Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/2571/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 12.09.2012. Зареєстровано: 13.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2012.
Дата набрання законної сили: 17.07.2013
Результат оскарження 17.07.2013 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                        Справа № 2а/2570/2571/2012 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          05 вересня 2012 р.                                                                                м. Чернігів
		          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: 
		Головуючої судді -  Бородавкіної С.В.
		при секретарі        -  Андрушко І.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним  позовом  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,- 
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		Позивач 14.08.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720.
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що проведеною перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 обсягу виручки на 441 093,29 грн. у 2009 році; перевищення граничного розміру річної виручки від реалізації продукції протягом 2009 року на суму 154 920,29 грн.; непереходу з 01.01.2010 р. на загальну систему оподаткування у 2010 році. Але грошові кошти в сумі 441093,29 грн., що надійшли на розрахунковий рахунок позивача, які за наслідками перевірки не були відображені ним у поданих звітах, як платника єдиного податку, не є власністю ФОП ОСОБА_1, оскільки підлягали перерахуванню і перераховувались третім особам (ТОВ «НЕП» ЛТД та ЗАТ «Фабрика «Аврора» (ТОВ «Фабрика «Аврора»)) згідно з укладеними договорами комісії. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). З огляду на зазначене, виручкою від реалізації послуг та, відповідно, об'єктом оподаткування єдиним податком може бути лише та сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, як плата за надані послуги (в даному випадку: 25 % від договірної вартості реалізованого товару за укладеними договорами комісії), а не вся сума транзитних коштів, які підлягають обов'язковій передачі третій особі. Отже, кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок позивача, не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Таким чином, враховуючи вищевикладене, у 2009 році ФОП ОСОБА_1 не було перевищено граничний розмір річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 500 тис.грн.
		Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.  Договір комісії (посередницький договір) відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Посередником при цьому є комісіонер. За класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД), який прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 N 375, діяльність комісіонерів, які здійснюють торгівельні операції від імені або за рахунок інших осіб для третіх осіб, або здійснення комерційних операцій від імені комітента (довірителя) відноситься до групи «Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі». Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов'язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність. Комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) на підставі договору комісії на продаж продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою і (покупцем) та здійснює продаж (реалізацію) товару покупцю. Тому сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції за договором комісії, включаючи і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно з положенням Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис, грн.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
		17.02.2012 року працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 06.02.2011 р., про що складено акт №732/17/НОМЕР_1 від 17.02.2012 р. (а.с.7-15).
		Перевіркою було встановлено порушення:
		п. 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом
		ДПАУ від 29.10.1999 року №599, а саме: ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подав звіт платника єдиного податку за 2009 р.;
		ст.14 Декрету та п.п. "б", а саме: ФОП ОСОБА_1 не подав до ДПІ у м.Чернігові декларації про доходи за 4 кв. 2009р., за 1 кв. 2010р., за 1 півр. 2010 р., за 2010р.;
		пункту 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену
		систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", в результаті чого в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року занижено обсяг виручки від реалізації послуг на 154920,29 грн.;
		пункту 1, пункту 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про
		спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а саме: станом на 31.12.2009 року відбулося перевищення граничного рівня (500 тис.грн.) обсягу виручки, який дозволяє платнику застосувати спрощену систему оподаткування, та ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2010 року не перейшов на загальну систему оподаткування;
		ст.1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98, ст.13, ст.14 Декрету та п.п. 4.2.8 п.4.2 ст.4, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 562935,97 грн., в т.ч. за 2009 р. на 116190,22 грн., за 2010 рік на 446745,75 грн.;
		п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 119132,00 грн. 
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 р.: №0001651720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 84440,39 грн. та №0001661720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 151465,00 грн., а саме: +119132,00 грн. - за основним платежем та 32333,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.16-17).
		Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргами до ДПІ у м.Чернігові, ДПС України, в яких просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720. За результатами розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720 були залишені без змін.
		Протягом періоду 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. ФОП ОСОБА_1 господарську діяльність здійснював із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка регулювалась Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", його господарськими видами діяльності були: торгово-посередницька діяльність, оптова торгівля (а.с.85).
		У періоді з 01.10.2010 р. по 06.02.2012 р. позивач підприємницьку діяльність здійснював із застосуванням загальної системи оподаткування, яка регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статтею 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 275 5-У і та Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64.
		При перевірці правильності визначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), відображеного у поданому Звіті суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за IV квартал 2009 року за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 213 827,00 грн., встановлено заниження обсягу виручки на 441 093,29 грн., за даними перевірки обсяг виручки від реалізації товарів склав 654 920,29 грн.
