Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2608/5669/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Доведення до самогубства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2012.
Дата набрання законної сили: 12.09.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ун. №  2608/5669/12
		 
		пр. №   1/2608/494/12  
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		28 серпня 2012 року   Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого-судді                                                                                                    Ясельського А.М.,
		при секретарі                                                                                      Поліщук О.В., Годинській К.Л.,
		з участю прокурора                                                                          Амельченка В.В.,Шевченко Ю.В.
		адвоката                                                                                                                          ОСОБА_1,                                                                                          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню: 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючий вантажником сировинного цеху ПІН у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат», не зареєстрованого, фактично проживаючого в АДРЕСА_5, раніше судимого:
		- 15 липня 1998 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 17 - ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 та ст. 42 КК України до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна (звільнений умовно-достроково від відбування покарання з 02 травня 2003 року на не відбутий строк в 2 роки 4 місяці і 3 дні на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2003 року),                
		в скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст. 120, ч.1 ст. 125 КК України,          
		 
		                                                       В  С  Т  А  Н  О   В  И  В:
		          
		            ОСОБА_2, 19 травня 2005 року, біля 20 годин 15 хвилин, повернувся з роботи за місцем свого проживання в квартиру АДРЕСА_3. Перебуваючи в кімнаті квартири, в якій проживає сім'я ОСОБА_2, останній виявив, що в ній відсутній його малолітній син ОСОБА_4, котрий на той час уже повинен був повернутися зі школи. Через деякий час з роботи до квартири також повернулася дружина ОСОБА_2, з котрою останній, припустивши, що їх син ОСОБА_4 на той час ще міг знаходитися в приміщенні школи, вийшли з квартири в пошуках  сина. Вияснивши, що їх сина ОСОБА_4 в школі немає, ОСОБА_2 зі свою дружиною почали розшукувати свого сина в місцях скупчення молоді в районі розташування їх місця проживання. Через деякий час, відшукавши свого сина ОСОБА_4, ОСОБА_2 зі своєю дружиною та їх сином разом направилися до за місцем свого проживання. Уже знаходячись, біля 22 годин 20 хвилин, в кімнаті квартири, ОСОБА_2 почав виясняти у свого сина ОСОБА_4 причини його тривалого затримання з поверненням за місцем свого проживання, а також причини відсутності при ньому його шкільного ранця. Після цього, ОСОБА_2 в той час, коли його дружина була відсутня в кімнаті квартири, розлютившись на те, що його син ОСОБА_4 розповів йому декілька версій свого не своєчасного повернення зі школи, а також причину відсутності при ньому його учнівського ранця, повідомив своєму сину, що за свою брехню він буде наказаний. На виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до свого сина ОСОБА_4, знаходячись з ним наодинці в кімнаті квартири, взяв ремінь від штанів із залізною пряжкою і діючи умисно, почав наносити цим ременем численні удари по всіх частинах тіла свого сина, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів та саден.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1302/Є від 25 липня 2005 року тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів та саден виникли при нанесенні не менше 115 травматичних впливів тупим  предметом, який не відобразив в собі індивідуальних властивостей травмуючого предмета та відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк не більше 6-ти днів.
		Крім того, згідно вимог статті 150 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»та статті 59 Закону України «Про освіту», батьки зобов'язані поважати гідність своєї дитини, постійно піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці тощо. При цьому, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
		         Проте,  ОСОБА_2, систематично у вигляді покарань заставляв свого сина ОСОБА_4 списувати велику кількість учнівських зошитів, вивчати велику кількість віршів до пізньої ночі за те, що останній приходив зі школи з незадовільними оцінками. При цьому малолітній ОСОБА_4, на вимогу свого батька, повинен був стояти в кутку кімнати на колінах та тримати у своїх витягнутих руках важкі речі, в тому числі гантеллю, праску тощо. У випадку невиконання антиморальних вимог ОСОБА_2, за цим слідувало обов'язкове покарання малолітнього ОСОБА_4 шляхом нанесення ударів ременем по всіх частинах тіла. В доповнення до вищеописаних покарань, ОСОБА_2 систематично забороняв своєму сину ОСОБА_4 виходити гуляти на вулицю після його повернення зі школи.
