Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5028/11/33/2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2012.
Дата набрання законної сили: 04.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04.10.2012                     № 5028/11/33/2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Зубець Л.П.
		суддів:            Мартюк А.І. 
		          Іоннікової  І.А. 
		при секретарі:          Шевченко Я.А.
		за участю представників:
		позивача:                     Степанець І.П. - дов. №01-662 від 15.08.2012р.;
		відповідача-1:          не з'явились;
		відповідача-2:          Гриценко Д.В. - дов. б/н від 18.06.2012р.;
		прокуратури:          Курило Я.М. - посвідчення №005705 від 25.09.2011р.;           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу Прокурора прокуратури міста Чернігова
		на ухвалу          Господарського суду Чернігівської області
		від          23.08.2012р.
		та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будком-Форт"
		на ухвалу          Господарського суду Чернігівської області
		від          31.07.2012р.
		у справі          №5028/11/33/2012  (суддя Бобров Ю.М.)
		за позовом                Виконуючого обов'язки прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області 
		до             1) Чернігівської міської ради
		          2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будком-Форт" 
		про           визнання частково недійсним рішення, визнання недійсною додаткової угоди, визнання частково недійсним договору оренди, припинення права користування земельною ділянкою 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012 було вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 та іншим особам проводити на земельній ділянці площею 0,1777 га, розташованій на розі вулиць Войкова та 1-ої Гвардійської Армії в м. Чернігові будь-які будівельні та монтажні роботи. 
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 позов було залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012.
		Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.  
		Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. апеляційну скаргу прокуратури було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2012р.
		20.09.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли: відзив на апеляційну скаргу прокуратури, клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю подання нових доказів та клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги. 
		В судове засідання 20.09.2012р. з'явились представники позивача та прокуратури
		Представник відповідача-1 в судове засідання 20.09.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р., на підставі        ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.10.2012р.
		21.09.2012р. від відповідача-2 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012, якою було вжито заходів до забезпечення позову. В своїй скарзі відповідач-2 просив Київський апеляційний господарський суд скасувати вищевказану ухвалу місцевого господарського суду від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а також порушено права та інтереси відповідача-2, оскільки внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову відповідач-2 фактично був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність, що в свою чергу може призвести до виникнення збитків.  
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2012р.
		Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І.,              Іоннікової І.А.
		04.10.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від  відповідача-2 надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії витягу БТІ про державну реєстрацію прав від 28.09.2012р. та копії інвентаризаційної справи. Заява з доданими до неї документами була залучена судом до матеріалів справи.
		В судовому засіданні 04.10.2012р. представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будком-Форт" з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012. Проти задоволення апеляційної скарги Прокурора прокуратури міста Чернігова заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити вказану скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 -без змін.
		В судовому засіданні 04.10.2012р. представники позивача та прокуратури  заперечували проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Будком-Форт", просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012 без змін як таку, що була прийнята з дотриманням норм процесуального права. Апеляційну скаргу Прокурора прокуратури міста Чернігова підтримали з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.  
		Представник відповідача-1 у судове засідання 04.10.2012р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. 
		Оскільки явка представників сторін та прокуратури не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін та прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2 та прокуратури, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
		Виконуючий обов'язки прокурора м. Чернігова (далі -прокуратура) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області (далі -позивач) до Чернігівської міської ради (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт»(далі -відповідач-2) про визнання недійсним рішення, визнання недійсними додаткової угоди та договору оренди, припинення права користування земельною ділянкою.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. було порушено провадження у справі №5028/11/33/2012 за вищевказаним позовом.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012 вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 та іншим особам проводити на земельній ділянці площею 0,1777 га, розташованій на розі вулиць Войкова та 1-ої Гвардійської Армії в м. Чернігові, будь-які будівельні та монтажні роботи з посиланням на те, що невжиття таких заходів в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. 
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 позов було залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що прокуратурою неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави. Окрім того, судом було скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012. При цьому, суд першої інстанції наголошував на тому, що згідно з Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.2011р., не передбачено право інспекції виступати позивачем в судах з позовами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, визнання договорів недійсними та з позовами про припинення права користування земельними ділянками. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про помилкове порушення провадження у справі, оскільки Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській області, виступаючи як позивач, діє не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених Конституцією і законами України.
		Відповідач-2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаюсь на порушення місцевим господарським судом як норм процесуального права, так прав і інтересів відповідача-2, просив скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012 про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-2, викладеними в апеляційній скарзі, з наступних підстав.
		В позовній заяві зазначено про те, що п.37 рішення 48 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради (відповідача-1) від 30.03.2010р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам у межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», яке оспорюється у даній справі, внесено зміни до п.102 рішення 33 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 12.12.2008р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам у межах м. Чернігова»щодо продовження відповідачу-2 строку короткострокової оренди земельної ділянки з 2 до 5 років.
		Саме на підставі рішення від 30.03.2010р. між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2934 від 08.01.2009p., якою змінено строк дії договору оренди. Дійсність (відповідність вимогам законодавства) названих додаткової угоди та договору також оспорюється позивачем і прокуратурою у даній справі.
		В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову зазначено про те, що однією з вимог, які заявлені позивачем, є вимога про припинення права користування відповідача-2 земельною ділянкою. Відповідач-2 отримав Декларацію про початок будівельних робіт, зареєстровану 03.04.2012р. На думку позивача і прокуратури, здійснення відповідачем-2 будівництва на спірній земельній ділянці може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
		Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 
		Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзаців 2, 3 частини 1 якої позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками,  які можуть  настати  в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності  права  чи  законного  інтересу,  за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічна правова позиція наведена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову" №01-8/2776 від 12.12.2006р.).
		Колегією суддів враховано, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. 
		Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		В порушення вищенаведених правових норм відповідачем-2 не надано доказів на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законодавством інтересів, зокрема, блокування господарської діяльності товариства внаслідок винесення судом першої інстанції ухвали від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012.
		Оскільки предмет спору у даній справі безпосередньо стосується дійсності (відповідності вимогам діючого законодавства) рішення відповідача-1 від 30.03.2010р., на підставі якого відповідачу-2 було продовжено строк орендного користування земельною ділянкою площею 0,1777 га, розташованій на розі вулиць Войкова та 1-ої Гвардійської Армії в м. Чернігові, а також додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2934 від 08.01.2009p., укладеної на підставі рішення відповідача-1 від 30.03.2010р., і самого договору оренди, вимоги позивача та прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді  заборони відповідачу-2 та іншим особам проводити на спірній земельній ділянці будь-які будівельні та монтажні роботи, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Підсумовуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява позивача та прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову (з урахуванням уточнень до неї) підлягає задоволенню.
		Відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права.
		Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, підстави для задоволення скарги відсутні.
		У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання скарги покладаються на відповідача-2 (апелянта). 
		Також до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась прокуратура, яка просила скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 про залишення позову без розгляду у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні вищевказаної ухвали.
		Колегія суддів погоджується з доводами прокуратури про відсутність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
		При винесенні оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду місцевий господарський суд, зокрема, керувався нормами Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012р. «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».
		Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (відповідача-1), визнання недійсними додаткової угоди та договору оренди, укладених між відповідачами, а також припинення права відповідача-2 на користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що дана позовна заява вжита як захід прокурорського реагування для захисту державних інтересів в особі Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області, яка є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва інтересів держави прокурором є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Господарський суд порушує справи за позовними (заявами) прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
		В своєму рішенні від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 Конституційний Суд України наголосив на тому, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, у тому числі охорону землі як національного багатства. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Під вказаним поняттям потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.
		Згідно зі ст. ст. 2, 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є   забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Указом Президента України №445/2011 від 08.04.2011р. було затверджено Положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», за змістом якого центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, та до повноважень якого входить забезпечення реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України.
		Згідно зі ст. 15 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла до 21.03.2012р.) до повноважень Державного агентства земельних ресурсів України, серед іншого, належало здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель.
		Повноваження стосовно здійснення Державним агентством земельних ресурсів України державного контролю за використанням та охороною земель були також передбачені ст. 14 Закону України «Про землеустрій»та ст. ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в редакціях, що були чинними до 21.03.2012р.
		21.03.2012р. вступив в дію Закон України №4444-VI від 23.02.2012р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», яким, зокрема, внесено зміни до ст. 15 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та до компетенції Державного агентства земельних ресурсів України віднесено повноваження щодо здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням, моніторингу земель відповідно до закону (вказаним повноваженням замінено функції щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель).
		При цьому, за змістом ст. 1 Закону України «Про землеустрій»землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
		Тобто, з прийняттям Закону України №4444-VI від 23.02.2012р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»фактично з компетенції Державного агентства земельних ресурсів України виключено повноваження стосовно здійснення контролю за використанням та охороною земель.
		Приймаючи до уваги встановлену переліченими вище нормами Законів України (в редакціях, які діяли до 21.03.2012р.) компетенцію центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, можна дійти висновку про те, що до 21.03.2012р. Державне агентство земельних ресурсів України могло виступати позивачем за позовами, які виникають в сфері земельних правовідносин.
		Одночасно необхідно зазначити, що нормами Закону України №4444-VI від 23.02.2012р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»повноваження стосовно здійснення контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р., центральним органом виконавчої влади, до завдань якого відноситься організація та здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, є Державна інспекція сільського господарства Україну.
		Згідно з п.4.1 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.2011р., Держсільгоспінспекція здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
		Аналогічні норми закріплені у Положенні про державну інспекцію сільського господарства в Чернігівській області, затвердженому наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012р.
		За таких обставин, на теперішній час позивачами за позовами про захист інтересів держави в сфері земельних відносин можуть виступати Державна інспекція сільського господарства України в агропромисловому комплексі, а також у всіх інших випадках, в тому числі, у разі звернення до суду за захистом державних інтересів відносно земель агропромислового комплексу, відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, до повноважень яких відноситься розпорядження земельними ділянками на відповідній території.
		Згідно з ч.2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. 
		Як вірно зазначено в апеляційній скарзі, позовна заява, яка розглядається у даній справі, вжита як захід прокурорського реагування на захист інтересів держави щодо охорони землі, як національного багатства, в особі органу державної влади - Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області, на яку покладено обов'язок щодо охорони земель усіх форм власності та є єдиним органом влади, який здійснює вказані функції.
		Натомість, залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд залишив поза своєю увагою вищеперелічені правові норми.
		За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи прокуратури, викладені в апеляційній скарзі, повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.
		Згідно з п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. 
		Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду. 
		Таким чином, апеляційна скарга прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. -скасуванню, з направленням справи №5028/11/33/2012 на розгляд Господарського суду міста Києва.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 66, 67, 75, 77, 81, 86, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будком-Форт" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/11/33/2012 - без змін.
		2. Апеляційну скаргу Прокурора прокуратури міста Чернігова задовольнити.
		3. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/33/2012 скасувати, справу передати на розгляд Господарського суду Чернігівської області. 
		4. Матеріали справи №5028/11/33/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
		5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
		 
		Головуючий суддя                                                                                Зубець Л.П. 
		 
		Судді                                                                                          Мартюк А.І.
		 
		                                                                                          Іоннікова  І.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...