Головуючий в 1 інстанції Мосійчук В.І. Справа № 22ц\1682
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 44
УХВАЛА ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
10.10.2006 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого Жигановської О.С.
суддів Омельчука М.І., Косигіної Л.М.
при секретарі Нечипоренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті
Житомирі справу за
позовом ОСОБА_1 до
Коростишівської державної
нотаріальної контори, державного нотаріуса
Коростишівської державної
нотаріальної контори Паламарчук Алли Павлівни, третьої
особи ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та зустрічним позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1,
Коростишівської
державної нотаріальної контори, державного нотаріуса
Коростишівської
державної нотаріальної контори
Паламарчук Алли
Павлівни про тлумачення заповіту
За апеляційною скаргою ОСОБА_2.
на рішення Коростишівського районного суду від 15.06.2006 р.
встановив:
В квітні 2006 року ОСОБА_1.
звернулась до суду з названим позовом. Зазначила, що 17.03.2005 року помер її рідний
брат ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина на частину жилого будинку, що розташований в м.Коростишів по
АДРЕСА_1. Відповідно до заповіту від 17.12.1999 року спадкоємцями даного майна в рівних частинах є вона та син
померлого - ОСОБА_2. Однак, державний нотаріус Паламарчук А.П. відмовила
їй у вчиненні нотаріальної дії (оформленні спадщини), оскільки .заповіт має
незрозумілий характер. Так, в ньому не вказано адреси хати, яку заповідано, а
отже неможливо визначити об'єкт спадкового майна. Посилаючись на те, що
спадкодавець на праві власності не мав іншого житла крім спірної квартири, яка
розташована в одноповерховому двоквартирному
будинку, позивачка просила розтлумачити заповіт, а саме вважати, що під
словом „хата" мається на увазі квартира №АДРЕСА_1 в м.Коростишеві. Також просила зобов'язати державного
нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
В травні 2006 року третя
особа ОСОБА_2. заявив самостійні
вимоги щодо предмету спору і просив розтлумачити згаданий заповіт, а
саме, що під словом „хата" не мається на увазі квартира №АДРЕСА_1 в м.Коростишеві, а
передбачалося інше майно.
Посилається на те, що чинне законодавство чітко розмежовує поняття
„хата" та „квартира" і вважати їх тотожними немає підстав.
Волевиявлення спадкодавця по даному заповіту не стосувалося спірної
квартири, а малося на увазі інше майно, яке у ньогр було або, яке він
мав намір придбати. - . ■.
S.
Рішенням
Коростишівського районного суду від 15.06.2006
року проведено тлумачення заповіту. Судом встановлено, що спадкодавець
ОСОБА_3. заповівши „належну йому хату" мав на увазі належну йому на праві
власності квартиру №АДРЕСА_1 в
м.Коростишеві. Зобов'язано державного нотаріуса видати свідоцтво про право на
спадщину після смерті ОСОБА_3 по заповіту, посвідченому Шахворостівською
сільською радою 17.12.1999 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 17.12.1999 року, а саме, що під словом „хата" не мається на увазі квартира №АДРЕСА_1 в м.Коростишеві, а передбачалося інше майно. На думку апелянта, судом
порушено норми процесуального права, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки не відповідають
обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, суд приходить до
висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до змісту 4.2,3 ст.213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити
рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту
правочину беруться до уваги однакове для всього змісту
правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Судом встановлено, що 17.12.1999 року ОСОБА_3 склав заповіт, по якому заповів належну йому хату в рівних частинах сину ОСОБА_2 та рідній сестрі ОСОБА_1 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1року спадкодавець помер (а.с.11).
09.03.2006 року державний нотаріус Коростишівської державної
нотаріальної контори Паламарчук А.П. відмовила позивачці у вчиненні
нотаріальної
дії - видачі свідоцтва про
право на спадщину за
заповітом, оскільки він має незрозумілий характер. В ньому не вказано
адреси хати, яку заповідано, а тому неможливо визначити об'єкт
спадкового
майна.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд 1 інстанції виходив з того, що об'єктом спадкування, вказаним в заповіті, є належна ОСОБА_3. спірна квартира. Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на повно встановлених і досліджених обставинах справи.
Встановлено, що заповідачу ОСОБА_3. на праві власності належала
квартира №АДРЕСА_1 в м.Коростишеві (а.с.10,14,15-16). Дана квартира розташована в одноповерховому
двоквартирному будинку. З огляду на це, її цілком можна вважати частиною хати (синонім слова „будинок"), хатою в контексті
сприйняття її спадкодавцем як свого житла.
Доводи апелянта про те, що під словом „хата" в заповіті не йдеться про
квартиру №АДРЕСА_1 в м.Коростишеві, а мається на увазі інше майно, є
необгрунтованими і носять характер припущень. Так, в
матеріалах справи відсутні відомості про те, що
спадкодавець мав на праві власності будь-яке інше житло. Апелянтом також не надано з цього приводу ніяких доказів.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для скасування рішення суду
не вбачається.
Керуючись ст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК
України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити,
а рішення Коростишівського районного суду від 15.06.2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної
сили цією ухвало.