		Так, зранку 20 травня 2005 року ОСОБА_2, будучи вільним від своєї роботи, залишившись зі своїм сином ОСОБА_4 за місцем їх проживання в кімнаті квартири АДРЕСА_3, розуміючи, що його сину в цей день не слід йти до школи, оскільки на його тілі залишилися множинні садна та крововиливи від  побоїв, повідомив останньому, що він не піде до школи без свого учнівського ранця. Після цього, ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_4 пішли до лісу, що знаходиться поруч з місцем їх проживання, де почали шукати учнівський ранець в тих місцях, на які вказував останній. Так і не відшукавши учнівського ранця свого сина ОСОБА_4, ОСОБА_2 відвів його знову до кімнати квартири, звідки через деякий час, залишивши свого сина без будь-якого нагляду, пішов у своїх справах. При цьому, ОСОБА_2 наказав своєму сину ОСОБА_4 на протязі всього дня вивчати вірші та читати дитячу літературу.
		21 травня та 22 травня 2005 року, тобто у вихідні дні, ОСОБА_2 заборонив своєму сину ОСОБА_4 виходити впродовж цих днів гуляти на вулицю, а наказав останньому знову вивчати вірші та читати книжки, при цьому також залишивши останнього впродовж тривалого часу без будь-якого нагляду.
		23 травня 2005 року малолітній ОСОБА_4 знову не пішов на навчання до школи, а залишився в кімнаті квартири, де на протязі дня у вигляді покарання повинен був вивчати вірші та читати дитячу літературу. В цей же день, біля 04 годин 30 хвилин, ОСОБА_2 вийшов з квартири і направився за місцем своєї роботи.
		ОСОБА_5, перед направленням за місцем своєї роботи цього ж дня, біля 08 години 00 хвилин, навідалася до школи, де повідомила класному керівнику 2-А класу про те, що її син ОСОБА_4 захворів ангіною і не буде відвідувати заняття в школі до кінця навчального року. При цьому, малолітній ОСОБА_4, будучи залишеним своїми батьками впродовж всього дня наодинці за місцем свого проживання без будь-якого нагляду, знаходячись в кімнаті квартири, в середині дня задумав вчинити з собою самогубство. На виконання свого наміру малолітній ОСОБА_4 дістав свій учнівський зошит, відірвав з його першої сторінки клаптик паперу, на якому написав записку про те, що він не хоче жити і просить за це пробачення у своїх батьків. Поклавши цю записку із зошитом до столу в кімнаті квартири, малолітній ОСОБА_4 продовжував вивчати вірші та читати книжки. 
		За місцем свого проживання ОСОБА_5 повернулася в цей де день біля 20 години 00 хвилин, а згодом до квартири прийшов також і ОСОБА_2, котрий одразу ж, не забезпечивши контроль за проведенням дозвілля свого сина ОСОБА_4, направився зі свою дружиною до кухонного приміщення квартири. Цього ж дня, біля 20 годин 30 хвилин, малолітній ОСОБА_4, знаходячись наодинці в кімнаті квартири, побоюючись, що його знову буде бити батько, маючи на меті реалізувати свій намір покінчити життя самогубством, забрався на підвіконник, звідки згодом вистрибнув на вулицю з вікна кімнати квартири, розташованої на 5-му поверсі будинку. В подальшому, малолітній ОСОБА_4, з діагнозом «перелом обох седалищних кісток, перелом лівої п'ятки», був госпіталізований до Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ».
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1302/Є від 25 липня 2005 року, при дослідженні медичної документації, наданої з приводу перебування малолітнього ОСОБА_4 в Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох седалищних кісток, лівої п'яткової кістки, гематоми повік правого ока, саден лоба та саден нижніх кінцівок. Вказані тілесні ушкодження за давністю виникнення можуть відповідати строку 23 травня 2005 року, враховуючи їх морфологічні властивості, локалізацію та взаєморозташування, могли виникнути в результаті падіння дитини з висоти (5-й поверх будинку) та в комплексі відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, оскільки для зрощування переломів необхідний  строк більше 21-го дня.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винність в злочині, передбаченому ч.3 ст. 120 КК України не визнав,а за  ч.1 ст. 125 КК України  визнав повністю та суду показав, що дійсно інколи бив сина. Він міг дати сину підзатильника або вдарити сина по попі. Однак до самогубства сина він не доводив, в нього навіть не було такого умислу.За ст.. 125 КК України визнає, так як в той день дійсно причинив тілесні ушкодження сину ремнем, оскільки той  вернувся з школи без портфеля.
