливо цінні землі, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель.
		Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував зазначені вище обставини, неповно дослідив обставини справи та дійшов невірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року, № 249/2318 від 17.09.2009 року; визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00746 від 29.12.2007 року та № 91-6-0047 від 29.12.2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 03.12.2010 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 01-8-00227; зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га у пров. Михайлівському у місті Києві.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
		З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про визнання недійсними рішень Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року, № 249/2318 від 17.09.2009 року; визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00746 від 29.12.2007 року та № 91-6-0047 від 29.12.2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 03.12.2010 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 01-8-00227; зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га у пров. Михайлівському у місті Києві - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.
		Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю та визнати недійсними рішення Київської міської ради № 57/1891 від 26.07.2007 року, № 249/2318 від 17.09.2009 року; визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00746 від 29.12.2007 року та № 91-6-0047 від 29.12.2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 03.12.2010 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 01-8-00227; зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га у пров. Михайлівському у місті Києві.
		Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 
		                                             ПОСТАНОВИВ : 
		 
		1.          Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 51/520  - задовольнити.
		2.          Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 51/520 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задовольнити.
		3.          Визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від  26.07.2007 року № 57/1891 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» земельних ділянок для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (в межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва 
		4.          Визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 17.09.2009 року № 249/2318 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 29.12.2007 року №91-6-00746 та №91-6-0047, укладених між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Пантеон-інвест» для реставрації, реабілітації, пристосування до сучасних потреб існуючих будинків, реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування необхідних будівель і споруд адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва 
		5.          Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок загальною площею 0,3812 га, вартістю 23 413 300,80 грн., що знаходиться у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва, укладені 29.12.2007 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 29.12.2007 року за №91-6-00746 та №91-6-0047.
		6.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,4675 га, що знаходиться у пров. у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва, укладений 06.11.2009 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		7.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,4675 га, що знаходиться у пров. у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва, укладений 03.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вестіга». 
		8.          Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,4675 га,  що знаходиться у пров. у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) у Шевченківському районі м. Києва, виданий 01.12.2011 року товариству з обмеженою відповідальністю «Вестіга» та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-8-00227.
		9.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Вестіга» повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва земельну ділянку площею 0,4675 га, вартістю 27 078 732,60 грн., кадастровий номер 8000000000:82:017:0021, що знаходиться у пров. Михайлівському (у межах вулиць Малої Житомирської, 12-а, 12-б, 14-а, 14-б, 14-в, Михайлівської, 13, 13-б, 15/1-б та пров. Михайлівського між будинками № 1 та № 3) в місті Києві.
		10.          Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Вестіга» (м. Київ, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 36259733), товариства з обмеженою відповідальністю «Пантеон-Інвест» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 18, код ЄДРПОУ 34936235), Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) в доход Державного бюджету України 5 365,00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді, 2 682,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		11.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
		12.          Справу № 51/520 повернути до господарського суду міста Києва.
		 
		 
		Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.
		Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г. 
		 
		Судді                                                                                          Мальченко  А.О.
		 
		                                                                                          Гаврилюк О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...