У х в а л а
І м е н е м У к р а ї н и
19 листопада 2008 р. м.
Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в
складі:
головуючого
|
Яреми А.Г.,
|
|
|
суддів:
|
Левченко Є.Ф.,
|
Охрімчук Л.І.,
|
|
|
Лихути Л.М.,
|
Романюка Я.М.,
|
|
розглянувши в судовому засіданні
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Житомиргаз” в особі Новоград-Волинського
управління експлуатації газового господарства про визнання наказу про звільнення
незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2008 р.,
в с т а н о в и л а:
У січні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Житомиргаз” в
особі Новоград-Волинського управління експлуатації газового господарства про
визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві вказував, що працював у відповідача з 1 квітня 2002 року,
в тому числі з 1 червня 2007 р. на посаді інженера виробничо-технічного
відділу. 14 січня 2008 р. під тиском начальника Новоград-Волинського управління
газового господарства ОСОБА_2. він написав заяву про звільнення з роботи за
власним бажанням, не вказуючи дату звільнення, але того ж дня подав заяву про
відкликання своєї заяви про звільнення, яка була зареєстрована секретарем 15 січня
2008 р. Проте виявилось, що наказом від
14 січня 2008 р. № 6/ос його з посади інженера виробничо-технічного відділу звільнено за власним бажанням за ст.
38 КЗпП України з 14 січня 2008 р., а на його місце переведено іншого
працівника. Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки він подав заяву про
звільнення без зазначення дати та скористався правом до закінчення двотижневого
строку, встановленого ст. 38 КЗпП України, відкликати заяву про розірвання
трудового договору, просив визнати незаконним та скасувати наказ про
звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час
вимушеного прогулу, а також відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі
3000 грн.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від
25 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та
скасовано наказ від 14 січня 2008 року № 6/ос про звільнення ОСОБА_1, його
поновлено на посаді інженера виробничо-технічного відділу, стягнуто на його користь середній
заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3443 грн. 52 коп. та 500 грн. у
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2008 року
рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить
скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши
матеріали справи, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 38 ЗКпП України, працівник
має право розірвати трудовий договір,
укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо
працівник після закінчення строку
попередження про звільнення не залишив роботи і
не вимагає
розірвання трудового договору, власник або
уповноважений ним орган не вправі звільнити його за
поданою раніше заявою, крім випадків, коли
на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Виходячи зі змісту цієї статті, працівникові дається
безумовне право на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним
бажанням протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП України.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що 14
січня 2008 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним
бажанням. Дату звільнення ОСОБА_1 не вказував. Того ж дня видано наказ № 6/ос
про звільнення ОСОБА_1 з 14 січня 2008 року з виплатою компенсації за
невикористану відпустку. Того ж дня, тобто 14 січня 2008 року, до приймальні
інженеру з підготовки кадрів ОСОБА_1 подав заяву про відкликання заяви про
звільнення та підтвердив своє бажання продовжувати працювати. Дана заява зареєстрована секретарем 15 січня
2008 р.
Ураховуючи, що позивач скористався своїм правом
відкликати протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП України,
заяву про звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що
наказ про звільнення є незаконним та ухвалив рішення про поновлення позивача на
роботі, виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у
задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що незважаючи на те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений
на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган
письмово за два тижні, ця вимога щодо дотримання при звільненні за ст. 38 КЗпП
України саме цього строку не обов'язкова, а навпаки передбачає можливість
звільнити працівника у строк, в який просить працівник. Так, на думку
апеляційного суду, ОСОБА_1, подав заяву про звільнення, датувавши її 14
січня 2008 р., отримав обхідний лист, а заява про відкликання заяви про
звільнення зареєстрована 15 січня 2008
р. вже після видачі наказу про звільнення. Отже, наведені обставини, на думку апеляційного
суду, свідчать про те, що позивач мав намір звільнитися саме з 14 січня 2008
р., а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи саме з цієї дати є законним і
підстав для задоволення позову та його скасування немає.
Проте такі висновки апеляційного
суду зроблені з порушенням норм матеріального права, тому касаційна скарга
підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із
залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України
У х в а л и л а:
Касаційну скаргою ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2008 р.
скасувати.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від
25 березня 2008 р. залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України
|
А.Г. Ярема
|
|
Є.Ф. Левченко Л.М. Лихута Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк
|
|
|