		Крім особистих показань підсудного ОСОБА_2 його вина в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.3 ст. 120, ч.1 ст. 125 КК України повністю підтверджується:
		- показаннями свідка ОСОБА_5, яка під час судового слідства суду показала, що її колишній чоловік ОСОБА_2 іноді коли їх син ОСОБА_4 приносив зі школи погані оцінки або не слухався, міг за це покарати сина, однак не жорстоко. Історія із самогубством сина надумана її родичами, які проживали разом із її сім'єю в одній квартирі, і були вороже налаштовані проти її колишнього чоловіка ОСОБА_2 Її син не був схильний до суїциду і випав із вікна випадково з необережності;
		- показаннями свідка ОСОБА_6, про те, що він проживав у трикімнатній квартирі АДРЕСА_3, що належить його матері ОСОБА_7, разом зі своїм батьком ОСОБА_8, матір'ю ОСОБА_7, братом ОСОБА_9, сестрою ОСОБА_5, її чоловіком ОСОБА_2 та племінником ОСОБА_4 Підсудний ОСОБА_2 став проживати в їх квартирі з 2003 року, коли звільнився з місць позбавлення волі. Спочатку ОСОБА_2 нормально відносився до сина, потім через деякий час почав систематично бити сина, заставляв ОСОБА_4 вчити вірші та писати в зошитах стоячи на колінах. Його племінник ОСОБА_4 вчив вірші стоячи на колінах, тримаючи при цьому у витягнутих руках важкі речі, а саме, гантелю або праску. Батьки його племінника виражались  в його сторону нецензурною лайкою. Його племінник завжди ходив із синцями на ногах, руках з гулями та забиттями на голові. ОСОБА_2 бив сина ременем із металевою пряжкою та наносив останньому удари носаками по різним частинам тіла. Він не одноразово робив ОСОБА_2 зауваження з приводу виховання його сина, на що останній реагував різко, погрожуючи йому фізичною розправою. ОСОБА_2 забороняв своєму сину ОСОБА_4 спілкуватись з ним та іншими членами його сім'ї, за що сильно карав сина. Одного разу його племінник ОСОБА_4 загубив свій шкільний портфель в результаті чого боявся йти додому, однак його сестра зі свої чоловіком швидко знайшли ОСОБА_4 та жорстоко побили останнього. 23.05.2005 року коли він увечері повернувся з роботи то побачив, що його племінник ОСОБА_4 сумний сидить на ліжку, під його очима були синці, а на обличчі великі гематоми, однак останній боявся з ним розмовляти. Тоді він пішов до своєї кімнати дивитись телевізор, пізніше до нього зайшов його батько, який також почав разом з ним дивитись телевізор. Почув незвичайний крик своєї сестри. Після чого він почув, як сестра з чоловіком швидко вибігли на вулицю. Тоді він вибіг зі своє кімнати і забіг до кімнати, де проживала сестра разом з чоловіком та племінником. В кімнаті нікого не було, а вікно було відчинене. Коли  підійшов до вікна та виглянув у нього то побачив, що його племінник лежить на асфальті. Одразу вибіг на вулицю, де  побачив свою сестру зі своїм чоловіком, останній стояв осторонь від свого сина. Його племінник лежав на асфальті і мовчав. А коли прибув наряд міліції ОСОБА_2 зник у невідомому напрямку. Коли прибула карета швидкої допомоги, то лікарі відвезли його племінника разом із  сестрою до лікарні «Охмадит». Через декілька днів, після того випадку, знаходився в кімнаті його сестри та переглядав фотографії племінника, які знаходились в письмовому столі. Там же  знайшов клаптик паперу, вирваний із учнівського зошиту в клітинку, на якому був розміщений текст. Прочитав даний текст, який був приблизно наступного змісту: «Простите меня мама и папа, если я выросту то стану плохим человеком, я Вас люблю», тоді він почав шукати учнівський зошит, з якого зміг бути вирваний даний клаптик паперу та знайшов його. Потім  зателефонував працівникам міліції, які оглянули і вилучили даний зошит і клаптик паперу;