		01.01.2009 р. та 01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕП» ЛТД (комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії на продаж товару, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу товару (а.с.29-32).
		01.01.2009 р. та 01.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Аврора» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії на продаж товару, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу товару (а.с. 33-36).
		Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 вищезазначених договорів комісіонер зобов'язується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на товар комітента, виконати переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу у відповідності до вказівок комітента на найбільш вигідних для нього умовах.
		Відповідно до п.6.1, п.6.2, 6.3 договорів комісійна плата за договором становить 25% від договірної вартості реалізованого товару. Зазначена у пункті договору комісійна плата сплачується комісіонеру шляхом утримання останнім належної йому суми з грошових коштів, які надійшли до комісіонера для комітента за договором купівлі-продажу з третьою особою. Грошові кошти, належні комітенту за договором купівлі-продажу із третьою особою виплачуються комісіонером протягом 5-ти робочих днів з моменту продажу кожної одиниці товару шляхом перерахування на поточний рахунок комітента.
		Відповідно до п.8.1, п.8.2 договорів товар, що надійшов комісіонеру від комітента, є власністю комітента. Право власності зберігається за комітентом до моменту передачі товару комісіонером третій особі відповідно до укладеного договору купівлі-продажу. Кошти, отримані комісіонером від третьої особи за рахунок реалізації товару комітента, є власністю комітента.
		Відпуск товару позивачу по договорам комісії підтверджується видатковими накладними (а.с.78-82).
		Факт реалізації позивачем товару підтверджується звітами реалізації товару за липень 2009 р., серпень 2009 р., грудень 2009 р. (а.с.37-41).
		Перерахування коштів комітентам за реалізований товар підтверджується платіжними дорученнями та журналами проводок про перерахування грошових коштів (а.с.60-77, 83-84). 
		У позивача залишилось на рахунках 25% від договірної суми реалізованого товару - винагорода за комісійні послуги.  
		Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України від 28.12.1994р  № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. 
		Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. 
		Відповідно до п.4 ст.1 Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). 
		Відповідно до ст.6. Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). 
		З огляду на зазначене, виручкою від реалізації послуг та, відповідно, об'єктом оподаткування єдиним податком може бути лише та сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, як плата за надані послуги, а саме: 25 % від договірної вартості реалізованого товару за укладеними договорами комісії, а не вся сума транзитних коштів, які підлягають обов'язковій передачі третій особі.
		Відповідач вважає виручкою від реалізації продукції суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з реалізації виробів. Але в даному випадку позивачем не здійснювались операції з поставки товарів, а надавались послуги з реалізації товару.
		Відповідно до ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.  
		Відповідно до ст.1018 ЦК України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. 
		Відповідно до ст.1020 ЦК України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. 
		Договір комісії за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки комісіонер, вчиняючи за дорученням та за рахунок комітента правочини, надає таким чином останньому послуги, але не здійснює поставку або продаж товару, що є правом власника цього товару.
		Договір комісії відноситься до договорів про надання послуг, тобто комісіонер надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому комісіонер продає не товар, а свою послугу, таким чином, обсяг виручки фізичної особи-підприємця, який виступає в договорах комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, одержаної таким комісіонером згідно договору комісії. 
		Тобто, при виконанні договору комісії, комісіонер забезпечує інтереси комітента, а не свої власні, не набуває права власності на одержане на виконання цього договору майно, яке він зобов'язаний передати комітентові, тобто по суті виконує посередницькі послуги, які полягають у вчиненні правочинів в інтересах комітента та за його рахунок, за що отримує плату, яка і є доходом самого комісіонера.
		З вищевикладеного вбачається, що доходом позивача, як комісіонера за договорами комісії є його винагорода, отримана за виконання його обов'язків за цими договорами, а не всі суми, що надходять на його рахунок по зазначених договорах, які є власністю та доходом його контрагентів.
		Отже, кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок позивача, не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
		Враховуючи те, що позивач діяв виключно в межах цивільно-правового правочину (угоди) комісії, не набував права власності як на реалізований товар, так і на грошові кошти, отримані від його реалізації, а фактично вчиняв юридичні дії на підставі повноважень, наданих йому безпосередньо власником. Тому його дії щодо включення до обсягу виручки за здійснення операцій з продажу товарів лише суми комісійної винагороди, передбаченої в договорах комісії, є правомірними, а тому є помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Закону України «Про податок на додану вартість».
		          Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720.
		Враховуючи, що оскільки позивачем не було порушено вимог Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Закону України «Про податок на додану вартість», тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби від 06 березня 2012 року №0001651720 та №0001661720.
		Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: Державний бюджет м.Чернігова, банк отримувача: УДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2146,00 грн. 
		Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя                                                                                           Бородавкіна С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...