		- показаннями свідка ОСОБА_9про те, що він проживав у трикімнатній квартирі АДРЕСА_3, що належить його матері ОСОБА_7, разом зі своїм батьком ОСОБА_8, матір'ю ОСОБА_7, братом ОСОБА_6, сестрою ОСОБА_5, її чоловіком ОСОБА_2 та племінником ОСОБА_4 Підсудний ОСОБА_2 став проживати в їх квартирі з 2003 року, коли звільнився з місць позбавлення волі. Спочатку ОСОБА_2 нормально відносився до сина, потім через деякий час почав систематично бити сина, заставляв ОСОБА_4 вчити вірші та писати в зошитах стоячи на колінах. Його племінник ОСОБА_4 вчив вірші стоячи на колінах, тримаючи при цьому у витягнутих руках важкі речі, а саме, гантелю або праску, ОСОБА_2 бив племінника широким тяжким ременем. Він не одноразово робив зауваження ОСОБА_2 з приводу виховання сина. А тому ОСОБА_2 заборонив його племіннику ОСОБА_4 спілкуватись з ним, його братом ОСОБА_6 та їх батьком. Батька ОСОБА_4 заставляли його робити уроки при включеному телебаченні або при музиці. Він бачив в коридорі та у ванній кімнаті сліди крові від побиття його племінника. В покарання батьки залишали його племінника на цілий день без їжі. Вночі ОСОБА_2 заставляв сина прати свою одежу та чистити взуття по декілька разів. Його племінник ніколи після школи не гуляв на вулиці, а сидів в цей час у закритій кімнаті та вчив вірші до пізньої ночі або списував велику кількість зошитів. Із-за великої кількості синців та побоїв його племінник іноді навіть не відвідував школу. Одного разу його племінник ОСОБА_4 загубив свій шкільний портфель, в результаті чого боявся йти додому, однак його сестра зі свої чоловіком швидко знайшли ОСОБА_4 та жорстоко побили останнього. Побиття і знущання над його племінником ОСОБА_4  тривали до того часу, поки він не викинувся з вікна квартири. В цей день, тобто 23.05.2005 року, він прийшов за місцем свого проживання приблизно о 21 годині вечора. Коли він підійшов до свого будинку то побачив біля нього працівників міліції. Коли  піднявся до квартири, то побачив там свого брата ОСОБА_6, який сказав, що їх племінник ОСОБА_4 викинувся із вікна квартири. Через деякий час після даного випадку його брат ОСОБА_6 повідомив йому, що знайшов записку написану його племінником;
		- показаннями свідка ОСОБА_8про те, що його зять, ОСОБА_2, разом з його дочкою, ОСОБА_5, після чергового звільнення ОСОБА_2 з місць позбавлення волі, почали проживати разом з ним та його синами у АДРЕСА_3. ОСОБА_2 тривалий час ніде не працював. На той час його дружина ОСОБА_7 проживала за власним бажанням в с. Насташка. Одразу ж після повернення з місць позбавлення волі ОСОБА_2, начебто, жив нормально з його дочкою, до свого сина ОСОБА_4 також ставився нормально. Але після того, як ОСОБА_2 повторно зареєстрував шлюб з його дочкою, між ним і його синами, з одного боку, та його дочкою і її чоловіком, почалися постійні сварки. Коли його онук ОСОБА_4 пішов до школи в 1-й клас, він вже міг читати і писати. Але за найменший проступок ОСОБА_2 бив свого сина ОСОБА_4 ременем по всіх частинах його тіла, а його дочка в цей час сильно кричала на свого сина. Йому стало дуже шкода свого онука ОСОБА_4, і він почав просити його дочку, щоб вона зі своїм чоловіком не били так свого сина. На його прохання ОСОБА_2 з його дочкою накинулися на нього, почали обзивати різними нецензурними словами. Після цього, його дочка, тримаючи у своїх руках свого сина ОСОБА_4: котрий був повністю роздягнутий, сказавши приблизно наступне: «О, так Ти його любиш! То забирай його собі!», заштовхнула його без одежі до його кімнати. При цьому, його дочка повідомила йому на підвищених тонах, що ніякої одежі його внуку ОСОБА_4 вона не дасть. ОСОБА_2 в цей час кричав з кімнати, що він відмовляється від свого сина. На наступний день, після вище описаних подій, коли він зібрався онуку ОСОБА_4 купити якусь одежу, про що повідомив йому, то ці його слова почула його дочка, котра прибігла до його кімнати і повідомивши, що вони самі куплять своєму сину одежу, забрала його з його кімнати. Одного разу, восени 2004 року, його син ОСОБА_9 розповів йому, що якось біля 02 години ночі, він почув якісь ляскання. Коли його син ОСОБА_9 зайшов до кімнати, в якій проживає його дочка зі своїм чоловіком та їх сином ОСОБА_4, то побачив, що його онук стояв на колінах в кутку кімнати, а перед ним лежав підручник. Тобто, ОСОБА_2 таким чином заставляв свого сина вчити вірш. При цьому, його онук ОСОБА_4 у витягнутих руках тримав праску, його штани були спущені, а ОСОБА_2 періодично бив його своїм ременем по задньому місці. З часом його онук ОСОБА_4 став замкнутим, невеселим. На обличчі його онука ОСОБА_4 він постійно бачив синці, або гулі на його голові. На його запитання, звідки ці синці беруться, його онук ОСОБА_4 відповідав, що батько часто б'є його кулаком по голові. Коли 19 травня 2005 року, він вийшов на кухню, то там був ОСОБА_2, який йому розповів, що його онук ОСОБА_4 не прийшов вчасно зі школи за місцем свого проживання, та ще й до того по дорозі зі школи загубив свій портфель. 23 травня 2005 року він повернувся з роботи за місцем свого проживання біля 19 години вечора. На цей час у кімнаті, в якій він проживає, знаходився його син ОСОБА_6, котрий дивився телебачення. Приблизно біля 21 годині він почув, як до квартири прийшли його дочка зі своїм чоловіком, котрі одразу ж направилися до своєї кімнати. Після цього, через декілька хвилин, він знову почув, що його дочка зі своїм чоловіком направилися до кухонного приміщення квартири, після чого через декілька хвилин, знову повернулися до своєї кімнати. Саме в цей час, буквально одразу ж, він почув незвичайний крик його дочки, котра зі своїм чоловіком раптово побігли в сторону вхідних дверей квартири. Зрозумівши, що щось сталося, він попросив його сина ОСОБА_6 піти подивитися, а сам залишився у своїй кімнаті. Його син ОСОБА_6 раптово, пробігаючи по коридору в напрямку вхідних дверей квартири, крикнув йому, що його онук ОСОБА_4 лежить на вулиці на асфальті, після чого вибіг з квартири. Вслід за його сином ОСОБА_6 він також вибіг з квартири на вулицю, де побачив велику групу людей, а на асфальті лежав його онук ОСОБА_4. Як він побачив, його онук ОСОБА_4 на той час перебував у свідомості, проте мовчав; 
		- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що з 1996 року вона переїхала проживати до с. Насташка, а в квартирі АДРЕСА_4 залишились проживати її чоловік ОСОБА_8, рідні сини ОСОБА_6 та ОСОБА_9, її рідна донька ОСОБА_12 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та її онуком ОСОБА_4 стали проживати в квартирі з 2003 року, коли ОСОБА_2 звільнився з місць позбавлення волі. До 2003 року її онук ОСОБА_4 проживав разом з нею у селі, вона займалась його вихованням, оскільки її донька на той час влаштовувала своє життя та не мала постійної роботи. До села її донька ОСОБА_5 приїздила не часто, щоб навідати сина. 31.08.2003 року, на вимогу її дочки, вона привезла свого онука ОСОБА_4 до м. Києва для того, щоб він ішов навчатись до 1-го класу середньої школи. На той час ОСОБА_2 уже звільнився з місць позбавленні волі і проживав разом з її дочкою і їх сином в одній з кімнат квартири по АДРЕСА_3 З того часу її онук навідувався до неї в село дуже рідко, оскільки говорив їй, що в цьому йому не дозволяють його батьки. Та й взагалі, як їй було відомо від її чоловіка та її синів, її дочка зі своїм чоловіком заборонили її онуку спілкуватися з ними. Яким чином її дочка та її чоловік виховували свого сина, вона не бачила, проте від свого чоловіка та своїх синів чула деякі факти того, якими методами здійснювалось це виховання. Зі слів її чоловіка,  ОСОБА_2, звільнившись з місць позбавлення волі, спочатку жив з її донькою нормально, добре ставився до свого сина. Проте як ОСОБА_2 у квітні 2004 року повторно зареєстрував з його донькою шлюб, то одразу між її чоловіком та синами, з одного боку, та ним і її дочкою, з другого боку, почались постійні конфлікти. За найменший проступок її онука її донька та її чоловік наказували , заставляли при цьому списувати велику кількість зошитів або постійно вчити вірші. При цьому ОСОБА_2 періодично бив сина ременем із металевою пряжкою. ЇЇ онука майже не випускали на вулицю гуляти після школи і у вихідні її зять та донька, також ОСОБА_4 забороняли спілкуватись з її чоловіком та її синами. Зі слів свого чоловіка вона знає, що взимку 2003 року, коли її чоловік увечері повернувся з роботи то почув сильний крик із кімнати їх дочки.  Коли її чоловік відкрив двері до кімнати дочки то обачив, що ОСОБА_2 бив їх онука ОСОБА_4 ременем по всім частинам тіла. На прохання її чоловіка припинити побиття їх онука, її донька та її чоловік почали виражатись на адресу її чоловіка нецензурними словами. Після цього, її дочка заштовхнула свого сина до кімнати її чоловіка без одежі, і кричала при цьому, щоб він забирав його собі. ОСОБА_2 в цей час кричав з кімнати, що він відмовляється від свого сина. Також, як їй якось розповідав її чоловік, одного разу здається восени 2004 року, її син ОСОБА_9 розповів її чоловіку, що коли він, повернувшись додому з роботи, також чув у кімнаті якісь ляскання. Коли її син ОСОБА_9 зайшов до кімнати, де проживають її дочка зі своїм чоловіком та їх сином, то побачив її онука, котрий стояв у кутку кімнати на колінах, тримаючи при цьому у тягнутих руках праску і таким чином вчив вірш. В цей час ОСОБА_2, коли її онук не міг тримати праску, бив його по задньому місці ременем з пряжкою. Аналогічні факти їй розказували також її сини ОСОБА_6 і ОСОБА_9. При цьому, як їй також розповідали її сини, вони періодично робили зауваження з приводу такого виховання її дочкою  та її чоловіком свого сина ОСОБА_4. На такі зауваження її дочка зі своїм чоловіком виражалися в адресу її чоловіка та її синів нецензурною лайкою. В лютому 2004 року, зі слів її чоловіка, через те що він зробив чергове зауваження її дочці та її чоловікові, що вони знущаються над своїм сином, ОСОБА_2 вчинив бійку. ОСОБА_2 накинувся на її чоловіка, схопив його за груди вдарив його об одвірок. В цей час на допомогу її чоловікові вибігли її сини. Проте, ОСОБА_2 схопив ножа і почав погрожувати її чоловікові та її синам фізичною розправою. 21.05. 2005 року в с. Насташка приїхав її син ОСОБА_6, котрий в їх розмові повідомив їй, її онук ОСОБА_4, повертаючись 19.05.2005 року зі школи, десь залишив свій учнівський портфель, тому боявся повертатися додому, боячись, що батьки його будуть за це бити. Її дочка зі своїм чоловіком все таки розшукали свого сина біля школи і в цей же день ввечері безпричинно побили його. Як їй далі розповів її син ОСОБА_6, батьки так побили свого сина ОСОБА_4, що він 20.05.2005 року навіть не пішов до школи, оскільки було видно на його обличчі велику кількість синяків і гематом під очима. 23.05.2005 року вона знову знаходилась в с. Насташка. Біля 02 години 00 хвилин, в Насташка приїхали її чоловік і її сини, котрі розповіли їй, що цього дня її онук ОСОБА_4 в той час, як її дочка зі своїм чоловіком вийшли покурити до кухні квартири, випав з вікна кімнати на вулицю на асфальт. Як далі їй повідомили, її онук ОСОБА_4 чудом залишився живим, проте був доставлений до лікарні «Охматдит»з множинними травмами;
		-висновками судово-медичної експертизи № 1302/Є від 25 липня 2005 року відповідно до яких тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів та саден виникли при нанесенні не менше 115 травматичних впливів тупим  предметом, який не відобразив в собі індивідуальних властивостей травмуючого предмета та відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк не більше 6-ти днів. Крім цього у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох седалищних кісток, лівої п'яткової кістки, гематоми повік правого ока, саден лоба та саден нижніх кінцівок. Вказані тілесні ушкодження за давністю виникнення можуть відповідати строку 23 травня 2005 року, враховуючи їх морфологічні властивості, локалізацію та взаєморозташування, могли виникнути в результаті падіння дитини з висоти (5-й поверх будинку) та в комплексі відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, оскільки для зрощування переломів необхідний  строк більше 21-го дня (т.1 а.с. 147-153);
		- висновком комплексної психолого -психіатричної експертизи № 1273 від 29.11.2005 року,згідно якого основною причиною здійснення  замаху на самогубство в малолітнього ОСОБА_4 явилось накопичення негативних емоціональних переживань безвихідності свого становища, неможливості жити так дальше в сім»ї, почуття власної незахищеності і безпорядності в психотравмуючої  стресової ситуації, які явились наслідком жорстокої поведінки з дитиною зі сторони його батька і погоджувальної позиції матері (а.с. 361-369).
		Показання потерпілого ОСОБА_4 який під час судового слідства суду показав, що його батько ОСОБА_2 відносився до нього добре, майже ніколи його без причини не бив, в нього не було умислу покінчити життя самогубством, з вікна він випав через необережність, суд оцінює критично, оскільки такі показання повністю протирічать показанням вищеперерахованих свідків і суд розцінює їх, як намагання допомогти підсудному уникнути кримінальної відповідальності, а тому не бере до уваги.
		Показання підсудного ОСОБА_2, який під час судового слідства суду показав, що жорстоко з сином не поводився, суд оцінює критично, оскільки такі показання повністю протирічать показанням вищеперерахованих свідків, сукупністі досліджених доказів і суд розцінює їх, як намагання  уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
		                    Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 120, ч.1 ст. 125 КК України вірна, оскільки він довів малолітнього до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з ним поводження, систематичного приниження його людської гідності та спричинив малолітньому легкі тілесні ушкодження.
		Призначаючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини скоєння злочинів, враховує особи підсудного, який за місцем роботи та за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше судимий, на обліку у лікаря -психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, Згідно ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено. Згідно ст. 67 КК України, обставина, що обтяжує покарання останнього, є рецидив злочинів На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_2 необхідно обрати міру покарання у виді позбавлення волі.
		Крім того, відповідно до вимог ст. 71 КК України, приєднати підсудному ОСОБА_2 частково не відбуту частину покарання по вироку Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 1998 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 120, ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання: 
		- за ч.3 ст. 120 КК України  у виді 7 (семи) років позбавлення волі;
		- за ч.1 ст. 125 КК України у виді 200(двохсот) годин громадських робіт.
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання засудженому ОСОБА_2 у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання по даному вироку частково приєднати  не відбуте покарання по вироку Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 1998 року та остаточну міру покарання засудженому ОСОБА_2 призначити у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
		Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2  залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 07 травня 2012 року.
		Речові докази: учнівський зошит та клаптик паперу від учнівського зошита -залишити на зберіганні при матеріалах кримінальної справи.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.
		 
		 
		          СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...